Suchergebnisse

The article examines the legal nature and content of legal subjectivity of international migrants using the cutting-edge methodology of international legal personology. The relevance of the research topic is the need to apply the personology methodology to the study of the personal component of the international legal system, especially in the context of Russian aggression which poses a threat to the lives of Ukrainian refugees. The purpose of the article is to determine the legal nature and content of international migration legal personality of a person using the latest methodology of international legal personology. The methodological basis of the study is an interdisciplinary and comprehensive approach which made it possible to formulate the conceptual framework of international migration legal personality of a person with due regard for the modern doctrine and practice of international law. The work uses a number of general theoretical and special scientific methods: objectivity; dialectical; historical and legal; formal and logical; special legal; systemic and structural; comparative legal; sociological; the person-centered method was developed by the author specifically for the study of the problems of the subject of law in general and the subject of international law in particular. It posits that the 1948 mistranslation of the traditional legal concept of "legal personality" (person before the law) as "legal subjectivity" in Article 6 of the Universal Declaration of Human Rights has had negative methodological consequences for domestic studies of personative legal reality. In their research, the scholars typically focused on the legal status, rights and duties of the legal subject rather than legal personality per se. The study of specific qualitative traits of legal personality (such as personative capacity, under the umbrella term of "legal capacity", or negative capacity, in the narrow framework of criminal capacity) has been fragmentary, sporadic, and categorically vague. Only when legal personology cohered as an academic approach did it became possible to use an adequate person-centric methodology to study the personative element of any legal system. A personological analysis of the traditional concept of "legal capacity" identified three aspects: 1) normative: the capacity of a social actor to bear a legal status, possess rights and duties (normative capacity before the law); 2) personative: the capacity of a social actor to be a subject of law, a legal personality, a bearer of a personative legal form of a physical, legal or sovereign person (personative capacity before the law); 3) communicative: the capacity of a social actor to take part in legal communications, to be a party of legal relations (communicative capacity before the law). Further personological study of international migration law found that a person bears all the features of an international legal personality that possesses the corresponding sectoral personative capacity and active capacity at the universal, regional, and particular level. Meanwhile, a significant number of environmental (climate), anthropogenic and political migrants remain outside the purview of international legal regulation at the universal level, where they are conventionally referred to by the rather restrictive term "refugee". At the regional and especially at the bilateral level, there is a risk that the generally recognised rights and fundamental freedoms of forced migrants during accelerated readmission, which underscores the necessity of academic scrutiny of this relatively new institution of international migration law.

The relevance of the research topic is due to the importance of human rights in a democratic society. Despite the fact that all natural human rights are important, the right to health care is practically in the forefront, because without its observance all other rights are leveled. Moreover, the relevance of the topic is even greater given the fact that for a long time the relevant law was not given due attention in law or in legal science. The right to health care is comprehensive and includes other human rights that derive from it. The existing case law of the European Court of Human Rights (ECtHR) confirms the importance of the human right to health care. In its judgments, the Court emphasizes the importance of this right and reaffirms the need for States to monitor its observance. The aim of the study – analysis of international legal norms and standards, as well as the practice of the ECtHR in the context of the human right to health. The leading research method used in the article is the formal-legal method, the application of which provided an effective analysis of the legal framework of international law, national legislation of Ukraine, and the case law of the ECtHR. Which, in turn, allowed to determine the importance of human rights to health and places of relevant law in the practice of the ECtHR. The article analyzes the theoretical and legal approaches to understanding the right to health care and on this basis identifies the place of relevant law in the human rights system and its main determinants. The case law of the European Court of Human Rights is analyzed and the main articles of the European Convention on Human Rights (ECHR), which the applicants applied for in violation of the right to health care, are identified. The analysis of the case law of the ECtHR provided an opportunity to identify existing shortcomings in the legislation of the member states. Based on this, it is possible to understand and distinguish ways to solve problems and methods for eliminating such violations in the future. The practical significance of the article lies in the analysis of the case law of the European Court of Human Rights, the separation of rights related to the right to protection of life, as well as the identification of the main determinants of the studied law.

The relevance of the research topic is due to the importance of human rights in a democratic society. Despite the fact that all natural human rights are important, the right to health care is practically in the forefront, because without its observance all other rights are leveled. Moreover, the relevance of the topic is even greater given the fact that for a long time the relevant law was not given due attention in law or in legal science. The right to health care is comprehensive and includes other human rights that derive from it. The existing case law of the European Court of Human Rights (ECtHR) confirms the importance of the human right to health care. In its judgments, the Court emphasizes the importance of this right and reaffirms the need for States to monitor its observance. The aim of the study – analysis of international legal norms and standards, as well as the practice of the ECtHR in the context of the human right to health. The leading research method used in the article is the formal-legal method, the application of which provided an effective analysis of the legal framework of international law, national legislation of Ukraine, and the case law of the ECtHR. Which, in turn, allowed to determine the importance of human rights to health and places of relevant law in the practice of the ECtHR. The article analyzes the theoretical and legal approaches to understanding the right to health care and on this basis identifies the place of relevant law in the human rights system and its main determinants. The case law of the European Court of Human Rights is analyzed and the main articles of the European Convention on Human Rights (ECHR), which the applicants applied for in violation of the right to health care, are identified. The analysis of the case law of the ECtHR provided an opportunity to identify existing shortcomings in the legislation of the member states. Based on this, it is possible to understand and distinguish ways to solve problems and methods for eliminating such violations in the ...

Мета роботи: полягає у розкритті основних аспектів формування стратегічного лідера та його "червоної команди" у військовій сфері, а також визначення особливостей його місії у вищій ланці системи військового управління держави.
Метод дослідження: основними методами досліджень є методи аналізу, індукції та дедукції; формалізації та експертного опитування.
Результати дослідження: основними результатами статті є: результати аналізу іноземних та вітчизняних досліджень присвячених темі розвитку лідерства у військовій сфері; визначення та оцінка основних факторів, які впливають на ефективність функціонування стратегічного військового лідера та його "червоної команди"; визначення основних членів "червоної команди" стратегічного військового лідера; визначення особливостей формування образу стратегічного військового лідера.
Теоретична цінність дослідження: теоретична цінність дослідження полягає у визначенні основних аспектів формування стратегічного лідера та його "червоної команди".
Тип статті: теоретичний, описовий, методичний.

Мета роботи: полягає у визначенні сучасних особливостей бенчмаркінгу оборонно-промислової індустрії Туреччини як досвіду для розвитку оборонно-промислового комплексу України.
Метод дослідження: основними методами досліджень є методи аналізу та синтезу, методи воєнно-економічної теорії, методи оцінювання та співставлення, індукції та дедукції, а також порівняння, формалізація, абстрагування.
Результати дослідження: розкрито основні теоретичні аспекти бенчмаркінгу оборонно-промислової індустрії Туреччини як досвіду для розвитку оборонно-промислового комплексу України. Головні результати статті: сформовано основні аспекти (напрями) бенчмаркінгу оборонно-промислової індустрії Туреччини та України; визначено основні складові оборонно-промислової індустрії Туреччини; сформовано перелік основних оборонно-промислових заводів, компаній та установ цієї країни, які сприяють забезпеченню збройних сил та обороноздатності країни; сформовано перелік основних зразків зброї, що виробляє та експортує Туреччина; визначено динаміку ВВП та військових витрат Туреччини та України і здійснено їхній порівняльний аналіз; визначено напрями та складові запозичення досвіду Туреччини Україною у процесі розвитку нашою державою власного оборонно-промислового комплексу.
Теоретична цінність дослідження: аналіз теоретичних аспектів бенчмаркінгу в оборонно-промисловій галузі Туреччини є важливим для розуміння можливостей оборонно-промислового комплексу України та викликів, що перед ним постають а впровадження бенчмаркінгу може стати ключовим інструментом для покращення конкурентоспроможності, інноваційного розвитку та співпраці на міжнародному рівні.
Тип статті: теоретичний, описовий, практичний, методичний.

Мета роботи: полягає у визначенні поглядів щодо формування основних теоретичних та практичних аспектів ведення проксі-війн та гібридних війн у сучасній світовій геополітичній та безпековій обстановці.
Метод дослідження: основними методами досліджень є методи: аналізу; синтезу; порівняння; формалізації та оцінювання матеріалу; абстрагування та кон'юнктурного аналізу (мислення).
Результати дослідження: є: аналіз основних теоретичних особливостей підготовки та ведення проксі-війн і гібридних війн; історичний аналіз формування існуючих підходів до визначення понять проксі-війн і гібридних війн; порівняльний аналіз особливостей підготовки та ведення проксі-війн і гібридних війн із визначенням їх відмінностей та схожості підходів; визначення основних етапів підготовки до розв'язання та ведення проксі-війн і гібридних війн, а також формування поглядів щодо основних етапів післявоєнного періоду; визначення інструментарію, можливих форм та способів проксі-війн і гібридних війн; формування можливих перспектив їх заміни у майбутньому.
Теоретична цінність дослідження: полягає у визначенні концептуальних та теоретико-методологічних основ дослідження щодо розвитку понять та процесів проксі-війн і гібридних війн у сучасному світовому безпековому середовищі.
Тип статті: теоретичний, описовий, практичний, методичний.

Мета роботи: є аналіз обсягів воєнних витрат Росії та їх структури у період 2010-2022 років з метою виявлення тенденцій підготовки РФ до війни з Україною, а також з метою розкриття воєнних втрат РФ у російсько-українській війні та формування рекомендацій щодо економічній протидії країни світу та України.
Метод: основними методами досліджень є методи системного аналізу та синтезу економічних процесів, регресійного та кореляційного аналізу, методи економічної теорії та економічної логіки.
Результати дослідження: розкрито структуру воєнних витрат Росії за досліджуваний період, визначені основні тенденції її зміни за роками, за обсягами воєнних витрат сформовано прогноз на наступний 2023 рік, зроблені висновки щодо дій Росії у війні та визначені практичні рекомендації щодо економічної та організаційної протидії Росії країнами світу та Україною.
Теоретична цінність дослідження: основними результатами досліджень за тематикою статті є: результати аналізу воєнних витрат Росії та їх структури за досліджуваний період, а також сформовані рекомендації щодо економічної та організаційної протидії Росії в умовах війни.

Мета роботи: розкрити ретроспективу підготовки Росії до війни з Україною, визначити основні воєнно-економічні особливості та наслідки впливу російсько-української війни на економіку Росії, сформувати можливі прогнозовані варіанти стану економіки Росії від розвитку сценаріїв та тривалості ведення бойових дій між Росією та Україною.
Дизайн/Метод/Підхід дослідження: основними методами досліджень є методи статистичного аналізу, воєнно-економічного аналізу, експертного опитування та методи прогнозування.
Результати дослідження: проведено аналіз динаміки стану економіки Росії до початку російсько-української війни, визначено вплив введених санкцій проти Росії на її економіку сьогодні та зроблено прогнозування стану рецесії економіки Росії за різних варіантів розвитку воєнних дій та їх тривалості, а також сформовано можливі воєнно-економічні ризики для Росії у подальшому.
Теоретична цінність дослідження: Основним результатом досліджень за тематикою статті є формування бази вихідних даних щодо наслідків дії української воєнно-економічної бомби на економіку Росії з урахуванням аналітичних ретроспективних результатів участі Росії у попередніх війнах та збройних конфліктах.
Тип статті: описовий та розрахунково-аналітичний.

В статті приділяється особлива увага підвищенню вимог до безпеки об'єктів особливої важливості, державного кордону, водного і повітряного транспорту в умовах наростаючих високотехнологічних терористичних загроз. Досягнення цих вимог нерозривно пов'язано із забезпеченням якісних показників технічних засобів дистанційного спостереження за небезпечними об'єктами, ускладненням і інтелектуалізацією локаційних систем, мереж датчиків з функціями мережецентричної взаємодії. Застосування противником засобів радіоелектронної протидії, швидка зміна сценаріїв постановки комбінованих завад визначають тенденції, які спрямовані на підвищення вірогідності отримання інформації в локаційних системах, адаптації до завад різного походження на коротких тимчасових інтервалах. Відсутність вірогідної інформації про наявність об'єкта може привести до неприпустимих екологічних і матеріальних втрат, а помилкові тривоги – до невиправданих додаткових витрат. У зв'язку з цим, важливим напрямком є забезпечення максимально вірогідної інформації в умовах завад різного походження. Актуальність проблеми пов'язана з пошуком компромісу між витратами (вартість і час розроблення) на побудову адаптивних систем виявлення і розпізнавання, і з іншого боку, ефективністю (вірогідність моделювання, складність реалізації), що досягається в результаті розроблення критеріїв оптимізації. При цьому, особлива увага приділяється забезпеченню високих якісних показників виявлення і розпізнавання в умовах мінливої та апріорно невідомої завадової обстановки.
Розроблений підхід і критерії для синтезу та аналізу цифрових адаптивних систем виявлення та розпізнавання. Критерії створені на декомпозиції середнього ризику і ймовірностей помилок прийнятих рішень, обумовлених: кінцевим розміром системи, обсягом навчальної вибірки і розрядністю обчислень. Такий підхід дозволяє послідовно вирішувати завдання синтезу та аналізу оптимальних систем.

Суттєві зміни у воєнно-політичному, соціально-економічному та демографічному стані України, що сталися в останні роки, викликали необхідність розроблення нових підходів до питань забезпечення її національної безпеки, у тому числі визначення та уточнення: задач Збройних Сил, їх ролі та місця у структурі сектору безпеки та оборони України; науково обґрунтованих цілей реформування Збройних Сил; складу та структури видів Збройних Сил, родів військ та спеціальних військ, що оптимально забезпечуватимуть збройний захист національних інтересів, територіальної цілісності України; вартісної оцінки витрат, необхідних для реалізації планів реформування Збройних Сил та їх підтримання на потрібному рівні бойової і мобілізаційної готовності; економічних можливостей держави щодо забезпечення потреб Збройних Сил, які обумовлені необхідністю рішення покладених на них завдань тощо. Одним із основних питань подальшого розвитку Збройних Сил України є сьогодні якість та повнота вирішення питань воєнно-технічної політики. Ступінь реалізації якої безпосередньо впливає на стан та технічне оснащення Збройних Сил та залежить від багатьох складових, що створюють як позитивний, так і негативний вплив на стан та подальший розвиток Збройних Сил. Найголовнішу роль у цьому процесі відіграє фінансування потреб Збройних Сил України у необхідному обсязі, а також наукове обґрунтування середньострокових та довгострокових планів розвитку озброєння та військової техніки. Під час їх розроблення необхідно ґрунтуватись на потребах забезпечення необхідного рівня обороноздатності шляхом пошуку оптимального балансу між оборонними потребами й економічними можливостями держави, з одного боку, та бойовими й технічними характеристиками зразків озброєння і військової техніки, з другого боку. Саме від стану фінансування оборонних потреб й залежить ступінь виконання завдань із оснащення Збройних Сил України новітніми або модернізованими зразками озброєння і військової техніки. При цьому виникає задача пошуку найбільш оптимального (доцільного), з воєнної та економічної точки зору, шляху забезпечення Збройних Сил України зразками озброєння і військової техніки. Авторами у статті наведені результати аналізу теорії і практики оцінювання впливу результатів модернізації озброєння і військової техніки на бойові можливості військових формувань та факторів, які на них впливають за напрямами: аналіз та оцінка впливу модернізації на рівень бойових можливостей військового формування; аналіз стану модернізації Збройних Сил України; аналіз існуючого методичного апарату визначення вимог до кількісних і якісних характеристик під час модернізації озброєння та військової техніки. На основі отриманих результатів авторами запропоновано ряд рекомендацій щодо проведення подальших досліджень з питань підвищення бойових можливостей Збройних Сил України з урахуванням результатів модернізації озброєння і військової техніки під час формування середньострокових та довгострокових програм розвитку.

Стан вітчизняної економіки та рівень впровадження сучасних технологій на підприємствах оборонно-промислового комплексу роблять проблематичним виконання у встановлені терміни всіх планів переозброєння Збройних Сил України. Тому найбільш прийнятним, як з воєнної, так і з економічної точки зору є підхід щодо ситуаційного інтегрування наявних сил і засобів у цільові системи в єдиному інформаційному просторі шляхом інтеграції засобів розвідки, управління та ураження. Тобто розвідувально-ударна система, побудована з множини підсистем об'єднаних інформаційними відносинами, які функціонують, як одне ціле, на основі єдиних принципів і правил, з погодженими основними вимогами до їх складових дозволить збільшити ефективність бойового застосування військ за рахунок синергетичного ефекту. Але інтегрування різних сил і засобів у цільові системи створює передумови щодо наявності декілька можливих варіантів цих систем, які мають різні оцінки ефективності їх застосування, вартісні показники їх створення, утримання та застосування, а також різні часові інтервали щодо їх створення та приведення у бойову готовність. Тому система показників і критеріїв оцінювання та порівняння різних варіантів розвідувально-ударно систем чи комплексів, а також методичні підходи щодо обґрунтування вибору раціонального варіанту цих систем чи комплексів повинні мати інтегральний критерій вибору пріоритетного варіанту в умовах обстановки, що складається на час оцінювання. Тому авторами в статті запропоновано загальну структуру побудови методичного підходу до воєнно-економічного обґрунтування вибору раціонального варіанту розвідувально-ударної системи або комплексу з урахуванням воєнних, економічних та часових факторів, що вливають на їх створення, утримання та застосування, а також сформовано повну структурно-логічну схему цього підходу. У свою чергу запропонований методичний підхід дозволяє сформувати основні рекомендації щодо порядку його застосування в штабах, службах Збройних Силах України під час формування програм та планів розвитку озброєння та військової техніки Збройних Сил України та Збройних Сил України в цілому.