Suchergebnisse

The subject of the study is the process of development of the territorial communities of European countries and the prospects of introducing a better international experience on the territory of Ukraine. The purpose of the article is to study and generalize the experience of European countries regarding the development of territorial communities and the introduction of a decentralized management system and determine the directions of its implementation in Ukraine. The main objectives of the study are: studying the experience of developed European countries in the development of united territorial communities and developing recommendations on the main directions of implementation of international experience of the development of territorial communities in Ukraine. Methods. During the writing of the work, the following general scientific methods were used: theoretical generalization, comparative analysis, graphical, analytical, analysis and synthesis. Results. The experience of European countries regarding the development of the united territorial communities has been studied, the main directions of improvement of this process in Ukraine are determined taking into account international experience. Conclusions. Thus, today the problem of implementing a strategic choice of Ukraine remains a rather difficult task not only against the background of the foreign policy situation of the state but also because of problems during the implementation of reforms of the domestic policy direction. Notwithstanding the experience of other countries in terms of decentralization, this concept remains unclear for most Ukrainians, since the introduction of such a system abroad is due to historical experience, taking into account the specifics of the formation and development of a particular state, therefore the borrowing of a particular model does not guarantee success in its implementation in Ukraine. The difficulties of implementing the decentralization reform are not only related to the need to transform the system as a whole but also to the availability of possible risks for local and national government, and the formal consolidation of the foundations of decentralization requires the development of a clear mechanism for its use in practice, taking into account different levels and types of this concept (horizontal and vertical, political, socio-economic, ecological decentralization, etc.). The study of international experience of decentralization has shown that Ukraine needs to develop a concept for the introduction of decentralization of state power, which will become the basis for the implementation and preparation of relevant laws. The main direction of implementation of international experience in Ukraine is the further consolidation of territories with the increase of their financial capacity, which requires improvement of organizational and legal and financial mechanisms for the implementation of this process. The study of the best international practices indicates that decentralization reform should be based on the voluntary consolidation of territories in the united community in the presence of state control in the framework of the fulfillment of its functions. ; Предметом исследования является процесс развития территориальных общин европейских стран и перспективы внедрения лучшего международного опыта на территории Украины. Целью статьи является изучение и обобщение опыта европейских стран по развитию территориальных общин и внедрение децентрализованной системы управления, и определение направлений его внедрения в Украине. Основными задачами исследования являются: изучение опыта развитых европейских стран в развитии объединенных территориальных общин и разработка рекомендаций по основным направлениям внедрения международного опыта развития территориальных общин в Украине. Методы. При написании работы применялись такие общенаучные методы: теоретического обобщения, сравнительного анализа, графический, аналитический, анализа и синтеза. Результаты. Изучен опыт Европейских стран по развитию объединенных территориальных общин, определены основные направления совершенствования данного процесса в Украине с учетом международного опыта. Выводы. Таким образом, на сегодняшний день проблема реализации стратегического выбора Украины остается достаточно сложной задачей не только на фоне внешнеполитического положения страны, но и из-за проблем при внедрении реформ внутриполитического направления. Несмотря на учет опыта других стран по децентрализации, это понятие до сих пор остается непонятным для большинства украинский, ведь внедрение такой системы за рубежом обусловлено историческим опытом с учетом специфики становления и развития конкретного государства, так заимствования определенной модели не гарантирует достижения успеха во время ее внедрения в Украине. Трудности осуществления реформы децентрализации связаны не только с необходимостью трансформации системы в целом, но и с наличием возможных рисков локального и общегосударственного направления, причем формальное закрепление основ децентрализации требует разработки четкого механизма ее использования на практике, учитывая различные уровни и виды этого понятия (горизонтальную и вертикальную, политическую, социально-экономическую, экологическую децентрализацию и т.д.). Изучение международного опыта децентрализации показало, что Украине необходимо разработать концепцию внедрения децентрализации государственной власти, которая станет основой для внедрения и подготовки соответствующих законов. Основным направлением внедрения международного опыта в Украине является дальнейшее укрупнение территорий с увеличением уровня их финансовой состоятельности, что требует совершенствования организационно-правового и финансового механизмов реализации данного процесса. Изучение лучших международных практик указывает на то, что реформа децентрализации должна базироваться на добровольном укрупнении территорий в объединенные общины при наличии контроля со стороны государства в рамках выполнения возложенных на нее функций. ; Предметом дослідження є процес розвитку територіальних громад Європейських країн та перспективи впровадження кращого міжнародного досвіду на території України. Метою статті є вивчення та узагальнення досвіду європейських країн щодо розвитку територіальних громад та впровадження децентралізованої системи управління та визначення напрямків його впровадження в Україні. Основними завданнями дослідження є: вивчення досвіду розвинених Європейських країн в розвитку об'єднаних територіальних громад та розробка рекомендацій щодо основних напрямків впровадження міжнародного досвіду розвитку територіальних громад в Україні. Методи. Під час написання роботи застосовувались такі загальнонаукові методи: теоретичного узагальнення, порівняльного аналізу, графічний, аналітичний, аналізу та синтезу. Результати. Вивчено досвід Європейських країн стосовно розвитку об'єднаних територіальних громад, визначено основні напрямки вдосконалення даного процесу в Україні з урахуванням міжнародного досвіду. Висновки. Таким чином, на сьогодні проблема реалізації стратегічного вибору України залишається досить складним завданням не лише на фоні зовнішньополітичного становища держави, а й через проблеми під час впровадження реформ внутрішньополітичного спрямування. Незважаючи на врахування досвіду інших країн щодо децентралізації, це поняття й досі залишається незрозумілим для більшості українців, адже впровадження такої системи за кордоном обумовлене історичним досвідом з урахуванням специфіки становлення та розвитку конкретної держави, тому запозичення певної моделі не гарантує досягнення успіху під час її впровадження в Україні. Труднощі здійснення реформи децентралізації пов'язані не лише із потребою трансформації системи загалом, а й із наявністю можливих ризиків локального та загальнодержавного спрямування, причому формальне закріплення основ децентралізації потребує розробки чіткого механізму її використання на практиці, враховуючи різні рівні та види цього поняття (горизонтальну та вертикальну, політичну, соціально-економічну, екологічну децентралізацію тощо). Вивчення міжнародного досвіду децентралізації показало, що Україні необхідно розробити концепцію впровадження децентралізації державної влади, яка стане підґрунтям для впровадження і підготовки відповідних законів. Основним напрямком впровадження міжнародного досвіду в Україні є подальше укрупнення територій із збільшенням рівня їх фінансової спроможності, що потребує вдосконалення організаційно-правового та фінансового механізмів реалізації даного процесу. Вивчення кращих міжнародних практик вказує на те, що реформа децентралізації повинна базуватись на добровільному укрупненні територій в об'єднані громади при наявності контролю з боку держави в рамках виконання покладених на неї функцій.

Тарас Шевченко — принципово новий тип письменника в українській літературі й новий тип особистості, громадянина в історії України. Патріотизм Шевченків — дієвий, а загальнолюдське поняття «свобода» Шевченко тлумачив згідно зі своїми людськими ідеалами гордості, мужності, непохитності, вихованими на головних засадах християнської етики й моралі. Тарас Шевченко першим сформулював у художній формі всі принципи й постулати представників українського націоналізму: волелюбність, всеосяжну народність, національну честь і гідність, палкий патріотизм, державницькі прагнення, глибинну християнську релігійність, віру у свій народ, у його світле прийдешнє, сподівання на власні сили, надзвичайну толерантність до інших народів та їх вірувань, солідарність з усіма поневоленими, антиімперську й антишовіністичну позицію, що беруть початки з демократичного, неімперського й нешовіністичного характеру української нації та її історичного досвіду. ; В истории Украины есть немало фигур, достойных всенародного уважения и любви. Т. Шевченко представлял собой не только принципиально новый тип писателя в украинской литературе, но и новый тип личности, гражданина в истории Украины. Патриотизм его — действенный, а общечеловеческое понятие «свобода» он толковал согласно своим человеческим идеалам гордости, мужества, стойкости, воспитанным на главных принципах христианской этики и морали. Поэт первым сформулировал в художественной форме все принципы и постулаты представителей украинского национализма: свободолюбие, всеобъемлющая народность, национальная честь и достоинство, пылкий патриотизм, государственные стремления, глубинная христианская религиозность, вера в свой народ, в его светлое будущее, надежды на собственные силы, чрезвычайная толерантность к другим народам и их верованиям, солидарность со всеми порабощенными, антиимперская и антишовинистическая позиция, что берут начало из демократического, неимперского и нешовинистического характера украинской нации и ее исторического опыта. ; There are many figures in the history of Ukraine, worthy of the holiness and love of the people, but Taras Shevchenko managed to excite and expose the fallen spirit of the Ukrainian nation to the realization of his own dignity at one time. Without the slightest exaggeration, he is — the greatness and glory of Ukraine, the holy martyr for her truth and will, for the revival of her statehood as a «free, new family». Consequently, at the present tragic and critical stage of the development of Ukrainian statehood, in conditions of bloody Russian aggression and dirty Kremlin propaganda, which by intrigue and treachery broke into our lives, the legacy of the Great Kobzar needs special attention, rethinking and perception without all those political, ideological and con «multinational layers, created for several decades by the Soviet literary critics, which, unfortunately, still possess the minds of our many compatriots. This, first of all, concerns the national-patriotic views of Taras Shevchenko, which were the most distorted, falsified. This applies to a concept such as Shevchenko's humanism. Taras Shevchenko was not only a fundamentally new type of writer in Ukrainian literature, but also a new type of personality, a citizen in the history of Ukraine. Shevchenko's patriotism is effective, since he paid for the most expensive — freedom, health, life. The universal concept of «freedom,» Shevchenko interpreted in accordance with his human ideals pride, courage, restraint and disobedience in the face of any despot, brought up on the basic principles of Christian ethics and morals. Therefore, for him, internal freedom — that is, freedom of thought, speech, feeling, conscience — is superior to external freedom, that is, life at will, especially if this life is associated with submissiveness, adaptability, dependence on this powerful world, on wealth, from everything that makes a person his slave. Being the spokesman for people's views on life and work, on the relationship between people, Kobzar constantly addresses both the topic of free work. These paintings of this willful will are a sharp contrast to the cruel reality in which the peasant is a disenfranchised slave («Dream» — «On the bark of wheat sting»). And the very intonations of the Faith, Hope, Love, the wisdom of the native land, the major tone are dominant in many poetry of the artist. However, we will find in the works of Taras Shevchenko and other notes: notes of silent sorrow, soft melancholy, lyricism. Indicative in this regard is the poem «Garden Cherry Kohl Hut». This poetry, like all the immense works of Taras Shevchenko, is immortal as it reveals the problems of the great philosophical theme — «the meaning of human existence on Earth», «human happiness», whose guarantor can be only freedom and justice as the norm of social existence. Thus, the national self-respect, the national idea, the purpose of liberation from autocratic Russian tyranny and the creation of a national Ukrainian state were crystallized. What are they? The national state-building idea in the development of Taras Shevchenko is represented, firstly, by the awareness of the intellectual elite of the future nation, based on its history; second, the definition of typical, persistent features of the spiritual culture (morality, religion, language, folk ethics, etc.), inherent in the people in the form of national traditions and customs; thirdly, comparing its national community with others, which has become important means of selfdetermination. Taras Shevchenko first formally formulated in the artistic form all the principles and postulates of Ukrainian nationalism: his freedom of freedom, a comprehensive nationality, national honor and dignity, passionate patriotism, state aspirations, profound Christian religiosity, faith in his people, his future light, hope for his own strength, extraordinary tolerance to other peoples and their beliefs, solidarity with all enslaved, anti-imperial and anti-chauvinist attitudes based on a democratic, non-imperial and non-chauvinistic character ukrain nation and its historical experience. Particularly, it should be emphasized that Shevchenko's nationalism, as nationalism of the Ukrainian people, is based on Love, and therefore he is essentially human and cordial to his own and others — to all who recognize the right of Ukrainians to free state existence. So, turning to the Poles (poem «Poles»), the poet calls them «friends», «brothers» and calls along with the Ukrainians in the name of Christ to renew our quiet paradise — Ukraine. In the views of Taras Shevchenko, the national idea is filled with universal meaning. His soul sounds like a pain for a man with a degenerate life. Every image of the poor and unlucky (from the burned orphans or the shroud to the spinned mother of Ukraine) always testifies to the blame imposed on the representatives of the authorities who incarnate evil in the social system in the imperial idea. Sin, punishment, wine, and redemption, suffering and purification are all through the moral categories of Shevchenko's poetics, which are also closely related to the moral categories of Christianity. We, grateful to the descendants, have discovered new and new faces for a long time, since, having appeared on light, he embraced all spiritual nature with the spirit of others and existed.

There is clear recognition by the international community that further work to enhance cooperation between law enforcement authorities is needed in order to coordinate global action against corruption.The causes and effects of corruption, and how to combat corruption, are issues that are increasingly on the national and international agendas of politicians and other policymakers. For example, the World Bank has relatively recently come around to the view that economic development is closely linked to corruption reduction (World Bank 1997) and there have been numerous anti-corruption initiatives in multiple jurisdictions (Heidenheimer and Johnston 2002; Preston and Sampford 2002). Moreover, the very recent Global Financial Crisis has revealed financial corruption, and spurred regulators to consider various anti-corruption measures by way of response.,,Corruption is the abuse of power by a public official for private gain''. No doubt the abuse of public offices for private gain is paradigmatic of corruption. But when a bettor bribes a boxer to ,,throw'' a fight this is corruption for private gain, but it need not involve any public office holder; the roles of boxer and bettor are usually not public offices.Corruption is both a major cause and a result of poverty around the world. It occurs at all levels of society, from local and national governments, civil society, judiciary functions, large and small businesses, military and other services and so on.Corruption affects the poorest the most, in rich or poor nations, though all elements of society are affected in some way as corruption undermines political development, democracy, economic development, the environment, people's health and more.Corruption is a complex social, political and economic phenomenon that affects all countries. Corruption undermines democratic institutions, slows economic development and contributes to governmental instability. Corruption attacks the foundation of democratic institutions by distorting electoral processes, perverting the rule of law and creating bureaucratic quagmires whose only reason for existing is the soliciting of bribes. Economic development is stunted because foreign direct investment is discouraged and small businesses within the country often find it impossible to overcome the ,,start-up cost'' required because of corruption.Corruption is now recognized to be one of the world's greatest challenges. It is a major hindrance to sustainable development, with a disproportionate impact on poor communities and is corrosive on the very fabric of society. The impact on the private sector is also considerable - it impedes economic growth, distorts competition and represents serious legal and reputational risks. Corruption is also very costly for business, with the extra financial burden estimated to add 10% or more to the costs of doing business in many parts of the world. The World Bank has stated that ,,bribery has become a $1 trillion industry''.The rapid development of rules of corporate governance around the world is also prompting companies to focus on anti-corruption measures as part of their mechanisms to protect their reputations and the interests of their shareholders. Their internal controls are increasingly being extended to a range of ethics and integrity issues and a growing number of investment managers are looking to these controls as evidence that the companies undertake good business practice and are well managed.The international legal fight against corruption has gained momentum in more recent times through the Organization for Economic Cooperation and Development (OECD) Convention on Combating Bribery of Foreign Public Officials in International Business Transactions and through the entering into force of the first globally agreed instrument, the United Nations Convention against Corruption (UNCAC) in December 2005. The United Nations is helping countries combat corruption as part of our broader, system-wide campaign to help bolster democracy and good governance. The United Nations Convention against Corruption is a powerful tool in the fight.Corruption - is a misuse of power and position and has a disproportionate impact on the poor and disadvantaged. It undermines the integrity of all involved and damages the fabric of the organizations to which they belong. The term corruption means the abuse of a public office for personal gain or other illegal or immoral benefit.Corruption is a serious problem for police, both due to the severity of the crime and the difficulty of prosecuting corrupt officers internally. Also corruption is a disease that destroys a country from within, undermining trust in democratic institutions, weakening the accountability of political leadership and playing into the hands of organised crime groups. Corruption can only be tackled successfully through the will and commitment of leaders and decision-makers at all levels. Corruption afflicts all countries, undermining social progress and breeding inequality and injustice. When desperately needed development funds are stolen by corrupt individuals and institutions, poor and vulnerable people are robbed of the education, health care and other essential services. ; Статтю присвячено дослідженню особливостей міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю на універсальному рівні на прикладі боротьби з корупцією. У статті зазначено, що із середини 1970-х рр. ООН почала відігравати дедалі важливішу роль у забезпеченні ефективності співробітництва держав у боротьбі з корупцією. Антикорупційні зусилля органів ООН були спрямовані на формування універсального організаційно-правового механізму міжнародного співробітництва, що є стандартною формою організації співробітництва в боротьбі зі злочинністю. Такий механізм має в основі багатосторонній міжнародний договір, що передбачає створення відповідного органу конвенційного контролю за його дотриманням. Специфіка корупції передбачає залучення до боротьби з нею інших міжнародно-правових інструментів, що спрямовані на боротьбу з організованою злочинністю, відмиванням «брудних грошей» тощо, та створених на їх основі контрольних органів. Також досліджуваний механізм є водночас міжнародно-правовим і політичним. Це означає, що міжнародне співробітництво в боротьбі з корупцією спирається на засоби дипломатичного впливу, які широко використовують міжнародні міжурядові організації. Зокрема, ключове значення на універсальному рівні мають такі прийняті в межах ООН юридичні та політичні документи про боротьбу з корупцією: Міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб 1996 р., Декларація ООН про боротьбу з корупцією та хабарництвом у міжнародних комерційних операціях 1996 р., Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 р., Конвенція ООН проти корупції 2003 р. Сукупність цих актів складає своєрідну нормативно-правову основу універсального організаційно-правового механізму міжнародного співробітництва в боротьбі з корупцією.У статті зазначено, що міжнародне співробітництво в боротьбі з корупцією демонструє зразок сучасної універсальної моделі міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю та окремими її видами. Водночас звернено увагу на важливість досягнення принаймні мінімального рівня взаємодії всіх форм міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю. Підкреслюється, що належне виконання універсальною моделлю міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю й окре- мими її видами координуючої ролі у відносинах із регіональними механізмами боротьби зі злочинністю залишається проблематичним. Це жодним чином не принижує значення універсальної моделі та свідчить, скоріше, про потребу в чіткому визначенні універсальних і регіональних пріоритетів, у межах яких можлива ефективна координація міжнародної та міжнародно-правової співпраці.

Досліджено контент і структуру поняття кадрового забезпечення спроможності об'єднаних територіальних громад шляхом визначення його основних змістових компонентів, таких як: кадри, персонал, кадрове забезпечення, забезпечення персоналом органів місцевого самоврядування. Визначено мету, структуру та функції системи кадрового забезпечення об'єднаних територіальних громад у площині формування їх спроможності. ; Problem setting. The implementation of the European standards of life in Ukraine and the entrance of Ukraine into leading positions in the world, as defined by the "Ukraine – 2020" Sustainable Development Strategy, implies in the sphere of decentralization the departure from the centralized model of governance in the state, ensuring the capacity of local self-government and building an effective system of territorial organization of power in Ukraine, realization to the full extent of the provisions of the European Charter of Local Self-Government, the principles of subsidiarity, universality and financial self-sufficiency of local self-government.Recent research and publications analysis. Various aspects of the staffing support problem of local self-government were studied by such Ukrainian scientists as V. Averyanov, H. Atamanchuk, V. Babayev, O. Voronko, N. Honcharuk, B. Hurne, V. Zahorskyi, T. Kahanovska, V. Kniazeva, H. Lelikova, A. Lipintsev, V. Luhovyi, V. Malynovskyi, N. Nyzhnyk, V. Oluiko, P. Pavlychenko, S. Serohina, L. Tovazhnianskyi and others. However, there is a shortage of scientific research concerning the issue of staffing support of the Unified territorial communities' (hereinafter – UTC) capability, since the problem is new, and the processes of forming and developing UTC are on the initial stage of formation.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The main mean of forming the capability of UTC is the proper staffing support, which is a function of the administrative activity of public authorities through the management of the personnel of these authorities, aimed at the implementing tasks related to solving local issues.In this problematic area of ensuring the capability of local self-government and building an effective system of territorial organization of power, the issue of the theoretical definition of the problem of staffing support of the capability of UTC is highly topical, study of which stipulates the purpose of the article. Thus, the following tasks should be addressed: to explore the content and structure of the concept of staffing support of the capability of UTC by identifying its main content components, such as: cadre, personnel, staffing support, providing local government authorities with the personnel; to find out the system of work with the staff in UTC; to define the aim and functions of the system of staffing support of local self-government.Paper main body. The term "cadre" (staff) comes from the French language, in which the "cadre" denotes either the certain small group of people or/and all personnel of the company/organization. The scope of the concept of "staffing" may be different and constitute a small group of people and all permanent (regular) employees. In the latter, this term is synonymous with the term "personnel" (from the Latin person – the person), which includes the entire set of employees of the enterprise, institution, organization. Hence, the provision of personnel – is the staffing of the enterprise, institution, organization of employees to perform certain goals and objectives. The content and specifics of human resources management activities are largely determined by the tasks that are solved by the organization, institution or body, in particular in the system of local self-government. However, in order to cover all processes that take place in the authorities, it is necessary to have appropriate staffing support. Personnel management provides a set of purposeful actions in the organization and operation of personnel work within a separate enterprise, institution, organization and, accordingly, the provision of personnel is an integral part of it. Instead, staffing support is systemic in nature and refers to general principles, objectives, approaches, rules, requirements, and procedures on completing a structured entity (enterprises, institutions, organizations of a certain sphere, industry or authorities) with the qualified personnel. While considering this in the area of personnel policy and staffing of UTC, the interpretation of staff in a broad sense would be appropriate. In addition, this is necessary in view of the peculiarities of staffing of local self-government authorities. We consider it inappropriate to narrow down staffing support just to supplying, filling in the staff of organizations, institutions or other entities with employees (personnel) and also, one should not identify it as a work with the personnel (human resources management).Personnel policy in the field of the activity of UTC, in general, is a concerted activity of the subjects of the system of local self-government, which is aimed at the forming, implementing and improving a set of standards, professional requirements for elected and appointed officials (executives), technical and service staff of the authorities of the council, managers of enterprises, institutions and organizations belonging to the communal property, criteria for their selection, training and retraining, raising the level of qualification, rational use of the personnel potential and its development according to the principles of local government reform to ensure the effective exercise of the powers of local authorities of UTC.The complex of staffing of UTC, which includes: the territorial community; village, settlement and city council; village and city head; executive authorities of the village, settlement and city council; the village elder; rayon and oblast councils; bodies representing the common interests of territorial communities of villages, settlements, cities; bodies of self-organization of the population – are implemented as staffing processes through the distribution of organizational potential and functions vertically and horizontally and is directed at the qualitative implementation of the powers.To create the staffing capability of UTC, the system of personnel management (work with personnel) includes the processes of selection, placement, and raising the level of professional competence, etc. In addition, it is important to coordinate the aim of the staffing support system and functions performed within this activity.Conclusions of the research and prospects for further studies. Thus, staffing support of the capability of UTC is very focused, planned and coordinated management of staffing processes concerning the optimal quantitative and qualitative changes of the personnel for the fulfilment of functions and tasks by local government authorities. The proper level of managerial and professional competence, provision of opportunities for implementing the personal potential of employees in the performance of their duties is a key to the effective reform and development of local government and, in particular, to ensure the capability of the unified territorial communities. In view of this, there is a necessity for further research of a complex of structural and functional personnel interactions in the system of local government.

The thesis is devoted to the study of the language representation of the concept death, which being an important element of any national and cultural community participates in the formation of the cultural norms. The concept is viewed as a cognitive and linguocultural phenomenon. The concept is defined as the mental formation which combines certain concepts, ideas, knowledge, associations, emotions connected with a particular phenomenon. Part of the above elements form the core which is collectively developed and conceptually structured, while others form the individual variable periphery. The basic theoretical principles of national, language and cognitive world picture are clarified and revised, the new empirical material is analysed. The terms "concept", "image", "symbol" and "concept" are defined.The concept death occupies a crucial place in the Ukrainian cognitive-language world picture. The six-stage analysis of the concept death is suggested, which combines cognitive and linguocultural approaches to its interpretation. The concept death is qualified as abstract, nominated, relevant, complex (multi-level), binary (has an antonymic couple ‒ life), universal, stable, primary, teleonic unit. Its motivational, notional, figurative, symbolic, value, associative components are revealed through the analysis of lexicographic sources and the Newest Ukrainian literature.In addition to naming the concept, the lexeme death has a number of derivatives, synonyms and idiomatic phrases which are included into nominative means of the concept's linguistic representation. The presence of the voluminous derivational field is a characteristic feature of the concept death in the Ukrainian language; powerful paradigmatic and syntagmatic relationships, which the verbalisers of the concept death form, determine its relevance in the Ukrainian linguocultural studied.In terms of its structural organisation the concept involves six aspects and we propose a six-stage analysis of the concept death, combining cognitive and linguocultural approaches to its interpretation. Motivational and conceptual components of the concept find their reflection in lexicographic definitions. The figurative and symbolic components are revealed in the metaphorical meanings of the word functioning as general reflections of the particular subject, phenomenon, etc. The value component dominates the concept and can identify the national specific features of each mental formation being revealed at different stages of the research.Dynamic characteristics of the concept are volatile and limited by consciousness of the collective or individual speaker. The concept as a linguocultural phenomenon is multidimensional, which determines the possibility of different approaches to its structure establishment and is characterised by the presence of universal national-cultural, social, group and individual-personal components.Motivational features of the death concept were formed in Proto-Slavic and Old Kievan Rus' periods of the language formation. Motivational features are stored in the form of trite metaphors or in the form of notional features of the concept. The analysis of keywords in dictionary definitions can provide the concept's meaningful minimum ‒ the direct notional features. Indirect notional features are features expressed through paradigmatic and syntagmatic relations referents of the concept death.Currently, in the native speakers' minds the lexico-semantic field of the concept death (based on the results of the free associative experiment) has the following shape: the core of the concept is formed by the thematic groups "life", "fear", "unnatural death", "the end"; the close periphery contains thematic groups which represent "peace", "natural death", "grief", "ritual", "afterlife" features; the distant periphery is constituted by thematic groups "age", "symbol", "time", "politically marked associations", "socially marked associations", "disease", "color", "subculture". The quantitative analysis of the features found in the Ukrainian discourse has shown that their use is not homogeneous. The highest frequency is observed for signs "termination of existence" (20%), "the end" (16%), "execution" (11%) and "ruin" (9%). The signs of "clinical death" (1%), "death of the soul" (1%), "biological death" (0.5%) and "destruction" (0.5%) have the least frequency.The figurative component of the death concept in the Ukrainian language is predetermined by a number of cognitive features, which serve as the basis for typical metaphorical statements. In the texts of the Newest Ukrainian literature, the figurative aspect of the death concept includes features of animate (vital, anthropomorphic, zoomorphic, vegetative) and inanimate (elements, property, artifacts, substances, food, spatial and temporal features) beings. The concept death is explicated in the texts' symbolic meaning through anthropomorphic signs (images of a young and an old woman), theomorphic features (soul / spirit, punishment), colour symbols (black, white, purple, yellow, blue); images-symbols (sleep, beginning, cold, darkness).The concept death accumulates general and specific values. The most widespread in the Ukrainian cognitive-linguistic picture of the world are the following valuable characteristics of the concept death: natural / unnatural, beautiful, heroic, easy, terrible, shameful, ordinary, majestic, sudden. Within the value component of the concept, we single out such universal values as freedom, will, happiness. In the centre of the concept death scenario lies the situation scheme which contains the event itself, its assessment and emotional experience. In the centre of the emotive scenario, there is the emotion associated with the death. In the event scenario, on the contrary, the emotional experience of death is the consequence of the event. ; Диссертация посвящена исследованию языковой репрезентации концепта смерть, который является важнейшим элементом культуры любой национальной общности, участвует в формировании культурных норм.Концепт рассматривается как когнитивный и лингвокультурологический феномен. Выделены такие его инвариантные признаки: 1) минимальная единица человеческого опыта в его идеальном представлении; 2) експлицированность словом; 3) полевая организация; 4) основная единица обработки, хранения и передачи информации; 5) «размытость» границ; 6) культурная и социальная маркированность; 7) соотношение универсального и индивидуального компонентов.Концепт смерть определяется как абстрактная, номинированная, актуальная, сложная (многоуровневая), парная (имеет антонимическую пару ‒ жизнь), универсальная, стойкая, исконная, телеонимная единица. Описаны мотивирующий, понятийный, образный, символический, ценностный, ассоциативный составляющие исследуемого концепта в сознании носителей украинского языка (на основе анализа лексикографических источников, результатов ассоциативного эксперимента и дискурсивного анализа украинского художественного дискурса). Применен шестиэтапний анализ концепта смерть, объединяющий когнитивный и лингвокультурологический подходы к его интерпретации. ; Дисертацію присвячено дослідженню мовної репрезентації концепту смерть, який є важливим елементом культури будь-якої національно-культурної спільноти, бере участь у формуванні культурних норм.Концепт розглянуто як когнітивний та лінгвокультурологійний феномен. Встановлено такі інваріантні ознаки концепту: 1) мінімальна одиниця людського досвіду в його ідеальному уявленні; 2) експлікованість словом; 3) польова організація; 4) основна одиниця опрацювання, збереження й передавання інформації; 5) «розмитість» меж; 6) культурна й соціальна маркованість; 7) співвідношення універсального й індивідуального компонентів.Концепт смерть кваліфіковано як абстрактну, номіновану, актуальну, складну (багаторівневу), парну (має антонімічну пару ‒ життя), універсальну, стійку, споконвічну, телеонімну одиницю. Визначено мотиваційний, поняттєвий, образний, символьний, ціннісний, асоціативний складники досліджуваного концепту у свідомості носіїв української мови (на ґрунті аналізу лексикографічних джерел, результатів асоціативного експерименту й дискурсивного аналізу українського художнього дискурсу). Застосовано шестиетапний аналіз концепту смерть, який поєднує когнітивний та лінгвокультурологійний підходи до його інтерпретації.

Досліджено контент і структуру поняття кадрового забезпечення спроможності об'єднаних територіальних громад шляхом визначення його основних змістових компонентів, таких як: кадри, персонал, кадрове забезпечення, забезпечення персоналом органів місцевого самоврядування. Визначено мету, структуру та функції системи кадрового забезпечення об'єднаних територіальних громад у площині формування їх спроможності. ; Problem setting. The implementation of the European standards of life in Ukraine and the entrance of Ukraine into leading positions in the world, as defined by the "Ukraine – 2020" Sustainable Development Strategy, implies in the sphere of decentralization the departure from the centralized model of governance in the state, ensuring the capacity of local self-government and building an effective system of territorial organization of power in Ukraine, realization to the full extent of the provisions of the European Charter of Local Self-Government, the principles of subsidiarity, universality and financial self-sufficiency of local self-government.Recent research and publications analysis. Various aspects of the staffing support problem of local self-government were studied by such Ukrainian scientists as V. Averyanov, H. Atamanchuk, V. Babayev, O. Voronko, N. Honcharuk, B. Hurne, V. Zahorskyi, T. Kahanovska, V. Kniazeva, H. Lelikova, A. Lipintsev, V. Luhovyi, V. Malynovskyi, N. Nyzhnyk, V. Oluiko, P. Pavlychenko, S. Serohina, L. Tovazhnianskyi and others. However, there is a shortage of scientific research concerning the issue of staffing support of the Unified territorial communities' (hereinafter – UTC) capability, since the problem is new, and the processes of forming and developing UTC are on the initial stage of formation.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The main mean of forming the capability of UTC is the proper staffing support, which is a function of the administrative activity of public authorities through the management of the personnel of these authorities, aimed at the implementing tasks related to solving local issues.In this problematic area of ensuring the capability of local self-government and building an effective system of territorial organization of power, the issue of the theoretical definition of the problem of staffing support of the capability of UTC is highly topical, study of which stipulates the purpose of the article. Thus, the following tasks should be addressed: to explore the content and structure of the concept of staffing support of the capability of UTC by identifying its main content components, such as: cadre, personnel, staffing support, providing local government authorities with the personnel; to find out the system of work with the staff in UTC; to define the aim and functions of the system of staffing support of local self-government.Paper main body. The term "cadre" (staff) comes from the French language, in which the "cadre" denotes either the certain small group of people or/and all personnel of the company/organization. The scope of the concept of "staffing" may be different and constitute a small group of people and all permanent (regular) employees. In the latter, this term is synonymous with the term "personnel" (from the Latin person – the person), which includes the entire set of employees of the enterprise, institution, organization. Hence, the provision of personnel – is the staffing of the enterprise, institution, organization of employees to perform certain goals and objectives. The content and specifics of human resources management activities are largely determined by the tasks that are solved by the organization, institution or body, in particular in the system of local self-government. However, in order to cover all processes that take place in the authorities, it is necessary to have appropriate staffing support. Personnel management provides a set of purposeful actions in the organization and operation of personnel work within a separate enterprise, institution, organization and, accordingly, the provision of personnel is an integral part of it. Instead, staffing support is systemic in nature and refers to general principles, objectives, approaches, rules, requirements, and procedures on completing a structured entity (enterprises, institutions, organizations of a certain sphere, industry or authorities) with the qualified personnel. While considering this in the area of personnel policy and staffing of UTC, the interpretation of staff in a broad sense would be appropriate. In addition, this is necessary in view of the peculiarities of staffing of local self-government authorities. We consider it inappropriate to narrow down staffing support just to supplying, filling in the staff of organizations, institutions or other entities with employees (personnel) and also, one should not identify it as a work with the personnel (human resources management).Personnel policy in the field of the activity of UTC, in general, is a concerted activity of the subjects of the system of local self-government, which is aimed at the forming, implementing and improving a set of standards, professional requirements for elected and appointed officials (executives), technical and service staff of the authorities of the council, managers of enterprises, institutions and organizations belonging to the communal property, criteria for their selection, training and retraining, raising the level of qualification, rational use of the personnel potential and its development according to the principles of local government reform to ensure the effective exercise of the powers of local authorities of UTC.The complex of staffing of UTC, which includes: the territorial community; village, settlement and city council; village and city head; executive authorities of the village, settlement and city council; the village elder; rayon and oblast councils; bodies representing the common interests of territorial communities of villages, settlements, cities; bodies of self-organization of the population – are implemented as staffing processes through the distribution of organizational potential and functions vertically and horizontally and is directed at the qualitative implementation of the powers.To create the staffing capability of UTC, the system of personnel management (work with personnel) includes the processes of selection, placement, and raising the level of professional competence, etc. In addition, it is important to coordinate the aim of the staffing support system and functions performed within this activity.Conclusions of the research and prospects for further studies. Thus, staffing support of the capability of UTC is very focused, planned and coordinated management of staffing processes concerning the optimal quantitative and qualitative changes of the personnel for the fulfilment of functions and tasks by local government authorities. The proper level of managerial and professional competence, provision of opportunities for implementing the personal potential of employees in the performance of their duties is a key to the effective reform and development of local government and, in particular, to ensure the capability of the unified territorial communities. In view of this, there is a necessity for further research of a complex of structural and functional personnel interactions in the system of local government.

Перед економікою України постали складні й важливі проблеми, від вирішення яких залежить майбутнє держави: які функції повинна виконувати держава, які форми і методи регулювання вона має для цього застосовувати, якою має бути специфіка управління розвитком соціально-економічних процесів в аграрному секторі, особливо щодо розвитку сільських територій. У сукупності це свідчить про те, що основні проблеми змінили вектор у бік сфери управління і, зокрема, в площину її економічних методів на цифровихзасадах.У середині 1990-х років, із розвитком технологій, виник термін «цифрова економіка». Він покликаний пояснити систему економічних відносин, що виникли, та були засновані на використанні цифрових інформаційно-комунікаційних технологій. Сьогодні ініціативою Євро­пейсь­кого Союзу є запровадження цифрової економіки, що є надзвичайно важливим для соціального розвитку, традиційних секторів економіки та сфери державного управління країни і є сферою з нереалізованим потен­ціалом як в Євросоюзі, так і в Україні. Перспективним є створення Цифрового співтовариства із поєднанням комунікаційних ринків 28 країн-членів ЄС та країн не-членів ЄС задля спрощення процесу обміну інформацією, підвищення надійності захисту систем та даних, розширення бізнес-можливостей країн-учасниць цифрової спільноти. У статті визначено зміст та складові цифрової економіки, досліджено та проаналізовано передумови її запровадження в Україні. Узагальнено характерні особливості та показники рівня розвитку та проникнення інформаційно-телекомунікаційних технологій, зокрема в аграрній сфері економіки.Наголошено на можливості реалізації прискореного сценарію цифрового розвитку, як найбільш релевантного для України з точки зору викликів, потреб та можливостей. Визначені складові сценарію, передусім, зменшення асиметрії можливостей доступу до інтернету на усій території. Сьогодні Україна знаходиться на унікальному етапі розвитку, коли це можливо ще здійснити, при креативній культурі та вмінні генерувати ідеї, про що свідчать високі показники у рейтингу Global Innovation Index.Ключові слова: цифрова економіка, інфокомунікації, цифрові технології, цифровий розвиток, цифровий ринок, інформація, IT-компанії, цифровізація, кіберфізичний простір ; Introduction. The rapid development of digital infrastructures as well as the European Union's initiative have contributed to the implementation of the digital economy, which is extremely important for the social development of the traditional sectors of the economy and public administration sphere, and is an area with unrealized potential both in the European Union and Ukraine. The Concept for the Development of the Digital Economy and Society of Ukraine for 2018-2020 has recently been approved and a plan of measures for its implementation has been ratified. The prospect is to create a digital community with a combination of communication markets of EU member states and non-EU countries in order to simplify the process of information exchange, improve the reliability of systems and data protection, and expand the business capabilities of the participating countries of the digital communityPurpose. Theoretical substantiation of the content and components of the digital economy, to study and analyze the preconditions for its implementation inUkraine. To generalize the characteristic features and indicators of the level of development and penetration of information and telecommunication technologies, in particular in the agrarian sector of the economy. To highlight issues related to the competitiveness of the digital economy inEurope. Identify the main goals and directions of the digital development of the economy and priorities of the agrosphere. To argue that digital technology is both a huge market and industry as well as a platform for the efficiency and competitiveness of all other markets and industries.Methods. System analysisResults. The main factor in the introduction of the digital economy in 2001, according to T. Messenburg and in the scenario of accelerated digitalization ofUkraine, is the development of digital technology infrastructure in all sectors of the economy and public life.An important component of the formation of the information society and digital economy inUkraineis the use of opportunities of modern information and telecommunication technologies for the creation of information and new knowledge, as well as goods and services, and effective exchange of them. Information and telecommunication technologies in the conditions of intensive development of market relations is one of the most important elements of the strategy of development of the agrarian sphere ofUkraine.Special attention in the Concept for the Development of the Digital Economy and Society of Ukraine for 2018-2020 is given to the areas of digital development of the agrarian sector, which will have a positive effect on the digitalization of rural infrastructure, in particular, with the connection of villages to high-speed Internet access networks. The level of development of information and telecommunication technologies is the basis of implementation of projects of digital economy. The state and prospects ofUkraineand the agrarian sector of the capital region regarding the readiness for introduction of the digital economy by the National system of indicators for assessing the level of development of the information society have been analyzed.Taking into account the analysis of the Ukrainian economy in terms of attracting information and telecommunication technologies, the unevenness of "informatization" was determined depending on industries and sectors. Thus, the financial sector is most developed in this direction, and, for example, the governmental sector lag far behind. Separate digital solutions inUkrainehave been operating for a long time. However, they are concentrated mainly in large cities. And only where there is a high-quality Internet coverage. Therefore, the digital gap inUkraineis, first of all, in unequal access to the Internet throughout the territory.In accordance with the strategy of development of the agrarian sector, the task is to reorganize the management system of such a sector of the economy as the agrarian sector in terms of its content and form, with the use of more effective methods of economic regulation in the market conditions and the democratic influence of the state on the development of agro-industrial production, using the latest information technologies, in particular the digital economy.Undoubtedly, the digital economy opens up new opportunities both in creating a product and in representing its potential buyer. Moreover, the competitive advantages in this area receive new forms of cooperation - the so-called "technological platforms". Bright examples of such platforms are international Alibaba, Amazon, eBay or domestic olx, rabota.ua. and pokupon. Discussion. The Concept for the Development of the Digital Economy and Society of Ukraine for 2017-2020 ("Digital Agenda") is the first step towards stimulating domestic markets for consumption, introduction and production of digital technologies. The opportunity to implement an accelerated digital development scenario, as the most relevant forUkraine in terms of challenges, needs and opportunities, is emphasized. Identified components of the script, first of all, to reduce the asymmetry of access to the Internet throughout the territory. Today,Ukraine is at a unique stage of development, when it is still possible to do so, with creative culture and the ability to generate ideas, as highlighted by the Global Innovation Index.The connection of Ukrainian scientific digital infrastructures to the European cloud of open science and European data infrastructure will give an impulse to solving urgent Ukrainian scientific problems with minimal use of state resources.Keywords: digital economy, infocommunications, digital technologies, digital development, digital market, information, IT companies, digitalization, cyber-physics space

Purpose of Article. The purposes of the article are to characterize the librarian activity of the Kyiv literacy society in the organization and distribution of the Pavlenkov libraries network at the beginning of the twentieth century; to study the characteristics of acquisition of books of those libraries, the originality of readers, dynamics of basic library indicators; to analyse the importance of Pavlenkov libraries in spreading education and culture in the central region of Ukraine. Methodology. The research methodology is to applygeneral specific and special methods. The author uses historical-comparative, statistical, chronological and other methods. The using of these research methods allow to characterize the activities of the Kyiv literacy Society, concerning foundation of Pavlenkov libraries and to analyse the dynamics of the main librarian indicators, to study features of their function and to show their significance in the spread of education and culture. Scientific Novelty. The scientific novelty of the article in the fact that the author is the first who has researched the features of the Pavlenkov libraries foundation by Kyiv literacy society; obtained and expanded activity of Pavlenkov libraries in the central region of Ukraine in the early twentieth century; put new historical sources into scientific circulation. The comparative analysis of the dynamics of the main indicators of Pavlenkov libraries, based Kyiv literacy society, allows to determine the dependence of the efficiency of their work on the level of funding and the quality of Collection, initiatives and activities of heads of libraries and the local community. Conclusions. It is proved that the most active development of Pavlenkov libraries was in the period of 1905-1907, which was associated with the rise of political life, the democratization of society, the strengthening of national cultural and educational prosperity. The further development of Pavlenkov libraries stopped because of the reaction policy in the country, increasing of the police harassment and the prohibition of Kyiv literacy society in 1908. It is underlined that Pavlenkov libraries were often the only centres of culture in the remote places. They also executed different social functions and were not only libraries, but also clubs and museums. It is proved that the main direction of Pavlenkov libraries activity was aimed to readers from the simple population, especially among the lower classes in villages and small towns, to reduction of the cultural distance between the centre and periphery, to the creation and development of cultural and educational space in the region. It is determined that despite a significant number of Pavlenkov libraries, established by the Kyiv literacy society (according to various sources from 167 till 267), the company had not put the goal to build a library network. They wanted to create as many public libraries as they could, regardless the frequency of their location. ; Цель работы: характеристика библиотечной деятельности Киевского общества грамотности по организации и распространению сети павленковских библиотек в начале ХХ в.; исследование особенностей комплектования книжного фонда указанных библиотек, своеобразия состава читателей, динамики основных библиотечных показателей, а также изучение значения павленковских библиотек в распространении просвещения и культуры в центральном регионе Украины. Методология исследования заключается в применении общенаучных и специальных методов познания, в частности автор использовал историко-сравнительный, статистический, хронологический и другие методы исследования. Использование совокупности методов исследования позволило охарактеризовать деятельность Киевского общества грамотности по созданию павленковских библиотек, проанализировать динамику их основных библиотечных показателей, изучить особенности функционирования, раскрыть их значение в распространении просвещения и культуры. Научная новизна работы заключается в том, что впервые раскрыты особенности основания павленковских библиотек Киевским обществом грамотности; в получении и расширении данных о деятельности павленковских библиотек в центральном регионе Украины в начале ХХ в .; во введении в научный оборот новых исторических источников . Сравнительный анализ динамики основных библиотечных показателей павленковских библиотек, организованных Киевским обществом грамотности, позволил определить зависимость эффективности их работы от уровня финансирования и качества комплектования книжных фондов, инициативы и активности заведующих библиотек и местной общественности. Выводы. В результате проведенного исследования выявлено, что наибольшая активность развития павленковских библиотек была в период 1905–1907 гг., что было связано с подъемом общественно-политической жизни, повышением уровня демократизации общества, усилением национально-культурного и просветительского развития. Дальнейшее развитие павленковских библиотек было остановлено началом реакции в стране, усилением полицейских притеснений и запретом деятельности Киевского общества грамотности в 1908 г. Установлено, что павленковские библиотеки были часто единственными очагами культуры в отдаленных населенных пунктах, они осуществляли разветвленные социальные функции, выполняя задачи не только библиотек, но и клубов и музеев. Доказано, что основное направление деятельности павленковских библиотек было ориентировано на приобщение к чтению широких слоев населения, в том числе социальных низов сел и небольших городков; на поддержку образовательного и просветительского процессов; на сокращение культурной дистанции между центром и периферией; на создание и развитие культурно-образовательного пространства региона. Определено, что несмотря на значительное количество организованных Киевским обществом грамотности павленковских библиотек (по разным данным от 167 до 267), Общество не ставило целью построение библиотечной сети как таковой, что объяснялось в основном стремлением к созданию как можно большего количества народных библиотек, независимо от частоты их расположения. ; Мета роботи: характеристика бібліотечної діяльності Київського товариства грамотності з організації та поширення мережі павленківських бібліотек на початку ХХ ст.; дослідження особливостей комплектування книжкового фонду зазначених книгозбірень, своєрідності складу читачів, динаміки основних бібліотечних показників, а також вивчення значення павленківських бібліотек у поширенні просвітництва та культури у центральному регіоні України. Методологія дослідження полягає в застосуванні загальнонаукових та спеціальних методів пізнання, зокрема автор використовував історико-порівняльний, статистичний, хронологічний та інші методи дослідження. Використання сукупності методів дослідження дозволило охарактеризувати діяльність Київського товариства грамотності із заснування павленківських бібліотек, проаналізувати динаміку їхніх основних бібліотечних показників, вивчити особливості функціонування, розкрити їх значення у поширенні просвітництва та культури. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше розкрито особливості заснування павленківських бібліотек Київським товариством грамотності; в отриманні та розширенні даних про діяльність павленківських бібліотек у центральному регіоні України на початку ХХ ст.; у введені до наукового обігу нових історичних джерел. Порівняльний аналіз динаміки основних бібліотечних показників павленківських бібліотек, заснованих Київським товариством грамотності, дозволив визначити залежність ефективності їхньої роботи від рівня фінансування та якості комплектування книжкових фондів, ініціативи та активності завідуючих бібліотек і місцевої громадськості. Висновки. У результаті проведеного дослідження виявлено, що найбільша активність розвитку павленківських бібліотек припадала на період 1905–1907 рр., що було пов'язано з піднесенням суспільно-політичного життя, підйомом рівня демократизації суспільства, посиленням національно-культурного та просвітницького розвію. Подальший розвиток павленківських бібліотек було зупинено початком реакції в країні, посиленням поліцейських утисків та забороною діяльності Київського товариства грамотності у 1908 р. Встановлено, що павленківські бібліотеки були часто єдиними осередками культури у віддалених населених пунктах, вони здійснювали розгалужені соціальні функції, виконуючи завдання не тільки книгозбірень, а й клубів та музеїв. Доведено, що основний напрям діяльності павленківських бібліотек було орієнтовано на прилучення до читання широких верств населення, зокрема соціальних низів сіл і невеликих містечок; на підтримку освітнього та просвітницького процесів; на скорочення культурної дистанції між центром і периферією; на створення та розвиток культурно-освітнього простору регіону. Визначено, що незважаючи на значну кількість заснованих Київським товариством грамотності павленківських бібліотек (за різними даними від 167 до 267), Товариство не ставило за мету побудувати бібліотечну мережу як таку, що пояснювалося, в основному, прагненням до створення якомога більшої кількості народних бібліотек, незалежно від частоти їхнього розташування.

Purpose. To assess the poliomyelitis epidemic situation in Ukraine and determine ways to maintain the status of a country as free from poliomyelitis.Materials and methods. Findings of the epidemiological surveillance on acute flaccid paralyses (AFP)/ poliomyelitis, and statistical reports of the Ministry of Healthcare of Ukraine «Performance of Annual Immunization Plan» (Form 5) (from 2008 to 2015) were analyzed.Findings and discussion. Since 2008 there has been a decrease of immunization coverage in Ukraine, as well as against poliomyelitis. Consequently, in 2012 pursuant to the conclusions of 7th Meeting of the Independent Monitoring Board of the Global Polio Eradication Initiative (October 29–31, 2012 London) Ukraine was listed as country at high risk of wild poliovirus transmission (alongside with the Horn of Africa, Kenya, Libya, Somalia, Uganda and Yemen). Despite the fact that polio immune prevention conditions in Ukraine were was rated as critical and the fact that this issue has been raised by the scientific community and up to the government levels, immunization coverage rates still remain extremely low (2008 — >98%, 2008 — 90.9%, 2009 — 80.6%, 2010 — 57.3%, 2011— 54.3%, 2012 — 73.7%, 2013 — 72.0%). Considering the required rate of 95%, the situation became particularly critical in 2014 (44.7%) and in the following year (as at 01.08.2015 — 17.3%). This resulted in vaccine-derived poliovirus (VDPV). Three strains of VDPV-2 were discovered in 2014, and in 2015 two polio outbreaks (2 cases) caused by circulating VDPV-1 were registered. Responding to the outbreak from October 2015 to February 2016 three immunization rounds to vaccinate children with oral polio vaccine (2 rounds for age groups from 2 months to 6 years; 3rd round — from 2 months to 10 years) with the respective coverage rates of 64.4%, 71.7% and 80.7%. This was followed by mop-up immunization campaign till 17.04.2016. Measures taken enabled some improvement of the immunization coverage conditions, namely in children under the age of 1 year had 3 vaccinations (inactivated + oral vaccine) the rate was 90.1%. At the same time, these figures were below 90% in 10 administrative areas. If immunization covers less than 90% the main goal of prophylactic immunization well not be accomplished, namely the formation of specific population immunity.Conclusions. The following conditions are necessary for the preservation and maintenance in Ukraine of status as a polio-free territory: the routine immunization coverage should remain at 95%; mop-up immunization should be provided for children till the age of 10 years that missed scheduled vaccinations; proper epidemiological surveillance of AFP/ poliomyelitis and other enteroviral infections should be conducted; virological control of wastewater should be enhanced. ; Цель: оценить эпидситуации по полиомиелиту в Украине и определить пути поддержания статуса свободной от полиомиелита территории.Материалы и методы. Проанализированы результаты эпидемиологического надзора за острыми вялыми параличами (ОВП) / полиомиелитом; статистические отчеты Минздрава Украины.Результаты и обсуждение. Начиная с 2008 г., в Украине начали снижаться показатели охвата прививками, в частности и против полиомиелита. В связи с этим в 2012 г. по выводам 7-го заседания Независимого совета по мониторингу о выполнении Программы глобальной эрадикации полиомиелита (29–31 октября 2012 г., Лондон), Украина была отнесена к странам высокого риска циркуляции «дикого» полиовируса в случае его завоза (наряду со странами Африканского Рога, Кенией, Ливией, Сомали, Угандой, Йеменом). Несмотря на то, что ситуация с иммунопрофилактикой полиомиелита в Украине была оценена как критическая, и тот факт, что этот вопрос неоднократно поднимался, начиная от научного сообщества до управленческих уровней, показатели охвата 3 дозами полиомиелитной вакцины и в дальнейшем оставались крайне низкими (2007 г. — >98%, 2008 г. — 90,9%, 2009 г. — 80,6%, 2010 г. — 57,3%, 2011 г. — 54,3%, 2012 г. — 73,7%, 2013 г. — 72,0%). При необходимом уровне не менее 95% особо критического значения они приобрели в 2014 г. (44,7%) и следущем году (на 01.08.2015 г. — 17,3%). Следствием стало формирование вакцинородственных вариантов полиовируса (ВРПВ). 3 штамма ВРПВ2 обнаружено в 2014 г., а в 2015 г. была зарегистрирована вспышка полиомиелита (2 случая), вызванная циркулирующим ВРПВ1. В ответ на вспышку в течение октября 2015 г. — февраля 2016 года проведено 3 тура вакцинации детей оральной полиомиелитной вакциной (2 тура — возрастная группа 2 мес. — 6 лет, 3_й тур — 2 мес. — 10 лет) с уровнями охвата соответственно 64,4%, 71,7% и 80,7%. В дальнейшем к 17.04.2016 г. продолжалась «подчищающая» иммунизация. Проведенные мероприятия позволили несколько улучшить состояние охвата прививками (часть детей в возрасте до 1 года получили 3 прививки — инактивированная + оральная вакцина), составившее 90,1%. В то же время, в 10 административных регионах эти показатели были ниже 90%. При охвате прививками ниже 90% теряется основная функция вакцинопрофилактики — формирование коллективной защиты.Выводы. Для сохранения Украиной статуса территории, свободной от полиомиелита, необходимо постоянное поддержание 95% уровня рутинной иммунизации; проведение доохвата иммунизацией детей возрастной группы до 10 лет, не получивших необходимые прививки по возрасту; осуществление надлежащего эпидемиологического надзора за ОВП/полиомиелитом и другими энтеровирусными инфекциями; усиление вирусологического мониторинга сточных вод. ; Мета. Оцінити епідситуацію з поліомієліту в Україні та визначити шляхи підтримки статусу вільної від поліомієліту території.Матеріали та методи. Проаналізовано результати епідеміологічного нагляду за гострими в'ялими паралічами (ГВП)/поліомієлітом; статистичні звіти МОЗ України.Результати та обговорення. Починаючи з 2008 р., в Україні почали знижуватися показники охоплення щепленнями, зокрема й проти поліомієліту. У зв'язку з цим у 2012 р. за висновками 7-го засідання Незалежної ради по моніторингу щодо виконання Програми глобальної ерадикації поліомієліту (29–31 жовтня 2012 р., Лондон), Україну було віднесено до країн високого ризику циркуляції «дикого» поліовірусу в разі його завозу (поряд із країнами Африканського Рогу, Кенією, Лівією, Сомалі, Угандою, Єменом). Незважаючи на те, що ситуація з імунопрофілактики поліомієліту в Україні була оцінена як критична, та той факт, що це питання неодноразово піднімалося, починаючи від наукової спільноти до управлінських рівнів, показники охоплення 3 дозами поліомієлітної вакцини і надалі залишалися вкрай низькими (2007 р. — >98%, 2008 р. — 90,9%, 2009 р. — 80,6%, 2010 р. — 57,3%, 2011 р. — 54,3%, 2012 р. — 73,7%, 2013р. — 72,0 %). При необхідному рівні не менше 95% особливо критичного значення вони набули в 2014 (44,7%) та наступному роках (на 01.08.2015 р. — 17,3%). Наслідком стало формування вакциноспоріднених варіантів поліовірусу (ВСПВ). 3 штами ВСПВ2 виявлено в 2014 р., а в 2015 р. було зареєстровано спалах поліомієліту (2 випадки), викликаний циркулюючим ВСПВ1. У відповідь на спалах протягом жовтня 2015 р. — лютого 2016 р. проведено 3 тури вакцинації дітей оральною поліомієлітною вакциною (2 тури — вікова група 2 міс. — 6 років; 3-й тур — 2 міс. — 10 років) із рівнями охоплення відповідно 64,4%, 71,7% та 80,7%. Надалі до 17.04.2016 р. тривала «підчищаюча» імунізація. Проведені заходи дали змогу дещо покращити стан охоплення щепленнями, а саме частка дітей віком до 1 року, що отримали 3 щеплення (інактивована + оральна вакцина), склала 90,1%. У той же час, у 10 адміністративних регіонах ці показники були нижче 90%. При охопленні щепленнями нижче 90% втрачається основна функція вакцинопрофілактики — формування колективного захисту.Висновки. Для збереження Україною статусу території, вільної від поліомієліту, необхідним є постійне підтримання 95% рівня рутинної імунізації; проведення доохоплення імунізацією дітей вікової групи до 10 років, хто не отримав необхідні щеплення за віком; здійснення належного епідеміологічного нагляду за ГВП/поліомієлітом та іншими ентеровірусними інфекціями; посилення вірусологічного моніторингу стічних вод.

Purpose of the study. The article explores the socio-pedagogical prerequisites and the main stages in the development of student self-management as a socio-cultural phenomenon and as a special form of initiative, independent public activity of students aimed at solving important issues of life activity of the university, developing social activity, supporting civic initiatives of student youth. During the research a number of general scientific methods were used: historical, descriptive and comparative. With the help of the historical method, the main stages of the development of student self-government, the features of its transformation in the educational space, were analyzed. The descriptive method made it possible to single out and systematize the features of the functioning of bodies of student government at all stages of its development. The application of the comparative method helped to identify the main differences and general characteristics in the structures of student self-government and procedurally provided a comparison of the implementation of the rights and competencies of student self-government bodies. Scientific novelty. For the first time, the main stages of the formation and development of student self-government in the Higher State Educational Institution of Ukraine "Bukovina State Medical University" are systematically presented, the understanding of the essence and functions of student self-government in the higher educational institution was deepened, and ideas for attracting students as competent, active and constructive partners in creation and formation of the European Higher Education Area. Conclusions. It is proved that student self-government is a form of self-organization of students, a mechanism for representation and assertion of one's rights, the possibility of self-realization. It is student self-management that is called upon to protect the rights of students and be their representative in the administrations of universities. Student self-government is determined by the law and the real ability of the student community to independently resolve issues within the framework of the current legislation and the university statute. The authors analyzed the development of student self-government in the historical aspect, which made it possible to determine the direct relationship between the essential features of its development and socio-political tendencies in the state. ; But de l'étude L'article examine le contexte social et éducatif, et les principales étapes du développement de l'autogestion des étudiants en tant que phénomène social et culturel et comme une forme particulière d'initiative, les activités d'auto-sociale des étudiants pour faire face aux questions importantes de l'université de la vie, le développement de l'activité sociale, le soutien des initiatives civiles des étudiants. Au cours de la recherche, un certain nombre de méthodes scientifiques générales ont été utilisées: historique, descriptive et comparative. En utilisant la méthode historique ont été analysés par étapes principales étudiants de l'auto en particulier sa transformation en espace éducatif. méthode descriptive a permis d'identifier et de systématiser les caractéristiques de fonctionnement des organes d'autonomie gouvernementale des étudiants à tous les stades de son développement. L'utilisation de la méthode comparative a permis d'identifier les principales différences et caractéristiques communes dans la structure du gouvernement étudiant et la procédure a fourni une comparaison des droits et des compétences du gouvernement étudiant. Nouveauté scientifique. Pour la première fois présente systématiquement les principales étapes de la formation et le développement de l'autonomie des étudiants dans le Suprême « State Medical University Bucovine » établissements d'enseignement publics de l'Ukraine, en profondeur la compréhension de la nature et les fonctions du gouvernement étudiant à l'université, a été développé pour attirer les étudiants en tant que partenaires compétents, actifs et constructifs dans la création et la formation de l'espace européen de l'enseignement supérieur. Conclusions Il est prouvé que l'autonomie gouvernementale des étudiants est une forme d'auto-organisation des étudiants, un mécanisme de représentation et d'affirmation de leurs droits, la possibilité de réalisation de soi. Ce gouvernement étudiant destiné à protéger les droits des étudiants et d'être leur représentant dans les administrations des universités. Le gouvernement étudiant est déterminé par le droit et la communauté étudiante la capacité de résoudre des problèmes de façon indépendante dans le cadre de la législation en vigueur et le statut universitaire. Les auteurs ont analysé le développement de l'autonomie des élèves dans l'aspect historique, permettant de déterminer une corrélation directe entre les caractéristiques essentielles de son développement et les tendances socio-politiques du pays. ; Цель исследования. В статье исследованы социально-педагогические предпосылки и основные этапы развития студенческого самоуправления как социокультурного феномена и как особой формы инициативной, самостоятельной общественной деятельности студентов, направленной на решение важных вопросов жизнедеятельности вуза, развитие социальной активности, поддержку гражданских инициатив студенческой молодежи. При проведении исследования были использованы ряд общенаучных методов: исторический, описательный и сравнительный. С помощью исторического метода были проанализированы основные этапы развития студенческого самоуправления, особенности его трансформации в образовательном пространстве. Описательный метод дал возможность выделить и систематизировать особенности функционирования органов студенческого самоуправления на всех этапах его развития. Применение сравнительного метода способствовало выявлению основных различий и общих характеристик в структурах студенческого самоуправления и процедурно обеспечило сравнение реализации прав и компетенций органов студенческого самоуправления. Научная новизна. Впервые системно представлены основные этапы становления и развития студенческого самоуправления в Высшем государственном учебном заведении Украины «Буковинский государственный медицинский университет», углубленно понимания сущности и функций студенческого самоуправления в высшем учебном заведении, получили дальнейшее развитие идеи по привлечению студентов как компетентных, активных и конструктивных партнеров в создании и формировании Европейского пространства высшего образования. Выводы. Доказано, что студенческое самоуправление является формой самоорганизации студентов, механизмом представительства и отстаивания своих прав, возможностью самореализации. Именно студенческое самоуправление призвано защищать права студентов и быть их представителем в администрациях вузов. Студенческое самоуправление определяется правом и реальной способностью студенческой общины самостоятельно решать вопросы в рамках действующего законодательства и устава университета. Авторами проведен анализ развития студенческого самоуправления в историческом аспекте, что позволило определить прямую зависимость между сущностными особенностями его развития и общественно-политическими тенденциями в государстве. ; Мета дослідження. У статті досліджено соціально-педагогічні передумови та основні етапи розвитку студентського само- управління як соціокультурного феномену та як особливої форми ініціативної, самостійної громадської діяльності студентів, спрямованої на вирішення важливих питань життєдіяльності вузу, розвиток соціальної активності, підтримку громадянських ініціатив студентської молоді. При проведенні дослідження були використані ряд загальнонаукових методів: історичний, описовий та порівняльний. За допомогою історичного методу було проаналізовано основні етапи розвитку студентського самоврядування, особливості його трансформації в освітньому просторі. Описовий метод дав можливість виділити і систематизувати особливості функціонування органів студентського самоврядування на всіх етапах його розвитку. Застосування порівняльного методу сприяло виявленню основних відмінностей та спільних характеристик в структурах студентського самоврядування та процедурно забезпечило порівняння реалізації прав і компетенцій органів студентського самоврядування. Наукова новизна. Вперше системно представлені основні етапи становлення та розвитку студентського самоврядування у Вищому державному навчальному закладі України «Буковинський державний медичний університет», поглиблено розуміння сутності і функцій студентського самоврядування у вищому навчальному закладі, отримали подальший розвиток ідеї щодо залучення студентів як компетентних, активних і конструктивних партнерів у створенні і формуванні Європейського простору вищої освіти. Висновки. Доведено, що студентське самоврядування є формою самоорганізації студентів, механізмом представництва і відстоювання своїх прав, можливістю самореалізації. Саме студентське самоврядування покликане захищати права студентів і бути їхнім представником в адміністраціях ВНЗ. Студентське самоврядування визначається правом і реальною здатністю студентської громади самостійно вирішувати питання в рамках чинного законодавства і статуту університету. Авторами проведено аналіз розвитку студентського самоврядування в історичному аспекті, що дозволило визначити пряму залежність між сутнісними особливостями його розвитку і суспільно-політичними тенденціями в державі.

Purpose of Article. The purposes of the article are to characterize the librarian activity of the Kyiv literacy society in the organization and distribution of the Pavlenkov libraries network at the beginning of the twentieth century; to study the characteristics of acquisition of books of those libraries, the originality of readers, dynamics of basic library indicators; to analyse the importance of Pavlenkov libraries in spreading education and culture in the central region of Ukraine. Methodology. The research methodology is to applygeneral specific and special methods. The author uses historical-comparative, statistical, chronological and other methods. The using of these research methods allow to characterize the activities of the Kyiv literacy Society, concerning foundation of Pavlenkov libraries and to analyse the dynamics of the main librarian indicators, to study features of their function and to show their significance in the spread of education and culture. Scientific Novelty. The scientific novelty of the article in the fact that the author is the first who has researched the features of the Pavlenkov libraries foundation by Kyiv literacy society; obtained and expanded activity of Pavlenkov libraries in the central region of Ukraine in the early twentieth century; put new historical sources into scientific circulation. The comparative analysis of the dynamics of the main indicators of Pavlenkov libraries, based Kyiv literacy society, allows to determine the dependence of the efficiency of their work on the level of funding and the quality of Collection, initiatives and activities of heads of libraries and the local community. Conclusions. It is proved that the most active development of Pavlenkov libraries was in the period of 1905-1907, which was associated with the rise of political life, the democratization of society, the strengthening of national cultural and educational prosperity. The further development of Pavlenkov libraries stopped because of the reaction policy in the country, increasing of the police harassment and the prohibition of Kyiv literacy society in 1908. It is underlined that Pavlenkov libraries were often the only centres of culture in the remote places. They also executed different social functions and were not only libraries, but also clubs and museums. It is proved that the main direction of Pavlenkov libraries activity was aimed to readers from the simple population, especially among the lower classes in villages and small towns, to reduction of the cultural distance between the centre and periphery, to the creation and development of cultural and educational space in the region. It is determined that despite a significant number of Pavlenkov libraries, established by the Kyiv literacy society (according to various sources from 167 till 267), the company had not put the goal to build a library network. They wanted to create as many public libraries as they could, regardless the frequency of their location. ; Цель работы: характеристика библиотечной деятельности Киевского общества грамотности по организации и распространению сети павленковских библиотек в начале ХХ в.; исследование особенностей комплектования книжного фонда указанных библиотек, своеобразия состава читателей, динамики основных библиотечных показателей, а также изучение значения павленковских библиотек в распространении просвещения и культуры в центральном регионе Украины. Методология исследования заключается в применении общенаучных и специальных методов познания, в частности автор использовал историко-сравнительный, статистический, хронологический и другие методы исследования. Использование совокупности методов исследования позволило охарактеризовать деятельность Киевского общества грамотности по созданию павленковских библиотек, проанализировать динамику их основных библиотечных показателей, изучить особенности функционирования, раскрыть их значение в распространении просвещения и культуры. Научная новизна работы заключается в том, что впервые раскрыты особенности основания павленковских библиотек Киевским обществом грамотности; в получении и расширении данных о деятельности павленковских библиотек в центральном регионе Украины в начале ХХ в .; во введении в научный оборот новых исторических источников . Сравнительный анализ динамики основных библиотечных показателей павленковских библиотек, организованных Киевским обществом грамотности, позволил определить зависимость эффективности их работы от уровня финансирования и качества комплектования книжных фондов, инициативы и активности заведующих библиотек и местной общественности. Выводы. В результате проведенного исследования выявлено, что наибольшая активность развития павленковских библиотек была в период 1905–1907 гг., что было связано с подъемом общественно-политической жизни, повышением уровня демократизации общества, усилением национально-культурного и просветительского развития. Дальнейшее развитие павленковских библиотек было остановлено началом реакции в стране, усилением полицейских притеснений и запретом деятельности Киевского общества грамотности в 1908 г. Установлено, что павленковские библиотеки были часто единственными очагами культуры в отдаленных населенных пунктах, они осуществляли разветвленные социальные функции, выполняя задачи не только библиотек, но и клубов и музеев. Доказано, что основное направление деятельности павленковских библиотек было ориентировано на приобщение к чтению широких слоев населения, в том числе социальных низов сел и небольших городков; на поддержку образовательного и просветительского процессов; на сокращение культурной дистанции между центром и периферией; на создание и развитие культурно-образовательного пространства региона. Определено, что несмотря на значительное количество организованных Киевским обществом грамотности павленковских библиотек (по разным данным от 167 до 267), Общество не ставило целью построение библиотечной сети как таковой, что объяснялось в основном стремлением к созданию как можно большего количества народных библиотек, независимо от частоты их расположения. ; Мета роботи: характеристика бібліотечної діяльності Київського товариства грамотності з організації та поширення мережі павленківських бібліотек на початку ХХ ст.; дослідження особливостей комплектування книжкового фонду зазначених книгозбірень, своєрідності складу читачів, динаміки основних бібліотечних показників, а також вивчення значення павленківських бібліотек у поширенні просвітництва та культури у центральному регіоні України. Методологія дослідження полягає в застосуванні загальнонаукових та спеціальних методів пізнання, зокрема автор використовував історико-порівняльний, статистичний, хронологічний та інші методи дослідження. Використання сукупності методів дослідження дозволило охарактеризувати діяльність Київського товариства грамотності із заснування павленківських бібліотек, проаналізувати динаміку їхніх основних бібліотечних показників, вивчити особливості функціонування, розкрити їх значення у поширенні просвітництва та культури. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше розкрито особливості заснування павленківських бібліотек Київським товариством грамотності; в отриманні та розширенні даних про діяльність павленківських бібліотек у центральному регіоні України на початку ХХ ст.; у введені до наукового обігу нових історичних джерел. Порівняльний аналіз динаміки основних бібліотечних показників павленківських бібліотек, заснованих Київським товариством грамотності, дозволив визначити залежність ефективності їхньої роботи від рівня фінансування та якості комплектування книжкових фондів, ініціативи та активності завідуючих бібліотек і місцевої громадськості. Висновки. У результаті проведеного дослідження виявлено, що найбільша активність розвитку павленківських бібліотек припадала на період 1905–1907 рр., що було пов'язано з піднесенням суспільно-політичного життя, підйомом рівня демократизації суспільства, посиленням національно-культурного та просвітницького розвію. Подальший розвиток павленківських бібліотек було зупинено початком реакції в країні, посиленням поліцейських утисків та забороною діяльності Київського товариства грамотності у 1908 р. Встановлено, що павленківські бібліотеки були часто єдиними осередками культури у віддалених населених пунктах, вони здійснювали розгалужені соціальні функції, виконуючи завдання не тільки книгозбірень, а й клубів та музеїв. Доведено, що основний напрям діяльності павленківських бібліотек було орієнтовано на прилучення до читання широких верств населення, зокрема соціальних низів сіл і невеликих містечок; на підтримку освітнього та просвітницького процесів; на скорочення культурної дистанції між центром і периферією; на створення та розвиток культурно-освітнього простору регіону. Визначено, що незважаючи на значну кількість заснованих Київським товариством грамотності павленківських бібліотек (за різними даними від 167 до 267), Товариство не ставило за мету побудувати бібліотечну мережу як таку, що пояснювалося, в основному, прагненням до створення якомога більшої кількості народних бібліотек, незалежно від частоти їхнього розташування.

Purpose. To assess the poliomyelitis epidemic situation in Ukraine and determine ways to maintain the status of a country as free from poliomyelitis.Materials and methods. Findings of the epidemiological surveillance on acute flaccid paralyses (AFP)/ poliomyelitis, and statistical reports of the Ministry of Healthcare of Ukraine «Performance of Annual Immunization Plan» (Form 5) (from 2008 to 2015) were analyzed.Findings and discussion. Since 2008 there has been a decrease of immunization coverage in Ukraine, as well as against poliomyelitis. Consequently, in 2012 pursuant to the conclusions of 7th Meeting of the Independent Monitoring Board of the Global Polio Eradication Initiative (October 29–31, 2012 London) Ukraine was listed as country at high risk of wild poliovirus transmission (alongside with the Horn of Africa, Kenya, Libya, Somalia, Uganda and Yemen). Despite the fact that polio immune prevention conditions in Ukraine were was rated as critical and the fact that this issue has been raised by the scientific community and up to the government levels, immunization coverage rates still remain extremely low (2008 — >98%, 2008 — 90.9%, 2009 — 80.6%, 2010 — 57.3%, 2011— 54.3%, 2012 — 73.7%, 2013 — 72.0%). Considering the required rate of 95%, the situation became particularly critical in 2014 (44.7%) and in the following year (as at 01.08.2015 — 17.3%). This resulted in vaccine-derived poliovirus (VDPV). Three strains of VDPV-2 were discovered in 2014, and in 2015 two polio outbreaks (2 cases) caused by circulating VDPV-1 were registered. Responding to the outbreak from October 2015 to February 2016 three immunization rounds to vaccinate children with oral polio vaccine (2 rounds for age groups from 2 months to 6 years; 3rd round — from 2 months to 10 years) with the respective coverage rates of 64.4%, 71.7% and 80.7%. This was followed by mop-up immunization campaign till 17.04.2016. Measures taken enabled some improvement of the immunization coverage conditions, namely in children under the age of 1 year had 3 vaccinations (inactivated + oral vaccine) the rate was 90.1%. At the same time, these figures were below 90% in 10 administrative areas. If immunization covers less than 90% the main goal of prophylactic immunization well not be accomplished, namely the formation of specific population immunity.Conclusions. The following conditions are necessary for the preservation and maintenance in Ukraine of status as a polio-free territory: the routine immunization coverage should remain at 95%; mop-up immunization should be provided for children till the age of 10 years that missed scheduled vaccinations; proper epidemiological surveillance of AFP/ poliomyelitis and other enteroviral infections should be conducted; virological control of wastewater should be enhanced. ; Цель: оценить эпидситуации по полиомиелиту в Украине и определить пути поддержания статуса свободной от полиомиелита территории.Материалы и методы. Проанализированы результаты эпидемиологического надзора за острыми вялыми параличами (ОВП) / полиомиелитом; статистические отчеты Минздрава Украины.Результаты и обсуждение. Начиная с 2008 г., в Украине начали снижаться показатели охвата прививками, в частности и против полиомиелита. В связи с этим в 2012 г. по выводам 7-го заседания Независимого совета по мониторингу о выполнении Программы глобальной эрадикации полиомиелита (29–31 октября 2012 г., Лондон), Украина была отнесена к странам высокого риска циркуляции «дикого» полиовируса в случае его завоза (наряду со странами Африканского Рога, Кенией, Ливией, Сомали, Угандой, Йеменом). Несмотря на то, что ситуация с иммунопрофилактикой полиомиелита в Украине была оценена как критическая, и тот факт, что этот вопрос неоднократно поднимался, начиная от научного сообщества до управленческих уровней, показатели охвата 3 дозами полиомиелитной вакцины и в дальнейшем оставались крайне низкими (2007 г. — >98%, 2008 г. — 90,9%, 2009 г. — 80,6%, 2010 г. — 57,3%, 2011 г. — 54,3%, 2012 г. — 73,7%, 2013 г. — 72,0%). При необходимом уровне не менее 95% особо критического значения они приобрели в 2014 г. (44,7%) и следущем году (на 01.08.2015 г. — 17,3%). Следствием стало формирование вакцинородственных вариантов полиовируса (ВРПВ). 3 штамма ВРПВ2 обнаружено в 2014 г., а в 2015 г. была зарегистрирована вспышка полиомиелита (2 случая), вызванная циркулирующим ВРПВ1. В ответ на вспышку в течение октября 2015 г. — февраля 2016 года проведено 3 тура вакцинации детей оральной полиомиелитной вакциной (2 тура — возрастная группа 2 мес. — 6 лет, 3_й тур — 2 мес. — 10 лет) с уровнями охвата соответственно 64,4%, 71,7% и 80,7%. В дальнейшем к 17.04.2016 г. продолжалась «подчищающая» иммунизация. Проведенные мероприятия позволили несколько улучшить состояние охвата прививками (часть детей в возрасте до 1 года получили 3 прививки — инактивированная + оральная вакцина), составившее 90,1%. В то же время, в 10 административных регионах эти показатели были ниже 90%. При охвате прививками ниже 90% теряется основная функция вакцинопрофилактики — формирование коллективной защиты.Выводы. Для сохранения Украиной статуса территории, свободной от полиомиелита, необходимо постоянное поддержание 95% уровня рутинной иммунизации; проведение доохвата иммунизацией детей возрастной группы до 10 лет, не получивших необходимые прививки по возрасту; осуществление надлежащего эпидемиологического надзора за ОВП/полиомиелитом и другими энтеровирусными инфекциями; усиление вирусологического мониторинга сточных вод. ; Мета. Оцінити епідситуацію з поліомієліту в Україні та визначити шляхи підтримки статусу вільної від поліомієліту території.Матеріали та методи. Проаналізовано результати епідеміологічного нагляду за гострими в'ялими паралічами (ГВП)/поліомієлітом; статистичні звіти МОЗ України.Результати та обговорення. Починаючи з 2008 р., в Україні почали знижуватися показники охоплення щепленнями, зокрема й проти поліомієліту. У зв'язку з цим у 2012 р. за висновками 7-го засідання Незалежної ради по моніторингу щодо виконання Програми глобальної ерадикації поліомієліту (29–31 жовтня 2012 р., Лондон), Україну було віднесено до країн високого ризику циркуляції «дикого» поліовірусу в разі його завозу (поряд із країнами Африканського Рогу, Кенією, Лівією, Сомалі, Угандою, Єменом). Незважаючи на те, що ситуація з імунопрофілактики поліомієліту в Україні була оцінена як критична, та той факт, що це питання неодноразово піднімалося, починаючи від наукової спільноти до управлінських рівнів, показники охоплення 3 дозами поліомієлітної вакцини і надалі залишалися вкрай низькими (2007 р. — >98%, 2008 р. — 90,9%, 2009 р. — 80,6%, 2010 р. — 57,3%, 2011 р. — 54,3%, 2012 р. — 73,7%, 2013р. — 72,0 %). При необхідному рівні не менше 95% особливо критичного значення вони набули в 2014 (44,7%) та наступному роках (на 01.08.2015 р. — 17,3%). Наслідком стало формування вакциноспоріднених варіантів поліовірусу (ВСПВ). 3 штами ВСПВ2 виявлено в 2014 р., а в 2015 р. було зареєстровано спалах поліомієліту (2 випадки), викликаний циркулюючим ВСПВ1. У відповідь на спалах протягом жовтня 2015 р. — лютого 2016 р. проведено 3 тури вакцинації дітей оральною поліомієлітною вакциною (2 тури — вікова група 2 міс. — 6 років; 3-й тур — 2 міс. — 10 років) із рівнями охоплення відповідно 64,4%, 71,7% та 80,7%. Надалі до 17.04.2016 р. тривала «підчищаюча» імунізація. Проведені заходи дали змогу дещо покращити стан охоплення щепленнями, а саме частка дітей віком до 1 року, що отримали 3 щеплення (інактивована + оральна вакцина), склала 90,1%. У той же час, у 10 адміністративних регіонах ці показники були нижче 90%. При охопленні щепленнями нижче 90% втрачається основна функція вакцинопрофілактики — формування колективного захисту.Висновки. Для збереження Україною статусу території, вільної від поліомієліту, необхідним є постійне підтримання 95% рівня рутинної імунізації; проведення доохоплення імунізацією дітей вікової групи до 10 років, хто не отримав необхідні щеплення за віком; здійснення належного епідеміологічного нагляду за ГВП/поліомієлітом та іншими ентеровірусними інфекціями; посилення вірусологічного моніторингу стічних вод.

Purpose of the study. The article explores the socio-pedagogical prerequisites and the main stages in the development of student self-management as a socio-cultural phenomenon and as a special form of initiative, independent public activity of students aimed at solving important issues of life activity of the university, developing social activity, supporting civic initiatives of student youth. During the research a number of general scientific methods were used: historical, descriptive and comparative. With the help of the historical method, the main stages of the development of student self-government, the features of its transformation in the educational space, were analyzed. The descriptive method made it possible to single out and systematize the features of the functioning of bodies of student government at all stages of its development. The application of the comparative method helped to identify the main differences and general characteristics in the structures of student self-government and procedurally provided a comparison of the implementation of the rights and competencies of student self-government bodies. Scientific novelty. For the first time, the main stages of the formation and development of student self-government in the Higher State Educational Institution of Ukraine "Bukovina State Medical University" are systematically presented, the understanding of the essence and functions of student self-government in the higher educational institution was deepened, and ideas for attracting students as competent, active and constructive partners in creation and formation of the European Higher Education Area. Conclusions. It is proved that student self-government is a form of self-organization of students, a mechanism for representation and assertion of one's rights, the possibility of self-realization. It is student self-management that is called upon to protect the rights of students and be their representative in the administrations of universities. Student self-government is determined by the law and the real ability of the student community to independently resolve issues within the framework of the current legislation and the university statute. The authors analyzed the development of student self-government in the historical aspect, which made it possible to determine the direct relationship between the essential features of its development and socio-political tendencies in the state. ; But de l'étude L'article examine le contexte social et éducatif, et les principales étapes du développement de l'autogestion des étudiants en tant que phénomène social et culturel et comme une forme particulière d'initiative, les activités d'auto-sociale des étudiants pour faire face aux questions importantes de l'université de la vie, le développement de l'activité sociale, le soutien des initiatives civiles des étudiants. Au cours de la recherche, un certain nombre de méthodes scientifiques générales ont été utilisées: historique, descriptive et comparative. En utilisant la méthode historique ont été analysés par étapes principales étudiants de l'auto en particulier sa transformation en espace éducatif. méthode descriptive a permis d'identifier et de systématiser les caractéristiques de fonctionnement des organes d'autonomie gouvernementale des étudiants à tous les stades de son développement. L'utilisation de la méthode comparative a permis d'identifier les principales différences et caractéristiques communes dans la structure du gouvernement étudiant et la procédure a fourni une comparaison des droits et des compétences du gouvernement étudiant. Nouveauté scientifique. Pour la première fois présente systématiquement les principales étapes de la formation et le développement de l'autonomie des étudiants dans le Suprême « State Medical University Bucovine » établissements d'enseignement publics de l'Ukraine, en profondeur la compréhension de la nature et les fonctions du gouvernement étudiant à l'université, a été développé pour attirer les étudiants en tant que partenaires compétents, actifs et constructifs dans la création et la formation de l'espace européen de l'enseignement supérieur. Conclusions Il est prouvé que l'autonomie gouvernementale des étudiants est une forme d'auto-organisation des étudiants, un mécanisme de représentation et d'affirmation de leurs droits, la possibilité de réalisation de soi. Ce gouvernement étudiant destiné à protéger les droits des étudiants et d'être leur représentant dans les administrations des universités. Le gouvernement étudiant est déterminé par le droit et la communauté étudiante la capacité de résoudre des problèmes de façon indépendante dans le cadre de la législation en vigueur et le statut universitaire. Les auteurs ont analysé le développement de l'autonomie des élèves dans l'aspect historique, permettant de déterminer une corrélation directe entre les caractéristiques essentielles de son développement et les tendances socio-politiques du pays. ; Цель исследования. В статье исследованы социально-педагогические предпосылки и основные этапы развития студенческого самоуправления как социокультурного феномена и как особой формы инициативной, самостоятельной общественной деятельности студентов, направленной на решение важных вопросов жизнедеятельности вуза, развитие социальной активности, поддержку гражданских инициатив студенческой молодежи. При проведении исследования были использованы ряд общенаучных методов: исторический, описательный и сравнительный. С помощью исторического метода были проанализированы основные этапы развития студенческого самоуправления, особенности его трансформации в образовательном пространстве. Описательный метод дал возможность выделить и систематизировать особенности функционирования органов студенческого самоуправления на всех этапах его развития. Применение сравнительного метода способствовало выявлению основных различий и общих характеристик в структурах студенческого самоуправления и процедурно обеспечило сравнение реализации прав и компетенций органов студенческого самоуправления. Научная новизна. Впервые системно представлены основные этапы становления и развития студенческого самоуправления в Высшем государственном учебном заведении Украины «Буковинский государственный медицинский университет», углубленно понимания сущности и функций студенческого самоуправления в высшем учебном заведении, получили дальнейшее развитие идеи по привлечению студентов как компетентных, активных и конструктивных партнеров в создании и формировании Европейского пространства высшего образования. Выводы. Доказано, что студенческое самоуправление является формой самоорганизации студентов, механизмом представительства и отстаивания своих прав, возможностью самореализации. Именно студенческое самоуправление призвано защищать права студентов и быть их представителем в администрациях вузов. Студенческое самоуправление определяется правом и реальной способностью студенческой общины самостоятельно решать вопросы в рамках действующего законодательства и устава университета. Авторами проведен анализ развития студенческого самоуправления в историческом аспекте, что позволило определить прямую зависимость между сущностными особенностями его развития и общественно-политическими тенденциями в государстве. ; Мета дослідження. У статті досліджено соціально-педагогічні передумови та основні етапи розвитку студентського само- управління як соціокультурного феномену та як особливої форми ініціативної, самостійної громадської діяльності студентів, спрямованої на вирішення важливих питань життєдіяльності вузу, розвиток соціальної активності, підтримку громадянських ініціатив студентської молоді. При проведенні дослідження були використані ряд загальнонаукових методів: історичний, описовий та порівняльний. За допомогою історичного методу було проаналізовано основні етапи розвитку студентського самоврядування, особливості його трансформації в освітньому просторі. Описовий метод дав можливість виділити і систематизувати особливості функціонування органів студентського самоврядування на всіх етапах його розвитку. Застосування порівняльного методу сприяло виявленню основних відмінностей та спільних характеристик в структурах студентського самоврядування та процедурно забезпечило порівняння реалізації прав і компетенцій органів студентського самоврядування. Наукова новизна. Вперше системно представлені основні етапи становлення та розвитку студентського самоврядування у Вищому державному навчальному закладі України «Буковинський державний медичний університет», поглиблено розуміння сутності і функцій студентського самоврядування у вищому навчальному закладі, отримали подальший розвиток ідеї щодо залучення студентів як компетентних, активних і конструктивних партнерів у створенні і формуванні Європейського простору вищої освіти. Висновки. Доведено, що студентське самоврядування є формою самоорганізації студентів, механізмом представництва і відстоювання своїх прав, можливістю самореалізації. Саме студентське самоврядування покликане захищати права студентів і бути їхнім представником в адміністраціях ВНЗ. Студентське самоврядування визначається правом і реальною здатністю студентської громади самостійно вирішувати питання в рамках чинного законодавства і статуту університету. Авторами проведено аналіз розвитку студентського самоврядування в історичному аспекті, що дозволило визначити пряму залежність між сутнісними особливостями його розвитку і суспільно-політичними тенденціями в державі.

Статья посвящена рассмотрению сущности глобализационных процессов, их влияния на образование и реализацию права. Выявлены закономерности развития правовой системы Украины, а также положительные и негативные последствия глобализации для государства вцелом ; Problem statement. Globalization is universal in nature and the nature of the phenomenon. It covers not only the global economy, finance, the media, where it manifests itself in the most developed form, and other areas of public life, including the right. This right is not just a means of securing formal processes of globalization and manages, but also feel the same on their part to significant influence. In this regard, the study of any issues related to the transformation of legal phenomena and processes in the context of globalization, today is important.The topical value of the research. A characteristic feature of the modern world is the interpenetration of cultures and principles of law that can be described by such concepts as convergence, integration, assimilation, creative interaction. Covered by the notions of dynamic processes on the one hand, contribute to the formation of a unified world community on the other, accompanied by contradictory processes aimed at identifying cultural identity, legal autonomy and generate a number of important theoretical and practical issues affecting the different sides of law. It comes to the requirements that apply modern legal systems globalization. These requirements cannot be underestimated, since all legal systems regardless of their own free will involve in the changes that are taking place and the conditions of their existence.The aim of the article. The relevance of the proposed research problems caused by the realities of today. In the context of globalization there is a need for theoretical and methodological understanding the nature and trends of the national legal system. The new research paradigms based legal system in the science of state and law, which is important for the formation of legal awareness and implementation of the rule of law in Ukraine.Historical experience shows that proclaimed as universal determinants «universal values» are not always relevant to national legal systems. Templates mechanically transferred often are not zhyttyediyalnymy because it does not take into account the features of the mentality and legal culture, formed in a particular society in the historical and cultural development.The effectiveness and viability of the legal system reflected in the extent to which the modern state links its development with the formation of legal awareness; develop legal culture, the achievement of stability in the legal intrastate and international relations.The article is a review of the main approaches to understanding the processes of globalization, the analysis of the forms and directions of separating from related processes and phenomena that determine the trends of the legal system of Ukraine in the context of globalization.An example of the impact of globalization on the legal system of the state is to take 4 November 1950 in Rome ten member states of the Council of Europe (Belgium, UK, Germany, Denmark, Iceland, Italy, Luxembourg, Netherlands, Norway, France) Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and the establishment to ensure obligations under the Convention 21 January 1959 the European court of human rights to consider complaints of violations of the Convention. Ratification of the European Convention enables all persons under its jurisdiction; apply to the European Court if they believe their rights have been violated. This also applies to citizens of Ukraine, which is confirmed by Article 55 of the Constitution of Ukraine.The main systemic risk factor in the formation of a single global world economy that emerged in the context of globalization is that the global economy with its inherent system of international economic relations is increasingly spreading properties market economy as a system of self-organizing, with very weak, uncertain and unstable, crisis management processes.In modern conditions of statehood in Ukraine has intensified the process of reform and renewal of national legislation. These processes caused the transformation period of society and the complexity of social relations that requires not only the most improvement of regulations, but also enhance research problems of formation of law, rulemaking and institute the right.Rule-making in the context of globalization transformed primarily towards the expansion of its social base, that an increasing number of takes not passive, but active and direct participation in the process. This process is transformed and influenced by the fact that in the legal field, new problems whose solution requires mandatory legal regulations at national and supranational levels. Environmental issues, security of information. Demographics require a new approach and new thinking, in which the need to combine all aspects of legal regulation. It would be fair comment is that globalization requires a different view of the rulemaking process, in accordance with other principles of regulation of modern social processes. He has held ethical turn in international relations, which are based need to put ethical principles of human existence in the world: justice, freedom, equality, consensus pluralism. It is impossible to ignore the legal framework traditions and mentality of peoples and impose uniform legal norms.One of the fundamental problems is the right exercise control globalization, harmonization of processes and neutralization of negative consequences. The right should act as a tool of globalization while managing its processes means. The process of globalization in the legal field is developing in two directions, which represent only the transformation of law. On the one hand, it is clear the impact globalization processes on the right, resulting in convergence and convergence of our legal systems. This formed the general trends of development, which include a tendency implementation of national legal systems universally recognized norms and principles; the emergence of new areas of law, such as space, information, change of legislation in connection with the integration processes and more. On the other hand, through the law attempts to steer globalization in a certain way, for example, the introduction of domestic law standards of other countries, thus adapted to the mentality of national legal and other historical and cultural features.Conclusions of the research. So whatever aspects of life of law did not affect the process of globalization should not be destroying national legal cultures. Identity national legal cultures preserved, including the identity of law. States can borrow one of the same law, institutions, law, but the legal system as a whole. Also integrated into the legal system of foreign law acquire national identity in the process of their application. This suggests that the relative autonomy law. ; Розглянуто сутність глобалізаційних процесів, їх вплив на утворення та реалізацію права. Виявлено закономірності розвитку правової системи України, а також позитивні й негативні наслідки глобалізації для держави в цілому

Статья посвящена рассмотрению сущности глобализационных процессов, их влияния на образование и реализацию права. Выявлены закономерности развития правовой системы Украины, а также положительные и негативные последствия глобализации для государства вцелом ; Problem statement. Globalization is universal in nature and the nature of the phenomenon. It covers not only the global economy, finance, the media, where it manifests itself in the most developed form, and other areas of public life, including the right. This right is not just a means of securing formal processes of globalization and manages, but also feel the same on their part to significant influence. In this regard, the study of any issues related to the transformation of legal phenomena and processes in the context of globalization, today is important.The topical value of the research. A characteristic feature of the modern world is the interpenetration of cultures and principles of law that can be described by such concepts as convergence, integration, assimilation, creative interaction. Covered by the notions of dynamic processes on the one hand, contribute to the formation of a unified world community on the other, accompanied by contradictory processes aimed at identifying cultural identity, legal autonomy and generate a number of important theoretical and practical issues affecting the different sides of law. It comes to the requirements that apply modern legal systems globalization. These requirements cannot be underestimated, since all legal systems regardless of their own free will involve in the changes that are taking place and the conditions of their existence.The aim of the article. The relevance of the proposed research problems caused by the realities of today. In the context of globalization there is a need for theoretical and methodological understanding the nature and trends of the national legal system. The new research paradigms based legal system in the science of state and law, which is important for the formation of legal awareness and implementation of the rule of law in Ukraine.Historical experience shows that proclaimed as universal determinants «universal values» are not always relevant to national legal systems. Templates mechanically transferred often are not zhyttyediyalnymy because it does not take into account the features of the mentality and legal culture, formed in a particular society in the historical and cultural development.The effectiveness and viability of the legal system reflected in the extent to which the modern state links its development with the formation of legal awareness; develop legal culture, the achievement of stability in the legal intrastate and international relations.The article is a review of the main approaches to understanding the processes of globalization, the analysis of the forms and directions of separating from related processes and phenomena that determine the trends of the legal system of Ukraine in the context of globalization.An example of the impact of globalization on the legal system of the state is to take 4 November 1950 in Rome ten member states of the Council of Europe (Belgium, UK, Germany, Denmark, Iceland, Italy, Luxembourg, Netherlands, Norway, France) Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and the establishment to ensure obligations under the Convention 21 January 1959 the European court of human rights to consider complaints of violations of the Convention. Ratification of the European Convention enables all persons under its jurisdiction; apply to the European Court if they believe their rights have been violated. This also applies to citizens of Ukraine, which is confirmed by Article 55 of the Constitution of Ukraine.The main systemic risk factor in the formation of a single global world economy that emerged in the context of globalization is that the global economy with its inherent system of international economic relations is increasingly spreading properties market economy as a system of self-organizing, with very weak, uncertain and unstable, crisis management processes.In modern conditions of statehood in Ukraine has intensified the process of reform and renewal of national legislation. These processes caused the transformation period of society and the complexity of social relations that requires not only the most improvement of regulations, but also enhance research problems of formation of law, rulemaking and institute the right.Rule-making in the context of globalization transformed primarily towards the expansion of its social base, that an increasing number of takes not passive, but active and direct participation in the process. This process is transformed and influenced by the fact that in the legal field, new problems whose solution requires mandatory legal regulations at national and supranational levels. Environmental issues, security of information. Demographics require a new approach and new thinking, in which the need to combine all aspects of legal regulation. It would be fair comment is that globalization requires a different view of the rulemaking process, in accordance with other principles of regulation of modern social processes. He has held ethical turn in international relations, which are based need to put ethical principles of human existence in the world: justice, freedom, equality, consensus pluralism. It is impossible to ignore the legal framework traditions and mentality of peoples and impose uniform legal norms.One of the fundamental problems is the right exercise control globalization, harmonization of processes and neutralization of negative consequences. The right should act as a tool of globalization while managing its processes means. The process of globalization in the legal field is developing in two directions, which represent only the transformation of law. On the one hand, it is clear the impact globalization processes on the right, resulting in convergence and convergence of our legal systems. This formed the general trends of development, which include a tendency implementation of national legal systems universally recognized norms and principles; the emergence of new areas of law, such as space, information, change of legislation in connection with the integration processes and more. On the other hand, through the law attempts to steer globalization in a certain way, for example, the introduction of domestic law standards of other countries, thus adapted to the mentality of national legal and other historical and cultural features.Conclusions of the research. So whatever aspects of life of law did not affect the process of globalization should not be destroying national legal cultures. Identity national legal cultures preserved, including the identity of law. States can borrow one of the same law, institutions, law, but the legal system as a whole. Also integrated into the legal system of foreign law acquire national identity in the process of their application. This suggests that the relative autonomy law. ; Розглянуто сутність глобалізаційних процесів, їх вплив на утворення та реалізацію права. Виявлено закономірності розвитку правової системи України, а також позитивні й негативні наслідки глобалізації для держави в цілому