Suchergebnisse

The paper presents analysis of some cases of typically culture studies' notion "renaissance/revival" applying to political science.It is accentuated, that broad applying of the mentioned concept to humanities and social studies began in the last half of the 19th century and since that time its geographical and disciplinary areal had extended exceptionally and now it could be seen as a usual element of its "native" historic and art studies, but economic, political, social researches and state-building activity as well.Worldview, political and historiosophy are considered as the main factors that contributed to the process of the concept gaining such a popularity.Cases of concept applying as purely instrumental means are considered using the examples of slogans proposed by political leaders in USA and Russia during the pre-election period in the end of the 20thbeginning 21st centuries (R.Reagan, B.Clinton, D.Trump, B.Yeltsyn, V.Putin).Examples of B.Mussolini' epoch and state activity of count S.Uvarov in Russia of the first half of the 19th century, as non-programme revival − Ukrainian national one (19th century), are proposed as the cases of renaissance/revival conceptual applying.The concept as well as the idea derived from it are impressive and attractive for profane society members that made possible for different political forces to use it to achieve their goals. Both concept and idea are indefinite, have no strict borders and possibilities to serve as a model and don't presuppose conscious goal-setting. It means that an attempt of its realization provokes to latent violation of causal relationship that has to provide sustainable historic development. So it looks much more constructive for modern society and political leaders to strive to build future, and do not pay attention to call back to past even if the past looks very charming. ; Стаття присвячена аналізу досвіду застосування культурологічного поняття «ренесанс/відродження» у політологічній сфері.Наголошується, що історія широкого застосування концепта відродження у гуманітарному та суспільному знанні розпочалася у другій половині ХІХ ст. Застосування згаданого концепту по тому набуло вкрай широкого як географічного, так і галузевого ареалу, і тепер він є звичним елементом не тільки мистецтвознавчих та історичних, а й економічних, політологічних, соціальних студій та державотворчої діяльності.Виокремлено світоглядний, політологічний та історіософський чинники набуття концептом відродження такої значної популярності.Випадки суто інструментального застосування концепту розглядаються на прикладах гасел, що їх політичні діячі використовували у передвиборчих перегонах, які мали місце у США та Росії наприкінці ХХ − на початку ХХІ ст. (Р.Рейган, Б.Клінтон, Д.Трамп, Б.Єльцин, В.Путін).Як досвід концептуального застосування ідеї відродження наведено приклади, пов'язані з добою Б.Муссоліні, діяльністю графа С.Уварова у Росії (І половина ХІХ ст.), як приклад непрограмного відродження − українське національне відродження ХІХ ст.Як концепт, так і похідна від нього ідея відродження наділені певною ефектністю, привабливістю для профанних кіл суспільства, що істотно полегшує їхнє використання різноманітними політичними силами. Концепт та ідея постають як украй невизначені, позбавлені як чітких меж, так і можливостей до моделювання, такі, що важко надаються до свідомого цілепокладання, отже, спроба їхньої реалізації провокує до більш-менш очевидного порушення причинно-наслідкових зв'язків, що визначають поступальний характер історичного процесу. Тому суттєво конструктивнішим видається прагнення до руху у майбутнє, без закликів до повернення у минуле, яким би яскравим воно не здавалося.

The paper presents analysis of some cases of typically culture studies' notion "renaissance/revival" applying to political science.It is accentuated, that broad applying of the mentioned concept to humanities and social studies began in the last half of the 19th century and since that time its geographical and disciplinary areal had extended exceptionally and now it could be seen as a usual element of its "native" historic and art studies, but economic, political, social researches and state-building activity as well.Worldview, political and historiosophy are considered as the main factors that contributed to the process of the concept gaining such a popularity.Cases of concept applying as purely instrumental means are considered using the examples of slogans proposed by political leaders in USA and Russia during the pre-election period in the end of the 20thbeginning 21st centuries (R.Reagan, B.Clinton, D.Trump, B.Yeltsyn, V.Putin).Examples of B.Mussolini' epoch and state activity of count S.Uvarov in Russia of the first half of the 19th century, as non-programme revival − Ukrainian national one (19th century), are proposed as the cases of renaissance/revival conceptual applying.The concept as well as the idea derived from it are impressive and attractive for profane society members that made possible for different political forces to use it to achieve their goals. Both concept and idea are indefinite, have no strict borders and possibilities to serve as a model and don't presuppose conscious goal-setting. It means that an attempt of its realization provokes to latent violation of causal relationship that has to provide sustainable historic development. So it looks much more constructive for modern society and political leaders to strive to build future, and do not pay attention to call back to past even if the past looks very charming. ; Стаття присвячена аналізу досвіду застосування культурологічного поняття «ренесанс/відродження» у політологічній сфері.Наголошується, що історія широкого застосування концепта відродження у гуманітарному та суспільному знанні розпочалася у другій половині ХІХ ст. Застосування згаданого концепту по тому набуло вкрай широкого як географічного, так і галузевого ареалу, і тепер він є звичним елементом не тільки мистецтвознавчих та історичних, а й економічних, політологічних, соціальних студій та державотворчої діяльності.Виокремлено світоглядний, політологічний та історіософський чинники набуття концептом відродження такої значної популярності.Випадки суто інструментального застосування концепту розглядаються на прикладах гасел, що їх політичні діячі використовували у передвиборчих перегонах, які мали місце у США та Росії наприкінці ХХ − на початку ХХІ ст. (Р.Рейган, Б.Клінтон, Д.Трамп, Б.Єльцин, В.Путін).Як досвід концептуального застосування ідеї відродження наведено приклади, пов'язані з добою Б.Муссоліні, діяльністю графа С.Уварова у Росії (І половина ХІХ ст.), як приклад непрограмного відродження − українське національне відродження ХІХ ст.Як концепт, так і похідна від нього ідея відродження наділені певною ефектністю, привабливістю для профанних кіл суспільства, що істотно полегшує їхнє використання різноманітними політичними силами. Концепт та ідея постають як украй невизначені, позбавлені як чітких меж, так і можливостей до моделювання, такі, що важко надаються до свідомого цілепокладання, отже, спроба їхньої реалізації провокує до більш-менш очевидного порушення причинно-наслідкових зв'язків, що визначають поступальний характер історичного процесу. Тому суттєво конструктивнішим видається прагнення до руху у майбутнє, без закликів до повернення у минуле, яким би яскравим воно не здавалося.

Review of the monograph T. Vlasova, I. Grabovska, Y. Galytska "The actual gender: the international and Ukrainian context". Kyiv: Millenium, 2018. - 132 p.

The problem of transformation of feminist ideologies, peculiarities of formation of gender discourse in postmodern culture, development of gender practices, peripheries of formation of gender system of Ukrainian society are the most urgent, but not all issues which are professionally, convincingly and interestingly considered by the authors of the monograph. Everyone who reads the text will be forced to conclude that the new principles of gender socialization formed in Western culture, which provoked a change in the gender order of postmodern societies, are now actively penetrating into our culture and establishing it, changing the traditional gender structure of Ukrainian society.

This article is devoted to the concept of "woman" in world culture. The study examines the icons of the female image in different cultures of the peoples of the world. In a world where there is no science, the biological characteristics of a woman, many aspects of the relationship between men and women remain in the dark, behind a screen of shyness. However, as the scientific way of thinking spreads in a culture, untimely constraints decrease. From this point of view, the topic of this study is still relevant for cultural consideration. It also addresses the issue of female semiosis in world culture.

The article examines the concept of memory studies, which is a separate discipline that studies and analyzes memory issues. The phenomenon of memory is an important part of life, although not presented as a necessary condition of mental activity. Memory, the author notes, is a way for people to construct their past through books, movies, documents, ceremonies, and so on. In memory studies, memory arises in various aspects – collective, social, cultural, genetic, and historical. The reason for claiming a worldwide "memory age" is criticism of official versions of history, the return of memory to communities and peoples whose history has been ignored, the activation of various memorial events, and more. It is shown that a social and cultural construct collective memory retains the authentic past as its version and serves as a means to achieve certain goals. Collective memory is in constant change, which is nonlinear, irrational, and not always subject to logical analysis. New events and ideas affect the perception of the past, and patterns of interpretation of the past determine the understanding of the present. The relation between collective and individual memory appears as the relation between memory and history. The primary function of historical memory is to form an identity. The development of memory studies distinguishes the political, functional, cumulative memory that use the past to shape national identity. The context of historical memory includes the concepts of "oblivion", "custom" and "tradition" that help to identify the turning points of history as they are indicators of the emergence of a new society. Historical memory is a tool for using the past to achieve goals dictated by the current situation. Mobilizing memory and collective perceptions of the past has been an integral part of the political process in recent centuries. ; У статті досліджується поняття memory studies в якості окремої дисципліни, в якій вивчається й аналізується проблематика пам'яті. Феномен пам'яті складає важливу частину життя людини, хоча і не є необхідною умовою розумової діяльності. Пам'ять, зазначає автор, це спосіб конструювання людьми свого минулого через книги, фільми, документи, церемонії тощо. В memory studies пам'ять вивчається в різних аспектах – колективна, соціальна, культурна, генетична, історична пам'ять. Ствердження всесвітньої «епохи пам'яті» обумовлено критикою офіційних версій історії, поверненням пам'яті спільнотам і народам, чиє минуле ігнорувалося, активізацією різних меморіальних заходів. Показано, що в якості соціально-культурного конструкту колективна пам'ять зберігає аутентичне минуле в якості його версії і слугує засобом досягнення певних цілей. Колективна пам'ять перебуває в постійних змінах, які нелінійні, ірраціональні і не завжди підлягають логічному аналізу. Нові події та ідеї впливають на сприйняття минулого, а схеми інтерпретації минулого визначають розуміння теперішнього. Співвідношення колективної та індивідуальної пам'яті постає як співвідношення пам'яті та історії. Основна функція історичної пам'яті полягає у формуванні ідентичності. Розвиток memory studies виокремлює політичну, функціональну, накопичувальну пам'ять, які використовують минуле для формування національної ідентичності. В контекст історичної пам'яті включені поняття «забуття», «звичаю» і «традиції». Вони допомагають виявити переломні моменти історії, котрі є індикаторами становлення нового суспільства. Історична пам'ять є інструментом використання минулого для досягнення цілей, що диктуються сучасною ситуацією. Мобілізація пам'яті і колективних уявлень про минуле є невід'ємною частиною політичного процесу впродовж останніх століть.

The aim of the article is to analyze the Soviet period in studies of manorial estates on Ukrainian lands as a cultural and historical phenomenon, to create its detailed periodization, to determinate features of each its stage. The research methodology is based on general scientific and special historical methods. In particular, the basic principles as historicism, objectivity, comprehensiveness and general methods of historical research as historical, problem-chronological, comparative, retrospective etc. and special methods of historiographical research, e.g. historiographical analysis and synthesis are applied. The research novelty of the article is in the fact that the historiographical analysis of Soviet studies of the estate culture of Ukraine was carried out from the modern positions. The author analyses publications on this problem which have not been the subject of historiographical research. In the Soviet period the accumulation of large factual data contributed to the deeper development of issues related to one or other sides of the estate life. Despite the ideological pressure the study of the culture of manorial estates of Ukraine has almost never stopped. e the Soviet period in the study of the estate culture of Ukraine might be divided into the following stages: 1. The period of 1920s is determined by the forming of the Soviet government and the processes of Ukrainization when the study of manorial estates culture of Ukraine was condescending. This phenomenon was called «unhealthy» in the literature but these researches continued. The native musical arts as theater, opera and ballet were studied by art historians this time. Publications of historians on the manorial estates culture of Ukraine were marked by rich archival material and related mainly to the history of the economy. 2. The period of 1930s — 1940s is stipulated by Stalin's repression and ideological pressure as well as the WW2 devastation. The fear of losing a freedom and life because of unreliability and disloyalty to the Soviet ideology forced researchers to stop the study of the manorial estates culture of Ukraine. A lot of books and articles written this time were published later and posthumously. 3. During the period of 1950's and 1960's a lot of publications on the manorial estates culture of Ukraine appeared and their ideologization took place. In contrast to studies of historians of architecture and art critics who viewed the estate as part of the cultural landscape historians interpreted the estate as a phenomenon of culture. 4. The period of 1970's — the beginning of 1990's is characterized by moderate usage of ideological cliché in studies of the estate culture of Ukraine. R. Aftanazy's multi-volume book, which belonged to reference works, was detailed and based on Polish archival sources, was published in Poland this time. Keywords: manorial estate, manor, the culture of manorial estates of Ukraine, studies, historiography, the Soviet period. ; Метою статті є вивчення радянського періоду дослідження маєтків на українських землях як культурно-історичного феномену, створення детальної періодизації, визначення особливостей, притаманних кожному етапу. Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових та спеціальних історичних методах. Зокрема, використано такі базові принципи: історизм, об'єктивність, всебічність, а також загальні історичні методи: проблемно-хронологічний, порівняльний, ретроспективний тощо, спеціальні методи історіографічного аналізу та синтезу. Накопичення великого фактичного матеріалу в радянський період сприяло глибшій розробці питань, пов'язаних з тією або іншою стороною маєткового життя. Незважаючи на ідеологічний тиск, дослідження маєткової культури України майже не припинялося, тому вивчення цієї проблеми за радянських часів поділяється на чотири етапи. Ключові слова: маєток, садиба, маєткова культура України, дослідження, історіографія, радянський період.

The aim of the article is to analyze the Soviet period in studies of manorial estates on Ukrainian lands as a cultural and historical phenomenon, to create its detailed periodization, to determinate features of each its stage. The research methodology is based on general scientific and special historical methods. In particular, the basic principles as historicism, objectivity, comprehensiveness and general methods of historical research as historical, problem-chronological, comparative, retrospective etc. and special methods of historiographical research, e.g. historiographical analysis and synthesis are applied. The research novelty of the article is in the fact that the historiographical analysis of Soviet studies of the estate culture of Ukraine was carried out from the modern positions. The author analyses publications on this problem which have not been the subject of historiographical research. In the Soviet period the accumulation of large factual data contributed to the deeper development of issues related to one or other sides of the estate life. Despite the ideological pressure the study of the culture of manorial estates of Ukraine has almost never stopped. e the Soviet period in the study of the estate culture of Ukraine might be divided into the following stages: 1. The period of 1920s is determined by the forming of the Soviet government and the processes of Ukrainization when the study of manorial estates culture of Ukraine was condescending. This phenomenon was called «unhealthy» in the literature but these researches continued. The native musical arts as theater, opera and ballet were studied by art historians this time. Publications of historians on the manorial estates culture of Ukraine were marked by rich archival material and related mainly to the history of the economy. 2. The period of 1930s — 1940s is stipulated by Stalin's repression and ideological pressure as well as the WW2 devastation. The fear of losing a freedom and life because of unreliability and disloyalty to the Soviet ...

I the ea o loalizatio i a societ aical chaes occu i ieet sectos: ioatio a couicatio, a ee ecooicall, eioetall a oal a spiitual. Soe eseaches isist that aatic tus happee: liuistic, philosophical, techoloical a so o. But the ost siifica t chaes that hae lote eects occui i the cultue.This aticle aalses cocept o social aic o cultue A. Mole i the cotext cotepoa challee i ethooloical cultue. Reiewi cotepoa cultue o the poit o couicatio a techoloical aspect eseache eteies eatues o ai fiels o cultue, the ost ipotat o that is osaic chaacte o oe Cultue. Descii a i cuet flow o "essaes" A. Mole fis the ole o eia i the oatie stateies o the utue cultue.Social aical oel o cultue allows to ealize the pesece o tes o the pheoeoloical leel that fixe eolutio o cultue. I a cases A.Mol fis the iectio o utue eelopets a iiiual ites uessi the ext wol. His cofiece i the ole o kowlee a ceatie iiiuals i the oatio o ew eleets o cultue thouh ass eia eaches a loal leel. It shoul e ephasize the act that A.Mol coul pescie the aloith which the pouct o ceatie actiit ets shape a qualit that eet the equieets o ioatio chaels, poii access to aious social oups.A.Mol coul coceptuall coecte scietific p oess with the eelopet o cultue. Eucatioal poceues o the oe ha cotiute to the oatio o eleets a peseaties cultue, o the othe iole these actios i the ecooic pocesses. Pouct o etal wok, o istace, ieas ae iceasil ecoi positie chaacte alues that ca e ue soe laws o political ecoo.The stu o sciece equies aethooloical tools. Withi the cocept A.Mol ethooloical copoet hies o the peiphe. Yet sui up the eseache coul ot cicuet the ethoolo, ut applie it ol i the cotext o techic which "etilizes" a paticula fiel o actiit a is eoie i techolo.Oeall social aic cultue oel usi the tools that will iflue ce the cultue i eeal, that cotiute to its eolutio. It is oe withi ccles, paths, aloiths that ae uestoo cosues coseaties o cultue. Soe o the t to spee up o slow cultual shit. This eas that the ae o the pespectie o cosues ae oi to the ceatie selectio. It is i this eioet, cosciousl o ucosciousl opes ceatie pesoalities actiit tpe. New eleets o cultue a positie chaes i societ ae esult o thei wok.Oeall positio A.Mol coect with asolutizatio o the oppotuities a ealities o techical ieas, esults tase a the tase o its achieeets i eioet cosue cultue a the eusal seach ethooloical piciples that woul wish a ea societ cosue cultue, taslate ito the lauae costuctie social theoies a oels.Howee exaeatio o ipotace o kowlee, a isuiciet Wikipeia ethooloical aspect Reseaches o ot copletel poie potetial social cocept o cultue. Keywords: couicatie a techoloical appoach, "osaic cultue», social aic o cultue. ; Проаналізовано концепцію соціодинаміки культури А. Моля в контексті сучасних зрушень методологічних досліджень культури. Визначено основні риси поля культури з позиції комунікативнотехнологічного підходу за А. Молем, серед яких найбільш важливою є її "мозаїчний" характер. Простежено у трактуванні дослідника, яку роль відіграють масмедіа у формуванні стратегій майбутнього культури. Ключові слова: комунікативно-технологічний підхід, "мозаїчна культура", соціодинаміка культури.