The political practices of decommunization in Eastern European countries. ; Політичні практики декомунізації у країнах східної Європи
The article examines the peculiarities of the denouncement of Communist heritage in Eastern Europe. The practical cases of the Anti-Communist legislation of the Czech Republic and Poland were chosen as the basis for research, their value of their experience for Ukraine was analyzed. The political practices of Romania, Hungary, and the Baltic States were studied as well; their legislation and the reasons for De-Communization are considered.According to the critique of Ukrainian De-Communization legislation in the United States and Europe, the study considered foreign "analogues" to Ukrainian laws, determining whether they differ and in which ways. In the scope of the study, differences in the starting conditions for De-Communization and lustration in the countries were identified. A peaceful, negotiated form of transit of power dominated, leaving the perpetrators of criminal actions of the old regimes largely still a part of the society which was experiencing a transition to democracy, and in many cases they even retained the status of political elite, now responsible for abandoning the old political system, in which the former communists were active participants. Both radical (Czech) and moderate (Poland) approaches to lustration were imperfect, due to the lack of documents of the old regime, or incorrect data in these documents. Subsequently, lustrations became an instrument of the political struggle of the right-wing parties against the "new left", the former communists who were able to remain in politics (similar to the political situation in Ukraine).The research has shown that the process of De-Communization and lustration began with the democratization of public life. Among the factors that affect the success of these processes are: the presence of representatives of the old elite in power, the level of legitimacy of the old regime in the eyes of the population, the level of control over society by the secret police. Most of the studied governments were set up to quickly eliminate the remnants of the "legacy" of Communist dictatorships, while acquitting the members of the resistance to the regime.Depending on the success and scope of Anti-Communist policies, three groups of countries were identified: full, partial and formal De-Communization. It has been proved that with the delegitimization of the communist past, the first group will expand. ; У статті досліджено особливості проведення ліквідації комуністичної спадщини в державах Східної Європи. За основу дослідження обрані практичні кейси антикомуністичного законодавства Чехії та Польщі, проаналізовано їх досвід для України. Опрацьовані й політичні практики Румунії, Угорщини, країн Балтії, розглянуте законодавство та причини декомунізації.Відповідно до критики українського декомунізаційного законодавства в США та Європі, розглянуті іноземні «аналоги» українським законам, визначено, чим вони відрізняються. Під час дослідження були виокремленні відмінності стартових умов проведення декомунізації та люстрації у країнах. Домінувала мирна, переговорна форма транзиту влади, через що винуватці недобросовісних дій старих режимів залишилися великою мірою частиною суспільства, яке переживало перехід до демократії, і в багатьох випадках навіть зберегли свій статус політичної еліти, яка тепер мала відповідати за відхід від тієї політичної системи, в якій колишні комуністи були активними учасниками. Як радикальні (Чехія), так і помірковані (Польща) підходи до люстрації були недосконалими, через брак документів старого режиму, або невірні дані в цих документах. Згодом, люстрації перетворилися на інструмент політичної боротьби правих партій проти «нових лівих», колишніх комуністів, які змогли залишитися в політиці (подібно до політичної ситуації в Україні).У ході дослідження було визначено, що процес проведення декомунізації та люстрації бере початок з демократизації суспільного життя. Серед факторів, які впливають на успішність цих процесів: наявність представників старої еліти при владі, легітимність попереднього режиму в очах населення, рівень контролю суспільства таємною поліцією. Більшість з досліджених держав була налаштована на швидку ліквідацію залишків «спадщини» комуністичних диктатур, на виправдання учасників опору режимові. Відповідно до успішності та обсягу проведення антикомуністичної політики було виділено три групи країн: повної, часткової та формальної декомунізаці. Доведено, що з делегітимізацією комуністичного минулого перша група розширюватиметься.
