Suchergebnisse

In 2020, the global financial and economic crisis intensified by the coronavirus pandemic began, the result of which can be expected not only to slow down regional economic development, but also to change the attitude of the leading powers towards solving the main military-political problem of Ukraine – the military conflict in its East. In 2020, only two resolution options were discussed in the information space: the implementation of the Minsk agreements (position of the Russian Federation) and the UN police mission (position of the United States, Ukraine and Poland). The Russian Federation has reduced information activity and today makes it clear that it has no intention of retreating from its own position. On the other hand, an analysis of military-political events indicates the appearance of signs of a possible change in the position of the western partners of Ukraine, the main of which was the exclusion from the UN priorities of resolving this conflict and its positioning as one from other frozen conflicts. In addition, there are signs of a transformation in assessments of socially significant resonant events, and the coordination of foreign policy regarding Ukraine is weakening. In the context of the economic crisis, the EU begins to look differently at economic sanctions against the Russian Federation, which bring considerable losses to the European economy. Ukraine failed to agree with other negotiators on the revision of the Minsk agreements in its favor. All this indicates an increase in the possibility of losing attention to the conflict in eastern Ukraine from the United States and the EU, and Ukraine should take this possibility into account when forming its own military policy. ; В 2020 году начался,усиленный пандемией коронавируса, мировой финансово-экономический кризис, результатом которого можно ожидать не только торможение регионального экономического развития, но и изменение отношения ведущих держав к решению главной военно-политической проблемы Украины – военного конфликта на ее востоке. В 2020 году в информационном пространстве обсуждались лишь два варианта разрешения: исполнение минских соглашений (позиция РФ) і полицейская миссия ООН (позиция США, Украины и Польши). РФ снизила информационную активность и дает понять, что не имеет намерений отступать от собственной позиции. С другой стороны, анализ военно-политических событий свидетельствует о появлении признаков возможного изменения позиции западных партнеров Украины, главным из которых стало исключение из приоритетов ООН вопросов разрешения этого конфликта и позиционирование его Генсеком ООН в одном ряду с другими замороженными конфликтами. Кроме того, наблюдаются признаки трансформации оценок общественно значимых резонансных событий, ослабляется координированность внешней политики относительно Украины. В условиях экономического кризиса ЄС начинает по-другому смотреть на экономические санкции против РФ, которые приносят немалые потери экономике Европы. Украине не удалось согласовать с другими участниками переговоров пересмотр минских соглашений в свою пользу. Все это указывает на повышение возможности потери внимания к конфликту на востоке Украины со стороны США и ЕС, а Украина должна учитывать такую возможность при формировании собственной военной политики. ; У 2020 році почалась посилена пандемією коронавірусу світова фінансово-економічна криза, результатом якої можна очікувати не лише гальмування регіонального економічного розвитку, але й зміну ставлення провідних держав до вирішення головної воєнно-політичної проблеми України – воєнного конфлікту на її сході. В 2020 году в інформаційному просторі обговорювались лише два варіанти вирішення: виконання мінських угод (позиція РФ) і поліцейська місія ООН (позиція США, України і Польщі). РФ зменшила інформаційну активність і дає зрозуміти, що не має наміру відступати від власної позиції. З іншого боку, аналіз воєнно-політичних подій свідчить про появу ознак можливої зміни позиції західних партнерів України, головною з яких стало виключення з пріоритетів ООН питань вирішення цього конфлікту і постановка його Генсеком ООН в один ряд з іншими замороженими конфліктами. Крім того, спостерігаються ознаки трансформації оцінок суспільно значимих гучних подій, послаблюється координованість зовнішньої політики стосовно України. В умовах економічної кризи ЄС починає інакше дивиться на економічні санкції проти РФ, які спричиняють чималі втрати економіці Європи. Україні не вдалося погодити з іншими учасниками переговорів перегляд мінських угод на свою користь. Все це вказує на підвищення можливості зменшення уваги до конфлікту на сході України з боку США і ЄС, а Україна має враховувати таку можливість під час формування власної воєнної політики.

The article studies the constitutional conflicts in terms of theory and practice of modern Ukrainian constitutionalism. The factors are determined, which are conditional for the existence of conflicting relationships in the constitutionalism. It is determined that the scientific and practical paradigm of constitutional conflict in terms of modern constitutionalism theory and practice includes: the general theoretical bases of constitutional conflict (concepts, nature, features, functions, causes, structure, consequences of constitutional conflicts, etc.); the concept of constitutional conflict management (constitutional conflicts prevention (precaution), constitutional conflicts analysis, resolution of constitutional conflicts). It is proved that the constitutional conflicts in essence are the violation of relationships and exacerbation of contradictions at the institutional and regulatory level of the constitutional system - between public authorities; between public institutions and other subjects of constitutional legal relations; as well as between the constitutions de facto and de jure. These conflicts prevention and resolution requires improving the functional level of the modern constitutionalism (in particular, check-and-balance system, constitutional responsibility institution, constitutional control, constitutional legislation, etc.). In substance, the constitutional conflict is expressed in confrontation of constitutional legal relations subjects over constitutional values, principles and regulations or other constitutional legal relations objects, which may be caused by contortions of constitutional legal consciousness or inefficiency of constitutionallegislation (legal framework of modern constitutionalism); conditioned by social activity of the constitutional legal relations subjects. The constitutional conflicts classification is analyzed with a focus on the constitutional crisis characteristics. Particular attention is paid to the prevention analysis of the constitutional conflicts in the modern Ukrainian constitutionalism. ; У статті досліджено конституційні конфлікти у контексті теорії та практики сучасного українського конституціоналізму. Наведено фактори, якими обумовлено наявність конфліктних взаємовідносин у системі конституціоналізму. Визначено, що науково-практична парадигма конституційного конфлікту в контексті теорії та практики сучасного конституціоналізму включає загальнотеоретичні основи конституційного конфлікту (поняття, природа, особливості, функції, причини виникнення, структура, наслідки конституційних конфліктів тощо); концепцію управління конституційними конфліктами (попередження (профілактика) конституційних конфліктів, аналіз конституційнихконфліктів, вирішення конституційних конфліктів). Доведено, що за своєю сутністю конституційні конфлікти є порушенням взаємозв'язків та загостренням суперечностей на інсти-туціонально-нормативному рівні системи конституціоналізму, тобто між органами публічної влади; між публічно-владними інститутами та іншими суб'єктами конституційних правовідносин; між фактичною та юридичною конституцією. Профілактика та вирішення цих конфліктів потребують удосконалення функціонального рівня сучасного конституціоналізму (зокрема, системи «стримувань та противаг», інституту конституційної відповідальності, конституційного контролю, конституційного законодавства). За змістом конституційний конфлікт виражається у конфронтації суб'єктів конституційних правовідносин щодо конституційних цінностей, принципів та норм або інших об'єктів конституційних правовідносин, що може бути спричинено деформаціями конституційної правосвідомості або неефективністю конституційного законодавства (нормативної основи сучасного конституціоналізму); обумовлено проявом соціальної активності суб'єктів конституційних правовідносин. Проаналізовано класифікацію конституційних конфліктів з акцентуванням уваги на характеристиці конституційної кризи. Особлива увага приділена аналізу попередження (профілактики) конституційних конфліктів у системі сучасного українського конституціоналізму.

The article analyzes the documents of the United Nations (UN) (declarations, conventions, resolutions) to establish requirements / recommendations to create a safe school environment. It is established that the UN attaches great importance to the issue of full realization of the right to education and the creation of a safe school environment in general and in particular in armed conflicts and in the post-conflict period. This is confirmed by the developed set of documents enshrining the right to education (Universal Declaration of Human Rights (1948), International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights (1973), Convention on the Rights of the Child (1989)), and emphasizing the importance of its full implementation (Resolution «Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development» (2015)) and the need to create a safe school environment (Convention on the Protection of Civilian Persons in Time of War (1949), Resolution «The Right to Education in emergencies» (2010), the Declaration on the Safety of Schools (2015), the Resolution «International Day for the Protection of Education from Attacks» (2020), etc.). It was found that the UN considers the creation of a safe school environment as a condition for the full realization of the right to education, condemns attacks on educational institutions and those who study and work in them, because such attacks violate international humanitarian law and negatively affect the implementation the right to education and have serious negative consequences. The analysis of the relevant acts showed that the UN calls on the parties to armed conflicts to provide quality education at all levels, to create favorable conditions for education, a protected school environment, and to keep educational institutions as safe spaces for students and teachers. UN acts, such as the Resolution on the Rights of the Child (1997), reveal an important thesis – to prevent violations of children's rights in some countries it is not enough to ratify certain international ...

In recent years, Ukraine has been reforming the judiciary, and much attention has been paid by the legislature and society to the promotion and development of alternative out-of-court peaceful methods of dispute resolution, especially by lawyers, psychologists, sociologists, philosophers, and scholars. The forms, models and types of mediation that are covered in detail are mostly presented in the light of foreign implementation experience, which is quite reasonable, as the use of someone else's experience is usually quite effective. Nevertheless, conciliation procedures in various forms of their implementation have been constantly present at every stage of formation of Ukrainian society, so the historical and legal experience of out-of-court disputeresolution needs thorough consideration and attention as part of the national cultural heritage. As a result, the theoretical and legal basis for the current stage of development of alternative methods of dispute resolution should be developed, first of all, mediation, which is currently given the most attention by both the legislator and society. The generalization of the genesis of conflict resolution mechanisms in primitive society shows that the idea of reconciliation and the application of conciliation procedures was formed at the stage of formation of human civilization, so we can assume that reconciliation is inherent in human nature, mentality and society, and the task of modern society is to improve conciliation mechanisms for constructive conflict resolution and the maintenance of a culture of peaceful conflict resolution. Mankind, even at the stage of the primitive system, sought the relationship of three main forms of conflict and dispute resolution: violent (from the standpoint of force), judicial (from the standpoint of law) and concili- ation (from the standpoint of interests), and we have focused our research on conciliation among the Slavic peoples to trace the formation of the culture and traditions of dispute resolution by the Ukrainian nation. Analysis of the pre-Soviet period of dispute settlement mechanisms shows that conciliation procedures in modern Ukraine have long been inherent in society and embodied in various forms that meet the needs of the time, the subjective composition of the parties to the dispute and the substance of the dispute. At the same time, it is important that the genesis of the formation of conciliation procedures is quite clearly traced both in public, interstate and private disputes. It should also be noted that the terms of amicable agreements, subject to certain conditions, were recognized as law. On the territory of modern Ukraine there were various institutions of recon- ciliation – conscientious, amicable, arbitration, volost, com- mercial courts, mediation commissions, and the state and law encouraged conciliation procedures. ; Протягом останніх років в Україні триває реформа судоустрою та судочинства, багато уваги з боку законодавця та суспільства приділяється популяризації та становленню альтернативних позасудових мирних методів вирішення спорів, особливо увага юристів, психологів, соціологів, філософів, як науковців так і практиків, прикута до розвитку інституту медіації. Форми, моделі та види медіації, які докладно висвітлюються, здебільшого подаються з огляду на іноземний досвід впровадження, що є цілком обґрунтованим, адже використання чужого досвіду зазвичай є доволі ефективним. Тим не менш, примирні процедури у різних формах їх втілення були постійно присутні на кожному етапі становлення українського суспільства, тому історико-правовий досвід позасудового вирішення спорів потребує ґрунтовного осмислення та уваги як частина національного культурного надбання. У результаті мають бути розроблені теоретико-правові основи для сучасного етапу розвитку альтернативних методів вирішення спорів, насамперед, медіації, якій на даний час приділяється найбільша увага як з боку законодавця так і суспільства. Проведене узагальнення генези механізмів вирішення конфліктів у первісному суспільстві свідчить, що ідея примирення та застосування примирних процедур сформувалася ще на тому етапі формування людської цивілізації, тому ми можемо припустити, що примирення є притаманним людській натурі, менталітету та суспільству, а завдання сучасного суспільства полягає в удосконаленні механізмів примирних процедур для конструктивного вирішення конфліктів та підтримання притаманній людині культури мирного вирішення конфліктів. Людство, ще на етапі первісного строю, шукало співвідношення трьох основних форм вирішення конфліктів та спорів: насильницької (з позицій сили), судової (з позицій права) та примирної (з позицій інтересів), тому ми спрямували увагу на формуванні примирних процедур серед слов'янських народів, щоб прослідкувати формування культури та традицій вирішення спорів українською нацією. Аналіз дорадянського періоду становлення механізмів вирішення спорів свідчить, що примирні процедури на території сучасної України здавна були притаманними суспільству та втілюватися у різні форми, які відповідали потребам часу, суб'єктному складу учасників спору та суті спору. При цьому важливим є те, що генеза становлення примирних процедур достатньо чітко прослідковується як щодо публічних, міждержавних спорів, так і щодо приватних. Необхідно також звернути увагу на те, що умови мирових угод за дотримання певних умов визнавалися правом. На території сучасної України існували різні інститути примирення – совісні, мирові, третейські, волосні, комерційні суди, посередницькі комісії, а держава і право заохочували примирні процедури.

The article presents a discourse-analysis a set documents which have different origins are related to policy-making the conflict resolution and the restoration of peace in eastern Ukraine. The focus of the analysis is the Ukraine draft law "The principles public policy in transition", which has approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine and currently has registered in parliament. The framework of the analysis is based on media reports, which have formed the communication of this document, and the currently signed political agreements on the settlement of the conflict with the participation of Ukraine and Russia. The myth of "non-compliance with the Minsk agreements" which is spread in the Russian and pro-Russian media is more common message than another media-reports. It has been proved that this myth is derived from the strategic myth of "the non-alternative nature of the Minsk agreements as a peaceful settlement of the conflict in Donbas." Dissemination of media-reports about ignoring or inconsistency the draft text law on the transition period with the Minsk agreements is aimed to discrediting the efforts of the Ukrainian authorities to offer alternatives the conflict resolutions in Donbas or to expand the negotiations operational field under the Minsk agreements. The production and promotion of opposing myths is a sign of the willingness of both sides the conflict to continue the struggle in both the information and political spaces. As a result, it undermines the potential of negotiations, adds arguments in favor of unilateral action or forceful resolution of the conflict, increases the polarization in Ukrainian society, which is forced to decide between the extreme options in choosing a public policy to «ORDLO» (temporarily occupied territories of Ukraine). The draft law on the transition period reflects the public sentiment is characteristic of the acute phase of the conflict, with a low level of willingness to compromise and awareness of the usefulness of the negotiation process. ; У статті здійснено дискурс-аналіз комплексу різних за походженням документів, що стосуються вироблення політики врегулювання конфлікту і відновлення миру на сході України. У фокусі аналізу знаходиться проєкт закону України «Про засади державної політики перехідного періоду», схвалений Кабінетом міністрів України і наразі зареєстрований у парламенті. Рамку аналізу було обрано на основі медіа-повідомлень, які формують комунікацію зазначеного документу, та підписаних на даний момент політичних угод з питань врегулювання конфлікту за участі України та Росії. Серед різних медіа-повідомлень було обрано міф про «невідповідність Мінським угодам», поширений у російських та проросійських ЗМІ. Доведено, що цей міф є похідним від стратегічного міфу про «безальтернативність Мінських угод як мирного врегулювання конфлікту у Донбасі». Поширення медіа-повідомлень про ігнорування або невідповідність тексту законопроєкту про перехідний період Мінським угодам націлене на дискредитацію зусиль української влади запропонувати альтернативні варіанти врегулювання конфлікту на Донбасі або розширити оперативне поле переговорного процесу в рамках Мінських домовленостей. Продукування та просування протилежних за змістом міфів є ознакою налаштованості обох сторін конфлікту на продовження боротьби водночас в інформаційному і політичному просторах. У підсумку це підважує потенціал переговорів, додає аргументів на користь односторонніх дій або силових способів врегулювання конфлікту, посилює поляризацію українського суспільства, яке змушене визначатися між крайніми варіантами у виборі державної політики щодо ОРДЛО.Проєкт закону про перехідний період віддзеркалює суспільні настрої, характерні для гострої фази конфлікту, з низьким рівнем готовності до компромісів та усвідомлення корисності переговорного процесу.

The article presents a discourse-analysis a set documents which have different origins are related to policy-making the conflict resolution and the restoration of peace in eastern Ukraine. The focus of the analysis is the Ukraine draft law "The principles public policy in transition", which has approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine and currently has registered in parliament. The framework of the analysis is based on media reports, which have formed the communication of this document, and the currently signed political agreements on the settlement of the conflict with the participation of Ukraine and Russia. The myth of "non-compliance with the Minsk agreements" which is spread in the Russian and pro-Russian media is more common message than another media-reports. It has been proved that this myth is derived from the strategic myth of "the non-alternative nature of the Minsk agreements as a peaceful settlement of the conflict in Donbas." Dissemination of media-reports about ignoring or inconsistency the draft text law on the transition period with the Minsk agreements is aimed to discrediting the efforts of the Ukrainian authorities to offer alternatives the conflict resolutions in Donbas or to expand the negotiations operational field under the Minsk agreements. The production and promotion of opposing myths is a sign of the willingness of both sides the conflict to continue the struggle in both the information and political spaces. As a result, it undermines the potential of negotiations, adds arguments in favor of unilateral action or forceful resolution of the conflict, increases the polarization in Ukrainian society, which is forced to decide between the extreme options in choosing a public policy to «ORDLO» (temporarily occupied territories of Ukraine). The draft law on the transition period reflects the public sentiment is characteristic of the acute phase of the conflict, with a low level of willingness to compromise and awareness of the usefulness of the negotiation process. ; У статті здійснено дискурс-аналіз комплексу різних за походженням документів, що стосуються вироблення політики врегулювання конфлікту і відновлення миру на сході України. У фокусі аналізу знаходиться проєкт закону України «Про засади державної політики перехідного періоду», схвалений Кабінетом міністрів України і наразі зареєстрований у парламенті. Рамку аналізу було обрано на основі медіа-повідомлень, які формують комунікацію зазначеного документу, та підписаних на даний момент політичних угод з питань врегулювання конфлікту за участі України та Росії. Серед різних медіа-повідомлень було обрано міф про «невідповідність Мінським угодам», поширений у російських та проросійських ЗМІ. Доведено, що цей міф є похідним від стратегічного міфу про «безальтернативність Мінських угод як мирного врегулювання конфлікту у Донбасі». Поширення медіа-повідомлень про ігнорування або невідповідність тексту законопроєкту про перехідний період Мінським угодам націлене на дискредитацію зусиль української влади запропонувати альтернативні варіанти врегулювання конфлікту на Донбасі або розширити оперативне поле переговорного процесу в рамках Мінських домовленостей. Продукування та просування протилежних за змістом міфів є ознакою налаштованості обох сторін конфлікту на продовження боротьби водночас в інформаційному і політичному просторах. У підсумку це підважує потенціал переговорів, додає аргументів на користь односторонніх дій або силових способів врегулювання конфлікту, посилює поляризацію українського суспільства, яке змушене визначатися між крайніми варіантами у виборі державної політики щодо ОРДЛО.Проєкт закону про перехідний період віддзеркалює суспільні настрої, характерні для гострої фази конфлікту, з низьким рівнем готовності до компромісів та усвідомлення корисності переговорного процесу.

The article is devoted to the analysis of certain aspects of the functioning of the modern liberal democratic state, to the prospects, challenges and complexities of its development in the context of multiculturalism and globalization, to new levels of conflict of various nature, their identification, methodological consideration in connection with the understanding of the role of the conflict as such in a democracy, zones by the national / post-national state. The study emphasizes the interest in the subject «conflict – democracy», which, given the current social problems in different countries, the international environment, is considered in the context or already seriously taking into account the concepts of Chantal Mouffe, where the conflict itself is related to the action of «distinction» as the need for development, and its solution can only be always one-stage (about something, but not in general and forever), and Cornelius Kastoriadis, whose «magma» of life is full of creativity, including the conflict style. Emphasizes the problem that the victims of liberal powers are peoples or regional minorities, whose distinction in national aspirations towards national autonomy is suppressed by liberal order. The author here mentions the concept of a state recognizing the existence of substate nations and indigenous peoples. The second option is to try to create new forms of post-nationalism and thus to prevent accusations of liberal nationalism (or belong to the circle of the right-holders). Therefore refers to the means tool to overcome the liberal statehood, which, among other things, is proposed by some modern authors – the development of post-national type of citizenship and demo. Identity of displacement – national citizenship and national identities as the main locus of the political. It is argued that the readiness for a conflict in a democratic world is a recognition of readiness for the manifestations of dissent, readiness for the constructive consequences of the meeting with him, and the obligation to renew the government both in terms and institutional terms, by means of legal and political mediation. The very determination to recognize the openness and contradictory nature of democratic life, as an indicator of openness to development, to understand the possibilities of collision with the unknown, manifestations of chance, can not be denied or recognized as an element opposed - democracy must accept them as their driving force. Therefore, the task of studying the forms and degree of responsive ability to internal searches for transformations, not only in the political plane, but also in the field of normativity, seems to be of such significance. An attempt was made to use an interdisciplinary approach, involving certain developments of representatives of spheres of political, social and philosophical and legal thought regarding the manifestations of the conflict of the future and the ways of solving it through legal and political methods within the framework of democratic developmentKey words: liberal democracy, conflict, multiculturalism, interdisciplinary approach, normativity, post-national state, political and legal analysis. ; Стаття присвячена аналізу окремих аспектів функціювання сучасної ліберально-демократичної держави, перспективам, викликам і складнощам її розвитку за умов мультикультуралізму та глобалізації, новим рівням конфліктності різного характеру, їх виявленню, методологічному розгляду у зв'язку з розумінням ролі конфлікту як такого в умовах демократії, окресленню больових зон по лінії національна / постнаціональна держава. Здійснена спроба використання міждисциплінарного підходу, із залученням окремих розробок представників сфер політичної, соціально-філософської та юридичної думки відносно проявів конфліктності майбутнього та засобів її рішення посередництвом легально-політичних методів у рамках демократичного розвиткуКлючові слова: ліберальна демократія, конфлікт, мультикультуралізм, міждисциплінарний підхід, нормативність, постнаціональна держава, політико-правовий аналіз Статья посвящена анализу отдельных аспектов функционирования современного либерально-демократического государства, перспективам, вызовам и сложностям его развития в условиях мультикультурализма и глобализации, новым уровням конфликтности разного характера, их выявлению, методологическому рассмотрению в связи с пониманием роли конфликта как такового в условиях демократии, очерчиванию болевых зон по линии национальное / постнациональное государство. Осуществлена попытка использования междисциплинарного подхода, с привлечением отдельных разработок представителей сфер политической, социально-философской и юридической мысли относительно проявлений конфликтности будущего и способов ее решения посредством легально-политических методов в рамках демократического развитияКлючевые слова: либеральная демократия, конфликт, мультикультурализм, междисциплинарный подход, нормативность, постнациональное государство, политико-правовой анализ. The article is devoted to the analysis of certain aspects of the functioning of the modern liberal democratic state, to the prospects, challenges and complexities of its development in the context of multiculturalism and globalization, to new levels of conflict of various nature, their identification, methodological consideration in connection with the understanding of the role of the conflict as such in a democracy, zones by the national / post-national state. The study emphasizes the interest in the subject «conflict – democracy», which, given the current social problems in different countries, the international environment, is considered in the context or already seriously taking into account the concepts of Chantal Mouffe, where the conflict itself is related to the action of «distinction» as the need for development, and its solution can only be always one-stage (about something, but not in general and forever), and Cornelius Kastoriadis, whose «magma» of life is full of creativity, including the conflict style. Emphasizes the problem that the victims of liberal powers are peoples or regional minorities, whose distinction in national aspirations towards national autonomy is suppressed by liberal order. The author here mentions the concept of a state recognizing the existence of substate nations and indigenous peoples. The second option is to try to create new forms of post-nationalism and thus to prevent accusations of liberal nationalism (or belong to the circle of the right-holders). Therefore refers to the means tool to overcome the liberal statehood, which, among other things, is proposed by some modern authors – the development of post-national type of citizenship and demo. Identity of displacement – national citizenship and national identities as the main locus of the political. It is argued that the readiness for a conflict in a democratic world is a recognition of readiness for the manifestations of dissent, readiness for the constructive consequences of the meeting with him, and the obligation to renew the government both in terms and institutional terms, by means of legal and political mediation. The very determination to recognize the openness and contradictory nature of democratic life, as an indicator of openness to development, to understand the possibilities of collision with the unknown, manifestations of chance, can not be denied or recognized as an element opposed - democracy must accept them as their driving force. Therefore, the task of studying the forms and degree of responsive ability to internal searches for transformations, not only in the political plane, but also in the field of normativity, seems to be of such significance. An attempt was made to use an interdisciplinary approach, involving certain developments of representatives of spheres of political, social and philosophical and legal thought regarding the manifestations of the conflict of the future and the ways of solving it through legal and political methods within the framework of democratic developmentKey words: liberal democracy, conflict, multiculturalism, interdisciplinary approach, normativity, post-national state, political and legal analysis.

the article analyzes the definition of the concept of «conflict of interests»; the problem character of this phenomenon is noted; the domestic legislation on the resolution of the conflict of interest question was analyzed. ; в статье проанализировано определение понятия «конфликт интересов»; отмечен проблемный характер этого явления; проанализировано отечественное законодательство по решению вопроса конфликта интересов. ; у статті проаналізовано визначення поняття «конфлікт інтересів»; наголошено на проблемності цього явища; проаналізовано вітчизняне законодавство з вирішення питання конфлікту інтересів.

Політична стабільність, як об'єкт політологічного дослідження є багатоаспектною проблемою. Оскільки у науковій сфері не склалося однозначного трактування взаємозв'язку між конфліктами та стабільністю, однією із важливих сторін дослідження даної проблеми є визначення ролі конфліктів у сучасному суспільстві, а також дослідити їхній вплив на формування політичної стабільності. Важливість дослідження проблеми у такому ракурсі посилюється тим, що він вказує шлях подолання одностороннього, позитивно-негативного ставлення до конфлікту, і надає можливість більш широкого, багатовимірного розуміння його ролі в суспільних відносинах, оскільки парадигма конфліктології дозволяє нам дослідити проблему формування політичної стабільності у протилежній площині.В ході дослідження виявлено, що конфлікти знижують напругу, сприяючи при цьому стабілізації та інтеграції внутрішньогрупових відносин, надаючи учасникам конфлікту безпосередню можливість вираження суперечливих вимог; запобігають стагнації, стимулюють інтерес і цікавість, виступаючи в ролі медіатора, за допомогою якого артикулюються проблеми, знаходяться їхні вирішення; служать основою соціальних змін; чітко розділяє різні групи і цим сприяють встановленню групової та персональної ідентифікації. ; Political stability, political science as an object of study is a multidimensional problem. Since the area of science has not developed a clear interpretation of the relationship between conflict and stability, one of the important aspects of the study of this problem is to determine the role of conflict in modern society, and to investigate their influence on the formation of political stability. The importance of research problem sin this perspective is enhanced by the fact that it points the way to overcome the one-sided, positive- negative attitude towards the conflict, and provides a broader, multi-dimensional understanding of its role in public relations, as the paradigm of conflict resolution allows us to investigate the formation of political stability in the opposite plane.Today one of the most fruitful ways to develop such a theory of political stability, which is so necessary to society, is its consideration as a special case of a state political process, due to its other state in the first place - conflict. This path involves identifying their relationships, and identity matches their inherent features, analysis of the role that belongs to the political conflict and its impact on political stability.The study found that conflicts reduce stress, thus contributing to the stabilization and integration of intragroup relations , giving participants the opportunity of expressing direct conflict conflicting requirements, prevent stagnation , stimulate interest and curiosity , acting as a mediator by which articulate problems, their solutions are , are the basis for social change , clearly separates the different groups to allow for the establishment of group and personal identity; addition, decentralized groups and free society, conflict, aimed at resolving tensions between adversaries, often plays a stabilizing and integrative role. Allowing crisp and clear expression of contrary claims, these social systems are able to improve their structure by eliminating sources of conflict. Multiple conflicts that they (the system) feel help them get rid of the sources of antagonism and achieve internal cohesion. These systems provide for themselves through the institutionalization of conflict, an important stabilizing mechanism. In addition to this intragroup conflict often breathes new life into existing standards or new causes.It is important to note that political stability and political conflict is not definitely opposed to each other, nor are they in a dialectical «cross assignation» and «cross negation.» In essence, being a manifestation of social needs and interests , reflecting the changing balance of forces participants of public relations and political conflict and political stability perform another very important function - providing theoretical possibility of building a sort of « scales « of conflict and stability. But it should be emphasized again: they are two different, though interconnected dimensions rather than characteristics that exclude or include each other. Availability and defined in a way a variable dimension , size and intensity of one of them does not mean the absence or corresponding increase / decrease in the other. ; Политическая стабильность, как объект политологического исследования является многоаспектной проблемой. Поскольку в научной сфере не сложилось однозначной трактовки взаимосвязи между конфликтами и стабильностью, одной из важных сторон исследования данной проблемы является определение роли конфликтов в современном обществе, а также исследовать их влияние на формирование политической стабильности. Важность исследованияпроблемы в таком ракурсе усугубляется тем, что он указывает путь к преодолению одностороннего, позитивно- негативного отношения к конфликту и предоставляет возможность более широкого, многомерного понимания его роли в общественных отношениях, поскольку парадигма конфликтологии позволяет нам исследовать проблему формирования политической стабильности в противоположной плоскости .В ходе исследования выявлено, что конфликты снижают напряжение, способствуя при этом стабилизации и интеграции внутригрупповых отношений, предоставляя участникам конфликта непосредственную возможность выражения противоречивых требований; предотвращают стагнации, стимулируют интерес и любопытство, выступая в роли медиатора, с помощью которого артикулируются проблемы и находятся их решения; служат основой социальных изменений; четко разделяет различные группы и этим способствуют установлению групповой и персональной идентификации.

The aim of the article is to investigate the reasons of legal nihilism and abuse of law origin, to find the optimal ways of overcoming these negative legal phenomena and, as a result, to solve legal conflicts in the activity of state authorities and local self-government, their officials, providing recommendations on introducing liability for law abusing. The process of establishing respect to the law is primarily connected with overcoming legal nihilism, legal conflicts and abuse of law limitation. Legal nihilism retards the decent development of the legal system, encumbers the access of society members to legal values and becomes a serious obstacle on the way of the formation of civil society. Specificity of any legal conflict lays in the fact that is its features and peculiarities are shown, seen and characterized from the position of law, specific legal norms and their requirements, decrees, orders to be perceived and evaluated differently by subjects of law A sense of respect together with legal awareness allows a person logically, reasonably, rationally evaluate and find the most suitable way of behavior and legitimate actions. When manifesting real respect here operates one of the important legal principles of civil society - respect for the rights and freedoms of others as their own. This principle is based on the necessity to keep away from any actions (inaction) so directly or indirectly worsening social or legal status of an individual. We mean here exclusion of not only unlawful actions, but also the facts of rude misuse of law. Factors of rude misuse of law are real assets of law practice, therefore, when understanding problems related to the establishment and development of legal awareness, legal culture, and respect for the law, it is necessary to consider the fact that legislation doesn`t forbid to do evil and is the abuse of law in its purest form. And it cannot be avoided, since law shouldn`t be ubiquitous, otherwise a person would be completely deprived of freedom. However, a civil society, betaking spiritual and moral potential capabilities, can create a certain exclusion zone for people challenging law abusing. ; целью данной статьи является освещение причин возникновения правового нигилизма и злоупотребления правом, поиск оптимальных способов преодоления этих негативных правовых явлений и как следствие решения имеющихся юридических конфликтов в сфере деятельности органов государственной власти и местного самоуправления, их должностных лиц, предоставление рекомендаций по внедрению ответственности за злоупотребление правом. Процесс становления правоуважения не в последнюю очередь связан с преодолением правового нигилизма, решением юридических конфликтов и ограничением злоупотребления правом. Правовой нигилизм тормозит позитивное развитие правовой системы, затрудняет доступ членов общества к правовым ценностям, становится серьезным препятствием на пути становления гражданского общества. Специфика юридического конфликта заключается в том, что его особенности и свойства проявляются, усматриваются и характеризуются с позиций права, законов, конкретных юридических норм и заложенных в них требований, велений, предписаний, воспринимаются и оцениваются субъектами права по-разному. Чувство правоуважения в сочетании с правосознанием позволяет личности логично, обоснованно, целесообразно, рационально оценивать любую конфликтную правовую ситуацию и находить наиболее приемлемый способ поведения, легитимных действий. В сфере проявления реальной правоуважения действует один из важных правовых принципов гражданского общества - уважение прав и свобод других людей как своих собственных. Этот принцип исходит из необходимости воздерживаться от любых действий (бездействия), прямо или косвенно могут ухудшить социальный или правовой статус личности. Речь идет об исключении не только противоправных деяний, но и фактов грубого злоупотребления правом. вездесущим, иначе человек полностью лишилась бы свободы. Однако гражданское общество, прибегая к духовно-нравственно потенциалу, может создавать своего рода зону отчуждения в отношении лиц, которые с вызовом злоупотребляют правом. ; метою даної статті є висвітлення причин виникнення правового нігілізму та зловживання правом, пошук оптимальних способів подолання цих негативних правових явищ й як наслідок вирішення наявних юридичних конфліктів у сфері діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, надання рекомендацій по запровадженню відповідальності за зловживання правом. Процес становлення правоповаги не в останню чергу пов'язаний з подоланням правового нігілізму, розв'язанням юридичних конфліктів і обмеженням зловживання правом. Правовий нігілізм гальмує позитивний розвиток правової системи, ускладнює доступ членів суспільства до правових цінностей, стає серйозною перешкодою на шляху становлення громадянського суспільства. Специфіка юридичного конфлікту полягає в тому, що його особливості і властивості виявляються, вбачаються і характеризуються з позицій права, законів, конкретних юридичних норм і закладених у них вимог, велінь, приписів, що сприймаються і оцінюються суб'єктами права по-різному. Почуття правоповаги в поєднанні з правосвідомістю дозволяє особистості логічно, обґрунтовано, доцільно, раціонально оцінювати будь-яку конфліктну правову ситуацію і знаходити найбільш прийнятний спосіб поведінки, легітимних дій. У сфері прояву реальної правоповаги діє один з важливих правових принципів громадянського суспільства – повага прав і свобод інших людей як своїх власних. Цей принцип виходить з необхідності утримуватися від будь-яких дій (бездіяльності), що прямо або побічно можуть погіршити соціальний або правовий статус особистості. Йдеться про виключення не лише протиправних діянь, але й фактів грубого зловживання правом. Фактори зловживання правом – реальне надбання юридичної практики, тому при осмисленні питань, пов'язаних зі становленням і розвитком правосвідомості, правової культури, правоповаги, необхідно враховувати ту обставину, що законодавчо не заборонене заподіяння зла і є зловживанням правом у чистому вигляді. І його не можна уникнути, оскільки право не повинне бути всюдисущим, інакше людина повністю позбавилася б свободи. Проте громадянське суспільство, прибігаючи до духовно-морального потенціалу, може створювати свого роду зону відчуження у відношенні осіб, які з викликом зловживають правом.

The modern world is quite unpredictable, trends of the world order of the 21st century testify to the ever-increasing global security crisis. Violations of international law, hybrid wars, and the globalization of certain political conflicts have a particularly negative impact on the security of such regional countries as Ukraine. In such circumstances, our state should clearly be aware of the level of danger of its own geopolitical position and Ukraine's attitude to existing and potential sources of conflict, in order to timely respond to national security challenges. The article describes the geo-conflict situation of Ukraine, its peculiarities and the relations with neighbouring countries through the lens of conflict. The subject of the research are bilateral relations between Ukraine and neighbouring countries in the context of conflict prevention, regulation and resolution. The goal of the work is to reveal the essence of Ukraine's geo-conflict situation at the neighbourhood level. The objectives: to evaluate the geo-conflict situation of Ukraine at the neighbourhood level; characterize existing conflicts between Ukraine and neighbouring countries; to analyse potential sources of conflict between Ukraine and neighbouring countries. General scientific methods: analysis, synthesis, hypothetical method. The following results were obtained: this research analysed the factors that influence the geo-conflict situation of Ukraine. This made it possible to characterize the geo-conflict situation of Ukraine and to identify its problematic sides. The results of the research can be used by writing the concept of Ukrainian foreign policy and further exploration of this topic. Conclusions: The Ukrainian geo-conflict situation at the present stage can be described as unstable and rather tense. This is due to the presence of a number of historical, current (active), frozen and potential conflicts with neighbours. ; Современный мир достаточно непредсказуем, а тенденции развития мирового порядка ХХІ века свидетельствуют о все более нарастающем глобальном кризисе безопасности. Нарушение норм международного права, гибридные войны, а также глобализация определенных политических конфликтов особенно негативно влияют на безопасность таких региональных стран как Украина. В таких условиях наше государство должно четко осознавать уровень опасности собственного геополитического положения и отношение Украины к существующим и потенциальным источникам конфликтов, для своевременного реагирования на вызовы национальной безопасности. В статье охарактеризовано геоконфликтное положения Украины и его особенности, а также рассмотрены отношения с государствами-соседями через призму конфликтогенности. Предметом исследования в статье являются двусторонние отношения Украины и государств соседей в контексте предотвращения, регулирования и разрешения конфликтов. Цель работы заключается в раскрытии сущности геоконфликтного положение Украины на соседском уровне. Задачи: оценить геоконфликтное положение Украины на соседском уровне; охарактеризовать имеющиеся конфликты между Украиной и государствами соседями; проанализировать потенциальные источники конфликтов между Украиной и государствами соседями. Используются общенаучные методы: анализа, синтеза, гипотетический метод. Получены следующие результаты: в исследовании были проанализированы факторы, которые влияют на геоконфликтное положение Украины. Это позволило охарактеризовать геоконфликтное положения Украины и выявить его проблемные стороны. Результаты исследования могут быть использованы при формировании концепции украинской внешней политики и при дальнейшем исследовании данной темы. Выводы: Украинское геоконфликтное положение на современном этапе можно охарактеризовать как нестабильное и довольно напряженное. Это связано с наличием ряда истерических, современных (активных), замороженных и потенциальных конфликтов с соседями. ; Сучасний світ досить непередбачуваний, а тенденції розвитку світового порядку ХХІ століття свідчать про все більш наростаючу глобальну безпекову кризу. Порушення норм міжнародного права, гібридні війни, а також глобалізація певних політичних конфліктів особливо негативно впливають на безпеку таких регіональних країн як Україна. В таких умовах наша держава має чітко усвідомлювати рівень небезпечності власного геополітичного положення та відношення України до існуючих та потенційних осередків конфліктів, задля своєчасного реагування на виклики національній безпеці. У статті охарактеризоване геоконфліктне положення України та його особливості, а також розглянуті відносини з державами-сусідами крізь призму конфліктогенності. Предметом дослідження є двосторонні відносини України та держав-сусідів з метою запобігання, регулювання та вирішення існуючих конфліктів. Мета роботи полягає в розкритті сутності геоконфліктного положення України на сусідському рівні. Завдання: оцінити геоконфліктне положення України на сусідському рівні; охарактеризувати наявні конфлікти між Україною та державами-сусідами; проаналізувати потенційні джерела конфліктів між Україною та державами-сусідами. Використовуються загальнонаукові методи: аналізу, синтезу, гіпотетичний метод. Отримано такі результати: в дослідженні були проаналізовані фактори, котрі впливають на геоконфліктне положення України. Це дало змогу охарактеризувати геоконфліктне положення України та виявити його проблемні сторони. Результати дослідження можуть бути використанні при формуванні концепції української зовнішньої політики та при подальшому дослідженні даної теми. Висновки: українське геоконфліктне положення на сучасному етапі можна охарактеризувати як нестабільне та досить напружене. Це пов'язано з наявністю ряду історичних, сучасних (активних), заморожених та потенційних конфліктів з сусідами.

The article is an attempt to explore issues related to out-of-court settlement of individual labor disputes. The purpose of this work is to identify opportunities for mediation in resolving this type of labor disputes and justify the need for its enshrinement in labor law as a way to protect labor rights. It is noted that there is not enough scientific research on mediation in labor law, which would form the scientific basis for the legislative regulation of this procedure.The inconsistency of the norm of the Labor Code of Ukraine on the obligation to consider an individual labor dispute in the Commissions on Labor Disputes to the current state of labor relations is proved. Ways to enshrine the mediation procedure in labor legislation are proposed. The article concludes that mediation as a way to protect labor rights is gaining more and more weight, so its regulation in sectoral legislative acts is quite appropriate. However, the consolidation of special norms should be based on the norms of the Law of Ukraine "On Mediation", the adoption of which is already an urgent need. At the same time, the author notes that the current Labor Code of Ukraine contains a legal basis for the use of mediation in resolving individual labor disputes ; Стаття є спробою дослідити питання, пов'язані з позасудовим способом вирішення індивідуальних трудових спорів. Метою цієї роботи є виявлення можливостей медіації в процесі вирішення вказаного виду трудових спорів та обґрунтування необхідності її закріплення в трудовому законодавстві як способу захисту трудових прав. Доводиться невідповідність норми КЗпП України щодо обов'язковості розгляду індивідуального трудового спору в комісіях із трудових спорів сучасному стану відносин у сфері праці. Пропонуються шляхи закріплення процедури медіації в трудовому законодавстві. У статті робиться висновок, що медіація як спосіб захисту трудових прав набуває все більшого значення, тому її регламентація в галузевих нормативно-правових актах є цілком доцільною. Однак закріплення спеціальних норм має відбуватися на основі норм загальної дії – Закону «Про медіацію», прийняття якого вже є нагальною потребою. Разом із цим автор зазначає, що вже зараз чинний Кодекс законів про працю України містить правову основу для застосування медіації у вирішенні індивідуальних трудових спорів

Problem setting. Current legislation does not adequately regulate using of alternative dispute resolution. The article emphasizes the need for amending existing legislation to ensure its compliance with international standards, its obligations in connection with the signing of the Association Agreement and ensure efficient use of alternative dispute resolution (hereinafter - ADR) party relations.Recent research and publications analysis. Problems of alternative dispute resolution were viewed in their works viewed N. Bondarenko-Zelinska, Y. Pritika, O. Spectr, A. Shypilova, V. Yakovleva and others.Paper objective The article goal is to analyze the proposals of the Constitutional Commission in the field of justice, as well as analysis of bills related to ADR, research of problems of legal regulation, which will help optimize procedures and improve the law in general.The paper main body. Realization of economic, political, governmental, legal and other reforms in society lead to a significant strengthening of social and legal tensions, the emergence of a large number of conflicts in the legal field. Traditionally, parties use courts that are organized and funded by the state in order to protect rights and legal interests. However, justice for many obvious advantages has several disadvantages: a large workload of courts, length and complexity of the proceedings, considerable legal costs not properly worked out mechanism of the principle of competition and equality.Conclusions of the research. Problems of alternative dispute resolution in domestic legal literature are mostly synthesis and theoretical. Various alternative forms, procedures, and methods are used by foreign countries, along with the traditional proceedings. They do not replace justice and do not deprive the persons right for judicial protection. Instead, give them a choice between public or non-governmental (private) forms of resolving legal disputes, allowing parties to decide which type of procedures will help to resolve specific legal dispute. ; В статье рассматриваются недостатки действующего законодательства и международный опыт в сфере альтернативных способов разрешения правовых споров, освещаются предложения по усовершенствованию действующего законодательства для повышения инвестиционной привлекательности Украины. ; У статті розглядаються недоліки чинного законодавства та міжнародний досвід у сфері альтернативних способів вирішення правових спорів, висвітлюються пропозиції по удосконаленню чинного законодавства для підвищення інвестиційної привабливості України.

Problem setting. Current legislation does not adequately regulate using of alternative dispute resolution. The article emphasizes the need for amending existing legislation to ensure its compliance with international standards, its obligations in connection with the signing of the Association Agreement and ensure efficient use of alternative dispute resolution (hereinafter - ADR) party relations.Recent research and publications analysis. Problems of alternative dispute resolution were viewed in their works viewed N. Bondarenko-Zelinska, Y. Pritika, O. Spectr, A. Shypilova, V. Yakovleva and others.Paper objective The article goal is to analyze the proposals of the Constitutional Commission in the field of justice, as well as analysis of bills related to ADR, research of problems of legal regulation, which will help optimize procedures and improve the law in general.The paper main body. Realization of economic, political, governmental, legal and other reforms in society lead to a significant strengthening of social and legal tensions, the emergence of a large number of conflicts in the legal field. Traditionally, parties use courts that are organized and funded by the state in order to protect rights and legal interests. However, justice for many obvious advantages has several disadvantages: a large workload of courts, length and complexity of the proceedings, considerable legal costs not properly worked out mechanism of the principle of competition and equality.Conclusions of the research. Problems of alternative dispute resolution in domestic legal literature are mostly synthesis and theoretical. Various alternative forms, procedures, and methods are used by foreign countries, along with the traditional proceedings. They do not replace justice and do not deprive the persons right for judicial protection. Instead, give them a choice between public or non-governmental (private) forms of resolving legal disputes, allowing parties to decide which type of procedures will help to resolve specific legal dispute. ; В статье рассматриваются недостатки действующего законодательства и международный опыт в сфере альтернативных способов разрешения правовых споров, освещаются предложения по усовершенствованию действующего законодательства для повышения инвестиционной привлекательности Украины. ; У статті розглядаються недоліки чинного законодавства та міжнародний досвід у сфері альтернативних способів вирішення правових спорів, висвітлюються пропозиції по удосконаленню чинного законодавства для підвищення інвестиційної привабливості України.

The present article is devoted to the problem of the Nagorno-Karabakh conflict. It investigates the place of identity politics in the processes of its conflict management. It is concluded that identity politics is one of the main factors in the conflict, which hinders its resolution and is not taken into account by the states parties of the negotiation process. This factor is expressed in nationalist rhetoric, which, in general, appeals to the people's emotions of both conflicting parties and disputed territories. The rhetoric is based on the interpretation of historical events and phenomena, as well as cultural features. This situation makes the conflict «irrational», minimizing the possibility of using the tools of diplomacy, eliminating the possibility of compromise and increasing the possibility of military confrontation. Awareness of the unambiguous positions of the parties to the conflict, their reluctance to seek compromise solutions acts as a «key» to solving this problem. It requires a change in approach to the settlement process. The author proposes an approach within which the existing problems and the status quo are rethought in the categories of «past-future» as opposed to the existing logic of «friend-enemy». In practice, this approach can be implemented by gradually rethinking the imperatives of thinking of political elites, which contain a conflict component and, in the long run, changing the way of thinking of political elites. This process should be provided by representatives of civil society and business because of their direct effect on the public opinion and general rhetoric about the problem. This approach can help to integrate a «rational component» in resolving this conflict. Increasing the influence of external players on the development of these areas (primarily by financing joint Armenian-Azerbaijani scientific, cultural, business, infrastructure, etc. projects) in the long run may change those components of national identities of conflicting parties that generate aggressive rhetoric. ...