Suchergebnisse

The purpose of this article is to study the legal essence of such a method of calculating the lawyer's fee as «success fee», disclosing its positive and negative features, as well as the experience of the European Court of Human Rights and the experience of foreign countries in its application. In the context of disclosing the subject of research, both to achieve the goal of scientific work and to ensure the completeness, objectivity, reliability and persuasiveness of the results, the author used a set of general and special methods that are characteristic of legal science. In particular, the origin and long historical path of development of this legal institution were studied with the help of the historical method. The system-structural method made it possible to formulate the general structure of the study, and the dialectical one – to analyze first of all legislative provisions and jurisprudence on the possibility of using the «success fee» as a way to calculate the lawyer's fee. Using a comparative legal method, the legislation of foreign countries was analyzed, which provided an opportunity to use their positive experience in terms of calculating the amount of attorney's fees. This article discloses the scientific approaches of researchers to determine the nature of the expenses on legal assistance primarily concerning the nature of the «success fee», its positive and negative features, as well as analyzes the provisions of domestic and foreign legislators on the possibility of consolidating in the contract for legal assistance a condition that indicates such a way of calculating the amount of wages of a lawyer as a «fee for success». Significant part of the work is devoted to the analysis of the law enforcement practice of Ukrainian courts and the European Court of Human Rights, both in general as to the possibility and expediency of the existence of certain criteria for limiting its size. It is noted that a significant number of foreign countries do not prohibit the possibility of using the «success fee», taking into account the existence of certain restrictions concerning the categories of cases, or the perception of it as an additional reward. This article discloses the scientific approaches of researchers to determine the nature of the expenses on legal assistance primarily concerning the nature of the «success fee», its positive and negative features, as well as analyzes the provisions of domestic and foreign legislators on the possibility of consolidating in the contract for legal assistance a condition that indicates such a way of calculating the amount of wages of a lawyer as a «fee for success». Significant part of the work is devoted to the analysis of the law enforcement practice of Ukrainian courts and the European Court of Human Rights, both in general as to the possibility and expediency of the existence of certain criteria for limiting its size. It is noted that a significant number of foreign countries do not prohibit the possibility of using the «success fee», taking into account the existence of certain restrictions concerning the categories of cases, or the perception of it as an additional reward. ; Метою даної статті є дослідження правової сутності такого способу обчислення гонорару адвоката як «гонорар успіху», розкриття його позитивних та негативних рис, а також досвіду практики Європейського суду з прав людини та досвіду зарубіжних країн у його застосуванні. У контексті розкриття предмета дослідження як для досягнення мети наукової роботи, так і забезпечення повноти, об'єктивності, достовірності та переконливості отриманих результатів автором було застосовано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, що є характерними для правової науки. Зокрема, за допомогою історичного методу було досліджено зародження та тривалий історичний шлях розвитку даного правового інституту. Системно-структурний метод надав змогу сформулювати загальну структуру дослідження, а діалектичний – проаналізувати насамперед положення законодавства та судової практики щодо можливості використання «гонорару успіху» як способу обчислення гонорару адвоката. За допомогою порівняльно-правового методу, було проаналізовано законодавство зарубіжних країн, що надало можливість використання їх позитивного досвіду в аспекті обчислення розміру гонорару адвоката. В даній статті розкриваються наукові підходи дослідників щодо визначення сутності витрат на правову допомогу насамперед, що стосується природи «гонорару успіху», позитивних та негативних його рис, а також аналізуються положення вітчизняного та зарубіжного законодавців щодо можливості закріплення в договорі про надання правової допомоги умови, яка свідчить про такий спосіб обчислення розміру оплати праці адвоката як «гонорар успіху». Значна частина роботи присвячена аналізу правозастосовної практики українських судів та Європейського суду з прав людини, як взагалі щодо можливості, так і щодо доцільності існування певних критеріїв обмеження його розміру. Звертається увага, що значна кількість зарубіжних країн не забороняють можливість використання «гонорару успіху», враховуючи насамперед наявність певних обмежень щодо категорій справ, або ж сприйняття його як додаткової винагороди. На основі проведеного дослідження робиться висновок, згідно з яким враховуючи принцип свободи договору, адвокат і клієнт мають можливість зазначити у вказаному договорі умову щодо «гонорару успіху» як спосіб обчислення гонорару адвоката, за яким досягнення певного результату повинно сприйматись не як предмет договору, а саме як юридичний факт (відкладальна обставина), з настанням якого сторони обумовлюють необхідність здійснення оплати належної адвокату винагороди за досягнення ним відповідно рівня якості його діяльності. Аргументується, що позитивними рисами «гонорару успіху» є збільшення фінансової доступності надання правової допомоги для населення та його націленість на результат, що в багатьох випадках може покращити якість надання такої допомоги, а також захистити інтереси можливого клієнта адвоката від понесення ним зайвих витрат.

The purpose of this article is to study the legal essence of such a method of calculating the lawyer's fee as «success fee», disclosing its positive and negative features, as well as the experience of the European Court of Human Rights and the experience of foreign countries in its application. In the context of disclosing the subject of research, both to achieve the goal of scientific work and to ensure the completeness, objectivity, reliability and persuasiveness of the results, the author used a set of general and special methods that are characteristic of legal science. In particular, the origin and long historical path of development of this legal institution were studied with the help of the historical method. The system-structural method made it possible to formulate the general structure of the study, and the dialectical one – to analyze first of all legislative provisions and jurisprudence on the possibility of using the «success fee» as a way to calculate the lawyer's fee. Using a comparative legal method, the legislation of foreign countries was analyzed, which provided an opportunity to use their positive experience in terms of calculating the amount of attorney's fees. This article discloses the scientific approaches of researchers to determine the nature of the expenses on legal assistance primarily concerning the nature of the «success fee», its positive and negative features, as well as analyzes the provisions of domestic and foreign legislators on the possibility of consolidating in the contract for legal assistance a condition that indicates such a way of calculating the amount of wages of a lawyer as a «fee for success». Significant part of the work is devoted to the analysis of the law enforcement practice of Ukrainian courts and the European Court of Human Rights, both in general as to the possibility and expediency of the existence of certain criteria for limiting its size. It is noted that a significant number of foreign countries do not prohibit the possibility of using the «success fee», taking into account the existence of certain restrictions concerning the categories of cases, or the perception of it as an additional reward. This article discloses the scientific approaches of researchers to determine the nature of the expenses on legal assistance primarily concerning the nature of the «success fee», its positive and negative features, as well as analyzes the provisions of domestic and foreign legislators on the possibility of consolidating in the contract for legal assistance a condition that indicates such a way of calculating the amount of wages of a lawyer as a «fee for success». Significant part of the work is devoted to the analysis of the law enforcement practice of Ukrainian courts and the European Court of Human Rights, both in general as to the possibility and expediency of the existence of certain criteria for limiting its size. It is noted that a significant number of foreign countries do not prohibit the possibility of using the «success fee», taking into account the existence of certain restrictions concerning the categories of cases, or the perception of it as an additional reward. ; Метою даної статті є дослідження правової сутності такого способу обчислення гонорару адвоката як «гонорар успіху», розкриття його позитивних та негативних рис, а також досвіду практики Європейського суду з прав людини та досвіду зарубіжних країн у його застосуванні. У контексті розкриття предмета дослідження як для досягнення мети наукової роботи, так і забезпечення повноти, об'єктивності, достовірності та переконливості отриманих результатів автором було застосовано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, що є характерними для правової науки. Зокрема, за допомогою історичного методу було досліджено зародження та тривалий історичний шлях розвитку даного правового інституту. Системно-структурний метод надав змогу сформулювати загальну структуру дослідження, а діалектичний – проаналізувати насамперед положення законодавства та судової практики щодо можливості використання «гонорару успіху» як способу обчислення гонорару адвоката. За допомогою порівняльно-правового методу, було проаналізовано законодавство зарубіжних країн, що надало можливість використання їх позитивного досвіду в аспекті обчислення розміру гонорару адвоката. В даній статті розкриваються наукові підходи дослідників щодо визначення сутності витрат на правову допомогу насамперед, що стосується природи «гонорару успіху», позитивних та негативних його рис, а також аналізуються положення вітчизняного та зарубіжного законодавців щодо можливості закріплення в договорі про надання правової допомоги умови, яка свідчить про такий спосіб обчислення розміру оплати праці адвоката як «гонорар успіху». Значна частина роботи присвячена аналізу правозастосовної практики українських судів та Європейського суду з прав людини, як взагалі щодо можливості, так і щодо доцільності існування певних критеріїв обмеження його розміру. Звертається увага, що значна кількість зарубіжних країн не забороняють можливість використання «гонорару успіху», враховуючи насамперед наявність певних обмежень щодо категорій справ, або ж сприйняття його як додаткової винагороди. На основі проведеного дослідження робиться висновок, згідно з яким враховуючи принцип свободи договору, адвокат і клієнт мають можливість зазначити у вказаному договорі умову щодо «гонорару успіху» як спосіб обчислення гонорару адвоката, за яким досягнення певного результату повинно сприйматись не як предмет договору, а саме як юридичний факт (відкладальна обставина), з настанням якого сторони обумовлюють необхідність здійснення оплати належної адвокату винагороди за досягнення ним відповідно рівня якості його діяльності. Аргументується, що позитивними рисами «гонорару успіху» є збільшення фінансової доступності надання правової допомоги для населення та його націленість на результат, що в багатьох випадках може покращити якість надання такої допомоги, а також захистити інтереси можливого клієнта адвоката від понесення ним зайвих витрат.