Suchergebnisse

This paper explores the issue of knowledge management in modern Democracies, along with the demands posed by the truth problem. While a singular concept of truth can neither be epistemically safe, thus becoming flexible for partial or subjective demonstrations of its authentic or ideal value, nor applicable for every society, it can still take the form of a critical consensus, based on two new principles that are introduced here. The continuity of such a consensus that lies beyond the manipulation of an un-ethical rhetoric or demagogy can safeguard the existence of the Polis, without having to cease espousing typical logic syllogisms as well as the moral qualities that are essential for a meaningful way of social and political life. If not conducive to the collective good, the search for truth remains futile in the practical level of making people's lives better and of enhancing their common bonds. ; У цій статті розглядається питання управління знаннями в сучасних демократіях, а також проблема істини. У той час як сингулярне поняття істини не може бути ні епістемічно безпечним, таким чином, стаючи гнучким для часткових або суб'єктивних проявів свого аутентичного або ідеального значення, ні застосовуваним для будь-якого суспільства, воно все ще може приймати форму критичного консенсусу на основі двох нових принципів, що постулюються у даній статті. Безперервність такого консенсусу, що лежить за межами маніпулювання неетичною риторикою або демагогією, може гарантувати наявність Полісу, без необхідності припинення підтримуючих типову логіку силогізмів, а також моральних якостей, які необхідні для осмисленої участі у соціальному та політичному житті. Пошук істини, якщо він не сприяє колективному благу, залишається марним в практичному сенсі покращення життя людей. Aristotle (1887-1902). The Politics of Aristotle. Translated by W. L. Newman, 4 vols., University Press, Oxford. Cicero (1933). De Natura Deorum & Academica. Translated by H. Rackham, Harvard University Press, (Loeb). Dahl, R. (1998). On Democracy. Yale University Press, New Haven-London. Diels, H. and Kranz,W. (1951).Die Fragmente der Vorsokratiker, 6thedition, Weidmann, Berlin. Field, H. (1986). The Deflationary Conception of Truth. In: G. MacDonald and C. Wright (eds.),Fact, Science and Morality, Blackwell, Oxford. Horwich, P. (ed.) (1994). Theories of Truth. Dartmouth, New York. James, W. (1907).Pragmatism, A New Name for Some Old Ways of Thinking, Popular Lectures on Philosophy. Longmans, Green, and Company, New York. James, W. (1909).The Meaning of Truth, A Sequel to 'Pragmatism'. Longmans, Green, and Company, New York. Jill, F. (2005). A Democracy of Distinction. The University of Chicago Press, Chicago and London. Joachim, H. H. (1906). The Nature of Truth. Clarendon Press, Oxford. Katsimanis Kyriakos (1979). Praktiki filosofia kai politico ithos tou Sokrati. France, Université de Paris - Sorbonne - Paris IV. Kitcher, P. (2001). Science, Truth, and Democracy. Oxford University Press, New York. Künne W. (2003). Conceptions of Truth. Clarendon, Oxford. Lansford, T. (2007). Democracy. Benchmark Books, NY. Pelegrinis Theodosios (2004). Lexiko tis Filosofias. Ellinika Grammata, Athens. Platon (1962-1982). Oeuvres Complètes, Tome I-XIII, Les Belles Lettres, Paris. Pomeroy A. (1999).Arius Didymus: Epitome of Stoic Ethics. Society of Biblical Literature, Atlanta. Wright, C. (1992). Truth and Objectivity. Harvard University Press, Cambridge, MA. Wilson, E. (1976). Academic Vigilantism and the Political Significance of Sociobiology. In: Bioscience, 26, 187-190.

Статья посвящена анализу концепции дефектной демократии немецкого по- литолога Вольфганга Меркеля, разработка которой была вызвана необходимостью более четкого отличия новых несовершенных демократий от, с одной стороны, либеральных конституционных демократий, а с другой – автократий, маскирующих свою сущность демократическим фасадом. Автор подробно анализирует сущность дефектной демократии, ее основные разновидности и делает вывод о теоретиче- ской ценности этой концепции в условиях современного реформирования полити- ческой системы Украины. ; This article analyzes the concept of defective democracy by German political scientist Wolfgang Merkel. Its development was caused by the need for a clearer distinction of new imperfect democracies, on the one hand, from the liberal constitutional democracies, and on the other hand, from autocracies, that mask their identity by democratic façade. The author pays attention to some incorrect interpretations of this concept, namely: the inter- pretation of defective democracies as the only transitive mode; the treatment of them as a specific kind of authoritarian regimes; the spread of this concept to all forms of hybrid regimes.The author analyzes in the detail the essence of this concept, relying on the works of the founders (Wolfgang Merkel, Hans-Jürgen Puhle, Aurel Croissant, and Peter Thiery) He emphasizes that the defects of democratic governance are of constitutional and legal nature and they are detected by comparing the imperfect democracies to established lib- eral democracies that within this concept are defined as «embedded». Democracy defects are deviations from the standards of democratic governance, copied from the current po- litical system of liberal constitutional democracies. The political regimes with such defects are identified as defective democracies. The article examines the subtypes of defective democracies, namely:Exclusive democracy that excludes some groups and/or individuals from the demo- cratic electoral system;Enclave democracy under which certain segments of democratic governance are con- trolled by private forces;Illiberal democracy, within which there are some violations of group rights and indi- vidual freedoms in favor of the social majority;Delegative democracy which violates the system of checks and balances and the ex- ecutive takes precedence over legislative and judicial.However, the regimes with such deficiencies remain democracies, if the significant defects are only part of regime, but not penetrating it through, denying the very meaning of democratic governance. Simultaneously, democratic defects in one partial regime to some extent are reflected also on the other, impairing the democratic functioning of the entire political regime.Finally, the author concludes that this concept is of great theoretical value for the reform of the modern Ukrainian political system. He stresses that a thorough analysis of the Ukrainian political system's shortcomings in the context of a defective democracy concept is one of important tasks for the national political science. ; Статтю присвячено аналізу концепції дефектної демократії німецького полі- толога Вольфганга Меркеля, розробку якої було спричинено необхідністю більш чіткого відрізнення нових недосконалих демократій від, з одного боку, ліберальних конституційних демократій, а з другого – від автократій, що маскують свою сут- ність демократичним фасадом. Автор докладно аналізує сутність дефектної де- мократії, її основні різновиди та робить висновок про теоретичну цінність цієї концепції в умовах сучасного реформування політичної системи України.

The author considers the phenomenon of presidential and parliamentary democracies as well as theoretical, methodological and empirical determinants of their differentiation on the example of European countries. The key attention is paid to the comparison and distinction of the concepts and types of democratic political regimes and the concepts and types of system of government, including the phenomena of parliamentary democracy and parliamentary system of government. For this reason, the scientific analysis was carried out on the example of European countries. Constitutional systems of government and their implementation in different types of European parliamentary democracies are the subject of the present scientific research. The purpose and objectives of the article are to prove the fact that the parliamentary system of government and parliamentary democracy are not identical concepts, because they are incorporated in divergent systems of relationships: the parliamentary system of government is an institutional and procedural category and parliamentary democracy is a constitutional, procedural and sociological one. The research methodology is based on the approach of the classification of all democracies into presidential and parliamentary ones and of all systems of government into the presidential, semi-presidential and parliamentary ones. The author emphasized that parliamentary democracy, in particular in its institutional and procedural parameters, is beingimplemented in different types, mainly in Westminster and Consensus ones, as well as in different systems of government, mainly in parliamentary and semi-presidential ones. On the example of European countries, the research reasons that parliamentary democracy, primarily in its minimal and institutional treatment, is not identical to the parliamentary system of government, because the latter one, in particular in Europe, is able to manifest itself in parliamentary and semi-presidential systems of government. The author made it clear that the Westminster parliamentary democracies in Europe are peculiar exclusively for the parliamentary system of government and consensus ones for parliamentary and semi-presidential systems of government. Key words: European countries, democracy, parliamentary democracy, system of government, parliamentarism, presidentialism, semi-presidentialism. ; Розглянуто феномен парламентської та президентської демократії, а також теоретико-методологічні й емпіричні детермінанти їхньої диференціації на прикладі країн Європи. Наголошено, що парламентські демократії за інституційно-процесуальними параметрами імплементуються у різних типах демократії, зокрема у вестмінстерській і консенсусній, у різних системах правління, у тому числі парламентській, а також у напівпрезидентській. А тому на прикладі європейських країн аргументовано, що в мінімально-інституційному трактуванні парламентська демократія не ідентична парламентській системі правління, адже остання, зокрема в країнах Європи, спроможна проявлятись у парламентській і напівпрезидентській системах правління. Ключові слова: демократія, парламентська демократія, система правління, парламентаризм, президенталізм, напівпрезиденталізм, країни Європи.

The article analyzes the essence of legal awareness and the definition of this concept by various scholars. The article also systemizes the main accents that researchers place on the understanding of this phenomenon, such as ideological expression of legal reality; systems of emotional-sensory and rational-mental images based on legal feelings, knowledge, and habits; the result of people's awareness of the value of natural law, human rights and freedoms. The author proposes his definition of legal awareness as a form of individual and social consciousness that reflects and perceives the existing legal and non-legal reality, includes knowledge, values, attitudes, expectations, and regulates human behavior following norms, traditions, and internal beliefs. he author also proposes a classification of this concept into levels, kinds, sub kinds based on various grounds. The article considers the role of historical, political, and legal features of the development of Ukrainian society and the peoples of Western Europe in the formation of legal awareness. Emphasis is placed on the impact on the formation of the legal awareness of our people in the circumstances of the centuries-old absence of its statehood and the experience of representative democracy. The article studies peculiarities of legal awareness inherent in our society; historical, political, legal, and mental circumstances of the people's development and the state of the spirituality of society, the main factors influencing the state of legal awareness in our time, as well as the influence of the legal awareness and life values on various spheres of human life, society and state, the interdependence of the socio-political, socioeconomic situation and civic values on the level of legal awareness and legal culture of society. The author analyzes sociological researches concerning legal and life values and orientations of citizens of Ukraine, it is revealed that inertia of legal awareness interferes with a real implementation of declared European values. It is recognized that only as a result of systematic implementation of various measures in the ideological-educational, socio-economic, political and legal spheres, improvement of the socio-legal environment it is possible to overcome the distortion of legal awareness, establish the legal culture and European identity. ; У статті аналізується сутність правосвідомості та визначення даного поняття різними науковцями. Систематизовано основні акценти, які ставлять дослідники до розуміння цього явища як: ідейного вираження правової дійсності; системи емоційно-чуттєвих і раціонально-мислених образів, базованих на правових почуттях, знаннях та звичках; результату усвідомлення людьми цінності природного права, прав і свобод людини. Запропоновано власне визначення правосвідомості, як форми індивідуальної та суспільної свідомості, що відображає та пізнає існуючу правову та неправову реальність, включає знання, цінності, настрої, очікування та регулює людську поведінку відповідно до вимог норм, традицій і внутрішніх переконань. Проведено класифікацію даного поняття на рівні, види, підвиди за різними ознаками. Розглянуто роль історичних, політично-правових особливостей розвитку українського суспільства та народів країн Західної Європи на формування правової свідомості. Акцентовано увагу на впливі на формування правосвідомості нашого народу багатовікової відсутності власної державності та досвіду представницької демократії. Досліджено притаманні нашому суспільству особливості правової свідомості та стану духовності суспільства, чинники, які впливають на її стан в наш час; вплив правової свідомості та життєвих цінностей на різні сфери буття людини, суспільства і держави; взаємозалежність суспільно-політичної, соціально-економічної ситуації і громадянських цінностей від рівня правосвідомості і правової культури суспільства. Проаналізовано соціологічні дослідження, які стосуються правових, життєвих цінностей та орієнтирів громадян України, виявлено, що інертність правосвідомості заважає реальному втіленню декларативно проголошених європейських цінностей. Визнано, що лише в результаті системної реалізації різнопланових заходів в ідеологічно-освітній, соціально-економічній, політико-правовій сферах, покращенні соціально-правового середовища можна подолати викривлення правосвідомості, утвердити правову культуру та європейську ідентичність.

This thesis focuses on the secessionist tendencies in two Spanish regions – The Basque Country and Catalonia. The aim of this thesis is to examine the factors that have triggered secession demands in these two cases. The thesis establishes a theoretical framework which embraces three causal determinants with regards to democratic secessionist mobilization. Firstly, it is argued that a cultural solidarity based on common cultural markers is an essential factor for any secession movement to emerge. Secondly, a relative economic advantage and fiscal issues may also pave the way for decisions concerning secessions. Thirdly, the political factors such as discontent with the state-wide policies and the existence of regional parties are also regarded as crucial determinants of secessionist mobilization. Having applied this framework to the cases of Basques and Catalonia, it was shown that cultural based determinants have little relevance to the empirical cases. In spite of the existence of a regional language, the data revealed that both regions can be regarded more as culturally fragmented rather than as homogenous. From the economic point of view, it was argued that both regions may be described as relatively affluent with respect to the Spanish state. However, the economic determinants were proved to be of much higher importance in the case of Catalonia. This is due to the Spanish fiscal policies and a specific fiscal arrangement applied to the Basque Country that allows the Basque Country to enjoy some degree of fiscal autonomy. The analysis of political factors showed that the institutional decentralization in both cases positively affects secessionist tendencies by providing regional parties with better representation in political arena. Thus, discontent with state-wide policies can be expressed. However, while Catalan political discourse is clearly secession-oriented, the Basque case shows quite a different trend. In The Basque Country there is a nationalist division which is reflected through the two main regional parties with distinct ideological backgrounds.

This thesis focuses on the secessionist tendencies in two Spanish regions – The Basque Country and Catalonia. The aim of this thesis is to examine the factors that have triggered secession demands in these two cases. The thesis establishes a theoretical framework which embraces three causal determinants with regards to democratic secessionist mobilization. Firstly, it is argued that a cultural solidarity based on common cultural markers is an essential factor for any secession movement to emerge. Secondly, a relative economic advantage and fiscal issues may also pave the way for decisions concerning secessions. Thirdly, the political factors such as discontent with the state-wide policies and the existence of regional parties are also regarded as crucial determinants of secessionist mobilization. Having applied this framework to the cases of Basques and Catalonia, it was shown that cultural based determinants have little relevance to the empirical cases. In spite of the existence of a regional language, the data revealed that both regions can be regarded more as culturally fragmented rather than as homogenous. From the economic point of view, it was argued that both regions may be described as relatively affluent with respect to the Spanish state. However, the economic determinants were proved to be of much higher importance in the case of Catalonia. This is due to the Spanish fiscal policies and a specific fiscal arrangement applied to the Basque Country that allows the Basque Country to enjoy some degree of fiscal autonomy. The analysis of political factors showed that the institutional decentralization in both cases positively affects secessionist tendencies by providing regional parties with better representation in political arena. Thus, discontent with state-wide policies can be expressed. However, while Catalan political discourse is clearly secession-oriented, the Basque case shows quite a different trend. In The Basque Country there is a nationalist division which is reflected through the two main regional parties with distinct ideological backgrounds.

This thesis focuses on the secessionist tendencies in two Spanish regions – The Basque Country and Catalonia. The aim of this thesis is to examine the factors that have triggered secession demands in these two cases. The thesis establishes a theoretical framework which embraces three causal determinants with regards to democratic secessionist mobilization. Firstly, it is argued that a cultural solidarity based on common cultural markers is an essential factor for any secession movement to emerge. Secondly, a relative economic advantage and fiscal issues may also pave the way for decisions concerning secessions. Thirdly, the political factors such as discontent with the state-wide policies and the existence of regional parties are also regarded as crucial determinants of secessionist mobilization. Having applied this framework to the cases of Basques and Catalonia, it was shown that cultural based determinants have little relevance to the empirical cases. In spite of the existence of a regional language, the data revealed that both regions can be regarded more as culturally fragmented rather than as homogenous. From the economic point of view, it was argued that both regions may be described as relatively affluent with respect to the Spanish state. However, the economic determinants were proved to be of much higher importance in the case of Catalonia. This is due to the Spanish fiscal policies and a specific fiscal arrangement applied to the Basque Country that allows the Basque Country to enjoy some degree of fiscal autonomy. The analysis of political factors showed that the institutional decentralization in both cases positively affects secessionist tendencies by providing regional parties with better representation in political arena. Thus, discontent with state-wide policies can be expressed. However, while Catalan political discourse is clearly secession-oriented, the Basque case shows quite a different trend. In The Basque Country there is a nationalist division which is reflected through the two main regional parties with distinct ideological backgrounds.

An article is devoted to the analysis of the functions and formats of political parties in consociational democracies. In particular, it is defined that parties that represent the interests of certain subcultures in society and that reach a consensus among themselves at the level of political agreements are called segmental. At the same time, parties that encapsulate different subgroups of the society that cooperate inside the party within main features of the consociational theory (grand coalition, mutual veto, proportionality in representations, and independence of segments or society subcultures) are called consociational. The theory of consociationalism has received a wide range of theoretical additions and criticism from political scientists over the past fifty years. And while political parties should have been, by definition, one of the key aspects of research within such democratic regimes (parties are part of large coalitions and agents of representation of certain subcultures), there is very scarce number of literature that focuses on this aspect. Therefore, the presented article provides a description of the functions of political parties that could be observed as inside their subcultures as well as in interaction with other segmental parties. Based on the experience of two European countries in the period of "classical" consociationalism (Belgium and the Netherlands), we explain the functions of the parties we have defined in such societies with examples of relevant consociational practices in them. Simultaneously with the analysis of segmental parties, the article also offers the characteristics of consociational parties. The emergence of such parties has its own institutional and historical features. The way of further development of the party system and the level of preservation of consociational practices makes it possible to understand the nature of changes in the societies. Similarly, the analysis of the forms of party competition and interaction between segmental parties makes it possible to outline the forms of those consociational changes that are taking place in the research countries. ; Стаття присвячена аналізу функцій політичних партій у консоціальних демократіях і того, якого формату вони можуть набувати. Зокрема, зазначається, що партії, які є виразниками інтересів певних субкультур у суспільстві та які між собою досягають консенсусу на рівні політичних домовленостей, доцільно називати сегментними. Водночас партії, що інкапсулюють різні субкультури суспільства в рамках ключових для теорії консоціоналізму ознак (велика коаліція, взаємне вето, пропорційність у репрезентації й незалежність сегментів або субкультур суспільства), називаємо консоціальними. Теорія консоціоналізму за понад п'ятдесят років отримала широке коло теоретичних доповнень і критики з боку політологів. І хоч політичні партії, за визначенням, мали б бути одним із ключових аспектів дослідження в рамках таких демократичних режимів (саме партії є складниками великих коаліцій та агентами репрезентації певних субкультур), літератури, яка фокусується на цьому аспекті, украй мало. Відповідно, представлена стаття дає характеристику функцій, які виконують політичні партії як у середовищі своїх груп, так і у взаємодії з іншими сегментними партіями. Ґрунтуючись на досвіді двох європейських країн у період «класичного» консоціоналізму (Бельгії й Нідерландах), ми пояснюємо визначені нами функції партій у таких суспільствах прикладами відповідних консоціальних практик у них. Водночас із аналізом сегментних партій також запропоновано характеристики «консоціальних партій». Виникнення таких партій має власні інституційні й історичні особливості. Шлях подальшого розвитку партійної системи та рівень збереження консоціальних практик дає змогу зрозуміти природу змін у досліджуваних суспільствах. Так само аналіз форм партійної конкуренції та взаємодії між сегментними партіями дає змогу окреслити форми тих консоціональних змін, які відбуваються в досліджуваній країні.

An article is devoted to the analysis of the functions and formats of political parties in consociational democracies. In particular, it is defined that parties that represent the interests of certain subcultures in society and that reach a consensus among themselves at the level of political agreements are called segmental. At the same time, parties that encapsulate different subgroups of the society that cooperate inside the party within main features of the consociational theory (grand coalition, mutual veto, proportionality in representations, and independence of segments or society subcultures) are called consociational. The theory of consociationalism has received a wide range of theoretical additions and criticism from political scientists over the past fifty years. And while political parties should have been, by definition, one of the key aspects of research within such democratic regimes (parties are part of large coalitions and agents of representation of certain subcultures), there is very scarce number of literature that focuses on this aspect. Therefore, the presented article provides a description of the functions of political parties that could be observed as inside their subcultures as well as in interaction with other segmental parties. Based on the experience of two European countries in the period of "classical" consociationalism (Belgium and the Netherlands), we explain the functions of the parties we have defined in such societies with examples of relevant consociational practices in them. Simultaneously with the analysis of segmental parties, the article also offers the characteristics of consociational parties. The emergence of such parties has its own institutional and historical features. The way of further development of the party system and the level of preservation of consociational practices makes it possible to understand the nature of changes in the societies. Similarly, the analysis of the forms of party competition and interaction between segmental parties makes it possible to outline the forms of those consociational changes that are taking place in the research countries. ; Стаття присвячена аналізу функцій політичних партій у консоціальних демократіях і того, якого формату вони можуть набувати. Зокрема, зазначається, що партії, які є виразниками інтересів певних субкультур у суспільстві та які між собою досягають консенсусу на рівні політичних домовленостей, доцільно називати сегментними. Водночас партії, що інкапсулюють різні субкультури суспільства в рамках ключових для теорії консоціоналізму ознак (велика коаліція, взаємне вето, пропорційність у репрезентації й незалежність сегментів або субкультур суспільства), називаємо консоціальними. Теорія консоціоналізму за понад п'ятдесят років отримала широке коло теоретичних доповнень і критики з боку політологів. І хоч політичні партії, за визначенням, мали б бути одним із ключових аспектів дослідження в рамках таких демократичних режимів (саме партії є складниками великих коаліцій та агентами репрезентації певних субкультур), літератури, яка фокусується на цьому аспекті, украй мало. Відповідно, представлена стаття дає характеристику функцій, які виконують політичні партії як у середовищі своїх груп, так і у взаємодії з іншими сегментними партіями. Ґрунтуючись на досвіді двох європейських країн у період «класичного» консоціоналізму (Бельгії й Нідерландах), ми пояснюємо визначені нами функції партій у таких суспільствах прикладами відповідних консоціальних практик у них. Водночас із аналізом сегментних партій також запропоновано характеристики «консоціальних партій». Виникнення таких партій має власні інституційні й історичні особливості. Шлях подальшого розвитку партійної системи та рівень збереження консоціальних практик дає змогу зрозуміти природу змін у досліджуваних суспільствах. Так само аналіз форм партійної конкуренції та взаємодії між сегментними партіями дає змогу окреслити форми тих консоціональних змін, які відбуваються в досліджуваній країні.

This article is devoted to the elucidation of the role of democratic «defects» in the democratic development of society. By using the concept of the German political scientist Wolfgang Merkel, who under the democratic «defects» meant some deviation from the constitutional and legal standards of modern liberal democracies, the author emphasizes the fact that such deviations can be caused by the need to protect unconsolidated democracies against threats from anti-democratic forces. The article analyzes the situation in Latvia and Turkey, the political regimes that represented a variety of defective democracies such as «exclusive democracy» (Latvia) and «tutelary democracy» (Turkey). ; Рассматривается роль «дефектов» демократии в процессе демократического развития общества. Используя понятие немецкого политолога Вольфганга Меркеля, который под «дефектами» демократии понимал определенные отклонения от конституционно-правовых стандартов современных либеральных демократий, автор подчеркивает, что такие отклонения могут быть обусловлены необходимостью защиты неконсолидированных демократий от угроз со стороны антидемократических сил. В статье анализируются ситуации в Латвии и Турции, политические режимы которых представляли собой такие разновидности дефектных демократий, как «эксклюзивная» (Латвия) и «опекунская» (Турция). ; Розглядається роль «дефектів» демократії в процесі демократичного розвитку суспільства. Використовуючи поняття німецького політолога Вольфганга Меркеля, який під «дефектами» демократії розумів певні відхилення від конституційно-правових стандартів сталих ліберальних демократій, автор наголошує на тім, що такі відхилення можуть бути зумовлені необхідністю захисту неконсолідованих демократій від загроз з боку антидемократичних сил. У статті аналізуються ситуації в Латвії та Туреччині, політичні режими яких являли такі різновиди дефектних демократій як «ексклюзивна» (Латвія) та «опікунська» (Туреччина).

The European parliamentary democracies (particularly in Western and Central and Eastern Europe) are the countries, for which the high level of acceptance of the rule of law and generally the «primacy» of the law is inherent, resulting in the fact that the principles of institutional, political, constitutional and legal regulation of the formation and functioning of political institutions plays a decisive role. The institutional, political, constitutional and legal spectrum of studying the characteristics of the formation, operation and responsibility of governments' institutions is important in view of the fact that public authorities in European parliamentary democracies are determined with amounts of political and legal norms, customs and traditions, which are in varying degrees established, tested and stereotyped, i.e. varying in their degrees of repetitiveness and institutionalization. Accordingly, the combination of constitutional, legal institutional and political attributes of public authorities in parliamentary democracies is both a theoretically-methodological and empirical perspective, because it in a specific method can facilitate various types of parliamentary democracies. Therefore, the article is dedicated to analysing institutionally-political and constitutionally-legal features and determinants of parliamentary democracies and to allocation such types of them as systems of positive and negative parliamentarism. The researcher argues that parliamentary vote of confidence/investiture is an important factor in the typology of parliamentary democracies and singles out theoretical and methodological features of positive and negative parliamentarism and their examples in Europe. ; Проанализированы институционально-политические и конституционноправовые признаки и детерминанты парламентских демократий, а на этом основании выделены их такие типы, как системы положительного и отрицательного парламентаризма. Аргументировано, что весомым фактором типологизации парламентских демократий является реализованные в них парламентские вотумы доверия или инвеституры правительственным кабинетам. Выделены теоретико-методологические признаки систем положительного и отрицательного парламентаризма, а также их примеры в странах Европы. ; Проаналізовано інституційно-політичні й конституційно-правові ознаки та детермінанти парламентських демократій, а на цій підставі виділено такі їхні типи, як системи позитивного та негативного парламентаризму. Аргументовано, що вагомим фактором типологізації парламентських демократій є реалізовані у них парламентські вотум довіри/інвеститури урядовим кабінетам. Виокремлено теоретико-методологічні ознаки систем позитивного та негативного парламентаризму, а також їхні приклади в країнах Європи.

This article is devoted to the elucidation of the role of democratic «defects» in the democratic development of society. By using the concept of the German political scientist Wolfgang Merkel, who under the democratic «defects» meant some deviation from the constitutional and legal standards of modern liberal democracies, the author emphasizes the fact that such deviations can be caused by the need to protect unconsolidated democracies against threats from anti-democratic forces. The article analyzes the situation in Latvia and Turkey, the political regimes that represented a variety of defective democracies such as «exclusive democracy» (Latvia) and «tutelary democracy» (Turkey). ; Рассматривается роль «дефектов» демократии в процессе демократического развития общества. Используя понятие немецкого политолога Вольфганга Меркеля, который под «дефектами» демократии понимал определенные отклонения от конституционно-правовых стандартов современных либеральных демократий, автор подчеркивает, что такие отклонения могут быть обусловлены необходимостью защиты неконсолидированных демократий от угроз со стороны антидемократических сил. В статье анализируются ситуации в Латвии и Турции, политические режимы которых представляли собой такие разновидности дефектных демократий, как «эксклюзивная» (Латвия) и «опекунская» (Турция). ; Розглядається роль «дефектів» демократії в процесі демократичного розвитку суспільства. Використовуючи поняття німецького політолога Вольфганга Меркеля, який під «дефектами» демократії розумів певні відхилення від конституційно-правових стандартів сталих ліберальних демократій, автор наголошує на тім, що такі відхилення можуть бути зумовлені необхідністю захисту неконсолідованих демократій від загроз з боку антидемократичних сил. У статті аналізуються ситуації в Латвії та Туреччині, політичні режими яких являли такі різновиди дефектних демократій як «ексклюзивна» (Латвія) та «опікунська» (Туреччина).

The article spotlighted geopolitical background of the strategic partnership's relations formation between Republic of India and USA, examined main stages of its becoming and outlined perspectives of its development in globalization's circumstances. Special attention was paid to determination of the Indian-American partnership turning's importance for Ukraine. Key words: the foreign policy, an international terrorism, the missile-nuclear program, the strategic partnership. ; В статті проаналізовані геополітичні підстави формування відносин стратегічного партнерства між Республікою Індія і США, розглянуті головні етапи його становлення та окреслені перспективи розвитку в умовах глобалізації. Окремої уваги надано з'ясуванню значення досвіду налагодження індійсько-американського партнерства для України. Ключові слова: зовнішня політика, міжнародний тероризм, ракетно-ядерна програма, стратегічне партнерство.

The paper is systematically representated in social and humanitarian works of personal, political, legal, public-institutional, public-management and axiological factors of political elitogenez in terms of democratic regimes and outlined their common, though not always obvious, interdetermination, which also determines the quality of the state establishment. The origin parameters are described of the political class representatives; its possible impact on their degree of po-litical maturity is outlined. We consider the relationship between efficiency of political system and openness of political control; there are identified the following factors: the level of intellectual development of society and its citizenship. It was established that the latter is due to the state of political competence population and degree of civil society devel-opment, opened its determinants.Development factors of the law rule have been analyzed which significantly affects to the elitism indexes and politi-cal efficiency. It is obtained the factors of the system effectiveness of the political class recruitment and public control over its activities and the factors of the political system stability, which serves a necessary condition for political elito-genez. The role of political culture in the democratic political elito creations is revealed and its relationship with civil political culture is highlighted.Key words: political elite; political class; establishment; politicians; political elitogenez political elite and effec-tiveness; the system of political class recruitment; citizenship; rule of law; the party system; the stability of the political system. ; В статье раскрываются та систематизируются взаимообусловленные факторы политического элитоге-неза в условиях современных демократических режимов. Освещается вероятностное влияние формы государ-ственного управления та происхождения представителей политикума на эффективность их деятельности. Исследованы факторы гражданственности общества, как условия открытости системы его политического управления, определенна элитотворческая роль последнего. Определенны составляющие эффективности си-стемы рекрутирования политикума та контроля за его деятельностью. Проанализированы факторы состоя-ния развитости правового государства та его значения в элитотворческих процессах. Раскрыто детермина-цию стабильности политической системы страны та ее влияние на формирование качественного уровня ис-теблишмента. Освещено элитотворческое значения научного обеспечения политических решений та их инте-лектуальной поддержки. Очерчены аспекты влияния политических партий на политический элитогенез. Рас-крыто универсальное значение демократической политической культуры в общественно-политических про-цессах демократических стран. ; У статті розкрито та систематизовано взаємообумовлені фактори політичного елітогенезу в умовах сучасних демократичних режимів. Висвітлений ймовірний вплив форми державного управління та походження представників політикуму на ефектив-ність їх діяльності. Досліджено чинники громадянськості суспільства, як умови відкри-тості системи його політичного управління, визначена елітотворча роль останнього. Визначено складові ефективності системи рекрутування політикуму та контролю за його діяльністю. Проаналізовано фактори стану розвиненості правової держави та йо-го значення в елітотворчих процесах. Розкрито детермінацію стабільності політичної системи країни та її вплив на формування якісного рівня істеблішменту. Висвітлено елітотворче значення наукового забезпечення політичних рішень та їхньої інтелекту-альної підтримки. Окреслено аспекти впливу політичних партій на політичний еліто-генез. З'ясовано універсальність значення демократичної політичної культури в суспі-льно-політичних процесах демократичних країн.

The article examines the problem and features of the formation of the image of transitive democracies in the modern world. The peculiarity of this scientific research of the problem is that today's image is the main element that affects the positioning of transitive democracy in the internal and external environment. The image makes it possible to achieve the domestic and foreign political goals of transitive democracy in modern society. The primary task for a transitive democracy is the construction of an effective model of the domestic and foreign policy image. For its effective implementation, it is necessary to develop tools that will provide information for the target audience about the internal and external factors of forming the image of a transitional democracy. The author investigates the need to determine technologies for political institutions to influence the external and internal target audience in the process of forming the image of transitive democracy. Determined by the characteristics of technologies that must use the political institutions of transitive democracies and upgrade them to create a positive image of the state. The differences between internal and external instruments of influence on the internal target audience and the external target audience are investigated. The article explains the use of transitive democracy by political institutions when influencing the target audience of advertising and political advertising, classical diplomacy and public diplomacy, mass media, social networks. The article examines the need to create new stereotypes for the internal and external target audience, for a qualitative change in their understanding of transitive democracy, which was formed under the influence of the historical factor. ; В статье рассматривается проблематика формирования имиджа транзитивных демократий во внутренней и внешней среде. Исследуются технологии влияния политических институтов на общество (целевую аудиторию) внутри государства и за его пределами в процессе формирования имиджа транзитивных демократий. Объясняется специфика формирования информационного массива для транзитивных демократий в рамках влияния на внутреннюю и внешнюю целевую аудиторию. Определяются наиболее эффективные технологии воздействия на общество для политических институтов транзитивных демократий. ; утрішньому та зовнішньому середовищах. Досліджуються технології впливу політичних інститутів на суспільство (цільову аудиторію) в середині держави та за її межами у процесі формування іміджу транзитивних демократій. Пояснюється специфіка формування інформаційного масиву для транзитивних демократій в рамках впливу на внутрішню та зовнішню цільову аудиторію. Визначаються найбільш ефективні технології впливу на суспільство для політичних інститутів транзитивних демократій.