Suchergebnisse

The article covers the analysis of the "information warfare" concept, its forms and methods of conduct. The basic manipulative techniques and technologies, their influence on consciousness, self-determination and human behavior have been revealed. The prospects of information and psychological operations as one of the most important factors of success in armed and political conflicts and military campaigns of the XXI century have been substantiated. Information warfare is defined as an integral part of the ideological struggle. Its effectiveness is due to the fact that such wars do not lead directly to bloodshed, destruction, in their conduct there are no casualties, no one is deprived of livelihood. Information wars are inconspicuous wars, which creates a frivolous attitude towards them.The specifics of information warfare in the context of Russia's aggression against Ukraine have been considered in the article. The armed confrontation against Ukraine began with the information war, which continues in parallel with the unfolding of the armed conflict in eastern Ukraine.Emphasis has been placed on such an important form of information warfare as psychological warfare. Influence on the human psyche through intimidation, threats to encourage a certain planned pattern of behavior is characterized as psychological or psychotropic pressure. The purpose of intimidation, threats is to encourage a certain planned pattern of behavior. The main types of information and psychological weapons, methods of its use, which are aimed at suppressing, destroying, disorganizing, and disorienting the objects of influence, have been studied. Information and psychological weapons can disrupt the mental health of the population, induce spontaneous action, cause temporary or irreversible changes, direct an individual in the direction necessary for the subject of influence. The directions of counteraction to information aggression, improvement of information space protection and information security have been determined. ; Стаття присвячена аналізу змісту поняття «інформаційна війна», її форм і методів ведення. Розкрито основні маніпулятивні прийоми та технології, їх вплив на свідомість, самовизначення та поведінку людини. Обґрунтовано перспективність інформаційно-психологічних операцій як одного з найважливіших чинників успіху у збройно-політичних конфліктах та воєнних кампаніях ХХІ століття. Інформаційна війна визначається як складова частина ідеологічної боротьби. Її ефективність обумовлена тим, що такі війни не призводять безпосередньо до кровопролиття, руйнувань, при їх веденні немає жертв, ніхто не позбавляється засобів до існування. Інформаційні війни є непомітними війнами, що породжує легковажне ставлення до них.Розглянуто специфіку інформаційної війни в контексті агресії Росії проти України. Збройне протистояння проти України розпочалась з інформаційної війни, яка продовжується паралельно з розгортанням збройного конфлікту на сході України. Акцентується увага на такій важливій формі інформаційної війни як психологічна війна. Вплив на психіку людини шляхом залякування, погроз із метою спонукання до певної запланованої моделі поведінки характеризується як психологічний або психотропний тиск. Метою залякування, погроз є спонукання до певної запланованої моделі поведінки. Досліджено основні типи інформаційно-психологічної зброї, методи її застосування, які спрямовані на придушення, знищення, дезорганізацію та дезорієнтацію об'єктів впливу. Інформаційно-психологічна зброя здатні порушити психічне здоров'я населення, спонукати до спонтанних дій, спричинити тимчасові чи незворотні зміни, спрямувати особистість в необхідному для суб'єкту впливу напрямі. Визначено напрямки протидії інформаційній агресії, вдосконалення захисту інформаційного простору та інформаційної безпеки. ; Стаття присвячена аналізу змісту поняття «інформаційна війна», її форм і методів ведення. Розкрито основні маніпулятивні прийоми та технології, їх вплив на свідомість, самовизначення та поведінку людини. Обґрунтовано перспективність інформаційно-психологічних операцій як одного з найважливіших чинників успіху у збройно-політичних конфліктах та воєнних кампаніях ХХІ століття. Інформаційна війна визначається як складова частина ідеологічної боротьби. Її ефективність обумовлена тим, що такі війни не призводять безпосередньо до кровопролиття, руйнувань, при їх веденні немає жертв, ніхто не позбавляється засобів до існування. Інформаційні війни є непомітними війнами, що породжує легковажне ставлення до них.Розглянуто специфіку інформаційної війни в контексті агресії Росії проти України. Збройне протистояння проти України розпочалась з інформаційної війни, яка продовжується паралельно з розгортанням збройного конфлікту на сході України. Акцентується увага на такій важливій формі інформаційної війни як психологічна війна. Вплив на психіку людини шляхом залякування, погроз із метою спонукання до певної запланованої моделі поведінки характеризується як психологічний або психотропний тиск. Метою залякування, погроз є спонукання до певної запланованої моделі поведінки. Досліджено основні типи інформаційно-психологічної зброї, методи її застосування, які спрямовані на придушення, знищення, дезорганізацію та дезорієнтацію об'єктів впливу. Інформаційно-психологічна зброя здатні порушити психічне здоров'я населення, спонукати до спонтанних дій, спричинити тимчасові чи незворотні зміни, спрямувати особистість в необхідному для суб'єкту впливу напрямі. Визначено напрямки протидії інформаційній агресії, вдосконалення захисту інформаційного простору та інформаційної безпеки.

Introduction. According to the World Health Organization's forecast for 2020, approximately 1.5 million people on earth will commit suicide. Statistics say that about 500 suicidal attempts occur every day in Ukraine, resulting in 35-40 deaths. We have more people die from suicide than by murderers` hands and after car accidents. There has long been a problem of suicide in the National Guard of Ukraine. Rigid regulations, compulsory military service, significant psychological and physical pressure, the impact of negative trends in society on the military environment, acute shortages of qualified psychologists etc. causes provoke suicidal behavior among military personnel.At this stage, the nature of suicidal activity and its prevention in military society is being actively studied in the scientific environment. Purpose. The purpose of the study is to consider the concept of suicide, to determine the psychological characteristics of the main components of suicidal behavior of military units and to consider the organization of psychological activity for diagnostics for the prevention of suicidal activity among military personnel.Methods. Analysis and synthesis, comparison, generalization.Originality. We have improved the theoretical and psychological approach of studying the suicidal behavior of a serviceman and have considered the organization of psychological work on the diagnosis and prevention of suicidal activity in military personnel.Conclusion. The presented material allows us to make the following conclusions:1. Suicidal behavior of a person in general and a serviceman in particular is a mental illness.2. The source of suicide activity is in emotional distress of a person first of all caused by complexity of his being, social and psychological maladaptation of a person in an acute micro-social conflict situation.3. The social phenomenon of suicide has its history, theory and practice, as well as the prospect of its further existence and development.A person who plans to commit suicide, including a serviceman, can be removed from any crisis state of mind. The main thing in this matter is to hear in a timely manner, to recognize disturbing symptoms, to resolve or to mitigate conflicting life situations. To do this, officials, co-workers, relatives need to be clear about the causes, tendencies, forms and main features of suicidal behavior of the individual and measures to prevent it.Some assistance in this issue may be provided by this research work, which attempts to comprehensively uncover the theory of the issue and formulate appropriate practical recommendations. ; Сделана попытка раскрыть общее понятие суицида, дать психологическую характеристику основных составляющих суицидального поведения военнослужащих и рассмотреть организацию психологической работы по диагностике и профилактике проявления самоубийства членами воинских коллективов. ; Зроблена спроба розкрити загальне поняття суїциду, дати психологічну характеристику основних складових суїцидальної поведінки військовослужбовця та розглянути організацію психологічної роботи стосовно діагностики і профілактики прояв самогубства членами військових колективів.

Introduction. According to the World Health Organization's forecast for 2020, approximately 1.5 million people on earth will commit suicide. Statistics say that about 500 suicidal attempts occur every day in Ukraine, resulting in 35-40 deaths. We have more people die from suicide than by murderers` hands and after car accidents. There has long been a problem of suicide in the National Guard of Ukraine. Rigid regulations, compulsory military service, significant psychological and physical pressure, the impact of negative trends in society on the military environment, acute shortages of qualified psychologists etc. causes provoke suicidal behavior among military personnel.At this stage, the nature of suicidal activity and its prevention in military society is being actively studied in the scientific environment. Purpose. The purpose of the study is to consider the concept of suicide, to determine the psychological characteristics of the main components of suicidal behavior of military units and to consider the organization of psychological activity for diagnostics for the prevention of suicidal activity among military personnel.Methods. Analysis and synthesis, comparison, generalization.Originality. We have improved the theoretical and psychological approach of studying the suicidal behavior of a serviceman and have considered the organization of psychological work on the diagnosis and prevention of suicidal activity in military personnel.Conclusion. The presented material allows us to make the following conclusions:1. Suicidal behavior of a person in general and a serviceman in particular is a mental illness.2. The source of suicide activity is in emotional distress of a person first of all caused by complexity of his being, social and psychological maladaptation of a person in an acute micro-social conflict situation.3. The social phenomenon of suicide has its history, theory and practice, as well as the prospect of its further existence and development.A person who plans to commit suicide, including a serviceman, can be removed from any crisis state of mind. The main thing in this matter is to hear in a timely manner, to recognize disturbing symptoms, to resolve or to mitigate conflicting life situations. To do this, officials, co-workers, relatives need to be clear about the causes, tendencies, forms and main features of suicidal behavior of the individual and measures to prevent it.Some assistance in this issue may be provided by this research work, which attempts to comprehensively uncover the theory of the issue and formulate appropriate practical recommendations. ; Сделана попытка раскрыть общее понятие суицида, дать психологическую характеристику основных составляющих суицидального поведения военнослужащих и рассмотреть организацию психологической работы по диагностике и профилактике проявления самоубийства членами воинских коллективов. ; Зроблена спроба розкрити загальне поняття суїциду, дати психологічну характеристику основних складових суїцидальної поведінки військовослужбовця та розглянути організацію психологічної роботи стосовно діагностики і профілактики прояв самогубства членами військових колективів.

The article explores rhetorical potential of comparative constructions in media discourses analyzing war between Russia and Ukraine. It focuses on historical parallels, or comparatives, as adapted «ready forms» of perception, which draw on easily recognizable material of political and cultural life. Since parallels include distinctive symbolic descriptors, they become efficient means of persuasion and convenient forms for assimilation of new facts. The historical comparatives are used in order to overcome cognitive dissonance in the circumstances of uncertainty. Their role is invaluable in providing models of behavior, strategies, and institutional relations («the experience» as an option for borrowing) or indicating dangerous ways in political development that should be avoided («the lessons» in a function of warning).The article applies cognitive and structural approach to the study of discursive representations of war by viewing the whole situation of military conflict as a macro-frame and figuring out its particular components, such as activities and intentions of the sides (aggressor and an object of aggression), status of the occupied territories, mediators and negotiators, national scene of events, and the international context. A special attention is given to differences and ideologically loaded meanings for different groups in their perception of political reality. This methodology of linguistic frame modeling serves as a link between conceptual interpretation of media discourse and the analysis of practical actions. Key words: historical parallels, comparatives, mechanisms of projection, frame, scenario, structural roles, chronological and geospatial characteristics, narrative, argument. ; У статті проаналізовано риторичний потенціал порівняльних конструкцій у мас-медійному дискурсі аналізу воєнного конфлікту. Виокремлено групи образів-аналогів за особливостями їхнього хронотопу. Розглянуто способи реалізації функцій оцінювання та пропозиції рішень у текстах, які містять історичні паралелі.Ключові слова: порівняльні конструкції, проективні механізми, фрейми, сценарій, структурні ролі, хронотоп, наратив, опис, міркування, аргумент.

The development of the contemporary system of international relations in the Middle East is marked by a high intensity of the conflict-based type of interactions between key actor of theregional politics, which thereby has a negative impact on the relations between the Middle East and the rest of the world. This tendency may be said to have become especially acute in the aftermath of the 2010-2011 revolutionary upheaval in the Middle East which came to be known as the 'Arab Spring'. While the influence of the Arab Spring on the dynamics of the Middle Eastern system of international relations has been explored in the works of many researchers, both Ukrainian and international, the specificity of post-Arab Spring regional political processes, especially the ones that unfolded in the second half of the decade of 2010s, has often been overlooked. Therefore, this article aims to analyze the specifics of the increasing conflict behavior and conflict potential in the relations between the region's main actors in the aftermath of the Arab Spring, so as to be able to set out the contours of main coalitions and to sketch some of the scenarios of further regional development.The research findings presented in this article may allow one to assume that the events of the Arab Spring initially led to the emergence of the rival pro-Saudi and Qatari-Turkish coalitions, with their main difference being their attitude toward the permissibility of regime change as a form of political regulation, with Iran being relatively marginalized. However, the emergence of the 'Islamic State of Iraq and Levant' led to the relative and temporary blurring of inter-coalitional differences, while the Syrian Civil War, which was used by both coalitions as the scene of their proxy war against the pro-Iranian Assad regime, was disrupted by Russia's intervention in favor of Assad. Simultaneously, the left-wing Kurdish forces took their opportunity and proclaimed their own political formation, known as Rojava, which has in turn secured the U.S. backing. Likewise, Turkey distanced itself from the U.S. after the latter's ambiguous position in regard of the 2016 failed coup d'etat which risked toppling Erdogan's government. In addition, the U.S. support for Rojava would further aggravate Turkey's concerns.More importantly, the rise of ISIL enabled Iran to break through its previous diplomatic isolation and establish closer ties with both Iraqi and Syrian authorities for the sake of fighting against ISIL, while in Yemen the pro-Iranian Houthis took over the state power, to be attacked in turn by the Saudi-led Gulf Arab states' coalition. With Iran's backing, Iraq has meanwhile managed to destroy ISIL forces on its soil and even to tame the powerful Iraqi Kurd- istan separatist movement. In contrast, Libya remains in chaos, with several factions claiming to be its legitimate national government and the refugee crisis continuing unabated. Finally, Qatar has become isolated among the Gulf states, with only Turkey lending a hand of help to that small emirate as a counter-balance to Saudi influence.To summarize, the processes currently unfolding in the Middle East, collectively known as the 'Arab Winter', tend to foster further conflict and strife between the region's key players. Therefore, the article ends with the conclusion that a further growth in conflict potential appears to be the surest prediction as to the future dynamics of Middle East's regional development. ; У статті викладено аналіз основних точок конфліктогенності в регіоні Близького Сходу після завершення «Арабської весни» та початку «Арабської зими» як періоду загострення суперечностей між ключовими групами держав регіону. Наголошується на тому, що поточний стан близькосхідної регіональної системи вказує на її високий рівень конфліктного потенціалу.

The current difficulties in Ukraine are typical for many foreign countries, as not all tasks of socio-pedagogical work have been successfully solved, for example, the level of juvenile delinquency remains quite high. Society has its system of norms and rules that contain requirements for the behavior and responsibilities of each member of society. The processes of democratization and development of civil society in Ukraine are accompanied by changes in the social sphere, social policy of various social institutions. Each state is primarily interested in creating conditions for the prevention of the commission of offenses, and not in the application of punishment to the guilty after the commission of offenses, especially in the case of juveniles. Personal qualities make it difficult to assess the situation and make adequate responsible decisions. In addition, there is a possibility that the illegal behavior of adolescents can be dangerous to both the minor, the close social environment, and society as a whole. The authors analyze the experience of supporting juveniles in conflict with the law in Japan, which remains the country with the lowest crime rate; describe the features of work of social specialists with such teenagers in the USA, Great Britain, Sweden, Denmark, and Holland. The article presents animation activities in France and the concept of «practical training» in Germany in the framework of the project «City as a school». Based on the generalization of foreign experience of socio-pedagogical support of minors in conflict with the law, the authors resume that social work is carried out in three main areas: creating a legal framework for the Institute of Juvenile Justice; creation of specialized courts that play a coordinating role in the system of prevention of juvenile delinquency; creation of special subjects of prevention. ; Труднощі, які є актуальними в Україні, характерні для багатьох зарубіжних країн, адже не можна стверджувати, що усі завдання соціальної роботи успішно вирішені, наприклад, рівень злочинності серед неповнолітніх все ще залишається доволі високим. Суспільство має свою систему норм та правил, які містять вимоги до поведінки й обов'язків кожного члена суспільства. Процеси демократизації та розвитку громадянського суспільства в Україні супроводжуються змінами в соціальній сфері, соціальній політиці різних соціальних інститутів. Кожна держава зацікавлена насамперед у створенні умов для запобігання вчиненню правопорушень, а не в застосуванні покарання до винних після їх вчинення, особливо щодо неповнолітніх. Особисті якості ускладнюють оцінку ситуації, не дозволяють прийняти адекватне, відповідальне рішення, свідомо керувати своєю поведінкою та протистояти негативному впливу оточуючих. Крім того, є ймовірність, що протиправна поведінка підлітків може становити небезпеку як для неповнолітнього, так і для найближчого оточення та всього суспільства загалом. У статті проаналізовано досвід підтримки неповнолітніх, які перебувають у конфлікті із законом, в Японії, що залишається країною з найнижчим рівнем правопорушень, особливості роботи фахівців соціальної сфери з такими підлітками у США, Великобританії, Швеції, Данії, Голландії; охарактеризовано анімаційну діяльність у Франції; розглянуто концепцію «навчання на практиці» у Німеччині в рамках реалізації проєкту «Місто як школа». Узагальнюючи закордонний досвід соціально-педагогічної підтримки неповнолітніх, які перебувають у конфлікті із законом, визначено, що соціальна робота здійснюється за трьома основними напрямами: створення правового поля для діяльності інституту ювенальної юстиції; створення спеціалізованих судів, що відіграють у системі профілактики правопорушень неповнолітніх координуючу роль; створення спеціальних суб'єктів профілактики.

У статті розглянуто відносини двох провідних держав Близького Сходу – Ісламської Республіки Іран та Саудівської Аравії – в контексті регіональної безпеки. Висвітлено геополітичні протиріччя між двома країнами, особливо конфлікти в Сирії, Іраку, Лівані і Ємені. В ході дослідження було виявлено, що протиборство між країнами має глибокі історико-культурні, ідеологічні, економічні, політичні причини. ; The article examines the relations between the two leading states of the Middle East, the Islamic Republic of Iran and Saudi Arabia in the context of regional security. The geopolitical contradictions between the two countries are highlighted, especially the conflicts in Syria, Iraq, Lebanon and Yemen. During the study was revealed that the confrontation between countries has deep historical, cultural, ideological, eco- nomic, political reasons.Relations between Tehran and Riyadh as two key players and two regional powers are of great importance. Special place of the two countries has caused relations between them to be very important in the formation of regional order in the Persian Gulf, and the Middle East. Different behavior patterns in their relationship have taken place from the beginning of the relationship till now. After domestic, regional and international developments in 1999, Tehran and Riyadh went from divergence to the détente, coexistence and cooperation during the presidency of Hashemi Rafsanjani and Mohammad Khatami. However, since 2005 these two great neighboring countries again entered the competition, tensions and divergences.According to results was found out that identical, geopolitical, and structural factors were the determinant factors in creating relations and conflicts between the two countries. Identity of Iran's political system is referred to Iranian-Islamic identity, while Saudi Arabia has Arabic-Islamic identity. Their geopolitical distinctions are related to Shiite and Sunni disciplines, and in terms of structure, rapprochement with U.S. and distribution of power in the Persian Gulf region are the most important indicators. These factors formed a "competitive conflict" behavior pattern among them.It should also be noted that Iran's nuclear program has a major impact on the relationship between Saudi Arabia and Iran. Saudi Arabia is a ferocious opponent of Iran's nuclear deal. Riyadh supports US withdrawal from the nuclear deal. Because, Saudi Arabia has aim to increase and strengthen its influence in the region.So, today there are no prospects for improvement of relations between the countries.

У статті розглянуто відносини двох провідних держав Близького Сходу – Ісламської Республіки Іран та Саудівської Аравії – в контексті регіональної безпеки. Висвітлено геополітичні протиріччя між двома країнами, особливо конфлікти в Сирії, Іраку, Лівані і Ємені. В ході дослідження було виявлено, що протиборство між країнами має глибокі історико-культурні, ідеологічні, економічні, політичні причини. ; The article examines the relations between the two leading states of the Middle East, the Islamic Republic of Iran and Saudi Arabia in the context of regional security. The geopolitical contradictions between the two countries are highlighted, especially the conflicts in Syria, Iraq, Lebanon and Yemen. During the study was revealed that the confrontation between countries has deep historical, cultural, ideological, eco- nomic, political reasons.Relations between Tehran and Riyadh as two key players and two regional powers are of great importance. Special place of the two countries has caused relations between them to be very important in the formation of regional order in the Persian Gulf, and the Middle East. Different behavior patterns in their relationship have taken place from the beginning of the relationship till now. After domestic, regional and international developments in 1999, Tehran and Riyadh went from divergence to the détente, coexistence and cooperation during the presidency of Hashemi Rafsanjani and Mohammad Khatami. However, since 2005 these two great neighboring countries again entered the competition, tensions and divergences.According to results was found out that identical, geopolitical, and structural factors were the determinant factors in creating relations and conflicts between the two countries. Identity of Iran's political system is referred to Iranian-Islamic identity, while Saudi Arabia has Arabic-Islamic identity. Their geopolitical distinctions are related to Shiite and Sunni disciplines, and in terms of structure, rapprochement with U.S. and distribution of power in the Persian Gulf region are the most important indicators. These factors formed a "competitive conflict" behavior pattern among them.It should also be noted that Iran's nuclear program has a major impact on the relationship between Saudi Arabia and Iran. Saudi Arabia is a ferocious opponent of Iran's nuclear deal. Riyadh supports US withdrawal from the nuclear deal. Because, Saudi Arabia has aim to increase and strengthen its influence in the region.So, today there are no prospects for improvement of relations between the countries.

The critical state of society can be measured by a system of interrelated indicators - economic, technologi­cal, political, cultural, ethnic and demographic. However, it is no exaggeration to state that they originally focused on the social aspects of life people lead to an integrated life crisis at a time of social transformations. There is no universal model of social dialogue; it is a means of improving productivity and competitiveness. Social dialogue - not only a form of crisis management, sometimes governments are turning to social part­ners only in case of economic crisis, seeking their support in taking unpopular measures. This approach is fundamentally wrong, because the dialogue is based on mutual trust and confidence, cooperation achieved over the years. That social dialogue should be used not only in adverse but also in favorable socio-economic circumstances. Opposition, competition, conflict, alternative, dissent is not only inevitable characteristics of a complex human world, but necessary factors that discourage stagnation, stagnation of society, the condi­tions of its constant renewal and development. Clarification of the nature and essence of social conflict as a specific manifestation of the contradictions of social relations requires consideration of a number of interre­© І.З. Держко, 2015 lated factors. First of all, we should take into account the fact that modern society is the very course of change in scientific thinking, social structure, is drawn into a new state, which is accompanied by adapting social transformation. That is why these problems require analysis of the conditions of its emergence, development methods and tools for forecasting and warning deviation from social norms. Social process includes ways of interaction between state and society, institutions and groups, political system and social environment, government and citizens. Social dialogue is one way of interaction between state and society; its interests are represented, including trade unions and organizations. Under the social dialogue process should be under­stood that includes all types of negotiation, consultation and exchange of information aimed at the successful solution of social and economic policy. The whole history of the formation of social, political, ethical thought is an attempt to find optimal development of society, get rid of unpleasant disorders that often the danger to life and well-being, deviations from accepted values and standards. All social human history represents a continuous process of self-education and self-organization of the individual and society, the development and changes of various types and forms of regulation relationships, their ordering, discipline and regulation. Society through social factors governing rules create institutions of social control over the behavior of people in order to guarantee public order and tranquility; They include a huge number of methods and means of in­fluence, habits, moral principles, traditions, customs, common rules, regulations, standards and enforcement points. Synthesis same concept is the social norm, as an important means of targeting individual or social group in a rather complex personal, group, social ties and relations in the period of social transformation. ; Кризовий стан суспільства можна виміряти цілою системою взаємозв'язаних показників - економічних, технологічних, політичних, культурологічних, національно-етнічних, демографічних та ін. Однак не буде перебільшенням стверджувати, що всі вони своєрідно фокусуються у соціальні сфери життя людей, зумовлюють інтегральну кризу життя людини у час суспільних трансформацій. Не існує універсаль­ної моделі соціального діалогу, він є засобом підвищення продуктивності праці та конкурентоздатності. Соціальний діалог - не лише форма управління кризою, іноді уряди звертаються до соціальних партне­рів лише у випадку економічної кризи, шукаючи їх підтримки у вжитті непопулярних заходів. Такий підхід докорінно помилковий, оскільки діалог повинен ґрунтуватися на взаємній довірі та впевненості, що досягаються роками співробітництва. Тобто соціальний діалог повинен використовуватися не лише за несприятливих, але й за сприятливих соціально-економічних обставин. Протистояння, опозиція, конкуренція, конфлікт, альтернативність, інакомислення є не тільки не­минучими характеристиками складного світу життя людей, а й необхідними факторами, що відвертають застій, стагнацію суспільства, умови його постійного оновлення і розвитку. З'ясування природи і суті соціального конфлікту, як специфічного прояву суперечності суспільних відносин вимагає врахування цілої низки взаємопов'язаних факторів. Насамперед слід взяти до уваги ту обставину, що сучасне сус­пільство самим ходом змін, що відбуваються у науковому мисленні, соціальній структурі суспільства, втягується в якісно новий стан, адаптація до якого супроводжується суспільними трансформаціями. От чому названа проблема вимагає аналізу умов її появи, розробки методів і засобів попередження і прогно­зування відхилень від соціальних норм. Соціальний процес включає способи взаємодії держави і суспільства, інститутів і груп, політичної системи і соціального середовища, уряду і громадянина. Соціальний діалог є одним із способів взаємо­дії держави і суспільства, його інтереси представляють, у тому числі, професійні спілки та організації. Під соціальним діалогом слід розуміти процес, що включає всі типи переговорів, консультацій та обміну інформацією, спрямований на успішне вирішення питань соціально-економічної політики. Вся історія становлення суспільно-політичної, етичної думки є спробою знайти оптимальні шляхи розвитку сус­пільства, тобто звільнитися від неприємних порушень, які нерідко є небезпекою для життя і благополуч­чя людей, відхиленнями від загальноприйнятих цінностей і стандартів. Вся соціальна історія людства уособлює безупинний процес самовиховання і самоорганізації індивіда і суспільства, розвитку і зміни різних типів і форм регулювання взаємин, їх упорядкування, дисциплінованості та нормування. Сус­пільство за допомогою соціальних чинників регулює норми, створює інститути соціального контролю за поводженням людей з метою гарантування суспільного порядку і спокою; вони включають величезну кількість методів і засобів впливу: звички, моральні принципи, традиції, звичаї, загальноприйняті пра­вила, розпорядження, норми та моменти примусу. Узагальнюючим же поняттям є соціальна норма, як один з важливих засобів орієнтації індивіда чи соціальної групи в досить складних особистісних, групових, соціальних зв'язках і відносинах у період суспільних трансформацій. ; Кризовий стан суспільства можна виміряти цілою системою взаємозв'язаних показників - економічних, технологічних, політичних, культурологічних, національно-етнічних, демографічних та ін. Однак не буде перебільшенням стверджувати, що всі вони своєрідно фокусуються у соціальні сфери життя людей, зумовлюють інтегральну кризу життя людини у час суспільних трансформацій. Не існує універсаль­ної моделі соціального діалогу, він є засобом підвищення продуктивності праці та конкурентоздатності. Соціальний діалог - не лише форма управління кризою, іноді уряди звертаються до соціальних партне­рів лише у випадку економічної кризи, шукаючи їх підтримки у вжитті непопулярних заходів. Такий підхід докорінно помилковий, оскільки діалог повинен ґрунтуватися на взаємній довірі та впевненості, що досягаються роками співробітництва. Тобто соціальний діалог повинен використовуватися не лише за несприятливих, але й за сприятливих соціально-економічних обставин. Протистояння, опозиція, конкуренція, конфлікт, альтернативність, інакомислення є не тільки не­минучими характеристиками складного світу життя людей, а й необхідними факторами, що відвертають застій, стагнацію суспільства, умови його постійного оновлення і розвитку. З'ясування природи і суті соціального конфлікту, як специфічного прояву суперечності суспільних відносин вимагає врахування цілої низки взаємопов'язаних факторів. Насамперед слід взяти до уваги ту обставину, що сучасне сус­пільство самим ходом змін, що відбуваються у науковому мисленні, соціальній структурі суспільства, втягується в якісно новий стан, адаптація до якого супроводжується суспільними трансформаціями. От чому названа проблема вимагає аналізу умов її появи, розробки методів і засобів попередження і прогно­зування відхилень від соціальних норм. Соціальний процес включає способи взаємодії держави і суспільства, інститутів і груп, політичної системи і соціального середовища, уряду і громадянина. Соціальний діалог є одним із способів взаємо­дії держави і суспільства, його інтереси представляють, у тому числі, професійні спілки та організації. Під соціальним діалогом слід розуміти процес, що включає всі типи переговорів, консультацій та обміну інформацією, спрямований на успішне вирішення питань соціально-економічної політики. Вся історія становлення суспільно-політичної, етичної думки є спробою знайти оптимальні шляхи розвитку сус­пільства, тобто звільнитися від неприємних порушень, які нерідко є небезпекою для життя і благополуч­чя людей, відхиленнями від загальноприйнятих цінностей і стандартів. Вся соціальна історія людства уособлює безупинний процес самовиховання і самоорганізації індивіда і суспільства, розвитку і зміни різних типів і форм регулювання взаємин, їх упорядкування, дисциплінованості та нормування. Сус­пільство за допомогою соціальних чинників регулює норми, створює інститути соціального контролю за поводженням людей з метою гарантування суспільного порядку і спокою; вони включають величезну кількість методів і засобів впливу: звички, моральні принципи, традиції, звичаї, загальноприйняті пра­вила, розпорядження, норми та моменти примусу. Узагальнюючим же поняттям є соціальна норма, як один з важливих засобів орієнтації індивіда чи соціальної групи в досить складних особистісних, групових, соціальних зв'язках і відносинах у період суспільних трансформацій.

The relevance of the study is related to the existence of military conflict between Russia and Ukraine, which affects the realization of the right of children to education and their safety. The Declaration of School Safety requires specific guidance on its implementation and realization. Therefore, it is necessary to develop scientific approaches and ways of implementing the Declaration in the education system of Ukraine, taking into account the existing developments and integrating them into the education system at the level of the educational establishment, community, region, and country. Conducted theoretical analysis of existing research reveals only some areas of implementation of the Declaration of School Safety, the studies do not directly relate to the military conflict, the education system, the work of pedagogical workers in the conflict to realize the right of children to education and ensure their safety. The purpose of the article is to determine the scientific approaches and ways of implementing the Declaration of School Safety in the practical work of the pedagogical staff of educational institutions. We have chosen epistemological, pragmatic, problem-oriented scientific approaches, child-centrism as the research methodology, which has directed research to find out ways to implement the Declaration of School Safety in Ukrainian educational institutions. It is determined that the scientific approaches in the theory of pedagogy, which can be the basis for systematic counteracting the dangers in education for children by pedagogical workers are: peace building and pedagogy of nonviolence, assistance for self-help as self-defense and teaching safe behavior of children, risk-taking, risk-taking before the conflict. Each of these approaches has different functions and ways of putting it into practice: 1) peace building and non-violence pedagogy: as child-friendly schools; happy educational environment, universal design; mediation, mediation services; technologies of pedagogy of non-violence; peace building position of teachers; working with parents to help with school safety; prevention and counteraction of bullying in schools; 2. self-help assistance as self-defense and safe behavior; critical thinking and decision-making skills; training in conflict behavior, counteracting manipulation. 3. the risk-oriented approach as a passport of the educational institution; training in identifying risks and dangers for children, taking into account the context and dynamics of the conflict; territory protection measures, hazard prevention, risk elimination for children and more. 4. education that is sensitive to conflict as standards and strategies for its implementation.Keywords: School security Declaration, self-defense, safe behavior, education, conflict-sensitive, risk-oriented approach, non-violence pedagogy, school safety passport, school, child-friendly, mediation, peace building, risks and dangers, Certification teachers training, self-help. ; Актуальність дослідження пов'язана з існуванням військового конфлікту між Росією та Україною на Сході, який впливає на реалізацію права дітей на освіту, їх безпеку. Декларація безпеки шкіл вимагає надання конкретних рекомендацій щодо її впровадження і реалізації. Тому необхідною є розробка наукових підходів і конкретних шляхів реалізації Декларації в системі освіти України, враховуючи при цьому існуючі зарубіжні розробки та інтегруючи їх на рівні закладу освіти, громади, регіону, країни. Проведений теоретичний аналіз існуючих досліджень розкриває лише окремі напрями впровадження Декларації безпеки шкіл, дослідження не стосуються прямо військового конфлікту, системи освіти, роботи педагогічних працівників в умовах конфлікту для реалізації права дітей на освіту і забезпечення їх безпеки. Метою статті є визначення наукових підходів і шляхів реалізації Декларації безпеки шкіл в практичній роботі педагогічних працівників закладів освіти. Нами було в якості методології дослідження обрано гносеологічний, прагматичний, проблемно-орієнтований наукові підходи, дитиноцентризм, які скеровували дослідження на з'ясування шляхів впровадження Декларації безпеки шкіл в заклади освіти України. Визначено, що науковими підходами в теорії педагогіки, які можуть стати основою для системної протидії небезпеці в освіті для дітей силами педагогічних працівників є: миробудівництво і педагогіка ненасилля, допомога для самодопомоги як самозахист і навчання безпечній поведінці дітей, ризико-орієнтований підхід, освіта, чуттєва до конфлікту. Кожен з цих підходів має різні функції і шляхи реалізації на практиці: 1) миробудівництво і педагогіка ненасилля: як школи, дружні до дитини; щасливе освітнє середовище, універсальний дизайн; медіація, служби посередництва; технології педагогіки ненасилля; миробудівна позиція педагогів; робота з батьками щодо допомоги в забезпеченні безпеки шкіл; профілактика і протидія буллінгу в школах; 2) допомога для самодопомоги як самозахист і безпечна поведінка; критичне мислення і вміння прийняття рішень; навчання поведінці в конфлікті, протидії маніпуляціям; 3) ризико-орієнтований підхід як паспорт безпеки закладу освіти; навчання визначенню ризиків і небезпек для дітей з урахуванням контексту і динаміки конфлікту; заходи щодо охорони території, попередження небезпек, усунення ризиків для дітей тощо; 4) освіта, чуттєва до конфлікту як стандарти і стратегії її впровадження.Ключові слова: Декларація безпеки шкіл, самозахист, безпечна поведінка, освіта, конфліктно-орієнтований підхід, ризико-орієнтований підхід, педагогіка ненасильства, паспорт безпеки закладу освіти, школа, дружня до дітей, посередництво, миробудування, ризики та небезпеки, атестація вчителів, самодопомога.

The article considers the most common factors of addictive human behavior in biological, sociological and psychological aspects. Typical mechanisms of persons predisposed to chemical forms of addictive behavior are described. The basic stages of formation of addictions among servicemen are given. The negative consequences of the use of psychoactive substances and their impact on others are given. The theoretical study of the problem of addictive behavior of the individual formed an idea of the main factors of professional activity of servicemen, influencing its emergence and spread. Such factors for military service include: upbringing in a disadvantaged family; being in different social groups that promote alcohol or surfactant use; experiencing traumatic events in childhood (violence, death of parents, etc.); the presence of character accentuations; poorly developed intellectual abilities; increased anxiety, stress, avoidance of responsibility or life difficulties; the desire to shift responsibility to others. During military service, the main factors in the emergence and spread of addictive behavior of servicemen include the following: "traditions" of alcohol consumption in military teams (obtaining military ranks, promotion, successful implementation of military service, dismissal and other holidays); accessibility to surfactant use of the influence of senior commanders or more authoritative employees; problems related to difficult social and living conditions or violations of social guarantees for servicemen and members of their families; excessive workload, which, in turn, can lead to conflicts in the family; suppression of the emotional sphere after a traumatic event (death of a friend, injury, firing to defeat, etc.) by alcohol abuse or surfactants, which in the future may be formed by a stable strategy as the only correct behavior (response) to such stimuli; the development of post-traumatic stress symptoms due to the stress experienced during the performance of professional duties. ; Розглянуто найбільш поширені чинники виникнення адиктивної поведінки людини в біологічному, соціологічному та психологічному аспектах. Описано типові механізми осіб, схильних до хімічних форм адиктивної поведінки. Подано базові етапи формування адикцій серед військовослужбовців. Наведено негативні наслідки вживання психоактивних речовин та їх вплив на оточуючих.

The article considers the most common factors of addictive human behavior in biological, sociological and psychological aspects. Typical mechanisms of persons predisposed to chemical forms of addictive behavior are described. The basic stages of formation of addictions among servicemen are given. The negative consequences of the use of psychoactive substances and their impact on others are given. The theoretical study of the problem of addictive behavior of the individual formed an idea of the main factors of professional activity of servicemen, influencing its emergence and spread. Such factors for military service include: upbringing in a disadvantaged family; being in different social groups that promote alcohol or surfactant use; experiencing traumatic events in childhood (violence, death of parents, etc.); the presence of character accentuations; poorly developed intellectual abilities; increased anxiety, stress, avoidance of responsibility or life difficulties; the desire to shift responsibility to others. During military service, the main factors in the emergence and spread of addictive behavior of servicemen include the following: "traditions" of alcohol consumption in military teams (obtaining military ranks, promotion, successful implementation of military service, dismissal and other holidays); accessibility to surfactant use of the influence of senior commanders or more authoritative employees; problems related to difficult social and living conditions or violations of social guarantees for servicemen and members of their families; excessive workload, which, in turn, can lead to conflicts in the family; suppression of the emotional sphere after a traumatic event (death of a friend, injury, firing to defeat, etc.) by alcohol abuse or surfactants, which in the future may be formed by a stable strategy as the only correct behavior (response) to such stimuli; the development of post-traumatic stress symptoms due to the stress experienced during the performance of professional duties. ; Розглянуто найбільш поширені чинники виникнення адиктивної поведінки людини в біологічному, соціологічному та психологічному аспектах. Описано типові механізми осіб, схильних до хімічних форм адиктивної поведінки. Подано базові етапи формування адикцій серед військовослужбовців. Наведено негативні наслідки вживання психоактивних речовин та їх вплив на оточуючих.

The author of the article shows that conflicts attract the attention of representatives of various fields of knowledge (philosophy, sociology, conflict studies, psychology, history, political science, jurisprudence, military science, culturology, art, ethnology, pedagogy and etc.), in particular, in order to develop optimal ways to resolve them at various levels of deployment of conflict confrontation between different parties. Emphasizes that conflict should be considered as one of the types of social interaction. Its participants can be individuals, human groups, organizations, institutions, societies, countries, states and so on. Phenomena of conflicts, from ancient times to the present, in various artistic forms reflect the reality of a certain era and features of historical time. Artistic understanding of the phenomena of conflicts complements, strengthens and facilitates the scientific analysis of the problems of conflicts and the dynamics of their course. Analyzes the reasons that, since cinema is one of the most popular art forms of today, combining creativity and production, cinema itself can be actively involved in the processes of deconflict of Ukrainian society. Indicates the specifics of feature film: it affects the deep layers of consciousness, touches all the strings of the human soul and at the same time reflects the current problems of today; forces the viewer to identify with the characters of the film and actively include their ideals, principles, behavior and thinking in their real lives. He concludes that cinema, given its subject matter and plot, plays a significant role in shaping both aggressive and peaceful behavior of people, ie it can contribute to either increasing the level of conflict situations in society, or their leveling. Proves that in order to reduce the level of conflict in society, it is necessary to reduce the number of films that contain open displays of violence, bloody scenes and large-scale plans of terror; it is necessary to increase the number of high-quality Ukrainian films of patriotic orientation.

In this article the possibility and necessity of analysis of non-verbal reactions is considered on the example of the empirical stage of the project "Mass consciousness in the zone of military conflict in the Donbass". The main nonverbal manifestations of respondents in the sociological interview, the possibility of their interpretation, the complexity of recognition and the prospects of evaluation are analyzed. The focus is on the analysis of dynamics and gestures as a specific feature of the interviewer's work with the respondent during the interview. It is proposed to develop and create observation cards that will be added to the interviewer's questionnaire in order to assess the non-verbal behavior of respondents. ; В данной статье рассматривается возможность и необходимость анализа невербальных реакций на примере эмпирического этапа проекта «Массовое сознание в зоне военного конфликта в Донбассе». Анализируются основные невербальные проявления респондентов в социологическом интервью, возможности их интерпретации, сложности распознавания и перспективы оценки. Акцентируется внимание на анализе динамики и жестов как специфической особенности работы интервьюера с респондентом во время проведения интервью. Предлагается разработка и создание карточек наблюдения, которые будут добавляться к анкете интервьюеру, для оценки невербального поведения респондентов. ; У даній статті розглядається можливість і необхідність аналізу невербальних реакцій на прикладі емпіричного етапу проекту «Масова свідомість в зоні воєнного конфлікту на Донбасі». Аналізуються основні невербальні прояви респондентів у соціологічному інтерв'ю, можливості їх інтерпретації, складності розпізнавання і перспективи оцінювання. Акцентується увага на аналізі динаміки і жестів як специфічної особливості роботи інтерв'юера з респондентом під час проведення інтерв'ю. Пропонується розробка та створення карток спостереження, які будуть додаватися до анкети інтерв'юеру, задля оцінки невербальної поведінки респондентів.

The authors attempt to conceptualize approaches to determining the nature and place of political ideology, its main social functions, as well as the structural levels of functioning of political doctrines. Among the main functions of political ideology authors considers the following: uniting society around certain values, the function of legitimizing political power, mobilizing people to solve problems of social development, the function of social depreciation, which is the ability to interpret social reality and reduce tensions in conflict between people's needs and the real possibilities for their satisfaction. The authors singled out the following levels of functioning of political doctrines in the structure of political ideology: the first level – theoretical and conceptual; the second is a program-political, and the third is an actualized level of political ideology. Political ideology itself, according to the authors, is a product of modernization, because in traditional society, nothing like ideology in the modern sense of the word did not exist. Considering the approach to ways and means of resolving conflicts, as well as taking into account the vision of economic development, the views of leading theorists on ideological currents were outlined. Thus, two large groups of ideologies were considered: moderate and radical. The moderate ideologies include all three so-called "big" ideologies of our time: liberal, conservative, and socialist. Political radicalism, in turn, is divided into two types – right and left. The views of theorists on the beliefs that underlie the system of ideological values of modern political ideologies are systematized. Such ideological values determine the content of political activity. The authors note that ideology is a tool for constructing the basic mechanisms of political behavior, becomes a conscious or unconscious altered view in order to justify political domination, helping to mobilize the masses and manipulate human behavior. ; У статті здійснено спробу концептуалізації ...