Suchergebnisse

Рассматривается процесс реформирования административно-террито-риального деления Республики Польша, который начался в 1990 году и получил свое развитие в 1998 году во время руководства правительства Ежи Бузека. Фактически реформа предусматривала коренные изменения в системе управления и регионального развития страны в целом, а также децентрализацию власти. Основной целью была полная передача властных полномочий на места. Реформой было закреплено трехуровневую систему в стране по схеме гмина повят воеводство. В свою очередь проведение территориальной реформы было еще обусловлено и евроинтеграционным процессом в Польской Республике.Изменения территориального деления страны ускорили переход страны на «европейские рельсы» и фактически отвечали европейской системе NUTS ; The article examines the process of reforms of the administrative-territorial division of the Poland Republic, which began in 1990 and has been developed in 1998 under the leadership of the government of Jerzy Buzek. In fact, the reform provided radical changes in the management and regional development in general, and also decentralization of power in the country. The maingoal was full transfer of authority to the low levels. The reform was approved three-tier system in the country under the scheme "gmina" – "poviat" – "voivodstvo". In turn, holding territorial reform was also due to the integration processes in the Polish Republic. Changes in the territorial division of the country's accelerated transition of the country to the «European Rails» and actually meet the European system of NUTS.The reform of 1998 has allowed more closely and fruitfully participate in the structures and programs of the European Union. With the formation of a multi-level system, that meets the requirements of NUTS in the EU, integration processes have been strengthened in the country, as well as the program were implemented better in the EU pre-accession period and after accessionto the European Union. It should be added that these changes were urgently needed and there was no alternative routes. In other post-communist countries of Central and Eastern Europe, who have been on the path of modernization, such profound reforms were not carried out.Thus, Poland has become one of the first «locomotive» in the territorial transformations among CEE countries. Polish experience was a visual aid for the other countries in the region ; Рассматривается процесс реформирования административно-территориального деления Республики Польша, который начался в 1990 году и получил свое развитие в 1998 году во время руководства правительства Ежи Бузека. Фактически реформа предусматривала коренные изменения в системе управления и регионального развития страны в целом, а также децентрализацию власти. Основной целью была полная передача властных полномочий на места. Реформой было закреплено трехуровневую систему в стране по схеме гмина повят воеводство. В свою очередь проведение территориальной реформы было еще обусловлено и евроинтеграционным процессом в Польской Республике.Изменения территориального деления страны ускорили переход страны на «европейские рельсы» и фактически отвечали европейской системе NUTS.

In the early years of the twentieth century, a wave of constitutional revolutions swept over the developing world, attracting the attention of European observers. One of these was the Iranian Constitutional Revolution of 1906–11. British perceptions of this "brave new world" in Iran were more nuanced and diverse than one would expect for this era, commonly portrayed as a time of jingoism and rampant "Orientalist" racism. This study identifies four broad perspectives which shaped British perceptions: the imperialist, Europeanist, liberal idealist and local pragmatist. Within the context of these perspectives, British perceptions were further shaped by different understandings of Iran—influenced by a specifically Iranian-flavored literary Orientalism, Aryanism and history—and by understandings of what constituted an authentic reform or revolutionary movement.

У статті проаналізовано практику застосування в ЄС гнучкої інтеграції у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки / європейської політики безпеки і оборони (СЗППБ/ЄПБО). Визначено, що гнучка інтеграція у рамках Європейської політики безпеки і оборони в реальності з'явилася раніше самої політики, правда, поза інституціональними рамками ЄС. У середині 1990-х рр. найбільш перспективною для застосування майбутніх положень про просунуту співпрацю вбачалася сфера «другої опори» (СЗППБ). Виявлено, що на практиці Спільна зовнішня політика і політика безпеки була виключена зі сфери застосування просунутої співпраці в Амстердамському договорі. У рамках СЗППБ була передбачена можливість конструктивного утримання. Крім того, в цій сфері Амстердамський договір залишав відкритим значний простір для співпраці ad hoc поза договором. До набуття чинності Ніццького договору реалізація гнучкої інтеграції у сфері безпеки і оборони багато в чому здійснювалася поза правовими рамками ЄС. Такий стан речей був обумовлений, з одного боку, відсутністю необхідних положень в Амстердамському договорі, а з іншого боку, об'єктивною необхідністю і бажанням держав-членів розвивати співпрацю в цій сфері. Результатом стала участь країн Євросоюзу в різних об'єднаннях, що займаються забезпеченням безпеки і оборони і створених на базі міжурядової співпраці. В ході дослідження з'ясовано, що Ніццький договір істотно розширив можливості використання гнучкої інтеграції в правових рамках ЄС. У той же час продовжувала розвиватися і міжурядова співпраця поза інституціональними рамками ЄС. Оскільки впровадження просунутої співпраці в сферу оборони не відповідало положенням Ніццького договору, то глави чотирьох держав запропонували внести відповідні зміни в майбутню Конституцію ЄС, яка не набула чинності. Досліджено, що Лісабонський договір створив інституціональну і правову базу для функціональної єдності СЗППБ і ЄПБО і одночасно істотно розширив можливості застосування просунутої співпраці (у вигляді постійної структурованої співпраці) в цій галузі, що стало відповіддю на реально існуючу проблему розвитку гнучких форм інтеграції у військовій сфері поза інституціональними рамками ЄС. Згідно з положеннями Лісабонського договору, в цій сфері відкриті найбільші можливості для реалізації проектів просунутої співпраці.

Метою дослідження є з'ясування загальних та новітніх теоретичних і практичних трендів із приводу наслідків, ризиків та перспектив застосування й розвитку гнучкої інтеграції в ЄС, які, в тому числі, можуть бути доволі цікавими для України у контексті її євроінтеграційного поступу у майбутньому.У статті проаналізовано позитиви, негативи і перспективи розвитку та застосування гнучкої інтеграції і просунутої співпраці в ЄС в цілому й в окремих його країнах зокрема, в тому числі у контексті з'ясування місця та ролі гнучкої інтеграції у розвитку ЄС. Оцінено загальні наслідки й ефекти гнучкої інтеграції в ЄС за період до і після 2009-2010 рр. – тобто до, під час та після моменту підписання рамкових договорів ЄС. Виявлено загальні і специфічні ризики та перспективах застосування й розвитку гнучкої інтеграції в ЄС у період після 2009-2010 рр. – тобто після підписання вищеозначених рамкових договорів. У ході дослідження виявлено, що теоретики і практики європейської інтеграції зазначають, що вона (інтеграція) й надалі продовжує набувати все гнучкішої форми; а відтак це підтверджує багатовимірність, багатогранність і багатоаспектність європейської інтеграції та структури ЄС, що, від зворотного, теж зумовлюють потребу гнучкої інтеграції й надалі. Встановлено, що диференціація всередині ЄС ніколи не буде тимчасовою, а натомість потрібно очікувати тривалої диференціації між усіма чинними та всіма гіпотетичними новими країнами-членами ЄС. Зазначено, що дискусія стосовно диференціації інтеграції стала дуже політизованою, але не з приводу факту чи потреби диференціації і гнучкості, а з приводу сутності і вибору серед різних форм диференціації.Виявлено, що в майбутньому гнучка інтеграція в ЄС має потенціал стати двонаправленим процесом, зокрема спрямованим на посилення або послаблення рівня інтегрованості в тих чи інших сферах політики. Гнучка європейська інтеграція довкола ЄС, в ЄС чи з ЄС не повинна сприйматись і розглядатись як «побічний продукт» еволюції європейської інтеграції, а натомість повинна розумітись як основна теоретична і практична модель майбутнього динамічного розвитку ЄС.

The practice in the application of the flexible integration in the EU in the Common Foreign and Security Policy / European Security and Defense Policy (CFSP/ESDP) has been analyzed in the article. Flexible integration within the framework of the European security and defense policy in reality appeared earlier than the policy itself, although outside the institutional framework of the EU. In the middle of 1990s, the most promising area for applying future provisions on advanced cooperation was considered to be the "second pillar" (CFSP). In practice, the Common Foreign and Security Policy was excluded from the scope of advanced cooperation in the Treaty of Amsterdam. Within the framework of the CFSP, the possibility of the constructive retention was provided. In addition, in this area, the Treaty of Amsterdam left open a significant space for ad hoc cooperation outside the treaty. Prior to the entry into force of the Treaty of Nice, a flexible integration in the field of security and defense was largely carried out outside the EU legal framework. This state of affairs was conditioned by, on the one hand, the lack of necessary provisions in the Treaty of Amsterdam, and on the other hand, to the objective necessity and desire of member states to develop cooperation in this area. The result was the participation of EU countries in various associations engaged in ensuring security and defense and created on the basis of the intergovernmental cooperation. The Treaty of Nice significantly expanded the possibilities of using the flexible integration within the EU legal framework. At the same time, the intergovernmental cooperation outside the EU institutional framework continued to develop. Since the introduction of the advanced cooperation in the area of defense did not comply with the provisions of the Treaty of Nice, the heads of four states proposed to make appropriate changes to the future EU Constitution, which has not entered into force. The Treaty of Lisbon created an institutional and legal framework for the functional unity of the CFSP and ESDP and at the same time significantly expanded the possibilities of applying the advanced cooperation (in the form of the permanent structured cooperation) in this area, which was a response to the real problem of developing flexible forms of integration in the military sphere outside the EU institutional framework. According to the provisions of the Treaty of Lisbon, the greatest opportunities for implementing the advanced cooperation projects are open in this area. ; У статті проаналізовано практику застосування в ЄС гнучкої інтеграції у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки / європейської політики безпеки і оборони (СЗППБ/ЄПБО). Визначено, що гнучка інтеграція у рамках Європейської політики безпеки і оборони в реальності з'явилася раніше самої політики, правда, поза інституціональними рамками ЄС. У середині 1990-х рр. найбільш перспективною для застосування майбутніх положень про просунуту співпрацю вбачалася сфера «другої опори» (СЗППБ). Виявлено, що на практиці Спільна зовнішня політика і політика безпеки була виключена зі сфери застосування просунутої співпраці в Амстердамському договорі. У рамках СЗППБ була передбачена можливість конструктивного утримання. Крім того, в цій сфері Амстердамський договір залишав відкритим значний простір для співпраці ad hoc поза договором. До набуття чинності Ніццького договору реалізація гнучкої інтеграції у сфері безпеки і оборони багато в чому здійснювалася поза правовими рамками ЄС. Такий стан речей був обумовлений, з одного боку, відсутністю необхідних положень в Амстердамському договорі, а з іншого боку, об'єктивною необхідністю і бажанням держав-членів розвивати співпрацю в цій сфері. Результатом стала участь країн Євросоюзу в різних об'єднаннях, що займаються забезпеченням безпеки і оборони і створених на базі міжурядової співпраці. В ході дослідження з'ясовано, що Ніццький договір істотно розширив можливості використання гнучкої інтеграції в правових рамках ЄС. У той же час продовжувала розвиватися і міжурядова співпраця поза інституціональними рамками ЄС. Оскільки впровадження просунутої співпраці в сферу оборони не відповідало положенням Ніццького договору, то глави чотирьох держав запропонували внести відповідні зміни в майбутню Конституцію ЄС, яка не набула чинності. Досліджено, що Лісабонський договір створив інституціональну і правову базу для функціональної єдності СЗППБ і ЄПБО і одночасно істотно розширив можливості застосування просунутої співпраці (у вигляді постійної структурованої співпраці) в цій галузі, що стало відповіддю на реально існуючу проблему розвитку гнучких форм інтеграції у військовій сфері поза інституціональними рамками ЄС. Згідно з положеннями Лісабонського договору, в цій сфері відкриті найбільші можливості для реалізації проектів просунутої співпраці. ; У статті проаналізовано практику застосування в ЄС гнучкої інтеграції у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки / європейської політики безпеки і оборони (СЗППБ/ЄПБО). Визначено, що гнучка інтеграція у рамках Європейської політики безпеки і оборони в реальності з'явилася раніше самої політики, правда, поза інституціональними рамками ЄС. У середині 1990-х рр. найбільш перспективною для застосування майбутніх положень про просунуту співпрацю вбачалася сфера «другої опори» (СЗППБ). Виявлено, що на практиці Спільна зовнішня політика і політика безпеки була виключена зі сфери застосування просунутої співпраці в Амстердамському договорі. У рамках СЗППБ була передбачена можливість конструктивного утримання. Крім того, в цій сфері Амстердамський договір залишав відкритим значний простір для співпраці ad hoc поза договором. До набуття чинності Ніццького договору реалізація гнучкої інтеграції у сфері безпеки і оборони багато в чому здійснювалася поза правовими рамками ЄС. Такий стан речей був обумовлений, з одного боку, відсутністю необхідних положень в Амстердамському договорі, а з іншого боку, об'єктивною необхідністю і бажанням держав-членів розвивати співпрацю в цій сфері. Результатом стала участь країн Євросоюзу в різних об'єднаннях, що займаються забезпеченням безпеки і оборони і створених на базі міжурядової співпраці. В ході дослідження з'ясовано, що Ніццький договір істотно розширив можливості використання гнучкої інтеграції в правових рамках ЄС. У той же час продовжувала розвиватися і міжурядова співпраця поза інституціональними рамками ЄС. Оскільки впровадження просунутої співпраці в сферу оборони не відповідало положенням Ніццького договору, то глави чотирьох держав запропонували внести відповідні зміни в майбутню Конституцію ЄС, яка не набула чинності. Досліджено, що Лісабонський договір створив інституціональну і правову базу для функціональної єдності СЗППБ і ЄПБО і одночасно істотно розширив можливості застосування просунутої співпраці (у вигляді постійної структурованої співпраці) в цій галузі, що стало відповіддю на реально існуючу проблему розвитку гнучких форм інтеграції у військовій сфері поза інституціональними рамками ЄС. Згідно з положеннями Лісабонського договору, в цій сфері відкриті найбільші можливості для реалізації проектів просунутої співпраці.

Метою дослідження є з'ясування загальних та новітніх теоретичних і практичних трендів із приводу наслідків, ризиків та перспектив застосування й розвитку гнучкої інтеграції в ЄС, які, в тому числі, можуть бути доволі цікавими для України у контексті її євроінтеграційного поступу у майбутньому.У статті проаналізовано позитиви, негативи і перспективи розвитку та застосування гнучкої інтеграції і просунутої співпраці в ЄС в цілому й в окремих його країнах зокрема, в тому числі у контексті з'ясування місця та ролі гнучкої інтеграції у розвитку ЄС. Оцінено загальні наслідки й ефекти гнучкої інтеграції в ЄС за період до і після 2009-2010 рр. – тобто до, під час та після моменту підписання рамкових договорів ЄС. Виявлено загальні і специфічні ризики та перспективах застосування й розвитку гнучкої інтеграції в ЄС у період після 2009-2010 рр. – тобто після підписання вищеозначених рамкових договорів. У ході дослідження виявлено, що теоретики і практики європейської інтеграції зазначають, що вона (інтеграція) й надалі продовжує набувати все гнучкішої форми; а відтак це підтверджує багатовимірність, багатогранність і багатоаспектність європейської інтеграції та структури ЄС, що, від зворотного, теж зумовлюють потребу гнучкої інтеграції й надалі. Встановлено, що диференціація всередині ЄС ніколи не буде тимчасовою, а натомість потрібно очікувати тривалої диференціації між усіма чинними та всіма гіпотетичними новими країнами-членами ЄС. Зазначено, що дискусія стосовно диференціації інтеграції стала дуже політизованою, але не з приводу факту чи потреби диференціації і гнучкості, а з приводу сутності і вибору серед різних форм диференціації.Виявлено, що в майбутньому гнучка інтеграція в ЄС має потенціал стати двонаправленим процесом, зокрема спрямованим на посилення або послаблення рівня інтегрованості в тих чи інших сферах політики. Гнучка європейська інтеграція довкола ЄС, в ЄС чи з ЄС не повинна сприйматись і розглядатись як «побічний продукт» еволюції європейської інтеграції, а натомість повинна розумітись як основна теоретична і практична модель майбутнього динамічного розвитку ЄС. ; The goal of research is to find out general and latest theoretical and practical trends regarding the consequences, risks and prospects for the application and development of flexible integration in the EU, which, among other things, can be interesting enough for Ukraine in the scope of its European integration progress in the future.The study analyzed the positive and negative sides, and prospects for the development and application of flexible integration, and advanced cooperation in the EU as a whole, and in its individual countries in particular, including for the purpose of finding out the place and role of flexible integration in the development of the EU. General consequences and effects of flexible integration into the EU within the period before and after 2009-2010 – that is, before, during and after the signing of the EU framework agreements have been reviewed. The study identified general and specific risks and prospects for the application and development of flexible integration in the EU in the period after 2009-2010 – that is, after the signing of the above-mentioned framework agreements. The study found out that theorists and practitioners of the European integration note that it (integration) continues to acquire a more flexible form in the future; and therefore this confirms the multidimensionality, versatility and multifaceted nature of the European integration and the EU structure, which, on the contrary, also stipulate the need for flexible integration later on. It has been established that the differentiation within the EU will never be temporary, and instead we should expect a long-term differentiation between all existing and hypothetical new EU member states.The study established that internal heterogeneity or differentiation as a part of the EU is always substantially subordinated to two opposite forces: centripetal tendencies represented by the EU member states, which seek to deepen the integration around the situational «core» of particular integration-related issues, and centrifugal tendencies represented by the EU member states, which advocate a relatively weaker degree of integration or even the option of partial or complete (as in the case of the United Kingdom) disintegration.The study noted that in the political sense and at the level of individual EU member states, the problem of flexible integration is very politically motivated, since it serves as a ground for identifying several groups of politicians regarding their attitude to the European integration – in particular: 1) Europhiliacs, 2) pragmatic pro-Europeans, 3) moderate Eurosceptics, 4) Europhobes.The study found out that in the future, the flexible integration into the EU has the potential to become a bidirectional process, in particular aimed at strengthening or weakening the level of integration in certain policy areas. Flexible European integration around the EU, in the EU or with the EU should not be deemed and considered as a «by-product» of the European integration evolution, but instead should be understood as the main theoretical and practical model for the future dynamic development of the EU. The range and potential of the possible development of various forms of flexible integration in the EU is still very significant, because it is gradually becoming a «creative» and «attractive alternative» to the full integration of individual countries into the EU, which for one reason or another face difficulties in obtaining the member status. ; Метою дослідження є з'ясування загальних та новітніх теоретичних і практичних трендів із приводу наслідків, ризиків та перспектив застосування й розвитку гнучкої інтеграції в ЄС, які, в тому числі, можуть бути доволі цікавими для України у контексті її євроінтеграційного поступу у майбутньому.У статті проаналізовано позитиви, негативи і перспективи розвитку та застосування гнучкої інтеграції і просунутої співпраці в ЄС в цілому й в окремих його країнах зокрема, в тому числі у контексті з'ясування місця та ролі гнучкої інтеграції у розвитку ЄС. Оцінено загальні наслідки й ефекти гнучкої інтеграції в ЄС за період до і після 2009-2010 рр. – тобто до, під час та після моменту підписання рамкових договорів ЄС. Виявлено загальні і специфічні ризики та перспективах застосування й розвитку гнучкої інтеграції в ЄС у період після 2009-2010 рр. – тобто після підписання вищеозначених рамкових договорів. У ході дослідження виявлено, що теоретики і практики європейської інтеграції зазначають, що вона (інтеграція) й надалі продовжує набувати все гнучкішої форми; а відтак це підтверджує багатовимірність, багатогранність і багатоаспектність європейської інтеграції та структури ЄС, що, від зворотного, теж зумовлюють потребу гнучкої інтеграції й надалі. Встановлено, що диференціація всередині ЄС ніколи не буде тимчасовою, а натомість потрібно очікувати тривалої диференціації між усіма чинними та всіма гіпотетичними новими країнами-членами ЄС. Зазначено, що дискусія стосовно диференціації інтеграції стала дуже політизованою, але не з приводу факту чи потреби диференціації і гнучкості, а з приводу сутності і вибору серед різних форм диференціації.Виявлено, що в майбутньому гнучка інтеграція в ЄС має потенціал стати двонаправленим процесом, зокрема спрямованим на посилення або послаблення рівня інтегрованості в тих чи інших сферах політики. Гнучка європейська інтеграція довкола ЄС, в ЄС чи з ЄС не повинна сприйматись і розглядатись як «побічний продукт» еволюції європейської інтеграції, а натомість повинна розумітись як основна теоретична і практична модель майбутнього динамічного розвитку ЄС.

Savka M.V. METHODOLOGY FOR RESEARCHING OF DEVELOPMENT OF FARMS AND THE EFFICIENCY OF THEIR FUNCTIONINGPurpose. The substantiation of the methodology of research on the development and efficiency of farm operation, based on dialectics and economic laws, covers the latest achievements of domestic and foreign economic science.Methodology of research. In the course of research, the author used the following methods: induction, deduction, dialectic method, comparison, graphical method, SWOT analysis, method of optimization and forecasting to assess the state of development and economic analysis of the efficiency of the functioning of farms.The theoretical and methodological basis of the research is dialectic method of cognition, system approach and analysis, fundamental positions of the economy of the domestic agricultural sector.Findings. Literary review of modern views on the methodology of development of farms, the strengths and weaknesses of farms, opportunities and threats that arise in the process of production activity are determined.The analysis provides an opportunity to draw conclusions about the current state and prospects of the development of farms. The organization of economic activity of farms is based on a solid foundation, has a fairly wide legislative base and normative regulation. Determination and analysis of the main conditions for the organization of activity, functioning and development prospects, substantiation of the directions of increase of production volumes, formation of own market of sales of products is the main purpose of creating farms and requires urgent solution of actual problems of their functioning.Originality. The novelty of scientific research results is to substantiate the theoretical, methodological and practical bases of development and efficient functioning of farms, which are an important component of the agrarian sector of the Ukrainian economy, which ensure the efficient use of land and material resources, describes the main types of classification, first of all, the method of systematics, the results of which is a certain grouping of objects on one sign or set of signs.Practical value. The obtained research results allow carrying out researches of development of the farms, analyzing the efficiency of their financial and economic activity and, as a result, determining the main directions of the necessary state support. They can be applied in practical organizational and economic activity of farms.Key words: farming; cooperation; methodology; systematization; SWOT - analysis; land; provision; village; structure; agricultural commodity producer; profitability; development.

The article analyzes the main human rights provisions in palliative care. Palliative care as a separate type of medical care has been enshrined by legislation since 2011. This kind of care consists in the medical guarantee program and is already actually used at the primary care level. ; У статті проаналізовано основні положення, пов'язані з правами людини в сфері паліативної допомоги. Паліативна допомога як окремий вид медичної допомоги закріплена законодавчо з 2011 р. Цей вид допомоги входить у програму медичних гарантій і вже нині реалізується на рівні первинної допомоги.

The article analyzes the main human rights provisions in palliative care. Palliative care as a separate type of medical care has been enshrined by legislation since 2011. This kind of care consists in the medical guarantee program and is already actually used at the primary care level. ; У статті проаналізовано основні положення, пов'язані з правами людини в сфері паліативної допомоги. Паліативна допомога як окремий вид медичної допомоги закріплена законодавчо з 2011 р. Цей вид допомоги входить у програму медичних гарантій і вже нині реалізується на рівні первинної допомоги.