Suchergebnisse

The article explores political cognition, which can focus primarily on identifying events and phenomena that are of particular importance for a particular political situation or are relevant to the public concerned. It is emphasized that golytic knowledge of the postmodern age, liberation from value priorities, expediency of progress, public benefit, can broadly attract ordinary or unscientific expert assessments. Focused attention to the disclosure of new causal relationships between political facts and the prediction of political processes, often uses subjective or authoritarian terms, which have not found a statement in the broad scientific community. It is emphasized that in modern scientific knowledge the priority of terminological severity is shifted in favor of a projective study, which directs efforts to acquire new knowledge. It is argued that the transformation of science into a part of the production complex and, at the same time, on a social phenomenon determines a certain professional approach of political scientists and understanding their significance and responsibility for their scientific results. It is substantiated that political knowledge is embedded in the cultural continuum and is determined by the norms generated by the civilization development of society. The possibility of acquiring qualitatively new paradigm knowledge involves an analysis of the state of a political subject and his thinking in the conditions of new and new conditions of standardization considered. ; В статье исследованы политическое познание может сосредотачиваться прежде всего на выделении событий и явлений, которые имеют особое значение для определенной политической ситуации, или актуальны для заинтересованной общественности. Подчеркивается, что gолитичне познания эпохи постмодерна, освобождение от ценностных приоритетов, целесообразности прогресса, общественной пользы, может широко залучуваты обычные, или ненаучные экспертные оценки. Сконцентрировано внимание на раскрытии новых причинно-следственных связей между политическими фактами и прогнозированием политических процессов, нередко применяет субъективные, или авторские сроки, которые не нашли утверждение в широкой научной общественности. Отмечается, что в современном научном познании приоритет терминологической строгости смещается в пользу проективного исследования, которое направляет усилия на приобретение новых знаний. Утверждается, что Превращение науки в часть производственного комплекса и одновременно на социальное явление определяет определенный профессиональный подход ученых-политологов и постижения своего значения и ответственности за свои научные результаты. Обосновано, что политическое познание является встроенным в культурный континуум и определяется нормами, которые порождаются цивилизационным развитием общества. Рассмотрена возможность приобретения качественно новых парадигмальных знаний предполагает анализ политического субъекта и его мышления в условиях новых и новых условий стандартизации. ; У статті досліджено політичне пізнання може зосереджуватися, передусім, на виокремленні подій і явищ, які мають особливе значення для певної політичної ситуації, або є актуальними для зацікавленої громадськості. Підкреслюється, що політичне пізнання доби постмодерну, звільнення від ціннісних пріоритетів, доцільності прогресу, суспільної користі, може широко залучувати буденні, або ненаукові експертні оцінки. Сконцентровано увагу на розкритті нових причинно-наслідкових зв'язків між політичними фактами та прогнозуванням політичних процесів, нерідко застосовує суб'єктивні, або авторські терміни, які не знайшли твердження у широкій науковій спільноті. Наголошується, що у сучасному науковому пізнанні пріоритет термінологічної суворості зміщується на користь проективного дослідження, яке спрямовує зусилля на набуття нових знань. Стверджується, що перетворення науки на частину виробничого комплексу і, водночас, на соціальне явище визначає певний фаховий підхід науковців-політологів та осягнення свого значення і відповідальності за свої наукові результати. Обґрунтовано, що політичне пізнання є вбудованим у культурний континуум і визначається нормами, які породжуються цивілізаційним розвитком суспільства. Розглянуто можливість набуття якісно нових парадигмальних знань передбачає аналіз стану політичного суб'єкту та його мислення в умовах нових і нових умов стандартизації.

The article explores political cognition, which can focus primarily on identifying events and phenomena that are of particular importance for a particular political situation or are relevant to the public concerned. It is emphasized that golytic knowledge of the postmodern age, liberation from value priorities, expediency of progress, public benefit, can broadly attract ordinary or unscientific expert assessments. Focused attention to the disclosure of new causal relationships between political facts and the prediction of political processes, often uses subjective or authoritarian terms, which have not found a statement in the broad scientific community. It is emphasized that in modern scientific knowledge the priority of terminological severity is shifted in favor of a projective study, which directs efforts to acquire new knowledge. It is argued that the transformation of science into a part of the production complex and, at the same time, on a social phenomenon determines a certain professional approach of political scientists and understanding their significance and responsibility for their scientific results. It is substantiated that political knowledge is embedded in the cultural continuum and is determined by the norms generated by the civilization development of society. The possibility of acquiring qualitatively new paradigm knowledge involves an analysis of the state of a political subject and his thinking in the conditions of new and new conditions of standardization considered.

Methodological approach to the interpretation of public sphere of politics within a democratic society is to describe the practices of the exercise of power on the base of its control and dialogue. The public nature of power as a common cause of all citizens and, at the same time, the phenomenon of technological and functional management in this study, acquires crucial. Political power is discursive communication activities and technocratic practices of governance in the context of the public sphere, acquires the status of the subject area, which is outside the main focus of the study. Distancing themselves from the government as the leading issues, political science, based on socio-philosophical tradition as a communicative theory denies the power of its central status in the public sphere as a particular form of expression of the political sphere and the political system.At present stage there are two conceptual leveles of considering of the the structure of public sphere of politics. The first is a socio-philosophical level, which is considered in the public sphere dichotomous opposites: publicity – privacy. This level defines the role of the personal perception and transforms the public sphere of politics to the category of political ontology, erasing it from the list of determinants of real politics. However, this level constitutes a public sphere of politics as a category and concept, provides a place in the public sphere of natural-scientific picture of the world. Belonging category of public sphere» to the categories of political and theoretical traditions can relate public sphere politics with other fundamental phenomena of political being: power, political will, political management. ; Методологічний підхід до інтерпретації громадської сфери політики у демократичному суспільстві є опис практики здійснення влади на основі її управління та діалогу. Публічний характер влади у загальну справу всіх громадян і, в той же час, явище технологічні та функціональні управління в цьому дослідженні, набуває вирішального значення.Політична влада дискурсивної діяльності зв'язку та технократичної практики управління в контексті публічної сфери набуває статусу предметної сфери, яка знаходиться за межами основного упору в дослідженні.Дистанціюватися від уряду в якості ведучої питань, політології, заснований на соціально-філософській традиції як комунікативна теорія заперечує силу його центрального статусу в суспільній сфері, як особлива форма вираження політичній сфері і політичній системі.На сучасному етапі існують два концептуальні leveles розгляду в структурі публічної сфери політики. Першим з них є соціально-філософський рівень, який вважається в громадській сфері дихотомічних протилежностей: гласність - конфіденційність. Цей рівень визначає роль особистого сприйняття і перетворює суспільну сферу політики на категорію політичної онтології, стерти її зі списку детермінанти реальній політиці. Однак цей рівень являє собою публічну сферу політики як категорії і концепції, надає місце у громадській сфері природничо-наукової картини світу. Належність категорії публічної сфери «до категорії політичної і теоретичної традиції» можуть торкнутися сфери публічної політики з іншими фундаментальними явищами політичного буття: влада, політична воля, політичне управління.