Suchergebnisse

The article explores the specifics of the separation of political gnoseology, political epistemology and political cognition as directions of penetration of the subject of knowledge into the essence of political phenomena and processes at the methodological level. It is emphasized that the classical and non-classical theory of cognition has paved the way for a modern scientific understanding of experimental methodology and generally accepted standards of scientific novelty. The attention is focused on the formation of one-dimensional political views on political cognition as a reflective reflection of the political world in a certain period of time by the actual means of cognition. It is emphasized that the question of the significance of the classical directions of cognition, mono-ideological and monodoctrynnyh structures of political world perception is actualized. It is argued that in the conditions of informatization and the growth of the importance of machine intelligence systems in the practice of obtaining new knowledge, it is necessary to find out the problem of the value of artificial intelligence and non-human systems of thinking for political knowledge of the future. It is substantiated that the scientific paradigm of thinking defines standard requirements for the effectiveness and efficiency of political activity. Considered the importance of part of political knowledge, which may not meet the criteria of natural or technical scientific. ; В статье исследована специфика выделения политической гносеологии, политической эпистемологии и политической когнитологии как направлений проникновения субъекта познания в сущность политических явлений и процессов на дометодологичному уровне. Подчеркивается, что классическая и неклассическая теория познания проложили путь к современному научному пониманию исследовательской методологии и общепринятых стандартов научной новизны. Сконцентрировано внимание на формировании одномерных политических взглядов на политическую познания как рефлективного отображения политического мира в определенный период времени актуальными средствами познания. Отмечается, что актуализируется вопрос значимости классических направлений познания, моноидеологических и монодоктринальних структур политического мировосприятия. Утверждается, что условиях информатизации и рост значения машинных интеллектуальных систем в практиках получения новых знаний требует выяснения проблема значение искусственного интеллекта и вне человеческого систем мышления политического познания будущего. Обосновано, что научная парадигма мышления определяет стандартные требования к эффективности и результативности политической деятельности. Рассмотрено значение части политического познания, которая может не соответствовать критериям естественной или технической научности. ; У статті досліджено специфіку виокремлення політичної гносеології, політичної епістемології і політичної когнітології як напрямів проникнення суб'єкта пізнання у сутність політичних явищ та процесів на дометодологічному рівні. Підкреслюється, що класична і некласична теорія пізнання проклали шлях до сучасного наукового розуміння дослідної методології та загальноприйнятих стандартів наукової новизни. Сконцентровано увагу на формуванні одновимірних політичних поглядів на політичне пізнання як рефлективного відображення політичного світу в певний період часу актуальними засобами пізнання. Наголошується, що актуалізується питання значущості класичних напрямів пізнання, моноідеологічних і монодоктринальних структур політичного світосприйняття. Стверджується, що умовах інформатизації та зростання значення машинних інтелектуальних систем у практиках здобуття нових знань потребує з'ясування проблема значення штучного інтелекту та позалюдських систем мислення для політичного пізнання майбутнього. Обґрунтовано, що наукова парадигма мислення визначає стандартні вимоги до ефективності та результативності політичної діяльності. Розглянуто значення частини політичного пізнання, яка може не відповідати критеріям природничої або технічної науковості.

The article explores the specifics of the separation of political gnoseology, political epistemology and political cognition as directions of penetration of the subject of knowledge into the essence of political phenomena and processes at the methodological level. It is emphasized that the classical and non-classical theory of cognition has paved the way for a modern scientific understanding of experimental methodology and generally accepted standards of scientific novelty. The attention is focused on the formation of one-dimensional political views on political cognition as a reflective reflection of the political world in a certain period of time by the actual means of cognition. It is emphasized that the question of the significance of the classical directions of cognition, mono-ideological and monodoctrynnyh structures of political world perception is actualized. It is argued that in the conditions of informatization and the growth of the importance of machine intelligence systems in the practice of obtaining new knowledge, it is necessary to find out the problem of the value of artificial intelligence and non-human systems of thinking for political knowledge of the future. It is substantiated that the scientific paradigm of thinking defines standard requirements for the effectiveness and efficiency of political activity. Considered the importance of part of political knowledge, which may not meet the criteria of natural or technical scientific.

The paper is submitted to a scientific discussion the possibility of considering the idea of political science, based on the criteria of intellectual integrity and disciplinary unity. In this context, generally accepted among professionals and political scientists idea that political science as a scientific discipline occurs in the early twentieth century and its conceptual framework is still in a state of development, and a long preceding period should be characterized as a period of political thought is being challenged. The main idea that is being proved is recognition the existence of such scientific discipline as political science requires recognition of the existence of specific inherent ideals of science, cognitive standards, rules, procedures, explanations, etc. They allow political thinkers from the ancient world as well as modern researchers to combine it into a single, unique, different from others in their methodological principles and heuristic potential Science. It is convinced that the existence of intellectual integrity and disciplinary unity in Political Science is possible due to the existence of the ideals of scholarship, which are closely related to the cultural and historical context in which Political Science is being developed. The possibility of applying such disciplinary and integrated approach is considered as an example of the impact that was made by changes of the Great French Revolution and its consequences on transformation of the conceptual framework of Political Science. It is concluded that the consideration of the peculiarities of political thought development in the social and cultural contexts related to the events of the Great French Revolution and its consequences argues that political science is responsive to changing the social context, makes changes in categorical apparatus, introduces the new field of scientific inquiry, actualized subject field. These actions are due to the specific disciplinary unity and intellectual integrity of Political Science and thanks to its variable component such as disciplinary matrix. ; У статті виноситься на наукове обговорення ідея щодо можливості розгляду політичної науки, виходячи із критеріїв інтелектуальної цілісності та дисциплінарної єдності. У цьому контексті ставиться під сумнів загальноприйнята серед фахівців-політологів думка про те, що політична наука як наукова дисципліна виникає на початку ХХ століття і її концептуальна структура досі знаходиться в стані розвитку, а досить тривалий попередній період слід характеризувати як період політичної думки. Доводиться ідея про те, що визнання факту існування такої наукової дисципліни, як політична наука потребує визнання існування специфічно притаманних їй ідеалів науковості, стандартів мисливої діяльності, норм, пояснювальних процедур тощо, що дає можливість для об'єднання політичних мислителів, починаючи від Стародавнього світу та закінчуючи сучасними дослідниками в єдину, унікальну, відмінну від інших за своїми методологічними можливостями та евристичним потенціалом науку. Обґрунтовується положення про те, що існування в політичній науці інтелектуальної цілісності та дисциплінарної єдності можливе завдяки існуванню ідеалів науковості, які, у свою чергу, тісно пов'язані з культурно- історичним контекстом, в якому розвивається політична наука. Можливість застосування такого дисциплінарно-інтегрованого підходу розглядається на прикладі впливу, який здійснили на трансформацію концептуальної структури політичної науки культурно-історичні зміни, пов'язані з Великою Французькою революцією та її наслідками. Робиться висновок, що розгляд особливостей розвитку політичної думки в соціально-культурному контексті, пов'язаному з подіями Великої Французької революції та її наслідками, доводить, що політична наука, для якої безумовно характерні дисциплінарна єдність та інтелектуальна цілісність, завдяки такій варіативній своїй складовій, як дисциплінарна матриця, чутливо реагує на зміни соціального контексту, вносить відповідні зміни в категорійний апарат, вводить в сферу наукового пошуку нові, актуалізовані предметні поля.

У статті вивчено стан політичної епістемології як субдисципліни політичної науки, спрямованої на перетворення уявлень щодо парадигмальних засад фундаментальної політичної теорії. Надано увагу постпозитивістським і гносеологічним основам політичного дослідного мислення. Розглянуто специфіку предметної галузі політики, яка переживає постійну видозміну і потребує від дослідника вивчення комплексних вимірів і проявів політичної сфери. Визначено напрями зусиль щодо пояснення навколишнього політичного світу, яке здійснювалося за напрямками об'єктивації та розуміння сущого, як існуючого або неіснуючого. Метою статті є встановлення співвідношення компонентів постпозитивістської теорії пізнання і чинників мультипарадигмальної трансформації політичної теорії у сучасній політичній епістемології. З'ясовано статус раціональної дискусії, як середовища формулювання тез і антитез, апробації гіпотез і теорій. Встановлено значення псевдонаукових традицій, яким політична епістемологія протиставляє процедури дискусії. Визначено вплив обмежень, тиску авторитетів та штучних нормативів, які можуть вплинути на значення оприлюднених тез і положень. Виявлено особливості формування несуперечливого сучасного наукового політологічного знання. Оцінено значення належної апробації попередніх підходів до визначення істинності політичних теорій. Надано увагу видозміні політичних понять, які відповідають реаліям набуття наукових політичних знань. Проаналізовано відповідність принципів зростання політичного наукового знання природничо-науковим теоріям і концепціям, які наводять як приклади на користь істинності положень постпозитивізму. ; The specifics of contemporary political science as a field of scientific knowledge manifested in a fact that in political science research paradigm of political reality understanding past century and new methodological and meta-theoretical approaches are coexisting. They retain their validity and equality. In political science find their usage research matrixes of philosophy, law, psychology, sociology etc. This is caused by the specific subject area of politics, which is undergoing constant modification and demands from researchers who are looking for complex measurements and displays the political sphere. Meanwhile, political science requires standardization and harmonization, in accordance with needs of fixing rigorous empirical data and innovation as a result of scientific research.Considering the cognitive activities in its retrospection, postpozityvists of twentieth century determined the genesis and causal relationships of theories emergence that articulate picture of modern scientific understanding of the world. To some extent postpositivist epistemic interpretation of scientific knowledge has a common nature with many paradigms that are the objects of postpositivist reflection. The vision of the entire panorama of political knowledge, including ordinary knowledge, means the opportunity to determine the conditions of probable knowledge and its qualitative perspectives. The ability to see the truth and compliance of some sets of knowledge to criteria of truth determines postpositivists` attention to discussion procedures and reaching of conventional agreements. Considering the theory and practice of scientific knowledge as a subject of study, postpositivists refer not only to the objective conditions of competition of knowledge, but also to the subjective aspects of understanding the reality of its formalization. In theory these features occur on certain habits and traditions of the scientific community which have nothing common, or have little common with the actual content of research and their results. Ideological political knowledge, which builds a picture of the political world in authoritarian and totalitarian countries, is an example of pseudoepistemic truth and authoritarian affirmation of the truth status of knowledge. The problem of the usual categories of knowledge becomes central to the study of its staff in the difficult conditions of the modern scientific community. Not only the definition of true or false in postpositivist concepts serves as an argument to determine the mechanisms of new knowledge. Postpositivists analyze the discussion on those issues in political science, which in the past have received resistant and non controversial status. Constant checking of inconsistency in knowledge creates new and new topics for discussion. However, comprehension of epistemic potential of modern political theory is only possible through the recess in the previous structure of knowledge and its logical line. ; В статье изучено состояние политической эпистемологии как субдисциплины политической науки, направленной на преобразование представлений о парадигмальных основах фундаментальной политической теории. Уделено внимание постпозитивистским и гносеологическим основам политического исследовательского мышления. Рассмотрена специфика предметной области политики, которая переживает постоянное видоизменение и требует от исследователя изучения комплексных измерений и проявлений политической сферы. Определены направления усилий по объяснению окружающего политического мира, которое осуществлялось по направлениям объективации и понимания сущего, как существующего либо не существующего. Целью статьи является установление соотношения компонентов постпозитивистской теории познания и факторов мультипарадигмальной трансформации политической теории в современной политической эпистемологии. Выяснен статус рациональной дискуссии, как среды формулировки тезисов и антитез, апробации гипотез и теорий. Установлено значение псевдонаучных традиций, которым политическая эпистемология противопоставляет процедуры дискуссии. Определено влияние ограничений, давления авторитетов и искусственных нормативов, которые могут повлиять на значение обнародованных тезисов и положений. Выявлены особенности формирования непротиворечивого современного научного политологического знания. Оценено значение надлежащей апробации предыдущих подходов к определению истинности политических теорий. Уделено внимание видоизменению политических понятий, соответствующих реалиям получения научных политических знаний. Проанализировано соответствие принципов роста политического научного знания естественно-научным теориям и концепциям, которые приводят как примеры в пользу истинности положений постпозитивизма.

The purpose of the work is finding the reasonability of using bio-evolutionary paradigm for researching ratio morphic cognitive activity. Methodology. Methodological grounds consist of the original principles and conceptual apparatus of evolutionary epistemology. Scientific novelty. The article identifies opportunities for using of biological and evolutionary paradigm to study the peculiarities of ratiomorphic cognitive backgrounds and their influence on the formation and development of human knowledge. Conclusions. The article concludes that together with the idea of hyper cycles (feedback loop with mutual transmission of information in cognitive process) the concept of ratiomorphic cognitive backgrounds, as well as attempts to examine cognitive processes based on the scientific criteria (empirical verification, explanatory power and ability to predict) should be certainly considered as a positive contribution to the development of evolutionary epistemology into modern epistemological research. However, it is also indicated the fact of narrowing the heuristic possibilities of this epistemological direction because of excessive metaphor of bio-evolutionary paradigm. Further development of evolutionary epistemological research is considered in shifting the emphasis from biological and evolutionary towards cultural and evolutionary paradigm.

The article examines the imperatives of applying contemporary political-theoretical intelligence to political knowledge and political truth. The limits of the contemporary political theory`s tasks are being set, which is gradually updated after the post-behavioral turn. The relativism of contemporary political knowledge associated, with the peculiarities of political activity is studied. The significance of the fundamental justifications` structure of the political existence of the present day is investigated. The influence of political doctrines, which has a claim not only on the correction of macro-political governance and the transformation of the life of society on certain ideological principles, but also of universal significance, is outlined. Hypotheses are put forward on political truth as part of the conceptual-categorical apparatus of modern political science, which allows conducting an examination of the concepts` correspondence and interaction between the political system and the global ecosystem. The significance of political epistemicity is determined in accordance with the priorities and criteria of effective political decisions. The distinction between politicization of ethnicity and ethnization of politics, which introduces an element of instability into political systems of countries of the world, is substantiated. Emphasized the importance of concept of political truth applying within contemporary theoretical discussions and political practice. The influence of the content establishing and the integrated value of political truth as a symbol and a real phenomenon in political science and political life of the modern world is considered. The peculiarities of evolutionary epistemology as a paradigm of ordering ideas about ways of obtaining a plausible political knowledge are studied. The specificity of political epistemism in the evolutionary-cultural context as a result of a long process of approbation of scientific and applied provisions is analyzed. The conditions of establishing possible and used connotations of the notion of truth in the modern scientific environment of political science are revealed. The processes of the constitution of political epistemology, as a subdiscipline, focused on the answers to the fundamental questions of contemporary political theory, are given attention.The main scientific-methodological and philosophical directions of interpretation of the concept of truth in relation to the main components of the political system and political process are considered. Established problems of finding the truth in modern political conditions characterized by variability and dynamism.New centers of authoritative substantiation, which can become only institutionalized scientific communities, research centers, association of expert centers on the local, regional, national and global level, are considered.The need to form an interdoclining and even deligative, based on the discussion and the open approval of political truth is analyzed. It is concluded that the epistemological dimension of political truth, focused on achieving reliable political knowledge on the basis of the intensive development of modern political theory, theoretical political knowledge goes through the improvement of the concept-categorical apparatus and previously established conceptual content.

The article examines the imperatives of applying contemporary political-theoretical intelligence to political knowledge and political truth. The limits of the contemporary political theory`s tasks are being set, which is gradually updated after the post-behavioral turn. The relativism of contemporary political knowledge associated, with the peculiarities of political activity is studied. The significance of the fundamental justifications` structure of the political existence of the present day is investigated. The influence of political doctrines, which has a claim not only on the correction of macro-political governance and the transformation of the life of society on certain ideological principles, but also of universal significance, is outlined. Hypotheses are put forward on political truth as part of the conceptual-categorical apparatus of modern political science, which allows conducting an examination of the concepts` correspondence and interaction between the political system and the global ecosystem. The significance of political epistemicity is determined in accordance with the priorities and criteria of effective political decisions. The distinction between politicization of ethnicity and ethnization of politics, which introduces an element of instability into political systems of countries of the world, is substantiated. Emphasized the importance of concept of political truth applying within contemporary theoretical discussions and political practice. The influence of the content establishing and the integrated value of political truth as a symbol and a real phenomenon in political science and political life of the modern world is considered. The peculiarities of evolutionary epistemology as a paradigm of ordering ideas about ways of obtaining a plausible political knowledge are studied. The specificity of political epistemism in the evolutionary-cultural context as a result of a long process of approbation of scientific and applied provisions is analyzed. The conditions of establishing possible and used connotations of the notion of truth in the modern scientific environment of political science are revealed. The processes of the constitution of political epistemology, as a subdiscipline, focused on the answers to the fundamental questions of contemporary political theory, are given attention.The main scientific-methodological and philosophical directions of interpretation of the concept of truth in relation to the main components of the political system and political process are considered. Established problems of finding the truth in modern political conditions characterized by variability and dynamism.New centers of authoritative substantiation, which can become only institutionalized scientific communities, research centers, association of expert centers on the local, regional, national and global level, are considered.The need to form an interdoclining and even deligative, based on the discussion and the open approval of political truth is analyzed. It is concluded that the epistemological dimension of political truth, focused on achieving reliable political knowledge on the basis of the intensive development of modern political theory, theoretical political knowledge goes through the improvement of the concept-categorical apparatus and previously established conceptual content. ; В статье рассматриваются императивы обращение современных политико-теоретических исследований к политическому знания и политической истины. Устанавливаются пределы задач современной политической теории, постепенно обновляется после постбихевиаристского переворота. Изучается релятивизм современного политического знания, связанный с особенностями политической деятельности. Исследовано значение структуры фундаментальных обоснований политического бытия современности. Определяется влияние политических доктрин, имеющих претензию не только на коррекцию макрополитического управления и преобразования жизни социума на определенных идейных основах, но также имеют универсальные значения. Выдвигаются гипотезы относительно политической истины как части понятийно-категориального аппарата современной политической науки, которая позволяет провести экспертизу соответствия концепций взаимодействия политической системы и глобальной экосистемы. Выясняется значение политической эпистемности в соответствии с приоритетами и критериями эффективных политических решений. Обоснованно разграничения между политизацией этничности и этнизацией политики, которые вносят в политические системы стран мира элемент нестабильности. Подчеркивается значение применения понятия политической истины в рамках современных теоретических дискуссий и политической практики. Рассматривается влияние установления содержания и интегрированного значение политической истины как символа и реального явления в политической науке и политической жизни современного мира. Изучаются особенности эволюционной эпистемологии как парадигмы упорядочения представлений о путях получения достоверного политического знания. Проанализирована специфика политической епистемности в эволюционно-культурном контексте как результат длительного процесса апробации научных и прикладных положений. Раскрыты условия установления возможных и применяемых коннотаций понятия истины в современной научной среде политической науки. Предоставлено внимание процессам конституирования политической эпистемологии, как субдисциплины, ориентированной на получение ответов на фундаментальные вопросы современной политической теории. ; У статті розглядаються імперативи звернення сучасних політико-теоретичних розвідок до політичного знання й політичної істини. Встановлюються межі завдань сучасної політичної теорії, яка поступово оновлюється після постбіхевіористського перевороту. Вивчається релятивізм сучасного політичного знання, пов'язаний з особливостями політичної діяльності. Досліджено значення структури фундаментальних обґрунтувань політичного буття сучасності. Окреслюється вплив політичних доктрин, які мають претензію не лише на корекцію макрополітичного управління та перетворення життя соціуму на певних ідейних засадах, але також мають універсалістське значення. Висуваються гіпотези щодо політичної істини як частини поняттєво-категорійного апарату сучасної політичної науки, яка дозволяє провести експертизу відповідності концепцій взаємодії політичної системи та глобальної екосистеми. З'ясовується значення політичної епістемності відповідно до пріоритетів та критеріїв ефективних політичних рішень. Обґрунтовано розмежування між політизацією етнічності й етнізацією політики, які вносять до політичних систем країн світу елемент нестабільності. Підкреслюється значення застосування поняття політичної істини в рамках сучасних теоретичних дискусій і політичної практики. Розглядається вплив встановлення змісту та інтегрованого значення політичної істини як символу та реального явища у політичній науці та політичному житті сучасного світу. Вивчаються особливості еволюційної епістемології як парадигми впорядкування уявлень про шляхи здобуття вірогідного політичного знання. Проаналізовано специфіку політичної епістемності в еволюційно-культурному контексті як результату тривалого процесу апробації наукових і прикладних положень. Розкрито умови встановлення можливих та вживаних конотацій поняття істини в сучасному науковому середовищі політичної науки. Надано увагу процесам конституювання політичної епістемології, як субдисципліни політичних наук, що зорієнтована на отримання відповідей на фундаментальні питання сучасної політичної теорії.