Suchergebnisse

The article considers the role, the function and the place of museums in the modern world in the conditions of the electronic revolution, change of generations, the beginning of the postmodernism era. Accordingly, to these statements, there are questions related to the revision of the museum communication system relatively modern forms, understandable to the new generation. Speaking of museum communication, first of all, we mean a change in approaches to the formation and creation of a museum exhibition, which is the main platform for interaction with the public, and therefore communication with the visitor.The author pays attention to the issue of separating the second main function of the museum, along with storage. In today's digital and post-industrial society, the availability of collections for visitors comes to the fore in museums, as well as the form of exhibitions and the way it constructed.The article analyzes the reasons for the change of museums forms and their activities, following the functioning of various models in society and their conflict. It argued that the situation in museums reflects a broader conflict between two models of democracy, which, although unevenly, but coexist today: pedagogical and performative model. The first, among other things, provides that a person, to be a citizen, must be prepared through education, to participate in high culture. The second considers each person as a consumer/customer who consciously has the right to accept or reject a product.Therefore, the author paid special attention to the narrative museum as one of the forms of the postmodern museum, which functionates within the framework of the performative model, the construction of its exposition and the perception of its visitors. Also, considers the range of ways of displaying objects as well as its expansion in comparison with the classical modernism museum. Additional modern presentation methods provided, including story virtualization and related educational activities that added to the classical exposition base. The author present signs characterize the narrative of the museum. ; У статті розглядається роль, функція і місце музеїв у сучасному світі в умовах електронної революції, зміни поколінь, початку ери постмодернізму. Відповідно до цього піднімається питання про перегляд системи музейної комунікації відповідно до сучасних, зрозумілих представникам нового покоління форм. Говорячи про музейну комунікацію, перш за все, мається на увазі зміна підходів до формування та створення музейної експозиції, яка є головним майданчиком взаємодії з публікою, а відповідно і комунікації з відвідувачем. Автор приділяє увагу питанню виокремленню другої головної функції музею, наряду із зберіганням. У сучасному цифровому і постіндустріальному суспільстві, на перший план в музеях виходить доступність колекцій для відвідувачів, а відповідно - форма експозицій і спосіб їх побудови. В статті аналізуються причини зміни форм музеїв та їхньої діяльності, у відповідності до функціонування у суспільстві різних моделей і їх конфлікту. Стверджується, що ситуація в музеях відображає більш широкий конфлікт між двома моделями демократії, які нехай і нерівномірно, але співіснують сьогодні: педагогічної і перформативной. Перша, серед іншого передбачає, що людина, для того щоб бути громадянином, повинна бути підготовленою через освіту, брати участь у високій культурі. Друга вважає кожну людину споживачем / клієнтом, що свідомо має право приймати або відкидати той чи інший продукт. Тому особливу увагу автор приділив нараційному музею, як одній з форм постмодерністичного музею, що функціонує в рамках перформативної моделі, побудові його експозиції та сприйняттю її відвідувачами. Аналізується діапазон способів відображення об'єктів а також його розширення у порівнянні з класичним модерністичним музеєм. Наводяться додаткові сучасні методи представлення, включаючи віртуалізацію розповіді і супутні освітні заходи, що додаються до класичного арсеналу екпсонування. Подаються ознаки за якими характеризується наративність музею.

Taras Shevchenko is one of the most researched and discussed figures in Ukrainian society. In each historical period receptions and assessments around Shevchenko` personality differentiates, depending on the public circumstances or prevailing trends in humanitarian discourse. Theseperceptions swayed between positive and critical judgment. Authors identified several key perceptions of Shevchenko in Ukrainian public space, for instance, «national hero», «father of the nation», «poet», «revolutionary democrat». In their opinion, modern Ukraine still faces the searchfor Shevchenko` new image. New forms of public honour (commemoration) are being developed, including through museum exhibition projects. Authors also analyze the significance of the museum narrative expositions and exhibitions for the creation of new public images, giving theexample of the exhibition project «Shevchenko by the urban tongue», which took place in the Taras Shevchenko national museum from November 4th to January 31th in 2021. Curators attempted to explore how personal experience in the city changed due to the process of urbanization from theXIX-th century and how the urban space influenced the shaping of the Taras Shevchenko figure. Specifically, in the XIX-th century, cities ultimately transformed into an environment, which created trends, emphases of the global public development that influenced Shevchenko, since exactly in the city he gained domestic freedom, profession and widened his social circle. The city gave him a sense of understanding of the culture, its influence and importance not only for consumer purposes or acceptance but also for the creation of new meanings. According to the authors, this approach allows us to better understand the significance of Taras Shevchenko, his connection to modernUkrainian realities and world context.Key words: Taras Shevchenko, narrative exposition, commemoration, urbanization, Taras Shevchenko national museum, exhibition. ; Тарас Шевченко є однією з найбільш досліджуваних та обговорюваних постатей в українському суспільстві. Рецепції та оцінка постаті Шевченка в різні епохи були різними. Часто вони залежали від суспільної ситуації чи переважаючих трендів у гуманітарному дискурсі. Ця рецепція коливалась від дуже позитивної оцінки до критичної. Автори виділяють декілька ключових рецепцій Шевченка в українському суспільному просторі («народний герой», «Батько нації», «Поет революційний демократ»). На їхню думку в сучасній Україні тривають процеси пошуку нового образу Т. Шевченка. Відбувається витворення нових форм суспільного вшанування (комеморації), в тому числі через музейні виставкові проекти. Автори аналізують значення музейних наративних експозицій та виставок для формування нових суспільних образів на прикладі виставкового проєкту«Шевченко мовою міста», який проходив в Національному музеї Тараса Шевченка з 4 листопада 2020 по 31 січня 2021 року. Куратори намагалися дослідити, дослідити, як змінювався особистий досвід людини в місті у процесі урбанізації з ХІХ століття та як міське середовище впливало на формування постаті Тараса Шевченка. Саме у цей час міста ХІХ столітті міста остаточно стають просторами, які формують тренди, акценти суспільного світового розвитку, що впливає і на Т. Шевченка, оскільки саме у місті він отримує побутову свободу, професію та розширює коло спілкування. Місто дає йому розуміння культури, її сили і важливості не тільки для споживання та прийняття, але і для творення нових смислів. Такий підхід, на думку авторів, дозволяє краще зрозуміти значення постаті Тараса Шевченка, його включення у сучасний український та світовий контекст.Ключові слова: Тарас Шевченко, наративна експозиція, комеморація, урбанізація, Національний музей Тараса Шевченка, виставка.