Suchergebnisse

The subject. This informational article is devoted to the peculiarities of recognition and enforcement of international commercial arbitration awards according to different countries' legislation and international legal regulation.The purpose of the article is to identify legal patterns of recognition and enforcement of international commercial arbitration awards in different countries.Methodology. The study is based on comparative law and formal law methods, analysis and synthesis.Results, scope of application. Enforcement of arbitral awards in foreign countries is ensured and guaranteed by multilateral conventions, bilateral treaties and national legislation. The New York Convention 1958 in a certain way limits the scope of legal protection of arbitral awards and leaves the procedure for recognition and enforcement of arbitral awards for consideration of the state court. The author analyses of differentiation of the recognition and enforcement regime of so-called "domestic" and "foreign" solutions of international commercial arbitration in terms of doctrinal approaches and practice of foreign countries. Special attention is given to the analysis of foreign arbitral awards of recognition and enforcement procedures is given to a denial of recognition and enforcement of foreign arbitral awards and their reasons. In spite of the explicit grounds for refusal of recognition and enforcement of foreign arbitral awards in New York Convention 1958, some countries try to establish certain exceptions to the rule in the national legislation. Results may be applicable in improvement of international legal regulation.Conclusions. The courts of the countries – participants of the New York Convention 1958 cannot cancel the foreign arbitral award or revise it substantially. The refutation of this award is possible only in the court of the state in whose territory the relevant arbitral award was made, and such court is not formally bound by the rules of the New York Convention 1958, when deciding whether to cancel or modify the award. ; УДК 347.73:341.63Статья посвящена характеристике порядка признания и исполнения решений международного коммерческого арбитража через призму международно-правового регулирования. Дается анализ разграничения режима признания и исполнения так называемых «внутренних» и «иностранных» решений международного коммерческого арбитража с точки зрения доктринальных подходов и практики применения иностранных государств. Особое внимание при анализе процедур признания и исполнения иностранных арбитражных решений уделяется отказу в признании и приведении в исполнение иностранных арбитражных решений и их причинам.

The paper explores the issues on the enforcement of judgments and its effectiveness, as well as the access to justice in civil cases. Based on the materials analyzed, the nature of the execution of civil decisions and enforcement proceedings in general is clarified. The abuse of law in the execution of court decisions is investigated. Based on the above analysis, the following types are distinguished: abuse by the claimant of the right to choose the place of enforcement proceedings commencing, the registration by the debtor at his place of residence (which is the sole property of the debtor that can be recovered) of a minor child, the cancellation of the results of electronic bidding through formal technical mistakes of the electronic auction organizer, abuse of the debtor's right to privacy, the initiation of parallel litigation by the debtor on the results of electronic bid- ding while the new owner sues the court to remove obstacles to the use of the premises and evictions, contemptuous attitude of enforcement pro- ceedings participants to the executor while the complaint against the executor's actions is under the court's consideration. The availability of justice in civil cases and the effectiveness of the mechanism for the protection of rights, freedoms and interests are directly linked to the observance of the requirement for irrevocable implementation of court decisions at the level of national law and the existence of effective enforcement mechanisms. The question of the nature of enforcement proceedings and their place in the legal system remains debatable in the civil procedural literature. As a rule, consideration of abuse of procedural rights is conducted in two directions, which do not exclude each other – from the point of view of the evaluation of abuse as a negative procedural phenomenon oranalysis of certain forms of abuse of procedural rights. There are also studies that deny the legitimacy of the design abuse of procedural rights.

The appeal of the international commercial arbitration awards is a major issue in the dispute settlement mechanism for arbitration governed by multilateral conventions, bilateral treaties and national laws, as well as by the New York Convention on the Recognition and Enforcement of Foreign Arbitral Awards of 1958. Notwithstanding the importance of the New York Convention on the Recognition and Enforcement of Foreign Arbitral Awards of 1958, it restricts to a certain extent the scope of legal protection of arbitral awards, as it leaves national courts to challenge them by the way of possible annulment, and national courts when considering petitions for annulment decisions are vested in the power to revoke such decisions. In this respect, the resolution of these issues may raise the issue of the correlation between the New York Convention on the Recognition and Enforcement of Foreign Arbitral Awards 1958 and domestic legislation of the countries in which the relevant decision may be challenged. The specific of the international commercial arbitration decision is that it cannot be appealed to any higher court. However, the absence of any form of control over the arbitral award could lead to the enforcement of such decisions, which, if rendered within the judicial system, would be overturned or modified by a higher court. Therefore, there is an institution for challenging arbitral awards in national courts. Due to the fact that the arbitration award is a form of control by national courts, the regulation of this institution is defined in the legislation of each individual country, and at the international legal level only certain aspects are regulated. These are the European Convention of 1961 and the New York Convention of 1958.

Зміни, що відбуваються в сучасному світі, сучасна соціокультурна ситуація, вимагають від сучасної людини мобільності і адекватної відповіді на сучасні вимоги суспільства, ставлять її перед необхідністю перегляду традиційних цілей і орієнтирів. В статті автор показує, що у педагогічному плані це означає, що основним результатом освіти повинна стати не система знань, умінь і навичок сама по собі, а набір сучасних ключових компетенцій в інтелектуальній, соціально-правовій, комунікативній, інформаційній сферах. Автор виходить з того, що на зміну старій парадигмі сьогодні приходить парадигма інтерсуб'єктивного розуміння і комунікації. Фокус сьогоднішніх досліджень перемістився від когнітивно-інструментальної до комунікативної раціональності. Автор зазначає, що особливістю сучасного соціального пізнання, яка задає нову парадигму, є те, що воно здійснюється через аналіз того, якими уявленнями опосередковано саме пізнавальне ставлення до соціальних феноменів, що супроводжується глибоким переосмисленням комунікативної природи соціальної реальності, змін у соціально-комунікативній сфері.

Пошук шляхів побудови нової онтології соціальної реальності, що виходить за межі існуючих стереотипів, виводить на проблему зв'язку процесу підвищення якості освіти з його предметними формами реалізації.У статті автор обґрунтовує зміст концепту «освітня реальність», розкриває її онтологічну природу і структуру, досліджує особливості її трансформації в сучасних умовах. Автор аналізує комунікативні підстави зміни парадигми правової освіти - від педагогічної «машини» як засобу педагогічного впливу до розуміння освіти як сфери стратегічного розвитку. Автор активно використовує ідеї соціологічної феноменології, з точки зору прихильників якої соціальну реальність утворюють не речі або події матеріального світу, а зміст, вкладений у ці предмети і події. З філософської позиції розкриваються онтологічні і гносеологічні чинники появи нового історичного типу суспільства, в нашому випадку – інформаційного, аналізується роль комунікативної раціональності в «соціальному конструюванні», яке пропонує новий спосіб розуміння існуючих освітніх практик і відкриває нові діапазони можливостей. Відзначено, що оцінка нововведень з точки зору їх впливу на підвищення якості освітніх послуг і задоволення потреб споживачів предметно визначається максимально критеріями і методологіями національних незалежних агентств з оцінки якості.

У статті розглядаються зміни, що відбуваються в сучасному світі, сучасна соціокультурна ситуація, які вимагають від сучасної людини мобільності і адекватної відповіді на сучасні вимоги суспільства, ставлять її перед необхідністю перегляду традиційних цілей і орієнтирів. Автори показують, що сучасне гуманітарне пізнання орієнтоване на розуміння, а не на пояснення, тобто прагне не до виявлення причинно-наслідкових закономірностей як детермінант культурного феномена, а до експлікації і актуалізації його сенсу. У педагогічному плані це означає, що основним результатом освіти повинна стати не система знань, умінь і навиків сама по собі, а набір сучасних ключових компетенцій в інтелектуальній, соціально-правовій, комунікативній, інформаційній сферах. У виявленні ідентифікації власної життєвої траєкторії, набутті досвіду самостійної діяльності та особистої відповідальності людини інноватиці сьогодні належить особливе місце. Автори підкреслюють, що гуманітарна освіта носить проблемний характер. Її осмислення розширює культурний горизонт, веде до критичного усвідомлення своїх культурних передумов, до саморозуміння і самовизначення. Сьогодення потребує підбір таких інформаційних освітніх технологій, які б доносили до студента розуміння розмаїття людських культур, складності й неоднозначності гуманістичної перспективи людства.

У статті розглядається нова ситуація в сфері освіти, яка задається особливостями сучасного етапу розвитку системи освіти і визначається необхідністю переосмислення ціннісних принципів освіти в ХХІ ст. через призму пріоритетів сталого розвитку. Автор аналізує комунікативні підстави зміни парадигми правової освіти - від педагогічної «машини» як засобу педагогічного впливу до розуміння освіти як сфери стратегічного розвитку. Автор активно використовує ідеї соціологічної феноменології, з точки зору прихильників якої соціальну реальність утворюють не речі або події матеріального світу, а зміст, вкладений в ці предмети і події. З філософської позиції розкриваються онтологічні і гносеологічні чинники появи нового історичного типу суспільства, в нашому випадку - інформаційного. Особливістю сучасного соціального пізнання, яка задає нову парадигму, є те, що воно здійснюється через аналіз того, якими уявленнями опосередковано саме пізнавальне ставлення до соціальних феноменів, що супроводжується глибоким переосмисленниям комунікативної природи соціальної реальності, змін в соціально-комунікативній сфері.

У статті автор наводить теоретичне узагальнення з метою визначення феномена соціальної реальності в контексті історико-філософського дискурсу, що знаходить свій вияв у здійсненні нових підходів до аналізу соціальної реальності, а також комплексного осмислення соціального крізь призму трансформацій у системі складових суспільства. На думку автора це дає можливість запропонувати комплементарну концепцію соціальної реальності, у межах якої суспільство подається як особливий вимір буття людини. Дослідження соціальної реальності як предмет філософської рефлексії автором представлено як наявність якоїсь соціальної об'єктності, яка одночасно є умовою і полем діяльності людини, як будь-якого іншого соціального суб'єкта. Поняття реальності володіє величезною пояснювальною силою, звернення до нього знання на кожному новому етапі розвитку абсолютно закономірно. Автор полагає, що сучасне соціальне знання зосереджується на комунікації, діалозі інтерсуб'єктивності, де досягаються ідентичність і самоідентичність особи, оскільки в них важливий не успіх, а пошук взаєморозуміння між різними соціальними суб'єктами.

Автор аналізує теоретичні основи сучасної правової реальності, що змінилася, а також ознаки кризи правопорядку в Україні сьогодні.Автор вважає, шо правова криза в Україні є перманентною, вона стала «інститутом запуску» інших національних криз — політичної, влади та управління, демографічної, економічної, моральної тощо. Одночасно правова криза підсилювалась і продовжує посилюватись політичною та іншими видами криз, створюючи загальну системну криз у державі. З'ясовано, що від міри адекватності обґрунтування його причин залежать спрямованість і ефективність як реформування суспільства в цілому, так і здійснення правової реформи як складової частини трансформаційних процесів зокрема.З філософської позиції розкриваються фактори формування правового поля освіти в умовах становлення нового історичного типу суспільства, у нашому випадку ­ інформаційного. Аналізується процес трансформації сучасного українського суспільства, коли в ньому відбувається докорінна зміна ролі права, що набуває рис основного ціннісного орієнтиру, однієї з фундаментальних суспільних засад. Показано, що також змінюється і завдання юридичної науки. Вона намагається осмислити залежність права від людини. Посилення процесів глобалізації у сучасному світі та перспективи побудови гуманістичної, ліберально­демократичної цивілізації відіграли роль суттєвих стимулів до інтеграційних пошуків, спрямованих на теоретичні побудови, здатні «примирити» позитивістський і природно­правовий напрями у розвитку сучасного правознавства. Важливою є необхідність відповісти на питання, хто відтворює і відбудовує форми буття, в яких суб'єктних взаємодіях і ситуаціях вони відтворюються, змінюються, проектуються і конструюються. ; Автор аналізує теоретичні основи сучасної правової реальності, що змінилася, а також ознаки кризи правопорядку в Україні сьогодні.Автор вважає, шо правова криза в Україні є перманентною, вона стала «інститутом запуску» інших національних криз — політичної, влади та управління, демографічної, економічної, моральної тощо. Одночасно правова криза підсилювалась і продовжує посилюватись політичною та іншими видами криз, створюючи загальну системну криз у державі. З'ясовано, що від міри адекватності обґрунтування його причин залежать спрямованість і ефективність як реформування суспільства в цілому, так і здійснення правової реформи як складової частини трансформаційних процесів зокрема.З філософської позиції розкриваються фактори формування правового поля освіти в умовах становлення нового історичного типу суспільства, у нашому випадку ­ інформаційного. Аналізується процес трансформації сучасного українського суспільства, коли в ньому відбувається докорінна зміна ролі права, що набуває рис основного ціннісного орієнтиру, однієї з фундаментальних суспільних засад. Показано, що також змінюється і завдання юридичної науки. Вона намагається осмислити залежність права від людини. Посилення процесів глобалізації у сучасному світі та перспективи побудови гуманістичної, ліберально­демократичної цивілізації відіграли роль суттєвих стимулів до інтеграційних пошуків, спрямованих на теоретичні побудови, здатні «примирити» позитивістський і природно­правовий напрями у розвитку сучасного правознавства. Важливою є необхідність відповісти на питання, хто відтворює і відбудовує форми буття, в яких суб'єктних взаємодіях і ситуаціях вони відтворюються, змінюються, проектуються і конструюються. ; The author analyzes the theoretical foundations of the modern legal reality has changed , as well as signs of a crisis of law in Ukraine sogodni.Avtor believe sho legal crisis in Ukraine is permanent , it became the " Institute Launch " other national crises ­ political, government and management, demographic, economic , moral , etc. . Simultaneously legal crisis intensified and continues to intensify political and other types of crises , creating an overall systemic crisis in the state. Revealed that the degree of adequacy of reasons justify its effectiveness depends on the direction and reform as society in general, and legal reform as part of the transformation processes in particular.From the philosophical positions revealed factors of legal education in the field of establishing a new historical type of society, in our case ­ the information . Examines the process of transformation of the modern Ukrainian society when it comes fundamental change in the role of law, acquires the features of the basic values, one of the fundamental social principles . It is shown that also changes the task of legal science . She tries to comprehend the relationship of human rights . Strengthening global processes tion in the modern world and the prospects of building a humanistic , liberal­democratic citizens tion played a significant role incentives for inte graceful searches aimed at theoretical constructions are able to " reconcile" the positivist and prirodnopravovy directions in the development of modern jurisprudence. Important is the need to answer the question of who plays and restores the form of being , in which the subject interaction and situations they reproduce, modify, designed and constructed.

Сучасна соціокультурна ситуація, вимагає від сучасної людини мобільності і адекватної відповіді на сучасні вимоги суспільства, ставлять її перед необхідністю перегляду традиційних цілей і орієнтирів. В статті автори показують, що не система знань, умінь і навиків сама по собі, а набір сучасних ключових компетенцій в інтелектуальній, соціально­правовій, комунікативній, інформаційній сферах повинні стати основним результатом процесу формування правосвідомості сучасної людини. У виявленні ідентифікації власної життєвої траєкторії, набутті досвіду самостійної діяльності та особистої відповідальності людини по праву сьогодні належить особливе місце. Автори підкреслюють, що позицією самого діючого, його ідентичністю визначаються ситуації в правовому просторі. Від його цілей, ціннісних установок, особистих уподобань залежить вибір того або іншого способу дії. Знайомство з правовими ситуаціями як ситуаціями вибору, аналіз позиції і дій людини, яка є їхнім суб'єктом, складає саме духовний зміст правосвідомості, що і створює умови для особистісного самовизначення – для пошуку відповіді на питання: «Хто я, чого я хочу?»