Suchergebnisse

Contemporary Ukrainian state and society pass through complicated and contradictory period of transformation of socio-economic, political, spiritual and moral relations. The youth, as subject and object of policy, social and cultural relations, mirrors the features of Ukrainian political system's evolution and cultural evolution in its vital activity. The youth is an important part of Ukrainian society, the medium of its intellectual potential, a main factor of socio-economic progress. Process of state building largely depends on capability of youth to be an active creative power.Nevertheless, it should be noted, that significant part of youth has no reliable political and socio-cultural reference points, civic consciousness isn't formed, spiritual and moral ideals are lost, increasingly the youth regards with negative to socially useful activities and becomes most separated from society and state than previous generations.Meantime effective socialization of youth is a necessary condition for a constant development of Ukrainian political system, largely depictures the future of the country. Perspective of society's further development primarily depend on the features of formation of the political culture of youth, its political values, socio-political orientation, political choice, attitude to power.In this regard, necessity of studying processes, what spread across youth subculture, political analysis of youth subcultural differentiation, production technologies and mechanisms for prevention deviant behaviour and crises among young people, appears.The socio-economic and spiritual development of Ukraine is impossible without concentration on resolving the problems of the youth as future of our country, a guarantor of social and economic progress, because an immutable truth is that further development mostly depend on providing young generations with decent conditions for life. In despite of declared realization of this truth, a majority of countries in the world starts new millennium with a significant burden of unsolved problems of youth, most of them, for a example, imparity of youth, unemployment, marginalization of young people, propagation of illegal social practices and asocial manifestations among young people, youth health problems and some marital and family problems etc., now shows tendency to intensification.Under conditions of deep economic and demographic crisis, crisis of culture and ideology, of post-Soviet countries, including Ukraine, youth problems in different areas of life become more specific, they entail hard and prolonged consequences, therefore, they need be analyzed deeply and regulated, realistic and balanced youth policy must be developed.The term "youth" is treated diversely in many branches of science - philosophy, sociology, political science, pedagogy, psychology etc. Its generalized version is suggested in encyclopedias and determines the youth as a separate socio-demographic group that differs in a complex of age characteristics, features of social status, that are determined by social system, culture, regularity of socialization, education in terms of a particular society.The youth, within the meaning of current age ranges of youth in Ukraine (according to national legislation an age range of youth is 15 - 34 years), makes up the significant part of the population of Ukraine. Now the youth contingent in Ukraine is demographically heterogeneous, because the youth unites in itself groups of rather a broad age range – from teenagers (15-17 years), post teenagers (18-19 years old) to much more experienced in age and socially persons and adults, that are over 30 years old (30-34 years).It should be considered that the youth is socially heterogeneous. Yong workers, villagers, students, political leaders, representatives of the business community, migrants, young specialists, marginal people with different degree of success adapt to market economy, frequently orient themselves on contradictory political and spiritual values.The position of youth political culture, as well as society generally, is largely fragmented. The separate groups of the youth differ from each other in the interest to policy, level of inclusion in the political life, orientations on different ideological and political currents of modern Ukraine. All this differences haven't characterized as acute antagonism and haven't led to excessive politicization yet.The young people significantly differ from older generations, because they almost got rid of illusions that somebody can solve their own problems. They are individualistic and pragmatic, relate to the modern authority rather neutrally and don't connect any positive changes with it.The young generation perceives the policy and the authority as entity that cause neither admiration, nor especially acute negative emotions. First of all, it proves in removal of a large number of the youth from political life. In some measure apathy of youth, first of all, appears because the reforms that take place in Ukraine impact on the youth most painfully, and because of absence of understanding policy towards youth as an independent socio-demographic group, also because the youth, on the one hand, doesn't see necessity to change something cardinally in environment, but, on the other hand, doesn't consider political activity as something important, it finds most perspective methods and forms of self-fulfillment. As a result – total alienation of the youth from the authority, that can be transformed into active rejection at any time.Today state only declares principles of political culture of participation and public culture. During period of formation of the youth generation it is necessary to examine the situation, to explore the depth and sharpness of social problems, to establish monitoring of youth life.Modern problems such as crisis of relationship of generations, impairment of vital parameters, formation of specific youth subculture and counterculture etc., demonstrate that all structures of socialization together – family, environment and even education, become not enough to solve the problems of society when new generations come on and it is not enough to solve the problems of youth, that takes on its historical subjectivity.Liberal views of youth are often formed under the influence of education, cultural environment, family socialization, but are not the result of a «rational» choice. State youth policy, as an innovative Institute, has it own particularities and the main one of them is that it is specialized and was built on innovative forms of activity. These forms are associated with deep process of knowledge and management. They need political will and great resources to be realized. The payment for that are guaranteed results of activity, without what society can't exist and develop no longer.As a result of new situation, what appeared because political activity in labor and educational groups had been prohibited, the policy moved on from industrial and academic areas to the sphere of free time of youth and led new youth organizations on the competition with traditional structures of free time. The youth structures could gain neither recognition, nor authority on broad stratums of the rising generation.The perspective of further development of society connects, first of all, with features of the formation of political culture of youth, its political values, a socio-political orientation, political choice and attitude towards the authority.The formation of consciousness of the category of population is strategically important for the state, because working politically active forces will be replaced exactly by today's youth. Now it is hard to manipulate the young people, they are very sensitive and note everything that takes place in society. May be, some part of them go to policy in order to make money, but for the most of them is important to realize their own opinions.The current political situation in Ukraine makes the youth think about a lot of questions: how can I, young man, decide something and affect the situation in the country (the region); how much does my vote weigh in elections etc. One of the most important factors that can push these people into active public deeds is confidence of an opportunity that something can be changed by their choice and decision.The modern politicians come to understanding that the slogans are ineffective and the youth can't be conquered with appeals on TV. The new generation is more independent than previous one and, the most important of this, that it has a choice. The votes of youth will not be cast without any reason – someone must work with it. The experience of last decades proves that only when countries pay much attention on work with youth they will success in policy and economy. A sustainable progress is demonstrated by societies that have looked over the system of traditional opinions about new generation and it importance for political and socio-economical development (for example, Germany, Sweden).In Ukraine a program of state and public actions in this sphere and mechanisms of solving these problems is determined by modern national policy. The especial attention should be paid to solving problems of youth self-realization and formation of young citizens.There is 367 003 persons (30,67 percent of all population of the region) of young people from 14 to 35 years old in Mykolaiv, including citizens - 251 712 persons and villagers - 115 291 persons. The youth needs permanent protection and help of state. However to give support to the youth doesn't mean to solve all its problems. First of all, it means to give the youth an opportunity to solve problems by itself.The Regional Program "The Youth of Mykolaiv Region" on 2011-2015 years becomes a strategic document. The conception determines directions of relationship's development between the state and the youth at the regional level. The most optimal way and method of solution are:to develop the scientifically argumentative strategy of implementation of public policy towards the youth of region;to popularize efficiency, availability and creation of extensive network of youth social infrastructure, a directing on activity that will satisfy needs and create the necessary conditions for effective socialization of young people;to promote youth occupation by introduction the system of career-guidance, creation the conditions for secondary employment, provision with fist job, stimulation to make business, outspread of youth information field concerning existing professions and demand for them; to promote youth employment and youth entrepreneurship by expansion of employment, professional training of youth, giving an opportunity to realize youth projects;to involve the youth in realization of social programs and projects of state youth policy that are directed on solving problems according to Program;to create a complex system of social protection for representatives in special categories of youth community, to render social assistance and support for the youth that is in crisis;to create conditions for providing social assistance and modeling healthy lifestyle among all groups of youth in Mykolaiv;to encourage the creative self-realization and total evolution of youth, to support the youth initiatives and activities at different spheres of life, to implement incentives in order to improve the cultural level of youth;to implement the mechanism how to inform youth community by mass media and Internet-resource;to implement measures to create conditions for youth loans;to promote the youth integration towards world and European community, the exchange of experience and joint activities of the youth at the regional and the national levels;to promote spiritual and physical development of young people in Mykolaiv region, a high patriotic consciousness, a national pride, a formation and development of motivation that is directed to preparation for doing public and constitutional duty in order to protect the national interests of Ukraine.Now it is possible to use young people in realization of youth police by enlisting them in youth and children public organizations. These organizations are one of the most important social institutes that promote a formation of civil society. The public organizations have exclusive opportunities for political socialization of youth, because they are not only a key-note subject of youth policy that affects its formation and realization, but also are good staff reserve for the public authorities and local government. The social movement is the force that can't be ignored and should not be ignored.So, it is important to create legal and other conditions for cooperation of the authority, youth public organizations and active representatives of this part of population. The principal revolution in youth attitude to policy will take place only when it feels itself a real member of process of transformation and development in Ukrainian society. ; Статья посвящена исследованию особенностей формирования политической куль-туры молодежи, ее политических ценностей, социально-политических ориентиров в период трансформации украинского общества, анализируется роль государства в формировании и реализации современной молодежной политики. ; Статтю присвячено дослідженню особливостей формування політичної культури молоді, її політичних цінностей, соціально-політичних орієнтирів у період трансформації українського суспільства, проаналізовано роль держави у формуванні та реалізації сучасної молодіжної політики.

The paper examines the role of public authorities in the regulation of the German economy. It has been determined that the following governmental bodies and institutions primarily play a key role in the regulation of the German economy: the Federal Government of Germany, the Market Council of State Bodies, the Council of Financial Planning, the Planning Committee on Regional economic structure, the Federal Ministry of Economics and Technology, the Federal Ministry of Finance, the Federal Ministry of Food, Agriculture and Consumer Protection, the Federal Bank of Germany, the Science Council of the Federal Ministry of Economics and Technology, the Advisory Council for the Assessment of the Macroeconomic Development, the Federal Cartel Office and the Federal Employment Office. They contribute to a large-scale and multifaceted implementation of modern concepts of the federal economic policy of Germany aimed at protecting the interests of German manufacturers in domestic and foreign markets, the creation of the general economic conditions for free competition and open markets, the promotion of trade liberalization, support and development of small and medium enterprises, improving the investment climate, creating conditions for the implementation of structural reforms in different sectors of the economy. ; В статье рассматривается роль органов государственной власти в регулировании немецкой экономики. Определено, что ведущую роль в регулировании немецкой экономики играют, прежде всего, такие органы и учреждения государственной власти, как Федеральное Правительство Германии, Конъюнктурный совет государственных органов, Совет по финансовому планированию, Плановый комитет по вопросам региональной хозяйственной структуры, Федеральное министерство экономики и технологий, Федеральное министерство финансов, Федеральное министерство продовольствия, сельского хозяйства и защиты прав потребителей, Федеральный Банк Германии, Научный совет при Федеральном министерстве экономики и технологий, Экспертный совет по оценке общеэкономического развития, Федеральное картельное ведомство, Федеральное ведомство по вопросам труда, способствуя широкомасштабной и многоаспектной реализации современной концепции государственной экономической политики ФРГ, направленной на защиту интересов немецких производителей на внутреннем и внешнем рынках; создание общих условий для обеспечения свободной конкуренции и открытости рынка; содействие либерализации внешней торговли; поддержку и развитие малого и среднего предпринимательства; улучшение инвестиционного климата; создание условий для осуществления структурных реформ в различных отраслях и сферах экономики. ; У статті розглядається роль органів державної влади у регулюванні німецької економіки. Визначено, що провідну роль у регулюванні німецької економіки відіграють, передусім, такі органи та інституції державної влади, як Федеральний Уряд Німеччини, Кон'юнктурна рада державних органів, Рада з фінансового планування, Плановий комітет з питань регіональної господарської структури, Федеральне міністерство економіки та технологій, Федеральне міністерство фінансів, Федеральне міністерство продовольства, сільського господарства та захисту прав споживачів, Федеральний Банк Німеччини, Наукова рада при Федеральному міністерстві економіки та технологій, Експертна рада з оцінки загальноекономічного розвитку, Федеральне картельне відомство, Федеральне відомство з питань праці, сприяючи широкомасштабній та багатоаспектній реалізації сучасної концепції державної економічної політики ФРН, спрямованої на захист інтересів німецьких виробників на внутрішньому і зовнішньому ринках; створення загальних економічних умов для забезпечення вільної конкуренції та відкритості ринку; сприяння лібералізації зовнішньої торгівлі; підтримку і розвиток малого і середнього підприємництва; покращення інвестиційного клімату; створення умов для здійснення структурних реформ у різних галузях та сферах економіки.

The analysis of the formation of an effective civil society in Ukraine on the basis of dialogue, partnership and national unity; attempted theoretical generalization of civil society in the developed countries of the West and the initial stages of civil society in Ukraine. It is noted that the state and civil society in the democratic system are interested in dialogue and partnership, enhancing the efficiency of interaction. It is noted that the state and civil society in the democratic system are interested in dialogue and partnership, improving the efficiency of interaction. In the article the nature and significance of the theory of civil society in the context of international and domestic experience; series of concepts and categories of the formation of a civil society based on tolerance and national unity; shows the evolution of civil society, ways of improving the efficiency and direction of civil society in the context of European integration; directions out of the systemic crisis, possible due to the formation of an effective civil society. Civil Society - a multi-dimensional, internally inconsistent, not integrated, dispersed community that needs more of its reformatting. On the one hand, it involves socially active individuals and groups, and on the other, it operates in parallel with the state covering structures interfere openly in politics and public life. The social basis of its appearance and function is social differentiation and stratification of society as its demographic, ethnic, religious and other diversity. Various interest groups determines the orientation of the inevitability not only cooperation but also competition, confrontation of different structures of civil society. Representatives of civil society have reached a consensus on the principles of Platform proposed structure and agenda. The main objective of the Platform is to facilitate the implementation of the Association Agreement, monitoring of its implementation and expert consulting work to implement specific provisions of the Agreement. To perform this task, the platform will bring together Ukrainian competent civil society organizations specializing in topics specified by the Association Agreement and supporting European integration of Ukraine. Determined that the theoretical and practical problem-solving interaction and consensus of interests between the components of the political system and all sectors of civil society must consider achieving the harmonious development of all three sides of the triangle "man - society - the state." Without an understanding of the close relationship does not happen the full development of any of these units. The most important task of forming an effective civil society on the basis of dialogue include: 1) establishment of public consultations with all stakeholders of civil society (non-governmental institutions and organizations) in order to participate in the implementation of policies; 2) the dismantling of the old decision-making mechanism that prevented the constructive role of the public in the exercise of the basic tasks of development of civil society; 3) strengthening the institutional effectiveness of all structural components of civil society and democratic development effectiveness bottom; cultural policy based on dialogue with civil society ; Дается анализ формирования эффективного гражданського общества в Украине на основе диалога, партнерства и национальной консолидации; сделана попытка теоретического обобщения формирования гражданского общества в развитых странах Запада и начальные этапы формирования гражданського общества в Украине. Отмечается, что государство и гражданское общество в рамках демократического устрройства заинтересованы в диалоге и партнерстве, повышении эффективности взаимодействия ; Дається аналіз формування ефективного громадянського суспільства в Україні на засадах діалогу, партнерства і національної консолідації; зроблена спроба теоретичного узагальнення формування громадянського суспільства в розвинутих країнах Заходу і початкові етапи формування громадянського суспільства в Україні. Відмічається, що держава та громадянське суспільство в рамках демократичного устрою зацікавлені в діалозі та партнерстві, підвищенні ефективності взаємодії

The article discusses the interaction of TNCs and states in the global economy. The questions of the impact of TNCs on host countries is the basic direction of the influence of TNCs on the world economy. Multinational companies and their activities are growing, not only quantitatively but also qualitatively affect the global economy in the context of globalization. Transnational capital can often act contrary to the national security of the countries, destroying the country's statehood, impacting negatively on the political and economic situation in them. Creating competition for national states, TNCs can have a negative impact on the development of national business, opposition from national economies. National economic system, developing transnational activities, aims two main objectives: to attract the capital necessary for the development and expansion of its own policy on foreign markets. Due to its organizational structure TNC firmly strengthened their position in the world economy. TNC, with its huge capital penetrated not only in the economic life of the countries - partners, but also in political life, supporting certain parties and directions. TNCs pursue their economic, financial, commercial, technological and at the new stage and political - social interaction between the two countries. TNCs fundamentally changes the picture of the world and, therefore, without this it is impossible to study processes in modern economic relations. ; В статье рассматривается взаимодействие ТНК и государств в глобальной экономике. Рассмотрены вопросы влияния ТНК на принимающие страны. Выделены основные направления влияния ТНК на мировую экономику. Транснациональные компании и их деятельность растут не только количественно, но и качественно влияют на мировую экономическую систему в контексте процесса глобализации. Транснациональный капитал довольно часто может действовать вопреки национальной безопасности стран, разрушать государственность стран, воздействуя негативно на политическую и экономическую ситуацию в них. Создавая конкуренцию национальным государствам, ТНК могут оказать негативное влияние на развитие национального бизнеса, противодействие со стороны национальных экономик. Национальная экономическая система, развивая транснациональную деятельность, имеет целью решение двух основных задач: привлечение необходимого для развития капитала и проведения собственной политики экспансии на зарубежных рынках. Благодаря своей организационной структуре ТНК прочно укрепили свои позиции в системе мирового хозяйства. ТНК, обладая огромными капиталами, проникли не только в экономическую жизнь стран - партнеров, но и в политическую жизнь, поддерживая те или иные партии и направления. ТНК осуществляют экономическое, финансовое, торговое, технологическое, а на новом этапе и политико - социальное взаимодействие между странами. Деятельность ТНК принципиально меняет картину мира, и поэтому без учета этого невозможно изучать процессы, происходящие в современных экономических отношениях. ; У статті розглядаються взаємодія ТНК та держав у глобальній економіці. Розглянуто питання впливу ТНК на приймаючі країни. Виокремлено основні напрямки впливу ТНК на світову економіку. Транснаціональні компанії та їх діяльність зростають не тільки кількісно, але й якісно впливають на світову економічну систему в контексті процесу глобалізації. Транснаціональний капітал доволі часто може діяти всупереч національній безпеці країн, руйнувати державність країн, впливаючи негативно на політичну і економічну ситуацію в них. Створюючи конкуренцію національним державам, ТНК можуть здійснювати негативний вплив на розвиток національного бізнесу, що викликає протидію зі сторони національних економік. Національна економічна система, розвиваючи транснаціональну діяльність, має на меті вирішення двох основних завдань: залучення необхідного для розвитку капіталу та проведення власної політики експансії на зарубіжних ринках. Завдяки своїй організаційній структурі ТНК міцно зміцнили свої позиції в системі світового господарства. ТНК, володіючи величезними капіталами, проникнули не тільки в економічне життя країн-партнерів, але й у політичне життя, підтримуючи ті або інші партії і спрямування. ТНК здійснюють економічну, фінансову, торгову, технологічну, а на новому етапі і політико-соціальну взаємодію між країнами. Діяльність ТНК принципово змінює картину світу, і тому без урахування цього неможливо вивчати процеси, що відбуваються в сучасних економічних відносинах.

The article is devoted to the analysis of the current political situation in the Arctic region. In the modern world there is an active formation of a new geopolitical area with its own regional policy, population and culture – the Arctic. The development of this territory by the leading countries of the world causes the gain of conflicts in this region. In the presented article the author examines the politics of Canada, US, Norway, Denmark and the Russian Federation in the context of the separation of issues related to the clash of interests in the region and to the identification of areas for further cooperation in the formation of a joint, balanced policy of international cooperation from the side of the leading countries in the world. In the article there is emphasized that the relevance of this issue is caused by global warming, which provides opportunities for energy production and the development of new transport routes and also the uncertainty of the legal status of the Arctic leads to strengthening of the conflicts in this region. These factors lead to encroachment of other countries and organizations on mastering of this area. Except the Arctic countries, including Sweden, Finland, Iceland, Canada, the USA, Norway, Denmark and Russia ambitions also demonstrate China and the EU. The Arctic today is a socio-economic, socio-cultural, ethnic and geopolitical space around the North Pole, acts as the object of management of the Arctic states and the subject of the regulation of international law. In the Arctic region, there are eight states - Russia, the USA, Canada, Denmark, Norway, Sweden, Finland, Iceland. InArchitect states, the territories of which directly adjoin the Arctic. Among them, Canada, the United States, Denmark, Norway and Russia play a leading role. In the modern Arctic, one of the most difficult geopolitical situations in the world is formed. The common space of the Arctic states, shaped into a single Arctic region, has huge reserves of natural resources and a unique geographic location on the way to the development of new transport routes. All of this increases the geopolitical significance of the region and leads to a collision of interests of the leading powers of the world, manifested in the political confrontation and intensification of conflicts between countries. The increased interest from the countries to the Arctic began to emerge due to global warming in the world. This contributes to the fact that the waters of the region can be free from ice from one month to almost the entire summer period. New prospects and opportunities are opened up to countries, and along with them rivalry for access to resources of the Arctic region. Competition is gaining momentum every day. An international dispute over the right to develop minerals on the Arctic day, the same gas and oil, exacerbates political confrontation. More and more countries want to take part in issues related to the use of the riches of this region. Today, many states want to join the Arctic Council and join in solving issues related to the distribution of territory and resources. Thus, the Arctic becomes one of the central themes of great global politics, which attracts attention not only to new opportunities but also to the challenges of the collision of the interests of the leading countries of the world in this region. ; Статтю присвячено аналізу сучасного політичного становища в Арктичному регіоні. У сучасному світі спостерігається активне формування нового геополітичного простору зі своєю регіональною політикою, населенням та культурою – Арктики. Освоєння цієї території провідними державами світу спричиняє посилення конфліктності в даному регіоні. У представленій статті автором розглядається політика Канади, США, Норвегії, Данії та Російської Федерації у контексті виокремлення питань, пов'язаних зі зіткненням інтересів у регіоні та визначенням напрямків подальшої співпраці у формуванні спільної, збалансованої політики міжнародного співробітництва зі сторони провідних держав світу. У статті наголошується, що актуальність даного питання обумовлена тим, що глобальне потепління, яке надає можливості для видобутку енергоносіїв та розвитку нових транспортних шляхів, а також невизначеність правового статусу Арктики приводить до посилення конфліктів у даному регіоні. Ці фактори спричиняють зазіхання й інших держав та організацій на освоєння даної території. Окрім приарктичних держав, серед яких Швеція, Фінляндія, Ісландія, Канада, США, Норвегія, Данія та Росія амбіції проявляють також Китай та ЄС. ; Статтю присвячено аналізу сучасного політичного становища в Арктичному регіоні. У сучасному світі спостерігається активне формування нового геополітичного простору зі своєю регіональною політикою, населенням та культурою – Арктики. Освоєння цієї території провідними державами світу спричиняє посилення конфліктності в даному регіоні. У представленій статті автором розглядається політика Канади, США, Норвегії, Данії та Російської Федерації у контексті виокремлення питань, пов'язаних зі зіткненням інтересів у регіоні та визначенням напрямків подальшої співпраці у формуванні спільної, збалансованої політики міжнародного співробітництва зі сторони провідних держав світу. У статті наголошується, що актуальність даного питання обумовлена тим, що глобальне потепління, яке надає можливості для видобутку енергоносіїв та розвитку нових транспортних шляхів, а також невизначеність правового статусу Арктики приводить до посилення конфліктів у даному регіоні. Ці фактори спричиняють зазіхання й інших держав та організацій на освоєння даної території. Окрім приарктичних держав, серед яких Швеція, Фінляндія, Ісландія, Канада, США, Норвегія, Данія та Росія амбіції проявляють також Китай та ЄС.

At the beginning of the XX century Vyatsheslav Kazymyrovych Lipinski formed his own original conservative nationological conception with the following starting points: the determining role of the state and elite in nation-genesis, national consciousness as an important factor of creation of nation, phenomenon of national idea and nationalism. Today we need conscious understanding and comprehension of V. Lipinski's works and implementation of his ideas into the life of our nation as never before. Directives and warnings of V. Lipinski from «Letters to brothers- grain growers» were topical at the beginning of the XX century and it would be worth considering them today, at the beginning of the XXI century:«Nobody will build the state to us, if we do not build it ourselves, and nobody will do the nation for us, if we do not want to be the nation»; «Presently nobody in Europe does not wish the strong and large Ukrainian state».All the questions that have been stated in V. Lipinski's works, in particular construction of the Ukrainian national state, analysis of the political systems and political culture, functioning of elites, conception of citizenship, relations between the state, society and a citizen, brightly reflect modern problems of the Ukrainian state creation. Today, as well as in the national liberation competitions time of 1917–1920, social and political life in Ukraine is characterized by a deep crisis, especially in its ideological, political and territorial spheres. And as for the society, it would be fully logical in this situation to address to the idea of union of liberal democracy and conservatism with the purpose of expansion of the national-state front and creation of the general effective policy in a fight for strengthening the Ukrainian state system. ; В'ячеслав Кирилович Липинський на початку ХХ століття сформував власну оригінальну консервативну націологічну концепцію, вихідними пунктами якої були: визначальна роль держави та еліти у націогенезі, національна свідомість як важливий чинник творення нації, феномен національної ідеї та націоналізму. Сьогодні ми, як ніколи, потребуємо свідомого розуміння й осмислення творів В. Липинського і втілення його ідей у життя нашої нації. Настанови і застороги В.Липинського з «Листів до братів-хліборобів» були актуальними на початку ХХ ст. і варто було б їх почути й сьогодні, на початку ХХІ ст.: « Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто за нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути, … в даний момент ніхто в Європі сильної і великої Української держави собі не бажає».Усі порушені В. Липинським у працях питання, зокрема побудова української національної держави, аналіз політичних систем і політичної культури, функціонування еліт, концепція громадянства, співвідношення між державою, суспільством і громадянином, яскраво віддзеркалюють сучасні проблеми українського державотворення. Нині, як і в добу національно-визвольних змагань 1917–1920 рр., суспільно-політичне життя в Україні характеризується глибокою кризою, особливо в його ідеологічній, політичній та й територіальній сферах. І цілком логічним у цій ситуації було б звернення суспільства до ідеї союзу ліберальної демократії й консерватизму з метою розширення національно-державницького фронту і вироблення спільної ефективної політики у боротьбі за зміцнення української державності. ; В'ячеслав Кирилович Липинський на початку ХХ століття сформував власну оригінальну консервативну націологічну концепцію, вихідними пунктами якої були: визначальна роль держави та еліти у націогенезі, національна свідомість як важливий чинник творення нації, феномен національної ідеї та націоналізму. Сьогодні ми, як ніколи, потребуємо свідомого розуміння й осмислення творів В. Липинського і втілення його ідей у життя нашої нації. Настанови і застороги В.Липинського з «Листів до братів-хліборобів» були актуальними на початку ХХ ст. і варто було б їх почути й сьогодні, на початку ХХІ ст.: « Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто за нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути, … в даний момент ніхто в Європі сильної і великої Української держави собі не бажає».Усі порушені В. Липинським у працях питання, зокрема побудова української національної держави, аналіз політичних систем і політичної культури, функціонування еліт, концепція громадянства, співвідношення між державою, суспільством і громадянином, яскраво віддзеркалюють сучасні проблеми українського державотворення. Нині, як і в добу національно-визвольних змагань 1917–1920 рр., суспільно-політичне життя в Україні характеризується глибокою кризою, особливо в його ідеологічній, політичній та й територіальній сферах. І цілком логічним у цій ситуації було б звернення суспільства до ідеї союзу ліберальної демократії й консерватизму з метою розширення національно-державницького фронту і вироблення спільної ефективної політики у боротьбі за зміцнення української державності.

Пожуєва Т.О. Інноваційний розвиток підприємства в конкурентному середовищі.На сучасному етапі трансформації велике значення для української економіки має впровадження нових знань та ідей. Зараз, як ніколи раніше, підприємства мають реальну потребу в системах наукових дослідженнях, які б стали основою для розбудови програм, заснованих на інноваційній ідеології, економічних розрахунках і сучасному інструментарії досягнення цілей. Недосконалість ринкової інфраструктури, брак маркетингових досліджень, застаріла галузева структура, дефіцит фінансових ресурсів та іноді суперечливе законодавство свідчать про наявність проблем стратегічного управління на макро- й мікрорівнях і виступають головними чинниками гальмування інноваційного розвитку. Метою статті є узагальнення та подальший розвиток теоретичних положень і науково-практичного інструментарію управління інноваційним розвитком підприємств. Після чергового етапу перманентної системної кризи, спричиненої як зовнішніми факторами – загальною світовою фінансовою кризою, так і внутрішніми факторами – нереалізованістю державних програмних документів стратегічного значення, вітчизняний менеджмент виробничих підприємств все більше переконується у необхідності залучення інноваційних чинників для свого виживання та подолання деструктивних наслідків. В умовах невизначеності перспектив розвитку підприємство має висувати більш жорсткі вимоги до обґрунтування прийняття рішень, що призводить до необхідності правильного поєднання усіх чинників, які впливають на впровадження інновацій. На зламі тисячоліть процес глобалізації й жорсткість конкуренції сприяли зміні традиційних стратегічних парадигм. Сьогодні, поряд з існуванням концепції конкурентоспроможності на основі оцінки ринкової позиції окремої компанії та концепції стратегічного управління економічними системами різного рівня, усе більшого значення набуває концепція інноваційного розвитку підприємств і відповідно включення в загальну стратегію компаній інноваційного спрямування бізнесу.Пожуева Т.А. Инновационное развитие предприятия в конкурентной среде. На современном этапе трансформации большое значение для украинской экономики имеет внедрение новых знаний и идей. Сейчас, как никогда ранее, предприятия имеют реальную необходимость в системных научных исследованиях, которые стали бы основной для расширения программ, основанных на инновационной идеологии, экономических расчетах и современном инструментарии достижения целей. Несовершенство рыночной инфраструктуры, маркетинговых исследований, устаревшая отраслевая структура, дефицит финансовых ресурсов и в ряде случаев нестыковки в законодательстве свидетельствуют о наличии проблем стратегического управления на макро- и микро-уровнях и выступают главными факторами торможения инновационного развития отечественных предприятий. Целью статьи является обобщение и дальнейшее развитие теоретических положений и научно-практического инструментария управления инновационным развитием предприятий. После очередного этапа перманентного системного кризиса, вызванного как внешними факторами – мировым финансовым кризисом, так и внутренними – нереализованностью государственных программных документов стратегического значения, отечественный менеджмент производственных предприятий все более убеждается в необходимости привлечения инновационных факторов для своего выживания и преодоления деструктивных последствий. В условиях неопределенности перспектив развития предприятие должно выдвигать более жесткие требования к обоснованию принятия решений, что приводит к необходимости правильного соединения всех факторов, влияющих на внедрение инноваций. На стыке тысячелетий процесс глобализации и жесткость конкуренции способствовали изменению традиционных стратегических парадигм. Сегодня, наряду с существованием концепции конкурентоспособности на основании оценки рыночной позиции отдельно взятой компании и концепции стратегического управления экономическими системами различного уровня, все большее значение приобретает концепция инновационного развития предприятий и соответственно включение в общую стратегию компаний инновационной направленности бизнеса.Pozhueva T. Enterprise innovative development in a competitive environment.At the present stage of transformation the introduction of new knowledge and ideas have the great importance for the Ukrainian economy. Now, more than ever, companies have a real need for a system of scientific research, which would become the basis for the expansion of programs that are based on the innovative ideology, economic calculations and modern tools to achieve goals. Imperfections of the market infrastructure, market research, outdated industrial structure, a lack of financial resources and in some cases inconsistencies in the legislation are problems of strategic management at the macro and micro levels, and are the main factors in the development of innovative braking domestic enterprises. The purpose of this paper is a synthesis and further development of theory, research and practical tools for managing innovative way of companies development. After the next phase of the system of permanent crisis caused by both external factors - the global financial crisis, and internal - lack of implementation of government policy documents of strategic importance, the domestic management of manufacturing companies have become increasingly aware of the need to attract innovators to survive and overcome the destructive effects. In the uncertain prospects of the enterprise should put forward more stringent requirements to support decision-making, which leads to the need for the right mix of all the factors that affect innovation. At the turn of the millennium and the globalization of the competition helped change traditional strategic paradigms. Today, along with the existence of the concept of competitiveness based on an assessment of market position of a company, and the concept of strategic management of economic systems at various levels, is increasingly important to the concept of enterprise and innovation, respectively, included in the overall strategy of the company innovative line of business.

The term «benchmarking» was put into scientific circulation in 1972 to refer to a permanent, continuous process of comparison goods (works, services), production processes, methods and other parameters of the business (business unit) with similar facilities to other businesses or branch (standards). Later this term began to denote a method of acquiring a competitive advantage and improve the competitiveness of a business entity by searching, learning and adapting to its own terms of best practice implementation of business processes regardless of their scope. It is the scope of economic activity, the term «benchmarking» was in the management science, where it was used as a metaphor of the standard to which we should strive. Benchmarking has been considered as part of the decision-making process with clear natsilennistyu to improve the organization. It is a systematic process to assess alternatives, implementing strategies and improving business performance by studying successful strategies of external partner organizations.In the socio-political context, benchmarking is used at three levels: at the level of the organization and is used to improve the internal environment and acts primarily as an internal control; at the sector (sectoral) level focuses on the problems of competition, which the organization is exposed within it, and involvement in the work of partners from other sectors (industries); at Community level the purpose of benchmarking is to improve the environment in which the organization operates. Implementation of policy coordination involves broad participation zatsykavlenyh people in political decision-making, coordination of different levels of management, use of information, indicators and benchmarking, development initiatives «bottom-up», recognizing the need to diversify approaches, lack of punishment, and voluntary participation.Growth Risk and crisis situations in modern Ukraine involves the use of specific technologies in the development and implementation of reforms. In practice, this means that the state must not only adequately respond to the crisis, but also to carry out continuous training such action is to develop anti-crisis strategy. ; Поняття «бенчмаркінг» було введене в науковий обіг у 1972 р. для позначення перманентного, безперервного процесу порівняння товарів (робіт, послуг), виробничих процесів, методів та інших параметрів досліджуваного підприємства (структурного підрозділу) з аналогічними об'єктами інших підприємств чи структурних підрозділів (еталонів). У подальшому цим терміном почали позначати метод набуття конкурентних переваг і підвищення конкурентоздатності суб'єкта підприємництва за рахунок пошуку, вивчення й адаптації до власних умов найкращих методів здійснення бізнес-процесів незалежно від сфери їх застосування. Саме зі сфери економічної діяльності термін «бенчмаркінг» потрапив до управлінської науки, де його почали використовувати як метафору того еталонау, до якого треба прагнути. Бенчмаркінг став розглядатися як частина загального процесу ухвалення рішень з чіткою націленністю на вдосконалення організації. Це систематичний процес, спрямований на оцінку альтернатив, реалізацію стратегій і вдосконалення характеристик діяльності на основі вивчення успішних стратегій зовнішніх організацій-партнерів.У соціально-політичному контексті бенчмаркінг застосовується на трьох рівнях: на рівні організації він використовується для покращення внутрішнього середовища і виступає здебільшого як внутрішній контроль; на секторальному (галузевому) рівні увага приділяється проблемам конкуренції, які організація зазнає в його рамках, і залучення в роботу партнерів з інших секторів (галузей); на рівні співтовариства метою бенчмаркінгу є покращення зовнішнього середовища, в якому працюють організації. Реалізація політики координації передбачає широку участь зацікавлених осіб у прийнятті політичних рішень, координацію різних рівнів управління, використовування інформації, індикаторів та бенчмаркінгу, розвиток ініціативи «знизу-вгору», визнання необхідності диверсифікації в підходах, брак системи покарань і добровільність участі.Зростання ризиків і виникнення кризових ситуацій в сучасній Україні передбачає застосування особ­ливих технологій під час формування та здійснення реформ. На практиці це означатиме, що держава повинна не лише адекватно реагувати на кризові явища, а й здійснювати постійну підготовку до таких дій, тобто розробляти антикризову стратегію. ; Поняття «бенчмаркінг» було введене в науковий обіг у 1972 р. для позначення перманентного, безперервного процесу порівняння товарів (робіт, послуг), виробничих процесів, методів та інших параметрів досліджуваного підприємства (структурного підрозділу) з аналогічними об'єктами інших підприємств чи структурних підрозділів (еталонів). У подальшому цим терміном почали позначати метод набуття конкурентних переваг і підвищення конкурентоздатності суб'єкта підприємництва за рахунок пошуку, вивчення й адаптації до власних умов найкращих методів здійснення бізнес-процесів незалежно від сфери їх застосування. Саме зі сфери економічної діяльності термін «бенчмаркінг» потрапив до управлінської науки, де його почали використовувати як метафору того еталонау, до якого треба прагнути. Бенчмаркінг став розглядатися як частина загального процесу ухвалення рішень з чіткою націленністю на вдосконалення організації. Це систематичний процес, спрямований на оцінку альтернатив, реалізацію стратегій і вдосконалення характеристик діяльності на основі вивчення успішних стратегій зовнішніх організацій-партнерів.У соціально-політичному контексті бенчмаркінг застосовується на трьох рівнях: на рівні організації він використовується для покращення внутрішнього середовища і виступає здебільшого як внутрішній контроль; на секторальному (галузевому) рівні увага приділяється проблемам конкуренції, які організація зазнає в його рамках, і залучення в роботу партнерів з інших секторів (галузей); на рівні співтовариства метою бенчмаркінгу є покращення зовнішнього середовища, в якому працюють організації. Реалізація політики координації передбачає широку участь зацікавлених осіб у прийнятті політичних рішень, координацію різних рівнів управління, використовування інформації, індикаторів та бенчмаркінгу, розвиток ініціативи «знизу-вгору», визнання необхідності диверсифікації в підходах, брак системи покарань і добровільність участі.Зростання ризиків і виникнення кризових ситуацій в сучасній Україні передбачає застосування особ­ливих технологій під час формування та здійснення реформ. На практиці це означатиме, що держава повинна не лише адекватно реагувати на кризові явища, а й здійснювати постійну підготовку до таких дій, тобто розробляти антикризову стратегію.

The article considers the organizational activities of the organs of state security of the USSR on the eve of and during the great Patriotic war. It is noticed, that the process of organizational and structural changes in the system of organs of state security of USSR took place in difficult conditions, due to the emergency situation in the country, and with intense foreign policy. Especially stressed the role of the state security of Ukraine, in particular, given its cross-border location. It is proved that the people's Commissariat of internal Affairs perform specific functions related to law enforcement and state security, and also carrying out measures to prevent the Commission of crimes. Noted that during the 1939–1945 biennium by the Soviet authorities undertook a number of measures aimed at the restructuring of state security bodies in connection with the military situation in the country. Noted that the education of the people's Commissariat of state security of the USSR in a certain way connected with the beginning of the formation of the Union state authority of the security by its separation from the people's Commissariat of internal Affairs of the USSR in connection with the resolution of the Politburo of the CPSU (b) and the decree of the Presidium of the Supreme Council of the USSR dated 3 February 1941 Thus, education of the people's Commissariat of state security was motivated by the need to dismissal of state security agencies from non-core functions of public security and the exercise of certain types of economic activities that should contribute to the improvement of the intelligence and counter-intelligence work. Dividing people's Commissariat of internal Affairs of the USSR on two independent commissariats – people's Commissariat for internal Affairs and people's Commissariat of state security was also aims at eliminating the Hyper-centralization of law enforcement (punitive) system of the USSR, simplifying cumbersome apparatus of the people's Commissariat of internal Affairs of the USSR, competition between different retaliatory bodies to inform the senior party leadership and personally. Stalin. Thus, there was a process of formation of the people's Commissariat of state security of the USSR as Union-Republican body of state security ; В статье рассмотрены организационные мероприятия органов государственной безопасности УССР накануне и в годы Великой Отечественной войны. Замечено, что процесс организационных и структурных изменений в системе органов госбезопасности УССР происходил в сложных условиях, вследствие чрезвычайной ситуации как в самой стране, так и с напряженной внешней политикой. Особо подчеркнута роль органов государственной безопасности УССР, в частности, учитывая ее приграничное расположение. Доказано, что Народный комиссариат внутренних дел выполнял особые функции, связанные с охраной правопорядка и государственной безопасности, а также осуществлял мероприятия по противодействию совершению преступлений. Отмечено, что в течение 1939–1945 гг. советскими органами власти был предпринят ряд мер, направленных на перестройку органов государственной безопасности в связи с военным положением в стране. Отмечено, что образовании Народного комиссариата государственной безопасности УССР определенным образом связан с началом становления общесоюзного органа государственной безопасности путем его выделения из состава Народного комиссариата внутренних дел СССР в связи с постановлением Политбюро ЦК ВКП (б) и указом Президиума Верховного Совета СССР от 3 февраля 1941 г. При этом, образования Народного комиссариата государственной безопасности мотивировалось необходимостью увольнения органов государственной безопасности от несвойственных им функций охраны общественного порядка и осуществление определенных видов хозяйственной деятельности, что должно способствовать улучшению и совершенствованию разведывательной и контрразведывательной работы. Разделение единого Народного комиссариата внутренних дел СССР на два самостоятельных наркоматы – Народный комиссариат внутренних дел и Народный комиссариат государственной безопасности – был направлен также на устранение гиперцентрализации правоохранительной (карательной) системы СССР, упрощение громоздкого аппарата Народного комиссариата внутренних дел СССР, обеспечения конкуренции между различными карательными органами по информированию высшего партийного руководства и лично. Сталина. Таким образом, происходил процесс формирования Народного комиссариата государственной безопасности УССР как союзно-республиканского органа государственной безопасности. ; У статті розглянуто організаційні заходи органів державної безпеки УРСР на передодні та в роки Великої Вітчизняної війни. Зауважено, що процес організаційних і структурних змін у системі органів держбезпеки УРСР відбувався в складних умовах, внаслідок надзвичайної ситуації як у самої країні, так і з напруженою зовнішньою політикою. Особливо підкреслено роль органів державної безпеки УРСР, зокрема, з огляду на її прикордонне розташування. Доведено, що Народний комісаріат внутрішніх справ виконував особливі функції, пов'язані з охороною правопорядку та державної безпеки, а також здійснював заходи з протидії скоєння злочинів. Відзначено, що протягом 1939–1945 рр. радянськими органами влади була здійснена низка заходів, спрямованих на перебудову органів державної безпеки у зв'язку з військовим станом у країні. Наголошено, що утворення Народного комісаріату державної безпеки УРСР певним чином пов'язаний із початком становлення загальносоюзного органу державної безпеки шляхом його виділення зі складу Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР згідно з постановою Політбюро ЦК ВКП (б) та указом Президії Верховної Ради СРСР від 3 лютого 1941 р. При цьому, утворення Народного комісаріату державної безпеки мотивувалося необхідністю звільнення органів державної безпеки від невластивих їм функцій охорони громадського порядку та здійснення певних видів господарської діяльності, що мало сприяти поліпшенню й вдосконаленню розвідувальної та контррозвідувальної роботи. Поділ єдиного Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР на два самостійних наркомати – Народний комісаріат внутрішніх справ і Народний комісаріат державної безпеки – був спрямований також на усунення гіперцентралізації правоохоронної (каральної) системи СРСР, спрощення громіздкого апарату Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР, забезпечення конкуренції між різними каральними органами щодо інформування вищого партійного керівництва й особисто Й. Сталіна. Таким чином, відбувався процес формування Народного комісаріату державної безпеки УРСР як союзно-республіканського органу державної безпеки