Suchergebnisse

The article is devoted to the understanding of Borys Hrinchenko epistolary dialogues on Ukrainian national affairs. In particular, the research studied the epistolary as a component of the scientific and literary process, the problems of language, literature, science standardization in Borys Hrinchenko's letters. The article clarifies Borys Hrinchenko's activity as the editor of P. Kulish Bible translation. It turned out that Hrinchenko approached the epistolary heritage in a historical dimension. It is not accidental when Ioil Rudenko handed him out a notebook of different genres of ancient works, found in a priest in the Hlukhiv region, among them "Letter" – a kind of instructions and samples of writing letters to officials and relatives, he immediately published it on the pages of "Zemskyi collection of the Chernihiv province" with its own preface. The study singles out the Kyiv period of Borys Hrinchenko's life and work in 1902–1909, which was marked, among other things, by active correspondence with scientists and cultural figures, and publishers. The article emphasizes that a special place in the epistolary dialogues on several Ukrainian problems belongs to Borys Hrinchenko's correspondence with Hanna Barvinok. It is about the preparation for publication of "Stories from the People's Mouth" by Hanna Barvinok, a historical and literary essay about her "Poet of Women's Grief" and the popularization of her ethnographic and folklore stories among the Ukrainian community. The article outlines that B. Hrinchenko's letters certify the aspirations and practical work in the field of national culture development on a democratic, national basis. Most of the public events initiated by V. Hnatiuk and B. Hrinchenko agreed with the needs of the time and the idea of the unity of Ukraine. Hrinchenko's letters to V. Hnatiuk prove the high development of the epistolary style in Ukrainian literature, its publicism. Based on the study, it was concluded that Hrinchenko intended to create a separate type of literature – epistolary literature, including intimate epistolary literature with a sincere patriotic content and a high culture of presentation. Also, B. Hrinchenko was among those who persuaded P. Kulish to make a new translation of the Bible. It turned out that the publication of the Bible was preceded by painstaking work on making copies of the Kulish translation, which was also undertaken by Borys Hrinchenko. The Bible publication was an event of lasting significance. ; Стаття присвячена осмисленню епістолярних діалогів Бориса Грінченка про українські національні справи. Зокрема, досліджено епістолярію як складник наукового, публіцистичного і літературного процесу, проблеми унормування мови, літератури, науки в листах Бориса Грінченка, а також з'ясовано діяльність Бориса Грінченка як редактора Кулішевого перекладу Біблії. З'ясовано, що Грінченко підходив до епістолярної спадщини в історичному освітленні. Не випадково ж, коли Іоіль Руденко передав йому віднайдений у священника на Глухівщині зшиток різних за жанрами давніх творів, а серед них «Листовню» – своєрідну інструкцію і зразки написання листів офіційним і близьким особам, – він відразу опублікував її на сторінках «Земского сборника Черниговской губернии» із власною передмовою. Виокремлено у дослідженні Київський період життя і творчості Бориса Грінченка 1902–1909 рр., який був позначений, крім всього іншого, активним листуванням із діячами науки та культури, видавцями. У статті підкреслюється, що особливе місце в епістолярних діалогах про низку українських проблем належить листуванню Бориса Грінченка із Ганною Барвінок. Йдеться про підготовку до друку «Оповідань з народних уст» Ганни Барвінок, історико-літературознавчого нарису про неї «Поет жіночого горя» і популяризацію її етнографічно-фольклорних оповідань серед української спільноти. Окреслено, що листи Б. Грінченка засвідчують прагнення і практичну роботу в царині розвитку національної культури на демократичній, народній основі. Більшість громадських заходів, ініціаторами яких ставали В. Гнатюк і Б. Грінченко, були суголосні потребам часу і ідеї соборності України. Листи Б. Грінченка до В. Гнатюка засвідчують високий розвиток епістолярного стилю в українській літературі, його публіцистичність. На основі проведеного дослідження зроблено висновок про те, що Грінченко мав намір створити окремий вид літератури – епістолярну літературу, в тому числі й інтимну епістолярну літературу зі щиро почуттєвим патріотичним змістом і високою культурою викладу. Також, Б. Грінченко був серед тих, хто переконав П. Куліша робити новий переклад Біблії. З'ясовано, що виходу в світ перекладу Біблії передувала копітка робота з виготовлення копій Кулішевого перекладу, яку також взяв на себе Борис Грінченко. Видання Біблії було подією непроминального значення.

The article is dedicated to the study of the functional aspect of religious vocabulary in the American presidential discourse. The work is carried out within the framework of a communicative-functional scientific paradigm. The purpose of the study is to analyze the functioning of religious vocabulary in the implementation of communicative strategies and tactics in the American presidential discourse of the twenty-first century. The genre types of political discourse are considered, in particular, the presidential discourse and its features. The following types of presidential discourse are singled out as ritual, orientational and agonistic. The features of the use of religious vocabulary in the inaugural speeches of American presidents, their interviews and pre-election appeals of the 21st century are analyzed. Religious vocabulary in the investigated texts is represented by three groups, namely: general religious vocabulary, biblical words, and quotations from the Bible. The most representative group is the general-religious vocabulary, in particular, the following lexical units: God, Creator, Bible, Scripture. The functions of religious vocabulary in the implementation of strategies and tactics in the American presidential discourse are considered. The largest number of investigated lexical units belonging to religious vocabulary serves to implement the strategy of forming the emotional mood of the addressee (35%) through the tactics of taking into account his value orientations and unity; self-presentation strategy (30%) through tactics of identification, opposition and solidarity; argumentative strategy (20%) through tactics of validated assessments and contrastive analysis; agitation strategy through appeal tactics (10%); information-interpretation strategy (5%) through the tactics of recognizing the existence of the problem and emphasizing positive information. ; Статья посвящена изучению функционального аспекта религиозной лексики в американском президентском дискурсе. Работа выполнена в рамках коммуникативно-функциональной научной парадигмы. Цель исследования заключается в анализе функционирования религиозной лексики в реализации коммуникативных стратегий и тактик в американском президентском дискурсе XXI века. Рассмотрены жанровые разновидности политического дискурса, в частности, президентский дискурс и его особенности. Выделены следующие разновидности президентском дискурса: ритуальный, ориентационный и агональный. Проанализированы особенности использования религиозной лексики в инаугурационных речах американских президентов, их интервью и предвыборных обращениях XXI века. Религиозная лексика в исследованных текстах представлена тремя группами, а именно: обще-религиозной лексикой, библеизмами и цитатами из Библии. Наиболее репрезентативной группой является обще-религиозная лексика, в частности, такие лексические единицы: God, Creator, Bible, Scripture. Рассмотрены функции религиозной лексики в реализации стратегий и тактик в американском президентском дискурсе. Наибольшее количество исследованных случаев употребления религиозной лексики служит для реализации стратегии формирования эмоционального настроя адресата (35%) через тактикы учета его ценностных ориентиров и единения; стратегии самопрезентации (30%) через тактики отождествления, оппонирования и солидаризации; аргументативной стратегии (20%) через тактики обоснованных оценок и контрастивного анализа; агитационной стратегии через тактику призыва (10%); информационно-интерпретационной стратегии (5%) через тактики признания существования проблемы и акцентирования положительной информации. ; Стаття присвячена вивченню функціонального аспекту релігійної лексики в американському президентському дискурсі. Роботу виконано в рамках комунікативно-функціональної наукової парадигми. Мета дослідження полягає в аналізі функціонування релігійної лексики в реалізації комунікативних стратегій і тактик в американському президентському дискурсі ХХІ століття. Розглянуто жанрові різновиди політичного дискурсу, зокрема, президентський дискурс та його особливості. Виокремлено такі різновиди президентському дискурсі як ритуальний, орієнтаційний та агональний. Проаналізовано особливості використання релігійної лексики в інавгураційних промовах американських президентів, їх інтерв'ю та передвиборчих зверненнях ХХІ століття. Релігійна лексика у досліджених текстах представлена трьома групами, а саме: загально-релігійною лексикою, біблеїзмами та цитатами із Біблії. Найбільш репрезентативною групою є загально-релігійна лексика, зокрема, такі лексичні одиниці: God, Creator, Bible, Scripture. Розглянуто функції релігійної лексики в реалізації стратегій і тактик в американському президентському дискурсі. Найбільша кількість досліджених випадків вживання релігійної лексики слугує для реалізації стратегії формування емоційного настрою адресата (35 %) через тактики врахування його ціннісних орієнтирів та єднання; стратегії самопрезентації (30 %) через тактики ототожнення, опонування та солідаризації; аргументативної стратегії (20 %) через тактики обгрунтованих оцінок та контрастивного аналізу; агітаційної стратегії (10%) через тактику заклику; інформаційно-інтерпретаційної стратегії (5%) через тактики визнання існування проблеми та акцентування позитивної інформації.

The article is dedicated to the study of the functional aspect of religious vocabulary in the American presidential discourse. The work is carried out within the framework of a communicative-functional scientific paradigm. The purpose of the study is to analyze the functioning of religious vocabulary in the implementation of communicative strategies and tactics in the American presidential discourse of the twenty-first century. The genre types of political discourse are considered, in particular, the presidential discourse and its features. The following types of presidential discourse are singled out as ritual, orientational and agonistic. The features of the use of religious vocabulary in the inaugural speeches of American presidents, their interviews and pre-election appeals of the 21st century are analyzed. Religious vocabulary in the investigated texts is represented by three groups, namely: general religious vocabulary, biblical words, and quotations from the Bible. The most representative group is the general-religious vocabulary, in particular, the following lexical units: God, Creator, Bible, Scripture. The functions of religious vocabulary in the implementation of strategies and tactics in the American presidential discourse are considered. The largest number of investigated lexical units belonging to religious vocabulary serves to implement the strategy of forming the emotional mood of the addressee (35%) through the tactics of taking into account his value orientations and unity; self-presentation strategy (30%) through tactics of identification, opposition and solidarity; argumentative strategy (20%) through tactics of validated assessments and contrastive analysis; agitation strategy through appeal tactics (10%); information-interpretation strategy (5%) through the tactics of recognizing the existence of the problem and emphasizing positive information. ; Статья посвящена изучению функционального аспекта религиозной лексики в американском президентском дискурсе. Работа выполнена в рамках коммуникативно-функциональной научной парадигмы. Цель исследования заключается в анализе функционирования религиозной лексики в реализации коммуникативных стратегий и тактик в американском президентском дискурсе XXI века. Рассмотрены жанровые разновидности политического дискурса, в частности, президентский дискурс и его особенности. Выделены следующие разновидности президентском дискурса: ритуальный, ориентационный и агональный. Проанализированы особенности использования религиозной лексики в инаугурационных речах американских президентов, их интервью и предвыборных обращениях XXI века. Религиозная лексика в исследованных текстах представлена тремя группами, а именно: обще-религиозной лексикой, библеизмами и цитатами из Библии. Наиболее репрезентативной группой является обще-религиозная лексика, в частности, такие лексические единицы: God, Creator, Bible, Scripture. Рассмотрены функции религиозной лексики в реализации стратегий и тактик в американском президентском дискурсе. Наибольшее количество исследованных случаев употребления религиозной лексики служит для реализации стратегии формирования эмоционального настроя адресата (35%) через тактикы учета его ценностных ориентиров и единения; стратегии самопрезентации (30%) через тактики отождествления, оппонирования и солидаризации; аргументативной стратегии (20%) через тактики обоснованных оценок и контрастивного анализа; агитационной стратегии через тактику призыва (10%); информационно-интерпретационной стратегии (5%) через тактики признания существования проблемы и акцентирования положительной информации. ; Стаття присвячена вивченню функціонального аспекту релігійної лексики в американському президентському дискурсі. Роботу виконано в рамках комунікативно-функціональної наукової парадигми. Мета дослідження полягає в аналізі функціонування релігійної лексики в реалізації комунікативних стратегій і тактик в американському президентському дискурсі ХХІ століття. Розглянуто жанрові різновиди політичного дискурсу, зокрема, президентський дискурс та його особливості. Виокремлено такі різновиди президентському дискурсі як ритуальний, орієнтаційний та агональний. Проаналізовано особливості використання релігійної лексики в інавгураційних промовах американських президентів, їх інтерв'ю та передвиборчих зверненнях ХХІ століття. Релігійна лексика у досліджених текстах представлена трьома групами, а саме: загально-релігійною лексикою, біблеїзмами та цитатами із Біблії. Найбільш репрезентативною групою є загально-релігійна лексика, зокрема, такі лексичні одиниці: God, Creator, Bible, Scripture. Розглянуто функції релігійної лексики в реалізації стратегій і тактик в американському президентському дискурсі. Найбільша кількість досліджених випадків вживання релігійної лексики слугує для реалізації стратегії формування емоційного настрою адресата (35 %) через тактики врахування його ціннісних орієнтирів та єднання; стратегії самопрезентації (30 %) через тактики ототожнення, опонування та солідаризації; аргументативної стратегії (20 %) через тактики обгрунтованих оцінок та контрастивного аналізу; агітаційної стратегії (10%) через тактику заклику; інформаційно-інтерпретаційної стратегії (5%) через тактики визнання існування проблеми та акцентування позитивної інформації.

Studying the dichotomy of «soul-body» in the protestant teaching showed that those practical conclusions that the reformators put high in their ideology, Descartes cast in the method of the «pure thought» which motes from the universal to the particular by means of the «pure reason» without any influence of the body. It is known, however, that this assumption does not correspond to Descartes' later assertion of the unity of the reason and the body. Though many scientists claim that this opposition cannot be eliminated the recent tendency to solve their complicated relations is rather vivid. It is aimed at non-oppositional considering the dichotomy of «soul-body», disputing the claim that all the modes are lither absolutely mental or absolutely physical ones.It is proved that the protestant ethics was constructed on the ideals of the community; at the initial stage protestants stood for the interests of the majority of people, for the truth for everybody; their ethics had a mass character, that is why the Reformation historically turned out to be more supported by people than humanism, being oriented at the social and political realization. Hence the specific character of subjectivation at that period Asserting the thesis that man is unable to reach salvation by his own capabilities reformators by no means disrupt the link between salvation and morality. The problem lies in the fact that the moral ideal in the protestants teachings was unmeasurably high and not attainable «by definition» – Christ's personality and extreme demands of the new Testament; simultaneously the verge between the freedom of the moral intuition and amoralism appears to be extremely thin. The faith does not secure man against a moral error, lust for the body does not disappear, «the damaged» nature of man does not change. The faith is realigned in «the voice» of the conscience, but listenery to it man inevitably «transcripts» the voice into the language of actions. Thus, proclaiming powerlessness of man, the Reformation proclaims the highest degree of the moral responsibility.The nationality of the modernity having refused the radical binarism of soul and body, enters into the opening «New World» of the anthropocentrism; Descartes claims that ethical norms should be considered in «the light of Reason», thus identifying moral virtues with reasoning. The paradox character of the Reformation teaching is also represented in the fact that its ideology, enhancing intolerance, asserts pluralism. The former position is directly connected with that «postmodern situation» that the western world is living through now. ; На основе историко-философской реконструкции теоретических установок Реформации XVI-XVII вв. в контексте понимания специфики дихотомии духа и тела выявлено, что, стремясь возродить христианство в его первоначальной чистоте, реформаторы, поделив мир на духовный / трансцендентный и телесный / тварный, утверждают превосходство идеального духа как главное вместилище божественного присутствия. Заменяя внешнюю религиозность внутренней, философские положения Реформации также утверждают плюрализм, что, в свою очередь, привело к расколу единого реформационного движения.Опираясь на методологические возможности исследования онтологического дуализма обнаружено, что дихотомии «дух-материя» и «душа-тело» демонстрируют в протестантизме острый конфликт первого и второго членов оппозиции, именно в своей конфронтации представляют принцип субъективизации. И хотя реформаторы меньше всего стремились быть философами, самыми существенными последствиями их новых представлений стали выводы аксиологического и этического порядка, мощно повлиявшие на рецепцию в философии и культуре XVI-XVII вв. принципов «логики доминирования» в ценностно-иерархическом мышлении эпохи Реформации. ; Вивчення теми «духу і тіла» в протестантизмі показало, що ті «практичні» висновки, які Реформатори звели в ранг своєї ідеології, у філософії Р. Декарта вилилися в метод «чистої думки», що рухається від універсалій до частковостей за допомогою «чистого розуму» без будь-якого впливу тіла. Проте, як відомо, це допущення не узгоджується із його пізнішим затвердженням союзу розуму й тіла в «Пристрастях душі». І хоча багато учених вважають, що ця бінарна опозиція не може бути елімінована, останніми роками виявляється тенденція до певного вирішення складних відносин між картезіанським дуалізмом і неопозиційним розглядом душі й тіла, кидаючи виклик твердженню, що всі модуси є або абсолютно ментальними, або абсолютно фізичними.У статті доводиться, що протестантизм стає провідною духовною течією свого часу, передусім, через свої ідеологічні установки: протестантська етика початкового етапу будувалася на ідеалах общинності, протестанти стояли за інтереси багатьох, за «правду для всіх», що, у свою чергу, відображало інтереси «третього стану» – бюргерства, яке представляє в той період свої інтереси як інтереси всіх членів суспільства. Виражаючи сподівання висхідної буржуазії, реформатори парадоксальним чином сполучають середньовічне світовідчуття із репрезентацією ідеології, що в класичній історіографії розглядається як прогресивна сила. Парадоксальність філософських положень Реформації полягає також у тому, що її ідеологія, підсилюючи нетерпимість, одночасно затверджує плюралізм. Останнє, наприклад, пов'язано з ситуацією постмодерну, яку переживає західний світ у наш час.

The article deals with visual presentation of the mounted shock combat with couched lance in the famous French manuscript MS M.638, known as Morgan Old Testament (Macejowski Bible), which is widely regarded as the most famous artifact of the middle 13th century chivalric culture. This manuscript is preserved in Pierpont Morgan Library & Museum in New York. Iconographic program of Morgan Old Testament shows large battle narrations where biblical characters are presented as medieval chivalry, equipped according to the western medieval military fashion of the 13th century. This article is devoted to analyzing Morgan Old Testament's presentations of mounted shock combat with couched lance. Out of 32 battle scenes in the manuscript only 8 scenes contain images with mounted shock attacks, which proves the unique nature of this technique. Each scene depicts an individual, rather than a collective use of this technique. Such proportions and form of visual narration confirm the exclusivity of this battle technique, and its effectiveness in personal collisions, which supports John France's conclusions. The program of miniatures' visual narration in small details corresponds to the battles' narrations from the XIII century text sources written in popular languages (chansons de gestes and rhymed and prose chroniques). The following conclusion is made: the probability of the Morgan Testament as a historical source for warfare reconstruction is closely linked to the probability of the whole body of such text sources and cannot be considered in isolation. The military authenticity of the texts quoted above and the competence of their authors and recipients in the military affair are beyond doubt, and, therefore, the miniatures of the Bible of Morgan can help recognize presentations of a mounted shock combat with couched lance as correct and accurate as regards to the Middle Ages warfare realities in 13th century. ; У статті розглядається зображення взірцевого рицарського тактичного прийому – таранного бою кушованим списом у одній з найвідоміших візуальних пам'яток рицарської культури середини ХІІІ ст. – манускрипті № MS M.638, відомого як Старий Заповіт Моргана або Біблія Мацейовського, що перебуває зараз на збереженні в бібліотеці Пірпонта Моргана в Нью Йорку. Іконографічна програма пам'ятки містить розбудовану візуальну нарацію біблійних битв, де персонажі Старого Завіту представлені як середньовічні рицарі, екіпіровані та озброєні відповідно технологічного рівня та воєнної моди що панували на Середньовічному Заході в середині ХІІІ ст. В даній роботі проаналізовано кількість, способи та вірогідність зображення таранного бою на рукописних мініатюрах манускрипту MS M.638. Автор приходить до таких висновків. З 32 двох батальних сюжетів манускрипту лише 8 містять зображення таранного бою, що підтверджує ексклюзивність прийому. Всі 8 мініатюр подають зображення індивідуальної, а не колективної таранної атаку що підтверджує висновок Джона Френса про ефективність цього прийому передусім персональних зіткненнях. Програма візуальної нарації мініатюр до дрібних деталей співпадає з батальними повідомленнями текстових нараційних джерел ХІІІ ст. написаних народними мовами і цитованих вище. Таким чином проблема вірогідності Заповіту Моргана як історичного джерела до мілітарних реконструкцій є тісно пов'язаною з вірогідністю усього корпусу таких текстових джерел і не може розглядатися сепаратно. Автентичність цитованих вище текстів, компетентність їх авторів та адресатів у військовій справі не підлягає сумніву, а отже і за мініатюрами Біблії Моргана можна визнати представлення таранного бою адекватне мілітарним реаліям на Середньовічному Заході в ХІІІ ст.

The article deals with visual presentation of the mounted shock combat with couched lance in the famous French manuscript MS M.638, known as Morgan Old Testament (Macejowski Bible), which is widely regarded as the most famous artifact of the middle 13th century chivalric culture. This manuscript is preserved in Pierpont Morgan Library & Museum in New York. Iconographic program of Morgan Old Testament shows large battle narrations where biblical characters are presented as medieval chivalry, equipped according to the western medieval military fashion of the 13th century. This article is devoted to analyzing Morgan Old Testament's presentations of mounted shock combat with couched lance. Out of 32 battle scenes in the manuscript only 8 scenes contain images with mounted shock attacks, which proves the unique nature of this technique. Each scene depicts an individual, rather than a collective use of this technique. Such proportions and form of visual narration confirm the exclusivity of this battle technique, and its effectiveness in personal collisions, which supports John France's conclusions. The program of miniatures' visual narration in small details corresponds to the battles' narrations from the XIII century text sources written in popular languages (chansons de gestes and rhymed and prose chroniques). The following conclusion is made: the probability of the Morgan Testament as a historical source for warfare reconstruction is closely linked to the probability of the whole body of such text sources and cannot be considered in isolation. The military authenticity of the texts quoted above and the competence of their authors and recipients in the military affair are beyond doubt, and, therefore, the miniatures of the Bible of Morgan can help recognize presentations of a mounted shock combat with couched lance as correct and accurate as regards to the Middle Ages warfare realities in 13th century. ; У статті розглядається зображення взірцевого рицарського тактичного прийому – таранного бою кушованим списом у одній з найвідоміших візуальних пам'яток рицарської культури середини ХІІІ ст. – манускрипті № MS M.638, відомого як Старий Заповіт Моргана або Біблія Мацейовського, що перебуває зараз на збереженні в бібліотеці Пірпонта Моргана в Нью Йорку. Іконографічна програма пам'ятки містить розбудовану візуальну нарацію біблійних битв, де персонажі Старого Завіту представлені як середньовічні рицарі, екіпіровані та озброєні відповідно технологічного рівня та воєнної моди що панували на Середньовічному Заході в середині ХІІІ ст. В даній роботі проаналізовано кількість, способи та вірогідність зображення таранного бою на рукописних мініатюрах манускрипту MS M.638. Автор приходить до таких висновків. З 32 двох батальних сюжетів манускрипту лише 8 містять зображення таранного бою, що підтверджує ексклюзивність прийому. Всі 8 мініатюр подають зображення індивідуальної, а не колективної таранної атаку що підтверджує висновок Джона Френса про ефективність цього прийому передусім персональних зіткненнях. Програма візуальної нарації мініатюр до дрібних деталей співпадає з батальними повідомленнями текстових нараційних джерел ХІІІ ст. написаних народними мовами і цитованих вище. Таким чином проблема вірогідності Заповіту Моргана як історичного джерела до мілітарних реконструкцій є тісно пов'язаною з вірогідністю усього корпусу таких текстових джерел і не може розглядатися сепаратно. Автентичність цитованих вище текстів, компетентність їх авторів та адресатів у військовій справі не підлягає сумніву, а отже і за мініатюрами Біблії Моргана можна визнати представлення таранного бою адекватне мілітарним реаліям на Середньовічному Заході в ХІІІ ст.

Barokowe wierszowane dedykacje, których najwcześniejszymi przykładami są wiersze Herasyma Smotryckiego wysławiające księcia Konstantego z Biblii Ostrogskiej, były popularne w ХVІІ i ХVІІІ wieku. Świadczą o tym m.in. utwory Hawryiła Dorofijewicza, Pamwy Beryndy, Łazarza Baranowicza, Jana Armaszenki, Jana Maksymowicza i innych twórców barokowych. Wspomniane wiersze, które umieszczane były na początku ksiąg, nie tylko pełniły funkcję swoistego wprowadzenia, lecz także wysławiały darczyńców oraz magnaterię. Właśnie tym patronom utwory były poświęcone, a sponsorowane przez nich księgi darowane. Istotny jest fakt, że dedykacje panegiryczne często miały podłoże polityczne i odzwierciedlały tendencje ideologiczne sztuki ukraińskiej. Obecnie barokowe wierszowane dedykacje pozostają w literaturoznawstwie ukraińskim poza kontekstem poezji panegirycznej. Jednocześnie wykorzystanie podniosłej topiki oraz sformułowań wysławiających pozwala określić wierszowane dedykacje jako odmianę ukraińskiej poezji panegirycznej okresu baroku. ; Baroque verse dedications, the earliest examples of which are Herasym Smotrytskyi's poems in honor of Prince Constantine in the Ostrih Bible, remained popular during the 17th and 18th centuries. This is evidenced, in particular, by Havryil Dorofiievych's, Pamvo Berynda's, Lazar Baranovych's, Ioan Armashenko's, Ioan Maksymovych's texts etc. These poems were placed at the beginning of books to glorify patrons or rulers who donated money to have the books published. In addition, panegyric dedications often had a political background and reflected the ideological vector of the Ukrainian art. Today in the Ukrainian literary criticism Baroque verse dedications largely remain outside the context of panegyric poetry. However, the use of the majestic topic and glorifying formulas makes it possible to classify these dedications as a kind of Ukrainian baroque panegyric poetry.

The various aspects of Ukrainian translations of the poetry by Jonathan Swift are under analysis. This research could be topical because this writer known as the author of "Gulliver Travels" and pamphlets is not evaluated in the world as a poet. The Ukrainian context is compared there. The biographical analysis demonstrates parallels between private life and career of J.Swift and the Ukrainian political personalities of the baroque and classicism periods. The materials of analysis are the poems "Daphne" and "Phyllis, Or, The Progress of Love". The feminine characters, Daphne and Phyllis, are taking into account. The Ukrainian poem (lampoon) of the baroque poetess Olena Kopot'-Zhuravnytska is compared. The biblical context and the comparing with the texts by Lessya Ukrainka are researched. The thesaurus, biographical, comparative, gender studies analyses are given. The research illustrates problems which appear when the translator with the poems by J.Swift works. The poems are given in the originals and the translations by Maksym Strikha ("Phyllis…") and by the author of the article ("Daphne"). References Azov, Andrei. 2013. Poverzhennyie Bukvalisty. Iz Istorii Khudozhestvennogo Perevoda v SSSR v 1920–1960-e Gody. Moskva. http://www.e-reading.club/bookreader.php/1032070/Azov_-_Poverzhennye_bukvalisty.html, na rus. jaz., svobodnyj. Strikha, Maksym, transl. 2016. "Brytanski Poety 16–18 Stolit: virshi". Kyiv: Literaturno-Khudozhnii i Hromadsko-Politychnyi Zhurnal Pysmennykiv Ukrayiny, 11/12:152–153. Hrinchenko, Borys. 1928. Slovnyk Ukrainskoi Movy. Tom3: K–N, edited by S.Yefremova, A.Nikovskyi. Kyiv: Horno. Levitskii, O. 1889. "Ocherki Starinnogo Byta Volyni i Ukrainy. Tom 1: Paskvil i Sud". Kiievskaia Starina. God vosmoi,XXV: 98. Kiiev: TipografiiaG.T.Korchak-Novitskogo. 2017. Lyst Viry Vovk do Olhy Smolnytskoi vid 30 travnia, 16:10 (Z Osobystoho Arkhivu Olhy Smolnytskoi). Li, Harper. 2016. Idy, vartovoho postav.Translated by Tetiana Nekriach. Kyiv: KM-BUKS. Miram, Gennadii. 1999. Professiia: Perevodchik. Kiiev: Nika-Centr. Sviate Pysmo Staroho ta Novoho Zavitu. Povnyi Pereklad, Zdiisnenyi za Oryhinalnymy Yevreiskymy, Aramiiskymy ta Hretskymy Tekstamy. Ukrainian Bible 63 DC. United Bible Societies 1990 – 55 M. Smolnytska, Olha. 2017. "Katehoriia Sakralnoho/Profannoho u Vybranii Lirytsi Viry Vovk na Temu Antychnosti ta Vidrodzhennia: Komparatyvnyi Analiz". Kremenetski Komparatyvni Studii,8. Smolnytska, Olha. 2016. "Spetsyfika Tvorcho-Komunikatyvnoho Samovyiavlennia u Vybranykh Virshakh Ketrin Filips (1631/32 – 1664) – Anhliiskoi Poetesy Doby Restavratsii: Perekladoznavchyi Aspekt". Naukovyi Visnyk Mizhnarodnoho Humanitarnoho Universytetu. Seriia: "Filolohiia",25(2): 193 – 197. Odesa. Trosh, Sabriie. 2016. "Henderna Kartyna Svitu v Anhliiskii Poezii Periodu Restavratsii (na Materiali Tvorchosti S.Batlera)". Naukovi Zapysky Natsionalnoho Universytetu "Ostrozka Akademiia". Seriia "Filolohichna",61:280–283. Trosh, Sabriie. 2016. "Evoliutsiia Hendernoho Dyskursu v Brytanskii Poezii Kintsia 17 – Pochatku 18 Stolit". Inozemna Filolohiia, 129:90–102. Ukrainka, Lesia. 1976. "V Katakombakh". Zibrannia Tvoriv: u 12-ty Tomakh. Tom3: Dramatychni Tvory (1896–1906), 240–262. Kyiv: NaukovaDumka. "Dean (n.)". Online Etymology Dictionary. http://www.etymonline.com/ index.php?allowed_in_frame=0&search=dean. – Accessed: 30.05.2017. 15."Rogue (n.)". Online Etymology Dictionary. http://www.etymonline.com/ index.php?allowed_in_frame=0&search=rogue. – Accessed: 30.05.2017 ; Розглянуто різні аспекти українського перекладу поезій Джонатана Свіфта. Дослідження актуальне, оскільки письменник відомий здебільшого як автор «Мандрів Гуллівера» та памфлетів, і не оцінений у світі як поет. Наведено порівняння з українським контекстом. Біографічний аналіз демонструє паралелі між приватним життям і кар'єрою Дж. Свіфта й українських політичних діячів епох бароко і класицизму. Матеріал аналізу – вірші "Daphne" («Дафна») і "Phyllis, Or, The Progress of Love" («Філліс, або ж Поступування у любові»). До уваги взято жіночі персонажі – Дафну та Філліс. Із названими творами порівнюємо віршований пасквіль української барокової поетеси Олени Копоть-Журавницької (Жоравницької). Задіяно біблійний контекст і приклади творів Лесі Українки. Залучено тезаурусний, біографічний, компаративний, ґендерологічний аналізи. Проілюстровано проблеми, з якими стикається перекладач під час інтерпретації Свіфтових віршів. Аналізовані тексти навено в оригіналах і у перекладах Максима Стріхи («Філліс…») та авторки статті («Дафна»).

The article deals with the notion "linguistic manipulation", its peculiarities and common tools for realizing language influence within the text is depicted. Linguistic influence denotes not only to the political or advertising discourse but also to the fictional discourse in case when either a writer or his character has defined consciously or unconsciously the aim of his speech. Mediation as a form of conflict resolution with the view of studying the peculiarities of linguistic manipulation ask the negotiator to decode the linguistic and extralinguistic means of communication that are proposed by the opposite sides. A social conflict takes an important role in fiction where the plurality of thoughts is depicted and at the same time a reader is entitled to lead an inner conflict with himself. The necessity of the language influence is correlated with the necessity of decoding the important points of reader's background. As a result a narrator is asked to become a negotiator between the reader's opposite views in his inner dialogue. References Afanasieva,Olha. 2011. "Funktsionalno-Prahmatychnyi Status Avtora u Politolohichnomu Dyskursi". Problemy Semantyky Slova, Rechennia ta Tekstu, 27: 8–18. Danilova,Anna. 2011. Manipulirovaniie Slovom v Sredstvakh Massovoi Informatsyi. Мoskva: Dobrosvet; К http://www.rulit.me/books/manipulirovanie-slovom-v-sredstvah-massovoj-informacii-read-442552-1.html. Dudar,V. 2015. "Medialingvisticheskaia Priroda Politicheskoi Metafory v Zhanre Televizionnogo Interviu". Movni i Kontseptualni Kartyny Svitu, 1: 269–275. http://philology.knu.ua/files/library/movni_i_konceptualni/52/31.pdf Ekshmidt,Viktoriia. 2015. "Movlennieva Manipuliatsiia: Persuazyvnist ta Duhestiia". Movni i Kontseptualni Kartyny Svitu, 1: 275– http://philology.knu.ua/files/library/movni_i_konceptualni/52/31.pdf Kalishchuk, Diana. 2012. "Psykholinhvistychni Pryiomy Movlennievoho Manipuliuvannia u Politychnomu Dyskursi. Hra u Prostonarodnist". Visnyk Kharkivskoho Natsionalnoho Universytetu ImeniN.Karazina, 71(1022): 59–63. http://esnuir.eenu.edu.ua/bitstream/123456789/4176/3/psycholinguistic%20Techniques.pdf. Levchyk, Iryna. 2013. "Linhvodydaktychni Osoblyvosti Hovorinnia yak Komponenta Profesiino Oriientovanoii Anhlomovnoi Kompetentsii Maibutnikh Psykholohiv". Naukovi Zapysky Ternopilskoho Natsionalnoho Pedahohichnoho Universytetu Imeni V. Hnatiuka, 2: 128– http://lingvodidakticheskie-osobennosti-govoreniya-kak-komponenta-professionalno-orientirovannoy-angloyazychnoy-kompetentsii-buduschih.pdf. Monakhova, Tetiana. "Leksychni Zasoby Movlennievoho Manipuliuvannia". In Doslidzhennia z Leksykolohii i Hramatyky Ukrainskoi Movy, edited by І. S. Popova, 11. http://ukrmova.com.ua/zmist-zhurnalu/vipusk-11/leksichni-zasobi-movlennyevogo-manipulyuvannya/ Nahorniak, Tetiana. 2010. "Symvolichnyi Vymir Polityky i Politychnoi Movy". Suchasna Ukrainska Polityka. Polityky і Politolohy pro Nei, 19:183–192. Sorokina, Lina. 2014. "Movlennieva Manipuliatsiia ta Inshi Vydy Movlennievoho Vplyvu: Terminolohichne Rozmezhuvannia Poniat". Naukovyi Visnyk Mizhnarodnoho Humanitarnoho Universytetu. Seriia "Filolohiia", 8(2): 157–159. Cherniavskaia, Valieriia. 2006. Diskurs Vlasti i Vlast Diskursa: Problemy Rechevogo Vozdeistviia. Moskva: Flinta; Nauka. Shelestiuk, Elena. 2008. "Tekstovyie Kategorii Argumentativnosti: Suggestivnosti i Imperativnosti kak Otrazheniie Sposobov Rechevogo Vozdeistviia". Vestnik Cheliabinskogo Gosudarstvennogo Universiteta. Seriia "Filologiia. Iskusstvovedeniie", 26 (30): 170–175. https://cyberleninka.ru/article/n/tekstovye-kategorii-argumentativnosti-suggestivnosti-i-imperativnosti-kak-otrazhenie-sposobov-rechevogo-vozdeystviya. Kingsolver, Barbara. The Poisonwood Bible. USA: Harper Collins Publ. https://8trgfuyrx87htdx8.files.wordpress.com/2017/06/the-poisonwood-bible-a-novel.pdf. ; Розкрито поняття «лінгвістичне маніпулювання», проаналізовано його особливості та представлено типовий інструментарій застосування лінгвістичного впливу в межах тексту. Мовленнєвий вплив притаманний не лише політичному чи рекламному дискурсу, але й художньому, за умови якщо у письменника чи його героя є наперед свідомо чи несвідомо визначена ціль. Медіація як спосіб розв'язання конфлікту крізь призму вивчення особливостей лінгвістичного маніпулювання передбачає вміння медіатором (посередником) декодувати лінгвістичні й екстралінгвістичні засоби комунікації, запропоновані опозиційними сторонами задля підтвердження своєї правоти. В художній літературі важливе місце посідає соціальний конфлікт, який розкриває плюралізм думок і переконань, водночас змушуючи читача вступити у внутрішній дискусійний діалог. Необхідність мовленнєвого впливу тут корелюється з потребою розкриття всіх внутрішніх «підвалин» читача, тим самим пропонуючи наратору зайняти роль посередника у діалозі з собою.

This article attempts to analyse specific functioning of syntactically indecomposable (lexical) phrases, important elements of Ukrainian nominative system, in Lesya Ukrainka's works. Lexical, or syntactically indecomposable, phrases occupy a prominent place in the sphere of nominative derivation of Ukrainian language. Their semantic and structural specificity expresses Lesya Ukrainka's personal style, reflects general trends of modern Ukrainian language. Lexical phrases with the richest semantic characteristics, that may denote temporal concepts, definitions from various fields of science, culture, social life, production, function as the names of geographical features, political groups of different status, persons, objects or state phrases from the Bible, literature, folklore, mythology and other areas have been denoted in the article. It has been noted that models of lexical phrases, which are a combination of two or three nouns, adjectives and nouns are efficient. Key words: nominative system, derivation, syntactically indecomposable phrases, lexical phrases. References ; У статті здійснена спроба аналізу специфіки функціонування у творах Лесі Українки важливого елемента номінативної системи української мови – синтаксично нерозкладних (лексичних) словосполучень. Лексичні, або синтаксично нерозкладні, словосполучення посідають помітне місце в галузі номінативної деривації української мови. Їх семантична й структурна специфіка слугує увиразненню авторського мовлення Лесі Українки, відбиває загальні тенденції розвитку нової української літературної мови. У роботі вказано на найбільш поширені за семантичними характеристиками лексичні словосполучення, що можуть позначати часові поняття, дефініції з різних галузей науки, культури, суспільного життя, виробництва, функціонувати як назви географічних об'єктів, політичних угруповань різного статусу, осіб, предметів чи усталені вирази з біблійних, літературних, фольклорних, міфологічних та інших мовностильових сфер. Зауважено, що продуктивні моделі лексичних словосполучень, які становлять собою поєднання двох або трьох іменників, прикметників з іменниками. Ключові слова: номінативна система, деривація, синтаксично нерозкладні словосполучення, лексичні словосполучення. Посилання

The purpose of this article is to consider the activities of the Ukrainian Cultural and Educational Center «Oseredok» and the theoretical justification of its contribution to the collection, research, preservation and exhibition of historical, cultural and spiritual heritage of the Ukrainian diaspora in Canada. «Oseredok» became not only a model of Ukrainian studies education, but also an important center for the development of Ukrainian-Canadian relations, and also influenced the development of Canadian culture in general. To achieve this goal, the necessary number of sources and historiographical literature touched on various aspects of the problem were examined. Such general historical scientific research methods as historical-genetic, historical-comparative and historical-typological were used.The relevance of this study is related to the modern national-cultural movement, which is embodied in the activities of organizations, art, educational and scientific centers, the introduction of new Ukrainian festivals, the study of previously classified, archival documents. Some aspects of this problem were revealed in the works of such researchers as: Jus O. V., Matyash I. B., Solonskaya N. G. and Priymak T. M. However, in our opinion, the monument protection and sociocultural activities of the Ukrainian Cultural and Educational Center «Oseredok» is worth more indepth research.Thus, the Ukrainian Cultural and Educational Center «Oseredok» was the unifying force that brought together under one cultural cover Ukrainians with different religious beliefs, political views and values. The founders and patrons of the «Oseredok» were prominent Ukrainian figures: O. Koshetz, T. Koshetz, P. Matsenko, M. Mandryka, T. Pavlychenko, P. Yuzyk, V. Kossar, M. Marunchak, J. Rudnytsky and others. For 76 years, Oseredok has become the guarantor of the collective memory of the Ukrainian people. Even the house of the organization, formerly the House of the Bible Society, has great spiritual power, which contributes to a noble ...

The article raises the issue of the importance of Ukrainian studies by Ivan Ogienko, as a representative of the Ukrainian intellectual elite in emigration, because his works influenced the progress of cultural, educational and spiritual life of Ukrainians both in our country and abroad. It is known that he is one of the founders of Ukrainian science and education and an outstanding Ukrainian educator of the twentieth century.
The role of preserving national identity, spiritual values, patriotism of the outstanding scientist, teacher, linguist, culturologist, public and church figure, Ivan Ogienko, through the prism of hard work, incredible diligence, stability and consistency in scientific research is emphasized. Attention is focused on the fact that the Ukrainian scientist was the bearer of national and cultural ideas and spiritual values of his people. The opinion is confirmed that the world recognition of I. Ogienko / Metropolitan Ilarion was brought by fundamental works on the history of Ukrainian culture, language, history of the church, which have not lost their scientific significance even today. The scientist-researcher made dictionaries, headed the Ministry of Education of the Ukrainian People's Republic, and being in emigration – headed the Ukrainian autocephalous Orthodox Church. It is worth mentioning the most common and used translation of the Bible into Ukrainian, on which Ivan Ogienko worked for more than 45 years.
The article analyzes I. Ogienko's scientific achievements during the emigration, which significantly strengthened Ukrainian studies, and also considers the works "Pre-Christian Beliefs of the Ukrainian People", "Ukrainian Culture", "Serve the People - Serve God: Theological Studio" and others. The book "Our Life Abroad: Ideological and Historical Essays" by Ivan Ogienko, published in Winnipeg (Canada), where the author spoke about the difficult life of Ukrainian emigrants abroad, deserves attention and listening. I. Ogienko describes how important it is to preserve one's national identity, culture and native language in a foreign country.
It is concluded that national culture has great potential for the establishment of Ukraine in the world cultural space, and the life and scientific and educational work of Ivan Ogienko became an example for many researchers in studying the socio-cultural heritage of the Ukrainian diaspora.

The article considers some basic terminological units of theolinguistics, analyzes different approaches to their use. In the focus of the analysis are the issues of interpreting the term religious text and differentiating it from the terms fideistic text, spiritual text, sacred text, confessional text, holy text, etc. It remains an open question. Some scholars distinguish between religious and sacred texts from the standpoint of differentiation of their genres. Sacred texts can be interpreted in a narrow (sacred books, prayers and hymns that are part of the liturgical practice of a religion /the Bible, the Koran, the Torah, the Canon of the Liturgy, etc./) and a broad, figurative meanig (ideological works that society accepts axiomatically when political ideology prevails over religion, science and art /work of K.Marx, F.Engels, V.Lenin in the USSR/). The key question is how to consider the very concept of the sacred. We support those scientists, who interpret the concept in terms of broad understanding of sacredness, emphasizing that the language of the sacred sphere (sacred, holy language) includes not only the text of Revelation but also some folklore aspects, thus contrasting the language of the sacrum (sacred) with the language of the profanum (profane). The terms apostolic languages, prescient languages, prophetic languages, and epistles languages are absolute synonyms for the languages in which the apostles first uttered the Word of God and the foundations of Christian doctrine. The qualification of these languages as holied (sacred, cult) is controversial, as it causes terminological homonymy. It is also debatable to limit the use of these terms to Greek, Latin, Ancient Hebrew, and Old Slavonic languages. We consider sacred (sacred, cult) languages not only those in which the Word of God was first uttered but also those that later began to be used in conducting services and into which the Holy Scriptures were translated. ; У статті розглянуто деякі основні термінологічні одиниці теолінгвістики, проаналізовано різні підходи до їхнього вживання. Відповідно до широкого розуміння сакральності до сакральної мови уналежнюємо не лише текст Одкровення, а й фольклорні замовляння, заклички тощо, протиставляючи мову сакруму мові профануму. Священні (сакральні, культові) мови – не лише ті, якими вперше було озвучене Слово Боже, але й ті, якими було перекладене Святе Письмо.

The article analyzes the onymic space of the texts of the Ukrainian poet of the first half of the twentieth century Petro Karmansky, placed in the book "Petro Karmansky. OI LIULI, SMUTKU. / Upor. tekstiv, peredmova ta prymitky L. H. Holomb" (Uzhhorod, 1996. 400 s.). The author entered the contemporary literature as a supporter of his new direction - symbolism. As well as other members of the literary association "Young Muse", he professed the refusal from traditional themes in the depiction of the people life, freedom in poetic creativity, attention to the feeling sphere of each person. This also determined the nature of the use their own names in the analyzed works – a significant component of any artistic whole. In the research it was found that the onymic space of the Petro Karmansky's collection forms various types of onyms – biblionyms, mythonyms, toponyms, anthroponyms, ideonyms. Among biblionyms distinguished by the activity of the use of tokens God and Jesus / Boh i Isus/, there are also other their names – Hospod, Vseblahyi, Otets, Pan Boh, Tvorets, Isus, Mesiia, Spas, Spasytel, Khrystos, Uchytel.However, the names of other characters in the Bible are quite regular (Ieremiia, Yona, Kain, Moisei, Pilat, Rafail, Salome, Solomon, Samson, Yuda), the names of the places associated with them (Iudeia, Holhofa, Yerusalym, Tahor, Hefseman), heroes of ancient myths (Prometei, Ikar, Paris, Venera), horonym Ukraine and the names that structure its geographical space (toponyms the Carpathians, Beskids, Kiev, Lviv, Dnipro, Dniester, Zbruch, Xiang), as well as the names of its famous cultural and political figures (Mazepa, Bohdan Khmelnytsky, Honta, Zalizniak, Taras Shevchenko, Ivan Franko, Markian Shashkevych). It was found that revealed onyms characterize the tendency to portable-image use. It causes an appearance various semantic shades in their semantic structure. This confirms, on the one hand, that the onyms are not correlated with concrete persons, objects, phenomena, and concepts, and, on the other, with the fulfillment of their nominative-identifying and connotative functions.Keywords: Petro Karmansky, idiostyle, onymic space, onym, poetonym. ; Проаналізовано власні назви, виявлені в поетичних текстах Петра Карманського. Встановлено семантичні розряди цих одиниць, з'ясовано їхнє функційне навантаження, розкрито специфіку вживання. Ключові слова: Петро Карманський, ідіостиль, онімний простір, онім, поетонім.

The subject of the article is the Ukrainian language as a factor in the consolidation of the nation. The purpose of the article - highlight the impact on the consolidation of the Ukrainian language in the Ukrainian society certain churches and religions, to justify the importance of linguistic and cultural unity in modern Ukrainian conditions.The main results of the study. Despite the offiial status of the Ukrainian language, its high historical and artistic value problem of the Ukrainian language in Ukraine remains unsolved.Society is divided by language. Many ethnic Ukrainian not know Ukrainian. A negative factor in this is the Moscow Church, which historically common in Ukraine. In terms of weakening the educational role of the state and society democratization of its impact on society increased. It is emphasized more aggressive management of the Moscow church in imposing their imperial ideology in the territory of modern Ukraine. With reference to the truth of the Bible justifid fallacy and harm to Ukrainian position Moscow church and the need for consolidation of society and the state in opposition to this position. Underlined the role of Ukrainian sciences, education and culture in the spread of Ukrainian language. The conclusion is that the education system of Ukraine have taught Religious discipline, ensuring a conscious attitude to the problems of religion and society.The attention to the need to strengthen accountability and literacy of civil society and the state in the use and distribution of Ukrainian language and interaction in the other institutions of society.Theoretical and practical signifiance topic is considered rationale for strengthening the role of consolidating Ukrainian language and Ukrainian nation in Ukraine. ; Проблема языка остаётся для Украины актуальной. История и наука подтвердили, что родной язык объединяет и консолидирует нацию. На отношение к языку и его выбор значительное влияние оказывает культура. образование, религия. В Украине разные религиозные конфессии по-разному относятся к определению украинского языка, как языка богослужебного. Московский патриархат отрицает такое право, тем самим наносит вред единению украинцев, ослабевает их. Государство и гражданское общество должны сделать необходимые выводы. ; Проблема мови залишається для України актуальною. Історія та наука підтвердили, що рідна мова єднає та консолідує націю. На відношення до мови та її вибір значний вплив здійснює культура, освіта, релігія. В Україні різні релігійні конфесії по-різному відносяться до визнання української мови, як мови богослужбової. Зокрема.Московський патріархат заперечує таке право, тим самим наносить шкоду єднанню українців, послаблює їх. Держава та громадянське суспільство мають зробити відповідні висновки.