Search results

Визначено сутність компетентнісного підходу в публічному управлінні. Проаналізовано законодавчу базу України та інших країн щодо розвитку системи публічного управління та компетентнісного підходу в ній. В результаті проведених досліджень запропоновано напрями розвитку системи публічного управління в контексті компетентнісного підходу.
Акцентовано увагу на тому що компетентнісний підхід представляє собою інтегральну управлінську технологію, що виробляє передачу людських ресурсів, необхідну для досягнення стратегій організації. Перехід на компетентнісний підхід дозволяє будь-яким організаціям, у тому числі і публічним, перейти на більш досконалий рівень управління людськими ресурсами за допомогою узгодження цілей, що стоять перед організацією чи установою та інтересами співробітників, у нашому випадку з інтересами публічної служби та наявності механізмів управління мотивацією результатів праці і професійним розвитком.
Розглянуто досвід іноземних країн, де зазначено що державна служба в Польщі, Румунії, Болгарії, Франції та Німеччині має чітко сформовану систему, з законодавчим закріпленням, з вдало реалізованим законодавством про державну службу.
У суспільстві наголошують, що для підвищення кваліфікації існуючих керівників і спеціалістів органів державної влади та місцевого самоврядування держава потребує управлінців нового покоління.
Автор робить висновок що державна служба потребує професіоналів, енергійних людей та ефективних управлінців, здатних робити суспільство кращим, мати стратегічний і далекоглядний погляд на державні справи. Враховуючи те, що державне управління є високоінтелектуальною діяльністю, менеджери потребують постійної потужної освітньої та професійної підтримки. Тому слід звернути увагу на формування нової еліти підростаючого покоління, яка через розвиток компетентнісного підходу з раннього етапу (школа та ВНЗ), формуватиме кадровий резерв системи державного управління.
Виходячи з аналізу наявного стану справ автором створено компетентнісний уніфікатор формування еліти молоді як базису кадрового резерву в публічному управлінні, що відображає основні компетентності, якими має володіти сучасний публічний управлінець.

У статті досліджується необхідність та особливості стратегічного планування освітнього розвитку на регіональному рівні з використанням наявних проблем у якості основи цілепокладання управлінської діяльності. На основі системного аналізу та виокремлення спільного і особливого у тенденціях освітнього розвитку на рівні країни та регіону визначаються базові проблеми стратегічного планування та управління. Здійснюється узагальнюючий аналіз розвитку регіональної системи освіти на прикладі Дніпропетровської області з виходом на постановку стратегічних цілей її реформування.
Показано що основою стратегічного планування розвитку освіти є розроблення нового цілепокладання розвитку української освіти на базі цінностей демократичного суспільства, особистісного розвитку, спрямованості до європейського освітнього простору; створення каркаса нового законодавчого поля функціонування освіти;визначення засад рівного доступу кожного громадянина до якісної освіти всіх рівнів як магістральний напрям її розвитку; формування змісту освіти на основі державних стандартів як важеля управління якістю освіти в країні.
Акцентуються проблеми стратегізації управління освітою на регіональному рівні та необхідність пов'язаних з цим інновацій у нормативно-організаційній царині. Показано що в основі освітньої парадигми має лежати завдання забезпечення потреб споживачів освітніх послуг, розширення можливостей доступу до якісної освіти, забезпечення ефективного соціального механізму конкурентоздатності випускників шкіл на сучасному ринку праці. На основі проведеного дослідження робляться пропозиції щодо удосконалення стратегічного планування розвитку основних складових регіональної системи освіти.

The article addresses the topical issue of public administration of professional training for higher medical education management personnel in Ukraine. It explores the current state and development prospects of the training system for managers of higher medical education institutions, and identifies priority areas for its improvement. The relevance of the research is determined by the need to provide the Ukrainian healthcare system with highly qualified managers capable of effectively managing higher medical education institutions in the context of dynamic changes and integration into the European and world educational and scientific space. The article defines the main approaches and mechanisms for implementing state policy in the field of healthcare and higher medical education. It identifies the directions for improving the organizational, legal, and economic mechanisms of state regulation of professional training for management personnel of higher medical institutions in Ukraine in terms of clarifying the content of the key research concepts "management personnel of higher medical education institutions" and "state administration of professional training for management personnel of higher medical education institutions". It is determined that the reforming and development of the healthcare and higher medical education sector of Ukraine in the context of integration into the European and world educational and scientific space requires the preparation of a new generation of managers - healthcare managers. It is determined that this category of managers includes vice-rectors and heads of relevant scientific, educational-methodological and educational commissions, deans and vice-deans of faculties, heads of departments and other structural units. The formation of a comprehensive mechanism of state administration of professional training for management personnel of higher medical education institutions should be carried out on the basis of such principles as scientific justification, legality, common interests and values, consistency, comprehensiveness, systematicity, subsidiarity, transparency, innovation, adequacy, efficiency, and responsibility. The article analyzes the features of the system of state administration of professional training for management personnel of higher medical education institutions in Ukraine and abroad. Based on a comparative analysis of management training systems in 6 developed countries of the world, it is proved that the system of professional training and advanced training of management personnel of higher medical education institutions should function in accordance with the current trends in the healthcare sector and the field of higher medical education, comply with the implementation of state policy principles, and be systematic. Statistical analysis of the dynamic changes in the indicators of provision with higher medical education institutions and medical institutions over the years of Ukraine's independence demonstrates the need for joint coordination and cooperation to coordinate the efficiency of the healthcare system. Thus, the article reveals the essence and features of state administration of professional training for management personnel of higher medical institutions, analyzes the regulatory framework governing this area, and identifies the main areas for improving the training system for managers of higher medical education institutions, namely: Updating the content and forms of training; Introduction of innovative teaching methods; Improvement of teachers' qualification; Strengthening the practical focus of training; Development of international cooperation.

The introduction of dual education is an integral part of the strategic development of the national economy, post-war recovery processes, reforming public administration in the higher education system in the context of improving public-private partnerships, and ensuring the quality of higher education. The relevance of the study is to fill methodological gaps in scientific understanding and practical application in managing the implementation of dual education at the third educational and scientific level in the higher education system of Ukraine. The purpose of the article is to study the essence of dual education in the context of obtaining the third educational and scientific level; to analyze the current state of implementation of dual education in Ukraine, including existing models and practices; to study the role of public authorities and higher education institutions in the process of dual education implementation; to identify problems and obstacles that generalize the management of the process of dual education implementation and to find ways to overcome them. One of the main tasks of managing the implementation of dual education is to create favorable conditions for the modernization of the higher education system, to develop and implement the necessary legal acts and regulations that stimulate the involvement of multilateral partnerships, to ensure quality monitoring and evaluation of the effectiveness of dual education. In the course of the study, the authors carried out a comprehensive demographic and statistical analysis of the primary factors that influence the need for transformation in the higher education system. The presented SWOT-analysis on the objective consideration of internal and external factors on the way to the introduction of dual education at the third educational and scientific level allowed to identify areas for improving management processes. The results of the study may be useful for higher education institutions, state education authorities, as well as enterprises involved in the implementation of dual curricula.

В статті досліджуються теоретичні підходи та практичний досвід становлення механізмів інноваційного розвитку державного управління в Україні. Зокрема, обгрунтовано підхід до формування механізмів інноваційного розвитку державного управління в країні. Крім того дослідження містить аналіз існуючих механізмів інноваційного розвитку державного управління. Розглянуто електронне врядування, як один з напрямів інноваційного розвитку електронного державного управління в державі. Уточнено класифікацію реальних проектів державно-управлінських інновацій.
Доведено що адміністративна реформа реалізується як концептуально-модельний процес, вона орієнтує трансформацію органів державної влади на реалізацію науково обґрунтованої моделі державного управління, що має конституюватися в результаті системних інновацій.
Показано що стратегія розвитку електронного урядування у контексті інноваційного процесу адміністративного реформування має полягати у проектуванні інформаційно-технологічних змін діяльності органів державної влади як механізму реалізації процесу переходу на модель публічного управління, і лише на цій основі вирішувати проблеми забезпечення доступності якісних державних послуг.
В статті доведено що науковці вважають метою інноваційної перебудови системи органів влади не просто галузеву ефективність, оптимізацію процесу прийняття і реалізації управлінських рішень, а «реалізацію основних функцій інноваційного державного управління», до яких насамперед доцільно віднести стратегічне планування і прогнозування; інтеграцію та координацію дій усіх суб'єктів, зацікавлених в інноваціях.
На основі проведеного дослідження визначено, що важливе значення має формування інноваційної інфраструктури, яку можна розглядати як інтегруючий механізм, що об'єднує в єдине ціле діяльність органів державної влади та інноваційні технології.

У статті досліджено тенденції впливу пандемії COVID-19 на систему освіти. Виявлено подібності та відмінності у виборі керівниками закладів освіти засобів і методів навчання, що забезпечують роботу освітніх установ в різних країнах. Показано, як цифрові технології та дистанційне навчання допомагають учням продовжувати навчання навіть в умовах серйозних соціальних потрясінь. У той же час підкреслюється неоднозначність дистанційної освіти як вектору розвитку освіти: нові технології не тільки не сприяють вирішенню «застарілих» проблем галузі, а й провокують появу нових викликів в цій сфері.
Авторами показано що практично всі із перерахованих в статті технологій сьогодні застосовуються для переведення очного навчання в онлайн-середовище або в дистанційні освітні формати. Таким чином вони можуть бути поділені на дві основні групи: платформні і неплатформні рішення.
Зокрема зроблено умовний поділ на групи. До одної було віднесено платформу Moodle. Вона в навчальному середовищі дає можливість віддалено отримувати необхідний навчальний матеріал у будь-який час, вона стала невіддільною частиною навчання у закладах вищої освіти. До іншої групи авторами віднесено наступні технології, що працюють як самостійно, так і у взаємодії з іншими функціональними рішеннями це такі як: передача освітнього контенту по каналах ЗМІ; проведення занять за допомогою соціальних мереж, месенджерів та електронної пошти; тиражування «твердих» (паперових) копій навчальних матеріалів та інші.
В результаті проведеного дослідження зроблено висновки що малий досвід цифровізації світу засвідчив, як швидко можуть послаблюватися зв'язки між людьми різних поколінь, змінюватися зміст і способи організації звичних видів діяльності, які формують соціальні інститути. Наголошено, що розвиток будь-якого суспільства багато в чому здійснюється за рахунок вдосконалення його соціальних інститутів. Зміни, привнесені пандемією в життя і міжнародного співтовариства в цілому і кожної конкретної людини окремо, задають необхідність змін ключових суспільних інститутів. Доведено, що і в сфері освіти в найближчому часі буде потрібно переглянути не тільки форми і принципи його організації, але й самі основи цієї системи.

The paper theoretically substantiates and outlines the key areas of implementation of the gender approach in the public management of the educational process. In connection with the democratization of Ukrainian society and integration into the European educational space, the need to implement a number of international and domestic normative acts on gender equality issues, the role of the gender approach in education is growing as an effective means of implementing the principles of gender equality, which will contribute to the realization of the rights of each individual, activation its participation in economic, political, social and cultural development. The gender approach in education involves liberating the professional vision of the manager, teacher from gender-role stereotypes as specific and serious barriers to the perception of the individual, helps to focus attention on the real gifts and abilities of students regardless of gender. The main directions of the implementation of the gender approach in the management of the educational process are defined as the management of educational activities, during which students acquire the necessary knowledge, skills, and abilities, on the basis of which they form their own values and attitudes; application by scientific and pedagogical workers in their professional activities of forms, methods and technologies of organizing the educational process, which would stimulate the development of creative, strategic thinking, leadership, and a sense of responsibility; taking into account the gender component in the management of educational institutions, which implies the observance of gender balance in the personnel policy of the institution and the system in general, the neutralization of gender stereotypes and prejudices. The need to conduct a gender audit of educational institutions in order to assess the state of ensuring equal rights and opportunities for women and men in educational institutions, identifying existing problems, as well as implementing gender competence to the standards of higher education has been proven.