Suchergebnisse

Identifying the prospects of reconciliation at various stages of the violent conflict is a matter of urgent concern, since during the conflict the foundations of a post-conflict settlement are laid down, the effectiveness of reconciliation and the possibility of building peace in the future depend on. The purpose of the work is to study the peculiarities of interaction between the parties during the deep interstate conflict and between the parties during the civil conflict within the state. Applying systematic, analytical and comparative methods, the author characterizes political reconciliation as a long-term social and inclusive process, which is designed to transform the unhappy co-existence of the parties to the conflict into a common political participation in public institutions and political processes through the gradual education of respect for both new institutions and former enemies. The four components of reconciliation – peace, justice, truth and forgiveness – must be interconnected in this process. As a result of the study, the author determines the obligatory elements of the interaction between the parties during and after the violent conflict, socio-psychological means of perception and interpretation of the past and future, the development of positive relations and reformatting them cultural and value paradigm, as well as the transformation of socio-economic reality. The conclusions revealed that the ideal model or perfect method of reconciliation after a violent conflict does not exist, therefore, in each particular case, the particularities of reconciliation vary, depending on the ability of the parties to creatively and effectively approach the process of reconciliation, from their ability to assume consistently the loss, cruelty and pain of the past for the sake of prospects for a common future. At the same time, the author comes to the conclusion that the prospects of reconciliation during and after the end of the violent conflict are determined by the practical manifestation of cooperation ...

The subject of research is the conflict model of the international trade and economic policy of the state in the conditions of hybrid economic wars. The аim of the article is to review (demonstrate) the developed conflict model of trade policy, and the choice of options for strategic behavior of states in international trade conflicts in the context of global economic and hybrid wars. Research methodology – the method of modeling and game theory is used to develop a conflict model of state trade policy; method of analysis of options for strategic behavior of the state and its trade and economic policy. Results of research. The model of the conflict and formation of strategies of trade policy which explains internal logic of development of strategic behavior and development of trade policy is offered; the variants of the strategic trade policy of the state in the conditions of hybrid economic wars are defined and analyzed. Application of results – economic sector: management of the national economy, international trade, international economic relations. The results of the study will allow to develop recommendations for the development and definition of a national strategy for trade and economic policy in the context of hybrid economic wars. The global perspective of increasing the number of trade and economic wars between developed countries makes it important to develop its own strategy of trade and economic policy. Conclusions. Modern economic wars are becoming a major feature of international relations. In combination with other unarmed means of struggle, economic wars are aimed at obtaining economic and political advantages, additional profits, resource grab, markets for goods of their own production, the destruction of competitors, the ability to manipulate public consciousness, the ability to significantly influence the achievement of political goals in interstate conflicts through penetration into the economic sphere of the state, further strengthening its own economic influence and establishing control ...

The paper provides a conceptual study of network conflict phenomenon, identifying the essence and specifics of its manifestation in the social system. The process of modifying the system of social interaction, which leads to the formation of many political, economic and social contradictions, contributes to the formation of network conflicts. The paper identifies such essential characteristics of network processes that affect the dynamics of a conflict situation, such as, first, physical distance and theanonymity of network actors. They contribute to the formation of a sense of responsibility lack for theconsequences of the conflict, create the illusion of absence rules, which can lead to a wrong perception of the problem and increase conflict. Secondly, sensory reduction, the inability to create acomplete image with visual information leads to a deterioration of mutual understanding. Third, theappearance of the illusion of understanding the actor's actions due to the creation of a distorted representation and incorrect perception of the information provided. Fourth, the absence of sanctions for violating values and norms makes it impossible to control the development of a conflict situation. Fifth, shortening the time interval for transmitting information creates, on the one hand, opportunities to control the speed of communication and forms additional opportunities for thinking about the problem, on the other hand, leads to the creation of the illusion of control over the situation. The article deals with the ontological, phenomenological and axiological modes of interaction of network structures in thesituation of conflict confrontation. The paper concludes that the most effective way to reduce theimpact of destabilizing factors on the system is systematically changing the network of interactions between its structural elements. Any system tends to adapt to the changed conditions of existence. Lack of regulation can lead to the destruction of network education. At the same time, the transformation of theconflicting form of interaction between actors leads to a change in the network. The study of conflicts, features and specifics of network elements interaction is practically significant, because this analysis will help to detect and activate integrative social mechanisms. ; У роботі здійснюється концептуальне дослідження феномена «мережевий конфлікт», виявлення сутності та специфіки його прояву в соціальній системі. Процес модифікації системи соціальної взаємодії, що призводить до утворення безлічі політичних, економічних і соціальних протиріч, сприяє формуванню мережевих конфліктів. У роботі виявляються такі сутнісні характеристики мережевих процесів, що впливають на динаміку розвитку конфліктної ситуації, як, по-перше, фізична дистанційованість і анонімність мережевих акторів, які сприяють формуванню у них відчуття відсутності відповідальності за наслідки конфлікту, створюють ілюзію відсутності правил, що може призвести до неправильного сприйняття проблеми та підвищення конфліктності. По-друге, сенсорна редукованість, відсутність можливості створення цілісного образу завдяки використанню візуальної інформації призводить до погіршення взаєморозуміння. По-третє, виникнення ілюзії розуміння вчинків і дій акторів унаслідок створення спотвореного уявлення та неправильного сприйняття наданої інформації. По-четверте, відсутність санкцій за порушення цінностей і норм призводить до неможливості здійснення контролю над розвитком конфліктної ситуації. По-п'яте, скорочення часового інтервалу під час передачі інформації створює, зодногобоку, можливості для контролювання швидкості спілкування і обмірковування проблеми, з іншого боку, призводить до створення ілюзії контролю над ситуацією. У статті розглядаються онтологічний, феноменологічний і аксіологічний модуси взаємодії мережевих структур у ситуації конфліктного протиборства. У роботі робиться висновок про те, що найбільш ефективним способом зниження ступеня впливу дестабілізуючих факторів на систему є систематична зміна мережі взаємодій між її структурними елементами. Будь-яка система прагне адаптуватися до змінених умов існування. Відсутність регулювання може призвести до руйнування мережевого утворення. Водночас перетворення конфліктної форми взаємодії акторів призводить до зміни мережі. Дослідження конфліктів, особливостей і специфіки взаємодії мережевих елементів є практично значимим, адже цей аналіз допоможе виявити та привести в дію інтегративні соціальні механізми.

Virtual media like television or other types of media influence the audience from year to year more and more powerful. The role of social networks as a source of information and its interpretation is growing especially rapidly. Modern pagans (neo-pagans) in Ukraine represent a small part of religiously oriented citizens of Ukraine. However, they are also present in the information virtual space. And not only in their social groups and pagan sites. Quite often, representatives of the pagan movement of Ukraine and their worldview and lifestyle became the objects of news related to conflict situations. Typically, in virtual media, information was conveyed through the prism of "pagans and others". Thus, voluntarily or involuntarily, there is the perception of the pagans in Ukraine and the pagan movement as a whole is somehow exotic, extravagant, sometimes dangerous and even hostile. Although paganism is not widely known in Ukraine, it is also not informationally isolated. For the majority of the population of Ukraine, paganism is more associated with "Ivan Kupala", jumping over a fire and spectacular historical reconstructions. However, the media covers not only holidays and interesting rituals, but also conflict situations related one way or another with the rejection of the pagans and their worldview. I focused only on the most resonant cases, which received quite noticeable and lengthy coverage in the Internet media. Among them: the destruction (burning, logging, dousing) of the shrines of the pagans. Such cases became especially resonant on Khortytsya island in Zaporizhzhia, where one of the centers of the pagan movement of Ukraine, the Ruske Pravoslavne Kolo, was deployed. The acts of vandalism and religious hatred also took place in the other cities of Ukraine. Among the most high-profile cases is the destruction of a wooden statue of Perun and a stone sculpture of Svitovid (a copy of the Zbruchansky idol) in Kyiv. Also publicized was the case of the taking away by social services of children from pagan parents in Buki willage in the Zhytomyr region and their return through the court. Relations between pagans, Ukrainian Greek Catholics, and the local population of the Gusyatinsky district in the Ternopil region were difficult, too. Stormy discussions on social networks caused the burial of the pagan who died in the war, Marian Nayda.

При кожному дослідженні перш за все необхідно чітко та правильно визначити предмет, об'єкт аналізу, виділити суб'єктів та учасників, охарактеризувати межі і виміри досліджуваного феномена. У даній статті тим самим досліджуваним феноменом виступають політичні конфлікти, проблематика вивчення яких є надзвичайно актуальною на даний момент у нашій державі та у світі загалом. На політичний конфлікт поширюються загальні характеристики будь­яких соціальних конфліктів. Проте, досліджуючи природу останніх, ми можемо зауважити ті окремі особливості, які належать виключно політичним конфліктам. Політичний конфлікт можна охарактеризувати як зіткнення політичних суб'єктів з різними інтересами, принципами та прагненнями, в основному з приводу чи задля досягнення влади або її перерозподілу, зміни політичного статусу в суспільстві чи відстоювання своїх політичних цінностей та норм. Змістом політичного конфлікту є політична боротьба суб'єктів, в основі якої лежить загальний (загальносуспільний, загальнодержавний) інтерес. Це в загальному і визначає ті головні особливості, які відрізняють політичні конфлікти від інших видів соціальних конфліктів. ; При кожному дослідженні перш за все необхідно чітко та правильно визначити предмет, об'єкт аналізу, виділити суб'єктів та учасників, охарактеризувати межі і виміри досліджуваного феномена. У даній статті тим самим досліджуваним феноменом виступають політичні конфлікти, проблематика вивчення яких є надзвичайно актуальною на даний момент у нашій державі та у світі загалом. На політичний конфлікт поширюються загальні характеристики будь­яких соціальних конфліктів. Проте, досліджуючи природу останніх, ми можемо зауважити ті окремі особливості, які належать виключно політичним конфліктам. Політичний конфлікт можна охарактеризувати як зіткнення політичних суб'єктів з різними інтересами, принципами та прагненнями, в основному з приводу чи задля досягнення влади або її перерозподілу, зміни політичного статусу в суспільстві чи відстоювання своїх політичних цінностей та норм. Змістом політичного конфлікту є політична боротьба суб'єктів, в основі якої лежить загальний (загальносуспільний, загальнодержавний) інтерес. Це в загальному і визначає ті головні особливості, які відрізняють політичні конфлікти від інших видів соціальних конфліктів. ; It is necessary primarily for each study to identify clearly and correctly the object and subject of analysis, to identify actors and participants, describe the boundaries and dimensions of the studied phenomenon. In this article that investigated phenomenon are the political conflicts, problems of researching of which are extremely important at this point in our country and in the world in general. On the political conflict are spread the general characteristics of any social conflict. However, examining the nature of the last ones we can note some features that are exclusively for political conflicts. Political conflict can be described as a clash of political actors with different interests, principles and aspirations, mainly about or for attaining power or its redistributive, for changing the political status in society or for defending their political values and norms. The content of political conflict is a political struggle, based on the overall (general public, nationwide) interests. It is generally determines the principal features that distinguish political conflicts from the other kinds of social conflicts.

Specific features, connected with the influence of past conflict, characterize economic situation in the post-conflict area. It is these features that make it possible to characterize post-conflict management as a separate political and legal category. These specificities should determine the activities of actors to achieve the goal of post-conflict policy.The article defines the characteristics of post-conflict social relations, examines the problems of the functioning of the post-conflict economy, and presents concrete management practices – examples from various post-conflict countries of the world – that solve these problems. The economic recovery of post-conflict areas is considered from the point of view of the psychological state and needs of individuals living in such territories. It is revealed that decisions and actions in the economic policy oriented on the individual can contribute to the achievement of reconciliation in society and prevent return to the state of conflict because of the formation of conditions that will make peace more economically profitable for different segments of the population. The informal institutions that are an integral part of the post-conflict economy are described, and the decisions and actions are showed that make it possible to level the influence of such institutes on social relations through various forms of motivating the population to transfer their activities to the legal plane. Management practices are presented that can create further prerequisites for the sustainable development of post-conflict areas, taking into account the phenomenon of "post-conflict growth" of individuals.The description of the risks that may arise before the actors of the political process is given, and the possible ways of overcoming them are described. International technical assistance is considered as an important tool for the recovery of the post-conflict economy. The advantages and disadvantages of processes related to obtaining international technical assistance are analyzed, in particular, the risk of donors' interventions in management processes. Models are proposed for preventing such an interventions. ; Стан економіки на постконфліктній території характеризується специфічними ознаками, обумовленими впливом минулого конфлікту. Саме ці ознаки дають змогу характеризувати управління постконфліктною територією як окрему політико-правову категорію. Вказана специфіка має обумовлювати діяльність акторів для досягнення мети постконфліктної політики.У статті визначаються характеристики постконфліктних суспільних відносин, досліджуються проблеми функціонування постконфліктної економіки та наводяться конкретні управлінські практики – приклади з різних постконфліктних країн світу, – які вирішують ці проблеми. Відновлення економіки постконфліктних територій розглянуто з позиції психологічного стану та потреб індивідів, які проживають на таких територіях. Виявлено, що рішення та дії в економічній політиці, орієнтовані на індивіда, можуть сприяти досягненню примирення в суспільстві та запобігти поверненню до стану конфлікту внаслідок формування умов, які зроблять стан миру економічно вигідним для різних верств населення. Охарактеризовані неформальні інститути, які є невід'ємною частиною постконфліктної економіки, та описані рішення і дії, які дають змогу нівелювати вплив таких інститутів на суспільні відносини через різні форми спонукання населення до переведення своєї діяльності у легальну площину. Наведені управлінські практики, які можуть створити подальші передумови для сталого розвитку постконфліктних територій з урахуванням феномену «постконфліктного зростання» індивідів.Надано характеристику ризикам, які можуть виникати перед акторами політичного процесу, та описано можливі шляхи їх подолання. Розглянуто міжнародну технічну допомогу як важливий інструмент для відновлення постконфліктної економіки. Проаналізовано переваги та недоліки процесів, пов'язаних із отриманням міжнародної технічної допомоги, зокрема, ризик втручання донорів, які надають допомогу, в процеси управління. Запропоновано моделі для запобігання такому вручанню.

Specific features, connected with the influence of past conflict, characterize economic situation in the post-conflict area. It is these features that make it possible to characterize post-conflict management as a separate political and legal category. These specificities should determine the activities of actors to achieve the goal of post-conflict policy.The article defines the characteristics of post-conflict social relations, examines the problems of the functioning of the post-conflict economy, and presents concrete management practices – examples from various post-conflict countries of the world – that solve these problems. The economic recovery of post-conflict areas is considered from the point of view of the psychological state and needs of individuals living in such territories. It is revealed that decisions and actions in the economic policy oriented on the individual can contribute to the achievement of reconciliation in society and prevent return to the state of conflict because of the formation of conditions that will make peace more economically profitable for different segments of the population. The informal institutions that are an integral part of the post-conflict economy are described, and the decisions and actions are showed that make it possible to level the influence of such institutes on social relations through various forms of motivating the population to transfer their activities to the legal plane. Management practices are presented that can create further prerequisites for the sustainable development of post-conflict areas, taking into account the phenomenon of "post-conflict growth" of individuals.The description of the risks that may arise before the actors of the political process is given, and the possible ways of overcoming them are described. International technical assistance is considered as an important tool for the recovery of the post-conflict economy. The advantages and disadvantages of processes related to obtaining international technical assistance are analyzed, in particular, the risk of donors' interventions in management processes. Models are proposed for preventing such an interventions. ; Стан економіки на постконфліктній території характеризується специфічними ознаками, обумовленими впливом минулого конфлікту. Саме ці ознаки дають змогу характеризувати управління постконфліктною територією як окрему політико-правову категорію. Вказана специфіка має обумовлювати діяльність акторів для досягнення мети постконфліктної політики.У статті визначаються характеристики постконфліктних суспільних відносин, досліджуються проблеми функціонування постконфліктної економіки та наводяться конкретні управлінські практики – приклади з різних постконфліктних країн світу, – які вирішують ці проблеми. Відновлення економіки постконфліктних територій розглянуто з позиції психологічного стану та потреб індивідів, які проживають на таких територіях. Виявлено, що рішення та дії в економічній політиці, орієнтовані на індивіда, можуть сприяти досягненню примирення в суспільстві та запобігти поверненню до стану конфлікту внаслідок формування умов, які зроблять стан миру економічно вигідним для різних верств населення. Охарактеризовані неформальні інститути, які є невід'ємною частиною постконфліктної економіки, та описані рішення і дії, які дають змогу нівелювати вплив таких інститутів на суспільні відносини через різні форми спонукання населення до переведення своєї діяльності у легальну площину. Наведені управлінські практики, які можуть створити подальші передумови для сталого розвитку постконфліктних територій з урахуванням феномену «постконфліктного зростання» індивідів.Надано характеристику ризикам, які можуть виникати перед акторами політичного процесу, та описано можливі шляхи їх подолання. Розглянуто міжнародну технічну допомогу як важливий інструмент для відновлення постконфліктної економіки. Проаналізовано переваги та недоліки процесів, пов'язаних із отриманням міжнародної технічної допомоги, зокрема, ризик втручання донорів, які надають допомогу, в процеси управління. Запропоновано моделі для запобігання такому вручанню.

The article deals with the concept and stages of cognitive modeling and cognitive map construction, defines parameters that act as an external environment for military conflict, and shows the methodology of cognitive modeling in the management of situations in military conflicts.

Розглянуто проблематику політичного конфлікту, її теоретичні засади й основні аспекти детермінації політичного конфлікту. Проаналізовано критерії та способи типології політичних конфліктів, запропоновані різними дослідниками. Зроблено самостійну спробу виокремити найвагоміші групи критеріїв, за якими можна класифікувати політичні конфлікти, що мали місце в політичних відносинах нашої держави. Ключові слова: політичний конфлікт, протиріччя, типологія конфліктів, генералізація конфлікту, природа конфлікту. ; Розглянуто проблематику політичного конфлікту, її теоретичні засади й основні аспекти детермінації політичного конфлікту. Проаналізовано критерії та способи типології політичних конфліктів, запропоновані різними дослідниками. Зроблено самостійну спробу виокремити найвагоміші групи критеріїв, за якими можна класифікувати політичні конфлікти, що мали місце в політичних відносинах нашої держави. Ключові слова: політичний конфлікт, протиріччя, типологія конфліктів, генералізація конфлікту, природа конфлікту.

The emergence of any ethno-political conflict is caused by the existence of one or another form of ethnic inequality. Therefore, the settlement of ethnic conflicts requires finding a new, compromise and acceptable for all parties to the conflict balance of mutual satisfaction of their interests. In recent decades, the problem of ethnic conflicts has been one of the most relevant topics for researchers representing various fields of science. The main reason for such a close attention to this issue is the importance of resolving such conflicts, which have also become one of the most common sources of social controversy and political instability. Today, there is a growing emotional tension on the world stage that accompanies conflict interactions and can have both mobilizing and disorganizing effects on the behaviour of conflict participants. In ethnic conflict, as it is developing, the feeling of antipathy or hostility increases. There are always reasons and cases for this.Recent events have shown that ethnic conflicts in different parts of the world go beyond domestic and even regional ones. This is especially important due to the fact that regions of ethnic instability are increasingly associated, both in periodicals and in the scientific literature, with potential subjects of international terrorism. Political and economic spatial structuring consists in the expansion of European integration, the complication of relations between political actors, the change of spheres of geopolitical influence, the transformation of the regime and the democratization of a number of countries. This process is not yet complete, walking and approaching its logical end. Conflict prevention is possible only with a comprehensive approach to solving the problem and combining national policies aimed at harmonizing relations between different ethnic groups, as well as law enforcement agencies and the media. ; Возникновение любого этнополитического конфликта связано с существованием той или иной формы этнического неравенства. Следовательно, урегулирование межнациональных конфликтов требует поиска нового, компромиссного и приемлемого для всех сторон конфликта баланса взаимного удовлетворения их интересов. Проблема межнациональных конфликтов в последние десятилетия – одна из самых актуальных тем для исследователей, представляющих различные области науки. Основная причина такого пристального внимания к этому вопросу – важность разрешения подобных конфликтов, которые также стали одним из самых распространенных источников социальных противоречий и политической нестабильности. Сегодня на мировой арене растет эмоциональное напряжение, которое сопровождает конфликтные взаимодействия и может оказывать как мобилизующее, так и дезорганизующее воздействие на поведение участников конфликта. В этническом конфликте по мере его развития нарастает чувство антипатии или враждебности. Для этого всегда есть причины и случаи.Последние события показали, что этнические конфликты в разных частях света выходят за рамки бытовых и даже региональных. Это особенно важно в связи с тем, что регионы этнической нестабильности все чаще ассоциируются как в периодических изданиях, так и в научной литературе с потенциальными субъектами международного терроризма. Политическое и экономическое пространственное структурирование заключается в расширении европейской интеграции, усложнении отношений между политическими акторами, изменении сфер геополитического влияния, трансформации режима и демократизации ряда стран. Этот процесс еще не завершен, идет и приближается к своему логическому завершению. Предотвращение конфликтов возможно только при комплексном подходе к решению проблемы и сочетании национальной политики, направленной на гармонизацию отношений между разными этническими группами, а также правоохранительными органами и СМИ. ; Виникнення будь-якого етнополітичного конфлікту обумовлено існуванням тієї чи іншої форми нерівності етносів. Тому врегулювання етнічних конфліктів вимагає знаходження нового, компромісного й прийнятного для всіх конфліктних сторін балансу взаємного задоволення їх інтересів. Проблема етнічних конфліктів протягом останніх десятиліть є однією з найбільш актуальних тем для дослідників, що представляють різні сфери науки. Головна причина такої пильної уваги до цього питання полягає у важливості розв'язання подібного роду конфліктів, які до того ж стали одним з найбільш поширених джерел суспільних протиріч і політичної нестабільності. Нині на світовій арені присутня наростаюча емоційна напруженість, що супроводжує конфліктні взаємодії, й може спричинити як мобілізуючий, так й дезорганізуючий вплив на поведінку учасників конфлікту. У етнічному конфлікті, в міру його розвитку, зростає почуття антипатії або ворожості. Приводи й випадки для цього завжди знаходяться.Події останніх років продемонстрували, що етнічні конфлікти в різних частинах світу виходять за рамки внутрішньодержавних й навіть регіональних. Це має особливе значення у зв'язку з тим, що регіони етнічної нестабільності асоціюються все частіше, й в періодичній, й в науковій літературі, – з потенційними суб'єктами міжнародного тероризму. Політико-економічна просторова структуризація полягає в розширенні європейської інтеграції, ускладненні взаємин між політичними акторами, зміні сфер геополітичного впливу, трансформації режимності й демократизації ряду країн. Цей процес досі не завершений повністю, ходячи й підходить до свого логічного фіналу. Запобігання конфліктам можливо тільки при комплексному підході до вирішення проблеми й об'єднанню національною політикою, спрямованою на гармонізацію відносин між різними етносами, а також правоохоронних органів, ЗМІ.

The emergence of any ethno-political conflict is caused by the existence of one or another form of ethnic inequality. Therefore, the settlement of ethnic conflicts requires finding a new, compromise and acceptable for all parties to the conflict balance of mutual satisfaction of their interests. In recent decades, the problem of ethnic conflicts has been one of the most relevant topics for researchers representing various fields of science. The main reason for such a close attention to this issue is the importance of resolving such conflicts, which have also become one of the most common sources of social controversy and political instability. Today, there is a growing emotional tension on the world stage that accompanies conflict interactions and can have both mobilizing and disorganizing effects on the behaviour of conflict participants. In ethnic conflict, as it is developing, the feeling of antipathy or hostility increases. There are always reasons and cases for this.Recent events have shown that ethnic conflicts in different parts of the world go beyond domestic and even regional ones. This is especially important due to the fact that regions of ethnic instability are increasingly associated, both in periodicals and in the scientific literature, with potential subjects of international terrorism. Political and economic spatial structuring consists in the expansion of European integration, the complication of relations between political actors, the change of spheres of geopolitical influence, the transformation of the regime and the democratization of a number of countries. This process is not yet complete, walking and approaching its logical end. Conflict prevention is possible only with a comprehensive approach to solving the problem and combining national policies aimed at harmonizing relations between different ethnic groups, as well as law enforcement agencies and the media. ; Возникновение любого этнополитического конфликта связано с существованием той или иной формы этнического неравенства. Следовательно, урегулирование межнациональных конфликтов требует поиска нового, компромиссного и приемлемого для всех сторон конфликта баланса взаимного удовлетворения их интересов. Проблема межнациональных конфликтов в последние десятилетия – одна из самых актуальных тем для исследователей, представляющих различные области науки. Основная причина такого пристального внимания к этому вопросу – важность разрешения подобных конфликтов, которые также стали одним из самых распространенных источников социальных противоречий и политической нестабильности. Сегодня на мировой арене растет эмоциональное напряжение, которое сопровождает конфликтные взаимодействия и может оказывать как мобилизующее, так и дезорганизующее воздействие на поведение участников конфликта. В этническом конфликте по мере его развития нарастает чувство антипатии или враждебности. Для этого всегда есть причины и случаи.Последние события показали, что этнические конфликты в разных частях света выходят за рамки бытовых и даже региональных. Это особенно важно в связи с тем, что регионы этнической нестабильности все чаще ассоциируются как в периодических изданиях, так и в научной литературе с потенциальными субъектами международного терроризма. Политическое и экономическое пространственное структурирование заключается в расширении европейской интеграции, усложнении отношений между политическими акторами, изменении сфер геополитического влияния, трансформации режима и демократизации ряда стран. Этот процесс еще не завершен, идет и приближается к своему логическому завершению. Предотвращение конфликтов возможно только при комплексном подходе к решению проблемы и сочетании национальной политики, направленной на гармонизацию отношений между разными этническими группами, а также правоохранительными органами и СМИ. ; Виникнення будь-якого етнополітичного конфлікту обумовлено існуванням тієї чи іншої форми нерівності етносів. Тому врегулювання етнічних конфліктів вимагає знаходження нового, компромісного й прийнятного для всіх конфліктних сторін балансу взаємного задоволення їх інтересів. Проблема етнічних конфліктів протягом останніх десятиліть є однією з найбільш актуальних тем для дослідників, що представляють різні сфери науки. Головна причина такої пильної уваги до цього питання полягає у важливості розв'язання подібного роду конфліктів, які до того ж стали одним з найбільш поширених джерел суспільних протиріч і політичної нестабільності. Нині на світовій арені присутня наростаюча емоційна напруженість, що супроводжує конфліктні взаємодії, й може спричинити як мобілізуючий, так й дезорганізуючий вплив на поведінку учасників конфлікту. У етнічному конфлікті, в міру його розвитку, зростає почуття антипатії або ворожості. Приводи й випадки для цього завжди знаходяться.Події останніх років продемонстрували, що етнічні конфлікти в різних частинах світу виходять за рамки внутрішньодержавних й навіть регіональних. Це має особливе значення у зв'язку з тим, що регіони етнічної нестабільності асоціюються все частіше, й в періодичній, й в науковій літературі, – з потенційними суб'єктами міжнародного тероризму. Політико-економічна просторова структуризація полягає в розширенні європейської інтеграції, ускладненні взаємин між політичними акторами, зміні сфер геополітичного впливу, трансформації режимності й демократизації ряду країн. Цей процес досі не завершений повністю, ходячи й підходить до свого логічного фіналу. Запобігання конфліктам можливо тільки при комплексному підході до вирішення проблеми й об'єднанню національною політикою, спрямованою на гармонізацію відносин між різними етносами, а також правоохоронних органів, ЗМІ.

The emergence of any ethno-political conflict is caused by the existence of one or another form of ethnic inequality. Therefore, the settlement of ethnic conflicts requires finding a new, compromise and acceptable for all parties to the conflict balance of mutual satisfaction of their interests. In recent decades, the problem of ethnic conflicts has been one of the most relevant topics for researchers representing various fields of science. The main reason for such a close attention to this issue is the importance of resolving such conflicts, which have also become one of the most common sources of social controversy and political instability. Today, there is a growing emotional tension on the world stage that accompanies conflict interactions and can have both mobilizing and disorganizing effects on the behaviour of conflict participants. In ethnic conflict, as it is developing, the feeling of antipathy or hostility increases. There are always reasons and cases for this.Recent events have shown that ethnic conflicts in different parts of the world go beyond domestic and even regional ones. This is especially important due to the fact that regions of ethnic instability are increasingly associated, both in periodicals and in the scientific literature, with potential subjects of international terrorism. Political and economic spatial structuring consists in the expansion of European integration, the complication of relations between political actors, the change of spheres of geopolitical influence, the transformation of the regime and the democratization of a number of countries. This process is not yet complete, walking and approaching its logical end. Conflict prevention is possible only with a comprehensive approach to solving the problem and combining national policies aimed at harmonizing relations between different ethnic groups, as well as law enforcement agencies and the media. ; Возникновение любого этнополитического конфликта связано с существованием той или иной формы этнического неравенства. Следовательно, урегулирование межнациональных конфликтов требует поиска нового, компромиссного и приемлемого для всех сторон конфликта баланса взаимного удовлетворения их интересов. Проблема межнациональных конфликтов в последние десятилетия – одна из самых актуальных тем для исследователей, представляющих различные области науки. Основная причина такого пристального внимания к этому вопросу – важность разрешения подобных конфликтов, которые также стали одним из самых распространенных источников социальных противоречий и политической нестабильности. Сегодня на мировой арене растет эмоциональное напряжение, которое сопровождает конфликтные взаимодействия и может оказывать как мобилизующее, так и дезорганизующее воздействие на поведение участников конфликта. В этническом конфликте по мере его развития нарастает чувство антипатии или враждебности. Для этого всегда есть причины и случаи.Последние события показали, что этнические конфликты в разных частях света выходят за рамки бытовых и даже региональных. Это особенно важно в связи с тем, что регионы этнической нестабильности все чаще ассоциируются как в периодических изданиях, так и в научной литературе с потенциальными субъектами международного терроризма. Политическое и экономическое пространственное структурирование заключается в расширении европейской интеграции, усложнении отношений между политическими акторами, изменении сфер геополитического влияния, трансформации режима и демократизации ряда стран. Этот процесс еще не завершен, идет и приближается к своему логическому завершению. Предотвращение конфликтов возможно только при комплексном подходе к решению проблемы и сочетании национальной политики, направленной на гармонизацию отношений между разными этническими группами, а также правоохранительными органами и СМИ. ; Виникнення будь-якого етнополітичного конфлікту обумовлено існуванням тієї чи іншої форми нерівності етносів. Тому врегулювання етнічних конфліктів вимагає знаходження нового, компромісного й прийнятного для всіх конфліктних сторін балансу взаємного задоволення їх інтересів. Проблема етнічних конфліктів протягом останніх десятиліть є однією з найбільш актуальних тем для дослідників, що представляють різні сфери науки. Головна причина такої пильної уваги до цього питання полягає у важливості розв'язання подібного роду конфліктів, які до того ж стали одним з найбільш поширених джерел суспільних протиріч і політичної нестабільності. Нині на світовій арені присутня наростаюча емоційна напруженість, що супроводжує конфліктні взаємодії, й може спричинити як мобілізуючий, так й дезорганізуючий вплив на поведінку учасників конфлікту. У етнічному конфлікті, в міру його розвитку, зростає почуття антипатії або ворожості. Приводи й випадки для цього завжди знаходяться.Події останніх років продемонстрували, що етнічні конфлікти в різних частинах світу виходять за рамки внутрішньодержавних й навіть регіональних. Це має особливе значення у зв'язку з тим, що регіони етнічної нестабільності асоціюються все частіше, й в періодичній, й в науковій літературі, – з потенційними суб'єктами міжнародного тероризму. Політико-економічна просторова структуризація полягає в розширенні європейської інтеграції, ускладненні взаємин між політичними акторами, зміні сфер геополітичного впливу, трансформації режимності й демократизації ряду країн. Цей процес досі не завершений повністю, ходячи й підходить до свого логічного фіналу. Запобігання конфліктам можливо тільки при комплексному підході до вирішення проблеми й об'єднанню національною політикою, спрямованою на гармонізацію відносин між різними етносами, а також правоохоронних органів, ЗМІ.

In contemporary Ukraine conflict studies are primarily deal with historical, political, and cultural sciences. The proposed research outlines the features of a global conflict, to which all countries will be involved in the future. It is a conflict of humanism, which for centuries was the basis of world culture, philosophy, and ethics on the one hand, and technology on the other. The main problem is the probable loss of human identity through cybernation. The article analyzes the fundamental works of philosophers and futurologists, and also outlines ways to resolve the conflict with help of new ethics that should be evaluated by humanity. The special role of Ukrainian and cultural studies in higher-level academic education is emphasized. Within the framework of these scientific disciplines, a new ethics should be developed. Philosophical, psychological and futurological theories of the 20th and 21st centuries analyze the present, and foresee the future. Researchers seek to figure out a new global challenge for humanity that provokes to rethink its course of action. Contemporary world is filled with robots and technologies. The position of human in this world has changed and it requires new features of humanism. Spiritual searches of past eras opposed man and nature. But today man is opposed to technology. It means that the future of man is becoming unclear. New spiritual, economic, political and environmental confrontations waiting for man on his way. This subject is many-sided and interdisciplinary, it demands knowledge in humanities, philosophy, futurology, bioethics and technical disciplines.

The main purpose of the paper is to identify the involvement of Russia in the ethno-political conflicts of Georgia, in the context of the dominant theories of international relations. The research is focused on the conflicts in Georgia – Abkhazia and South Ossetia (Tskhinvali region) – starting from the 1920ies till the 2008 Russia-Georgia war. Despite the fact that the internal characteristics of Abkhazia and South Ossetia conflicts are different, Russian politics related to those issues is similar. In this research the qualitative research methodology, particularly qualitative content analyses and case study method are used. Research is based on two theories of International Relation: Waltz's theory of neo-realism "Defensive Realism" and Mearsheimer's theory of "Offensive Realism". Mearsheimer's theory of "Offensive Realism" supports the argument that the main reason for the Russian aggression in Georgia is to remain regional hegemony in the South Caucasus region to control the energy carriers and energy supply, as well as to stop the Western integration of Georgia, especially the integration process into the NATO and the European Union. ; Статтю присвячено виявленню причетності Росії до етнополітичних конфліктів у Грузії в контексті домінуючих теорій міжнародних відносин. Дослідження зосереджено на основних конфліктах, що виникали у Грузії, зокрема в Абхазії та Південній Осетії (Цхінвальська область), починаючи від 1920-х років аж до російсько-грузинської війни 2008 року. Незважаючи на те, що внутрішні характеристики конфліктів Абхазії та Південної Осетії дещо різняться, російська політика, пов'язана з ними, є аналогічною. В основі статті – методологія контент-аналізу. Дослідження ґрунтуються на двох теоріях міжнародних відносин: теорії Вальца про неореалізм («oборонний реалізм» )та теорії Мізерсхаймера про «наступальний реалізм», яка доводить гіпотезу, що основною причиною російської агресії в Грузії є прагнення регіональної гегемонії в регіоні Південного Кавказу для контролю енергоносіїв та енергопостачання, а також припинення західної інтеграції Грузії, особливо процесу інтеграції в НАТО та Європейський Союз. На підтвердження цих теорій проведено аналогії між Грузією та Україною щодо прагнення Росії здобути регіональну гегемонію в пострадянських регіонах та отримати статус наддержави в усьому світі.

The main purpose of the paper is to identify the involvement of Russia in the ethno-political conflicts of Georgia, in the context of the dominant theories of international relations. The research is focused on the conflicts in Georgia – Abkhazia and South Ossetia (Tskhinvali region) – starting from the 1920ies till the 2008 Russia-Georgia war. Despite the fact that the internal characteristics of Abkhazia and South Ossetia conflicts are different, Russian politics related to those issues is similar. In this research the qualitative research methodology, particularly qualitative content analyses and case study method are used. Research is based on two theories of International Relation: Waltz's theory of neo-realism "Defensive Realism" and Mearsheimer's theory of "Offensive Realism". Mearsheimer's theory of "Offensive Realism" supports the argument that the main reason for the Russian aggression in Georgia is to remain regional hegemony in the South Caucasus region to control the energy carriers and energy supply, as well as to stop the Western integration of Georgia, especially the integration process into the NATO and the European Union. ; Статтю присвячено виявленню причетності Росії до етнополітичних конфліктів у Грузії в контексті домінуючих теорій міжнародних відносин. Дослідження зосереджено на основних конфліктах, що виникали у Грузії, зокрема в Абхазії та Південній Осетії (Цхінвальська область), починаючи від 1920-х років аж до російсько-грузинської війни 2008 року. Незважаючи на те, що внутрішні характеристики конфліктів Абхазії та Південної Осетії дещо різняться, російська політика, пов'язана з ними, є аналогічною. В основі статті – методологія контент-аналізу. Дослідження ґрунтуються на двох теоріях міжнародних відносин: теорії Вальца про неореалізм («oборонний реалізм» )та теорії Мізерсхаймера про «наступальний реалізм», яка доводить гіпотезу, що основною причиною російської агресії в Грузії є прагнення регіональної гегемонії в регіоні Південного Кавказу для контролю енергоносіїв та енергопостачання, а також припинення західної інтеграції Грузії, особливо процесу інтеграції в НАТО та Європейський Союз. На підтвердження цих теорій проведено аналогії між Грузією та Україною щодо прагнення Росії здобути регіональну гегемонію в пострадянських регіонах та отримати статус наддержави в усьому світі.