Suchergebnisse

Agriculture of each country operates in conditions of both internal competition and external challenges. It is also true for the agricultural sector of Ukraine. In conditions of global challenges agricultural enterprises strive to achieve the highest possible results. The needs of internal stakeholders are not always taken into account, while the pursuit of profit reduces the level of food security of the country. Agriculture and the processes of globalization are strongly interconnected, as evidenced by the activities of the WTO on the quotation of the deliveries of agricultural products to the market of the member-countries of the organization. Special attention is given to transnational corporations, whose activities are supported by the governments of their countries of origin, which does not always bring positive results to the recipient countries. Strengthening of integration processes in the domestic economy in the conditions of globalization processes are considered in the works of V. Tanzi, G. Aloyan, O. Bilorus, K. Gudyma, etc. It is therefore important to explore the development of agriculture The food interests of the population of Ukraine are considered in the study of many scientists. Under such conditions, it is important to study and to substantiate the impact of the domestic (agricultural holdings) and foreign (TNCs) large corporate agricultural groups on the development of domestic agricultural sector. The contradictory nature of development processes of globalization and national interests in the sphere of agriculture is accompanied by a decrease in taking into account the food interests of the population of Ukraine, and requires further study. The purpose of the study is to determine the influence of processes of integration and globalization on the development of the domestic agricultural sector and to take into account food interests of the population of Ukraine. The article reveals the definition of "globalization" from an economic point of view. The negative impact of large domestic and foreign agricultural holdings on the domestic food market and the state of land resources in Ukraine is proved. These companies are engaged into the cultivation of monocultures, thus, not taking into account the needs of the population of the country. So, domestic and foreign agricultural holdings can cause damage to the food interests of the citizens of the countries by: 1) excessive food exports; 2) excessive food imports; 3) uncontrolled use of agrochemicals; 4) pressure on public administration to promote the domestic market of the so-called "grey import"; 5) pressure on public administration to promote the domestic market of GMO products; 6) creation of cartels in the domestic food market. ; Сельское хозяйство каждой страны функционирует в условиях как внутренней конкуренции, так и внешних вызовов. Этот тезис в полной мере касается и аграрного сектора Украины. В условиях глобализационных вызовов предприятия сельского хозяйства стремятся обеспечить как можно более высокие результаты функционирования. При этом не всегда учитываются потребности внутренних стейкхолдеров, а погоня за прибылью — снижает уровень продовольственной безопасности страны. Сельское хозяйство и процессы глобализации тесно коррелируют между собой, свидетельством чего является деятельность ВТО относительно квотирования объемов поставок продукции сельского хозяйства на рынок стран — членов организации. Отдельного внимания заслуживают транснациональные корпорации, деятельность которых поддерживается правительствами стран их происхождения, не всегда приносит положительные результаты странам-реципиентам. Доказано негативное влияние крупных отечественных и зарубежных аграрных холдингов на отечественный рынок продовольствия и состояние земельных ресурсов в Украине. Указанные компании занимаются выращиванием монокультур, не учитывая потребности населения страны, где сосредоточенa их деятельность. ; Сільське господарство кожної країни функціонує в умовах як внутрішньої конкуренції, так і зовнішніх викликів. Ця теза повною мірою стосується й аграрного сектору України. В умовах глобалізаційних викликів підприємства сільського господарства прагнуть забезпечити якомога вищі результати функціонування. При цьому не завжди враховуються потреби внутрішніх стейкхолдерів, а гонитва за прибутками — знижує рівень продовольчої безпеки країни. Сільське господарство й процеси глобалізації тісно корелюють між собою, свідченням чого є діяльність СОТ щодо квотування обсягів поставок продукції сільського господарства на ринок країн — членів організації. Окремої уваги заслуговують транснаціональні корпорації, діяльність яких підтримуються уряди країн їхнього походження, що не завжди приносить позитивні результати країнам-реципієнтам. Тому важливо дослідити розвиток сільського господарства України в умовах глобалізації та визначити вплив на внутрішніх стейкхолдерів. Продовольчі інтереси населення України враховуються при дослідженні багатьма вченими. Посилення інтеграційних процесів у вітчизняній економіці в умовах глобалізаційних процесів опрацьовані в роботах V. Tanzi, Г. Алояна, О. Білоруса, К. Гудими та ін. За таких умов важливим є дослідження та обґрунтування впливу функціонування вітчизняних (агрохолдингів) та іноземних (ТНК) великих корпоративних аграрних формувань на розвиток вітчизняного сільського господарства. Суперечливість розвитку процесів глобалізації з національними інтересами у сфері сільського господарства супроводжується зниженням урахування продовольчих інтересів населення України, що й потребує додаткового дослідження. Мета дослідження полягає у визначеності впливу процесів інтеграції та глобалізації на розвиток вітчизняного аграрного сектору та врахування продовольчих інтересів населення України. Розкрито зміст дефініції «глобалізація» з економічного погляду. Доведено негативний вплив великих вітчизняних та зарубіжних аграрних холдингів на вітчизняний ринок продовольства та стан земельних ресурсів в Україні. Вказані компанії займаються вирощуванням монокультур, не враховуючи потреби населення країни, де зосереджена їхня діяльність. Отже, вітчизняні та іноземні агрохолдинги можуть завдавати збитків продовольчим інтересам громадян країн шляхом: 1) надмірного продовольчого експорту; 2) надмірного продовольчого імпорту; 3) неконтрольованого використання агрохімічних засобів; 4) тиску на державну адміністрацію з метою просування на внутрішній ринок так званого «сірого імпорту»; 5) тиску на державну адміністрацію з метою просування на внутрішній ринок ГМО-продукції; 6) картельних змов на внутрішньому продовольчому ринку.