Suchergebnisse

The paper analyzes Max Weber's concepts of rationality and rationalization as components of modernization processes in modern society. The author reconstructs Weber's interpretation of "spiritual factors" of social development, which emerge in the ethos of Protestantism. The research demonstrates how Weber's study of capitalism in terms of rationality corresponds with concepts of other classics of German sociology, such as Ferdinand Tönnies, Werner Sombart, Georg Simmel and others. The article emphasizes the relevance of Weber's sociology for XX— XXI centuries and how its basic concepts and methodological approaches have been further de- veloped by scholars, including Ukrainian ones. Weber's concept of rationality is applicable not only to the mental-epistemological sphere, it also acquires a social meaning. This approach has gained recognition in phenomenological sociology, theory of social systems, communicative theory and more. In addition to the formal rationality of the economy, modern social sciences use such concepts as social, aesthetic, ethical, environmental, and practical rationality. Weber's "diagnosis of the age" is still a component of the "diagnosis" of modern society. The gap between values and interests remains an integral feature of the "risks and threats society" in the XXI century. This situation is especially evident in international relations, when "real politics" (Realpolitik), based on interests, becomes insensitive to "value postulates". The author also discovers ways of value (moral and ethical) reclama- tion of modern society, particularly in the concepts of "ethical economy", universalist ethics of discourse, global ethos and more. ; У статті проаналізовано Веберову концепцію раціональності і раціоналізації як складника модернізаційних процесів сучасного суспільства. Зокрема реконструйовано Веберове тлумачення «духовних чинників» суспільного розвитку, що дістало свого прояву в етосі протес- тантизму. Показано співзвучність Веберового дослідження капіталізму в термінах раціональності з концепціями інших класиків німецької соціології, таких, як Ф. Тьоніс, В. Зомбарт, Ґ. Зимель та ін. У статті наголошено на актуальності соціології Макса Вебера для ХХ-ХХІ століть; її основні концепти, поняття й методологічні підходи дістали подальшого розвитку в працях багатьох науковців, зокрема й українських. Неабияким здобутком Вебера є застосування концепту раціональності не тільки до ментально-гносеологічної сфери: він набуває також соціального змісту. Такий підхід здобув визнання у феноменологічній соціології, теорії соціальних систем, комунікативній теорії тощо. Окрім формальної раціональності господарства в сучасних соціальних науках застосовуються такі поняття, як соціальна, естетична, етична, екологічна і практична раціональності. Веберів «діагноз доби» й сьогодні є складником «діагнозу» сучасного суспільства. Розрив між цінностями та інтересами досі залишається невіддільною ознакою суспільства «ризиків і загроз» ХХІ сторіччя. Такий «стан речей» особливо проявляється в міжнародних відно- синах, коли «реальна політика» (Realpolitik), узасадничена інтересами, стає нечутливою до «ціннісних постулатів». У статті показаний також пошук шляхів ціннісної (морально-етич- ної) меліорації сучасного суспільства, зокрема в концептах «етичної економії», універсаліс- тичної етики дискурсу, ґлобального етосу тощо.

The article considers the issues of modern German political philosophy in accordance with its formation, institutionalization and development. Germany's political philosophy is analyzed in terms of its interaction with social and practical philosophy. The text states that political philoso- phy belongs to both social philosophy and political science. As a political theory, it is a compo- nent of social theories institutionalized in the modern era. As a political philosophy, it appears as a metatheory of political theory. Political philosophy is also part of practical philosophy, exploring the problems of interaction between ethics and politics and the moral reclamation of the political system of modern society. These issues are themed in the context of the institution- alization of this discipline in the early twentieth century, its transformation into a political reli- gion during National Socialism, the revival after World War II, as well as actualization in such areas of socio-humanitarian sciences as discourse philosophy, functional-system theory of so- ciety, etc. according to the political situation of modern Germany. ; У статті розглядаються питання сучасної німецької політичної філософії відповідно до її становлення, інституціалізації та розвитку. Політична філософія Німеччини аналізується з огляду на її взаємодію із соціальною та практичною філософією. У тексті зазначається, що політична філософія належить і до соціальної філософії, і до політичних наук. Як полі- тична теорія вона є складником соціальних теорій, інституціалізованих модерної доби. Як політична філософія вона постає метатеорією щодо політичної теорії. Політична філосо- фія належить також до складу практичної філософії, досліджуючи проблеми взаємодії етики і політики та морального оновлення політичної системи сучасного суспільства. Ці питання тематизовано у контесті інституціалізації цієї дисципліни на початку ХХ століття, пере- творення її на політичну релігію за часів націонал-соціалізму, відродження після Другої сві- тової війни, а також актуалізації в таких напрямах соціогуманітарних наук, як філософія дискурсу, функціонально-системна теорія суспільства тощо та відповідно до політичної си- туації сучасної Німеччини.

In this article the author studies the place and the role of social philosophy in the architecture of the social sciences and humanities. The article focuses on the relationship between social philosophy, theory of society, theoretical sociology and social ethics. Based upon the application of the concept of paradigm in philosophy, the author shows key trends of the development of social sciences and humanities: the turn from the philosophy of conscience to the communication philosophy and the "rehabilitation of the practical philosophy". In line with these trends, practical discourse philosophy is now playing the central role in the structure of the social sciences and humanities, the author says. By making a distinction between normative and descriptive dimensions of the so- cial sciences and humanities, the author emphasizes the issue of their normative foundation and their moral and ethical re-orientation. The article analyzes discourse as an argumentative practice of founding social norms and values and as a meta-institution legitimizing social institutions. According to this approach, the social philosophy is considered as a meta-theory of social sciences, which include general social theory and theories of social systems. In this context, practical dis- course philosophy is playing a fundamental role for legitimizing specific social institutions. Social ethics also plays an important role, as it complements individual ethics, creating a system of insti- tutional ethics, i.e. of political ethics, economic ethics, ethics of science and technology, environ- mental ethics. In this architectonics, social responsibility gets a new meaning, incorporating indi- vidual responsibility. Social responsibility is not an anonymous responsibility that neglects the in- dividual responsibility, but a common responsibility implemented according to certain rules and procedures and creating the possibility to solve current problems of the globalized humanity. ; Стаття присвячена розгляду місця та ролі соціальної філософії в архітектурі соціальних та гуманітарних наук. Автор зосереджує увагу на взаємозв'язку соціальної філософії, теорії суспільства, теоретичної соціології та соціальної етики. На підставі застосування концеп- ції парадигми у філософії автор показує ключові тенденції розвитку соціальних та гумані- тарних наук: поворот від філософії свідомості до філософії комунікації та «реабілітацію практичної філософії». Відповідно до цих тенденцій, на думку автора, філософія практичного дискурсу відіграє сьогодні центральну роль у структурі соціальних та гуманітарних наук. Проводячи розрізнення між нормативним і описовим вимірами соціальних та гуманітар- них наук, автор робить наголос на проблемі їхніх нормативних засад та морально-етичної переорієнтації. У статті дискурс аналізовано як арґументативну практику узасаднення соціальних норм і цінностей та як метаінституцію, що леґітимує соціальні інститути. Згідно з таким підходом соціальна філософія розглядається як метатеорія соціальних наук, до складу яких належить також загальна соціальна теорія та теорії соціальних систем, а практична філософія дискурсу виконує засадничу функцію щодо леґітимації конкретних соціальних інституцій. Важливу функцію виконує також соціальна етика, яка доповнює індивідуальну етику, утворюючи також систему інституційних етик: політичної, еконо- мічної етик, етики науки та техніки, екологічної етики. У такій архітектоніці нового зна- чення набуває соціальна відповідальність, яка знімає у собі індивідуальну відповідальність. Соціальна відповідальність — це не анонімна відповідальність, яка нівелює індивідуальну відповідальність, це спільна відповідальність, що здійснюється за певними правилами і про- цедурами, утворюючи можливість розв'язання сучасних проблем ґлобалізованого людства.

A principle of objectivity of social knowledge in correspondence with the paradigmal turn in philosophy that is in the context of practical discourse is substantiated in the article. This principle is considered in interrelation with the principle of pragmatic-dialogic, discourse coherence of social, and, in particular, political statements. This means that the fact of consistency of one or another thesis or intention with trustworthiness of recognition of speakers as partners in discourse is inevitable for determining objectivity of social statements. The agreement of the thesis or intention with the role of a partner of discourse is the last criterion for the argument significance and then a contribution to discourse, i.e. it is a principle of discoursive coherence, or intersubjective objectivity of corresponding statements. This principle is simultaneously a moral principle, since the practical discourse is also ethical, moral-practical category applied to different spheres of social being. ; ***

The legacy of the 20th century — the results of the newest aggressive paganism, combined paradoxically with acquisitions of emancipated intellect which is not constrained with morals — worries to death even in the 19th century. This, in particular, is witnessed by the newest Russian imperialism which has absorbed the mythology of the "coming boor", traditions of nihilism and anomy, political culture of the Moscow khanate, fed by propagandistic machine of the Kremlin. That is why the leading scientific subjects of the book The Red Century by Myroslav Popovich have gained the acute urgency; the book is a certain encyclopedia of phobias, drawbacks, divergences and latent threats proceeding from that social, political and cultural commonness of the 20th century which resulted in the greatest victims in the history of mankind. The round-table meeting dedicated to this book had the aim to plunge the most urgent narratives of The Red Century in the present notional context. Such a task foresaw the use of interdisciplinary methodological optics with participation of well-known philosophers, philologists, historians with the aim to find the ways of healing from thephobias, drawbacks, and divergences of the century which has passed. The round-table meeting participants discussed the broad range of questions: historical and cultural preconditions of geopolitical events of the 20th century (M. Popovich); lessons that we have to learn proceeding from these events (V. Skurativskyi); content of the present geopolitical situation (S. Proleev); contradictions of modernization and destruction of the moral and political universalism in the context of totalitarianism (A. Yermolenko); doubtful role of ressentiment as the motive force of history (V. Kozlovskyi); problems of identity in formation of the nation-state (O.Bilyi); prospects of the national state system in the 21st century (O. Maiboroda); Ukrainian context of the Second World war (Yu. Shaoval); a phenomenon of stateless subjectness of the Ukrainian nation in the historical context (S. Hrabovskyi). ; ***

To comprehend the Maidan phenomenon the Editorial Board of "Filosofska dumka" has invited for discussion the participants of the Revolution of Dignity — philosophers, historians, journalists. Can this phenomenon be comprehended with the use of the steady social and ideological definitions, and does it require the change of the political vocabulary? Had the Maidan an ideology / ideologies and had it influence on popularity of certain ideologies? Maidan and political radicalism: the right-wing and left-wing participants in the Maidan — phantoms or real forces? The Maidan and the state — opposition or complementarity? How did the Maidan realize itself? Which were the principles of self-organization and activities of the Maidan? What was the religion role in the Maidan? Has the Maidan gone or does it continue? The participants of the round-table meeting tried to find answers to these questions. ; ***

The round table subject was prompted by the proceeding of political transformations in Ukraine. The question is first of all in the phenomena connected with the processes of de-institutionalization with raising the status and prestige of political institutions, compromising of parliamentarism, with dangerous tendencies in forming the post-Soviet law system. That is why such problems as formation of cultural-historical and philosophicallegal preconditions of political legitimation, correlation of state governing and political recognition, violence and the nature of legitimation, democratic competition and compulsion proved to be in the centre of attention of the round table participants. Special attention was given to discussion of the role of manipulative technologies in the process of political legitimation, as well as the role of the shadow (informal) institutions as those inherent in authoritarian governing. In the course of the discussion there arose a distinct intention to find out to what extent and how can the objection to superficial character of the political principle concerning the private sphere of an individual, depreciation of values of institutional experience of democracy, compromising of the political one can cause the mass expansion of anomy as the principle of the novel forms of autocracy. ; ***

This Forum is dedicated to the discussion among three generations of Ukrainian philosophers. The discussants were asked three questions: Is there any task for philosophy in Ukraine? What identity there is for the philosophical community in Ukraine and what belongs to the Ukrainian philosophical 'canon'? What role do philosophy and philosophers play in contemporary Ukraine? The responses were given by Anatolii Yermoleko, Volodymyr Turchynovsky, Volodymyr Fadeiev, Oleksii Vedrov, Ivan Ivashchenko and Vyacheslav Tsyba. The provided answers demonstrate how contradictory and dynamic is the current philosophical landscape in Ukraine.

The round-table sitting dedicated to the Russian-Ukrainian war took place on October 24, 2014. The question was, in particular, of its cultural and historical factors and peculiarities of the conflict of consciousnesses in the course of Ukraine-Russia opposition. The participants have analyzed the phenomenon of the hybrid war as anomia, outlined a rational system of ensuring national security. There have been represented the original interpretation of the war discourse and euphemisation of political leaders' language as the reduction of truth. The myth of the "Russian world" was considered as the basis of mobilization strategies of the aggressor and cognitive structure of its strategic culture. The correlation between philosophic traditions and the method of fighting the war have been outlined. ; Круглий стіл «Філософської думки»