Suchergebnisse

In the article the author attempts to show the historic development of the legislation of the Russian Empire in the Jewish question and the changes in the legal situation of the Jews. Analysis the main imperial legal documents can trace the mechanisms of the regulating the legal status of the Jews. The legal status of the Jewish masses is studied in the area of political rights, education, the ownership of estate and residence in the Empire. ; Сделана попытку показать в хронологической последовательности развитие законодательства Российской империи в еврейском вопросе и те изменения в правовом положении евреев, какие он вызывал. Анализ имперских правовых документов позволяет проследить механизмы регулирования правового статуса евреев. Правовое положение еврейских масс исследуется в сфере политических прав, образования, а также права на владение недвижимостью и проживание на территории империи. ; Зроблено спробу показати в хронологічній послідовності розвиток законодавства Російської імперії з єврейського питання і ті зміни в правовому становищі євреїв, які він спричиняв. Аналіз основних імперських правових документів дозволяє простежити механізми регулювання правового статусу євреїв. Правове становище єврейських мас досліджується у сфері політичних прав, освіти, а також права на володіння нерухомістю та проживання на території імперії.

The round table subject was prompted by the proceeding of political transformations in Ukraine. The question is first of all in the phenomena connected with the processes of de-institutionalization with raising the status and prestige of political institutions, compromising of parliamentarism, with dangerous tendencies in forming the post-Soviet law system. That is why such problems as formation of cultural-historical and philosophicallegal preconditions of political legitimation, correlation of state governing and political recognition, violence and the nature of legitimation, democratic competition and compulsion proved to be in the centre of attention of the round table participants. Special attention was given to discussion of the role of manipulative technologies in the process of political legitimation, as well as the role of the shadow (informal) institutions as those inherent in authoritarian governing. In the course of the discussion there arose a distinct intention to find out to what extent and how can the objection to superficial character of the political principle concerning the private sphere of an individual, depreciation of values of institutional experience of democracy, compromising of the political one can cause the mass expansion of anomy as the principle of the novel forms of autocracy. ; ***

In the article it is researched that the policy of modernization of social and economic life in the Russian Empire, conducted by the government of Alexander II, since the end of the 1850s, created realprerequisites for emancipation of the Russian Jews, certain categories of which could feel full-fledged subjects of the Russian monarchy for the first time already in the 1870s. However, as a result of theprejudiced attitude towards the Jews on the part of the autocracy, the policy of emancipating the Jews turned out to be incomplete, and their legal status was uncertain. Nevertheless, the unique situation in which, for example, the Bukharian Jews managed to obtain civil rights and freedoms from the Russian government, pointed to the ambiguity of political approaches to the settlement of the Jewish issue inthe Russian Empire. The criterion of political loyalty of Russian Jews determined their future legal status in the empire. ; У статті досліджено, що політика модернізації соціально-економічного життя в Російській імперії, яку було започатковано урядом Олександра II наприкінці 1850-х рр., створила реальні підстави для емансипації російських євреїв, частина з яких у 1870-х рр. уперше змогла відчути себе повноцінними підданими російської монархії. Проте, внаслідок упередженого ставлення до євреїв з боку самодержавства, політика емансипації євреїв залишалася незавершеною, а їхнє правове становище невизначеним. Натомість унікальна ситуація, за якої, наприклад, бухарські євреї отримали від російського уряду громадянські права та свободи, засвідчувала неоднозначність політичних підходів стосовно розв'язання єврейського питання в Російській імперії. Критерій політичної лояльності російських євреїв визначав їх майбутній правовий статус в імперії.

In the article some aspects of Russian state ideology are analysed as fundamental theoretical basis and political strategy of modern Russia. Taking into account a danger which is carried in itself by aggressive character of such policy not only for Ukraine but also world community, there is of interest the researching of ideological and geopolitical sources of forming Russian ideology. The author examines this process in a historical context, tracing rich in content constituent of its positions on the key stages of development of the Russian state system: epoch of tsar's Russia, soviet days and post­communist period. The internal and external factors of influence are probed on base positions of this ideology, its ability to adapt to the different social and political systems, and also organic connection with Uvarov`s triad Autocracy – Orthodoxy – Nationality and conception of Russian Eurasianism. The special attention is paid to the orientation of base postulates of this ideology on Antiwestiny, antidemocracy, justification of thesis about the uniqueness of Russian orthodox civilization, messianic role of the Russian culture, right to protection of the «Russian world», zenophobia and others like that. A problem is probed from positions of geopolitical approach, which enables not only to find out the rich in content constituents of official ideology in RF but also it organic connection with imperial nature and strategy of the modern Russian state. ; У статті аналізуються деякі аспекти російської державної ідеології як фундаментальної теоретичної основи і політичної стратегії сучасної Росії. З урахуванням небезпеки, яку несе в собі агресивний характер такої політики не тільки для України, але й світового співтовариства, представляє інтерес дослідження ідейних і геополітичних джерел формування російської ідеології. Автор розглядає цей процес в історичному контексті, простежуючи змістовну наповненість її положень на ключових етапах розвитку російської державності: епохи царської Росії, радянської доби і посткомуністичного періоду. Виявляються внутрішні і зовнішні фактори впливу на базові положення цієї ідеології, її здатність пристосовуватися до різних суспільно­політичних систем, а також органічний зв'язок з уваровською концептуальною тріадою Самодержав'я – Православ'я – Народність та концепцією російського євразійства. Особлива увага приділяється спрямованості базових постулатів цієї ідеології на антиєвропейськість, антидемократію, обгрунтування тези про унікальність російської православної цивілізації, месіанську роль російської культури, право на захист «руського миру», ксенофобію тощо. Проблема досліджується з позицій геополітичного підходу, який дає можливість не тільки виявити змістовні складові офіційної ідеології в РФ, але й її органічний зв'язок з імперською природою і стратегію сучасної російської держави. ; У статті аналізуються деякі аспекти російської державної ідеології як фундаментальної теоретичної основи і політичної стратегії сучасної Росії. З урахуванням небезпеки, яку несе в собі агресивний характер такої політики не тільки для України, але й світового співтовариства, представляє інтерес дослідження ідейних і геополітичних джерел формування російської ідеології. Автор розглядає цей процес в історичному контексті, простежуючи змістовну наповненість її положень на ключових етапах розвитку російської державності: епохи царської Росії, радянської доби і посткомуністичного періоду. Виявляються внутрішні і зовнішні фактори впливу на базові положення цієї ідеології, її здатність пристосовуватися до різних суспільно­політичних систем, а також органічний зв'язок з уваровською концептуальною тріадою Самодержав'я – Православ'я – Народність та концепцією російського євразійства. Особлива увага приділяється спрямованості базових постулатів цієї ідеології на антиєвропейськість, антидемократію, обгрунтування тези про унікальність російської православної цивілізації, месіанську роль російської культури, право на захист «руського миру», ксенофобію тощо. Проблема досліджується з позицій геополітичного підходу, який дає можливість не тільки виявити змістовні складові офіційної ідеології в РФ, але й її органічний зв'язок з імперською природою і стратегію сучасної російської держави.

The article focuses on the research of the organizational principles which formed the basis for the earliest youth groups created in 1917 after the overthrow of the Russian autocracy. It also determines how the political situation of that time influenced the formation of the youth movement. Special attention is paid to analyzing relationships of parties and youth groups which had politically diverse orientations. They considered creation of an all-Ukrainian mass youth organization to be the main purpose of their activity. It was the solution of the above-mentioned problem that the organizational activity of youth associations was focused on.

UK: У статті простежується використання великим українським поетом біблійних образів і виразів для створення бойової політичної поезії, спрямованої проти "катів", "лукавих" ворогів – українського панства, царського самодержавства, польської шляхти. RU: В статье прослеживается использование великим украинским поэтом библейских образов и выражений для создания боевой политической поэзии, направленной против "палачей", "лукавых" врагов – украинского панства, царского самодержавия, польской шляхты. EN: The article traces the use of the great Ukrainian poet biblical imagery and expressions to create a militant political poetry directed against the "executioners" and "crafty" enemies – Ukrainian panstva, the tsarist autocracy, the Polish gentry.

W artykule uwaga skupia się na okresie po aneksji Ukrainy Prawobrzeżnej w latach 1792–1795 do składu Imperium Rosyjskiego, kiedy Polacy oraz mieszkańcy rdzenni trafili do obszaru ciężkiego życia społecznego. Większość szlachty, przede wszystkim niemającej ziemi, która nie była w stanie udzielić dokumentu w odpowiednim terminie, straciła dostęp do stanu arystokratycznego i dołączyła się do rzędów jednodworców. Inna część przez biedę i brak wykształcenia przeszła do stanu chłopskiego, nie udowadniając swego pochodzenia szlacheckiego. Między innymi, stali się oni podłożem społecznym dla powstania ludowego w 1806 r. I 1812 r. oraz podczas Wojny krymskiej w latach 1853–1856. Znacząca liczba szlachty polskiej została ukarana poprzez powołanie do służby wojskowej za udział w powstaniach lat 1830–1831 oraz lat 1863–1864. Tych żołnierzy najczęściej wysyłano poza granicy Prawobrzeża oraz Ukrainy, na przykład do Oddzielnych Korpusów Sybirskiego oraz Kaukaskiego. Wśród ukaranych służbą wojskową byli również przedstawiciele duchowieństwa rzymokatolickiego. Jednocześnie w celu zwiększenia ilości żołnierzy, urząd carski pozwolił mieszczanom oraz chłopom państwowym powoływać do służby wojskowej jednodworców zamiast własnego udziału w przyszłych poborach wojskowych Wśród ukaranych służbą wojskową byli również przedstawiciele duchowieństwa rzymokatolickiego. ; The article focuses on the fact that after the annexation of the Right Bank Ukraine in 1792–1795 by the Russian Empire, the Poles, as its native inhabitants, fell into a lane of complicated social life. This was due to the ambiguous attitude of the Russian autocracy to the Polish minority, and the lack of strategic approaches to resolving the nobility issue. To be legitimized in the Russian aristocratic state the Polish nobility had to submit to the authorities the documents confirming their privileged position. Most of the nobility, primarily landless, was unable to provide necessary documents on time and lost their aristocratic status, thus joining the ranks of the odnodvorsty. Another part of it, due to poverty and ignorance, moved into the peasantry, unable to prove aristocratic origin. All declassed gentry, together with the peasantry and the burghers, were classified as taxpayers and were forced to perform a recruiting service. In particular, they became the social base for filling the national militia in 1806 and 1812 and during the Crimean War of 1853–1856. From the beginning of the XIXth century the punitive function of recruiting became more and more clear. A large number of Polish nobility was punished by a soldier service for participating in the rebellions of 1830–1831 and 1863–1864. Those recruits were usually sent outside the Right Bank and Ukraine, for example, to the Separate Siberian and Separate Caucasian Corps. Among the punished by recruiting were representatives of the Roman Catholic clergy. At the same time, in order to increase the number of recruits, the tsarist government allowed burghers and state peasants to hire soldiers from the odnodvorsty in the future recruitment kits. ; У статті зосереджена увага на тому, що після анексії Правобережної України в 1793–1795 рр. до складу Російської імперії поляки, як і її корінні мешканці, попали в смугу складного суспільного життя. Більшість шляхти, передусім безземельної, яка не змогла своєчасно їх надати і втратила доступ у дворянський стан, поповнила ряди однодворців або через бідність і неосвіченість перейшла в селянський стан, відтак поповнила податний стан й змушена була виконувати рекрутську повинність. Вона стала соціальною базою для наповнення народного ополчення в 1806 і 1812 рр. та під час Кримської війни 1853–1856 рр. Значна кількість польської шляхти була покарана солдатською службою за участь у повстаннях 1830–1831 та 1863–1864 рр. Таких рекрутів, як правило, відправляли за межі Правобережжя і України, наприклад, в Окремий Сибірський та Окремий Кавказький корпуси.

The article analyzes the role of the Roman Catholic clergy during the Polish rebellions of 18301831 and 1863. Geography of research is Volhyn and Podolia, which were a part of the Russian empire in the 19 century. The confrontation between the Russian autocracy and the Roman Catholic clergy intensified after the November rebellion of 1830-1831. The Roman Catholic clergy had not only religious functions. It had enough resources to preserve the national identity of Poles. Therefore, public and political position of the Roman Catholic clergy of Volhyn and Podolia influenced political life of the region.The Polish national movement for Catholic priests of Volhyn and Podolia was closest to the national spirit, because the majority of them were Poles by nationality. Having a significant influence over their parishioners, the priests tried to form a sense of patriotism among the parishioners. Another reason for the participation of the Roman Catholic clergy in the rebellions associated with the status of the Roman Catholic Church. In the Russian Empire the Church was subordinate to secular authority. The pressure on the Roman Catholic Church carried out the Orthodox Church. These factors contributed to the fact that much of Catholic priests became the opposition to the autocracy and Orthodoxy.It is difficult to overestimate the role of the Catholic clergy in the deployment of both the November and January rebellions in the 19 century. Of course, most priests were not holding weapons in their hands. However, their preaching was to convince the peasants to support the rebellion. Churches and monasteries were used to shelter insurgents and their weapons. ; The article analyzes the role of the Roman Catholic clergy during the Polish rebellions of 18301831 and 1863. Geography of research is Volhyn and Podolia, which were a part of the Russian empire in the 19 century. The confrontation between the Russian autocracy and the Roman Catholic clergy intensified after the November rebellion of 1830-1831. The Roman Catholic clergy had not only religious functions. It had enough resources to preserve the national identity of Poles. Therefore, public and political position of the Roman Catholic clergy of Volhyn and Podolia influenced political life of the region.The Polish national movement for Catholic priests of Volhyn and Podolia was closest to the national spirit, because the majority of them were Poles by nationality. Having a significant influence over their parishioners, the priests tried to form a sense of patriotism among the parishioners. Another reason for the participation of the Roman Catholic clergy in the rebellions associated with the status of the Roman Catholic Church. In the Russian Empire the Church was subordinate to secular authority. The pressure on the Roman Catholic Church carried out the Orthodox Church. These factors contributed to the fact that much of Catholic priests became the opposition to the autocracy and Orthodoxy.It is difficult to overestimate the role of the Catholic clergy in the deployment of both the November and January rebellions in the 19 century. Of course, most priests were not holding weapons in their hands. However, their preaching was to convince the peasants to support the rebellion. Churches and monasteries were used to shelter insurgents and their weapons.

This article deals with problems of the organizational structure of student unions after the autocracy overthrow in 1917. It focuses on the factors which influenced the emergence and formation of student organizations. The article also gives a detailed analysis of the reasons of their variety, large scale and developmental multi-orientation according to both political goals and organizational principles. It describes specific conditions of activity of the young students' generation during the transitional period of 1917. This period was characterized by conservatism in the organization of the studying process on the one hand and by the introduction of the advanced theories of scientific and social development on the other hand.

The article deals with the formation, development and branching of the Ukrainian press that was published on the outskirts of the Russian Empire outside Ukraine, also author focuses on her role in the consolidation of the Ukrainian nation, debunked the anti-Ukrainian policy of Russian government circles – both autocracy and Soviet power – against national self-assertion of Ukrainianness. The role of the Ukrainian press in counteracting Moscow's manipulative propaganda and in raising the national consciousness of the people is noted.Using general scientific and interdisciplinary methods, including historical and comparative methods, also content analysis and other means of research, the author proved that both the tsarist autocracy and the Soviet regime were trying to prevent Ukrainian journalism from developing. For this purpose, printing shops were prohibited from printing newspapers and magazines in Ukrainian, and in official policy was promoted the thesis about the common origin of Ukrainians and Russians, according to which the Ukrainian language was considered not as an independent language, but a dialect of the "Russian language". At the same time, newspaper and magazine publications testified that Ukrainians, even far away from their homeland, communicated in their mother tongue, despite various oppressions. They did not know Russian and even did not understand it at elementary level.The Ukrainian press, which was organized at the expense of the people, was the factor that promoted the consolidation of the nation, defended its interests even far from Ukraine.Key words: Ukrainian press outside Ukraine, role of the press in propaganda of the Ukrainian language, national idea, Russian propaganda. ; У статті досліджується розгалуження української преси, що видавалася за межами України на окраїнах Російської імперії, акцентується увага на її ролі в консолідації української нації, розвінчується антиукраїнська політика російських урядових кіл – і самодержавства, і радянської влади – супроти національного самоствердження українства, відзначається роль української преси у протидії московській маніпулятивній пропаганді.Ключові слова: українська преса за межами України, роль преси у пропаганді української мови, національна ідея, російська пропаганда.

Difficult socio-political situation in which the Russian autocracy appeared to be after the signing of the Peace Treaty in Paris on the results of the Crimean War is considered. The Russian general public subjected to sharp criticism its own government, exposing the everlasting shortcomings of imperial policy. The same criticism was expressed by the European press. That made the tsarism to begin reformation in the empire. The Polish issue also arose among the sorest points. Gentry initially sought to renew its own privileges, and subsequently demanded the restoration of statehood. The government conceded, though did it extremely slowly and reluctantly, so in the terms of general liberalization of the press it was interpreted as an insult, and consequently the level of claims constantly increased. Another reason for the increasing activity of the Poles was the public opinion of the Western Europe countries, which at that time could not be ignored by the certain governments, and therefore, the latter, together with their own public and the national press, demanded that the autocracy meet the claims of the Poles. However, such officially-diplomatic position was not followed by any real actions, because of the internal contradictions of interests of anti-Russian coalitionists. At the same time, such activity of the Europeans was taken by the Russians as a menace of a new war and awakened their national-patriotic, proper imperial frames of mind. The official Russian press provided an identity in the perception of the concepts of the homeland and the empire, and therefore all those who criticized the domestic authorities, that time started to protect them. ; Розглядається вплив громадської думки та дипломатії урядів країн Західної Європи на політику Російської імперії середини ХІХст., зокрема на події Січневого Польського повстання 1863-64рр. Відстежується складна взаємозалежність поміж Англією та Францією, e сенсі реалізації ними національних інтересів, через що події Польського повстання оцінювалися кожною з них лише як інструмент пливу на суперника.

The necessity of theoretical consequential and empirically adequate analysis of authoritarian political regimes requires the formation of an effective research strategy. Working on this premise the main approaches towards conceptualization of authoritarian regimes have been analyzed and systematized. The main indicators identifying a certain regime as belonging to the category of authoritarian ones have been distinguished. Key words: autocracy, tyranny, despotism, dictatorship, authoritarian political regime, limited pluralism. ; Необхідність теоретично послідовного та емпірично адекватного аналізу авторитарних політичних режимів вимагає формування ефективної дослідницької стратегії. З огляду на це, у статті проаналізовано і систематизовано головні підходи до концептуалізації авторитарних режимів. На цій основі виокремлено індикатори, які дають змогу ідентифікувати належність того чи іншого режиму до категорії авторитарних. Ключові слова: автократія, тиранія, деспотизм, диктатура, авторитарний політичний режим, обмежений плюралізм.

The article traces the overcoming of the modern Ukrainian historiography of the bias of the Soviet researchers on the coverage of the figure of M.G. Repnin. It is established that, for ideological reasons, Soviet scholars wrote little about representatives of the ruling elite of the imperial era. The governor-general form of government was only highlighted as a reactionary, brute force of autocracy and serfdom in the regions. The position of military governors was considered in the same context. The individual traits of the military governors were not taken into account, materials that revealed their worldview, socio-political beliefs were not examined. Their vision of the prospects for the development of a trusted region were considered solely from prejudiced class positions. It has been proved that the positive moment of the recent Ukrainian historiography was that when it came to new source information, it overcame the Soviet approach to treating governors-general as tsarist satraps who tried only to preserve autocracy in the remote regions of the Russian Empire. The appeal to the chief figures of the Governor-General, their individual traits, has enabled modern scholars to break the tradition of Soviet historiography in this matter. The governor-general is a form of government, and government officials themselves are seen as intermediaries in establishing constructive relations between the center and the regions. Thus, the main activity of Governors-General, including M. G. Repnin, convinced researchers, was directed to the benefit of the regions. An important achievement of modern Ukrainian historiography was the fact that the works specifically dedicated to the figure of the Governor-General of Little Russia M.G. Repnin came out. Modern researchers are convinced that M. G. Repnin was an outstanding personality not only for his time, but also to a great extent ahead of him. His worldview and realities did not fit into the generally accepted imperial canons at that time, and the effort to Europeanize his entrusted region became the factor that ultimately led to his resignation and accusation of striving for autonomy.

The article examines preventive defense measures of the Russian military command concerning a probable attack of Austrian Empire troops on the territory of Podillia and Bessarabia provinces in 1854-1856. It proves that the Russian autocracy did not have prepared tactical plans of border protection by the troops, and diplomatic discalculations and disregard of foreign policy in Eastern Europe and the Balkans almost brought Russia to the brink of destruction of its armed forces on the territory of Right-Bank Ukraine. ; У статті розглянуто превентивні оборонні заходи російського військового командування щодо вірогідного наступу військ Австрійської імперії на територію Подільської та Бессарабської губерній в період 1854–1856 рр. Доведено, що відсутність в російського самодержавства заздалегідь складених тактичних планів прикриття кордонів військами, дипломатичні прорахунки і нехтування зовнішньополітичною ситуацією у Східній Європі та на Балканах, ледь на поставили Російську імперію на межу стратегічної військової поразки її збройних сил на теренах Правобережної України.

The article examines preventive defense measures of the Russian military command concerning a probable attack of Austrian Empire troops on the territory of Podillia and Bessarabia provinces in 1854-1856. It proves that the Russian autocracy did not have prepared tactical plans of border protection by the troops, and diplomatic discalculations and disregard of foreign policy in Eastern Europe and the Balkans almost brought Russia to the brink of destruction of its armed forces on the territory of Right-Bank Ukraine. ; У статті розглянуто превентивні оборонні заходи російського військового командування щодо вірогідного наступу військ Австрійської імперії на територію Подільської та Бессарабської губерній в період 1854–1856 рр. Доведено, що відсутність в російського самодержавства заздалегідь складених тактичних планів прикриття кордонів військами, дипломатичні прорахунки і нехтування зовнішньополітичною ситуацією у Східній Європі та на Балканах, ледь на поставили Російську імперію на межу стратегічної військової поразки її збройних сил на теренах Правобережної України.