Suchergebnisse

Specific features, connected with the influence of past conflict, characterize economic situation in the post-conflict area. It is these features that make it possible to characterize post-conflict management as a separate political and legal category. These specificities should determine the activities of actors to achieve the goal of post-conflict policy.The article defines the characteristics of post-conflict social relations, examines the problems of the functioning of the post-conflict economy, and presents concrete management practices – examples from various post-conflict countries of the world – that solve these problems. The economic recovery of post-conflict areas is considered from the point of view of the psychological state and needs of individuals living in such territories. It is revealed that decisions and actions in the economic policy oriented on the individual can contribute to the achievement of reconciliation in society and prevent return to the state of conflict because of the formation of conditions that will make peace more economically profitable for different segments of the population. The informal institutions that are an integral part of the post-conflict economy are described, and the decisions and actions are showed that make it possible to level the influence of such institutes on social relations through various forms of motivating the population to transfer their activities to the legal plane. Management practices are presented that can create further prerequisites for the sustainable development of post-conflict areas, taking into account the phenomenon of "post-conflict growth" of individuals.The description of the risks that may arise before the actors of the political process is given, and the possible ways of overcoming them are described. International technical assistance is considered as an important tool for the recovery of the post-conflict economy. The advantages and disadvantages of processes related to obtaining international technical assistance are analyzed, in particular, the risk of donors' interventions in management processes. Models are proposed for preventing such an interventions. ; Стан економіки на постконфліктній території характеризується специфічними ознаками, обумовленими впливом минулого конфлікту. Саме ці ознаки дають змогу характеризувати управління постконфліктною територією як окрему політико-правову категорію. Вказана специфіка має обумовлювати діяльність акторів для досягнення мети постконфліктної політики.У статті визначаються характеристики постконфліктних суспільних відносин, досліджуються проблеми функціонування постконфліктної економіки та наводяться конкретні управлінські практики – приклади з різних постконфліктних країн світу, – які вирішують ці проблеми. Відновлення економіки постконфліктних територій розглянуто з позиції психологічного стану та потреб індивідів, які проживають на таких територіях. Виявлено, що рішення та дії в економічній політиці, орієнтовані на індивіда, можуть сприяти досягненню примирення в суспільстві та запобігти поверненню до стану конфлікту внаслідок формування умов, які зроблять стан миру економічно вигідним для різних верств населення. Охарактеризовані неформальні інститути, які є невід'ємною частиною постконфліктної економіки, та описані рішення і дії, які дають змогу нівелювати вплив таких інститутів на суспільні відносини через різні форми спонукання населення до переведення своєї діяльності у легальну площину. Наведені управлінські практики, які можуть створити подальші передумови для сталого розвитку постконфліктних територій з урахуванням феномену «постконфліктного зростання» індивідів.Надано характеристику ризикам, які можуть виникати перед акторами політичного процесу, та описано можливі шляхи їх подолання. Розглянуто міжнародну технічну допомогу як важливий інструмент для відновлення постконфліктної економіки. Проаналізовано переваги та недоліки процесів, пов'язаних із отриманням міжнародної технічної допомоги, зокрема, ризик втручання донорів, які надають допомогу, в процеси управління. Запропоновано моделі для запобігання такому вручанню.

Specific features, connected with the influence of past conflict, characterize economic situation in the post-conflict area. It is these features that make it possible to characterize post-conflict management as a separate political and legal category. These specificities should determine the activities of actors to achieve the goal of post-conflict policy.The article defines the characteristics of post-conflict social relations, examines the problems of the functioning of the post-conflict economy, and presents concrete management practices – examples from various post-conflict countries of the world – that solve these problems. The economic recovery of post-conflict areas is considered from the point of view of the psychological state and needs of individuals living in such territories. It is revealed that decisions and actions in the economic policy oriented on the individual can contribute to the achievement of reconciliation in society and prevent return to the state of conflict because of the formation of conditions that will make peace more economically profitable for different segments of the population. The informal institutions that are an integral part of the post-conflict economy are described, and the decisions and actions are showed that make it possible to level the influence of such institutes on social relations through various forms of motivating the population to transfer their activities to the legal plane. Management practices are presented that can create further prerequisites for the sustainable development of post-conflict areas, taking into account the phenomenon of "post-conflict growth" of individuals.The description of the risks that may arise before the actors of the political process is given, and the possible ways of overcoming them are described. International technical assistance is considered as an important tool for the recovery of the post-conflict economy. The advantages and disadvantages of processes related to obtaining international technical assistance are analyzed, in particular, the risk of donors' interventions in management processes. Models are proposed for preventing such an interventions. ; Стан економіки на постконфліктній території характеризується специфічними ознаками, обумовленими впливом минулого конфлікту. Саме ці ознаки дають змогу характеризувати управління постконфліктною територією як окрему політико-правову категорію. Вказана специфіка має обумовлювати діяльність акторів для досягнення мети постконфліктної політики.У статті визначаються характеристики постконфліктних суспільних відносин, досліджуються проблеми функціонування постконфліктної економіки та наводяться конкретні управлінські практики – приклади з різних постконфліктних країн світу, – які вирішують ці проблеми. Відновлення економіки постконфліктних територій розглянуто з позиції психологічного стану та потреб індивідів, які проживають на таких територіях. Виявлено, що рішення та дії в економічній політиці, орієнтовані на індивіда, можуть сприяти досягненню примирення в суспільстві та запобігти поверненню до стану конфлікту внаслідок формування умов, які зроблять стан миру економічно вигідним для різних верств населення. Охарактеризовані неформальні інститути, які є невід'ємною частиною постконфліктної економіки, та описані рішення і дії, які дають змогу нівелювати вплив таких інститутів на суспільні відносини через різні форми спонукання населення до переведення своєї діяльності у легальну площину. Наведені управлінські практики, які можуть створити подальші передумови для сталого розвитку постконфліктних територій з урахуванням феномену «постконфліктного зростання» індивідів.Надано характеристику ризикам, які можуть виникати перед акторами політичного процесу, та описано можливі шляхи їх подолання. Розглянуто міжнародну технічну допомогу як важливий інструмент для відновлення постконфліктної економіки. Проаналізовано переваги та недоліки процесів, пов'язаних із отриманням міжнародної технічної допомоги, зокрема, ризик втручання донорів, які надають допомогу, в процеси управління. Запропоновано моделі для запобігання такому вручанню.

Конфлікт є невід'ємною частиною діяльності будь-якої організації. Своєчасне його діагностування і прогнозування дозволяє використовувати конфлікт для уникнення втрат та досягнення позитивного ефекту. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває необхідність формування ефективного механізму вирішення корпоративних конфліктів. Це питання є актуальним як в українській, так і у світовій економіці. Сьогодні корпорації заохочують використовувати альтернативні засоби вирішення спорів не тільки з тих питань, які традиційно розглядалися у суді, але і для вирішення постійно зростаючого кола конфліктів між корпорацією та іншими підприємствами, особами та державними установами. Метою даної статті є обґрунтування важливості застосування медіації як комунікаційного засобу розвитку корпоративної системи управління конфліктами. Досягнення поставленої мети потребує визначення основних внутрішніх проблем комунікацій в організації та пошуку способів застосування медіації як альтернативного методу врегулювання конфліктів та формування культури ненасильницької комунікації в організації. Висока вартість судових процесів підштовхнула корпорації до застосування медіативних процесів у політиці вирішення спорів. Ця тенденція та широка потреба у розповсюдженні інформації про альтернативні способи вирішення корпоративних суперечок спонукали до проведення дослідження, результати якого наводяться у даній статті. Медіація відповідає інтересам і потребам учасників корпоративних відносин, оскільки дозволяє врегульовувати розбіжності на взаємовигідній основі. Процедура медіації розглядається у контексті одного з можливих способів вирішення корпоративних конфліктів та у якості допоміжного механізму у формуванні ефективної корпоративної політики. Відповідно до назви, у статті описані шляхи впровадження медіації як альтернативного методу вирішення конфліктів у систему корпоративного управління компаніями. Розглядаються особливості корпоративних конфліктів та конфліктів інтересів, які мають негативний вплив на продуктивність праці в організації. Показані способи застосування процедури медіації на різних етапах згуртування команди. Ця стаття становить інтерес для дослідників, які прагнуть обґрунтувати необхідність формування філософії ненасильницької комунікації з метою створення високоефективних проєктних команд. У статті аргументовано необхідність подальших загальнотеоретичних та прикладних досліджень у цій сфері. ; Conflict is an integral part of any organization. Timely diagnosis and prediction allows you to use the conflict to avoid losses and achieve a positive effect. In this regard, the need to form an effective mechanism for resolving corporate conflicts becomes especially important. This issue is relevant in both the Ukrainian and world economies. Today, corporations are encouraged to use alternative means of resolving disputes not only on issues that have traditionally been considered in court, but also to resolve the ever-increasing range of conflicts between the corporation and other businesses, individuals and government agencies. The purpose of this article is to substantiate the importance of using mediation as a means of communication for the development of corporate conflict management system. Achieving this goal requires identifying the main internal problems of communication in the organization and finding ways to use mediation as an alternative method of conflict resolution and the formation of a culture of nonviolent communication in the organization. The high cost of litigation has prompted corporations to use mediation in dispute resolution policy. This trend and the widespread need to disseminate information on alternative ways of resolving corporate disputes have led to a study, the results of which are presented in this article. Mediation meets the interests and needs of participants in corporate relations, as it allows to resolve differences on a mutually beneficial basis. The mediation procedure is considered in the context of one of the possible ways to resolve corporate conflicts and as an auxiliary mechanism in the formation of effective corporate policy. According to the title, the article describes ways to implement mediation as an alternative method of conflict resolution in the corporate governance system. Features of corporate conflicts and conflicts of interest that have a negative impact on productivity in the organization are considered. Methods of applying the mediation procedure at different stages of team cohesion are shown. This article is of interest to researchers who seek to justify the need to form a philosophy of nonviolent communication in order to create highly effective project teams. The article argues the need for further general theoretical and applied research in this area.

Implementing effective and well-meaning post-conflict management policy is important for a stable peace in a society suffering after the war. For a comprehensive understanding of post-conflict management policy, it is necessary to determine which actors act as participants of such a policy, what interests do they have and what influence they may have. The author plans to allocate international organizations to a separate group of actors trying to influence the policy of managing post-conflict areas, as well as to assess the performance of international organizations in post-conflict areas in the historical perspective. Detection of the above-mentioned points will help to assess the degree of risk of external interference on the post-conflict management policy, as well as to develop mechanisms for mutually beneficial cooperation between national governments and international partners assisting in restoring peace in a post-conflict society. ; Внедрение эффективной и взвешенной политики управления постконфликтной территорий является важным для установления стабильного мира в пострадавшем о войны обществе. Для комплексного понимания политики управления постконфликтными территориями необходимо определить, какие субъекты будут выступать актерами такой политики, каковы их интересы и какое влияние они могут иметь. Автор планирует выделить международные организации в отдельную группу субъектов, которые пытаются влиять на политику управления постконфликтными территориями, а также дать оценку деятельности международных организаций на постконфликтных территориях в исторической перспективе. Выявление указанных выше маркеров поможет оценить степень риска внешнего вмешательства в политику управления постконфликтными территориями, а также разработать механизмы взаимовыгодного сотрудничества национальных правительств с международными партнерами, которые оказывают помощь в восстановлении мира в постконфликтном обществе. ; Впровадження ефективної та зваженої політики управління постконфліктною територією є важливим для становлення стабільного миру у постраждалому від війни суспільстві. Для комплексного розуміння політики управління постконфліктними територіями необхідно визначити, які суб'єкти виступатимуть акторами такої політики, які інтереси вони мають та якого впливу можуть завдати. Автор планує виділити міжнародні організації в окрему групу суб'єктів, що намагаються впливати на політику управління постконфліктними територіями, а також дати оцінку діяльності міжнародних організацій на постконфліктних територіях в історичній перспективі. Виявлення зазначених вище маркерів допоможе оцінити ступінь ризику зовнішнього втручання у політику управління постконфліктними територіями, а також напрацювати механізми взаємовигідної співпраці національних урядів із міжнародними партнерами, які надають допомогу у відновленні миру у постконфліктному суспільстві.

Implementing effective and well-meaning post-conflict management policy is important for a stable peace in a society suffering after the war. For a comprehensive understanding of post-conflict management policy, it is necessary to determine which actors act as participants of such a policy, what interests do they have and what influence they may have. The author plans to allocate international organizations to a separate group of actors trying to influence the policy of managing post-conflict areas, as well as to assess the performance of international organizations in post-conflict areas in the historical perspective. Detection of the above-mentioned points will help to assess the degree of risk of external interference on the post-conflict management policy, as well as to develop mechanisms for mutually beneficial cooperation between national governments and international partners assisting in restoring peace in a post-conflict society. ; Внедрение эффективной и взвешенной политики управления постконфликтной территорий является важным для установления стабильного мира в пострадавшем о войны обществе. Для комплексного понимания политики управления постконфликтными территориями необходимо определить, какие субъекты будут выступать актерами такой политики, каковы их интересы и какое влияние они могут иметь. Автор планирует выделить международные организации в отдельную группу субъектов, которые пытаются влиять на политику управления постконфликтными территориями, а также дать оценку деятельности международных организаций на постконфликтных территориях в исторической перспективе. Выявление указанных выше маркеров поможет оценить степень риска внешнего вмешательства в политику управления постконфликтными территориями, а также разработать механизмы взаимовыгодного сотрудничества национальных правительств с международными партнерами, которые оказывают помощь в восстановлении мира в постконфликтном обществе. ; Впровадження ефективної та зваженої політики управління постконфліктною територією є важливим для становлення стабільного миру у постраждалому від війни суспільстві. Для комплексного розуміння політики управління постконфліктними територіями необхідно визначити, які суб'єкти виступатимуть акторами такої політики, які інтереси вони мають та якого впливу можуть завдати. Автор планує виділити міжнародні організації в окрему групу суб'єктів, що намагаються впливати на політику управління постконфліктними територіями, а також дати оцінку діяльності міжнародних організацій на постконфліктних територіях в історичній перспективі. Виявлення зазначених вище маркерів допоможе оцінити ступінь ризику зовнішнього втручання у політику управління постконфліктними територіями, а також напрацювати механізми взаємовигідної співпраці національних урядів із міжнародними партнерами, які надають допомогу у відновленні миру у постконфліктному суспільстві.

This article analyzes the mechanisms of diplomacy as a factor of peaceful managing of conflicts that arise between the subjects of international and interstate relations. Crisis management as one of the most urgent tasks of modern diplomacy is considered. Special attention is paid to the tasks of preventive diplomacy as a mean of regulating political and ethnic confrontations in crises and conflicts. ; Данная статья посвящена анализу механизмов дипломатии как факторов безсилового управления конфликтами, которые возникают между субъектами как международных, так и внутригосударственных отношений. Рассмотрено управление кризисными ситуациями как одна из самых актуальных задач современной дипломатии. Значительное внимание уделено определению задач превентивной дипломатии как средства регулирования политических и этнических противостояний в условиях кризисов и конфликтов. ; Дана стаття присвячена аналізу механізмів дипломатії як факторів безсиловогоуправління конфліктами, які виникають між суб'єктами міжнародних та внутрішньо-державних відносин. Розглянуто управління кризовими ситуаціями як одне з найбільш актуальних завдань сучасної дипломатії. Значну увагу приділено визначенню завдань превентивної дипломатії як засобу регулювання політичних та етнічних протистоянь в умовах криз та конфліктів

Problem setting. Conflict prevention has proven effective in eliminating the various causes of conflict, especially in view of the digitalization of society. On the one hand, these areas are not directly related to conflict situations, but, on the other hand, the implementation practice shows that the mechanisms of their implementation can significantly increase the level of conflict resolution and management. Conflict in the system of local self-government more often arises as a reaction to the lack of efficiency of information support of the subjects of the system of local self-government, which is subsequently perceived by citizens as an omission of the nature and causes of conflict. Such cases cause the spread of unreliable information among the inhabitants of a certain territorial community, which can be disseminated through the media, local media, web portals, etc. This necessitates the improvement of the domestic legal framework for conflict management mechanisms in the context of digitalization of society. Recent research and publications analysis. The considered problems are at the initial stage of research. Thus, according to S.V. Sokolov, if the conflict is not noticed, ignored, engaged in its ideological (verbal) solution and do almost nothing, it will unfold spontaneously, exacerbate, merge with other conflicts and ultimately end in the destruction of the social system (or subject) in which it occurs. In the scientific development of S.O. Teleshun, I.V. Reiterovich, S.V. Sytnyk revealed the essence and content of the conflict as one of the processes of public policy, which can be both constructive and destructive, identified the main mechanisms of conflict, classified them, analyzed the features of the relationship between public policy institutions and civil society. Lebedeva and O. Matviykiv conducted research and analysis of design conflicts that arise during collective (group) design due to various technical and social factors. The authors propose an architecture of organizational and technical support of the collective design process, within which social and technical conflicts are detected and eliminated, and a model of conflict management is developed and proposed. However, the research of the above-mentioned scientists cannot be directly applied to the analysis of conflict management mechanisms in the context of the development of digitalization of society. The paper objective – to outline the main elements and tasks of conflict management mechanisms in the system of local self-government in the context of digitalization of society, including by developing proposals for improving the current legislation of Ukraine. The paper main body. The conditionality of the interaction of conflict management in the system of local self-government, given the active digitalization of society, outlines its uncertainty, as it cannot be clearly predicted. Challenges to the implementation of local self-government through digitalization and adaptation of events that occur in everyday life may be applied in the future. The subjects of the conflict in the system of local self-government tend to project the basic patterns of events or the whole event. Planning is closely related to this process in conflict management. Attention should be paid to the environmental conflicts that occur against the background of a number of social problems that have been accumulating in the cities of Ukraine for a long time. These include the poor environmental situation in general, traffic congestion in cities, lack of sufficient number of parks and more. In general, these problems are objective, as in cities, it is difficult to find the optimal combination of economic and social components of development. However, finding solutions to these problems would be much easier if local authorities had a more active dialogue with citizens. Refusal of it leads to the actualization of the political component of the conflict. It mainly affected the personnel component of local self-government, but it is necessary to pay attention to the nature of the interaction between government and society. The legislator provided for the possibility of local council deputies to express and protect the interests of the respective territorial community and its part - voters of their constituency, to carry out their instructions within their powers, by videoconference or audioconference, which in most cases resolve the conflict. In turn, conflict management in the system of local self-government is provided in the prevention of conflicts of interest, which is achieved by entrusting the deputies of local councils to provide information about their activities, which can lead to conflicts of interest. Conclusions of the research. As a result of the study, the main elements and tasks of conflict management mechanisms in the system of local self-government in the context of digitalization of society were outlined, proposals were made to improve the current legislation of Ukraine. It is established that, taking into account remote measures in the system of local self-government, the current legislation of Ukraine does not provide for the protection of information and security transmitted by videoconference or audioconference, which are promising areas of further research and development of regulations in the development of digitalization. ; У статті розкрито теоретико-методологічні підходи до визначення механізмів управління конфліктами в системі місцевого самоврядування в умовах цифровізації суспільства. Розглянуто питання дотримання органами місцевого самоврядування чинного законодавства у сфері управління та розв'язання конфлікту, діяльність депутатів місцевих рад, пов'язану з розробкою механізмів управління конфліктами в умовах цифровізації суспільства з метою вираження і захисту інтересів відповідної територіальної громади та забезпечення активної участі у здійсненні місцевого самоврядування.Ключові слова: управління конфліктами; місцеве самоврядування; система місцевого самоврядування; цифровізація; публічне управління; конфлікт; механізми управління конфліктами.

Problem setting. Conflict prevention has proven effective in eliminating the various causes of conflict, especially in view of the digitalization of society. On the one hand, these areas are not directly related to conflict situations, but, on the other hand, the implementation practice shows that the mechanisms of their implementation can significantly increase the level of conflict resolution and management. Conflict in the system of local self-government more often arises as a reaction to the lack of efficiency of information support of the subjects of the system of local self-government, which is subsequently perceived by citizens as an omission of the nature and causes of conflict. Such cases cause the spread of unreliable information among the inhabitants of a certain territorial community, which can be disseminated through the media, local media, web portals, etc. This necessitates the improvement of the domestic legal framework for conflict management mechanisms in the context of digitalization of society. Recent research and publications analysis. The considered problems are at the initial stage of research. Thus, according to S.V. Sokolov, if the conflict is not noticed, ignored, engaged in its ideological (verbal) solution and do almost nothing, it will unfold spontaneously, exacerbate, merge with other conflicts and ultimately end in the destruction of the social system (or subject) in which it occurs. In the scientific development of S.O. Teleshun, I.V. Reiterovich, S.V. Sytnyk revealed the essence and content of the conflict as one of the processes of public policy, which can be both constructive and destructive, identified the main mechanisms of conflict, classified them, analyzed the features of the relationship between public policy institutions and civil society. Lebedeva and O. Matviykiv conducted research and analysis of design conflicts that arise during collective (group) design due to various technical and social factors. The authors propose an architecture of organizational and technical support of the collective design process, within which social and technical conflicts are detected and eliminated, and a model of conflict management is developed and proposed. However, the research of the above-mentioned scientists cannot be directly applied to the analysis of conflict management mechanisms in the context of the development of digitalization of society. The paper objective – to outline the main elements and tasks of conflict management mechanisms in the system of local self-government in the context of digitalization of society, including by developing proposals for improving the current legislation of Ukraine. The paper main body. The conditionality of the interaction of conflict management in the system of local self-government, given the active digitalization of society, outlines its uncertainty, as it cannot be clearly predicted. Challenges to the implementation of local self-government through digitalization and adaptation of events that occur in everyday life may be applied in the future. The subjects of the conflict in the system of local self-government tend to project the basic patterns of events or the whole event. Planning is closely related to this process in conflict management. Attention should be paid to the environmental conflicts that occur against the background of a number of social problems that have been accumulating in the cities of Ukraine for a long time. These include the poor environmental situation in general, traffic congestion in cities, lack of sufficient number of parks and more. In general, these problems are objective, as in cities, it is difficult to find the optimal combination of economic and social components of development. However, finding solutions to these problems would be much easier if local authorities had a more active dialogue with citizens. Refusal of it leads to the actualization of the political component of the conflict. It mainly affected the personnel component of local self-government, but it is necessary to pay attention to the nature of the interaction between government and society. The legislator provided for the possibility of local council deputies to express and protect the interests of the respective territorial community and its part - voters of their constituency, to carry out their instructions within their powers, by videoconference or audioconference, which in most cases resolve the conflict. In turn, conflict management in the system of local self-government is provided in the prevention of conflicts of interest, which is achieved by entrusting the deputies of local councils to provide information about their activities, which can lead to conflicts of interest. Conclusions of the research. As a result of the study, the main elements and tasks of conflict management mechanisms in the system of local self-government in the context of digitalization of society were outlined, proposals were made to improve the current legislation of Ukraine. It is established that, taking into account remote measures in the system of local self-government, the current legislation of Ukraine does not provide for the protection of information and security transmitted by videoconference or audioconference, which are promising areas of further research and development of regulations in the development of digitalization. ; У статті розкрито теоретико-методологічні підходи до визначення механізмів управління конфліктами в системі місцевого самоврядування в умовах цифровізації суспільства. Розглянуто питання дотримання органами місцевого самоврядування чинного законодавства у сфері управління та розв'язання конфлікту, діяльність депутатів місцевих рад, пов'язану з розробкою механізмів управління конфліктами в умовах цифровізації суспільства з метою вираження і захисту інтересів відповідної територіальної громади та забезпечення активної участі у здійсненні місцевого самоврядування.Ключові слова: управління конфліктами; місцеве самоврядування; система місцевого самоврядування; цифровізація; публічне управління; конфлікт; механізми управління конфліктами.

A political conflict contains general signs that distinguish it from other publicconflicts, and possible ways of development and overcoming conflict situationsare already established on theoretical and practical levels. However, the modernhistory of post-soviet countries shows the danger of political conflicts, as opposingparties not always use the generally accepted rules of the diplomatic settlementof conflicts, and that is why there is a possibility of conflict contradictions for anindefinite period.The features of opposing escalation on the walks of life of Moldova, Georgia,and Ukraine demonstrate the hazard effects of military conflicts, that arose uponthe basis of political processes development, and that is why need attention anddetailed analysis. Parties are succeeded in the unforeseeable actions, and all wellknownways of settlement of conflicts do not result in the decision of conflicts.Of course, the post-Soviet countries on the conflict map show specific ways ofdeveloping political conflict, its escalation and the features of suspension. Conflict resolution in post-Soviet countries often leads the parties to further aggravation. The subjects of political conflict reach a critical point of confrontation, which is armed confrontation.During the Soviet Union, conflicts were not resolved at all, they were notpublicly disclosed, and there was virtually no scientific research on the subject. With the emergence of independent post-Soviet states, political conflicts beganto publicly manifest themselves in various spheres of social life, contributing toscientific activity in the conflict direction of research. Therefore, the peculiarities of the settlement of political conflict begin to illuminate in the period of the formationof independent post-Soviet states.It has already been established that post-communist countries have a difficult transition to democracy and perceive this process differently since some have been left indefinitely, others have quickly changed to a new order, and others cannotdetermine the vector of development. This process is interpreted by scientists asinconsistent, contradictory and careless. ; Політичний конфлікт містить загальні ознаки, які виділяють йоговід інших суспільних конфліктів, а можливі шляхи розвитку і подоланняконфліктної ситуації уже встановленні на теоретичному та практичномурівнях. Однак, сучасна історія пострадянських країн свідчить про небезпеку політичних конфліктів, оскільки сторони протиборства не завждивикористовують загальноприйняті правила дипломатичного врегулюванняконфліктів, а тому відбувається консервування конфліктних протирічна невизначений період.Особливості ескалації протиборства на теренах Молдови, Грузії таУкраїни демонструють небезпечні наслідки військових конфліктів, яківиникли на підставі розвитку політичних процесів, а тому потребуютьуваги та детального аналізу. Сторони вдаються до непередбачуваних дій,а усі відомі шляхи врегулювання конфліктів не приводять до вирішенняконфліктів.Звичайно, пострадянські країни на конфліктологічній мапі демонструють специфічні шляхи розвитку політичного конфлікту, його ескалаціїта особливості призупинення. Вирішення конфліктної ситуації у пострадянських країнах часто спонукає сторони до подальшого і сильнішогозагострення. Суб'єкти політичного конфлікту доходять до критичноїточки протиборства, а саме збройного протистояння.У період Радянського союзу конфлікти взагалі не вирішувалися, вони публічно не розголошувалися і наукового дослідження, щодо даного питання, практично не існувало. З становленням незалежних пострадянських держав політичний конфлікт став проявлятися в різних сферах суспільного життя публічно, що сприяло науковій активності в конфліктномунапрямку дослідження. Тому, особливості щодо врегулювання політичногоконфлікту розпочинають висвітлювати в період становлення незалежнихпострадянських держав.Уже встановлений науковий факт, що посткомуністичні країни складнопереходять до демократії та по різному сприймають цей процес, оскільки,одні законсервувались на невизначений термін, інші швидко перелаштувались на новий лад, треті ніяк не можуть визначитись з вектором розвитку.Цей процес науковцями трактується, як непослідовний, суперечливий танеобачний. ; Політичний конфлікт містить загальні ознаки, які виділяють йоговід інших суспільних конфліктів, а можливі шляхи розвитку і подоланняконфліктної ситуації уже встановленні на теоретичному та практичномурівнях. Однак, сучасна історія пострадянських країн свідчить про небезпеку політичних конфліктів, оскільки сторони протиборства не завждивикористовують загальноприйняті правила дипломатичного врегулюванняконфліктів, а тому відбувається консервування конфліктних протирічна невизначений період.Особливості ескалації протиборства на теренах Молдови, Грузії таУкраїни демонструють небезпечні наслідки військових конфліктів, яківиникли на підставі розвитку політичних процесів, а тому потребуютьуваги та детального аналізу. Сторони вдаються до непередбачуваних дій,а усі відомі шляхи врегулювання конфліктів не приводять до вирішенняконфліктів.Звичайно, пострадянські країни на конфліктологічній мапі демонструють специфічні шляхи розвитку політичного конфлікту, його ескалаціїта особливості призупинення. Вирішення конфліктної ситуації у пострадянських країнах часто спонукає сторони до подальшого і сильнішогозагострення. Суб'єкти політичного конфлікту доходять до критичноїточки протиборства, а саме збройного протистояння.У період Радянського союзу конфлікти взагалі не вирішувалися, вони публічно не розголошувалися і наукового дослідження, щодо даного питання, практично не існувало. З становленням незалежних пострадянських держав політичний конфлікт став проявлятися в різних сферах суспільного життя публічно, що сприяло науковій активності в конфліктномунапрямку дослідження. Тому, особливості щодо врегулювання політичногоконфлікту розпочинають висвітлювати в період становлення незалежнихпострадянських держав.Уже встановлений науковий факт, що посткомуністичні країни складнопереходять до демократії та по різному сприймають цей процес, оскільки,одні законсервувались на невизначений термін, інші швидко перелаштувались на новий лад, треті ніяк не можуть визначитись з вектором розвитку.Цей процес науковцями трактується, як непослідовний, суперечливий танеобачний.

A comprehensive study of management policy of post-conflict territory is done. It is characterized as a management process that is localized within the territory affected by the armed conflict. It is seen as a resource by various political actors and requires the establishment of institutional order and overcoming the consequences of the conflict.Management policy of post-conflict territories was studied through its components: "post-conflict territory", "armed conflict", "post-conflict", "postconflict management". The study of the subject became possible due to interdisciplinary theoretical and methodological approaches and methods of political science, political geography, geopolitics, international relations, political regionalism, conflict studies, law and management.It is substantiated that in the context of studying the management policy of post-conflict territory, there is no need to study the territory as a subject of conflict. The expediency of studying such a territory as a space affected by the armed conflict is argued. As a result of the conflict the territory has a ruined system of governance or weak institutional forms of development that require development "from scratch" or reintegration into a national high-level system. ; Здійснено комплексне дослідження політики управління постконфліктними територіями як управлінського процесу, який локалізується в межах території, що зазнала впливу збройного конфлікту, розглядається як ресурс різними політичними акторами, потребує встановлення інституційного порядку і подолання наслідків конфлікту.Політику управління постконфліктними територіями досліджено через категорії: «постконфліктна територія», «збройний конфлікт», «постконфлікт», «постконфліктне управління», «політика управління». Вивчення предмету дослідження стало можливим завдяки міждисципінарним теоретикометодологічним підходам і методам політичної науки, політичної географії, геополітики, міжнародних відносин, політичної регіоналістики, конфліктології, права і політичного менеджменту.Обґрунтовано, що в контексті вивчення політики управління постконфліктними територіями немає потреби вивчати територію як предмет конфлікту. Доведена доцільність вивчення такої території в якості простору, що зазнав впливу збройного конфлікту, внаслідок чого має зруйновану систему управління або заслабкі інституційні форми розвитку, що потребують розбудови «з нуля» або реінтеграції в національну систему вищого рівня.

The article analyzes the political conflict – the clash and confrontation of different socio-political forces and political actors in their quest to realize their goals and interests, primarily related to the struggle for power, redistribution and change of their political status. It is noted that the management of political conflict is the activity of certain actors to resolve the conflict, or harmonize its course in order to rationally achieve the goals of the participants in the current political process. Investigate the specifics of mediation and reveal aspects of mediation as one of the modern solutions to political conflicts. Investigate the specifics of mediation and reveal aspects of mediation as one of the modern solutions to political conflicts. The aim of the article is to analyze the specifics of mediation and reveal aspects of mediation as one of the modern ways of resolving political conflicts. Political mediation - a form of mediation of the phenomena of political life – a solidarity component of the interaction of power structures and social forces, which helps to resolve contradictions in favour of the positive development of the state and society, interstate relations. The task of mediators is not to make an arbitral award or a verdict. Rather, it is up to the parties to the conflict to make a decision that best suits their interests. As a result of the agreement reached, everyone should win. Research has shown that considering the history of mediation as an effective technology for resolving political conflicts, the following definition can be made: Mediation is an effective method of resolving political conflicts involving a third (neutral) party that is only interested in resolved their conflict.

In the context of transformation of all spheres of life, the ability of people to effectively communicate and resolve conflicts that arise throughout life is of great importance. The congestion of courts, the length and high cost, inflexibility and regularity of the judicial way of resolving conflicts in civil, family, labor and other areas of law make it necessary to resort to alternative approaches to dispute resolution (ADR). Of particular importance is the ability to use mediation procedures– an informal and flexible dispute resolution process. Mediation is free from the disadvantages of litigation: the European experience shows that the basic principles of mediation are voluntariness, autonomy of the parties, confidentiality of the procedure, the neutrality of the mediator, unlike a judge or lawyer. The actual application of these principles and rules of mediation allows for excellent results in conflict resolution - the practice of EU countries and associated members indicates that between 80% and 100% of cases are resolved through mediation. The article discusses in detail the experience of EU Member States in applying mediation practices: models of keeping a register of mediators (registering is possible by a single state body, more often it is the Ministry of Justice; registers can be maintained by a single non-governmental organization, for example, mediators' associations of a country; which unites mediators and each is responsible for its own register), the requirements for the qualification and professional level of mediators (usually any person without restrictions on the profession can become a mediator; but often the age criterion is used), the regulatory framework for mediation (mainly mediation is governed by the relevant country law, but also the approach without legislative regulation of mediation procedures, for example, in the Netherlands), the cost of mediation procedures (mainly depends on the complexity of the conflict case and the field of the case). The role of mediation in resolving labor disputes is considered: models of application of mediation in companies, issues of organization losses in the event of conflicts and their improper resolution, directions of improvement of the system of conflict management in organizations taking into account the European experience. ; В условиях трансформации всех сфер жизни большое значение приобретает умение людей эффективно коммуницировать и разрешать конфликты, возникающие в течение всей жизни. Перегруженность судов, продолжительность и высокая стоимость, негибкость и зарегулированность судебного способа разрешения конфликтов в сфере гражданского, семейного, трудового и других отраслей права влекут необходимость обращаться к альтернативным подходам в решении споров (АВС). Особое значение приобретает при этом возможность применения процедур медиации – неформального и гибкого процесса разрешения споров. Медиация лишена недостатков судебного решения споров: европейский опыт свидетельствует, что основными принципами медиационной процедуры является добровольность, автономность сторон, конфиденциальность процедуры, нейтральность посредника в отличие от судьи или адвоката. Реальное применение этих принципов и правил медиации позволяет достичь отличных результатов в решении конфликтов – практика стран Евросоюза и ассоциированных членов свидетельствует о том, что от 80% до 100% случаев решаются с помощью медиации положительно. В статье подробно рассматривается опыт стран-членов Европейского Союза в применении практики медиации: модели ведения реестров медиаторов (ведение реестров возможно единым государственным органом, чаще это министерство юстиции; реестры может вести одна негосударственная организация, например, ассоциация медиаторов страны; в стране имеется несколько организаций, объединяющих медиаторов, и каждая отвечает за свой реестр), требования к квалификации и профессиональному уровню посредников (обычно медиатором может стать любое лицо без ограничений к профессии; часто применяется возрастной критерий), регулятивные основы медиации (в основном медиация регулируется соответствующим законом страны, но также используется подход без законодательного регулирования медиационных процедур, например, в Нидерландах), стоимость медиационных процедур (в основном зависит от сложности конфликтного случая и сферы права). Рассматривается роль медиации в разрешении трудовых споров: модели применения медиации в компаниях, вопрос потерь организации в случае возникновения конфликтов и ненадлежащего их решения, направления совершенствования системы управления конфликтами в организациях с учетом европейского опыта. ; В умовах трансформації всіх сфер життя великого значення набуває вміння людей ефективно комунікувати та вирішувати конфлікти, які виникають протягом усього життя. Перевантаженість судів, тривалість та висока вартість, негнучкість і зарегульованість судового способу вирішення конфліктів у сфері цивільного, сімейного, трудового та інших галузей права спричиняють необхідність звертатися до альтернативних підходів у вирішенні спорів (АВС). Особливе значення набуває при цьому можливість застосування процедур медіації – неформального та гнучкого процесу вирішення суперечок. Медіація позбавлена недоліків судового рішення спорів: європейський досвід свідчить, що основними принципами медіаційної процедури є добровільність, автономність сторін, конфіденційність процедури, нейтральність посередника на відміну від судді або адвоката. Реальне застосування цих принципів і правил медіації дозволяє досягнути відмінних результатів у вирішенні конфліктів – практика країн Євросоюзу та асоційованих членів свідчить про те, що від 80% до 100% випадків вирішуються за допомогою медіації позитивно. У статті докладно розглядається досвід країн-членів Європейського Союзу у застосуванні практики медіації: моделі ведення реєстрів медіаторів (ведення реєстрів можливе єдиним державним органом, частіше це міністерство юстиції; реєстри може вести одна недержавна організація, наприклад, асоціація медіаторів країни; у країні є декілька організацій, що об'єднують медіаторів і кожна відповідає за свій реєстр), вимоги до кваліфікації та професійного рівня посередників (зазвичай медіатором може стати будь-яка особа без обмежень до професії; часто застосовується віковий критерій), регулятивні засади медіації (в основному медіація регулюється відповідним законом країни, але також використовується підхід без законодавчого регулювання медіаційних процедур, наприклад, у Нідерландах), вартість медіаційних процедур (в основному залежить від складності конфліктного випадку та сфери права). Розглядається роль медіації у вирішенні трудових спорів: моделі застосування медіації в компаніях, питання втрат організації у випадку виникнення конфліктів і неналежного їх вирішення, напрями удосконалення системи управління конфліктами в організаціях з урахуванням європейського досвіду.

В магістерській роботі розглянуто теоретико-практичні основи управління соціальними процесами в конфліктних ситуаціях у військових колективах. Подано теоретичне обґрунтування сутності, змісту, структури, функцій і динаміки конфлікту керівника та підлеглого, як специфічної форми соціальної взаємодії, визначено основні сутнісні ознаки конфліктної взаємодії керівника та підлеглого. У дослідженні запропоновано нові дефініції таких понять, як конфліктна ситуація та конфліктна взаємодія. Виявлено пріоритетні стратегії управління соціальними процесами в конфліктних ситуаціях у військових колективах. Визначено особливості управління соціальними процесами в конфліктних ситуаціях у військових колективах. ; The master's thesis considers the theoretical and practical foundations of management of social processes in conflict situations in military teams. Theoretical substantiation of the essence, content, structure, functions and dynamics of the conflict between the leader and the subordinate, as a specific form of social interaction, is given, the main essential features of the conflict interaction of the leader and the subordinate are determined. The study proposes new definitions of such concepts as conflict situation and conflict interaction. Priority strategies for managing social processes in conflict situations in military teams have been identified. Peculiarities of management of social processes in conflict situations in military collectives are defined.

The main political institutes of the Republic of Rwanda after the civil war of 1990–1994 and genocide are analyzed. Those peculiarities of post-conflict policy management of Rwanda are identified, that have allowed the country to find the way to reconciliation in the divided society and start development processes. Those peculiarities are establishing of transitional justice institutions, temporary consensus management bodies and liberalization of economy. Informational policy is observed that has been conducted in the state in order to prevent the new turn of the conflict. It was rather restrained and circumspect. The efforts of post-conflict powers in Rwanda were determined on the concealment rather than on discussion of the conflict. Those efforts were merely concentrated on the memorialization of recent appalling crime of the genocide, but also on the development of new common values. These combined approaches to the post-conflict society have shown their effectiveness in Rwanda realities, but their eligibility to other post-conflict territories need to be further examined.Key words: civil war, genocide, post-conflict policy, transitional management, justice, liberalization. ; Розглянуто основні політичні інститути Республіки Руанда після громадянської війни 1990-1994 років та геноциду. Виявлені ті особливості політики управління постконфліктною Руандою, які дозволили країні знайти шляхи порозуміння у розколеному суспільстві та розпочати процеси розвитку – встановлення перехідного правосуддя, тимчасові консенсусні органи управління та лібералізація економіки. Досліджено інформаційну політику, яка здійснювалася в державі для запобігання нового витку конфлікту. Зусилля постконфліктної влади у Руанді були спрямовані на замовчення колишнього протиборства двох етносів, а сконцентрувалися на меморіалізації минулого масштабного злочину – геноциду, а також на розвитку нових спільних цінностей. Ключові слова: громадянська війна, геноцид, постконфліктна політика, перехідне управління, правосуддя, лібералізація Рассмотрены основные политические институты Республики Руанда после гражданской войны 1990-1994 годов и геноцида. Выявлены те особенности политики управления постконфликтной Руандой, которые позволили стране найти пути примирения в расколотом обществе и начать процессы развития – установление переходного правосудия, временные консенсусные органы управления и либерализация экономики. Исследована информационная политика, которая осуществлялась в государстве для предотвращения нового витка конфликта. Усилия постконфликтной власти в Руанде были направлены на умалчивание прежнего противоборства двух этносов, а сконцентрировались на мемориализации прошлого масштабного преступления – геноцида, а также на развитие новых ценностей. Ключевые слова: гражданская война, геноцид, постконфликтная политика, переходное управление, правосудие, либерализация The main political institutes of the Republic of Rwanda after the civil war of 1990–1994 and genocide are analyzed. Those peculiarities of post-conflict policy management of Rwanda are identified, that have allowed the country to find the way to reconciliation in the divided society and start development processes. Those peculiarities are establishing of transitional justice institutions, temporary consensus management bodies and liberalization of economy. Informational policy is observed that has been conducted in the state in order to prevent the new turn of the conflict. It was rather restrained and circumspect. The efforts of post-conflict powers in Rwanda were determined on the concealment rather than on discussion of the conflict. Those efforts were merely concentrated on the memorialization of recent appalling crime of the genocide, but also on the development of new common values. These combined approaches to the post-conflict society have shown their effectiveness in Rwanda realities, but their eligibility to other post-conflict territories need to be further examined. Key words: civil war, genocide, post-conflict policy, transitional management, justice, liberalization.

The article reveals the essence of the terms "compliance" and "mediation" at enterprise, defines the elements of the compliance system, substantiates the need to develop and implement compliance policy in Ukrainian enterprises. In business, disputes are partly caused by different demands and rights, and sometimes by the usual reluctance to give in instead of being guided by interests. Awareness of this encourages managers and consultants to increasingly resort to out-of-court dispute resolution methods, including compliance and mediation procedures. Lack or inefficient organization of the compliance process can lead to the owner losing control over the business, as well as reduce the effectiveness of the company's entire business. Theoretical principles of business compliance are studied, the improvement of the business process management system of the enterprise is offered. There is no compliance control and management procedure in Ukraine. This means that Ukrainian regulations do not provide for the mandatory introduction of compliance services, and risk management is applied on a voluntary basis. The application of the mediation and compliance system in Ukraine as an effective institution for resolving disputes has not yet been developed. Therefore, the formation and development of mediation and compliance procedures in the economic practice of Ukrainian enterprises will increase efficiency by: reducing the financial and time costs of the parties and the state; rational use of the existing institutional and organizational mechanism to improve the legal culture of employees of the enterprise; improvement of legal and economic mechanisms to ensure the person's right to protection; ensuring the principle of the rule of law and harmonization of social relations. Mediation and compliance increase the impact on the culture of legal and economic relations, litigation, emphasizing everyone's own responsibility for decisions, as opposed to delegating responsibility to third person.