Suchergebnisse

Reproductive, surrogate, abortion and other types of medical tourism are evidence of the demand for certain practices and unresolved biopolitical issues at the level of legislation of different countries with different attitudes to socio-economic and biological inequality. Ukraine is remaining the center of world reproductive tourism. In the large cities of Ukraine, the reproductive business is developing and there are clinics that provide services using assisted reproductive technologies. This actualizes the problem of unresolved biopolitical issues and strengthens their impact on surrogacy practices in Ukraine. Needs of deep socio-philosophical analyses of problems of surrogacy is reasoned, especially when it comes to ethics of risk. It is noted that laws which rule surrogacy, lags behind reproductive and social practices and needs. Emphasis is placed on the fact that the legislation in biopolitics is relevant for a short time: to a new stage of development of technological potentiality. Legislation on surrogacy in Ukraine is more regulated and in part more progressive than in many countries around the world, and based on genetic relatedness. The challenges and threats to the Ukrainian society, which are hiding in prohibitive legislative initiatives in the field of reproduction, have been clarified. An analysis of recent abolitionist initiatives, including those from religious organizations, has been conducted. It has been shown that the protection against exploitation invoked by abolitionists is achieved in a clearly disproportionate and burdensome way for women themselves. Conclusion that in order to avoid negative biopolitical scenarios, Ukrainian society should avoid moral panic, form a special respect for technology and scientific knowledge, recognize the authority of socio-humanitarian research and appreciate data obtained by scientists have been done.

Scientifi interest to biopolitics in modern political discourse associated with the process of rapprochement natural and social knowledge. The second half of the XX century in western political science formed a tendency to reorient scientifi studies from politic institutions to analyze the behaviour of political actors and its inflence on the political process. Biopolitics focusing his research interest in various aspects of biopolitical issues: study of human and animals behaviour; analyze the formation of primitive societies and nations, study of physiological mechanisms of political behavior and its impact on the political process, analyze the political aspect of bioethics, implemented at the international level economic policy of biodiversity etc. Biopolitics is closely related to anthropology, evolutionary theory, psychoanalysis, issues of environmental sustainability etc. In the western scientifi tradition there is a clear distinction of terms «biopolicy» and «biopolitics». The direction that aims at political practice is determined by the fist term, while the theoretical study of various aspects of the biopolitical perspective tends to a second term. If we use biopolitical studies to analyze the current political reality, we are interested in the following aspects: 1) origins and evolution of the political behaviour, 2) physiological aspects of human behaviour, 3) the impact of education and social norms of the transformation of social (and later political) behaviour, 4) political behaviour and political process, etc. In this case, one of the central issues of biopolitics is understanding the evolutionary origins of human behaviour, particular tendency that homo sapiens passed to their descendants and its inflence on the political life. In the context of modern political science biopolitics can be defied as an interdisciplinary branch of scientifi knowledge that explores the political person as a species with a focus on physiological mechanisms of political behaviour and its inflence on the political process. ; Актуализация биополитической аналитики в современном политологическом дискурсе связана с процессом взаимосближения естественного и социогумантарного знания. Со второй половины ХХ века в западной политической мысли сформировалось тенденция к переориентации научных исследований с изучения политических институтов к анализу поведения «политических актеров» и его влияния на политический процесс. Биополитики сосредотачивают свой исследовательский интерес на различных аспектах биополитической проблематики. В контексте современных политологических исследований биополитику можно определить как междисциплинарную область научного знания, изучающую «человека политического» как биологический вид с акцентом на психофизиологических механизмах политического поведения и их влиянии на политический процесс ; Актуалізація біополітичної аналітики у сучасному політологічному дискурсі пов'язана з процесом взаємозближення природничого та соціогумантарного знання. З другої половини ХХ століття у західній політичній думці сформувалось тенденція до переорієнтації наукових досліджень з вивчення політичних інститутів до аналізу поведінки «політичних акторів» та її впливу на політичний процес. Біополітики зосереджують свій дослідницький інтерес на різних аспектах біополітичної проблематики. В контексті сучасних політологічних досліджень біополітику можна визначити як міждисциплінарну галузь наукового знання, що досліджує «людину політичну» як біологічний вид з акцентом на психофізіологічних механізмах політичної поведінки та їх впливом на політичний процес.

The second half of the XX century in western political science formed a tendency to reorient scientific studies from politic institutions to analyze the behaviour of political actors and its influence on the political process. Key terms: «Homo Politicus», political behaviour, policy genesis, biocentrism.Biopolitics can be defined as an interdisciplinary branch of scientific knowledge that explores the political person as a species with a focus on physiological mechanisms of political behaviour and its influence on the political process.The study proposed integration model of biopolitical view of political behaviour, which included genetics (adaptation, domination and subordination) and social factors (education, socialization, the evolution of consciousness). ; С середины ХХ века понятие «биополитика» находится в центре международных научных дебатов. Этот термин открыл совершенно новую фазу современной научной мысли. Биополитика сегодня предлагает новые направления исследований и специфический категориальный аппарат, который нуждается в систематизации и последующей научной концептуализации. ; З середини ХХ століття поняття «біополітика» знаходиться у центрі міжнародних наукових дебатів. Цей термін відкрив абсолютно нову фазу сучасної наукової думки. Біополітика сьогодні пропонує нові напрями досліджень і специфічний категоріальний апарат, що потребує систематизації та подальшої наукової концептуалізації.

Основною метою є дослідження витоків біополітики як нового напрямку наукових досліджень у межах вітчизняної політичної науки. З'ясовано, що в науковому співтоваристві й досі не вироблено чіткого уявлення про витоки цієї наукової дисципліни: одні біополітики бачать їх в еволюції біологічного знання, інші – підкреслюють важливу роль політичних концепцій. Запропоновано комплексний підхід до цієї проблематики, де до витоків біополітики можна віднести філософські, біологічні, політичні та психологічні концепції від античного періоду до сучасності, що сприяє уточненню наукового знання стосовно цієї проблематики, підкреслює міждисциплінарний статус цієї дисципліни і конкретизує сферу її наукового інтересу. З'ясовано, що біополітика – це міждисциплінарна галузь знання в межах вітчизняної політичної науки, яка поєднує безліч напрямів досліджень: витоки та еволюція політичної поведінки людини, психофізіологічні аспекти такої поведінки, роль виховання і соціальних норм у трансформації соціальної та політичної поведінки, вплив політичної поведінки на політичний процес тощо. Запропоновано визначення біополітики як суміжної дисципліни, що досліджує «людину політичну» як біологічний вид з акцентом на психофізіологічних механізмах політичної поведінки та їх впливом на політичний процес. ; The origins of biopolitics as a new scientific discipline is the main aim of the article. There is no clear vision of biopolitics origins among scientific community: some biopolitics see them in the evolution of biological knowledge, others – in the political concepts. The article represents comprehensive approach to this scientific problem and includes philosophical, biological, political and psychological origins of biopolitics, which helps clarify the scientific knowledge about the subject and scientific interest of this discipline. Biopolitics isinterdisciplinary branch of knowledge, which combines multitude of researching trends. In case we're going to use biopolitical researching for political analysis: background and evolution of human political behaviour, psycho-physiological aspects of such behaviour, function of upbringing and social norms in transformation of social behaviour and later on the political one, influence of the political behaviour to political process and so on. Thus biopolitics could be defined in context of political discourse as related discipline researching «homo politicus» as biological species with emphasis to psycho-physiological mechanisms of political behaviour and theirs influence to political process. Actualization of biopolitical analytics in modern political science is connected with the process of interconnection of natural and socio-humanitarian knowledge, in particular, with biology and political science. XXI century is the century of biocentrism, because biopolitics believe that the driving force of all political processes, the central element of any political system is the individual - homo politicus. From the second half of the twentieth century, Western political science has developed a tendency to reorient research on the study of political systems, institutions and processes to analyze the behavior of political actors. ; Основною метою є дослідження витоків біополітики як нового напрямку наукових досліджень у межах вітчизняної політичної науки. З'ясовано, що в науковому співтоваристві й досі не вироблено чіткого уявлення про витоки цієї наукової дисципліни: одні біополітики бачать їх в еволюції біологічного знання, інші – підкреслюють важливу роль політичних концепцій. Запропоновано комплексний підхід до цієї проблематики, де до витоків біополітики можна віднести філософські, біологічні, політичні та психологічні концепції від античного періоду до сучасності, що сприяє уточненню наукового знання стосовно цієї проблематики, підкреслює міждисциплінарний статус цієї дисципліни і конкретизує сферу її наукового інтересу. З'ясовано, що біополітика – це міждисциплінарна галузь знання в межах вітчизняної політичної науки, яка поєднує безліч напрямів досліджень: витоки та еволюція політичної поведінки людини, психофізіологічні аспекти такої поведінки, роль виховання і соціальних норм у трансформації соціальної та політичної поведінки, вплив політичної поведінки на політичний процес тощо. Запропоновано визначення біополітики як суміжної дисципліни, що досліджує «людину політичну» як біологічний вид з акцентом на психофізіологічних механізмах політичної поведінки та їх впливом на політичний процес.

The main goal is to study leading biopolitical schools, their contribution to modern political science. It has been found that there are several powerful centers of biopolitical research, in particular in the USA and Germany. The American biopolitical school is represented by scientists from the University of Nebraska and the University of California. The Nebraska group focused on discovered and investigated genetic foundations of political ideologies. They believe that differences in political ideologies include a genetic component. Scientists from the University of California focused on creating a holistic set of scientific knowledge devoted to the genetic component of political behavior. They state that protossocial behavior is associated with specific genes. In 1903, the American Political Science Association was founded, which brings together over 13,000 scientists from 80 countries around the world. The main directions of their research are the nature of «political man», biological determinants of social and political behavior, the evolution of political systems, etc. The goal is to create a biologically oriented political science. A powerful biopolitical center was initiated in Germany by H. Flor and P. Mayer, who believed biopolitics to use the approaches, theories and methods of biological sciences in political science. It is stated that biopolitics is an innovative discipline of modern political discourse, and therefore the scientific community still does not produce a clear idea of the origins of biopolitics, its subject area and vocation. Accordingly, there is no clear idea of its significance for contemporary political science. A comprehensive approach is proposed that will cover most of the existing biopolitical schools and research areas and will highlight those aspects of biopolitical issues that are relevant to contemporary political theory and practice. ; Основною метою є дослідження провідних біополітичних шкіл, їх внеску у сучасну політичну науку. З'ясовано, що існує декілька потужних центрів біополітичних досліджень, зокрема, в США та Німеччині. Американська біополітична школа представлена вченими з університету Небраски та Каліфорнійського університету. Група з Небраски зосередилася на виявлені й досліджені генетичної основи політичних ідеологій. Вони вважають, що відмінності у політичних ідеологіях містять у собі генетичну складову, тобто вроджену схильність до сприйняття тих, чи інших ідей. Науковці з Каліфорнійського університету зосередились на створенні цілісного комплексу наукового знання, присвяченого генетичній складовій політичної поведінки. Вони констатують, що протосоціальна поведінка пов'язана з конкретними генами. У 1903 році була заснована Американська політологічна асоціація, яка об'єднує понад 13000 вчених з 80 країнах світу. Основними напрямками їх наукових пошуків є природа «людини політичної», біологічні детермінанти соціальної та політичної поведінки індивіда, еволюція політичних систем тощо. Мета – створити біологічно орієнтовану політичну науку. Потужний біополітичний центр був започаткований в Німеччині Х. Флором та П. Майером, які вважали покликанням біополітики застосування підходів, теорій і методів біологічних наук в політології. Констатовано, що біополітика є інноваційною дисципліною сучасного політологічного дискурсу, а тому у науковому співтоваристві й досі не вироблено чіткого уявлення про витоки біополітики, її предметну сферу та покликання. Відповідно, відсутнє й чітке уявлення про її значення для сучасної політичної науки. Запропоновано комплексний підхід, що охопить більшість наявних біополітичних шкіл та напрямків досліджень і висвітлить ті аспекти біополітичної проблематики, які є актуальними для сучасної політичної теорії та практики.

The main goal is to study leading biopolitical schools, their contribution to modern political science. It has been found that there are several powerful centers of biopolitical research, in particular in the USA and Germany. The American biopolitical school is represented by scientists from the University of Nebraska and the University of California. The Nebraska group focused on discovered and investigated genetic foundations of political ideologies. They believe that differences in political ideologies include a genetic component. Scientists from the University of California focused on creating a holistic set of scientific knowledge devoted to the genetic component of political behavior. They state that protossocial behavior is associated with specific genes. In 1903, the American Political Science Association was founded, which brings together over 13,000 scientists from 80 countries around the world. The main directions of their research are the nature of «political man», biological determinants of social and political behavior, the evolution of political systems, etc. The goal is to create a biologically oriented political science. A powerful biopolitical center was initiated in Germany by H. Flor and P. Mayer, who believed biopolitics to use the approaches, theories and methods of biological sciences in political science. It is stated that biopolitics is an innovative discipline of modern political discourse, and therefore the scientific community still does not produce a clear idea of the origins of biopolitics, its subject area and vocation. Accordingly, there is no clear idea of its significance for contemporary political science. A comprehensive approach is proposed that will cover most of the existing biopolitical schools and research areas and will highlight those aspects of biopolitical issues that are relevant to contemporary political theory and practice. ; Основною метою є дослідження провідних біополітичних шкіл, їх внеску у сучасну політичну науку. З'ясовано, що існує декілька потужних центрів біополітичних досліджень, зокрема, в США та Німеччині. Американська біополітична школа представлена вченими з університету Небраски та Каліфорнійського університету. Група з Небраски зосередилася на виявлені й досліджені генетичної основи політичних ідеологій. Вони вважають, що відмінності у політичних ідеологіях містять у собі генетичну складову, тобто вроджену схильність до сприйняття тих, чи інших ідей. Науковці з Каліфорнійського університету зосередились на створенні цілісного комплексу наукового знання, присвяченого генетичній складовій політичної поведінки. Вони констатують, що протосоціальна поведінка пов'язана з конкретними генами. У 1903 році була заснована Американська політологічна асоціація, яка об'єднує понад 13000 вчених з 80 країнах світу. Основними напрямками їх наукових пошуків є природа «людини політичної», біологічні детермінанти соціальної та політичної поведінки індивіда, еволюція політичних систем тощо. Мета – створити біологічно орієнтовану політичну науку. Потужний біополітичний центр був започаткований в Німеччині Х. Флором та П. Майером, які вважали покликанням біополітики застосування підходів, теорій і методів біологічних наук в політології. Констатовано, що біополітика є інноваційною дисципліною сучасного політологічного дискурсу, а тому у науковому співтоваристві й досі не вироблено чіткого уявлення про витоки біополітики, її предметну сферу та покликання. Відповідно, відсутнє й чітке уявлення про її значення для сучасної політичної науки. Запропоновано комплексний підхід, що охопить більшість наявних біополітичних шкіл та напрямків досліджень і висвітлить ті аспекти біополітичної проблематики, які є актуальними для сучасної політичної теорії та практики.

The main characteristics of the mobilization potential of society in the context of the implementation of biopolitics, inherent in Western societies in the first place, are considered. It is established that due to the increase of the level of social and political tension between the states and the states themselves, society itself, in the presence of the appropriate mobilization potential, can, in certain constituents, solve survival problems and adaptation. The dependence of the mobilization potential on the results of the application of biopolitics is investigated. The influence of political power on the formation and state of mobilization potential through biopolitics is analyzed. The content of the concepts of «biopower» and «biopolitics» is analyzed. It is established that in the conditions of the inability of world political players and various supranational structures to overcome tension at the global level, the importance of local political actions is increasing. The list of variables, on which the qualitative and quantitative indicators of the mobilization potential of a society depend, are highlighted. The scenarios of mobilization potential use from the position of the subject of use are analyzed. It is argued that civil society is the result of the implementation of biopolitics, regulated, dismantled and reproduced through it, and thus the mobilization potential of modern societies is also determined by it. The main characteristics of the biosocial system as a factor in the formation of the mobilization potential are considered. It is noted that the adaptive aspect of the mobilization potential within the system of political interactions highlights such specific phenomena of political order as conflict and competition.

The main goal is to study the evolutionary prospects of biopolitics as a new direction of scientific research. Biopolitics is an innovative discipline of modern political discourse that offers its vision of the nature of the «political man» and the motives for his behaviour. It is established that the scientific community has not yet developed a clear idea of the priority directions of research of this scientific discipline: some biopolitics see them in solving global environmental problems, others think about the rapid development of biotechnology and genetic engineering. It was proposed four perspective directions of biopolitics, which we would conventionally call «ecological», «conflict», «biotechnological» and «globalization». Each of them opens new horizons for biopolitical analytics and political science in general. So, advocates of the ecological direction insist on the integration of the international community around the issue of conservation of biodiversity. Research in the field of biopolitics will contribute to raising public awareness of the ecosystem crisis and demographic explosion. A person, as part of the overall «biosystem», has to be more respectful of the natural world. Biopolitics present its own view on the ethnic conflicts and the strategy for the prevention of international conflicts. Researchers of ethno-national conflicts talk about their biological foundation at the expense of the innate «mechanism» of recognizing «their» and «strangers», insist on the need to «raise» the international community of ethnic tolerance. Biopolitics who are interested in biotechnology, say that they, in the absence of control by the government, become a potential «threat» for humanity. The fourth direction is intended to analyze the impact of globalization on the state of health of a person, her place in this process. ; Основною метою є дослідження еволюційних перспектив біополітики як нового напрямку наукових досліджень в межах вітчизняної політичної науки. Біополітика – інноваційна дисципліна сучасного політичного дискурсу, яка пропонує своє бачення природи людини політичної і мотивів її поведінки. З'ясовано, що в науковому співтоваристві й досі не вироблено чіткого уявлення про пріоритетні напрямки досліджень цієї наукової дисципліни: одні біополітики бачать їх у вирішенні глобальних екологічних проблем, інші замислюються над стрімким розвитком біотехнологій і генної інженерії. Запропоновано комплексний підхід до цієї проблематики, де до еволюційних перспектив біополітики можна віднести чотири перспективні напрямки, які ми умовно назвали б «екологічний», «конфліктний», «біотехнологічний» та «глобалізаційний». Кожен з них відкриває нові горизонти для біополітичної аналітики і політичної науки в цілому. Так прихильники екологічного напрямку наполягають на інтеграції міжнародної спільноти навколо проблематики збереження біо-розмаїття. Дослідження в сфері біополітики сприятиме збільшенню поінформованості громадськості про кризу екосистеми та демографічний вибух. Дослідники етнонаціональних конфліктів говорять про їх біологічний фундамент за рахунок вродженого «механізму» розпізнавання «своїх» і «чужих», наполягають на необхідності «виховання» світовим співтовариством етнічної толерантності. Біополітики, що цікавляться проблематикою біотехнологій, говорять про те, що вони, за умови відсутності контролю з боку уряду, можуть стати не «панацеєю», а потенційною «загрозою» для людства. Четвертий напрямок покликаний проаналізувати вплив глобалізації на самопочутті людини, її місце в цьому процесі. При цьому аналізуються як нові моделі влади, так і новий формат міжнародних відносин, в центрі яких повинна бути людина, її життя та добробут.

The main goal is to study the evolutionary prospects of biopolitics as a new direction of scientific research. Biopolitics is an innovative discipline of modern political discourse that offers its vision of the nature of the «political man» and the motives for his behaviour. It is established that the scientific community has not yet developed a clear idea of the priority directions of research of this scientific discipline: some biopolitics see them in solving global environmental problems, others think about the rapid development of biotechnology and genetic engineering. It was proposed four perspective directions of biopolitics, which we would conventionally call «ecological», «conflict», «biotechnological» and «globalization». Each of them opens new horizons for biopolitical analytics and political science in general. So, advocates of the ecological direction insist on the integration of the international community around the issue of conservation of biodiversity. Research in the field of biopolitics will contribute to raising public awareness of the ecosystem crisis and demographic explosion. A person, as part of the overall «biosystem», has to be more respectful of the natural world. Biopolitics present its own view on the ethnic conflicts and the strategy for the prevention of international conflicts. Researchers of ethno-national conflicts talk about their biological foundation at the expense of the innate «mechanism» of recognizing «their» and «strangers», insist on the need to «raise» the international community of ethnic tolerance. Biopolitics who are interested in biotechnology, say that they, in the absence of control by the government, become a potential «threat» for humanity. The fourth direction is intended to analyze the impact of globalization on the state of health of a person, her place in this process. ; Основною метою є дослідження еволюційних перспектив біополітики як нового напрямку наукових досліджень в межах вітчизняної політичної науки. Біополітика – інноваційна дисципліна сучасного політичного дискурсу, яка пропонує своє бачення природи людини політичної і мотивів її поведінки. З'ясовано, що в науковому співтоваристві й досі не вироблено чіткого уявлення про пріоритетні напрямки досліджень цієї наукової дисципліни: одні біополітики бачать їх у вирішенні глобальних екологічних проблем, інші замислюються над стрімким розвитком біотехнологій і генної інженерії. Запропоновано комплексний підхід до цієї проблематики, де до еволюційних перспектив біополітики можна віднести чотири перспективні напрямки, які ми умовно назвали б «екологічний», «конфліктний», «біотехнологічний» та «глобалізаційний». Кожен з них відкриває нові горизонти для біополітичної аналітики і політичної науки в цілому. Так прихильники екологічного напрямку наполягають на інтеграції міжнародної спільноти навколо проблематики збереження біо-розмаїття. Дослідження в сфері біополітики сприятиме збільшенню поінформованості громадськості про кризу екосистеми та демографічний вибух. Дослідники етнонаціональних конфліктів говорять про їх біологічний фундамент за рахунок вродженого «механізму» розпізнавання «своїх» і «чужих», наполягають на необхідності «виховання» світовим співтовариством етнічної толерантності. Біополітики, що цікавляться проблематикою біотехнологій, говорять про те, що вони, за умови відсутності контролю з боку уряду, можуть стати не «панацеєю», а потенційною «загрозою» для людства. Четвертий напрямок покликаний проаналізувати вплив глобалізації на самопочутті людини, її місце в цьому процесі. При цьому аналізуються як нові моделі влади, так і новий формат міжнародних відносин, в центрі яких повинна бути людина, її життя та добробут.

The main aim of the article is the conceptualization of the categorical apparatus of biopolitics. The focus is on biocentrism as one of the main categories of modern biopolitical discourse. It is stated that biopolitics today offers a variety of research directions and a specific categorical apparatus, while fluctuations in the interpretations of the main terms and categories should be noted. The main terms are considered: «biopolitics», «political man», biopower and biocentrism. The definition of the above terms in the biopolitics is systematized and proposed author's definitions. «Homo Politicus» as a phenomenon was a complicated and problematic subject of scientific conceptualization. Proposed particulars of the biopolitical view on «Homo Politicus»: «Homo Politicus» is genetically related with another biological species and this definitely has influence to his behaviour in social and political sphere. For instance, any human being as any social primates has genetic inclination to adaptation, domination, subjugation. In case with «Homo Sapiens» this has a form of genetic and social adaptation, political domination and subjugation. The inclination to the domination from one side to the subjugation to another side is genetically «imprinted» in to the nature of the «Homo Politicus». However it is important to be mentioned that nevertheless the «Homo Sapiens» shares inclination of social primates for hierarchical social organization, at the same time he developed capabilities which are unique in animal world, such as: language, culture and morale. Thus, ideas and values created by the human being commenced changing of his behavior in social and political sphere. Author's definitions: «Political man» as an individual with innate properties of the brain and the psyche that affects his social and political behavior can be adjusted in the process of socialization and education and change in accordance with the challenges of the twenty-first century. Biopolitics as a new evolutionary paradigm of contemporary political science that explores the «political man» as a biological species with an emphasis on psycho-physiological mechanisms of political behavior and their influence on the political process. Biopower as a new model of power relations, enshrined at the legislative level, designed to protect life in all its forms and manifestations. Biocentrism is aimed at protecting life in all spheres, understanding that a person is only part of the overall biodiversity, and therefore has no right to destroy the biosphere guided by economic benefits. ; Основной целью исследования является концептуализация категориального аппарата биополитики. Основное внимание уделено биоцентризму как одной из основных категорий современного биополитического дискурса. Констатировано, что биополитика сегодня предлагает различные направления исследований и специфический категориальный аппарат, при этом следует отметить колебания в интерпретациях основных терминов и категорий. В качестве основных терминов рассмотрены: «биополитика», «человек политический», биовласть и биоцентризм. Систематизированы имеющиеся в биополитике определения вышеуказанных терминов и предложены авторские определения. Так биополитика рассматривается как новая эволюционная парадигма современной политической науки, которая исследует «человека политического» как биологический вид с акцентом на психофизиологические механизмы политического поведения и их влияние на политический процесс. При этом следует помнить, что «Homo Politicus» - это социальный примат, продукт биологически эволюционного развития, имеет генетическую предрасположенность к биологической адаптации, социальной иерархии, политическому доминированию и подчинению; «Человека политического» отличает самосознание, культура и мораль, способные доминировать над генетическими наклонностями; природа человека является одновременно и рациональной, и иррациональной; на поведение «человека политического» влияют процессы, происходящие в человеческом мозге; развитие технологий, нейрофизиологии и генетики способные изменить «лицо» и сущность «человека политического». Итак, «человек политический» определен как индивид с врожденными свойствами мозга и психики, которые влияют на его социальное и политическое поведение и могут корректироваться в процессе социализации и воспитания и меняться в соответствии с вызовами XXI века. Биовласть рассматривается как новая модель властных отношений, закрепленных на законодательном уровне, призвана защищать жизнь во всех ее формах и проявлениях. И, наконец, биоцентризм имеет целью защиту жизни во всех его формах и проявлениях, на всех уровнях - от внутригосударственного к международному; понимание того, что человек является всего лишь частью общего биоразнообразия, а следовательно не имеет права уничтожать биосферу, руководствуясь экономической выгодой. ; Основною метою дослідження є концептуалізація категоріального апарату біополітики. Основна увага приділена біоцентризму як одній із основних категорій сучасного біополітичного дискурсу. Констатовано, що біополітика сьогодні пропонує різноманітні напрями досліджень і специфічний категоріальний апарат, при цьому слід відзначити коливання в інтерпретаціях основних термінів і категорій. В якості основних термінів розглянуто: «біополітику», «людину політичну», біовладу та біоцентризм. Систематизовано наявні в біополітиці визначення вищезазначених термінів та запропоновано авторські визначення. Так біополітика розглядається як нова еволюційна парадигма сучасної політичної науки, що досліджує «людину політичну» як біологічний вид з акцентом на психофізіологічних механізмах політичної поведінки та їх впливом на політичний процес. При цьому варто пам'ятати, що «Homo Politicus» – це соціальний примат, продукт біологічно-еволюційного розвитку, що має генетичну схильність до біологічної адаптації, соціальної ієрархії, політичного домінування і підкорення; «людину політичну» відрізняє самосвідомість, культура та мораль, що здатні домінувати над генетичними схильностями; природа людини є одночасно й раціональною, й ірраціональною; на поведінку «людини політичної» впливають процеси, що відбуваються у людському мозку; розвиток технологій, нейрофізіології та генетики здатні змінити «обличчя» і сутність «людини політичної». Отже, «людину політичну» визначено як індивіда з вродженими властивостями мозку і психіки, які впливають на його соціальну та політичну поведінку, можуть корегуватись в процесі соціалізації та виховання і змінюватись відповідно до викликів ХХІ ст. Біовлада розглядається як нова модель владних відносин, закріплених на законодавчому рівні, що покликана захищати життя у всіх його формах і проявах. І, нарешті, біоцентризм має на меті захист життя у всіх його формах і проявах, на всіх рівнях – від внутрішньодержавного до міжнародного; розуміння того, що людина є всього лиш частиною загального біорізноманіття, а отже не має права знищувати біосферу, керуючись економічною вигодою.

Political behaviour is the main aim of the article. The study tested that political behaviour is the difficult question for biopolitics, because in biopolitics there are many discussions about genetics and social origins of political behaviour. It is proved that a biopolitical community is still no clear vision of what kind of factors can be attributed to biology. Proposed as a biological determinant of political behaviour considered genetics; adaptation; domination and subjugation; instincts; imitation; coordination and cooperation; congenital properties of the brain and mind. For instance, any human being as any social primates has genetic inclination to adaptation, domination, subjugation. Social and political behaviour is influenced by instincts and congenital properties of the brain and mind. Human brain comes out as a center of political behavior formation and awareness of «Homo Politicus» of himself and his deeds. ; Основной целью является исследование биологических детерминант политического поведения в современном биополитическом дискурсе. Выяснено, что политическое поведение – сложный для анализа термин, поскольку в биополитике постоянно ведутся дискуссии по поводу того, какая составляющая – генетическая или социальная – в большей степени влияет на социальное и политическое поведение человека. Доказано, что в биополитическом научном сообществе до сих пор нет четкого видения, какие же факторы можно отнести к биологическим. Предложено в качестве биологических детерминант политического поведения рассматривать генетику (наследственность); адаптацию; доминирование и подчинение; инстинкты; наследование; координацию и кооперацию; врожденные свойства мозга и психики. Биополитики рассматривают «человека политического» как продукт биологически- эволюционного развития, который имеет генетическую предрасположенность к формированию иерархических структур, социальному и политическому доминированию и подчинению. При этом человеческий мозг и психика включают в себя генетические детерминанты (инстинкты, гены, врожденные особенности), влияющие на человеческое социальное и политическое поведение. ; Основною метою є дослідження біологічних детермінантів політичної поведінки у сучасному біополітичному дискурсі. З'ясовано, що політична поведінка – складний для аналізу термін, адже в біополітичному середовищі постійно точаться дискусії з приводу того, яка складова – генетична чи соціальна – більшою мірою впливає на соціальну та політичну поведінку людини. Доведено, що в біополітичному співтоваристві й досі немає чіткого бачення, які ж чинники можна віднести до біологічних. Запропоновано в якості біологічних детермінант політичної поведінки розглядати генетику (спадковість); адаптацію; домінування і підкорення; інстинкти; наслідування; координацію та кооперацію; вроджені властивості мозку і психіки. Біополітики розглядають «людину політичну» як продукт біологічно-еволюційного розвитку, що має генетичну схильність до формування ієрархічних структур, соціального та політичного домінування і підкорення. При цьому людський мозок і психіка містять у собі генетичні детермінанти (інстинкти, гени, вроджені особливості), що впливають на людську соціальну і політичну поведінку.

Political behaviour is the main aim of the article. The study tested that political behaviour is the difficult question for biopolitics, because in biopolitics there are many discussions about genetics and social origins of political behaviour. It is proved that a biopolitical community is still no clear vision of what kind of factors can be attributed to biology. Proposed as a biological determinant of political behaviour considered genetics; adaptation; domination and subjugation; instincts; imitation; coordination and cooperation; congenital properties of the brain and mind. For instance, any human being as any social primates has genetic inclination to adaptation, domination, subjugation. Social and political behaviour is influenced by instincts and congenital properties of the brain and mind. Human brain comes out as a center of political behavior formation and awareness of «Homo Politicus» of himself and his deeds. ; Основной целью является исследование биологических детерминант политического поведения в современном биополитическом дискурсе. Выяснено, что политическое поведение – сложный для анализа термин, поскольку в биополитике постоянно ведутся дискуссии по поводу того, какая составляющая – генетическая или социальная – в большей степени влияет на социальное и политическое поведение человека. Доказано, что в биополитическом научном сообществе до сих пор нет четкого видения, какие же факторы можно отнести к биологическим. Предложено в качестве биологических детерминант политического поведения рассматривать генетику (наследственность); адаптацию; доминирование и подчинение; инстинкты; наследование; координацию и кооперацию; врожденные свойства мозга и психики. Биополитики рассматривают «человека политического» как продукт биологически- эволюционного развития, который имеет генетическую предрасположенность к формированию иерархических структур, социальному и политическому доминированию и подчинению. При этом человеческий мозг и психика включают в себя генетические детерминанты (инстинкты, гены, врожденные особенности), влияющие на человеческое социальное и политическое поведение. ; Основною метою є дослідження біологічних детермінантів політичної поведінки у сучасному біополітичному дискурсі. З'ясовано, що політична поведінка – складний для аналізу термін, адже в біополітичному середовищі постійно точаться дискусії з приводу того, яка складова – генетична чи соціальна – більшою мірою впливає на соціальну та політичну поведінку людини. Доведено, що в біополітичному співтоваристві й досі немає чіткого бачення, які ж чинники можна віднести до біологічних. Запропоновано в якості біологічних детермінант політичної поведінки розглядати генетику (спадковість); адаптацію; домінування і підкорення; інстинкти; наслідування; координацію та кооперацію; вроджені властивості мозку і психіки. Біополітики розглядають «людину політичну» як продукт біологічно-еволюційного розвитку, що має генетичну схильність до формування ієрархічних структур, соціального та політичного домінування і підкорення. При цьому людський мозок і психіка містять у собі генетичні детермінанти (інстинкти, гени, вроджені особливості), що впливають на людську соціальну і політичну поведінку.

The article examines the geopolitical features of the new world order under the conditions of full-scale Russian aggression against Ukraine. The new world order is interpreted as an international order that will come to our planet when the current political and ideological crisis in international relations is overcome. It is noted that today a multipolar model of the world order is being formed. The main trends of the modern world are revealed, including globalization, regionalization, informatization and digitalization, greening, expanding the influence of biopolitics, increasing the conflict of international relations, opposition to democratic thalassocracy led by the US autocratic tellurocracy led by China and others. It is concluded that under the constant threat of invasion by the Russian imperial-chauvinist regime, Ukraine needs to create a mechanism of collective security with NATO countries: the United States, Great Britain, Poland, the Baltic countries, Turkey, etc. The immanent sign of the new world order was the need to respond quickly and prevent global climate change and the greening of international relations. The spread of the COVID 19 pandemic contributes to the expansion of the impact of biopolitics, when biological technologies of social management are introduced, which are justified by the need for "human survival". Russia's imperial-chauvinist threat poses a permanent threat to the entire world order, which is in constant danger of another world war. One of the main geopolitical features of the new world order is the objective division into two groups of states: nuclear (privileged) and non-nuclear (hostages of the will of nuclear countries), between which parity in relations is broken. The immanent sign of the new world order was the need to respond quickly and prevent global climate change and the greening of international relations. ; У статті розглядаються геополітичні ознаки нового світового порядку, що складаються за умов повномасштабної агресії Росії проти України. Новий світовий ...

The article examines the geopolitical features of the new world order under the conditions of full-scale Russian aggression against Ukraine. The new world order is interpreted as an international order that will come to our planet when the current political and ideological crisis in international relations is overcome. It is noted that today a multipolar model of the world order is being formed. The main trends of the modern world are revealed, including globalization, regionalization, informatization and digitalization, greening, expanding the influence of biopolitics, increasing the conflict of international relations, opposition to democratic thalassocracy led by the US autocratic tellurocracy led by China and others. It is concluded that under the constant threat of invasion by the Russian imperial-chauvinist regime, Ukraine needs to create a mechanism of collective security with NATO countries: the United States, Great Britain, Poland, the Baltic countries, Turkey, etc. The immanent sign of the new world order was the need to respond quickly and prevent global climate change and the greening of international relations. The spread of the COVID 19 pandemic contributes to the expansion of the impact of biopolitics, when biological technologies of social management are introduced, which are justified by the need for "human survival". Russia's imperial-chauvinist threat poses a permanent threat to the entire world order, which is in constant danger of another world war. One of the main geopolitical features of the new world order is the objective division into two groups of states: nuclear (privileged) and non-nuclear (hostages of the will of nuclear countries), between which parity in relations is broken. The immanent sign of the new world order was the need to respond quickly and prevent global climate change and the greening of international relations. ; У статті розглядаються геополітичні ознаки нового світового порядку, що складаються за умов повномасштабної агресії Росії проти України. Новий світовий ...

У статті з біополітичних позицій досліджується природа людини як біосоціальної істоти з урахуванням приналежності її одночасно до двох сфер буття – природно-біологічної та соціальної. Підкреслюється необхідність розуміння природи людини, яка за визначенням є біосоціальною, важливість підходу до трактування людини як інтегральної, бінарно-коннотованої системи «соціальний індивід – біологічний вид», котра характеризується симетричною опозицією – апозицією соціального й біологічного. З'ясовано, що головним завданням сучасних політологічних й, зокрема, біополітичних досліджень постає звернення до переосмислення політичної картини світу з метою прогнозування розвитку нового порядку або нового хаосу. Усвідомлення формування нового загальноцивілізаційного світобачення являє собою сьогодні одну з найбільш важливих проблем, котра найтісніше пов'язана з головною проблемою сучасного світу – збереження життя на планеті.Зроблено висновок про те, що протиріччя людської природи – між біологічним і соціальним, фізичним і духовним, універсальним та партикулярним, природним й штучним, раціональним і емоціональним – в умовах сьогодення є надзвичайно загостреними. Означена ситуація потребує більш глибокого наукового аналізу людської природи, дослідження структурних рівнів людини як біосоціальної системи. ; У статті з біополітичних позицій досліджується природа людини як біосоціальної істоти з урахуванням приналежності її одночасно до двох сфер буття – природно-біологічної та соціальної. Підкреслюється необхідність розуміння природи людини, яка за визначенням є біосоціальною, важливість підходу до трактування людини як інтегральної, бінарно-коннотованої системи «соціальний індивід – біологічний вид», котра характеризується симетричною опозицією – апозицією соціального й біологічного. З'ясовано, що головним завданням сучасних політологічних й, зокрема, біополітичних досліджень постає звернення до переосмислення політичної картини світу з метою прогнозування розвитку нового порядку або нового хаосу. Усвідомлення формування нового загальноцивілізаційного світобачення являє собою сьогодні одну з найбільш важливих проблем, котра найтісніше пов'язана з головною проблемою сучасного світу – збереження життя на планеті.Зроблено висновок про те, що протиріччя людської природи – між біологічним і соціальним, фізичним і духовним, універсальним та партикулярним, природним й штучним, раціональним і емоціональним – в умовах сьогодення є надзвичайно загостреними. Означена ситуація потребує більш глибокого наукового аналізу людської природи, дослідження структурних рівнів людини як біосоціальної системи. ; This paper examines the position of the biopolitical nature of man as a biosocial being given supplies of both the two spheres of life – natural, biological and social. The necessity of understanding of human nature, which by definition are bio-social importance of the approach to the definition of man as an integral, binary-konnotovanoyi of the «social individual – a species» which is characterized by symmetrical opposition – upposition social and biological. It was found that the main task of modern political science, and in particular bio-political studies presented appeals to rethink the political picture of the world in order to predict the development of a new order or a new chaos. Understanding the formation of a new global civilization worldview is today one of the most important problems, which is connected with the main problem of the modern world – the task of preserving life on the planet. It is concluded that the contradictions of human nature – between the biological and the social, physical and spiritual, universal and the particular, natural and artificial, rational and emotional – in today's conditions are extremely sharp. The said situation requires more in-depth scientific analysis of human nature, the study of the structural level as human biosocial system.