Суспільні рухи на всіх рівнях організаційної взаємодії мобілізуються через потребу артикулювати свої цінності та інтереси на соціально-політичній арені. Встановлено, що сутність їх самоорганізаційної взаємодії в аксіологічному вимірі полягає в утворенні групових суб'єктів громадянського суспільства, особливо в контексті соціальних змін та зростання напруги через ціннісні протиріччя, незадоволенні потреб та інтересів. Виявлено, що аксіологічний аспект самоорганізаційної взаємодії розкривається в процесі перетинання ціннісних орієнтацій та інтересів громадян з діяльністю владних структур. Специфічним посередницьким механізмом між державою і громадянським суспільством є його самоорганізовані та самодіяльні утворення, які виявляються у різноманітних формах суспільних рухів. У результаті аналізу було виокремлено позиції, через які проявляється аксіологічний вимір самоорганізаційної взаємодії, а саме: виявлення ціннісних орієнтацій та інтересів, відображення їх значущості, перетворення їх на групові, їх реалізація та захист, а також їх вплив на поведінку індивідів. Таким чином, визначено, що взаємодія індивідів з приводу реалізації своїх цінностей та інтересів фактично складає сутність їх самоорганізації. При цьому основними інституціями громадянського суспільства стають самоорганізовані соціальні утворення, до яких відносяться суспільні рухи.
Social movements at all levels of their organization are mobilized because of the need to articulate its values and interests in the social and political arena. It is established, that the nature of interactions within the social movements are reflected in the axiological dimension in a form of self-organized groups as a functional part of a civil society. Through that their social potential reveals, especially in the context of social changes and rising tension between value conflicts of the unmet needs and interests. In such circumstances appropriate self-organized structures are able to provide its activities with relevant organizational, social, economic and political resources. Moreover, self-organizational interactions start developing in conditions of openness in social system which is occurred in social movements. Axiological aspect of this kind of interaction is disclosed in the crossing values and interests of the communities and authorities' answer to them. Therefore, civil society communicates with the public authorities, ensuring the livelihood of democratic society and its steady development. Social movements as a self-organized socio-political entities become a mediation mechanism between the government and the civil society.As a benefit of the study, positions through which axiological dimension of self-organizational interactions are displayed were highlighted. Firstly, the identification of values and interests. Secondly, reflection of the importance of values and interests. Thirdly, harmonization of actors' values and interests, converting them into group values. Fourthly, the implementation of values and interests. Fifthly, the protection of values and interests of members and supporters of the movements. Sixthly, the impact of group values and interests, which is the accumulation of social and material resources, on the one hand, and a process of organizing individual's behavior, on the other hand. Seventhly, the encouragement of individuals by directing their actions through the incorporation of group values.As a result, the internal and external interactions of social movements, which are applied to pursuance their values and special interests, turn to be an essence and the main goal of self-organization in the socio-political sphere within the civil society. The major institutions of civil society are self-organized social movements, which may include informal groups and formal organizations that make up their composition. ; Суспільні рухи на всіх рівнях організаційної взаємодії мобілізуються через потребу артикулювати свої цінності та інтереси на соціально-політичній арені. Встановлено, що сутність їх самоорганізаційної взаємодії в аксіологічному вимірі полягає в утворенні групових суб'єктів громадянського суспільства, особливо в контексті соціальних змін та зростання напруги через ціннісні протиріччя, незадоволенні потреб та інтересів. Виявлено, що аксіологічний аспект самоорганізаційної взаємодії розкривається в процесі перетинання ціннісних орієнтацій та інтересів громадян з діяльністю владних структур. Специфічним посередницьким механізмом між державою і громадянським суспільством є його самоорганізовані та самодіяльні утворення, які виявляються у різноманітних формах суспільних рухів. У результаті аналізу було виокремлено позиції, через які проявляється аксіологічний вимір самоорганізаційної взаємодії, а саме: виявлення ціннісних орієнтацій та інтересів, відображення їх значущості, перетворення їх на групові, їх реалізація та захист, а також їх вплив на поведінку індивідів. Таким чином, визначено, що взаємодія індивідів з приводу реалізації своїх цінностей та інтересів фактично складає сутність їх самоорганізації. При цьому основними інституціями громадянського суспільства стають самоорганізовані соціальні утворення, до яких відносяться суспільні рухи. ; Общественные движения мобилизируются из-за необходимости артикулировать свои ценности и интересы. Установлено, что сущность их самоорганизационного взаимодействия в аксиологическом измерении заключается в образовании групповых субъектов гражданского общества, особенно в контексте социальных преобразований.Выявлено, что аксиологический аспект самоорганизационного взаимодействия раскрывается в процессе пересечения ценностных ориентаций и интересов граждан с деятельностью властных структур. Специфическим посредническим механизмом между государством и гражданским обществом становятся его самоорганизующиеся и самодеятельные образования, которые воплощаются в различных формах общественных движений.В результате анализа были выделены позиции, по средствам которых проявляется аксиологическое измерение самоорганизации, а именно: выявление ценностных ориентаций и интересов, отражение их значимости, превращение их в групповые, их реализация и защита, а также их влияние на поведение индивидов. Таким образом, установлено, что взаимодействие индивидов с целью реализации своих ценностей фактически составляет основу для их самоорганизации. При этом основными институтами гражданского общества становятся самоорганизующиеся социальные образования, к которым относятся общественные движения.
