Suchergebnisse

Regarding the Soviet past, idea of the dichotomous nature of Ukrainian historical memory is widespread both in society and in academia. According to it, two models of memory are widespread in Ukrainian society — the Ukrainian national memory and the Soviet one as the opposed to it. The article shows that this view is simplified. The Ukrainian national and Soviet models of memory are not a dichotomy but a continuum. Based on the analysis of sociological surveys, a number of versions have been identified within each of the memory models. In particular, within the Ukrainian national model there are such versions as: "resistance", "realitistic", "post-Soviet". The difference between them lies in the attitude towards the Soviet past. In the "resistance" version the Soviet past is completely rejected, in the "realitistic" version it is perceived as an integral part of the Ukrainian past, and in the "post-Soviet" version there is a mechanistic combination of Soviet and Ukrainian national narratives, with an emphasis on the Ukrainian component. Within the Soviet model there are such versions as: "Ukrainian", "fraternal peoples", and "reunification". The criterion for distinguishing them is the attitude to the Ukrainian historical narrative. In the case of the "Ukrainian" version, there is a combination of Soviet and Ukrainian narratives, but with an emphasis on the Soviet component. In the "fraternal peoples'" version the Ukrainian identity is seen as equal to the Russian one and as the "reunification". And in the "reunification" version Ukrainian identity is seen as a part of supranational identity. Also four types of historical memory are distinguished by the criterion of combining models within individual consciousness. Two of them are "pure" — Ukrainian national and Soviet-imperial, and two are "mixed" — ambivalent, where two models are combined, and indefinite, where none of the memory models is important to individuals. The article also analyzes the regional prevalence of both memory models and types.

У статті запропоновано аналіз Женевського періоду в історії Українського соціологічного інституту(серпень1919 р. — березень1920 р.) та його ролі у розвитку української соціології в еміграції у міжвоєнний період 1919–1939 рр. Перша частина статті містить аналіз політичних обставин, що сприяли втіленню ідеї Грушевського створити українську соціологічну інсти-туцію. Першочергово, Грушевський мав намір створити Український соціоло-гічний інститут як прикриття для політичної організації— Комітету незалежної України. Останній був надпартійною організацією, утвореною здебільшого Ук-раїнською партією есерів(УПСР) та Українською соціал-демократичною робіт-ничою партією(УСДРП). Він мав подвійну мету: по-перше, інформувати західні суспільства про Україну та український національний рух; по-друге, пред-ставляти Україну у світовій політиці. Але оскільки УПСР виступала проти українського уряду, сформованого УСДРП, Грушевський не міг очікувати фі-нансової підтримки Комітету. Тому він вирішив створити установу«під при-криттям» з такими ж явними функціями для того, щоб отримати фінансування від української влади. Перша частина статті пропонує аргументи, що підтвер-джують це твердження. Друга частина статті показує процеси, за допомогою яких Український соціологічний інститут став незалежною науково-дослідною установою. Він успадкував видавничий план Комітету незалежної України. Останній втратив свої надпартійні риси, оскільки УСДРП вирішила вийти з Комітету через політичні розбіжності. Тож Грушевський вирішив передати основні наукові функції від Комітету до Українського соціологічного інституту. Цей процес розпочався в Женеві, але закінчився у Празі, під час другого періоду діяльності Українського соціологічного інституту. Остання частина статті про-понує стислий підсумок основних впливів Женевського періоду Українського соціологічного інституту на розвиток української соціології в еміграції в між-воєнний період1919–1939 років. Це показує, що Український соціологічний інститут забезпечив основу для майбутньої соціологічної діяльності українських науковців в еміграції. ; The article offers analysis of Geneva period in history of Ukrainian Sociological Institute (august 1919 — march 1920) and its role in development of Ukrainian sociology on emigration during interwar period 1919–1939. First part of the article contains analysis of political circumstances, which fostered Hrushevsky's idea to create Ukrainian sociological institution. According to original Hrushevsky intention Ukrainian Sociological Institute was created as cover institution for political organization The Committee of Independent Ukraine. The latter was supra-party organization, formed mostly of Ukrainian Socialist-Revolutionary Party (USRP) and Ukrainian Social Democratic Labour Party (USDLP) members. Its aim was double: first, to inform Western societies aboutUkraine and Ukrainian national movement, and second, to represent Ukraine in world politics. But as USRP was in opposition to Ukrainian government, formed by USDLP, Hrushevsky couldn't expect financial support for the Committee. So he decided to create cover institution with same manifest functions — in order to get funding from Ukrainian government. First part of the article offers argument, which proves this statement. Second part of the article shows processes, by which Ukrainian Sociological Institute became independent research institution. It inherited publishing plan for the Committee of Independent Ukraine. The latter lost its supra-party features, as USDLP decided quitting the Committee due to political differences. So Hrushevsky decided to transfer major research functions from the Committee to the Ukrainian Sociological Institute. This process started in Geneva, but was finished in Prague — during second period of Ukrainian Sociological Institute activities. The last part of article offers brief summary of major influences of Geneva period of Ukrainian Sociological Institute on development of Ukrainian sociology on emigration during interwar period 1919–1939. It shows that Ukrainian Sociological Instituteprovided frame for future sociological activities of Ukrainian scholars on emigration.

В статті представлено концепцію нації, яка поєднує в собі поняття національної ідентичності та націоналізму як ідеології. Використовуючи ідеї К.Гаєса та Е.Сміта, продемонстровано, що націоналізм як ідеологія присутній в будь-якій нації, оскільки остання являє собою систему соціальної дії, організованої відповідно до культурної системи, котра структурована навколо стрижневої доктрини націоналізму. Поняття "стрижнева доктрина націоналізму" було введене Е.Смітом на позначення низки тверджень, що наявні у всіх націоналістичних ідеологіях. В статті також представлено особливості формування / відродження національної ідентичності в пострадянському українському суспільстві крізь призму взаємин національної ідентичності та націоналізму як ідеології. Зокрема, проаналізовано динаміку поширення націоналістичних ідентичностей в Донецьку в період з 1994 по 2010 рр, а відтак виявлено два види націоналістичної ідентичності: явну та латентну. Остання характеризується наявністю націоналістичних установок, які притаманні явному типу націоналістичної ідентичності, але в ній відсутня ідентифікація з такою соціальною групою як націоналісти. Відтак, в статті запропонована гіпотеза про існування радикального політичного націоналізму в Донецьку. ; Article offers the concept of a nation, which combines the notion of national identity and nationalism as an ideology. Using ideas of C. Hayes and A. Smith, it is shown that nationalism as an ideology is present in any nation, since the latter is a system of social action, organized around the cultural system, which is structured around a core doctrine of nationalism. The concept of "core doctrine of nationalism" was introduced by A. Smith to designate a number of statements that are present in all the nationalistic ideologies. Peculiarities of formation/revival of national identity in post-Soviet Ukrainian society through the prism of the relationship of national identity and nationalism as an ideology are offered. The dynamics of the spread of nationalist identities in Donetsk for the period from 1994 to 2010 have been analyzed. And author has determined two types of nationalist identity: explicit and latent. The latter is characterized by the presence of nationalist attitudes that are inherent to the explicit type of nationalist identity, but without identification with the social group of nationalists. Hypothesis about existence of radical political nationalism in Donetsk has been offered in article.

В статті розглянуто перший етап діяльності Українського Соціологічного Інституту (серпень 1919 – березень 1920 рр.). Виявлено соціально-політичні передумови формування ідеї М. Грушевського про створення української наукової соціологічної установи на еміграції: необхідність інформування західноєвропейських суспільств про Україну та українських національно-визвольний рух, а також представництва політичних інтересів України на зовнішньополітичній арені. З'ясовано основні джерела фінансування діяльності УСІ, виявлено основні напрямки функціонування цієї інституції в Женеві, а також встановлено організаційну структуру та склад працівників УСІ в цей періоду. ; The article offers analysis of first period in history of Ukrainian Sociological Institute (august 1919 – march 1920). Socio-political conditions of development M. Hrushevsky idea of creation Ukrainian scientific sociological institution in emigration are found: necessity to inform European societies about Ukraine and Ukrainian national movement and to represent political interests of Ukraine in world politics. The article offers investigation in main sources of funding of USI activity, main directions of operation of this institution in Geneva, and organizational structure and personnel of USI in this period.

This chapter is focused on the placing of Ukraine in temporary transnational migration in Euro-Asian social space. For different categories of migrants Ukraine is a country to be used for further movement. Highly skilled specialists come to Ukraine, stay for several years and try to migrate to other countries; unskilled workers or asylum seekers are mostly transit migrants looking for possibilities to continue their trans-border movement to West. On the other hand, Ukrainian outmigrants to the EU and Asian countries intend to return home, but are not sure when it is actually going to happen. Sometimes they move from one country or region to another in order to find appropriate life and working conditions. Many of return migrants stay at home for some time and then, lacking adequate employment in the home country go abroad again using migrants' networks. It means that for many Ukrainian external migrants the return home is only one of the stages in realizing their migration projects. Our findings reveal that temporary migration becomes a permanent way of life for various categories of people. Therefore, the temporariness of migration turns to be a phenomenon of constructing the social relations of the "people on move": they are not willing to fully integrate into host societies (e.g. learning language etc.). Main politico-legal, socio-economic and socio-cultural aspects of external migration in Ukraine (involvement of officials in the corrupt schemes providing necessary permits to stay in Ukraine and transit through its territory to the EU, migrants' remittances becoming means of mobilization for non-migrants, relative adaptation of migrants not by official Ukrainian institutions but rather through social and illegal transnational networks) put the country at the crossroad of transnational migrants' networks and flows. ; This chapter is focused on the placing of Ukraine in temporary transnational migration in Euro-Asian social space. For different categories of migrants Ukraine is a country to be used for further movement. Highly skilled specialists come to Ukraine, stay for several years and try to migrate to other countries; unskilled workers or asylum seekers are mostly transit migrants looking for possibilities to continue their trans-border movement to West. On the other hand, Ukrainian outmigrants to the EU and Asian countries intend to return home, but are not sure when it is actually going to happen. Sometimes they move from one country or region to another in order to find appropriate life and working conditions. Many of return migrants stay at home for some time and then, lacking adequate employment in the home country go abroad again using migrants' networks. It means that for many Ukrainian external migrants the return home is only one of the stages in realizing their migration projects. Our findings reveal that temporary migration becomes a permanent way of life for various categories of people. Therefore, the temporariness of migration turns to be a phenomenon of constructing the social relations of the "people on move": they are not willing to fully integrate into host societies (e.g. learning language etc.). Main politico-legal, socio-economic and socio-cultural aspects of external migration in Ukraine (involvement of officials in the corrupt schemes providing necessary permits to stay in Ukraine and transit through its territory to the EU, migrants' remittances becoming means of mobilization for non-migrants, relative adaptation of migrants not by official Ukrainian institutions but rather through social and illegal transnational networks) put the country at the crossroad of transnational migrants' networks and flows.