Suchergebnisse

2019 marked 20 years since EU Member States decided to create a joint EU approach to security and defense. The paper raises the question on finding new approaches to provide security and defense in Europe in the current context, as well as the formation of a new paradigm for research on regional security in Europe. Traditional approaches to the study of European integration (neofunctionalism and intergovernmentalism) are of little use for theorizing the development of European defense in conditions of new challenges and threats to national and regional security, as well as transatlantic solidarity violations. The article studies European Strategic Autonomy (ESA), which refers to the ability of the European Union, in conjunction with Member States, to independently determine its own priorities according to which to take decisions and implement them in the fields of foreign policy, security and defense. ESA is not synonymous with independence, nor does it deny membership in military-political alliances, since a more realistic scenario implies positioning itself as a European pillar of NATO. The implementation of the idea of building a "european sovereignty" in the field of security and defense implies that the European Union should take bigger responsibility for its own security, the security of its neighbors, andshould strengthen its role in transatlantic relations without opposing NATO. In order to move from rhetoric to concrete policy steps, the EU needs to develop a plan of measures for political, institutional and industrial action. It means that achieving real autonomy requires time and joint efforts by EU institutions and Member State governments. However, political and institutional autonomy can be built exclusively within the whole Union, while military-industrial autonomy can be initiated and implemented by a group of the most economically and technologically advanced EU Member States.

The article is devoted to the problem of creating and applying legal mechanisms for blocking and confiscating Russian assets in order to use them for the restoration of Ukraine, which suffered from Russian aggression. The subject matter of the study is the analysis of international legal norms, national law, international and national judicial practice. The purpose of the article is to study and assess the legal possibilities of compensation for damages caused by Russian aggression against Ukraine. The research methodology involves an analysis of the rules of public international law, international humanitarian law and international criminal law, which the states that have imposed anti-Russian sanctions may rely on when seeking mechanisms for confiscation of Russian assets under sanctions in order to satisfy Ukraine's claims for reparations against Russia. Achieving the objectives of the study also involves an analysis of international and national law on the issue of foreign sovereign immunity in the context of the possibility of confiscation of assets of the Russian Central Bank. The author examines the issue of freezing (blocking) of assets of persons under the jurisdiction of the countries initiating anti-Russian sanctions. The author proves that these actions are a widely used policy tool of the United States, the European Union and other states which seek to punish the government of a particular country in this way. As part of the blockade, assets may be held until the country that violates international law changes its policy. In the case of Russian aggression, the United States and other countries that have frozen Russian assets may refuse to return them as a countermeasure until Moscow not only stops its aggression against Ukraine but also pays reparations to Ukraine. It is established that the general trend (albeit with some exceptions) of the last two decades has been to strengthen the immunity from enforcement of foreign central banks' property, which is in line with the approach adopted in the UN Convention on Jurisdictional Immunities of States and Their Property. The author considers the possibility of creating legal mechanisms for the confiscation of Russian assets frozen by Western countries and a number of other states, both at the international and national levels. Based on the study, the author formulates conclusions regarding the existence of legal (both at the level of international and national law) and political (primarily, the fear of retaliatory sanctions, and most importantly, the possibility of withdrawal of assets of foreign investors and central banks of individual states from the United States) obstacles to the confiscation of Russian assets.

Over the past decades, Russia has used the supply, ownership and control of energy resources as an instrument of its foreign policy to strengthen its political influence not only in the post-Soviet space, but also in the EU member states. During the unprovoked Russian aggression against Ukraine, Moscow used energy policy as an energy weapon (demanding to pay for gas in rubles; stopping gas supplies to certain EU member states, including Poland, Bulgaria, and Finland; reducing the volume of supplies through the Nord Stream pipeline; ignoring the capacities of the Ukrainian GTS; provoking an increase in gas prices), which resulted in an acute energy crisis in the European Union. This prompted the EU and national governments of its member states to make significant adjustments to their energy policies in order to overcome the crisis and prevent gas blackmail by European states as a manipulation to circumvent anti-Russian sanctions and political pressure to withdraw support for Ukraine. The purpose of the article is to study the problems of ensuring the energy security of the European Union and its member states in the context of the energy crisis caused by Russia's aggression against Ukraine. The article is aimed at studying the impact of Russian aggression on the EU's energy security, assessing the state of the Energy Union in 2022, and analyzing short-term and long-term strategies in the development of relevant supranational and national energy policies, mainly from a European perspective. Modern European national and supranational energy and climate strategies envisage postponing the phase-out of coal, oil, gas and nuclear power, while accelerating the deployment of renewable energy, improving energy efficiency and a mandatory commitment to increase energy storage. The European Union and its member states are overcoming the consequences of the energy crisis by developing and implementing national strategies, the REPowerEU plan, as well as a number of other measures to reduce energy prices and ensure security of supply. The REPowerEU plan is fully in line with the European Green Deal and includes measures to save energy, diversify and ensure security of supply, accelerate the deployment of renewable energy sources and a reasonable mix of investment and reform. The modernization of the EU's energy policy is aligned with the EU's long-term climate goals. The EU also supports new partnerships with neighboring countries, including Ukraine, to accelerate the global transition to green and fair energy.

Серед наукових питань, що постають перед українською юридичною спільнотою на сучасному етапі, особливо актуальними і практично значимими є проблеми у сфері права національної безпеки. Це обумовлено насамперед необхідністю системного реформування сектору безпеки і оборони України, яке здійснюється задля забезпечення захисту конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності України в умовах збройної агресії. Звісно, дослідження в цій сфері не повинні обмежуватись окремими предметними напрямами в розробленні та вирішенні комплексних проблем, зокрема права національної безпеки. З моменту здобуття незалежності систематичне оцінювання прямого чи опосередкованого впливу доктрини національної безпеки на правове регулювання сфери безпеки в Україні не проводилося. В наслідок ігнорування питання щодо визначення потенційних противників України і загроз, які від них походять, влада при виробленні безпекової політики керувалася здебільшого суб'єктивними чинниками, ігноруючи існуючі і потенційні виклики національній безпеці. У результаті не було змоги належним чином оцінити наслідки політичних рішень, що приймались у сфері національної безпеки. У статті досліджуються походження, зміст і політична значущість доктрини національної безпеки для формування відповідного законодавства у сфері безпеки і оборони України. ; Среди научных вопросов, стоящих перед украинским юридическим сообществом на современном этапе, особенно актуальными и практически значимыми являются проблемы в сфере права национальной безопасности. Это обусловлено прежде всего необходимостью системного реформирования сектора безопасности и обороны Украины, которое осуществляется для обеспечения защиты конституционного строя, суверенитета, территориальной целостности Украины в условиях вооруженной агрессии. Исследования в этой сфере не должны ограничиваться отдельными предметными направлениями в разработке и решении комплексных проблем, в частности права национальной безопасности. С момента обретения независимости систематического оценивания прямого или косвенного влияния доктрины национальной безопасности на правовое регулирование сферы безопасности в Украине не проводилось. В результате игнорирования вопросов определения потенциальных противников Украины и угроз, которые от них исходят, власть в процессе формирования политики безопасности руководствовалась в основном субъективными факторами, игнорируя существующие и потенциальные вызовы национальной безопасности. В результате не было возможности должным образом оценить последствия политических решений, которые принимались в сфере национальной безопасности. В статье исследуются происхождение, содержание и политическая значимость доктрины национальной безопасности для формирования соответствующего законодательства в сфере безопасности и обороны Украины. ; Among the scientific issues facing the Ukrainian legal community at the present stage, problems in the field of national security law is of particular relevance and practical importance. It is caused, first of all, by the need for systematic reform of the security and defense sector of Ukraine, which is aimed at ensuring the the constitutional order, sovereignty, territorial integrity of Ukraine in the conditions of armed aggression. Of course, researches in that sphere should not be limited by certain subject directions in the development and resolution of complex problems in particular of national security law. Since independence, there has been no systematic assessment of direct or indirect influence of the national security doctrine on legal regulation of the security sphere in Ukraine. As a result of ignoring the issue on identifying potential opponents of Ukraine and threats caused by them, government, while making security policy, was largely driven by subjective considerations, ignoring existing and potential threats to national security. As a result, it was impossible to properly assess the consequences of political decisions taken in the field of national security.The article studies the origin, content and political significance of national security doctrine for the formation of relevant legislation in the field of security and defense of Ukraine.

Among the scientific issues facing the Ukrainian legal community at the present stage, problems in the field of national security law is of particular relevance and practical importance. It is caused, first of all, by the need for systematic reform of the security and defense sector of Ukraine, which is aimed at ensuring the the constitutional order, sovereignty, territorial integrity of Ukraine in the conditions of armed aggression. Of course, researches in that sphere should not be limited by certain subject directions in the development and resolution of complex problems in particular of national security law. Since independence, there has been no systematic assessment of direct or indirect influence of the national security doctrine on legal regulation of the security sphere in Ukraine. As a result of ignoring the issue on identifying potential opponents of Ukraine and threats caused by them, government, while making security policy, was largely driven by subjective considerations, ignoring existing and potential threats to national security. As a result, it was impossible to properly assess the consequences of political decisions taken in the field of national security.The article studies the origin, content and political significance of national security doctrine for the formation of relevant legislation in the field of security and defense of Ukraine. ; Среди научных вопросов, стоящих перед украинским юридическим сообществом на современном этапе, особенно актуальными и практически значимыми являются проблемы в сфере права национальной безопасности. Это обусловлено прежде всего необходимостью системного реформирования сектора безопасности и обороны Украины, которое осуществляется для обеспечения защиты конституционного строя, суверенитета, территориальной целостности Украины в условиях вооруженной агрессии. Исследования в этой сфере не должны ограничиваться отдельными предметными направлениями в разработке и решении комплексных проблем, в частности права национальной безопасности. С момента обретения независимости систематического оценивания прямого или косвенного влияния доктрины национальной безопасности на правовое регулирование сферы безопасности в Украине не проводилось. В результате игнорирования вопросов определения потенциальных противников Украины и угроз, которые от них исходят, власть в процессе формирования политики безопасности руководствовалась в основном субъективными факторами, игнорируя существующие и потенциальные вызовы национальной безопасности. В результате не было возможности должным образом оценить последствия политических решений, которые принимались в сфере национальной безопасности. В статье исследуются происхождение, содержание и политическая значимость доктрины национальной безопасности для формирования соответствующего законодательства в сфере безопасности и обороны Украины. ; Серед наукових питань, що постають перед українською юридичною спільнотою на сучасному етапі, особливо актуальними і практично значимими є проблеми у сфері права національної безпеки. Це обумовлено насамперед необхідністю системного реформування сектору безпеки і оборони України, яке здійснюється задля забезпечення захисту конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності України в умовах збройної агресії. Звісно, дослідження в цій сфері не повинні обмежуватись окремими предметними напрямами в розробленні та вирішенні комплексних проблем, зокрема права національної безпеки. З моменту здобуття незалежності систематичне оцінювання прямого чи опосередкованого впливу доктрини національної безпеки на правове регулювання сфери безпеки в Україні не проводилося. В наслідок ігнорування питання щодо визначення потенційних противників України і загроз, які від них походять, влада при виробленні безпекової політики керувалася здебільшого суб'єктивними чинниками, ігноруючи існуючі і потенційні виклики національній безпеці. У результаті не було змоги належним чином оцінити наслідки політичних рішень, що приймались у сфері національної безпеки. У статті досліджуються походження, зміст і політична значущість доктрини національної безпеки для формування відповідного законодавства у сфері безпеки і оборони України.

Among the scientific issues facing the Ukrainian legal community at the present stage, problems in the field of national security law is of particular relevance and practical importance. It is caused, first of all, by the need for systematic reform of the security and defense sector of Ukraine, which is aimed at ensuring the the constitutional order, sovereignty, territorial integrity of Ukraine in the conditions of armed aggression. Of course, researches in that sphere should not be limited by certain subject directions in the development and resolution of complex problems in particular of national security law. Since independence, there has been no systematic assessment of direct or indirect influence of the national security doctrine on legal regulation of the security sphere in Ukraine. As a result of ignoring the issue on identifying potential opponents of Ukraine and threats caused by them, government, while making security policy, was largely driven by subjective considerations, ignoring existing and potential threats to national security. As a result, it was impossible to properly assess the consequences of political decisions taken in the field of national security.The article studies the origin, content and political significance of national security doctrine for the formation of relevant legislation in the field of security and defense of Ukraine. ; Среди научных вопросов, стоящих перед украинским юридическим сообществом на современном этапе, особенно актуальными и практически значимыми являются проблемы в сфере права национальной безопасности. Это обусловлено прежде всего необходимостью системного реформирования сектора безопасности и обороны Украины, которое осуществляется для обеспечения защиты конституционного строя, суверенитета, территориальной целостности Украины в условиях вооруженной агрессии. Исследования в этой сфере не должны ограничиваться отдельными предметными направлениями в разработке и решении комплексных проблем, в частности права национальной безопасности. С момента обретения независимости систематического оценивания прямого или косвенного влияния доктрины национальной безопасности на правовое регулирование сферы безопасности в Украине не проводилось. В результате игнорирования вопросов определения потенциальных противников Украины и угроз, которые от них исходят, власть в процессе формирования политики безопасности руководствовалась в основном субъективными факторами, игнорируя существующие и потенциальные вызовы национальной безопасности. В результате не было возможности должным образом оценить последствия политических решений, которые принимались в сфере национальной безопасности. В статье исследуются происхождение, содержание и политическая значимость доктрины национальной безопасности для формирования соответствующего законодательства в сфере безопасности и обороны Украины. ; Серед наукових питань, що постають перед українською юридичною спільнотою на сучасному етапі, особливо актуальними і практично значимими є проблеми у сфері права національної безпеки. Це обумовлено насамперед необхідністю системного реформування сектору безпеки і оборони України, яке здійснюється задля забезпечення захисту конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності України в умовах збройної агресії. Звісно, дослідження в цій сфері не повинні обмежуватись окремими предметними напрямами в розробленні та вирішенні комплексних проблем, зокрема права національної безпеки. З моменту здобуття незалежності систематичне оцінювання прямого чи опосередкованого впливу доктрини національної безпеки на правове регулювання сфери безпеки в Україні не проводилося. В наслідок ігнорування питання щодо визначення потенційних противників України і загроз, які від них походять, влада при виробленні безпекової політики керувалася здебільшого суб'єктивними чинниками, ігноруючи існуючі і потенційні виклики національній безпеці. У результаті не було змоги належним чином оцінити наслідки політичних рішень, що приймались у сфері національної безпеки. У статті досліджуються походження, зміст і політична значущість доктрини національної безпеки для формування відповідного законодавства у сфері безпеки і оборони України.

Topicality. The topicality of the issue presented in the article is due to the insufficiency of research on the Environmental Law Europeanization in domestic legal science.
The purpose of the article. The purpose of the article is to study the essence of the concept of "law Europeanization" and the peculiarities of its implementation in the field of Environmental Law of EU member states and candidate states.
Research methods. The Europeanization concept arose and developed as a result of changes occurred within the theory of integration itself. The article deals with the influence of the process of deepening of the integration and expansion of the European Union on the obligations of the member states regarding the protection of the environment and climate.It is observed that the construction and functioning of the EU legal order is a decisive factor of integration, which is viewed as a project of building a single market, complemented by the range of policies implementation, in particular in the field of environmental and climate protection.
Results. The concept of Environmental Law Europeanization was analyzed, and the way how the legal systems of the EU member states contribute to the development of the European Union Environmental Law, which is supranational by its legal nature, was examined.It is emphasized that the Europeanization of law cannot be addressed as a homogeneous process, nor as a process that leads to the same result in each of the member states.Despite the obvious dominance of international law and globalization as factors determining the national law reform, it can be argued that the peculiarities of legal regulation of relations in the field of environmental and climate protection are caused by the consequences of "soft" or indirect Europeanization. In many cases, the rules of the EU legal order, which are incompatible with national rules, create pressure on national governments, prompting them to adapt national environmental legislation to European environmental legal standards. Attention is drawn to the fact that within the framework of the process of European integration, the process of de-Europeanization can occur to a certain extent and for various reasons.
The significance of the results. The conclusions obtained as a result of the research will contribute to the awareness of the phenomenon of Europeanization of the EU member states and candidate states national law, in particular such a component as Environmental Law, its directions and forms, and may be useful in the process of domestic environmental legislation to the European Union environmental legislation adaptation.

The focus of this article is the research of the questions, related to the development of separatism in Europe. The prerequisites for the development of the separatist movement within the European integration are analysed, as well as the forms of its realization. The EU's role in settling the separatist conflicts of the member states is explained. The author is proving the conclusion that in future, within the United Europe, the demands for self-determination will be reviewed by the European Union's institutions more and more often. Those events will be happening on the background of the mounting tensions between the EU, its member states and their regions. ; Досліджено питання, пов'язані з розвитком сепаратизму в Європейському Союзі. Наголошено, що розвитку сепаратизму певною мірою сприяють процеси глобалізації та регіональної інтеграції, які можуть відігравати як інтегративну, так і деструктивну роль. Проаналізовано передумови розвитку сепаратизму в умовах європейської інтеграції, а також форми його реалізації. Реалізація Європейським Союзом регіональної політики, що заснована на принципах солідарності і субсидіарності, не знімає проблему сепаратизму в об'єднаній Європі як таку. Значною мірою це обумовлено тим, що в сучасних умовах культурно-мовна ідентичність не завжди використовується сепаратистськими рухами в їх боротьбі. Дедалі більшого значення набувають економічні чинники цього процессу.Сепаратизм в ЄС має й іншу особливість. Вона пов'язана з питанням членства в Європейському Союзі сепаратистських регіонів держав-членів у разі їх виходу з «материнської» держави. Зазначено, що у випадку позаправового механізму виходу зі складу держави прагнення сепаратистських регіонів набути членство в ЄС зіткнеться насамперед зі спротивом тих держав-членів, які мають у своєму складі подібні регіони. Інститути ЄС сьогодні також стоять на позиції не визнання права регіонів держав-членів автоматично набути членства в Євросоюзі у разі виходу зі складу «материнської держави».Обґрунтовано висновок, відповідно до якого в перспективі в об'єднаній Європі вимоги щодо самовизначення регіонів будуть все частіше розглядатися через інститути Європейського Союзу в умовах посилення напруги між ЄС, його державами-членами та регіонами держав-членів. ; Исследуются вопросы, связанные с развитием сепаратизма в Европейском Союзе. Проанализированы предпосылки развития сепаратизма в условиях европейской интеграции, а также формы его реализации. Раскрыта роль ЕС в разрешении сепаратистских конфликтов государств-членов ЕС. Обосновывается вывод о том, что в перспективе в объединенной Европе требования о самоопределении будут все чаще рассматриваться через институты Европейского Союза в рамках усиливающегося напряжения между ЕС, его государствами-членами и регионами государств-членов.

The focus of this article is the research of the questions, related to the development of separatism in Europe. The prerequisites for the development of the separatist movement within the European integration are analysed, as well as the forms of its realization. The EU's role in settling the separatist conflicts of the member states is explained. The author is proving the conclusion that in future, within the United Europe, the demands for self-determination will be reviewed by the European Union's institutions more and more often. Those events will be happening on the background of the mounting tensions between the EU, its member states and their regions. ; Исследуются вопросы, связанные с развитием сепаратизма в Европейском Союзе. Проанализированы предпосылки развития сепаратизма в условиях европейской интеграции, а также формы его реализации. Раскрыта роль ЕС в разрешении сепаратистских конфликтов государств-членов ЕС. Обосновывается вывод о том, что в перспективе в объединенной Европе требования о самоопределении будут все чаще рассматриваться через институты Европейского Союза в рамках усиливающегося напряжения между ЕС, его государствами-членами и регионами государств-членов. ; Досліджено питання, пов'язані з розвитком сепаратизму в Європейському Союзі. Наголошено, що розвитку сепаратизму певною мірою сприяють процеси глобалізації та регіональної інтеграції, які можуть відігравати як інтегративну, так і деструктивну роль. Проаналізовано передумови розвитку сепаратизму в умовах європейської інтеграції, а також форми його реалізації. Реалізація Європейським Союзом регіональної політики, що заснована на принципах солідарності і субсидіарності, не знімає проблему сепаратизму в об'єднаній Європі як таку. Значною мірою це обумовлено тим, що в сучасних умовах культурно-мовна ідентичність не завжди використовується сепаратистськими рухами в їх боротьбі. Дедалі більшого значення набувають економічні чинники цього процессу.Сепаратизм в ЄС має й іншу особливість. Вона пов'язана з питанням членства в Європейському Союзі сепаратистських регіонів держав-членів у разі їх виходу з «материнської» держави. Зазначено, що у випадку позаправового механізму виходу зі складу держави прагнення сепаратистських регіонів набути членство в ЄС зіткнеться насамперед зі спротивом тих держав-членів, які мають у своєму складі подібні регіони. Інститути ЄС сьогодні також стоять на позиції не визнання права регіонів держав-членів автоматично набути членства в Євросоюзі у разі виходу зі складу «материнської держави».Обґрунтовано висновок, відповідно до якого в перспективі в об'єднаній Європі вимоги щодо самовизначення регіонів будуть все частіше розглядатися через інститути Європейського Союзу в умовах посилення напруги між ЄС, його державами-членами та регіонами держав-членів.

The objective of the study was to determine the methodological aspects of the construction of mechanisms for strengthening economic sovereignty in the context of the processes of globalization and war. Comparative law and economic statistics were used in the study. The research found that economic security, which showed a significant decrease after a large-scale invasion, is the material expression of economic sovereignty. The Debt/GDP ratio reached 85% and gross external debt was 83% of GDP. Mechanisms for strengthening Ukraine's economic sovereignty and economic security were determined by analysing international experience. They included, in particular: improvement of the legal framework, development of emergency response mechanisms, development of international partnerships, strengthening of economic governance, balancing regional development. Reactive and proactive approaches to the development of response measures should be taken into account when introducing such mechanisms. The results of the study are of value to government representatives in terms of ensuring the economic security and economic sovereignty of the country. Further research can focus on identifying the main methods for forecasting threats to the economic sovereignty of the country.

Debt security is especially relevant for developing countries, because they recover from economic shocks longer than developed countries, and the consequences of such shocks are catastrophic for them. Default is one of the most undesirable consequences of defaulting on a debt security, which determines the relevance of the topic under investigation. The aim of the study was to assess the current condition and state policy on the provision of debt security in Ukraine under martial law and to generalize measures to increase debt security and minimize the risk of default. The article used the following methods: economic statistical analysis, structural system approach and abstract logical method. The study found that, with the onset of a large-scale invasion, the share of public debt in Ukraine exceeded the recommended value by about 47 % and increased by more than 58 % compared to 2021. The conclusions of the research propose measures to increase debt security, divided into domestic and international measures.

The article deals with the problems of finding ways to increase the effectiveness of government national security policy in the system of power relations of the modern world. The author reveals the essence and public administration nature of such phenomena as "national security of the state", "national security policy", "national security of Ukraine". The study analyzes the approaches to shaping modern national security policy of Ukraine, as well as its organizational and legal support. The system of the most urgent threats to the national security of Ukraine is revealed.