Suchergebnisse

Життя професора Ірини Дубовик, завідувача кафедри фізіології свійських тварин Львівського ветеринарного інституту в 1945–1947 роках, – це довгий шлях боротьби проти економічних і політичних проблем в умовах радянської дійсності. Як автор визначних досягнень в ділянці ендокринології, як член Міжнародного товариства експериментальної цитології і як кандидат на стипендію з фонду Рокфеллера, вона була звинувачена у схилянні перед західною наукою і звільнена з посади завідувача кафедри. Останні роки життя провела в Харкові в самотності, нужді і забутті. Сьогодні її ім'я відроджується. ; Жизнь профессора Ирины Дубовик, заведующей кафедрой физиологии домашних животных Львовского ветеринарного института в 1945–1947 годах, – это длинный путь борьбы против экономических и политических проблем в условиях советской действительности. Как автор значительных достижений в отрасли эндокринологии, как член Международного общества экспериментальной цитологии и как кандидат на стипендию из фонда Рокфеллера, она была обвинена в преклонении перед западной наукой и уволена с должности заведующей кафедрой. Последние годы жизни провела в Харькове в одиночестве, нужде и забытье. Сегодня её имя возрождается. ; The life of Prof. Iryna Dubovyk, physiology department head in Lviv Veterinary Institute in years 1945–1947 is a long struggle way against economic and political problems under the conditions of Soviet reality. As author of significant achievements in the field of endocrinology, as member of International society of experimental cytology and as candidate for the scholarship of Rockefeller foundation, she was accused of bowing to Western science and dismissed from her post of department head. She spent last years of her life in solitude, misery and forgotten by everybody. Nowadays her name is revived.