Search results

The problem of repatriation of POWs after the WWI directly corresponds with peace treaties of international and judicial importance which regulated post-war events. The chaos after war was accompanied with POWs' «self»-repatriation. Thus, the purpose of the Treaty of Versailles was to establish control upon this process. In practice, the conditions of repatriation were influenced by national, political and economic reasons which caused POWs' retard, particularly in Germany. Ukrainian and Russian POWs were most affected by the decisions in international treaties due to the unstable political situation on their territories. Commissions and diplomatic delegations were responsible for them on national and international levels. Special Entente commission concerned with POWs in general. Its foundation was drafted in the Treaty of Versailles. Repatriation did not necessarily relate to all POWs who could become interned in this case. ; Питання репатріації полонених вояків після Першої світової війни нерозривно пов'язане з мирними договорами міжнародно-правового значення, які регулювали повоєнні явища. Повоєнний хаос супроводжувався самовільною репатріацією полонених, тому Версальський мирний договір мав на меті встановити контроль над цим процесом. На практиці умови репатріації різнилися в контексті національних, політичних та економічних причин, що зумовило сповільнення звільнення полонених, зокрема на території Німеччини. Полонені українці та росіяни найбільше залежали від рішень міжнародних договорів у зв'язку з нестабільною політичною ситуацією на їх теренах. Ними опікувалися комісії та дипломатичні делегації на національному та міжнародному рівнях. Полоненими держав Антанти займалася спеціальна комісія, створення якої регламентувалося Версальським договором. Репатріація могла не поширюватися на всіх полонених, які у такому разі ставали інтернованими.