Suchergebnisse

The first wave of researches on democratic transition appeared during the Cold War, which were too ideological and over-optimistic about the victory of capitalism over its ideological adversary – communism. Till the beginning of 1990-s the researchers had a great confidence, that democracy and market economy can be crafted following the certain set of rules. But some setbacks in democratic transitions force to pay more attention to the causes of their initiations and their impact on further development of democratic institutions.Despite of plenty approaches to definition of the democratic transformation drivers, they can be divided into five groups: social, economic, personal (elitists), international and institutional. The social approach uses such terms as civil political culture, civil values (R. Patnam), social capital, trust and cooperation, which promote the democratic practice in society. But some empirical studies proved that democratic transformation can occur in conditions, when civil values are less common. Early arguments that Islam can not be combined with democratic institutions were contradicted by the recent Arab revolutions (see, for example, L. Diamond). S. Lipset was the first, who pointed out the relations between the level of economic development and stability of democratic institutions. The later researches mentioned the importance of the middle classes, economic disparity, availability of natural resources and so on. The role of the agreement between new and old politicians, especially on the early stages of transformation, is examined in the context of elitist approach. The international factors are presented by foreign countries and international organizations (EU, NATO, World Bank, IMF). The institutionalists are convinced that election system, political parties, parliament, constitution agreements are the key to successful democratization. ; The first wave of researches on democratic transition appeared during the Cold War, which were too ideological and over-optimistic about the victory of capitalism over its ideological adversary – communism. Till the beginning of 1990-s the researchers had a great confidence, that democracy and market economy can be crafted following the certain set of rules. But some setbacks in democratic transitions force to pay more attention to the causes of their initiations and their impact on further development of democratic institutions.Despite of plenty approaches to definition of the democratic transformation drivers, they can be divided into five groups: social, economic, personal (elitists), international and institutional. The social approach uses such terms as civil political culture, civil values (R. Patnam), social capital, trust and cooperation, which promote the democratic practice in society. But some empirical studies proved that democratic transformation can occur in conditions, when civil values are less common. Early arguments that Islam can not be combined with democratic institutions were contradicted by the recent Arab revolutions (see, for example, L. Diamond). S. Lipset was the first, who pointed out the relations between the level of economic development and stability of democratic institutions. The later researches mentioned the importance of the middle classes, economic disparity, availability of natural resources and so on. The role of the agreement between new and old politicians, especially on the early stages of transformation, is examined in the context of elitist approach. The international factors are presented by foreign countries and international organizations (EU, NATO, World Bank, IMF). The institutionalists are convinced that election system, political parties, parliament, constitution agreements are the key to successful democratization.

The process of institutionalization of alternative freedom content in the discourse of political theory has been considered. The influence of the early Karl Marx ideas and concepts at the process of formation of the essential aspects of leftist visions of critical theory of social organization has been analyzed. The regularities of transformation of theoretical constructs of the liberal theory of freedom and practice of institutional and socio-cultural aspects of modern democracies under the influence of Marxism and its theoretical legacy of the second half of the twentieth century have been revealed. The essential features of neo-Marxist interpretation of the human freedom within the political discourse and within the institutions of the modern state have been analyzed, democracy is considered the best form of its organization at this stage of formation of the developed liberalism. Key words: democracy, Marxism, neo-Marxism, freedom, capitalism, man, actor, discourse. ; Розглянуто процес інституалізації альтернативного змісту свободи у дискурсі політичної теорії. Виявлено закономірності трансформації теоретичних конструктів ліберальної теорії свободи й практики інституційних та соціокультурних аспектів сучасних демократій під впливом марксизму та його теоретичного спадку другої половини ХХ сторіччя. Проаналізовано сутнісні особливості неомарксистського трактування свободи людини у рамках навколо політичного дискурсу та у межах інститутів сучасної держави, кращою формою організації якої на даному етапі становлення країн розвинутого лібералізму вважається демократія. Проаналізовано вплив ідей та концептів раннього К. Маркса на процес становлення сутнісних аспектів лівих візій критичної теорії соціальної організації. Ключові слова: демократія, марксизм, неомарксизм, свобода, капіталізм, людина, актор, дискурс.

Introduction. An essential feature of the world community modern development is the exacerbation of the global problems of the mankind and increased concern for global security. The development of a new global ethic of political and economic relations is becoming a common goal. The aim and tasks. The article reveals the cultural, socio-philosophical, ethical roots of the pathology of the modern world order. The tasks are: to analyze the idea of the «New Enlightenment» as an alternative socio-philosophical model. The «New Enlightenment» concept was presented by the Co-Presidents of the Club of Rome Ernst Ulrich von Weizsäcker (Germany) and Anders Wijkman (Sweden) in a report «Come on! Capitalism, Short-termism, Population and Destruction of the Planet» (2017). Research methods. The theory and method of discourse analysis, the method of comparative analysis, as well as system-logical, dialectic, analytical, synthetic and structural research methods are applied. Research results. Modern political, economic, social, technological and environmental crises testify the catastrophic prospects of the global capitalist system and reveal the shortcomings of the neoliberal value system. Neoliberal attitudes of greed, impatience and short-term - are recognized as responsible for the pernicious losses in nature and society. Discussion. The authors of the report present the concept of «New Enlightenment» as a new alternative worldview. They believe this knowledge will help to overcome reductionist philosophy and pure scientific analytism. This worldview will become a comprehensive knowledge of the world, which can develop scenarios for a more balanced, so-called «sustainable development». In the domestic philosophical and cultural tradition, the integral ideas of the «New Enlightenment» are consonant with the concepts of universal evolutionism, the «philosophy of cosmism», and the concept of «noosphere». Conclusion. The authors of the report «Come on.» do not give specific answer to the question about the mechanism for ...

In this publication formation of policy of Bolsheviks of rather housing question is considered. Housing policies of the Soviet power – some kind of unique experiment in the sphere of housing which had no analogs in the world and was conducted at the beginning of the XX century with an exception of a private ownership on the earth and the real estate, with change of a control system of housing and activity of people, formation of labor and household collectives, with development of state and departmental form of ownership on housing. All these processes happened in the uniform ideological field, in uniform political and welfare borders. Article purpose – not only to analyse theories which influenced formation of policy of Bolsheviks in a housing question, but also to track the embodiment them in life of the Soviet society.On the basis of the new approaches caused by the need for more objective estimates of historical heritage under conditions of democratization public lives the population life kommunization problem and also policy of Bolsheviks of rather housing question is investigated and reinterpreted. Process of change of old inhabited economy on anti-market destroyed house owners and apartments owners, liquidated old and created new types of development of living space, resisted to private individual housing. K. Marx, F. Engels and V. Lenin's views of strategy and tactics of new anti-capitalist housing policies are considered. It is proved that housing policies in the 20-th years of the 20th century represented set of discriminatory and protectionist measures which created conditions for formation and existence of household collectives. The beginning of real practical actions for implementation of housing policies of Bolsheviks needs to be counted from the moment of adoption of the first decrees which cardinally changed the nature of a land ownership and the real estate. Housing policies of the Soviet power affected many processes which happened in society: from moral and ethical aspects of life in family before creation of «sotsgorodok» of future society. Thereof the earth and a housing stock, stopping being a purchase sale subject, turned into means of the state distribution, and as a result – into means of administrative and political influence. ; В данной публикации рассмотрено формирование политики большевиков относительно жилищного вопроса. Жилищная политика советской власти – своего рода уникальный эксперимент в сфере жилья, который не имел аналогов в мире и осуществлялся в начале ХХ века с исключением частной собственности на землю и недвижимость, с изменением системы управления жильем и деятельностью людей, формированием трудовых и бытовых коллективов, с развитием государственно-ведомственной формы собственности на жилье. Все эти процессы происходили в едином идеологическом поле, в единых политических и социально-культурных границах. Цель статьи – не только проанализировать теории, которые повлияли на формирование политики большевиков в жилищном вопросе, но и проследить воплощение их в жизнь советского общества.На основе новых подходов, обусловленных потребностью в более объективных оценках исторического наследия при условиях демократизации общественного жизни, исследуется и переосмысливается проблема коммунизации быта населения, а также политика большевиков относительно жилищного вопроса. Процесс изменения старого жилого хозяйства на антирыночный уничтожал домовладельцев и квартирособственников, ликвидировал старые и создавал новые типы освоения жилого пространства, противостоял частному индивидуальному жилью. Рассмотрены взгляды К. Маркса, Ф. Энгельса и В. Ленина на стратегию и тактику новой антикапиталистической жилищной политики. Доказано, что жилищная политика в 20-х годах ХХ в. представляла собой совокупность дискриминационных и протекционистских мер, которые создавали условия для формирования и существования бытовых коллективов. Начало реальных практических действий по осуществлению жилищной политики большевиков нужно отсчитывать с момента принятия первых декретов, которые кардинально изменили характер собственности на землю и недвижимость. Жилищная политика советской власти затронула многие процессы, которые происходили в обществе: от морально-этических аспектов жизни в семье до создания соцгородков будущего общества. Вследствие этого земля и жилищный фонд, переставая быть предметом покупки-продажи, превращались в средство государственного распределения, а в итоге – в средство административно-политического влияния. ; В даній публікації розглянуто формування політики більшовиків щодо житлового питання. Житлова політика радянської влади – свого роду унікальний експеримент у житловій галузі, що не мав аналогів у світі, який здійснювався на початку ХХ століття з виключенням приватної власності на землю та нерухомість, зі зміною системи управління житлом і діяльністю людей, формуванням трудових і побутових колективів, з розбудовою державно-відомчої форми власності на житло. Усі ці процеси відбувались в єдиному ідеологічному полі, в єдиних політичних та соціально-культурних межах. Мета статті – не лише проаналізувати теорії, які вплинули на формування політики більшовиків у житловому питанні, а й простежити втілення їх в життя радянського суспільства.На основі нових підходів, зумовлених потребою у більш об'єктивних оцінках історичної спадщини за умов демократизації громадського життя, досліджується та переосмислюється проблема комунізації побуту населення, а також політика більшовиків щодо житлового питання. Процес зміни старого житлового господарства на антиринковий знищував домовласників і квартировласників, ліквідував старі і створював нові типи освоєння житлового простору, протистояв приватному індивідуальному житлу. Розглянуті погляди К. Маркса, Ф. Енгельса і В. Леніна на стратегію й тактику нової антикапіталістичної житлової політики. Доведено, що житлова політика у 20-х роках ХХ ст. являла собою сукупність дискримінаційних і протекціоністських заходів, які створювали умови для формування та існування побутових колективів. Початок реальних практичних дій зі здійснення житлової політики більшовиків слід відраховувати з моменту прийняття перших декретів, які кардинально змінили характер власності на землю та нерухомість. Житлова політика радянської влади торкнулася багатьох процесів, які відбувалися в суспільстві: від морально-етичних аспектів проживання у родині до створення соцмістечек майбутнього суспільства. Унаслідок цього земля і житловий фонд, перестаючи бути предметом купівлі-продажу, перетворювалися на засіб державного розподілу, а в підсумку – на засіб адміністративно-політичного впливу.

The article aims to answer the question of why institutionalization of labor relations is not meeting popular expectations in Ukraine akin to other post-Soviet countries. It uses social dialogue as a telling example. In the 1990s Ukrainian society underwent a multidimensional process of formation of labor relations. On the one hand, the process was characteristic of early stages of capitalism, and thus could have been hardly expected to lead to the emergence of a social market economy, while on the other hand it featured the worst traditions of socialist labor relations, the only change being the substitution of patron-client relationship for state paternalism. Establishment of institutional market infrastructure was supported by social partners' organizations and legitimized by legislation. A system of market relations has been created, but proved incapable of performing functions that were essential for sustaining standards and values of economic democracy. 'Social partnership' as an ideology of labor relations was replaced with a new form – 'social dialogue'. Social dialogue has degenerated to a simulation of contemporary labor relations. Formalization of social dialogue has become a way for proto-oligarchic organizations of social partners to gradually monopolize the market. The process was accompanied by passive acceptance from dependent, poorly organized and unprotected employees. ; У статті зроблена спроба дати відповідь на запитання про те, чому в Україні, як і в ряді країн пострадянського простору, інституціоналізація трудових відносин не виправдовує суспільних очікувань. Протягом 1990-х років тривав новий для українського суспільства багатомірний процес формування трудових відносин, з одного боку, характерний для ранніх стадій капіталізму й тому неадекватний соціальній ринковій економіці, а з іншого, за своїм контекстом, продовжує найгірші традиції соціалістичних трудових відносин (державний патерналізм, замінений патронно-клієнтелізмом роботодавця). Впровадження ринкової інфраструктури було підтримано ...

The problem of the social foundations of democracy in the context of globalization on the methodology of Aristotle: in the unity of its quantitative and qualitative measurements is studied. The author argues the lack of understanding of democracy primarily in the quantitative characteristics of the majority – minority. Democracy, which based on the majority of the poor, does not give them freedom. Demagogues turn people into a crowd. The state with the majority of the middle class - people whose wealth is based on the "average property, but adequate" is more perfect than such a democracy. In the competition between capitalism and socialism in the XX century, the doctrine of the middle class as a social support of democracy was proclaimed and implemented in the developed countries of the West. Based on Y. Dellinger's researches (2013) and the report of the ILO about wages in the countries of the world in 2014–2015 the authors analyze the tendency of the quantitative reduction of the middle class. As a result, the authors formulate social criteria of evaluation of democracy: the proportion of the middle class as a part of the people and the extent of its relative prosperity. They suggest the themes for further research: the socialization of ownership, in particular TNC to reduce inequality of the average class with the rich; people's defense mechanisms from the concentration of wealth and power in alliance of the oligarchy with the state bureaucracy, in particular, the revolutionary tradition in the system of law sources.Key words: democracy, qualitative and quantitative measurement of democracy, the middle class, absenteeism. ; Досліджується проблема соціальної основи демократії за методологією Арістотеля: в єдності кількісного (більшість – меншість) і якісного (свобода, заможність, освіченість, благородство) її вимірів. Обґрунтовуються соціальні критерії оцінки стану соціальної основи демократії: питома вага середнього класу в складі народу та достатній відносно класу багатих рівень його життя. Аналізуються загрози середньому класу і демократії, викликані тенденціями росту відносної соціальної нерівності та скорочення робочих місць середнього класу на ринку праці внаслідок глобалізації економіки. Ключові слова: демократія, кількісний і якісний виміри демократії, середній клас, абсентеїзм. Исследуется проблема социальной основы демократии по методологии Аристотеля: в единстве количественного (большинство – меньшинство) и качественного (свобода, достаток, образованность, благородство) ее измерений. Аргументируются социальные критерии оценки социальной основы демократии: удельный вес среднего класса в составе народа и достаточный относительно класса богатых уровень его жизни. Анализируются угрозы среднему классу и демократии, вызванные тенденциями роста относительного социального неравенства и сокращения рабочих мест среднего класса на рынке труда вследствие глобализации экономики. Ключевые слова: демократия, количественное и качественное измерения демократии, средний класс, абсентеизм. The problem of the social foundations of democracy in the context of globalization on the methodology of Aristotle: in the unity of its quantitative and qualitative measurements is studied. The author argues the lack of understanding of democracy primarily in the quantitative characteristics of the majority – minority. Democracy, which based on the majority of the poor, does not give them freedom. Demagogues turn people into a crowd. The state with the majority of the middle class - people whose wealth is based on the "average property, but adequate" is more perfect than such a democracy. In the competition between capitalism and socialism in the XX century, the doctrine of the middle class as a social support of democracy was proclaimed and implemented in the developed countries of the West. Based on Y. Dellinger's researches (2013) and the report of the ILO about wages in the countries of the world in 2014–2015 the authors analyze the tendency of the quantitative reduction of the middle class. As a result, the authors formulate social criteria of evaluation of democracy: the proportion of the middle class as a part of the people and the extent of its relative prosperity. They suggest the themes for further research: the socialization of ownership, in particular TNC to reduce inequality of the average class with the rich; people's defense mechanisms from the concentration of wealth and power in alliance of the oligarchy with the state bureaucracy, in particular, the revolutionary tradition in the system of law sources. Key words: democracy, qualitative and quantitative measurement of democracy, the middle class, absenteeism.

The article analyzes the possibilities of applying the methodology of poststructuralism in modern sociology, in particular in relation to the problems of space production and the exploitation of attention. The heuristic potential of poststructuralism for sociology is investigated, where the methodology of deconstruction is especially studied. The problem of space production by means of attention exploitation is analyzed in the context of Gilles Deleuze's concepts. It is emphasized that the central Deleuzean concept of difference in correlation with a number of concepts (in particular, representation and repetition) provides important tools for understanding the nature of production and reproduction of space, on the one hand, and the procedurality of attention as an object of exploitation, on the other. Poststructuralist metaphors of systematicity (tree and rhizome) are being rethought from the sociological perspective not as mutually exclusive, but as typologically compatible. Deleuze's distinction between nomadic and structural modes of perception is analyzed. The attention is focused on the phenomenon of a dividuum («divided») from the point of view of the production of acts of perception and acts of attention. In addition, an important aspect is the problem of production of chronological as structurally comparable with production of spatial. The preconceptions isolated from the Deleuzean theoretical rhizome are used by the authors in relation to the problems of mass culture in the explications of Gilles Lipovetsky and Paul Virilio. Attention is investigated as a fundamental substratum for the production of space(s) in a society of communicative / cognitive capitalism, which is revealed through examples of problems of visual perception, practices of cultural consumption, language, etc. A conclusion is made about the possibilities and limitations of studying the processes of space production and the role of attention in this process of exploitation in sociology from the standpoint of post-structuralist theory.

Introduction states that the condition of cardinal changes in the system of social and economic structures and transition to mechanisms of functioning of modern knowledge economy, the subject of research of theoretical and methodological bases of modern comprehension and practical application of humanitarian possibilities of the theory of the social contract and joint action within the international social experience remains undoubtedly actual. The aim of the article is to determine the development and substantiation of the concept of forming a social contract in the system of modern knowledge economy based on the recognition of the priority of universal values in the global coordinate system of the market economy. The socio-cultural approach methodology was used to demonstrate the process of expanding the content and practical application of such methodological principles as polyphony and dialogism as the creation of a semantic space of coexistence of thoughts and cognitive creativity. The methods of comparative analysis, structural, system-logical, analytical, synthetic methods were applied. Research results substantiate that the socio-philosophical analysis of the concept of free contract and fair price is carried out. Discussion deals with the research results of the philosophers and scientists such as K. Arrow, M. Gilbert, J. Buchanan, L. Mises, S. Mocherny, R. Harre. The differences between the results obtained by the author of the article and the indicated researchers are shown. Conclusion indicates that the problem of freedom of choice and necessity of existence of economic ethics, coordination of social and ethical limits of development of capitalist relations are determined. It is argued that the theory of modern capitalism must be supplemented by the theory of social genesis and the normative substantiation of the process of consumer taste formation. This is the question of social psychology and ethics as well as the theory of social institutions and the theory of political correction of certain ...

Стаття висвітлює ідеологічні засади провідних комуністичних молодіжних організацій Росії на початку XXI ст., з метою з'ясування їх суті, а також впливу соціалістичних ідей на молодь та суспільство в загалом. Ключові слова: молодіжна організація, лівий спектр, комуністична організація, соціалізм, комунізм, ка­пі­талізм, ідеологія, молодіжна політика, політична боротьба, політичні акції, статут, політична програма. Статья освещает идеологические основы ведущих коммунистических молодежных организаций России в начале XXI в., с целью выяснения их сущности, а также влияния социалистических идей на молодежь и общество в целом. Ключевые слова: молодёжная организация, левый спектр, коммунистическая организация, социализм, коммунизм, капитализм, идеология, молодежная политика, политическая борьба, политические акции, устав, политическая программа. The article illustrates the ideological framework of the leading communist youth organisations in the Russian Federation in the early 21st century with the view to elucidate their fundamental nature and influence of socialist ideas on the youth and society in general. Regulations and manifesto of the two most influential youth organisations founded at the turn of the 20th and 21st centuries in Russia are described in the article. These organizations are actually known as the Union of Communist Youth of the Russian Federation (UCYRF) and Avangard Krasnoi Molodyozhi (AKM). Both organisations were the youth subdivisions of the leading communist political parties. UCYRF actively cooperated with the Communist Party of the Russian Federation, and AKM – with the Labour Russia party. The organisations' purposes and tasks and also the ways and methods of their realisation are examined in detail. The main focus areas of the organisations and their interaction with the youth are identified in the article. The comparative analysis of the ideological framework of the UCYRF and AKM organizations are made. The analytical part of the work illustrates the factors that influenced the increase in the popularity of the communist organisations in the Russian youth environment during the indicted period. Key words: youth organisation, left-wing sector, communist organisation, socialism, communism, capitalism, ideology, youth politics, political struggle, political campaign, regulations, political programme.

The paper analyzes the impact of the global financial crisis on the U.S. and the West in general. Author compares the reaction of developed states and developing countries on global economic crisis. An attempt was made to detect the consequences of that crisis for the U.S. capitalist model ; В статье анализируются влияние мирового финансово-экономического кризиса на США и Запад в целом. Сравнивается реакция развитых и развивающихся стран на глобальные экономические кризисные процессы. Предпринимается попытка выявить последствия этих процессов для капиталистической модели США. ; У статті аналізується вплив світової фінансово-економічної кризи на США та Захід у цілому. Порівнюється реакція розвинених країн та країн, що розвиваються на глобальні економічні кризові процеси. Проводиться спроба виявити наслідки цих процесів для капіталістичної моделі США

The article reveals the problematic aspects of the transformation processes of education into a commodity. Education is understood as a social practice and as a social institution. Carrying out a systematic analysis of these processes, the author demonstrates both systemic social, societal threats and (often underestimated) "pitfalls" generated by these processes, as well as possible limitations and even limits of their actualization and deployment. This analysis and demonstration is carried out in the technique of theoretical sociological expertise. The problem of sociology's partial disregard for the commodification of education and the probable prospects and problems arising from this are analyzed. It is emphasized that the uncritical perception of the processes of commodification of education by sociology, especially on the periphery of global neoliberal capitalism, is in itself a threat to education, in particular in the form of a change in the very nature of education as a phenomenon, its evolution from a phenomenon, first of all, a sociocultural phenomenon into a phenomenon primarily economic. Various arguments are given and analyzed in relation to the processes of commodification of education, each of which is named in the article by the name of a sociologist whose analysis is closest to the argument put forward. "Five big" arguments and "seven small" ones are formulated. In their presentation the "dark sides" of the processes of commodification and neoliberalization of education are analyzed in detail. Attention is focused on the analysis of how education is involved in interaction with other social institutions and phenomena, as well as on what effects and post-effects can be generated as a result of education commodification processes. It is emphasized that in this context, the most important plot is the connection between education as a phenomenon and freedom as a social construct – at the micro level, as well as with the social order – at the macro level. A number of conclusions are formulated about such a property of education as autonomy, about its socio-cultural characteristics and about the threats of the market.

В дослідженні здійснюється висвітлення трансформаційних процесів, що відбуваються в системі освіти в умовах глобалізаційних викликів. Аналізуються позитивні та негативні аспекти глобалізаційних процесів. Здійснюється порівняльний аналіз глобалізації та інтернаціоналізації. ; В исследовании осуществляется освещение трансформационных процессов, происходящих в системе образования в условиях глобализационных вызовов. Анализируются положительные и отрицательные аспекты глобализационных процессов. Осуществляется сравнительный анализ глобализации и интернационализации. ; This study is highlighting the transformation processes occurring in the system of education in globalization challenges. Analyzed the positive and negative aspects of globalization. It is noted that the main task during the globalization of higher education - to create a transparent and level playing field, which should be reflected in national and international law, then we can state a single higher education in Europe. The comparative analysis of globalization and internationalization. «Globalization» is often understood as a process of growth as global systems located outside the state, even in the presence of dominant cultures.It is noted that globalization can not be regarded as a higher form of internationalization for several reasons. Firstly, internationalization implies the existence of the nation state, globalization as it denies and even hostile attitude. Second, if internationalization is most clearly realized through «high» worlds of diplomacy and culture, rooted in the foundations of globalization «low» world of mass consumption and global capitalism. Finally, thirdly, internationalization because of its dependence on the existing type of nation states tends to reproduce and even legitimize the system of hierarchical relations and hegemony, globalization, by contrast, focused on the new agenda: global climate change, pollution, technology, sustainable development, the problems of inequality in developed countries and developing countries as well as within nations.In conclusion, the qualitative advance higher education - is the sphere of humanitarian policy which can unite the world, regardless of religion, tradition, political regime. We must understand that the main idea, purpose and goal of globalization of higher education - a global progress. The basis of social and political transformation instead of «statehood» should be «man-centered» model implicit in the legislation system in developed countries.

Liberal feminism rooted in modernity, is closely connected with emancipationist political activity in which gender equality is a long-term goal guaranteed by democracy, at the same time that goal is considered to be a «self-legitimized myth». Feminism in "postmodern conditions" faces complicated and ambiguous processes of critical debates and sharp conflicts. On the one hand, it concerns acute arguments about the nature of the contemporary feminism, on the other,- the conflict between the theory of feminism and gender research, which lately has become evident. This mainly reflects disputes concerning sharp actualization of the relations between feminism and gender studies with obvious actualization of the "queer"-theories and corresponding discourses, which expands their impact on cultural and social discursive practices with visible appreciation by gender studies. It is necessary to stress, that "queer"-movements have never been simply movements for emancipation and civil rights. For feminism the latter means that the first phase (not "wave") of feminism has been completed. Opposition to feminism is not new. However, the claim that we are now in a post-feminism epoch is challenged. Feminism is effective in many countries of the contemporary world. The next phase will be developed in the context of the transformations of gender relations. At the same time, nowadays women`s interests as always occupy constant positions in the gender agenda. Moreover, feminist projects are very important for the transformations of the gender regimes and forms. Feminism can change not only the nature of the gender regime but the nature of the "late capitalism" as well: labour regimes, labour time regulations, elimination of violence both in private and public spheres etc. All these factors concern capitalism and gender regimes simultaneously. If democratic processes enhance, the feminist projects will be able to influence both the form of capitalism and the form of gender regimes.In this context such fundamental questions as whether the transgender epoch proclaims the end of gender in its traditional meaning and how all that influences the theories of feminism and gender should be answered. In the whole the «sexuality approach» provides an opportunity to consider the fundamental problems arising from our indefinite responses to the messages of the discourses and discourse practices in the world. However it is proved that the fact of the power component in the distribution of the gender roles is not less valid nowadays, and gender as a theory cannot be represented without an analysis of the corresponding power systems. Thus, if feminism is not the struggle for the equality of women, then it is a method for the scientific analysis. The idea of the non-importance of feminism now is crossed with the questions about the false importance of gender categories provided we live in the culture of the «liquid gender» where stable gender has become non-obligatory and arbitrary. It is also important that the intention to overthrow the «tyranny of the normal» is obvious both in the theory and practices of postmodernism. ; Феминистская позиция начала ХХІ в. убедительно демонстрирует актуализацию дискуссий между эмансипацией модерна и неолиберальной свободой постмодерна. Либеральный феминизм глубоко укоренен в модерне как рациональный проект эмансипации, в постмодерне освобождение человечества, в том числе эмансипация женщин, это «самолегитимный миф». Феминизм в «ситуации» постмодерна переживает сложные и неоднозначные процессы острых дебатов и внутренних конфликтов. С одной стороны, это спорные вопросы касательно феминизма модерна и его постмодернистской версии, с другой ¬¬¬– назревающей в течение последних лет конфликт между феминизмом и гендерными исследованиями с их акцентуализацией «квир»-теорий и соостветствующих дискурсов. Каким образом всё это влияет на теорию феминизма и гендера? Провозглашает ли трансгендерный век конец гендера в его традиционном значении? Ответы на эти вопросы по-разному представлены в теории феминизма и теории гендерных исследований. В целом, «сексуальное» дает возможность рассмотреть фундаментальные проблемы наших неопределенных ответов на вызовы дискурсов и дискурсивных практик в современном мире, однако по-прежнему валидным остается тот факт, что социокультурные роли мужчин и женщин не могут быть поняты без анализа соответствующих властных систем. Следовательно, если феминизм – это не отстаивание прав женщин, тогда феминистская теория явным образом дестабилизируется, превращаясь в метод. Мысль о том, что феминизм сегодня неуместен, пересекается с вопросами о том, стоит ли вообще заниматься гендерными категориями, если мы живём в культуре «гендерной текучести», где гендер становится необязательным и произвольным. Бесспорно, стремление свергнуть «тиранию нормального» очевидно и в теории, и в практике постмодернизма. Постмодернизм, отвергая не только биологический, но и психологический детерминизм, провозглашает «трансгендерный» век: гендер как идентификация с одним полом или субъектом – это фикция. Для феминисток последнее означает, что первая фаза (именно фаза) феминизма завершилась. Следующая фаза, развиваясь в контексте трансформирующихся гендерных отношений, может изменить не только природу гендерного режима, но и природу «позднего» капитализма (режимы труда, рабочего времени, борьба с насилием и т. д.). И хотя гендерные проекты динамично реконструируются в контексте трансформирующихся гендерных отношений в ХХІ веке, однако женщины по-прежнему занимают твердые позиции в феминистских проектах, более того именно феминистские проекты очень важны для изменения гендерного режима. ; Феміністська позиція початку ХХІ ст. переконливо демонструє актуалізацію дискусій між емансипацією модерну й неоліберальною свободою постмодерну. Ліберальний фемінізм, глибоко вкорінений у модерні як раціональний проект емансипації, у постмодерні звільнення людства, зокрема емансипація жінок, це «самолегітимний міф». Фемінізм у «ситуації» постмодерну переживає складні й неоднозначні процеси гострих дебатів і внутрішніх конфліктів. З одного боку, це спірні питання стосовно фемінізму модерну та його постмодерністської версії, з іншого – наростаючий впродовж останніх років конфлікт між фемінізмом і гендерними дослідженнями з їх акцентуалізацією квір-теорій і відповідних дискурсів. Яким чином усе це впливає на теорію фемінізму й гендеру? Чи проголошує трансгендерне століття кінець гендеру в його традиційному значенні? Відповіді на ці запитання по-різному подані в теорії фемінізму й теорії гендерних досліджень. У цілому, «сексуальне» дає можливість розглянути фундаментальні проблеми наших невизначених відповідей на виклики дискурсів і дискурсивних практик у сучасному світі, проте як і раніше валідним залишається той факт, що соціокультурні ролі чоловіків і жінок не можуть бути зрозумілі без аналізу відповідних владних систем. Отже, якщо фемінізм – це не відстоювання прав жінок, тоді феміністська теорія відверто дестабілізується, перетворюючись на метод. Думка про те, що фемінізм сьогодні недоречний, перетинається з питаннями про те, чи варто взагалі займатися гендерними категоріями, якщо ми живемо в культурі «гендерної плинності», де гендер стає необов'язковим і довільним. Безперечно, прагнення повалити «тиранію нормального» очевидно і в теорії, і в практиці постмодернізму. Постмодернізм, відкидаючи не лише біологічний, але й психологічний детермінізм, проголошує «трансгендерне» століття: гендер як ідентифікація з однією статтю або суб'єктом – це фікція. Для феміністок останнє означає, що перша фаза (саме фаза) фемінізму завершилася. Наступна фаза, розвиваючись в контексті гендерних стосунків, що трансформуються, може змінити не лише природу гендерного режиму, але й природу «пізнього» капіталізму (режими праці, робочого часу, боротьба з насильством тощо). І хоча гендерні проекти динамічно реконструюються в контексті гендерних стосунків, що трансформуються в ХХІ ст., проте жінки як і раніше займають тверді позиції у феміністських проектах, крім того, саме феміністські проекти дуже важливі для зміни гендерного режиму.

The article argues that globalization is an objective, multidimensional process of qualitative changes in various spheres of social life that determines the priority trends of contemporary development and significantly influences the development of national and international development strategies; this is a general model of production development, technology creation, management, social structures, political organization, culture and values, a process that leads to the strengthening of supranational institutions and, ultimately, to a single global the company At the same time, globalization and its origin – globalism – as a symbiosis of global megacorporations, international organizations and globalization countries is not the result of conflicts between countries or global competition, but is an increasingly increasing power of megacorporations over nation-states and countries. The main problem of the latter is uncontrolled increase in population and consumption of natural resources. At the same time during the 70-90s of the XX century. In society, the idea was strengthened that the basis of the new power is not the status of a person, but his real ability to creative activity, mastering, processing the product of information and knowledge. Now a peculiar triangle of interconnections is formed: globalization – a global information society – sustainable development.Key words: globalization, globalism, post-capitalism, post-industrialism, post-communism, information society, intellectual society, society of knowledge, noosphere society. ; У статті обґрунтовується, що глобалізація – це об'єктивний, багатомірний процес якісних змін у різних сферах громадського життя, який визначає пріоритетні тенденції сучасного розвитку і суттєво впливає на розробку національних і міжнародних стратегій розвитку, це загальна модель розвитку виробництва, створення технологій, управління, соціальних структур, політичної організації, культури і цінностей, процес, що веде до підсилення наднаціональних установ і в кінці кінців – до єдиної глобальної спільноти. Разом із тим, глобалізація та її породження – глобалізм – як симбіоз глобальних мегакорпорацій, міжнародних установ і країн-глобалізаторів не є результатом конфліктів між країнами або глобальною конкуренцією, а є все більше і більше зростаючою владою мегакорпорацій над державами-націями і країнами. Головною проблемою останнього є неконтрольоване збільшення населення і споживання природних ресурсів. При цьому протягом 70-90-х років ХХ ст. у громаді зміцнювалося уявлення, що основою нової влади є не статус людини, а її реальні здібності до творчої діяльності, освоєння, обробки продукту інформації та знань. Нині утворюється своєрідний трикутник взаємозв'язку: глобалізація – глобальне інформаційне суспільство – сталий розвиток.Ключові слова: глобалізація, глобалізм, посткапіталізм, постіндустріалізм, постекономізм, інформаційне суспільство, інтелектуальне суспільство, суспільство знань, ноосферне суспільство. В статье обосновывается, что глобализация – это объективный, многомерный процесс качественных изменений в различных сферах общественной жизни, который определяет приоритетные тенденции современного развития и существенно влияет на разработку национальных и международных стратегий развития, это общая модель развития производства, создания технологий, управления, социальных структур, политической организации, культуры и ценностей, процесс, который ведет к усилению наднациональных учреждений и в конце концов – к единому глобальному сообществу. Вместе с тем, глобализация и ее порождение – глобализм – как симбиоз глобальных мегакорпораций, международных организаций и стран-глобализаторов не является результатом конфликтов между странами или глобальной конкуренции, а является все больше и больше растущей властью мегакорпораций над государствами-нациями и странами. Главной проблемой последнего является неконтролируемое увеличение населения и потребления природных ресурсов. При этом в течение 70-90-х годов ХХ века. в обществе укреплялось представление, что основой новой власти является не статус человека, а его реальные способности к творческой деятельности, освоения, обработки продукта информации и знаний. Сейчас образуется своеобразный треугольник взаимосвязи: глобализация – глобальное информационное общество – устойчивое развитие.Ключевые слова: глобализация, глобализм, посткапитализм, постиндустриализм, постекономизм, информационное общество, интеллектуальное общество, общество знаний, ноосферное общество. The article argues that globalization is an objective, multidimensional process of qualitative changes in various spheres of social life that determines the priority trends of contemporary development and significantly influences the development of national and international development strategies; this is a general model of production development, technology creation, management, social structures, political organization, culture and values, a process that leads to the strengthening of supranational institutions and, ultimately, to a single global the company At the same time, globalization and its origin – globalism – as a symbiosis of global megacorporations, international organizations and globalization countries is not the result of conflicts between countries or global competition, but is an increasingly increasing power of megacorporations over nation-states and countries. The main problem of the latter is uncontrolled increase in population and consumption of natural resources. At the same time during the 70-90s of the XX century. In society, the idea was strengthened that the basis of the new power is not the status of a person, but his real ability to creative activity, mastering, processing the product of information and knowledge. Now a peculiar triangle of interconnections is formed: globalization – a global information society – sustainable development.Key words: globalization, globalism, post-capitalism, post-industrialism, post-communism, information society, intellectual society, society of knowledge, noosphere society.

Introduction. Robert Owen is a very prominent figure in the history of economic thought in England in the early XIX century. His talent was evident as an economist-theorist and in his organizational skills, which allowed Owen to make significant improvements in the textile industry.Purpose is to generalize the economic views of a prominent economist in conjunction with his experimental and reformist activities in production in order to create an «ideal labor community» that will improve the world of capitalism, provide high profits for entrepreneurs and prosperous lives of employees. Analyze the views of the scientist on the ways and means of creating a future society.Methods. The methodological basis of the study are such general scientific methods as analysis, synthesis, induction and deduction, which were used to assess the views and recommendations of the scientist to improve existing social relations; historical method – to understand the causes and essence of the evolution of views on existing society and the importance of moral and educational education; positive and normative methods – to study the common and distinctive features in the views of the future social order of the representatives of utopian socialism.Results. A large number of works by R. Owen have been studied and it has been found that his social utopia and reformist activities were contradictory, his «projects» were mostly unrealistic, but same time had a significant impact on the labor and trade union movement in England and the development of economic thought. The scientist found that private property was the cause of many crimes and misfortunes. It was found that R. Owen had been focused on trying to make practical changes, develop specific proposals for the restructuring of society, improving working conditions and living conditions of workers. He saw the possibility of improving the living conditions of employees in the organization of community work, the effectiveness of which he tested during the famous experiment in New Lenark. According to R. Owen, a good society should be based on science and governed by simple and healthy principles of equality and justice.Discussion. The prospect of further research lies in a deeper and more detailed analysis of individual works of the famous economist, that will help to understand the logic of his way of thinking and give a more objective assessment of the contribution of R. Owen in the development of world economic thought.