Suchergebnisse

Introduction. According to Jürgen Habermas, a contradiction between the system and the life-world signifies a need for a concept that would describe the projective space of a relaxed and undistorted human communicative activity. Communicative action as a societal basis of the public sphere links this concept to the pragmatic principles of human existence in modern society. The public sphere is important in the age of the cyber revolution and the rule of networking technologies and it gets an anthropological dimension in its definition of the modern individual. Reviewed from the view of the interdisciplinary scientific community the public sphere as a dimension of human identity that is manifested in standardized terms of communicative interactions. The paper suggests that the public sphere has lost its conflict mode in respect to power and the tech-savvy social system. Purpose. The paper aims to establish the specifics of the anthropological interpretation of the public sphere in the contemporary philosophical tradition. Methodology. General scientific and special methods of philosophical research are used for conducting this study. The author has used the descriptive method to define the subject area of the anthropic measurement of the public sphere of politics. The method of logical synthesis allows to combine the abstract and specific content of the anthropological dimension of publicity. A retrospective analysis allows to determine the temporal peculiarities of the anthropic meaning of the public sphere. The comparative method gives an opportunity to compare the empirical manifestations of social and political publicity and compare anthropological effects of the media and interpersonal communication activities of modern people. Theoretical basis and results. The article examines the anthropological content of the public sphere of politics as one of the key concepts of communicative theory paying attention to the modification of the nature of publicity under the conditions of the cybernetic revolution. The author argues that the public sphere is not only a collection of self-presentations but also a set of messages of general significance, both textual and verbal. In this regard, the selection of news, of any importance, stands in one respect as a means of the worldview matching technique but also as the orientation amidst the unlimited information flow. The public sphere acts not just as a medium of verbal or textual self-expression of the individual but also as a dimension of human presence in the lives of others and its adequate perception. The more the public sphere stands away from the counter-factual image drawn in communicative theory, the more it loses its anthropological features and acquires the content of the technological and production network since a mode of communication is changed to the mode of information transmission. The paper establishes priorities of personality representation in the public sphere and examines the need and motives of communicative-pragmatic relationships between individuals. Originality. In the anthropological dimension the public sphere is a source of promising prospects and the formation of defining constraints. Publicity becomes the leading quality of the modern individual because of its need to be realized in communication practices. The networking nature of communication links enforces the modern individual to produce a certain image for self-presenting to society. Conclusions The article draws a conclusion about the directions of the public sphere transformation in a global perspective.

Introduction. According to Jürgen Habermas, a contradiction between the system and the life-world signifies a need for a concept that would describe the projective space of a relaxed and undistorted human communicative activity. Communicative action as a societal basis of the public sphere links this concept to the pragmatic principles of human existence in modern society. The public sphere is important in the age of the cyber revolution and the rule of networking technologies and it gets an anthropological dimension in its definition of the modern individual. Reviewed from the view of the interdisciplinary scientific community the public sphere as a dimension of human identity that is manifested in standardized terms of communicative interactions. The paper suggests that the public sphere has lost its conflict mode in respect to power and the tech-savvy social system. Purpose. The paper aims to establish the specifics of the anthropological interpretation of the public sphere in the contemporary philosophical tradition. Methodology. General scientific and special methods of philosophical research are used for conducting this study. The author has used the descriptive method to define the subject area of the anthropic measurement of the public sphere of politics. The method of logical synthesis allows to combine the abstract and specific content of the anthropological dimension of publicity. A retrospective analysis allows to determine the temporal peculiarities of the anthropic meaning of the public sphere. The comparative method gives an opportunity to compare the empirical manifestations of social and political publicity and compare anthropological effects of the media and interpersonal communication activities of modern people. Theoretical basis and results. The article examines the anthropological content of the public sphere of politics as one of the key concepts of communicative theory paying attention to the modification of the nature of publicity under the conditions of the cybernetic revolution. The author argues that the public sphere is not only a collection of self-presentations but also a set of messages of general significance, both textual and verbal. In this regard, the selection of news, of any importance, stands in one respect as a means of the worldview matching technique but also as the orientation amidst the unlimited information flow. The public sphere acts not just as a medium of verbal or textual self-expression of the individual but also as a dimension of human presence in the lives of others and its adequate perception. The more the public sphere stands away from the counter-factual image drawn in communicative theory, the more it loses its anthropological features and acquires the content of the technological and production network since a mode of communication is changed to the mode of information transmission. The paper establishes priorities of personality representation in the public sphere and examines the need and motives of communicative-pragmatic relationships between individuals. Originality. In the anthropological dimension the public sphere is a source of promising prospects and the formation of defining constraints. Publicity becomes the leading quality of the modern individual because of its need to be realized in communication practices. The networking nature of communication links enforces the modern individual to produce a certain image for self-presenting to society. Conclusions The article draws a conclusion about the directions of the public sphere transformation in a global perspective. ; Цель. Статья предполагает установление специфики антропологического толкования публичной сферы в современной философской традиции. Методология. В работе применены общенаучные и специальные методы философских исследований. Путем использования дескриптивного метода удалось выделить предметную плоскость антропного измерения публичной сферы политики. Метод логического синтеза позволил совместить абстрактное и конкретное содержание антропологического измерения публичности. Ретроспективный анализ позволил определить темпоральные особенности антропного значение публичной сферы. Компаративный метод дал возможность сравнить эмпирические проявления социальной и политической публичности, сопоставить антропологические последствия медийной и интерперсональной коммуникационной деятельности современного человека. Теоретический базис и результаты. В статье рассматривается антропологический смысл публичной сферы как одного из ключевых понятий коммуникативной теории, уделяется внимание видоизменению характера публичности в условиях кибернетической революции. Публичная сфера выступает не только совокупностью индивидуальных презентаций, но и совокупностью сообщений, текстовых и вербальных, которые имеют общую значимость. В связи с этим, подбор новостей как более или менее значимых, выступает, с одной стороны средством коррекции мировосприятия, а также ориентации в условиях безграничности информационного потока. Публичная сфера выступает не просто средой вербального или текстуального самовыражения индивида, а также плоскостью присутствия человека в жизни других и адекватного ее восприятия. Чем больше публичная сфера удаляется от контрфактического образа, намеченного в коммуникативной теории, тем больше она теряет антропные черты и приобретает содержание технологической и производственной сети, поскольку модус общения меняется на модус передачи информации. Устанавливаются приоритеты личностной репрезентации человека в публичной сфере. Рассматривается необходимость и мотивы установления коммуникативно-прагматических связей между отдельными индивидами. Новизна. В антропологическом измерении публичная сфера выступает источником многообещающих перспектив и формирования определяющих ограничений. Публичность становится ведущей качеством современного человека из-за необходимости реализации в практиках общения. Сетевой характер коммуникационных связей заставляет современного человека производить определенный образ для презентации себя обществу. Выводы. Делается вывод о направлениях трансформации публичной сферы в глобальном измерении. ; Мета. Стаття спрямована на встановлення специфіки антропологічного тлумачення публічної сфери у сучасній філософській традиції. Методологія. У роботі застосовані загальнонаукові й спеціальні методи філософських досліджень. Шляхом використання дескриптивного методу вдалося виокремити предметну площину антропного виміру публічної сфери політики. Метод логічного синтезу дозволив поєднати абстрактний та конкретний зміст антропологічного виміру публічності. Ретроспективний аналіз дозволив визначити темпоральні особливості антропного значення публічної сфери. Компаративний метод надав можливість порівняти емпіричні прояви соціальної та політичної публічності, зіставити антропологічні наслідки медійної та інтерперсональної комунікаційної діяльності сучасної людини. Теоретичний базис і результати. У статті розглядається антропологічний зміст публічної сфери як одного з ключових понять комунікативної теорії, надається увага видозміні характеру публічності в умовах кібернетичної революції. Публічна сфера виступає не лише сукупністю індивідуальних презентацій, але й сукупністю повідомлень, текстуальних і вербальних, які мають загальну значущість. У зв'язку з цим, добір новин як більш, або менш значущих, виступає з одного боку, або засобом корекції світосприйняття, а також орієнтації в умовах безмежності інформаційного потоку. Публічна сфера виступає не просто середовищем вербального або текстуального самовиразу індивіда, а також площиною присутності людини у житті інших та адекватного її сприйняття. Що більше публічна сфера віддаляється від контрфактичного образу, накресленого у комунікативній теорії, тим більше вона втрачає антропні риси і набуває змісту технологічної та виробничої мережі, оскільки модус спілкування змінюється на модус передавання інформації. Встановлюється пріоритети особистісної репрезентації людини у публічній сфері. Розглядається потреба і мотиви встановлення комунікативно-прагматичних зв'язків між окремими індивідами. Новизна. В антропологічному вимірі публічна сфера виступає джерелом багатообіцяючих перспектив та формування визначальних обмежень. Публічність стає провідною якістю сучасної людини через необхідність її реалізації у практиках спілкування. Мережний характер комунікаційних зв'язків змушує сучасну людину виробляти певний образ для презентації себе суспільству. Висновки. Робиться висновок про напрямки трансформації публічної сфери у глобальному вимірі.

У статті розглядається публічна сфера політики як теоретичне поняття сучасної політичної науки. Встановлюються причини посилення інтересу до публічної сфери як предметної галузі. Вивчається явище публічної сфери як засобу теоретико-методологічного окреслення кордонів політичного світу. Досліджено значення аспектів медіа-діяльності в сучасній політиці. Робиться спроба встановлення потенціалу політичної публічності для якісного осмислення партиципаторной демократії. Висуваються гіпотези щодо потенціалу публічної сфери для розвитку громадянського суспільства і соціального капіталу. Обґрунтовано розмежування між публічною сферою політики і політичної комунікації в специфічних умовах сучасних трансформаційних суспільств. Підкреслюється значення присутності державної влади у всіх сферах життєдіяльності трансформаційного суспільства, яке не припинилося після проведення ліберальних ринкових реформ, які забезпечили існування формальної репрезентативної демократії. Розглядається вплив елітарних і експертних груп як причина відсутності реального функціонування майбутнього громадянського суспільства. Вивчаються особливості формування публічної громадської діяльності як передумови функціонування демократичного політичного класу. Проаналізовано специфіку публічної політичної діяльності як прерогативи компетентних суб'єктів політичного мовлення. Розкрито умови поступового формування кібернетичної публічної сфери та відокремлення її політичного сегмента. Надано увагу процесам політизацію публічної сфери, які притаманні, перш за все, авторитарним і закритим суспільствам.

The public sphere of politics as a theoretical concept of modern political science has been discussed in the article. The reasons of the increasing interest to the public sphere is a dominating subject. Studied The phenomenon of the public sphere being a tool of theoretical and methodological definition of the political world's boundaries has been studied. The value aspects of media activity in the contemporary politics has been investigated. An attempt has been made to establish the potential of political publicity for the qualitative understanding of participatory democracy. The potential of the public sphere in the development of civil society and social capital has been described. The distinction between the public sphere of politics and political communication in the specific conditions of modern transformational societies has been reasonably grounded. The importance of the presence of state power in all spheres of life of the transformational society has been stressed. Such transformation has not been stoped after the liberal market reforms, which had to ensure the existence of a formal representative democracy. The influence of the elite and expert groups being the reason of the absence of really functioning future civil society has been considered. The features of the formation of civil and social activities as a precondition for the democratic political class' functioning have been studied. The specifics of public political activity being the prerogative of the competent entities' political broadcasting have been analyzed. The gradual formation of cyber public sphere and its political branch segment has been revealed. Thorough attention has been given to the processes of the public sphere's politicization which are usual for primarily authoritarian and closed societies. ; У статті розглядається публічна сфера політики як теоретичне поняття сучасної політичної науки. Встановлюються причини посилення інтересу до публічної сфери як предметної галузі. Вивчається явище публічної сфери як засобу теоретико-методологічного окреслення кордонів політичного світу. Досліджено значення аспектів медіа-діяльності в сучасній політиці. Робиться спроба встановлення потенціалу політичної публічності для якісного осмислення партиципаторной демократії. Висуваються гіпотези щодо потенціалу публічної сфери для розвитку громадянського суспільства і соціального капіталу. Обґрунтовано розмежування між публічною сферою політики і політичної комунікації в специфічних умовах сучасних трансформаційних суспільств. Підкреслюється значення присутності державної влади у всіх сферах життєдіяльності трансформаційного суспільства, яке не припинилося після проведення ліберальних ринкових реформ, які забезпечили існування формальної репрезентативної демократії. Розглядається вплив елітарних і експертних груп як причина відсутності реального функціонування майбутнього громадянського суспільства. Вивчаються особливості формування публічної громадської діяльності як передумови функціонування демократичного політичного класу. Проаналізовано специфіку публічної політичної діяльності як прерогативи компетентних суб'єктів політичного мовлення. Розкрито умови поступового формування кібернетичної публічної сфери та відокремлення її політичного сегмента. Надано увагу процесам політизацію публічної сфери, які притаманні, перш за все, авторитарним і закритим суспільствам. ; В статье рассматривается публичная сфера политики как теоретическое понятие современной политической науки. Устанавливаются причины усиления интереса к публичной сфере как предметной области. Изучается явление публичной сферы как средства теоретико-методологического определения границ политического мира. Исследовано значение аспектов медиа-деятельности в современной политике. Делается попытка установления потенциала политической публичности для качественного осмысления партиципаторной демократии. Выдвигаются гипотезы относительно потенциала публичной сферы для развития гражданского общества и социального капитала. Обоснованы разграничения между публичной сферой политики и политической коммуникацией в специфических условиях современных трансформационных обществ. Подчеркивается значение присутствия государственной власти во всех сферах жизнедеятельности трансформационного общества, которое не прекратилось после проведения либеральных рыночных реформ, которые обеспечили существование формальной репрезентативной демократии. Рассматривается влияние элитарных и экспертных групп, как причина отсутствия реального функционирования будущего гражданского общества. Изучаются особенности формирования публичной общественной деятельности как предпосылки функционирования демократического политического класса. Проанализирована специфика публичной политической деятельности как прерогативы компетентных субъектов политического вещания. Раскрыты условия постепенного формирования кибернетической публичной сферы и отделения ее политического сегмента. Уделено внимание процессам политизации публичной сферы, которые присущи, прежде всего, авторитарным и закрытым обществам.

The process of interpenetration of social practices and public political presentation in the functioning of public policy areas. Demonstrated the potential of public participation for public expression of political demands. Assesses the level of dynamism of public policy areas through the formation of local public communities. ; Рассматривается процесс взаимопроникновения практик общественной деятельности и публичной политической презентации в рамках функционирования публичной сферы политики. Демонстрируется потенциал общественного участия для публичного выражения политических. Оценивается уровень динамизации публичной сферы политики на основе формирования локальных общественных сообществ. ; Розглядаєтся процес взаємопроникнення практик громадської діяльності і публічної політичної презентації в рамках функціонування публічної сфери політики. Демонструється потенціал громадської участі для публічного виразу політичних вимог. Оцінюється рівень динамізації публічної сфери політики на основі формування локальних громадських спільнот.

The emergence of the term of public sphere in social and philosophical tradition in ancient times and its revival in modern times, during the conceptualization of modernity were a number of steps that have shaped the transformation of the content of the public sphere. For ancient thinkers public sphere was a natural environment of the society functioning, the foundation of political activity. The main achievement of the ancient philosophical theory in research of the public sphere should be considered a combination of social and political meanings mentioned public sphere. This constitutive unity led to the development of the concept and phenomenon of the public sphere in the procedural context of democracy.Overview of mentions of the public sphere of social and philosophical constructs of the past enables to understand that the public sphere was a concept that served auxiliary element in building a holistic and systemic view of society, the state and government. However, references to the public sphere most of the sources are philosophical context. This political-philosophical foundations and empirical consideration of political and public spheres reveal the contents of institutional publicity.Publicity in politics - it's both political and social, and individual and collective at the same time. It is a way of life of an individual and a way to stimulate the expression of his qualities in its relation to other people. Hence the need for differentiating factors of the political process and opportunities for public expression counterfactual political positions appears.Constituting of the publicity as the sphere of common social life in general is an important feature and the result of political and philosophical developments of this issue. Enlargement of the philosophical knowledge and reflctions on the public sphere, provided multiple and very full display of the public in art, in social activities. Formation of social philosophy as a special area of research, formed the ideological legacy, which, in turn, led to the emergence of comprehensive publicity and stereotypes about the public sphere.The specifid dimension complements the system vision of politics, allows us to formulate the relationship between facts of the political and the political ideosphere products that have not found a place in the functional structure of the system vision. Public sphere of politics as a construct and phenomenon, according to the author, is designed to simultaneously distinguish the «new» political interaction and represent in a new light «old» political phenomenon. For example, the phenomenon of political communication becomes important public representation.At the same time theoretical and methodological searching on the object of public political fild there is a need of substantial parts inventory of substantial public sphere of politics requiring the use of structural-functional approach. However, the structure and function of the components of public sphere of politics are defied as specifi status role in the political environment (structural elements) and the direction of their real impact on political reality. This creates conditions for demarcation of both conceptual separation of the political process and public sphere of politics as the plane of the potential of implementation of communicative process participants' importance claims.Also the specifi factors identifiation that determine the media activity, in both cases classifiation state media carried a means of differentiation from ideal-typical condition as proposed within political theory. However, unilateral attempts to transform mediastructure at least in some respects it may encounter on lack of understanding of the major players. That can mean either a lack of innovation or sharp short-term changes that destabilize the situation and again lead to a push towards building a democratic public sphere of politics.A special aspect of the media as part of the current public sphere of politics is the development of political and social networks, in which citizens are able to communicate, to defend their positions and on condition of anonymity to assess the current social and political situation. However, the development of new communication systems does not lead to the formation of a genuine public sphere as political actors are trying to use it for their own purposes. ; Изучаются особенности развития процессуальных и институциональных составляющих современной демократии, которые влияют на перспективы развития публичной сферы политики. Оценено значение медиа-среды для расширения количества актеров демократического коммуникационного процесса. Характеризуется роль демократического государства как фактора демонстрации принципов регулирования переговорного процесса в рамках взаимодействия политических сил ; Вивчаються особливості розвитку процесуальних й інституційних складників сучасної демократії, які впливають на перспективи розбудов публічної сфери політики.Оцінено значення медіа-середовища для розширення кількості акторів демократичного комунікаційного процесу. Характеризується роль демократичної держави як чинника демонстрації принципів регулювання переговорного процесу в рамках взаємодії політичних сил

The article examines the conceptual content of the interaction of the concepts of «public sphere of politics» and «political system» in a domestic flight and the formation of a global system of politicalmanagement. Attention is focused on the institutional framework of state-civil communication.Analyzed the relationship between democratic legitimacy of the political system and the functioning of public sphere of politics.The institutions of public policy sectors (government, public, party and even individual members of political discussion) in a pluralistic democracy play an important role in the political system of public relations with the environment. However, in the national polity range of these institutions is not fully defined, so the problem is to determine the main and additional public institutions of politics and the role in this process, the state and civil society. In the present state of Ukraine is a major newsmakers in fact occupies most of the political information space. However, NGOs are increasingly becoming active players in the process of political communication. Institutionalization of public policy areas - the process of creating new activities in cooperation of the public and the state to ensure their communication in the transmission of information. Overall, the improvement of the infrastructure of public policy areas , has significantly modernized the infrastructure of the state as a political institution , and raise the level of civil society. ; Рассмотрено взаимодействие концептуального содержания понятий «публичнаясфера политики» и «политическая система » в условиях национальных политий иформирования глобальной системы политического управления. Акцентировано внимание на институциональных принципах государственно-общественной коммуникации.Проанализирована взаимосвязь между демократической легитимностью политической системы и функционированием публичной сферы политики. ; Розглянуто взаємодію концептуального змісту понять «публічна сфера політики» та «політична система» в умовах національних політій і формування глобальної системи політичного керування. Акцентовано увагу на інституційних засадах державно-громадської комунікації. Проаналізовано взаємозв'язок між демократичною легітимністю політичної системи та функціонуванням публічної сфери політики.

The article examines the imperatives of applying contemporary political-theoretical intelligence to political knowledge and political truth. The limits of the contemporary political theory`s tasks are being set, which is gradually updated after the post-behavioral turn. The relativism of contemporary political knowledge associated, with the peculiarities of political activity is studied. The significance of the fundamental justifications` structure of the political existence of the present day is investigated. The influence of political doctrines, which has a claim not only on the correction of macro-political governance and the transformation of the life of society on certain ideological principles, but also of universal significance, is outlined. Hypotheses are put forward on political truth as part of the conceptual-categorical apparatus of modern political science, which allows conducting an examination of the concepts` correspondence and interaction between the political system and the global ecosystem. The significance of political epistemicity is determined in accordance with the priorities and criteria of effective political decisions. The distinction between politicization of ethnicity and ethnization of politics, which introduces an element of instability into political systems of countries of the world, is substantiated. Emphasized the importance of concept of political truth applying within contemporary theoretical discussions and political practice. The influence of the content establishing and the integrated value of political truth as a symbol and a real phenomenon in political science and political life of the modern world is considered. The peculiarities of evolutionary epistemology as a paradigm of ordering ideas about ways of obtaining a plausible political knowledge are studied. The specificity of political epistemism in the evolutionary-cultural context as a result of a long process of approbation of scientific and applied provisions is analyzed. The conditions of establishing possible and used connotations of the notion of truth in the modern scientific environment of political science are revealed. The processes of the constitution of political epistemology, as a subdiscipline, focused on the answers to the fundamental questions of contemporary political theory, are given attention.The main scientific-methodological and philosophical directions of interpretation of the concept of truth in relation to the main components of the political system and political process are considered. Established problems of finding the truth in modern political conditions characterized by variability and dynamism.New centers of authoritative substantiation, which can become only institutionalized scientific communities, research centers, association of expert centers on the local, regional, national and global level, are considered.The need to form an interdoclining and even deligative, based on the discussion and the open approval of political truth is analyzed. It is concluded that the epistemological dimension of political truth, focused on achieving reliable political knowledge on the basis of the intensive development of modern political theory, theoretical political knowledge goes through the improvement of the concept-categorical apparatus and previously established conceptual content.

The article examines the imperatives of applying contemporary political-theoretical intelligence to political knowledge and political truth. The limits of the contemporary political theory`s tasks are being set, which is gradually updated after the post-behavioral turn. The relativism of contemporary political knowledge associated, with the peculiarities of political activity is studied. The significance of the fundamental justifications` structure of the political existence of the present day is investigated. The influence of political doctrines, which has a claim not only on the correction of macro-political governance and the transformation of the life of society on certain ideological principles, but also of universal significance, is outlined. Hypotheses are put forward on political truth as part of the conceptual-categorical apparatus of modern political science, which allows conducting an examination of the concepts` correspondence and interaction between the political system and the global ecosystem. The significance of political epistemicity is determined in accordance with the priorities and criteria of effective political decisions. The distinction between politicization of ethnicity and ethnization of politics, which introduces an element of instability into political systems of countries of the world, is substantiated. Emphasized the importance of concept of political truth applying within contemporary theoretical discussions and political practice. The influence of the content establishing and the integrated value of political truth as a symbol and a real phenomenon in political science and political life of the modern world is considered. The peculiarities of evolutionary epistemology as a paradigm of ordering ideas about ways of obtaining a plausible political knowledge are studied. The specificity of political epistemism in the evolutionary-cultural context as a result of a long process of approbation of scientific and applied provisions is analyzed. The conditions of establishing possible and used connotations of the notion of truth in the modern scientific environment of political science are revealed. The processes of the constitution of political epistemology, as a subdiscipline, focused on the answers to the fundamental questions of contemporary political theory, are given attention.The main scientific-methodological and philosophical directions of interpretation of the concept of truth in relation to the main components of the political system and political process are considered. Established problems of finding the truth in modern political conditions characterized by variability and dynamism.New centers of authoritative substantiation, which can become only institutionalized scientific communities, research centers, association of expert centers on the local, regional, national and global level, are considered.The need to form an interdoclining and even deligative, based on the discussion and the open approval of political truth is analyzed. It is concluded that the epistemological dimension of political truth, focused on achieving reliable political knowledge on the basis of the intensive development of modern political theory, theoretical political knowledge goes through the improvement of the concept-categorical apparatus and previously established conceptual content. ; В статье рассматриваются императивы обращение современных политико-теоретических исследований к политическому знания и политической истины. Устанавливаются пределы задач современной политической теории, постепенно обновляется после постбихевиаристского переворота. Изучается релятивизм современного политического знания, связанный с особенностями политической деятельности. Исследовано значение структуры фундаментальных обоснований политического бытия современности. Определяется влияние политических доктрин, имеющих претензию не только на коррекцию макрополитического управления и преобразования жизни социума на определенных идейных основах, но также имеют универсальные значения. Выдвигаются гипотезы относительно политической истины как части понятийно-категориального аппарата современной политической науки, которая позволяет провести экспертизу соответствия концепций взаимодействия политической системы и глобальной экосистемы. Выясняется значение политической эпистемности в соответствии с приоритетами и критериями эффективных политических решений. Обоснованно разграничения между политизацией этничности и этнизацией политики, которые вносят в политические системы стран мира элемент нестабильности. Подчеркивается значение применения понятия политической истины в рамках современных теоретических дискуссий и политической практики. Рассматривается влияние установления содержания и интегрированного значение политической истины как символа и реального явления в политической науке и политической жизни современного мира. Изучаются особенности эволюционной эпистемологии как парадигмы упорядочения представлений о путях получения достоверного политического знания. Проанализирована специфика политической епистемности в эволюционно-культурном контексте как результат длительного процесса апробации научных и прикладных положений. Раскрыты условия установления возможных и применяемых коннотаций понятия истины в современной научной среде политической науки. Предоставлено внимание процессам конституирования политической эпистемологии, как субдисциплины, ориентированной на получение ответов на фундаментальные вопросы современной политической теории. ; У статті розглядаються імперативи звернення сучасних політико-теоретичних розвідок до політичного знання й політичної істини. Встановлюються межі завдань сучасної політичної теорії, яка поступово оновлюється після постбіхевіористського перевороту. Вивчається релятивізм сучасного політичного знання, пов'язаний з особливостями політичної діяльності. Досліджено значення структури фундаментальних обґрунтувань політичного буття сучасності. Окреслюється вплив політичних доктрин, які мають претензію не лише на корекцію макрополітичного управління та перетворення життя соціуму на певних ідейних засадах, але також мають універсалістське значення. Висуваються гіпотези щодо політичної істини як частини поняттєво-категорійного апарату сучасної політичної науки, яка дозволяє провести експертизу відповідності концепцій взаємодії політичної системи та глобальної екосистеми. З'ясовується значення політичної епістемності відповідно до пріоритетів та критеріїв ефективних політичних рішень. Обґрунтовано розмежування між політизацією етнічності й етнізацією політики, які вносять до політичних систем країн світу елемент нестабільності. Підкреслюється значення застосування поняття політичної істини в рамках сучасних теоретичних дискусій і політичної практики. Розглядається вплив встановлення змісту та інтегрованого значення політичної істини як символу та реального явища у політичній науці та політичному житті сучасного світу. Вивчаються особливості еволюційної епістемології як парадигми впорядкування уявлень про шляхи здобуття вірогідного політичного знання. Проаналізовано специфіку політичної епістемності в еволюційно-культурному контексті як результату тривалого процесу апробації наукових і прикладних положень. Розкрито умови встановлення можливих та вживаних конотацій поняття істини в сучасному науковому середовищі політичної науки. Надано увагу процесам конституювання політичної епістемології, як субдисципліни політичних наук, що зорієнтована на отримання відповідей на фундаментальні питання сучасної політичної теорії.