Suchergebnisse

The article deals with the general theoretical characteristics of legislative safety definitions in the context of the allocation of their general and special features. Common features are inherent in all definitions, legal definitions and legislative security definitions in particular. Special features distinguish them from other legislative definitions and are constructed, mainly, in a classical manner by generic type principle.The general features of the legislative definitions of safety include: legal nature, intellectual orientation, connection with other normative-legal requirements, allocation and formulation of features of the phenomenon, scientific validity, mediated form of their implementation, etc. Special features are divided into generic (state, measure, lack, characteristic, property, protection, ability, boundary, process, activity, compliance) and specific (any risk, unacceptable risk, marginal risk, threats, civil aviation, air transport, radiation exposure, norms, rules, standards, interests of man and citizen, society and state, information, state sovereignty, territorial integrity, democratic constitutional order, drugs, radiation-nuclear facilities and the environment, influence on employees, staff).It is indicated in the expediency of formulating one or another legislative definition of security, which consists in the need to find out in what meaning the term of safety in the normative legal document is used: commonly used; special – inherent in a certain field of special knowledge; specifically legal. The requirements for legislative safety definitions are defined, in particular they must: contain the main (general and distinctive) features of phenomena or processes being formulated; be reasonable and expedient, aimed at achieving the goals envisaged by law, adequate for both social reality and for the requirements of legislative technique aimed at satisfying the needs of legal practice ; В статье рассмотрены общетеоретические характеристики законодательных дефиниций безопасности в контексте выделения их общих и специальных признаков. Общие признаки присущи всем дефинициям, правовым дефинициям и законодательным дефинициям безопасности в частности. Специальные признаки отличают их от других законодательных дефиниций и построены преимущественно классическим образом по родо-видовому принципу.К общим признакам законодательных дефиниций безопасности относятся: правовая природа, интеллектуальная направленность, связь с другими нормативно-правовыми предписаниями, выделение и формулирование признаков явления, научная обоснованность, опосредованная форма их реализации и т.п. Специальные признаки подразделяются на родовые (состояние, мера, отсутствие, характеристика, свойство, защита, способность, границы, процесс, деятельность, соответствие) и видовые (любой риск, недопустимый риск, предельный риск, угрозы, отрасль гражданской авиации, воздушный транспорт, радиационное воздействие, нормы, правила, стандарты, интересы человека и гражданина, общества и государства, информация, государственный суверенитет, территориальная целостность, демократический конституционный строй, лекарственные средства, радиационно-ядерные объекты и окружающая среда, воздействие на работников, персонал).Указывается на целесообразность формулировки той или иной законодательной дефиниции безопасности, которая заключается в необходимости выяснить в каком значении используется термин безопасность в нормативно-правовом документе: общеупотребительном; специальном - присущем определенной области специальных знаний; специально юридическом. Определены требования к законодательным дефинициям безопасности, в частности они должны: содержать основные (общие и отличительные) признаки явлений или процессов, которые формулируются; быть обоснованными и целесообразными, направленными на достижение целей, предусмотренных нормами права, адекватными как для социальной действительности, так и для требований законодательной техники, направленными на удовлетворение потребностей юридической практики ; У статті розглянуто загальнотеоретичні характеристики законодавчих дефініцій безпеки в контексті виділення їх загальних і спеціальних ознак. Загальні ознаки притаманні всім дефініціям, правовим дефініціям і законодавчим дефініціям безпеки зокрема. Спеціальні ознаки відрізняють їх від інших законодавчих дефініцій і побудовані, переважно, класичним чином по родо-видовому принципу.До загальних ознак законодавчих дефініцій безпеки відносяться: правова природа, інтелектуальна спрямованість, зв'язок з іншими нормативно-правовими приписами, виділення і формулювання ознак явища, наукова обґрунтованість, опосередкована форма їх реалізації тощо. Спеціальні ознаки поділяються на родові (стан, міра, відсутність, характеристика, властивість, захист, здатність, кордону, процес, діяльність, відповідність) та видові (будь-який ризик, неприпустимий ризик, граничний ризик, загрози, галузь цивільної авіації, повітряний транспорт, радіаційне вплив, норми, правила, стандарти, інтереси людини і громадянина, суспільства і держави, інформація, державний суверенітет, територіальна цілісність, демократичний конституційний лад, лікарські засоби, радіаційно-ядерні об'єкти і навколишнє середовище, вплив на працівників, персонал).Вказується на доцільність формулювання тієї чи іншої законодавчої дефініції безпеки, що полягає в необхідності з'ясувати в якому значенні використовується термін безпеки в нормативно-правовому документі: загальновживаному; спеціальному - притаманному певній галузі спеціальних знань; спеціально юридичному. Визначено вимоги до законодавчих дефініцій безпеки, зокрема вони повинні: містити основні (загальні і відмінні) ознаки явищ або процесів, що формулюються; бути обґрунтованими і доцільними, спрямованими на досягнення цілей, передбачених нормами права, адекватними як для соціальної дійсності, так і для вимог законодавчої техніки, спрямованими на задоволення потреб юридичної практики

The article deals with the general theoretical characteristics of legislative safety definitions in the context of the allocation of their general and special features. Common features are inherent in all definitions, legal definitions and legislative security definitions in particular. Special features distinguish them from other legislative definitions and are constructed, mainly, in a classical manner by generic type principle.The general features of the legislative definitions of safety include: legal nature, intellectual orientation, connection with other normative-legal requirements, allocation and formulation of features of the phenomenon, scientific validity, mediated form of their implementation, etc. Special features are divided into generic (state, measure, lack, characteristic, property, protection, ability, boundary, process, activity, compliance) and specific (any risk, unacceptable risk, marginal risk, threats, civil aviation, air transport, radiation exposure, norms, rules, standards, interests of man and citizen, society and state, information, state sovereignty, territorial integrity, democratic constitutional order, drugs, radiation-nuclear facilities and the environment, influence on employees, staff).It is indicated in the expediency of formulating one or another legislative definition of security, which consists in the need to find out in what meaning the term of safety in the normative legal document is used: commonly used; special – inherent in a certain field of special knowledge; specifically legal. The requirements for legislative safety definitions are defined, in particular they must: contain the main (general and distinctive) features of phenomena or processes being formulated; be reasonable and expedient, aimed at achieving the goals envisaged by law, adequate for both social reality and for the requirements of legislative technique aimed at satisfying the needs of legal practice ; В статье рассмотрены общетеоретические характеристики законодательных дефиниций безопасности в контексте выделения их общих и специальных признаков. Общие признаки присущи всем дефинициям, правовым дефинициям и законодательным дефинициям безопасности в частности. Специальные признаки отличают их от других законодательных дефиниций и построены преимущественно классическим образом по родо-видовому принципу.К общим признакам законодательных дефиниций безопасности относятся: правовая природа, интеллектуальная направленность, связь с другими нормативно-правовыми предписаниями, выделение и формулирование признаков явления, научная обоснованность, опосредованная форма их реализации и т.п. Специальные признаки подразделяются на родовые (состояние, мера, отсутствие, характеристика, свойство, защита, способность, границы, процесс, деятельность, соответствие) и видовые (любой риск, недопустимый риск, предельный риск, угрозы, отрасль гражданской авиации, воздушный транспорт, радиационное воздействие, нормы, правила, стандарты, интересы человека и гражданина, общества и государства, информация, государственный суверенитет, территориальная целостность, демократический конституционный строй, лекарственные средства, радиационно-ядерные объекты и окружающая среда, воздействие на работников, персонал).Указывается на целесообразность формулировки той или иной законодательной дефиниции безопасности, которая заключается в необходимости выяснить в каком значении используется термин безопасность в нормативно-правовом документе: общеупотребительном; специальном - присущем определенной области специальных знаний; специально юридическом. Определены требования к законодательным дефинициям безопасности, в частности они должны: содержать основные (общие и отличительные) признаки явлений или процессов, которые формулируются; быть обоснованными и целесообразными, направленными на достижение целей, предусмотренных нормами права, адекватными как для социальной действительности, так и для требований законодательной техники, направленными на удовлетворение потребностей юридической практики ; У статті розглянуто загальнотеоретичні характеристики законодавчих дефініцій безпеки в контексті виділення їх загальних і спеціальних ознак. Загальні ознаки притаманні всім дефініціям, правовим дефініціям і законодавчим дефініціям безпеки зокрема. Спеціальні ознаки відрізняють їх від інших законодавчих дефініцій і побудовані, переважно, класичним чином по родо-видовому принципу.До загальних ознак законодавчих дефініцій безпеки відносяться: правова природа, інтелектуальна спрямованість, зв'язок з іншими нормативно-правовими приписами, виділення і формулювання ознак явища, наукова обґрунтованість, опосередкована форма їх реалізації тощо. Спеціальні ознаки поділяються на родові (стан, міра, відсутність, характеристика, властивість, захист, здатність, кордону, процес, діяльність, відповідність) та видові (будь-який ризик, неприпустимий ризик, граничний ризик, загрози, галузь цивільної авіації, повітряний транспорт, радіаційне вплив, норми, правила, стандарти, інтереси людини і громадянина, суспільства і держави, інформація, державний суверенітет, територіальна цілісність, демократичний конституційний лад, лікарські засоби, радіаційно-ядерні об'єкти і навколишнє середовище, вплив на працівників, персонал).Вказується на доцільність формулювання тієї чи іншої законодавчої дефініції безпеки, що полягає в необхідності з'ясувати в якому значенні використовується термін безпеки в нормативно-правовому документі: загальновживаному; спеціальному - притаманному певній галузі спеціальних знань; спеціально юридичному. Визначено вимоги до законодавчих дефініцій безпеки, зокрема вони повинні: містити основні (загальні і відмінні) ознаки явищ або процесів, що формулюються; бути обґрунтованими і доцільними, спрямованими на досягнення цілей, передбачених нормами права, адекватними як для соціальної дійсності, так і для вимог законодавчої техніки, спрямованими на задоволення потреб юридичної практики

The research focuses on the study of digitization processes at the Ukrainian and international level as an innovation in public management, as well as on the prospects for its implementation in the processes of state formation and communication with civil society. It was concluded that digitization of public authorities should be harmonized with generally recognized international standards, developed and adopted in the context of national characteristics and traditions. Based on the assessment of global trends in the development of digital technologies and the study of international experience, the key areas of activity of public authorities in Ukraine were determined, which can be taken as a basis by other developing countries, with special emphasis on: decentralization, simplification, deregulation, institutional capacity building and communication support.

The authors of the article discuss international humanitarian law (IHL) as a normative mechanism for the protection and defense of victims of armed conflicts. The problems of IHL due to the loss of effectiveness of international legal regulation are pointed out. The aim of the article is a broad theoretical-legal and international-practical analysis of the transformations of the legal system under conditions of war. The basis of this scientific search was a system of methodology, which includes a complex of three levels of philosophical, general scientific and specifically scientific methods and a group of approaches, conditioned by the subject of the research. As a result of the analysis, it was shown that the current system of international legal regulation has significant drawbacks. The most significant of them is the declarative character of the rules, caused by the absence of an effective system of accountability and the failure to update the doctrine of IHL rules in the light of new challenges and transformations of the political and social reality. In addition, the analysis of the organizational and administrative problems of the regulation of the law of war indicated that the institutional guarantees in a military conflict also need revision.

The world is not standing still, and the development of information technology is giving rise to even more new areas of social relations. It is only logical that new human rights and responsibilities arise. The sphere of information relations is quite new and is rapidly developing. While the international community and national authorities pay a fairly high level of attention to information rights by introducing special regulations, they pay less attention to obligations. This is due to the absence of a single unified act, and therefore, in general, the concept of duty is consistent with law, including in the field of information relations. This is the relevance of the study, which is driven by the rapid development of informational and legal relations and the improvement of the digital space, as well as the strict fulfillment of obligations arising from them. The purpose of this article is to emphasise the urgent need for doctrinal changes in the human rights system caused by the deep informatization of human life, in particular the interrelationships of information rights and human obligations, their prospects, and their significance for the promotion of human rights in the global information society. The results obtained will be useful for further research and will be aimed at improving the regulation of the process of fulfilling duties by participants in informational and legal relations. However, the study of the trajectory of the information progress of humanity and the understanding of information responsibilities, based on their inherent connection with the information rights of a person, can have not only a scientific sense but also a positive contribution to the development of human rights in the information society.