Suchergebnisse

The paper is devoted to a comparative analysis of the popular culture of the Cold War in the United States and in the USSR, namely, to the genres, which were stimulated by the public moods of the Cold War (noir, spy detective, etc.). It is argued that despite the refusal of Soviet critics to use Western terminology, the genres of noir and spy detective existed in the Soviet literature and cinema, but had their own national and cultural content. In particular, the images of "fatal women" and "female adventurers", who were central in the noir poetics, were not typical in the Soviet popular culture, excluding works devoted to the life abroad (in particular, novels by A. Tolstoy "Emigrants", "Hyperboloid of engineer Garin", etc.), however, noir motifs have appeared in the Soviet literature and cinema since the mid-1950s, when the official optimism of the Soviet public culture has been replaced by emotions of disappointment and tragic past (after J. Stalin's death and denunciation of his personality cult). The novels of the little-studied writers L. Ovalov ("The Copper Button") and H.-M. Muguev ("Doll of Mrs. Bark", "The Quiet City", "Fire Paw") were analyzed in the context of the biographies of their authors, gender politics of the novels and the Soviet concepts of "freedom" and the opposition of "friend" and "enemy". It is proved that the images of "adventurers" and style in the spy novels by Ovalov and Muguev reproduce the poetics of "noir" in the Soviet literature, which looked as authentic view in depicting war, emigration, espionage, captivity, conspiracies, and other existential situations. It was argued that the noir motifs in the late Soviet cinema were used in depicting the bipolar and hostile world in the spy genre ("The Secret Agent's Blunder", "17 Moments of Spring"), and also in depicting the postwar period of Soviet culture, losses of ideals and destroying a large number of people' destinies. It was argued that the "Soviet project" was not separated from the cultural mainstream of the 20th century, it experienced the influences of Western popular culture and its values. ; Статья посвящена сравнительному анализу популярной культуры в США и в СССР периода Холодной войны, а именно жанрам, расцвет которых был стимулирован общественными настроениями Холодной войны (нуар, шпионский детектив, др.). Утверждается, что несмотря на отказ советской критики использовать западную терминологию жанров, нуар и шпионский детектив существовали в советской литературе и кино, однако обладали собственным национально-культурным содержанием. В частности, образы «роковых женщин» и «авантюристок», центральные для стиля нуар, были не характерны для советской популярной культуры, исключая произведения, посвященные заграничной жизни (в частности, А. Толстой «Эмигранты», «Гиперболоид инженера Гарина», др), однако мотивы нуар появляются в советской литературе и кино с середины 1950х, когда на смену официальному оптимизму советской публичной культуры приходят эмоции разочарования, трагизма (после смерти И. Сталина и разоблачения его культа личности). В статье проанализированы романы малоисследованных писателей Л. Овалова («Медная пуговица») и Х.-М. Мугуева («Кукла госпожи Барк», «В тихом городе», «Огненная лапа») в контексте биографий их авторов, гендерных политик романов и советских концептуализаций «свободы» и оппозиции «свой-чужой». Доказывается, что образы «авантюристок» и стиль шпионских романов Овалова и Мугуева воспроизводит поэтику «нуар» в советской литературе, которая оказывается востребованной при изображении экзистенциальных состояний войны, эмиграции, шпионажа, плена, заговоров, и т.д. Показано, что в позднесоветской культуре мотивы нуар используются в кино при изображении биполярного и враждебного мира в произведениях шпионского жанра («Ошибка резидента», «17 мгновений весны»), а также при изображении поствоенного периода советской культуры с точки зрения потери идеалов и разрушенных судеб большого количества людей. Утверждается, что «советский проект» не был отделен от культурного мейнстрима ХХ века, он испытывал культурно-стилевые и ценностные влияния западной популярной культуры, и сам оказывал определенные влияния на нее. ; Стаття присвячена порівняльному аналізу популярної культури в США і в СРСР періоду Холодної війни, а саме жанрам, розквіт яких був стимульований соціальними настроями Холодної війни (нуар, шпигунський детектив, ін.). Стверджується, що незважаючи на відмову радянської критики використовувати західну термінологію жанрів, нуар і шпигунський детектив існували в радянській літературі і кіно, проте мали власний національно-культурний зміст. Зокрема, образи «фатальних жінок» і «авантюристок», центральні для стилю нуар, були не характерні для радянської популярної культури, виключаючи твори, присвячені закордонному життю (наприклад, романи А. Толстого «Емігранти», «Гіперболоїд інженера Гаріна», ін ), проте мотиви нуару з'являються в радянській літературі і кіно з середини 1950х, коли на зміну офіційному оптимізму радянської публічної культури приходять емоції розчарування, трагізму життя (після смерті Й. Сталіна і викриття його культу особистості). У статті проаналізовано романи малодосліджених письменників Л. Овалова («Мідний гудзик») і Х.-М. Мугуева («Лялька пані Барк», «В тихому місті», «Вогняна лапа») в контексті біографій їх авторів, гендерних політик романів і радянських концептуалізацій «свободи» і опозиції «свій-чужий». Доводиться, що образи «авантюристок» і поетика шпигунських романів Овалова і Мугуева відтворює поетику «нуар» в радянській літературі, яка виявляється затребуваною при зображенні екзистенційних станів війни, еміграції, шпигунства, полону, і подібне. Доводиться, що в позднярадянській культурі мотиви нуару використовуються в кіно при зображенні біполярного і ворожого світу в фільмах шпигунському жанрі («Помилка резидента», «17 миттєвостей весни»), а також при зображенні поствоєнного періоду радянської культури з точки зору втрати ідеалів і зруйнованих доль великої кількості людей. Стверджується, що «радянський проект» не був відділений від культурного мейнстріму ХХ століття, він відчував культурно-стильові і ціннісні впливу західної популярної культури, і сам надавав певні впливи на неї.