Suchergebnisse

The aim of the investigation is the analysis of growth slowdown and indeterminism (uncertainty) in the measures of the world economy, consequences clarification for the global development, which stipulates the consideration of the international economical tendencies, discussions around the situation with the international trade and restoration of the financial instability. Methodology of the research is based on the general scientific methods and on specialized methods of the economic analysis. Argumentation of theoretical positions and conclusions is done on the system approach basis with using the following methods: historical-logical, structural-functional and comparative analysis. The thesis that in 2015 UN run three main global programs (Purposes of constant development, Addis Ababa program and Paris climate agreement) is substantiated which as of today have faced a weakening of multilateralism, destabilization and large-scale uncertainties surrounding the world economy, to which the effects of the COVID-19 pandemic on health, the economy and social activities are now added. It is proved that that the expected slowdown in the world economy has been exacerbated by the pandemic that has caused the worst economic crisis since the Great Depression. Although the effects of COVID-19 on financial markets were mitigated by massive intervention by central banks in developed countries, global cooperation in this area was much weaker than after the North Atlantic financial crisis. It is concluded: to change and turn in the opposite direction these mass tendencies, the UN system must become the forum for the great political agreement, having the important meaning for reach these ambition development plans agreed in 2015. It was recommended: firstly, to develop more enhanced mechanisms for cooperation with developing countries, not only in the field of health, but also to manage the negative socio-economic consequences of the COVID-19 crisis; secondly, re-new commitments to strengthen trade multilateralism and overcome the current collapse of international trade; thirdly, the agenda for global monetary and financial cooperation is no less ambitious than the one adopted after the North Atlantic financial crisis. ; Целью исследования является анализ замедления роста и индетерминизма (неопределенности) в рамках мировой экономики, выяснения их последствий для глобального развития, что обусловливает рассмотрение международных экономических тенденций, дискуссий вокруг ситуации с международной торговлей и восстановления финансовой нестабильности. Методология исследования основана на общих научных методах, а также специализированных методах экономического анализа. Аргументация теоретических положений и выводов осуществлена на основе системного подхода с использованием методов историко-логического, структурно-функционального и сравнительного анализа. Обосновывается тезис о том, что в 2015 г. ООН запустила три основные глобальные программы (Цели устойчивого развития, Аддис-Абебськая программа действий и Парижское климатическое соглашение), которые на сегодня столкнулась с ослаблением мультилатеральности, дестабилизацией и масштабными неопределенностями, что окружают мировую экономику, к которым отныне добавились последствия пандемии COVID-19 для здоровья, экономики и социальной деятельности. Доказано, что ожидаемое замедление темпов роста мировой экономики ухудшилось из-за пандемии, которая стала причиной худшего экономического кризиса со времен Великой депрессии. Хотя последствия, вызванные COVID-19 на финансовых рынках, смягчались благодаря массовым вмешательствам центральных банков развитых стран, глобальное сотрудничество в этой области стало намного слабее, чем после североатлантического финансового кризиса. Сделан вывод: чтобы изменить и обратить эти массовые неблагоприятные тенденции, система ООН должна стать форумом для крупных политических договоренностей, которые имеют важное значение для достижения амбициозных планов развития, согласованных в 2015 г. Предложены рекомендации: во-первых, разработка более усиленных механизмов сотрудничества с развивающимися странами не только в сфере здравоохранения, но и для управления негативными социально-экономическими последствиями кризиса COVID-19; во-вторых, обновление обязательств по укреплению торговой мультилатеральности и преодолению текущего коллапса международной торговли; в-третьих, повестка дня для глобального валютно-финансового сотрудничества должна быть не менее амбициозной, чем та, которая была принята после североатлантического финансового кризиса. ; Метою дослідження є аналіз сповільнення зростання та індетермінізму (невизначеності) у межах світової економіки, з'ясування їх наслідків для глобального розвитку, що обумовлює розгляд міжнародних економічних тенденцій, дискусій навколо ситуації з міжнародною торгівлею та відновлення фінансової нестабільності. Методологія дослідження ґрунтується на загально-наукових методах, а також спеціалізованих методах економічного аналізу. Аргументація теоретичних положень і висновків здійснена на основі системного підходу з використанням методів історико-логічного, структурно-функціонального та компаративного аналізу. Обґрунтовується теза про те, що у 2015 р. ООН запустила три основні глобальні програми (Цілі сталого розвитку, Аддис-Абебська програма дій та Паризька кліматична угода), які станом на сьогодні зіштовхнулася з послабленням мультилатеральності, дестабілізацією та масштабними невизначеностями, що оточують світову економіку, до яких відтепер додалися наслідки пандемії COVID-19 для здоров'я, економіки та соціальної діяльності. Доведено, що очікуване сповільнення темпів зростання світової економіки погіршилося через пандемію, яка спричинила найгіршу економічну кризу з часів Великої депресії. Хоча наслідки, зумовлені COVID-19 на фінансових ринках, пом'якшувалися масовим втручанням центральних банків розвинених країн, глобальна співпраця в цій галузі була набагато слабшою, ніж після північно-атлантичної фінансової кризи. Зроблено висновок: щоб змінити та обернути у зворотному напрямку ці масові несприятливі тенденції, система ООН повинна постати форумом для великих політичних домовленостей, які мають важливе значення для досягнення амбіційних планів розвитку, погоджених у 2015 р. Запропоновано рекомендації: по-перше, розроблення більш посилених механізмів співпраці з країнами, що розвиваються, не лише у сфері охорони здоров'я, а й для управління негативними соціально-економічними наслідками кризи COVID-19; по-друге, оновлення зобов'язань щодо зміцнення торговельної мультилатеральності та подолання поточного колапсу міжнародної торгівлі; по-третє, порядок денний для глобального валютно-фінансового співробітництва, не менш амбітний ніж той, що був прийнятий після північноатлантичної фінансової кризи.

The aim of the investigation is the analysis of growth slowdown and indeterminism (uncertainty) in the measures of the world economy, consequences clarification for the global development, which stipulates the consideration of the international economical tendencies, discussions around the situation with the international trade and restoration of the financial instability. Methodology of the research is based on the general scientific methods and on specialized methods of the economic analysis. Argumentation of theoretical positions and conclusions is done on the system approach basis with using the following methods: historical-logical, structural-functional and comparative analysis. The thesis that in 2015 UN run three main global programs (Purposes of constant development, Addis Ababa program and Paris climate agreement) is substantiated which as of today have faced a weakening of multilateralism, destabilization and large-scale uncertainties surrounding the world economy, to which the effects of the COVID-19 pandemic on health, the economy and social activities are now added. It is proved that that the expected slowdown in the world economy has been exacerbated by the pandemic that has caused the worst economic crisis since the Great Depression. Although the effects of COVID-19 on financial markets were mitigated by massive intervention by central banks in developed countries, global cooperation in this area was much weaker than after the North Atlantic financial crisis. It is concluded: to change and turn in the opposite direction these mass tendencies, the UN system must become the forum for the great political agreement, having the important meaning for reach these ambition development plans agreed in 2015. It was recommended: firstly, to develop more enhanced mechanisms for cooperation with developing countries, not only in the field of health, but also to manage the negative socio-economic consequences of the COVID-19 crisis; secondly, re-new commitments to strengthen trade multilateralism and overcome the current collapse of international trade; thirdly, the agenda for global monetary and financial cooperation is no less ambitious than the one adopted after the North Atlantic financial crisis. ; Целью исследования является анализ замедления роста и индетерминизма (неопределенности) в рамках мировой экономики, выяснения их последствий для глобального развития, что обусловливает рассмотрение международных экономических тенденций, дискуссий вокруг ситуации с международной торговлей и восстановления финансовой нестабильности. Методология исследования основана на общих научных методах, а также специализированных методах экономического анализа. Аргументация теоретических положений и выводов осуществлена на основе системного подхода с использованием методов историко-логического, структурно-функционального и сравнительного анализа. Обосновывается тезис о том, что в 2015 г. ООН запустила три основные глобальные программы (Цели устойчивого развития, Аддис-Абебськая программа действий и Парижское климатическое соглашение), которые на сегодня столкнулась с ослаблением мультилатеральности, дестабилизацией и масштабными неопределенностями, что окружают мировую экономику, к которым отныне добавились последствия пандемии COVID-19 для здоровья, экономики и социальной деятельности. Доказано, что ожидаемое замедление темпов роста мировой экономики ухудшилось из-за пандемии, которая стала причиной худшего экономического кризиса со времен Великой депрессии. Хотя последствия, вызванные COVID-19 на финансовых рынках, смягчались благодаря массовым вмешательствам центральных банков развитых стран, глобальное сотрудничество в этой области стало намного слабее, чем после североатлантического финансового кризиса. Сделан вывод: чтобы изменить и обратить эти массовые неблагоприятные тенденции, система ООН должна стать форумом для крупных политических договоренностей, которые имеют важное значение для достижения амбициозных планов развития, согласованных в 2015 г. Предложены рекомендации: во-первых, разработка более усиленных механизмов сотрудничества с развивающимися странами не только в сфере здравоохранения, но и для управления негативными социально-экономическими последствиями кризиса COVID-19; во-вторых, обновление обязательств по укреплению торговой мультилатеральности и преодолению текущего коллапса международной торговли; в-третьих, повестка дня для глобального валютно-финансового сотрудничества должна быть не менее амбициозной, чем та, которая была принята после североатлантического финансового кризиса. ; Метою дослідження є аналіз сповільнення зростання та індетермінізму (невизначеності) у межах світової економіки, з'ясування їх наслідків для глобального розвитку, що обумовлює розгляд міжнародних економічних тенденцій, дискусій навколо ситуації з міжнародною торгівлею та відновлення фінансової нестабільності. Методологія дослідження ґрунтується на загально-наукових методах, а також спеціалізованих методах економічного аналізу. Аргументація теоретичних положень і висновків здійснена на основі системного підходу з використанням методів історико-логічного, структурно-функціонального та компаративного аналізу. Обґрунтовується теза про те, що у 2015 р. ООН запустила три основні глобальні програми (Цілі сталого розвитку, Аддис-Абебська програма дій та Паризька кліматична угода), які станом на сьогодні зіштовхнулася з послабленням мультилатеральності, дестабілізацією та масштабними невизначеностями, що оточують світову економіку, до яких відтепер додалися наслідки пандемії COVID-19 для здоров'я, економіки та соціальної діяльності. Доведено, що очікуване сповільнення темпів зростання світової економіки погіршилося через пандемію, яка спричинила найгіршу економічну кризу з часів Великої депресії. Хоча наслідки, зумовлені COVID-19 на фінансових ринках, пом'якшувалися масовим втручанням центральних банків розвинених країн, глобальна співпраця в цій галузі була набагато слабшою, ніж після північно-атлантичної фінансової кризи. Зроблено висновок: щоб змінити та обернути у зворотному напрямку ці масові несприятливі тенденції, система ООН повинна постати форумом для великих політичних домовленостей, які мають важливе значення для досягнення амбіційних планів розвитку, погоджених у 2015 р. Запропоновано рекомендації: по-перше, розроблення більш посилених механізмів співпраці з країнами, що розвиваються, не лише у сфері охорони здоров'я, а й для управління негативними соціально-економічними наслідками кризи COVID-19; по-друге, оновлення зобов'язань щодо зміцнення торговельної мультилатеральності та подолання поточного колапсу міжнародної торгівлі; по-третє, порядок денний для глобального валютно-фінансового співробітництва, не менш амбітний ніж той, що був прийнятий після північноатлантичної фінансової кризи.

The aim of the investigation is the analysis of growth slowdown and indeterminism (uncertainty) in the measures of the world economy, consequences clarification for the global development, which stipulates the consideration of the international economical tendencies, discussions around the situation with the international trade and restoration of the financial instability. Methodology of the research is based on the general scientific methods and on specialized methods of the economic analysis. Argumentation of theoretical positions and conclusions is done on the system approach basis with using the following methods: historical-logical, structural-functional and comparative analysis. The thesis that in 2015 UN run three main global programs (Purposes of constant development, Addis Ababa program and Paris climate agreement) is substantiated which as of today have faced a weakening of multilateralism, destabilization and large-scale uncertainties surrounding the world economy, to which the effects of the COVID-19 pandemic on health, the economy and social activities are now added. It is proved that that the expected slowdown in the world economy has been exacerbated by the pandemic that has caused the worst economic crisis since the Great Depression. Although the effects of COVID-19 on financial markets were mitigated by massive intervention by central banks in developed countries, global cooperation in this area was much weaker than after the North Atlantic financial crisis. It is concluded: to change and turn in the opposite direction these mass tendencies, the UN system must become the forum for the great political agreement, having the important meaning for reach these ambition development plans agreed in 2015. It was recommended: firstly, to develop more enhanced mechanisms for cooperation with developing countries, not only in the field of health, but also to manage the negative socio-economic consequences of the COVID-19 crisis; secondly, re-new commitments to strengthen trade multilateralism and overcome the current collapse of international trade; thirdly, the agenda for global monetary and financial cooperation is no less ambitious than the one adopted after the North Atlantic financial crisis. ; Целью исследования является анализ замедления роста и индетерминизма (неопределенности) в рамках мировой экономики, выяснения их последствий для глобального развития, что обусловливает рассмотрение международных экономических тенденций, дискуссий вокруг ситуации с международной торговлей и восстановления финансовой нестабильности. Методология исследования основана на общих научных методах, а также специализированных методах экономического анализа. Аргументация теоретических положений и выводов осуществлена на основе системного подхода с использованием методов историко-логического, структурно-функционального и сравнительного анализа. Обосновывается тезис о том, что в 2015 г. ООН запустила три основные глобальные программы (Цели устойчивого развития, Аддис-Абебськая программа действий и Парижское климатическое соглашение), которые на сегодня столкнулась с ослаблением мультилатеральности, дестабилизацией и масштабными неопределенностями, что окружают мировую экономику, к которым отныне добавились последствия пандемии COVID-19 для здоровья, экономики и социальной деятельности. Доказано, что ожидаемое замедление темпов роста мировой экономики ухудшилось из-за пандемии, которая стала причиной худшего экономического кризиса со времен Великой депрессии. Хотя последствия, вызванные COVID-19 на финансовых рынках, смягчались благодаря массовым вмешательствам центральных банков развитых стран, глобальное сотрудничество в этой области стало намного слабее, чем после североатлантического финансового кризиса. Сделан вывод: чтобы изменить и обратить эти массовые неблагоприятные тенденции, система ООН должна стать форумом для крупных политических договоренностей, которые имеют важное значение для достижения амбициозных планов развития, согласованных в 2015 г. Предложены рекомендации: во-первых, разработка более усиленных механизмов сотрудничества с развивающимися странами не только в сфере здравоохранения, но и для управления негативными социально-экономическими последствиями кризиса COVID-19; во-вторых, обновление обязательств по укреплению торговой мультилатеральности и преодолению текущего коллапса международной торговли; в-третьих, повестка дня для глобального валютно-финансового сотрудничества должна быть не менее амбициозной, чем та, которая была принята после североатлантического финансового кризиса. ; Метою дослідження є аналіз сповільнення зростання та індетермінізму (невизначеності) у межах світової економіки, з'ясування їх наслідків для глобального розвитку, що обумовлює розгляд міжнародних економічних тенденцій, дискусій навколо ситуації з міжнародною торгівлею та відновлення фінансової нестабільності. Методологія дослідження ґрунтується на загально-наукових методах, а також спеціалізованих методах економічного аналізу. Аргументація теоретичних положень і висновків здійснена на основі системного підходу з використанням методів історико-логічного, структурно-функціонального та компаративного аналізу. Обґрунтовується теза про те, що у 2015 р. ООН запустила три основні глобальні програми (Цілі сталого розвитку, Аддис-Абебська програма дій та Паризька кліматична угода), які станом на сьогодні зіштовхнулася з послабленням мультилатеральності, дестабілізацією та масштабними невизначеностями, що оточують світову економіку, до яких відтепер додалися наслідки пандемії COVID-19 для здоров'я, економіки та соціальної діяльності. Доведено, що очікуване сповільнення темпів зростання світової економіки погіршилося через пандемію, яка спричинила найгіршу економічну кризу з часів Великої депресії. Хоча наслідки, зумовлені COVID-19 на фінансових ринках, пом'якшувалися масовим втручанням центральних банків розвинених країн, глобальна співпраця в цій галузі була набагато слабшою, ніж після північно-атлантичної фінансової кризи. Зроблено висновок: щоб змінити та обернути у зворотному напрямку ці масові несприятливі тенденції, система ООН повинна постати форумом для великих політичних домовленостей, які мають важливе значення для досягнення амбіційних планів розвитку, погоджених у 2015 р. Запропоновано рекомендації: по-перше, розроблення більш посилених механізмів співпраці з країнами, що розвиваються, не лише у сфері охорони здоров'я, а й для управління негативними соціально-економічними наслідками кризи COVID-19; по-друге, оновлення зобов'язань щодо зміцнення торговельної мультилатеральності та подолання поточного колапсу міжнародної торгівлі; по-третє, порядок денний для глобального валютно-фінансового співробітництва, не менш амбітний ніж той, що був прийнятий після північноатлантичної фінансової кризи.

The article investigates theoretical foundations of state regulation of commoditymoney relations in the current conditions of the global economy. In the article the key aspects of the essence of Keynesian theory, monetary theory, the most important in the context of economic transformation in emerging economies and the new market economies conclusions Keynesianism and monetarism. Monetarism and Keynesianism are considered not only as an economic theory, but also as a mechanism for appropriate behavior of the state in economic relations. Attention is paid to finding the optimum limits of government intervention in the monetary sphere, the effective combination of monetary instruments, rational mechanism of monetary management that is focused and effective influence on economic processes and to ensure stable economic growth. It is noted that further developments in this area in view of the increasing crisis and imbalances in the world at the present stage of the world economy. ; Статья посвящена исследованию теоретических основ государственного регулирования товарно-денежных отношений в современных условиях развития мировой экономики. В статье определены ключевые аспекты сущности кейнсианской теории, монетарной теории, наиболее важные в контексте экономических преобразований в странах с рыночной экономикой и с новой рыночной экономикой выводы кейнсианства и монетаризма. Монетаризм и кейнсианство рассматриваются не только как экономические теории, но и как механизм соответствующего поведения государства в экономических отношениях. Внимание уделяется поиску оптимальных границ государственного вмешательства в денежно-кредитную сферу, действенной комбинации монетарных инструментов, рационального механизма денежно-кредитного регулирования, что целенаправленно и эффективно должно влиять на экономические процессы и обеспечивать стабильные темпы экономического роста. Отмечается необходимость дальнейших разработок в этой сфере с учетом наращивания кризисных явлений и дисбалансов в странах мира на современном этапе развития мировой экономики. ; Стаття присвячена дослідженню теоретичних основ державного регулювання товарно-грошових відносин в сучасних умовах розвитку світової економіки. У статті визначено ключові аспекти сутності кейнсіанської теорії, монетарної теорії, найбільш важливі у контексті економічних перетворень у країнах з ринковою економікою і з новою ринковою економікою висновки кейнсіанства та монетаризму. Монетаризм і кейнсіанство розглядаються не тільки як економічні теорії, але й як механізм відповідної поведінки держави в економічних відносинах. Увага приділяється пошуку оптимальних меж державного втручання у грошово-кредитну сферу, дієвої комбінації монетарних інструментів, раціонального механізму грошово-кредитного регулювання, що має цілеспрямовано і ефективно впливати на економічні процеси та забезпечувати стабільні темпи економічного зростання. Наголошується на необхідність подальших розробок у сфері державного регулювання товарно-грошових відносин з огляду на нарощення кризових явищ та дисбалансів в країнах світу на сучасному етапі розвитку світової економіки.

Introduction. In the period of crisis aggravation in the economy of Ukraine, a household and economic entity, as a rule, avoid saving financial resources. They prefer to invest their capital in foreign currency, valuable things, real estate and gold. The choice of the investment object is often determined by the level of fluctuations of its value depending on the political situation in the state, extent of intervention of the third parties in the process of ownership and disposal of the object, legal security and so on. Lately more and more individuals note the desired criteria in relatively new instrument of the financial market - cryptocurrency.Purpose. The purpose of the article is the determination of modern features of cryptocurrency functioning in the world and assessment of the advantages and disadvantages of their use.Results. The essence of the cryptocurrency determines its main advantages: the confidentiality and data security of owners; independence from the state; the lack of territorial and time restrictions in transactions; the low cost of service, etc. As a result, the cryptocurrency is gaining the increasing popularity among the population, the infrastructure of its sale via terminals is forming (there were already about 5000 ones in 2018), futures contracts for Bitcoins are being put into practice, the network of commercial and production structures is expanding. It gives wide opportunities for cryptocurrency payment.Conclusion. The cryptocurrency becomes more and more important part of society and work technology all over the world. The number of people who use cryptocurrency increased and is approaching the population of a small country – from 2.9 to 5.8 million people. The majority are inhabitants of North America and Europe. For the effective functioning of cryptocurrencies their institutionalization is necessary. It can be done in two ways: first, it is a legal institutionalization, and secondly it is the market institutionalization, which is carried out through the establishment of formal and informal rules for cryptocurrency functioning. ; Наведено переваги та недоліки використання криптовалюти період загострення кризових явищ в економіці України, коли домогосподарства та суб'єкти господарювання, як правило, уникають заощадження грошових ресурсів у національній валюті, віддаючи перевагу вкладенню коштів в іноземну валюту, вартісні речі (зокрема, авто), нерухомість і золото. Розглянуто світовий досвід правового та ринкового регулювання процесу обігу криптовалют. Обґрунтовано основні переваги криптовалют: конфіденційність, а отже, безпека даних власників; незалежність від держави; відсутність територіальних і часових обмежень у трансакціях; низька вартість обслуговування тощо. Як результат, криптовалюта набирає все більшої популярності серед населення, формується інфраструктура її продажу через термінали (станом на 2018 р. їх було вже близько 5000), починають практикуватися ф'ючерсні контракти на біткоіни, розширюється мережа комерційних та виробничих структур, які надають можливість розрахунку криптовалютою. Зазначено перспективи подальшого функціонування криптовалют у сучасних економічних системах. Встановлено, що для ефективного функціонування криптовалюти необхідна їх інституалізація, яку можна здійснити двома шляхами: по-перше, це правова інституалізація, а по-друге – ринкова, що здійснюється завдяки формальному і неформальному встановленню правил функціонування криптовалюти.

Introduction. In the period of crisis aggravation in the economy of Ukraine, a household and economic entity, as a rule, avoid saving financial resources. They prefer to invest their capital in foreign currency, valuable things, real estate and gold. The choice of the investment object is often determined by the level of fluctuations of its value depending on the political situation in the state, extent of intervention of the third parties in the process of ownership and disposal of the object, legal security and so on. Lately more and more individuals note the desired criteria in relatively new instrument of the financial market - cryptocurrency.Purpose. The purpose of the article is the determination of modern features of cryptocurrency functioning in the world and assessment of the advantages and disadvantages of their use.Results. The essence of the cryptocurrency determines its main advantages: the confidentiality and data security of owners; independence from the state; the lack of territorial and time restrictions in transactions; the low cost of service, etc. As a result, the cryptocurrency is gaining the increasing popularity among the population, the infrastructure of its sale via terminals is forming (there were already about 5000 ones in 2018), futures contracts for Bitcoins are being put into practice, the network of commercial and production structures is expanding. It gives wide opportunities for cryptocurrency payment.Conclusion. The cryptocurrency becomes more and more important part of society and work technology all over the world. The number of people who use cryptocurrency increased and is approaching the population of a small country – from 2.9 to 5.8 million people. The majority are inhabitants of North America and Europe. For the effective functioning of cryptocurrencies their institutionalization is necessary. It can be done in two ways: first, it is a legal institutionalization, and secondly it is the market institutionalization, which is carried out through the establishment of formal and informal rules for cryptocurrency functioning. ; Наведено переваги та недоліки використання криптовалюти період загострення кризових явищ в економіці України, коли домогосподарства та суб'єкти господарювання, як правило, уникають заощадження грошових ресурсів у національній валюті, віддаючи перевагу вкладенню коштів в іноземну валюту, вартісні речі (зокрема, авто), нерухомість і золото. Розглянуто світовий досвід правового та ринкового регулювання процесу обігу криптовалют. Обґрунтовано основні переваги криптовалют: конфіденційність, а отже, безпека даних власників; незалежність від держави; відсутність територіальних і часових обмежень у трансакціях; низька вартість обслуговування тощо. Як результат, криптовалюта набирає все більшої популярності серед населення, формується інфраструктура її продажу через термінали (станом на 2018 р. їх було вже близько 5000), починають практикуватися ф'ючерсні контракти на біткоіни, розширюється мережа комерційних та виробничих структур, які надають можливість розрахунку криптовалютою. Зазначено перспективи подальшого функціонування криптовалют у сучасних економічних системах. Встановлено, що для ефективного функціонування криптовалюти необхідна їх інституалізація, яку можна здійснити двома шляхами: по-перше, це правова інституалізація, а по-друге – ринкова, що здійснюється завдяки формальному і неформальному встановленню правил функціонування криптовалюти.

The article reproduces some aspects of the life and everyday life of captured Ukrainian soldiers in the Freistadt camp (Austria-Hungary) at the final stage of its existence (end of 1917 – 1918). It is established that the last phase of the Ukrainian captive community in Freistadt was marked by dramatic events, which led to a catastrophic deterioration of the economic situation of the Austro-Hungarian Empire due to the depletion of all its material resources and the impending military defeat in the First World War. Revolutionary events in Russia, the liquidation of the autocratic system there and the military defeats of the Russian army slowed down the destructive phenomena in the empire for some time, but were unable to give a «second» life to the already ineffective imperial organism in the new conditions. The food crisis was first felt by prisoners of war against the Austro-Hungarian warring armies, whose situation deteriorated markedly. The lack of food also had a very negative effect on the situation of Ukrainian prisoners from the Freistadt camp (although it had a special status), leading to a significant reduction in cultural and educational work. At the same time, the life of the community was complicated by sharp internal contradictions between individual members of the camp organizations, which eventually led at the end of 1917 to the temporary cessation of the work of the GUR with the subsequent re-election of its members. However, this conflict was resolved fairly quickly – almost without the intervention of the IED, which did not actually have any effective tools for this at the time. Overcoming this latest crisis has shown the maturity and responsibility of the vast majority of members of the Ukrainian camp community, who were not tempted by the demagogic slogans of one adventurer and his followers. The proclamation of the Fourth Universal marked the highest patriotic uplift of the campers, who believed in the possibility of their speedy return to Ukraine, which needed soldiers-defenders and public workers. Due to this, the vast majority of the camp assets joined the «Sirozhupanna» division, which was formed in Volodymyr-Volynskyi. But the lack of any assistance to the prisoners from the UCR, the fleeting political perturbations, the slowing down of the repatriation process – sowed deep disappointment in the souls of the prisoners. Nevertheless, despite all the difficulties and obstacles, the Ukrainian cultural, educational and national-patriotic work in the Freistadt camp did not stop, thanks to which the camp remained the main base for the formation of the mentioned division. The centre of organized Ukrainian life was the Liquidation Committee, whose members made every effort to restore it after the departure of a large part of the camp. The latter had the opportunity to provide material assistance to those captured Ukrainians who took an active part in cultural and educational work or went to form a division in Volodymyr-Volynskyi. The departure of most Ukrainian activists from the camp as part of the replenishment of the mentioned division (February-March 1918) led to the curtailment of the work of all camp organizations and institutions. And although the camp continued to serve as a base for replenishing the ranks of the «gray-collar workers», the organized Ukrainian life in Freistadit, as of mid-summer 1918, almost did not manifest itself, and by the end of autumn the camp was liquidated. The main achievement of the IED in this camp was a radical irreversible change in the minds of Ukrainian prisoners, which made it possible for real patriots to appear in the camp, ready to defend their homeland with weapons in their hands. ; Відтворено деякі аспекти життя та повсякдення полонених вояків-українців у таборі Фрайштадт (Австро-Угорщина) на завершальному етапі його існуванні (кінець 1917 – 1918рр.). Встановлено, що умови функціонування української таборової громади були ускладнені наростанням кризових явищ в Австро-Угорщині та, зокрема, нестачею продовольчих запасів для її населення. Але попри всі складнощі таборового існування полонені українці знайшли в собі сили та можливості аби діяльно долучитись до процесів національного державотворення в Україні, взявши активну участь у формуванні «Сірожупанної» дивізії. Виїзд більшої частини українських активістів з табору в складі поповнення згадуваної дивізії (лютий-березень 1918р.) призвів до згортання обсягів роботи всіх таборових організацій та інституцій. І хоча табір і надалі продовжував слугувати базою для поповнення лав «сірожупанників», організоване українське життя у Фрайштадіт станом на середину літа 1918р. вже майже себе не виявляло, і вже до кінця осені табір було ліквідовано.

Стаття присвячена дослідженню оцінок доктрини Обами в американській науковій думці по закінченні строку його двох президентських термінів. Дослідження базується на авторській теоретичній основі вивчення доктрини Обами. Серед основних питань, що розглядаються в статті, наступні: які риси зовнішньополітичної ідеології США є традиційними та незмінними, незалежно від правлячої адміністрації; що «успадкувала» адміністрація Обами від свого попередника; які основні здобутки та прорахунки у зовнішньополітичній сфері можуть бути пов'язані з періодом 2009–2017 рр. ; The article is devoted to the study of the Obama Doctrine in American scientific thought following the end of his two presidential terms. The purpose of the article is to evaluate the period of Obama's presidency in today's American political science, in particular, to identify the assessments of the correlation between his program and the real political course. The research is based on the original theoretical basis of studying of the Obama Doctrine. The main issues described in the article are the following: features of the US foreign policy ideology which are traditional and constant, regardless of the ruling administration; the things «inherited» by the Obama Administration from the predecessor; the major achievements and mistakes in foreign policy which may be related to the period of 2009–2017. After the 9/11 attacks the fighting radical jihadists has become a top priority of American politics. Regional peace, prosperity, democracy and human rights were also important. The President has refused or allowed only a minimal military intervention in subsequent years. The President's national security instruments became sanctions and negotiations. To judge the President's management of the foreign policy it is important to follow such criteria as the ability to fulfil what was promised, to weaken the country's enemies and to strengthen the allies, to develop a concept based on American interests, which should appear to be convincing and true and to get to the right course on a global scale. The change of the balance from periphery to the core created a vacuum of force, which was filled with ISIL. All the options offered by Obama have let the country's enemies to believe that they can do whatever they want. And his disbelief in traditional allies has raised the question of the value of being an ally of the United States. However, Barack Obama, after the inheritance of the two wars and the global economic crisis during the George W. Bush Administration, has brought the country out of some of the old problems, avoiding falling into the trap of new ones. There were mistakes and lost opportunities. But, as George W. Bush and B. Clinton, Obama gave the successor a general foreign policy program and national power in a better state than when he came to power. ; Статья посвящена исследованию оценок доктрины Обамы в американской научной мысли по окончании срока двух его президентских сроков. Исследование базируется на авторской теоретической основе изучения доктрины Обамы. Среди основных вопросов, которые рассматриваются в статье: какие черты внешнеполитической идеологии США являются традиционными и неизменными, независимо от правящей администрации; что «унаследовала» администрация Обамы от своего предшественника; какие основные успехи и ошибки во внешнеполитической сфере могут быть связаны с периодом 2009–2017 гг.

The largest war of modern times continues in Syria since 2011. Several quasi-states with different political status control its territory; as a result Syria ceased to exist as a unified state.The purpose of paper is to consider the process of the transformation of state to quasi-state onthe experience of contemporary Syria. The subject of research is a functional incapacity causingemergence a quasi-state. The article is based on the studies in the area of quasi-states, undertaken by experts in the field of political science, peace and security studies, modern history, as well as international legal documents and media reports on Syrian problem.The functional incapacity of Syrian regime was the prime internal factor, which facilitated the escalation of civil war in 2011, transformation of Syria into a quasi-state as well as development 104 of new quasi-states (ISIS, Rojava, political wing of Syrian opposition). A quasi state is a political entity, which presents itself as a state, but is not one in fact. A state, having suffered functional incapacity for a long time, becomes shiftless in crisis time, like Arab spring. In the case of Syria this led to civil war and partial collapse of the state. The main mistakes made by Assad regime in 2011 spring was inability to preserve the government's monopoly on violence, unwillingness to launch political reforms and tolerating internationalization of the conflict caused by weakness of Syrian authorities. Therefore, Syria consistently transformed into a quasi-state during 2011-2015. This process slowed down only after Russian intervention into war in October 2015, following which Assad forces improved their positions.Japanese and German economic miracles after WWII demonstrate that functional incapacity can be overcome by systematical program of reforms. If one or several of contemporary quasistates in Syria managed to win their functional incapacity, it would become legal successors of ante-bellum Syria either domestically or externally. This will manifest the transformation of Syria from a quasi-state back to a state. ; Функциональная недееспособность – это характеристика политического института, которая свидетельствует о том, что он неудовлетворительно выполняет возложенные на него задачи. Наличие такого признака у государства в течение длительного времени превращает его в квазигосударство – политическое образование, позиционирующее себя как государство, но на самом деле им не являющееся.Именно функциональная недееспособность стала главной внутренней причиной превращения Сирии в квазигосударство в течение гражданской войны, которая продолжается с 2011 года доныне. Правительство Сирии во главе с Б. Асадом допустило ряд ошибок, приведших к эскалации конфликта, большим человеческим жертвам и фактическому распаду страны на несколько квазигосударств. Преодоление функциональной недееспособности государственных институтов является необходимым условием для прекращения войны и вывода Сирии из разряда квазигосударств. ; Функціональна недієздатність як чинник перетворення держави на квазідержаву (на прикладі Сирії). Функціональна недієздатність – це характеристика політичного інституту, яка свідчить, що він незадовільно виконує покладені на нього завдання. Наявність такої ознаки у держави впродовж тривалого часу перетворює її на квазідержаву – політичне утворення, що позиціонує себе як державу, але насправді нею не є.Саме функціональна недієздатність стала головною внутрішньою причиною перетворення Сирії на квазідержаву впродовж громадянської війни, яка триває з 2011 року дотепер. Уряд Сирії на чолі з Б. Асадом допустив низку помилок, які призвели до ескалації конфлікту, великих людських жертв та фактичного розпаду країни на низку квазідержав. Подолання функціональної недієздатності державних інститутів є необхідною передумовою для припинення війни та виведення Сирії з розряду квазідержав.

Revolution of Dignity has caused ascension of civil society in Ukraine. During first years of post-revolutionary period civil organizations executed functions of the state which was extremely weakened under economic crisis and military intervention. But after the restoration of state institutions functioning, decline of civil activity has been revealed. Officials and politicians resort to pressure and discrimination against civic activists. Despite persecution of anti-corruption civic activists and increasing role of marginal organizations which are supported by the state, civil society develops and becomes more influential actor.After the Revolution of Dignity civic activity is aimed first of all at supporting the momentum of political reforms and the fight against corruption. This objective provokes lively interest from international partners of Ukraine, who consider success in the noted sphere as vital for the stability, democratization and economic development of the country. It is civic activity which plays a crucial role in overcoming corruption in Ukraine.Despite the formal support of the National Civil Society Development Strategy, the government has introduced new legislative measures that require anti-corruption organizations to provide additional information in their tax reporting. This may be seen as a mechanism for further pressure on civil society. Representatives of civil society are under pressure not only at the national, but regional level, and this creates additional risks. Despite the fact that the process of decentralization continues and decision-making powers are delegated to the local level, the capacity of local civil society remains rather small. There is a big gap between the potential of non-governmental organizations at the national and local levels. The small number of active civil society groups in the countryside and limited mechanisms for involving citizens into local governance leave open the question of the ability of civil society to be actively engaged in community development and control of power. ; Революція гідності спричинила піднесення громадянського суспільства в Україні. Перші роки постреволюційного періоду громадські організації виконували функції держави, яка була дуже послаблена через економічну кризу та військову інтервенцію Росії. Після того, як державні інститути змогли налагодити своє функціонування, простежується спад громадської активності. Чиновники та політики вдаються до тиску та дискримінації громадських активістів. Попри переслідування антикорупційних громадських активістів, зростаючу роль маргінальних організацій, підтримуваних державою, громадянське суспільство розвивається та стає все більш впливовішим гравцем.Громадянська активність після Революції гідності спрямована насамперед на підтримку імпульсу політичних реформ і боротьбу з корупцією, що викликає жвавий інтерес з боку міжнародних партнерів України, які вважають успіх у цій сфері життєво важливим для стабільності, демократизації та економічного розвитку країни. Саме громадянській активності відводиться на сьогодні вирішальна роль у подоланні корупції в Україні.Незважаючи на формальну підтримку Національної стратегії розвитку громадянського суспільства, уряд запровадив нові законодавчі заходи, які вимагають від антикорупційних організацій забезпечити додаткову інформацію у своїй податковій звітності. Це може розглядатися як механізм подальшого тиску на громадянське суспільство. Представники громадських організацій зазнають тиску не лише на національному, а й регіональному рівні, що створює додаткові ризики. Попри те, що процес децентралізації триває, а повноваження щодо прийняття рішень делегуються на місцевий рівень, потенціал місцевого громадянського суспільства залишається незначним. Простежується також великий розрив між потенціалом неурядових організацій на національному та місцевому рівнях. Мала кількість активних груп громадянського суспільства у сільській місцевості та обмежені механізми залучення громадян до місцевого врядування залишають відкритим питання щодо спроможності громадянського суспільства активно долучатися до розвитку громад та контролювати владу.

Understanding democracy as D. Sartori as "an electoral polyarchy", the status of political elites depends on the level of popular support. The democratic values which should declare elites, become values of the people. But in the conditions of influence of regional elites which created their own political matrix at the all-Ukrainian level, understanding of democratic values was provincial. Therefore, they not only did not become nationwide, but led to a crisis in the political regime. Absence of the intention to find consensus resulted in absence and convergence of regional elites. And in spite of shadow agreements and the mechanisms of influence open of artificial declaring and the technology of destruction of competitors, political Ukraine elite was forced to concede Majdana's requirements.Political confrontation between regional elites during the reign of L. Kuchma has several stages. Initially, the victory in the election of a representative from Dnipropetrovsk led to the involvement of a resident of the city from the President's team. The long-standing confrontation between Dnipropetrovsk and Donetsk elites began, which ended with the appearance of Viktor Yanukovych. The Crimean regional elite, due to the secret intervention of Kiev, was focused on its own internal conflicts, which led to the destruction of the authoritative figure of Yu. Meshkov. The role of the Kharkiv regional elite, which became an influential lever of the President and its support in the parliament after 2002, has gradually increased. The constant struggle between Dnipropetrovsk and Donetsk, Kharkiv and Donetsk has led to confrontation with the Kiev elites with DonetskAnalyzing the activities of the political elite of the times of L. Kuchma, we can distinguish three groups that had a certain influence on the nature of the political regime's change: the ruling elite, the shadow elite and the counter-elite. Inside each group and between them there was no formation of uniform strategy, as each group had its own model of the idea of national state. Two main models which influence development of the democracy in transitional societies : the model of "pact" and the model "convergences" were not carried out in Ukraine. ; Розуміючи демократію за висловом Д. Сарторі як «виборчу поліархію», статус політичних еліт залежить від рівня народної підтримки. Демократичні цінності, які мають декларувати еліти, стають цінностями народу. Але в умовах впливу регіональних еліт, які створювали власну політичну матрицю на всеукраїнському рівні, розуміння демократичних цінностей було провінційним. Тому вони не тільки не стали загальнонаціональними, а і спричинили кризу політичного режиму. Відсутність бажання знаходити консенсус призвело до відсутності й конвергенції регіональних еліт. І попри тіньових зговорів та механізмів впливу, відкритого штучного декларування та технологій знищення конкурентів, політична еліта України вимушена була поступитися вимогам Майдану.Політичне протистояння між регіональними елітами за період правління Л. Кучми має кілька етапів. Спочатку перемога на виборах представника з Дніпропетровська призвела до залучення у команду Президента вихідців з цього міста. Почалося довготривале протистояння дніпропетровської та донецької еліт, яке закінчилося появою В. Януковича. Кримська регіональна еліта, завдяки прихованому втручанню Києва, була зосереджена на власних внутрішніх конфліктах, що призвело до знищення авторитетної фігури Ю. Мєшкова. Поступово зростає роль і харківської регіональної еліти, яка стала впливовим важелем Президента і його опорою у парламенті після 2002 р. Постійна боротьба між дніпропетровськими та донецькими, харківськими та донецькими, призвела до протистояння й київських еліт з донецькими.Аналізуючи діяльність політичної еліти часів Л. Кучми можна виділити три групи, які мали певний вплив на характер зміни політичного режиму: правляча еліта, тіньова еліта і контреліта. Усередині кожної групи так і між ними не відбулося формування єдиної стратегії, оскільки кожна група мала власну модель ідеї національної держави. Дві головні моделі, які впливають на розвиток демократії в перехідних суспільствах: модель «пакту» і модель «конвергенції» так і не були здійснені в Україні.

Understanding democracy as D. Sartori as "an electoral polyarchy", the status of political elites depends on the level of popular support. The democratic values which should declare elites, become values of the people. But in the conditions of influence of regional elites which created their own political matrix at the all-Ukrainian level, understanding of democratic values was provincial. Therefore, they not only did not become nationwide, but led to a crisis in the political regime. Absence of the intention to find consensus resulted in absence and convergence of regional elites. And in spite of shadow agreements and the mechanisms of influence open of artificial declaring and the technology of destruction of competitors, political Ukraine elite was forced to concede Majdana's requirements.Political confrontation between regional elites during the reign of L. Kuchma has several stages. Initially, the victory in the election of a representative from Dnipropetrovsk led to the involvement of a resident of the city from the President's team. The long-standing confrontation between Dnipropetrovsk and Donetsk elites began, which ended with the appearance of Viktor Yanukovych. The Crimean regional elite, due to the secret intervention of Kiev, was focused on its own internal conflicts, which led to the destruction of the authoritative figure of Yu. Meshkov. The role of the Kharkiv regional elite, which became an influential lever of the President and its support in the parliament after 2002, has gradually increased. The constant struggle between Dnipropetrovsk and Donetsk, Kharkiv and Donetsk has led to confrontation with the Kiev elites with DonetskAnalyzing the activities of the political elite of the times of L. Kuchma, we can distinguish three groups that had a certain influence on the nature of the political regime's change: the ruling elite, the shadow elite and the counter-elite. Inside each group and between them there was no formation of uniform strategy, as each group had its own model of the idea of national state. Two main models which influence development of the democracy in transitional societies : the model of "pact" and the model "convergences" were not carried out in Ukraine. ; Розуміючи демократію за висловом Д. Сарторі як «виборчу поліархію», статус політичних еліт залежить від рівня народної підтримки. Демократичні цінності, які мають декларувати еліти, стають цінностями народу. Але в умовах впливу регіональних еліт, які створювали власну політичну матрицю на всеукраїнському рівні, розуміння демократичних цінностей було провінційним. Тому вони не тільки не стали загальнонаціональними, а і спричинили кризу політичного режиму. Відсутність бажання знаходити консенсус призвело до відсутності й конвергенції регіональних еліт. І попри тіньових зговорів та механізмів впливу, відкритого штучного декларування та технологій знищення конкурентів, політична еліта України вимушена була поступитися вимогам Майдану.Політичне протистояння між регіональними елітами за період правління Л. Кучми має кілька етапів. Спочатку перемога на виборах представника з Дніпропетровська призвела до залучення у команду Президента вихідців з цього міста. Почалося довготривале протистояння дніпропетровської та донецької еліт, яке закінчилося появою В. Януковича. Кримська регіональна еліта, завдяки прихованому втручанню Києва, була зосереджена на власних внутрішніх конфліктах, що призвело до знищення авторитетної фігури Ю. Мєшкова. Поступово зростає роль і харківської регіональної еліти, яка стала впливовим важелем Президента і його опорою у парламенті після 2002 р. Постійна боротьба між дніпропетровськими та донецькими, харківськими та донецькими, призвела до протистояння й київських еліт з донецькими.Аналізуючи діяльність політичної еліти часів Л. Кучми можна виділити три групи, які мали певний вплив на характер зміни політичного режиму: правляча еліта, тіньова еліта і контреліта. Усередині кожної групи так і між ними не відбулося формування єдиної стратегії, оскільки кожна група мала власну модель ідеї національної держави. Дві головні моделі, які впливають на розвиток демократії в перехідних суспільствах: модель «пакту» і модель «конвергенції» так і не були здійснені в Україні.

The modern global currency system is characterized by presence of certain features appeared on the ground of certain economic and political changes in world economy. Certainly, the basic signs of the modern world currency system are follows: 1) it was created and operates on the basis of norms of international law; 2) aims of activity are prevention of currency crises and assistance in case any crisis appears 3) objects of adjusting is a currency and currency values; 4) presences of international mechanism of the legal adjusting; 5) has legal public character, but acts on behalf of states and private persons; 6) simultaneously combines the element of supernational and private law adjusting. One of the basic conditions for functioning of the modern world currency is a presence official foreign reserves. Currency reserve executes definite functions in the system of international financial relations: provides international liquidity of country; stabilizes cost of reserve; realizesaims of currency exchange policy by mean of currency interventions at the market. Taking into account the functional aims, there are certain demands to the currency reserve as: the country-issuer of this currency must occupy leading positions in the international economy; to apply liberal national currency legislation; currency reserve must be actively used in operations realizing by international financial institutions (commercial and official). The necessity of providing of international liquidity requires currency exchange stability - its unforeseeable depreciation results on depreciation of currency reserves and creates a threat to currency stability both on the national and on global levels of world currency ; Современная мировая валютная система характеризуется наличием определенных особенностей, появление которых обусловлено экономическими и политическими сдвигами в мировом хозяйстве. Так, основными признаками современной мировой валютной системы является то, что она: 1) создана и действует на основе норм международного права; 2) целью деятельности является предотвращение валютных кризисов и предоставление помощи в случае их наступления; 3) объектомрегулирования выступает валюта и валютные ценности; 4) наличие международного механизма правового регулирования; 5) имеет публично-правовой характер, но действует в интересах, как государств, так и частных лиц; 6) одновременно сочетает элемент наднациональности и частноправового регулирования. Одним из ключевых условий функционирования современной мировой валютной системы является наличие мировых золотовалютных резервов. Резервная валюта выполняет несколько функций в системе международных финансовых отношений: обеспечение международной ликвидности страны, стабилизации стоимости резервов, реализации целей валютно-курсовой политики путем валютных интервенций на рынке. Учитывая отмеченное, возникает необходимость обеспечения международной ликвидности путем курсовой стабильности такой валюты – непредсказуемое ее обесценивание приводит к обесцениванию валютных резервов и создает угрозу валютной стабильности, как на национальном, так и на глобальном уровнях мировой валютной системы ; Сучасна світова валютна система характеризується наявністю певних особливостей, поява яких обумовлена економічними та політичними зрушеннями у світовому господарстві. Так, основними ознаками сучасної світової валютної системи є те, що вона: 1) створена і діє на основі норм міжнародного права; 2) метою діяльності є запобігання валютних криз і надання допомоги у випадку їх настання; 3) об'єктом регулювання виступає валюта та валютні цінності; 4) наявність міжнародного механізму правового регулювання; 5) має публічно-правовий характер, але діє в інтересах як держав, так і приватних осіб; 6) одночасно поєднує елемент наднаціональності і приватноправового регулювання. Однією з ключових умов функціонування сучасної світової валютної системи є наявність світових золотовалютних резервів Резервна валюта виконує кілька функцій у системі міжнародних фінансових відносин: забезпечення міжнародної ліквідності країни, стабілізації вартості резервів, реалізації цілей валютно-курсової політики шляхом валютних інтервенцій на ринку. З огляду на зазначене, виникає необхідність забезпечення міжнародної ліквідності вимагає курсової стабільності такої валюти – непередбачуване її знецінення призводить до знецінення валютних резервів та створює загрозу валютній стабільності як на національному, так і на глобальному рівнях світової валютної системи.

The combination of military and non-military means of power struggle in interstate relations faced in recent years by countries such as Georgia, Moldova, Syria, Ukraine, Montenegro and others can not be considered entirely new phenomenon in world history, but with the development of information technology and the globalization of the financial and economic system has brought new opportunities for the use of economic, informational, political and military means of pressure.Positively evaluating the achievements of Ukrainian researchers in disclosing the institutional and procedural principles of the state system functioning and political provision of national security of Ukraine, it should be pointed out that the problem of conceptualization and response to internal political risks for its national security remains unresolved in the context of the continuation of wide-ranging implementation by Russia of theoretical and methodological and applied aspects. Hybrid war combined forces and means, including in the political sphere of Ukrainian society. Some aspects of this problem were presented by the author in Polish scientific publications.The work hypothesis found that the degree and nature of the destructive influence of individual events, phenomena and processes in the domestic political sphere, the economy, the social sphere, information activities, the fight against organized crime and corruption in Ukraine are not only conditioned by the corresponding undisguised intervention of the aggressor country, but also have an intra-Ukrainian nature, caused by the implementation of the latent interests of prominent representatives of the post-war political ruling class in Ukraine (Petro Poroshenko Bloc / People's Front A. Yatsenyuk, A. Avakov and O. Turchinov / «Vinnytsia» group of Prime Minister of Ukraine V. Groysman).The main components of Ukraine's internal security at the present stage in confronting the hybrid aggression of the Russian Federation are considered: the system of ensuring political security and its subjects, internal political and interconfessional stability, public accord, civil society and political power, political regime and political security, state security, political elites and leaders, political movements, state-church relations, religious organizations, constitutional order, territorial integrity of Ukraine.It is necessary to take into account the fact that the special organs and advocacy machine of the aggressor country in the process of information war against Ukraine attaches the highest priority to the demoralization and disintegration of Ukrainian society and discretisation of the security and defense sector. Russian propaganda for destabilizing the situation in Ukraine is actively used by the growth of negative attitudes among Ukrainian citizens.An important problem that has emerged since the onset of hybrid aggression against Ukraine is the activity of Russian agents of influence in the parliament, political parties, local authorities and civic organizations.The simulated nature of the overwhelming majority of institutional and procedural components of the reform of the social life of the Ukrainian state while simultaneously marginalizing social protest actions in the short term create the illusion of social stability of the new / old dominant political and business groups as a collective embodiment of kleptocracy, clientism and corruption. hybrid political regime in post-war Ukraine.The ruling from 2014, based on client-patronage ties and faith through informal political practices, the consolidated power groups of the Bloc of Petro Poroshenko and the People's Front are not able to overcome the crisis of confidence in power as an integral institutional and procedural system. They explain the growing internal protest potential of the Kremlin's influence.The potential of the ruling political class of Ukraine is also aggravated by the fact that in its hands the most powerful material resources, administrative and technical-organizational means, funds, sources and means of information transmission, ideological and legal mechanisms, etc., are concentrated. The specifics of the ruling political class of Ukraine are manifested in the implementation of strategies for self-enrichment, which obviously leads to neglect of public interests and uncontrolled and permissiveness.Taking into account the growing scope of domestic political risk potential of national security in the projection of the presidential and parliamentary elections in 2019, a process of political consolidation of the most active part of Ukrainian citizens around common values and interests, overcoming of existing political contradictions and achieving socially acceptable standards of living may be worthy of scientific analysis, consequently, ensuring the security of the individual, society and the state, preserving its independence, territorial integrity, sovereignty and file progressive development of Ukraine. ; The combination of military and non-military means of power struggle in interstate relations faced in recent years by countries such as Georgia, Moldova, Syria, Ukraine, Montenegro and others can not be considered entirely new phenomenon in world history, but with the development of information technology and the globalization of the financial and economic system has brought new opportunities for the use of economic, informational, political and military means of pressure.Positively evaluating the achievements of Ukrainian researchers in disclosing the institutional and procedural principles of the state system functioning and political provision of national security of Ukraine, it should be pointed out that the problem of conceptualization and response to internal political risks for its national security remains unresolved in the context of the continuation of wide-ranging implementation by Russia of theoretical and methodological and applied aspects. Hybrid war combined forces and means, including in the political sphere of Ukrainian society. Some aspects of this problem were presented by the author in Polish scientific publications.The work hypothesis found that the degree and nature of the destructive influence of individual events, phenomena and processes in the domestic political sphere, the economy, the social sphere, information activities, the fight against organized crime and corruption in Ukraine are not only conditioned by the corresponding undisguised intervention of the aggressor country, but also have an intra-Ukrainian nature, caused by the implementation of the latent interests of prominent representatives of the post-war political ruling class in Ukraine (Petro Poroshenko Bloc / People's Front A. Yatsenyuk, A. Avakov and O. Turchinov / «Vinnytsia» group of Prime Minister of Ukraine V. Groysman).The main components of Ukraine's internal security at the present stage in confronting the hybrid aggression of the Russian Federation are considered: the system of ensuring political security and its subjects, internal political and interconfessional stability, public accord, civil society and political power, political regime and political security, state security, political elites and leaders, political movements, state-church relations, religious organizations, constitutional order, territorial integrity of Ukraine.It is necessary to take into account the fact that the special organs and advocacy machine of the aggressor country in the process of information war against Ukraine attaches the highest priority to the demoralization and disintegration of Ukrainian society and discretisation of the security and defense sector. Russian propaganda for destabilizing the situation in Ukraine is actively used by the growth of negative attitudes among Ukrainian citizens.An important problem that has emerged since the onset of hybrid aggression against Ukraine is the activity of Russian agents of influence in the parliament, political parties, local authorities and civic organizations.The simulated nature of the overwhelming majority of institutional and procedural components of the reform of the social life of the Ukrainian state while simultaneously marginalizing social protest actions in the short term create the illusion of social stability of the new / old dominant political and business groups as a collective embodiment of kleptocracy, clientism and corruption. hybrid political regime in post-war Ukraine.The ruling from 2014, based on client-patronage ties and faith through informal political practices, the consolidated power groups of the Bloc of Petro Poroshenko and the People's Front are not able to overcome the crisis of confidence in power as an integral institutional and procedural system. They explain the growing internal protest potential of the Kremlin's influence.The potential of the ruling political class of Ukraine is also aggravated by the fact that in its hands the most powerful material resources, administrative and technical-organizational means, funds, sources and means of information transmission, ideological and legal mechanisms, etc., are concentrated. The specifics of the ruling political class of Ukraine are manifested in the implementation of strategies for self-enrichment, which obviously leads to neglect of public interests and uncontrolled and permissiveness.Taking into account the growing scope of domestic political risk potential of national security in the projection of the presidential and parliamentary elections in 2019, a process of political consolidation of the most active part of Ukrainian citizens around common values and interests, overcoming of existing political contradictions and achieving socially acceptable standards of living may be worthy of scientific analysis, consequently, ensuring the security of the individual, society and the state, preserving its independence, territorial integrity, sovereignty and file progressive development of Ukraine.

The combination of military and non-military means of power struggle in interstate relations faced in recent years by countries such as Georgia, Moldova, Syria, Ukraine, Montenegro and others can not be considered entirely new phenomenon in world history, but with the development of information technology and the globalization of the financial and economic system has brought new opportunities for the use of economic, informational, political and military means of pressure.Positively evaluating the achievements of Ukrainian researchers in disclosing the institutional and procedural principles of the state system functioning and political provision of national security of Ukraine, it should be pointed out that the problem of conceptualization and response to internal political risks for its national security remains unresolved in the context of the continuation of wide-ranging implementation by Russia of theoretical and methodological and applied aspects. Hybrid war combined forces and means, including in the political sphere of Ukrainian society. Some aspects of this problem were presented by the author in Polish scientific publications.The work hypothesis found that the degree and nature of the destructive influence of individual events, phenomena and processes in the domestic political sphere, the economy, the social sphere, information activities, the fight against organized crime and corruption in Ukraine are not only conditioned by the corresponding undisguised intervention of the aggressor country, but also have an intra-Ukrainian nature, caused by the implementation of the latent interests of prominent representatives of the post-war political ruling class in Ukraine (Petro Poroshenko Bloc / People's Front A. Yatsenyuk, A. Avakov and O. Turchinov / «Vinnytsia» group of Prime Minister of Ukraine V. Groysman).The main components of Ukraine's internal security at the present stage in confronting the hybrid aggression of the Russian Federation are considered: the system of ensuring political security and its subjects, internal political and interconfessional stability, public accord, civil society and political power, political regime and political security, state security, political elites and leaders, political movements, state-church relations, religious organizations, constitutional order, territorial integrity of Ukraine.It is necessary to take into account the fact that the special organs and advocacy machine of the aggressor country in the process of information war against Ukraine attaches the highest priority to the demoralization and disintegration of Ukrainian society and discretisation of the security and defense sector. Russian propaganda for destabilizing the situation in Ukraine is actively used by the growth of negative attitudes among Ukrainian citizens.An important problem that has emerged since the onset of hybrid aggression against Ukraine is the activity of Russian agents of influence in the parliament, political parties, local authorities and civic organizations.The simulated nature of the overwhelming majority of institutional and procedural components of the reform of the social life of the Ukrainian state while simultaneously marginalizing social protest actions in the short term create the illusion of social stability of the new / old dominant political and business groups as a collective embodiment of kleptocracy, clientism and corruption. hybrid political regime in post-war Ukraine.The ruling from 2014, based on client-patronage ties and faith through informal political practices, the consolidated power groups of the Bloc of Petro Poroshenko and the People's Front are not able to overcome the crisis of confidence in power as an integral institutional and procedural system. They explain the growing internal protest potential of the Kremlin's influence.The potential of the ruling political class of Ukraine is also aggravated by the fact that in its hands the most powerful material resources, administrative and technical-organizational means, funds, sources and means of information transmission, ideological and legal mechanisms, etc., are concentrated. The specifics of the ruling political class of Ukraine are manifested in the implementation of strategies for self-enrichment, which obviously leads to neglect of public interests and uncontrolled and permissiveness.Taking into account the growing scope of domestic political risk potential of national security in the projection of the presidential and parliamentary elections in 2019, a process of political consolidation of the most active part of Ukrainian citizens around common values and interests, overcoming of existing political contradictions and achieving socially acceptable standards of living may be worthy of scientific analysis, consequently, ensuring the security of the individual, society and the state, preserving its independence, territorial integrity, sovereignty and file progressive development of Ukraine. ; The combination of military and non-military means of power struggle in interstate relations faced in recent years by countries such as Georgia, Moldova, Syria, Ukraine, Montenegro and others can not be considered entirely new phenomenon in world history, but with the development of information technology and the globalization of the financial and economic system has brought new opportunities for the use of economic, informational, political and military means of pressure.Positively evaluating the achievements of Ukrainian researchers in disclosing the institutional and procedural principles of the state system functioning and political provision of national security of Ukraine, it should be pointed out that the problem of conceptualization and response to internal political risks for its national security remains unresolved in the context of the continuation of wide-ranging implementation by Russia of theoretical and methodological and applied aspects. Hybrid war combined forces and means, including in the political sphere of Ukrainian society. Some aspects of this problem were presented by the author in Polish scientific publications.The work hypothesis found that the degree and nature of the destructive influence of individual events, phenomena and processes in the domestic political sphere, the economy, the social sphere, information activities, the fight against organized crime and corruption in Ukraine are not only conditioned by the corresponding undisguised intervention of the aggressor country, but also have an intra-Ukrainian nature, caused by the implementation of the latent interests of prominent representatives of the post-war political ruling class in Ukraine (Petro Poroshenko Bloc / People's Front A. Yatsenyuk, A. Avakov and O. Turchinov / «Vinnytsia» group of Prime Minister of Ukraine V. Groysman).The main components of Ukraine's internal security at the present stage in confronting the hybrid aggression of the Russian Federation are considered: the system of ensuring political security and its subjects, internal political and interconfessional stability, public accord, civil society and political power, political regime and political security, state security, political elites and leaders, political movements, state-church relations, religious organizations, constitutional order, territorial integrity of Ukraine.It is necessary to take into account the fact that the special organs and advocacy machine of the aggressor country in the process of information war against Ukraine attaches the highest priority to the demoralization and disintegration of Ukrainian society and discretisation of the security and defense sector. Russian propaganda for destabilizing the situation in Ukraine is actively used by the growth of negative attitudes among Ukrainian citizens.An important problem that has emerged since the onset of hybrid aggression against Ukraine is the activity of Russian agents of influence in the parliament, political parties, local authorities and civic organizations.The simulated nature of the overwhelming majority of institutional and procedural components of the reform of the social life of the Ukrainian state while simultaneously marginalizing social protest actions in the short term create the illusion of social stability of the new / old dominant political and business groups as a collective embodiment of kleptocracy, clientism and corruption. hybrid political regime in post-war Ukraine.The ruling from 2014, based on client-patronage ties and faith through informal political practices, the consolidated power groups of the Bloc of Petro Poroshenko and the People's Front are not able to overcome the crisis of confidence in power as an integral institutional and procedural system. They explain the growing internal protest potential of the Kremlin's influence.The potential of the ruling political class of Ukraine is also aggravated by the fact that in its hands the most powerful material resources, administrative and technical-organizational means, funds, sources and means of information transmission, ideological and legal mechanisms, etc., are concentrated. The specifics of the ruling political class of Ukraine are manifested in the implementation of strategies for self-enrichment, which obviously leads to neglect of public interests and uncontrolled and permissiveness.Taking into account the growing scope of domestic political risk potential of national security in the projection of the presidential and parliamentary elections in 2019, a process of political consolidation of the most active part of Ukrainian citizens around common values and interests, overcoming of existing political contradictions and achieving socially acceptable standards of living may be worthy of scientific analysis, consequently, ensuring the security of the individual, society and the state, preserving its independence, territorial integrity, sovereignty and file progressive development of Ukraine.