Suchergebnisse

La teoría política de Ernesto Laclau ha generado un sin número de debates en el campo académico de izquierda. El calificativo de Post-marxismo para referir a su teoría originó controversias sobre su ruptura con Marx y la presencia de la herencia marxista en su obra. En este sentido, una de las propuestas del posmarxismo es abandonar la dialéctica por su carácter determinista. Para Laclau es la dialéctica hegeliana la culpable de introducir la lógica de la necesidad en el marxismo y esto le impide pensar la contingencia. Este artículo estudia la lectura que hace Laclau de la dialéctica hegeliana en diferentes obras y revisa su trabajo sobre las nociones de determinación, negatividad y contingencia. Una revisión de estos conceptos puede restituir un concepto de dialéctica no-determinista y acorde al pensamiento político posfundacional para pensar la ontología social y los antagonismos. ; LaclauHegelMarxPost-marxismDialecticHegemony ; Fil: Retamozo, Martín. Universidad Nacional de La Plata. Facultad de Humanidades y Ciencias de la Educación. Instituto de Investigaciones en Humanidades y Ciencias Sociales (UNLP-CONICET); Argentina.

In diesem Artikel stehen Fragen politischer Sozialisation mit besonderem Bezug auf offene und verschlossene Prozesse biografischer Politisierung, d.h. biografischer Entfremdung, im Mittelpunkt des Interesses. Mithilfe von narrativ-biografischen und themenorientierten Interviews, die mit zwei Überlebenden des Holocaust durchgeführt wurden, wurde der Frage nach der Konstitution von Bewusstseinsprozessen nachgegangen. Wenn Henri LEFEBVRE im dritten Band der "Kritik des Alltagslebens" (1975) im Abschnitt "das Erlebte und das Leben" auf die Dialektik von erlebtem Vergangenen und Gegenwärtigem und dem daraus resultierenden "Leben des Bewusstseins" (individuelles und gesellschaftliches Bewusstsein) eingeht, so ist damit der unausweichliche Konflikt zwischen der Präsenz biografischer Erlebnisse im gegenwärtigen Leben angesprochen. Nach LEFEBVRE sind biografische Erlebnisse nicht allein als zeitlich vergangene Handlungen zu sehen, vielmehr fungieren sie dialektisch als Konstituenten der Gegenwart. Wenn somit, dieser Argumentationslinie folgend, biografische Erfahrungen (das Erlebte) einen wesentlichen Einfluss auf Bewusstseinsprozesse haben, dann ist es vor dem Hintergrund der Überlegungen LEFEBVREs naheliegend, biografische Erlebnisse in die Analyse von Politisierungsprozessen und politischen Einstellungen mit einzubeziehen, um ein besseres Verständnis von deren Konstitutionsbedingungen zu erlangen.

Aim. The article aims to investigate the essential and content characteristics of unitarism as a phenomenon of contemporary constitutional law. The synergistic connection between the doctrine of modern unitarism, the principles of unitarity of the state territory and the fundamental institutions of political-legal and state-administrative life of modern unitary states is shown. It proves that the unitary system is not only one of the important components of the process of accomplishing the tasks, goals and functions of most modern states, but also an immanent feature and strategic element of the mechanism of exercising their sovereign rights. Methods. The methodological basis encompasses philosophico-ideological, general scientific principles and approaches and special scientific methods of inquiry for constitutional and legal phenomena and processes. The philosophico-ideological basis of the study is the position of dialectics, on the basis of which the causes and factors of the evolution of unitarism are thoroughly investigated. In general, the research was conducted on the basis of a combination of ontological, epistemological and axiological analysis of contemporary unitarism. Results. The complexity, importance and relatively widespread use of unitarity as a form of government is causing a lively and ever-growing scientific interest in it throughout the world. The unique capability of unitarism to take into account the specific features of a particular condition allows it to manifest itself in each case in a new way. That is why it is important to analyze the mutual influence of unitary theory and practice, to explore and take into account the peculiarities of national unitarism. The problem of unitarism and the unitary form of the territorial structure of the state and the status of its constituents is one of the least studied in domestic constitutional law. Modern scholars studying constitutional law, as a rule, are limited to consideration of individual issues of the territory, in particular, the features of the territorial organization of state power and local self-government, problems of state sovereignty, territorial integrity and inviolability, etc. To a large extent, the problem has not been studied exhaustively in contemporary Ukraine which causes difficulties in understanding such interrelated but not identical phenomena as unitarism and unitarity, regionalism and regionalization, municipalism and municipalization, decentralization and deconcentration, etc. It should be noted that in modern literature related to problems of state territory, territorial organization of state power, and other issues of the status of territory, the complex, multidimensional nature of unitarism, as a constitutional category, is not always taken into account. Conclusions. Unitarism is proved to be a multidimensional socio-political and constitutional phenomenon: it is an idea, a theory, a scientific direction as well as a global social constitutional practice and a constitutional form of the existence and functioning of territorial communities, it is the historical condition of national statehood and Ukrainian regional civilization and the form of realization of the national identity and civic consciousness, etc. ; Мета. Метою статті є дослідження сутнісних та змістових характеристик унітаризму як феномену сучасного конституційного права. Показаний синергетичний зв'язок між доктриною сучасного унітаризму, принципами унітарності державної території та фундаментальними інститутами політико-правового та державно-управлінського життя сучасних унітарних держав. Доводиться, що унітарний устрій є не лише одним із важливих компонентів процесу досягнення завдань, цілей та функцій більшості сучасних держав, а й іманентною ознакою та стратегічним елементом механізму реалізації їх суверенних прав. Методи. Методологічну основу роботи складають сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових принципів і підходів та спеціально-наукових методів пізнання конституційно-правових явищ та процесів. Філософсько-світоглядною основою дослідження є положення діалектики, на основі яких всебічно досліджені причини виникнення та фактори еволюції унітаризму. Загалом, дослідження здійснювалось на основі поєднання онтологічного, гносеологічного та аксіологічного аналізу сучасного унітаризму. Результати. Складність, важливість та відносно широке використання унітарності як форми державного устрою викликає жвавий і постійно зростаючий науковий інтерес до неї у всьому світі. Унікальна здатність унітаризму враховувати специфічні особливості конкретного стану дозволяє йому проявляти себе в кожному випадку по-новому. Ось чому важливо проаналізувати взаємний вплив унітарної теорії та практики, дослідити та врахувати особливості національного унітаризму. Проблема унітаризму та унітарної форми територіального устрою держави та статусу її складових є однією з найменш вивчених у вітчизняному конституційному праві. Сучасні представники науки конституційного права, як правило, обмежуються розглядом окремих питань території, зокрема, особливостей територіальної організації державної влади та місцевого самоврядування, проблем державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканність тощо. Значною мірою недостатнє вивчення проблеми в сучасній Україні спричиняє труднощі у розумінні таких взаємопов'язаних, але не тотожних явищ, як унітаризм і унітарність, регіоналізм і регіоналізація, муніципалізм і муніципалізація, децентралізація та деконцентрація тощо. Слід зазначити, що у сучасній літературі з питань державної території, територіальної організації державної влади та інших питань статусу території складний, багатовимірний характер унітаризму як конституційної категорії не завжди враховується. Висновки. Доводиться, що унітаризм є багатовимірним соціально-політичним та конституційним явищем: це і ідея, і теорія, і науковий напрям, і глобальна соціальна та конституційна практика, і конституційна форма існування та функціонування територіальних громад, і історичний стан національної державності та української регіональної цивілізації, і форма реалізації національної ідентичності та громадянськості тощо.

Забезпеченню безпеки споживання в підприємницькому середовищі в процесі євроінтеграції сприяє запровадження корпоративної соціальної відповідальності для збалансування інтересів усіх зацікавлених сторін (суспільства, підприємства, споживача, держави, партнерів тощо) та створення передумов підвищення обізнаності та вмотивованості персоналу до забезпечення безпечних умов споживання у коротко-, середньо- і довгостроковій перспективі. Впровадження принципів безпеки споживання доцільно здійснювати в межах існуючих на підприємствах систем управління якістю, належне маркетингове забезпечення яких сприятиме як поліпшенню показників безпосередньо їх реалізації, так і вдосконаленню ринкових позицій підприємства загалом, у тому числі на засадах корпоративної соціальної відповідальності. Метою дослідження є обґрунтування напрямів забезпечення безпеки споживання на мікрорівні системної ієрархії для виявлення домінантних передумов зміцнення економічної безпеки суб'єктів господарювання через убезпечення споживання. Методологія: теоретико-методологічною основою дослідження є фундаментальні основи досліджень безпекознавства, глобалістики, маркетингу, менеджменту, екології, споживання. Для забезпечення концептуальної цілісності дослідження були використані такі методи: теоретичне узагальнення, діалектика, аналіз та систематизація, групування, кабінетні дослідження. Наукове значення роботи полягає в тому, що досліджено світовий та вітчизняний досвід застосування ефективних механізмів убезпечення виробництва і споживання товарів відповідно до вимог сталого, ресурсоефективного і чистого виробництва, визначено напрями модернізації модулів системи управління якістю з доведенням домінуючої ролі маркетингу (соціально-етичного, екологічного, внутрішнього, партнерського та управлінського) як засобу взаємодії із зовнішнім середовищем; розроблено прикладні рекомендації щодо зміцнення безпеки споживання в підприємницькій діяльності шляхом впровадження положень концепції корпоративної соціальної відповідальності. Цінність дослідження полягає в обґрунтуванні напрямів і механізмів забезпечення безпеки споживання на рівні суб'єктів господарювання. JEL Classification: E21, F52, Q56. ; Ensuring of consumption safety in the business environment is facilitated by the introduction of corporate social responsibility, which makes basis for balancing the interests of all stakeholders (society, business, consumer, government, partners, etc.) and creates conditions for raising staff awareness and motivation to ensure safe consumption in the short and long term. The implementation of the principles of consumption security is justified to carry out within the existing quality management systems at enterprises, the operation of which is associated with a number of problems. The proper place of marketing in quality management systems will help both to improve the performance of the principles and to improve the market position of the company on the basis of corporate social responsibility. The aim of the study is to substantiate the areas of consumption safety ensuring at the micro level of the system hierarchy to identify the dominant prerequisites for strengthening the economic security of economic entities through the provision of consumption safety. Methodology: theoretical and methodological basis of the research are the fundamental basics of security studies, globalization, marketing, management, ecology, consumption. To ensure the conceptual integrity of the study, the following methods were used: theoretical generalization, dialectics, analysis and systematization, grouping, desk research. The scientific importance of the work is that the world and domestic experience of using effective mechanisms to ensure the production and consumption safety of goods in accordance with the requirements of sustainable, resource efficient and clean production has been researched, the areas of modernization of quality management system modules with proof of the dominant role of marketing (socio-ethical, environmental, internal, partnership and management) as a mean of interaction with the external environment have been identified; recommendations for strengthening the security of consumption in business activities by implementing the provisions of the concept of corporate social responsibility have been applied. The value of the study lies in the substantiation of directions and mechanisms for ensuring the safety of consumption at the level of economic entities. JEL Classification: E21, F52, Q56. ; Обеспечению безопасности потребления в предпринимательской среде в процессе евроинтеграции способствует введение корпоративной социальной ответственности для сбалансирования интересов всех заинтересованных сторон (общества, предприятия, потребителя, государства, партнеров и т.д.) и создания предпосылок повышения осведомленности и мотивации персонала в вопросах обеспечения безопасных условий потребления в кратко-, средне- - и долгосрочной перспективе. Внедрение принципов безопасности потребления целесообразно осуществлять в рамках существующих на предприятиях систем управления качеством, должное маркетинговое обеспечение которых будет способствовать как улучшению показателей непосредственно их реализации, так и совершенствованию рыночных позиций предприятия в целом, в том числе на основе корпоративной социальной ответственности. Целью исследования является обоснование направлений обеспечения безопасности потребления на микроуровне системной иерархии для выявления доминантных предпосылок укрепления экономической безопасности субъектов хозяйствования через безопасность потребления. Методология: теоретико-методологической основой исследования являются фундаментальные основы исследований глобалистики, маркетинга, менеджмента, экологии, потребления. Для обеспечения концептуальной целостности исследования были использованы следующие методы: теоретическое обобщение, диалектика, анализ и систематизация, группировка. Научное значение работы состоит в том, что исследован мировой и отечественный опыт применения эффективных механизмов обеспечения безопасности производства и потребления товаров в соответствии с требованиями устойчивого, ресурсоэффективные и чистого производства, определены направления модернизации модулей системы управления качеством с доказательством доминирующей роли маркетинга (социально-этического, экологического, внутреннего, партнерского и управленческого) как средства взаимодействия с внешней средой; разработаны рекомендации по укреплению безопасности потребления в предпринимательской деятельности путем внедрения положений концепции корпоративной социальной ответственности. Ценность исследования заключается в обосновании направлений и механизмов обеспечения безопасности потребления на уровне субъектов хозяйствования. JEL Classification: E21, F52, Q56.

Aim. The article aims to investigate the essential and content characteristics of unitarism as a phenomenon of contemporary constitutional law. The synergistic connection between the doctrine of modern unitarism, the principles of unitarity of the state territory and the fundamental institutions of political-legal and state-administrative life of modern unitary states is shown. It proves that the unitary system is not only one of the important components of the process of accomplishing the tasks, goals and functions of most modern states, but also an immanent feature and strategic element of the mechanism of exercising their sovereign rights. Methods. The methodological basis encompasses philosophico-ideological, general scientific principles and approaches and special scientific methods of inquiry for constitutional and legal phenomena and processes. The philosophico-ideological basis of the study is the position of dialectics, on the basis of which the causes and factors of the evolution of unitarism are thoroughly investigated. In general, the research was conducted on the basis of a combination of ontological, epistemological and axiological analysis of contemporary unitarism. Results. The complexity, importance and relatively widespread use of unitarity as a form of government is causing a lively and ever-growing scientific interest in it throughout the world. The unique capability of unitarism to take into account the specific features of a particular condition allows it to manifest itself in each case in a new way. That is why it is important to analyze the mutual influence of unitary theory and practice, to explore and take into account the peculiarities of national unitarism. The problem of unitarism and the unitary form of the territorial structure of the state and the status of its constituents is one of the least studied in domestic constitutional law. Modern scholars studying constitutional law, as a rule, are limited to consideration of individual issues of the territory, in particular, the features of the territorial organization of state power and local self-government, problems of state sovereignty, territorial integrity and inviolability, etc. To a large extent, the problem has not been studied exhaustively in contemporary Ukraine which causes difficulties in understanding such interrelated but not identical phenomena as unitarism and unitarity, regionalism and regionalization, municipalism and municipalization, decentralization and deconcentration, etc. It should be noted that in modern literature related to problems of state territory, territorial organization of state power, and other issues of the status of territory, the complex, multidimensional nature of unitarism, as a constitutional category, is not always taken into account. Conclusions. Unitarism is proved to be a multidimensional socio-political and constitutional phenomenon: it is an idea, a theory, a scientific direction as well as a global social constitutional practice and a constitutional form of the existence and functioning of territorial communities, it is the historical condition of national statehood and Ukrainian regional civilization and the form of realization of the national identity and civic consciousness, etc. ; Мета. Метою статті є дослідження сутнісних та змістових характеристик унітаризму як феномену сучасного конституційного права. Показаний синергетичний зв'язок між доктриною сучасного унітаризму, принципами унітарності державної території та фундаментальними інститутами політико-правового та державно-управлінського життя сучасних унітарних держав. Доводиться, що унітарний устрій є не лише одним із важливих компонентів процесу досягнення завдань, цілей та функцій більшості сучасних держав, а й іманентною ознакою та стратегічним елементом механізму реалізації їх суверенних прав. Методи. Методологічну основу роботи складають сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових принципів і підходів та спеціально-наукових методів пізнання конституційно-правових явищ та процесів. Філософсько-світоглядною основою дослідження є положення діалектики, на основі яких всебічно досліджені причини виникнення та фактори еволюції унітаризму. Загалом, дослідження здійснювалось на основі поєднання онтологічного, гносеологічного та аксіологічного аналізу сучасного унітаризму. Результати. Складність, важливість та відносно широке використання унітарності як форми державного устрою викликає жвавий і постійно зростаючий науковий інтерес до неї у всьому світі. Унікальна здатність унітаризму враховувати специфічні особливості конкретного стану дозволяє йому проявляти себе в кожному випадку по-новому. Ось чому важливо проаналізувати взаємний вплив унітарної теорії та практики, дослідити та врахувати особливості національного унітаризму. Проблема унітаризму та унітарної форми територіального устрою держави та статусу її складових є однією з найменш вивчених у вітчизняному конституційному праві. Сучасні представники науки конституційного права, як правило, обмежуються розглядом окремих питань території, зокрема, особливостей територіальної організації державної влади та місцевого самоврядування, проблем державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканність тощо. Значною мірою недостатнє вивчення проблеми в сучасній Україні спричиняє труднощі у розумінні таких взаємопов'язаних, але не тотожних явищ, як унітаризм і унітарність, регіоналізм і регіоналізація, муніципалізм і муніципалізація, децентралізація та деконцентрація тощо. Слід зазначити, що у сучасній літературі з питань державної території, територіальної організації державної влади та інших питань статусу території складний, багатовимірний характер унітаризму як конституційної категорії не завжди враховується. Висновки. Доводиться, що унітаризм є багатовимірним соціально-політичним та конституційним явищем: це і ідея, і теорія, і науковий напрям, і глобальна соціальна та конституційна практика, і конституційна форма існування та функціонування територіальних громад, і історичний стан національної державності та української регіональної цивілізації, і форма реалізації національної ідентичності та громадянськості тощо.

Статтю присвячено дослідженню сучасного стану кримінологічної науки та визначенню перспектив її розвитку у майбутньому. Здійснено огляд здобутків вітчизняної кримінології, наголошено на інтеграції знань про злочинність та боротьбу з нею, обґрунтовано когерентність і синергіюнаукових концепцій, запровадження системного методу пізнання злочинності та розроблення заходів превентивного впливу на її причини і умови. Зроблено висновок, що орієнтирами для подальшого розвитку кримінології будуть міжнародні цілі глобального людського розвитку, закріплені у Декларації тисячоліття ООН (2015 р.) і Порядку денному у сфері сталого розвитку до 2030 року. ; Статья посвящена исследованию современного состояния криминологической науки и определению перспектив ее развития в будущем. Осуществлен обзор достижений отечественной криминологии, отмечается интеграция знаний о преступности и борьбе с ней, обосновывается когерентность и синергия научных концепций, внедрение системного метода познания преступности и разработки мер превентивного воздействия на ее причины и условия. Сделан вывод, что ориентирами для дальнейшего развития криминологии будут международные цели глобального человеческого развития, закрепленные в Декларации тысячелетия ООН (2015 г.) и Повестке дня в области устойчивого развития до 2030 года. ; The article is devoted to the research of the current state of criminological science and to determine the prospects for its development in the future. The achievements of the national criminology are reviewed, the integration of knowledge about crime and combating it is emphasized, and the coherence and synergy of scientific concepts, the introduction of a systematic method of knowledge of crime and the development of measures of preventive influence on its causes and conditions are substantiated. Criminology examines crime, its causes, criminals and victims of crime, prevention measures. Crime is a kind of objectively dangerous behavior that poses a threat to the individual, the state, business and society. Nowadays, the newest types of objectively dangerous behavior are most often encountered in cyberspace, in the sphere of electronic money circulation, use of artificial intelligence, provision of services, use of natural and labor resources. As an open social system, crime interacts externally with similar phenomena and processes, constantly changing under their influence and spreading in space and time. In addition, being an integral part of social life, crime has the property of self-reproduction and development, linked to the development of society, of changing the living conditions of people.It is concluded that the guidelines for the further development of criminology will be the international goals of global human development set out in the Millennium Declaration UN 2015 year and The Agenda of Sustainable Development by 2030 year.It is considered, key problems for criminological research by 2030 will be survival of people in the fierce struggle for access to economic and natural resources; counteracting various forms and manifestations of violence and other violations of fundamental human rights and freedoms; ensuring personal and collective security in the system of social interaction; environmental protection; the use of information technology for criminal purposes; counteracting transnational crime and terrorism; drug crime and arms trafficking, etc. In addition, the scientific potential of criminological institutions will be directed to the development of tools and tools to reduce the impact on crime and the social life of such negative social phenomena as poverty, social injustice and inequality, abuse of power, abuse of power by both the authorities and the general population.There is no doubt that, now and in the future, the development of crime will depend on social being, collective thinking and people behavior. In the workings of philosophers, political scientists and sociologists, the state of modern society is characterized by insane dynamism and instability, an increase in entropy, an increase in actual and potential risks, which is difficult to recognize and predict. This means that the existing concepts of explanation for the causes of crime will soon prove to be inoperative, as they were created in the last century on the basis of materialistic dialectics, linear thinking, contemporary ideas about the world of people, a hierarchy of values, rules and norms of people behavior in a stable society.In the long term, applied criminology will evolve by implementing the results of the fourth industrial revolution, in particular Big Data and Analytics, Simulation, Horizontal and Vertical system Integration, Piece Intellect, artificial neural networks.A breakthrough in the development of applied criminology will be made by artificial intelligence, biotechnology and nanotechnology. The use of innovative developments will ensure quick and correct management decisions, will form public opinion, influence the views and moods of a large number of people, correct the negative elements of public consciousness, quickly communicate to the general public the provisions of the current legislation and monitor its compliance. Among other things, digital technologies make it possible to build a system of total control and a mechanism for managing people's behavior in society. Soon by means of artificial intelligence, as well as genetic engineering, it will be possible to diagnose mental disorders, a tendency to misbehavior and criminal behavior, to classify people by degree of trustworthiness, to correct human psychophysiological defects, as well as to negative character traits that influence the choice of wrongdoing. and interests.Conclusions. On the basis of the above, I believe that in the future the value of criminology in solving human problems will increase, and the scope of the results of criminological research - will expand. On the basis of criminology will be a synthesis of industry knowledge about crime, forms and methods of combating it. New tools and instruments will be elaborated to prevent crime, as well as to protect people and property from criminal assault.

The article is devoted to the research of the current state of criminological science and to determine the prospects for its development in the future. The achievements of the national criminology are reviewed, the integration of knowledge about crime and combating it is emphasized, and the coherence and synergy of scientific concepts, the introduction of a systematic method of knowledge of crime and the development of measures of preventive influence on its causes and conditions are substantiated. Criminology examines crime, its causes, criminals and victims of crime, prevention measures. Crime is a kind of objectively dangerous behavior that poses a threat to the individual, the state, business and society. Nowadays, the newest types of objectively dangerous behavior are most often encountered in cyberspace, in the sphere of electronic money circulation, use of artificial intelligence, provision of services, use of natural and labor resources. As an open social system, crime interacts externally with similar phenomena and processes, constantly changing under their influence and spreading in space and time. In addition, being an integral part of social life, crime has the property of self-reproduction and development, linked to the development of society, of changing the living conditions of people.It is concluded that the guidelines for the further development of criminology will be the international goals of global human development set out in the Millennium Declaration UN 2015 year and The Agenda of Sustainable Development by 2030 year.It is considered, key problems for criminological research by 2030 will be survival of people in the fierce struggle for access to economic and natural resources; counteracting various forms and manifestations of violence and other violations of fundamental human rights and freedoms; ensuring personal and collective security in the system of social interaction; environmental protection; the use of information technology for criminal purposes; counteracting transnational crime and terrorism; drug crime and arms trafficking, etc. In addition, the scientific potential of criminological institutions will be directed to the development of tools and tools to reduce the impact on crime and the social life of such negative social phenomena as poverty, social injustice and inequality, abuse of power, abuse of power by both the authorities and the general population.There is no doubt that, now and in the future, the development of crime will depend on social being, collective thinking and people behavior. In the workings of philosophers, political scientists and sociologists, the state of modern society is characterized by insane dynamism and instability, an increase in entropy, an increase in actual and potential risks, which is difficult to recognize and predict. This means that the existing concepts of explanation for the causes of crime will soon prove to be inoperative, as they were created in the last century on the basis of materialistic dialectics, linear thinking, contemporary ideas about the world of people, a hierarchy of values, rules and norms of people behavior in a stable society.In the long term, applied criminology will evolve by implementing the results of the fourth industrial revolution, in particular Big Data and Analytics, Simulation, Horizontal and Vertical system Integration, Piece Intellect, artificial neural networks.A breakthrough in the development of applied criminology will be made by artificial intelligence, biotechnology and nanotechnology. The use of innovative developments will ensure quick and correct management decisions, will form public opinion, influence the views and moods of a large number of people, correct the negative elements of public consciousness, quickly communicate to the general public the provisions of the current legislation and monitor its compliance. Among other things, digital technologies make it possible to build a system of total control and a mechanism for managing people's behavior in society. Soon by means of artificial intelligence, as well as genetic engineering, it will be possible to diagnose mental disorders, a tendency to misbehavior and criminal behavior, to classify people by degree of trustworthiness, to correct human psychophysiological defects, as well as to negative character traits that influence the choice of wrongdoing. and interests.Conclusions. On the basis of the above, I believe that in the future the value of criminology in solving human problems will increase, and the scope of the results of criminological research - will expand. On the basis of criminology will be a synthesis of industry knowledge about crime, forms and methods of combating it. New tools and instruments will be elaborated to prevent crime, as well as to protect people and property from criminal assault. ; Статья посвящена исследованию современного состояния криминологической науки и определению перспектив ее развития в будущем. Осуществлен обзор достижений отечественной криминологии, отмечается интеграция знаний о преступности и борьбе с ней, обосновывается когерентность и синергия научных концепций, внедрение системного метода познания преступности и разработки мер превентивного воздействия на ее причины и условия. Сделан вывод, что ориентирами для дальнейшего развития криминологии будут международные цели глобального человеческого развития, закрепленные в Декларации тысячелетия ООН (2015 г.) и Повестке дня в области устойчивого развития до 2030 года. ; Статтю присвячено дослідженню сучасного стану кримінологічної науки та визначенню перспектив її розвитку у майбутньому. Здійснено огляд здобутків вітчизняної кримінології, наголошено на інтеграції знань про злочинність та боротьбу з нею, обґрунтовано когерентність і синергіюнаукових концепцій, запровадження системного методу пізнання злочинності та розроблення заходів превентивного впливу на її причини і умови. Зроблено висновок, що орієнтирами для подальшого розвитку кримінології будуть міжнародні цілі глобального людського розвитку, закріплені у Декларації тисячоліття ООН (2015 р.) і Порядку денному у сфері сталого розвитку до 2030 року.

The article is devoted to the research of the current state of criminological science and to determine the prospects for its development in the future. The achievements of the national criminology are reviewed, the integration of knowledge about crime and combating it is emphasized, and the coherence and synergy of scientific concepts, the introduction of a systematic method of knowledge of crime and the development of measures of preventive influence on its causes and conditions are substantiated. Criminology examines crime, its causes, criminals and victims of crime, prevention measures. Crime is a kind of objectively dangerous behavior that poses a threat to the individual, the state, business and society. Nowadays, the newest types of objectively dangerous behavior are most often encountered in cyberspace, in the sphere of electronic money circulation, use of artificial intelligence, provision of services, use of natural and labor resources. As an open social system, crime interacts externally with similar phenomena and processes, constantly changing under their influence and spreading in space and time. In addition, being an integral part of social life, crime has the property of self-reproduction and development, linked to the development of society, of changing the living conditions of people.It is concluded that the guidelines for the further development of criminology will be the international goals of global human development set out in the Millennium Declaration UN 2015 year and The Agenda of Sustainable Development by 2030 year.It is considered, key problems for criminological research by 2030 will be survival of people in the fierce struggle for access to economic and natural resources; counteracting various forms and manifestations of violence and other violations of fundamental human rights and freedoms; ensuring personal and collective security in the system of social interaction; environmental protection; the use of information technology for criminal purposes; counteracting transnational crime and terrorism; drug crime and arms trafficking, etc. In addition, the scientific potential of criminological institutions will be directed to the development of tools and tools to reduce the impact on crime and the social life of such negative social phenomena as poverty, social injustice and inequality, abuse of power, abuse of power by both the authorities and the general population.There is no doubt that, now and in the future, the development of crime will depend on social being, collective thinking and people behavior. In the workings of philosophers, political scientists and sociologists, the state of modern society is characterized by insane dynamism and instability, an increase in entropy, an increase in actual and potential risks, which is difficult to recognize and predict. This means that the existing concepts of explanation for the causes of crime will soon prove to be inoperative, as they were created in the last century on the basis of materialistic dialectics, linear thinking, contemporary ideas about the world of people, a hierarchy of values, rules and norms of people behavior in a stable society.In the long term, applied criminology will evolve by implementing the results of the fourth industrial revolution, in particular Big Data and Analytics, Simulation, Horizontal and Vertical system Integration, Piece Intellect, artificial neural networks.A breakthrough in the development of applied criminology will be made by artificial intelligence, biotechnology and nanotechnology. The use of innovative developments will ensure quick and correct management decisions, will form public opinion, influence the views and moods of a large number of people, correct the negative elements of public consciousness, quickly communicate to the general public the provisions of the current legislation and monitor its compliance. Among other things, digital technologies make it possible to build a system of total control and a mechanism for managing people's behavior in society. Soon by means of artificial intelligence, as well as genetic engineering, it will be possible to diagnose mental disorders, a tendency to misbehavior and criminal behavior, to classify people by degree of trustworthiness, to correct human psychophysiological defects, as well as to negative character traits that influence the choice of wrongdoing. and interests.Conclusions. On the basis of the above, I believe that in the future the value of criminology in solving human problems will increase, and the scope of the results of criminological research - will expand. On the basis of criminology will be a synthesis of industry knowledge about crime, forms and methods of combating it. New tools and instruments will be elaborated to prevent crime, as well as to protect people and property from criminal assault. ; Статья посвящена исследованию современного состояния криминологической науки и определению перспектив ее развития в будущем. Осуществлен обзор достижений отечественной криминологии, отмечается интеграция знаний о преступности и борьбе с ней, обосновывается когерентность и синергия научных концепций, внедрение системного метода познания преступности и разработки мер превентивного воздействия на ее причины и условия. Сделан вывод, что ориентирами для дальнейшего развития криминологии будут международные цели глобального человеческого развития, закрепленные в Декларации тысячелетия ООН (2015 г.) и Повестке дня в области устойчивого развития до 2030 года. ; Статтю присвячено дослідженню сучасного стану кримінологічної науки та визначенню перспектив її розвитку у майбутньому. Здійснено огляд здобутків вітчизняної кримінології, наголошено на інтеграції знань про злочинність та боротьбу з нею, обґрунтовано когерентність і синергіюнаукових концепцій, запровадження системного методу пізнання злочинності та розроблення заходів превентивного впливу на її причини і умови. Зроблено висновок, що орієнтирами для подальшого розвитку кримінології будуть міжнародні цілі глобального людського розвитку, закріплені у Декларації тисячоліття ООН (2015 р.) і Порядку денному у сфері сталого розвитку до 2030 року.

M¥ss Keta est l'ange « aux lunettes de soir » et au visage voilé. Le fait de cacher son identité lui permet de « dire la vérité par rapport aux contraintes de la société contemporaine. Elle est une performer situationniste, une rapper avec une allure punk, une icône pop. M¥ss Keta habite à Milan, et il ne pourrait en être autrement. Il s'agit d'une artiste capable de s'emparer du phallocentrisme de la musique rap pour en bouleverser la dialectique. Ses chansons se caractérisent par un ludisme exacerbé, qui se prête à plusieurs niveaux de lecture. La façon par laquelle elle se présente au public est très ironique et parfois dérangeante. De cette manière, M¥ss pousse son public à mettre en discussion ses points de repère. Les thématiques qu'elle aborde sont très actuelles ; elle parle de liberté sexuelle, de religion, de politique, et d'autodétermination. L'objectif de cet article est de présenter la prise de parole d'une chanteuse contemporaine contre les stéréotypes de genre associés traditionnellement à la femme. L'argumentation que nous proposons se structure autour de deux parcours différents : l'un concerne le concept d'identité, l'autre aborde l'idée d'autodétermination. Cette démarche nous permettra de synthétiser la lutte de l'artiste contre les clichés qui envisagent encore au XXIe siècle la femme comme faisant partie du « sexe-faible ». ; M¥ss Keta es el ángel "con gafas de noche" y con el rostro tapado. Ocultar su identidad le permite "decir la verdad" sobre las limitaciones de la sociedad que la rodea. Es una intérprete situacionista, una rapera con un look punk, un icono del pop. M¥ss Keta vive, ¡no podría ser de otra manera !, en Milán. Es una artista capaz de hacer suyo el falocentrismo de la música rap para alterar su dialéctica. Sus canciones se caracterizan por un entretenimiento exacerbado, que se presta a varios niveles de lectura. La forma en que se presenta ante el público es muy irónica y a veces perturbadora. De este modo, M¥ss incita a su público a discutir sus visiones. Los temas que aborda son muy actuales ; habla de libertad sexual, religión, política y autodeterminación. El objetivo de este artículo es presentar el discurso de una cantante contemporánea contra los estereotipos de género, tradicionalmente asociados a la mujer. La reflexión que proponemos se estructura en torno a dos aspectos fundamentales : uno se refiere al concepto de identidad y el otro a la idea de autodeterminación. Este enfoque nos permitirá sintetizar la lucha de la artista contra los tópicos que todavía en el siglo XXI conciben a la mujer como parte del "sexo débil". ; M¥ss Keta é um anjo "de óculos escuros", e com o rosto encoberto por um véu. O fato de ocultar a sua identidade lhe permite "dizer a verdade" sobre as tensões que cercam a sociedade. Ela é uma performer situacionista, uma rapper com estilo punk, uma ícone pop. M¥ss Ketta mora em Milão, e não poderia ser diferente. Trata-se de uma artista capaz de assumir o controle do falocentrismo da música rap para virar a sua dialética do avesso. Suas músicas se caracterizam por um ludismo exacerbado, suscetível a inúmeras interpretações. Ela se apresenta ao público de uma forma muito irônica e, às vezes, perturbadora. Dessa maneira, M¥ss leva seus admiradores a discutirem sua própria visão de mundo. As temáticas que ela aborda são extremamente atuais ; ela fala de liberdade sexual, de religião, de política, e de autodeterminação. O objetivo deste artigo é analisar a posição de uma cantora contemporânea contra os estereótipos de gênero tradicionalmente associados à mulher. A argumentação proposta se estrutura em torno de dois eixos : um abrange o conceito de identidade e o outro aborda a ideia de autodeterminação. Esta análise nos permitirá sintetizar a luta da artista contra clichês que, em pleno século XXI, ainda associam a mulher ao "sexo frágil". ; M¥ss Keta is the "night-glasses" angel whose face is in disguise. Her secret identity helps her to tell the truth about modern society's constraints. She is a situationist singer, a punk artist, and a pop icon. M¥ss lives in Milan, which could not be otherwise. She harnesses the phallocentric mentality of rap music in order to upset its dialectics. Her songs are highly ludic and can be interpreted at different levels. Her performance style is sarcastic and perturbing. This approach makes her viewers reshape the borders of their comfort zone. She sings about sexual freedom, spirituality, democracy, and self-determination ; the issues she deals with are address-day. The purpose of this essay is to present this singer's resistance to gender stereotypes. We propose inquiries into the argumentation of two different aspects of this rapper's poetics : first, we take into account the concept of identity, and then we investigate the idea of self-determination. The purpose of this paper is to synthesize the struggle of M¥ss Keta against societal misogynistic clichés. Where women are perceived as a "weaker sex."

The Purpose is to investigate the legal cultural phenomenon in the riches of the contours of its essence, raising the level of this phenomenon as part of the system of determinants of the optimization of ideology of state-building in modern Ukraine. Methodology. The study is based on the principles of materialist dialectics and the principles of historicism, social determinism, complexity. The scientific novelty. The cultural and legal factors of optimization of the ideology of state-building are conceptually considered for the first time in modern Ukraine; three methodological points that should be targeted in the definition of «legal culture» are outlined; the definition of legal culture is improved; a working template program of improvement and increase of the level of legal culture in contemporary Ukrainian society is developed; four key conceptual areas of the program are outlined. Conclusions. Legal culture can be defined as a separate category to mark the legal system which was historically formed and the institutions of a state-organized society that are correlated with it, and also the legal knowledge and motives, forms, techniques and methods of legal activities, values, estimates with the necessity inherent to every people, class, nation, community groups, to the individual person at a certain stage of their development. Rise of the level of legal awareness is one of the leading systematic factors, cultural and code keys to optimizing the development of state-building ideology in the conditions of today's Ukraine. The program for the improvement and enhancement of legal culture in contemporary Ukrainian society is composed of four major conceptual areas: the growth of basic legal literacy; the rise of their legal awareness; the increase of theoretical justification of the existing legal reality, the prospects for its future development, the increase of the efficiency of the legal theory; progressive formation of legal ideology. ; Цель работы. Исследовать правовой культурный феномен в богатстве контуров его сущности, повышение уровня данного явления как составляющую системы детерминант оптимизации развития идеологии государственного строительства в современной Украине. Методология. В основу работы положены принципы материалистической диалектики, а также принципы историзма, социального детерминизма, комплексности, диалектического единства социальной теории и социальной практики, конкретно-исторический подход. Научная новизна. Полученные результаты исследования, которые резюмируют научную новизну, можно сформулировать в виде таких тезисов: на концептуальном уровне впервые рассмотрен культурно-правовой фактор оптимизации развития идеологии государственного строительства в современной Украине; обозначены три методологических момента, на которые следует ориентироваться при определении «правовой культуры»; усовершенствовано определение понятия правовой культуры, раскрыто целостное содержание данного понятия, названы пять преимуществ предложенного понятийно-категориального определения; выяснены четыре специфические черты правового культурного явления; обоснована необходимость проведения комплексных, взвешенных философско-научных исследований правовой культуры; разработан рабочий шаблон программы усовершенствования и повышения уровня правовой культуры в современном украинском обществе, обозначены четыре ведущие концептуальные направления данной программы. Выводы. Правовая культура – отдельная категория для обозначения исторически сложившейся правовой системы, институтов государственно-организованного общества, которые с ней коррелируют, а также обусловленных их деятельностью правовых знаний и мотивов, форм, способов и методов правовой деятельности, ценностей, оценок, с необходимостью присущих каждому народу, классу, нации, другой социальной группе, отдельной личности на определённом этапе их развития. Повышение уровня правовой культуры – это один из ведущих системных факторов, культурно-кодовых ключей к оптимизации развития идеологии государственного строительства в условиях современной Украины. Программа по усовершенствованию и повышению уровня правовой культуры в современном украинском обществе состоит из четырёх ведущих концептуальных направлений: рост элементарной правовой грамотности граждан; повышение их правовой образованности; повышение теоретического обоснования существующей правовой реальности, перспектив её дальнейшего развития, увеличение эффективности теории права; формирование прогрессивной правовой идеологии. ; Мета роботи. Дослідити правовий культурний феномен у багатстві контурів його сутності, підвищення рівня даного явища як складову системи детермінант оптимізації розвитку ідеології державотворення в сучасній Україні. Методологія. В основу роботи покладено принципи матеріалістичної діалектики, а також принципи історизму, соціального детермінізму, комплексності, діалектичної єдності соціальної теорії та соціальної практики, конкретно-історичний підхід. Наукова новизна. Отримані результати дослідження, що резюмують наукову новизну, можна сформулювати у вигляді таких тез: на концептуальному рівні вперше розглянуто культурно-правовий чинник оптимізації розвитку ідеології державотворення в сучасній Україні; окреслено три методологічні моменти, на які слід орієнтуватися під час визначення «правової культури»; удосконалено визначення поняття правової культури, розкрито цілісний зміст даного поняття, названо п'ять переваг запропонованого понятійно-категоріального визначення; з'ясовано чотири специфічні риси правового культурного явища; обґрунтовано необхідність проведення комплексних, виважених філософсько-наукових досліджень правової культури; розроблено робочий шаблон програми вдосконалення й підвищення рівня правової культури в сучасному українському суспільстві, окреслено чотири провідні концептуальні напрямки даної програми. Висновки. Правова культура – окрема категорія для позначення правової системи, що історично склалася, інститутів державно-організованого суспільства, які з нею корелюють, а також обумовлених їх діяльністю правових знань і мотивів, форм, способів і методів правової діяльності, цінностей, оцінок, із необхідністю притаманних кожному народу, класу, нації, іншій соціальній групі, окремій особистості на певному етапі їх розвитку. Підвищення рівня правової культури – це один із провідних системних чинників, культурно-кодових ключів до оптимізації розвитку ідеології державотворення в умовах сучасної України. Програма щодо вдосконалення й підвищення рівня правової культури в сучасному українському суспільстві складається з чотирьох провідних концептуальних напрямів: зростання елементарної правової грамотності громадян; підвищення їх правової освіченості; підвищення теоретичного обґрунтування існуючої правової реальності, перспектив її подальшого розвитку, збільшення ефективності теорії права; формування прогресивної правової ідеології.

Наиболее известной из всех реформ середины XIX в. является судебная реформа, которая обычно трактуется в литературе как самая прогрессивная из всех реформ того времени. Ученые считают ее и самой последовательной. Предметом исследования настоящей работы является нормы УПК РФ 2001 г., Устава уголовного судопроизводства 1864 г. и иных нормативных правовых актов, регламентирующих институт апелляции в уголовном судопроизводстве.Целью данной работы является исследование роли Устава уголовного судопроизводства в становлении и развитии института апелляции в России, а также разработка предложений по совершенствованию правовых основ апелляционного производства. Задачами исследования являются: изучение дореформенного этапа в Древней Руси, когда ни Русская Правда (XI в.), ни Псковская и Новгородская судные грамоты XIV-XV вв. не предусматривали возможность обжалования постановлений суда; анализ этапа, связанного с проведением судебной реформы и принятием Устава уголовного судопроизводства 1864 г., в котором вопросы апелляционного обжалования судебных постановлений наиболее четко урегулированы; исследование периода с 1917 г. по 2001 г., когда апелляции как формы обжалования не вступивших в законную силу судебных решений в российском уголовно-процессуальном законодательстве не существовало; изучение современной реформы института обжалования в уголовном судопроизводстве России; разработка предложений по совершенствованию действующего института апелляции с учетом исторического опыта Устава уголовного судопроизводства 1864 г. Методологической основой работы является материалистическая диалектика, которая позволяет изучить совокупный правовой опыт апелляционного производства в России по Уставу уголовного судопроизводства 1864 г. для уголовного судопроизводства современной России. Использован комплексный, системный и информационный подходы, а также общенаучные и частные методы познания (исторический, системно-структурный, сравнительно-правовой, статистический и др.). Изменением порядка проверки и пересмотра судебных постановлений по уголовным делам объясняется возросший интерес к апелляции, требующей теоретического осмысления отечественного исторического и своевременного опыта апелляционного обжалования судебных постановлений.Наиболее актуально исследование основных положений судебной реформы 1864 г., поскольку именно в Уставе уголовного судопроизводства впервые был закреплен институт апелляции в уголовном процессе. В настоящее время происходит процесс обновления процедуры апелляционного обжалования, остро встает вопрос об исторических корнях современной судебной реформы, в связи с чем необходимо провести параллели между основными положениями Устава уголовного судопроизводства 1864 г. и действующим УПК РФ 2001 г. ; The judicial reform carried out in the middle of the XIX century is considered by scholars to be the most advanced and the most consistent of all the reforms conducted at that time. The subject of the research is the rules of the Criminal Procedural Code of the Russian Federation of 2001, the Criminal Procedural Charter of 1864 and other regulatory legal acts governing the institution of appeal in criminal procedure. The aim of the present work is studying the role of the Criminal Procedural Charter in formation and development of the institution of appeal in Russia as well as the working out the suggestions aimed at the improvement of the legal foundations of the appeal procedure. The tasks set forth before the investigation are the following ones: the study of the pre-reform period of the Ancient Russia when neither «The Russian Truth» (the Ancient Russia's Code of Rules) (XI c.), nor «The Pskov Paper» и «The Novgorod Paper» (the law codes) of the XIV-XV centuries could provide for the court decisions' appeals; the analysis of the stage connected with the conducting of the judicial reform and the adoption of the Criminal Procedural Charter of 1864 which contains the detailed account of the appeals of the court judgments; the study of the period from 1917 to 2001 when in the Russian criminal procedural legislation there was no such form as appeal for the unenforced court judgments; the development of suggestions on the improvement of acting institution of the appeal taking into consideration the historical experience of the Criminal Procedural Charter of 1864. The methodological foundation of the work is the materialist dialectics which enables to learn the generalized legal experience of the appeal procedure in Russia under the Criminal Procedural Charter of 1864 and its significance for the current criminal procedure in Russia. There have been applied the complex, systemic and informational approaches as well as general and special scientific methods of cognition (the historical one, the systemic structural, the comparative legal, the statistical methods and others). The growing interest to the institution of the appeal is connected with the alteration of the order of judicial review of criminal cases which have not been enacted and demands thorough theoretical analysis of the domestic historical and contemporary experience of judgment appeals. The study of the main provisions of the judicial reform of 1864 has appeared the most relevant one, since the Criminal Procedural Charter has fixed for the first time the institution of the appeal in criminal procedure. Nowadays, when the institution of appeal is being updated and renewed, the issue of historical origins of the current judicial reform proves to be increasingly relevant; all this brings up the necessity to look for common features in the main provisions of the Criminal Procedural Charter of 1864 and the acting Criminal Procedural Code of the Russian Federation of 2001.

The Purpose is to investigate the legal cultural phenomenon in the riches of the contours of its essence, raising the level of this phenomenon as part of the system of determinants of the optimization of ideology of state-building in modern Ukraine. Methodology. The study is based on the principles of materialist dialectics and the principles of historicism, social determinism, complexity. The scientific novelty. The cultural and legal factors of optimization of the ideology of state-building are conceptually considered for the first time in modern Ukraine; three methodological points that should be targeted in the definition of «legal culture» are outlined; the definition of legal culture is improved; a working template program of improvement and increase of the level of legal culture in contemporary Ukrainian society is developed; four key conceptual areas of the program are outlined. Conclusions. Legal culture can be defined as a separate category to mark the legal system which was historically formed and the institutions of a state-organized society that are correlated with it, and also the legal knowledge and motives, forms, techniques and methods of legal activities, values, estimates with the necessity inherent to every people, class, nation, community groups, to the individual person at a certain stage of their development. Rise of the level of legal awareness is one of the leading systematic factors, cultural and code keys to optimizing the development of state-building ideology in the conditions of today's Ukraine. The program for the improvement and enhancement of legal culture in contemporary Ukrainian society is composed of four major conceptual areas: the growth of basic legal literacy; the rise of their legal awareness; the increase of theoretical justification of the existing legal reality, the prospects for its future development, the increase of the efficiency of the legal theory; progressive formation of legal ideology. ; Цель работы. Исследовать правовой культурный феномен в богатстве контуров его сущности, повышение уровня данного явления как составляющую системы детерминант оптимизации развития идеологии государственного строительства в современной Украине. Методология. В основу работы положены принципы материалистической диалектики, а также принципы историзма, социального детерминизма, комплексности, диалектического единства социальной теории и социальной практики, конкретно-исторический подход. Научная новизна. Полученные результаты исследования, которые резюмируют научную новизну, можно сформулировать в виде таких тезисов: на концептуальном уровне впервые рассмотрен культурно-правовой фактор оптимизации развития идеологии государственного строительства в современной Украине; обозначены три методологических момента, на которые следует ориентироваться при определении «правовой культуры»; усовершенствовано определение понятия правовой культуры, раскрыто целостное содержание данного понятия, названы пять преимуществ предложенного понятийно-категориального определения; выяснены четыре специфические черты правового культурного явления; обоснована необходимость проведения комплексных, взвешенных философско-научных исследований правовой культуры; разработан рабочий шаблон программы усовершенствования и повышения уровня правовой культуры в современном украинском обществе, обозначены четыре ведущие концептуальные направления данной программы. Выводы. Правовая культура – отдельная категория для обозначения исторически сложившейся правовой системы, институтов государственно-организованного общества, которые с ней коррелируют, а также обусловленных их деятельностью правовых знаний и мотивов, форм, способов и методов правовой деятельности, ценностей, оценок, с необходимостью присущих каждому народу, классу, нации, другой социальной группе, отдельной личности на определённом этапе их развития. Повышение уровня правовой культуры – это один из ведущих системных факторов, культурно-кодовых ключей к оптимизации развития идеологии государственного строительства в условиях современной Украины. Программа по усовершенствованию и повышению уровня правовой культуры в современном украинском обществе состоит из четырёх ведущих концептуальных направлений: рост элементарной правовой грамотности граждан; повышение их правовой образованности; повышение теоретического обоснования существующей правовой реальности, перспектив её дальнейшего развития, увеличение эффективности теории права; формирование прогрессивной правовой идеологии. ; Мета роботи. Дослідити правовий культурний феномен у багатстві контурів його сутності, підвищення рівня даного явища як складову системи детермінант оптимізації розвитку ідеології державотворення в сучасній Україні. Методологія. В основу роботи покладено принципи матеріалістичної діалектики, а також принципи історизму, соціального детермінізму, комплексності, діалектичної єдності соціальної теорії та соціальної практики, конкретно-історичний підхід. Наукова новизна. Отримані результати дослідження, що резюмують наукову новизну, можна сформулювати у вигляді таких тез: на концептуальному рівні вперше розглянуто культурно-правовий чинник оптимізації розвитку ідеології державотворення в сучасній Україні; окреслено три методологічні моменти, на які слід орієнтуватися під час визначення «правової культури»; удосконалено визначення поняття правової культури, розкрито цілісний зміст даного поняття, названо п'ять переваг запропонованого понятійно-категоріального визначення; з'ясовано чотири специфічні риси правового культурного явища; обґрунтовано необхідність проведення комплексних, виважених філософсько-наукових досліджень правової культури; розроблено робочий шаблон програми вдосконалення й підвищення рівня правової культури в сучасному українському суспільстві, окреслено чотири провідні концептуальні напрямки даної програми. Висновки. Правова культура – окрема категорія для позначення правової системи, що історично склалася, інститутів державно-організованого суспільства, які з нею корелюють, а також обумовлених їх діяльністю правових знань і мотивів, форм, способів і методів правової діяльності, цінностей, оцінок, із необхідністю притаманних кожному народу, класу, нації, іншій соціальній групі, окремій особистості на певному етапі їх розвитку. Підвищення рівня правової культури – це один із провідних системних чинників, культурно-кодових ключів до оптимізації розвитку ідеології державотворення в умовах сучасної України. Програма щодо вдосконалення й підвищення рівня правової культури в сучасному українському суспільстві складається з чотирьох провідних концептуальних напрямів: зростання елементарної правової грамотності громадян; підвищення їх правової освіченості; підвищення теоретичного обґрунтування існуючої правової реальності, перспектив її подальшого розвитку, збільшення ефективності теорії права; формування прогресивної правової ідеології.

У статті розглядаються філософсько-юридичні підходи щодо проникнення за допомогою абстрактного мислення в сутність муніципального права України, його змістовну частину і форми, причини і закономірності розвитку,а також з'ясування способу інституціоналізації парадигми зазначеного права як юридичного буття, його концепції, осмислення його місця в правовій системі. Аналіз проблем муніципального права, його принципів має теоретичне і практичне значення для розвитку всієї правової думки в сучасній Україні. Парадигма дозволяє вибудовувати належну раціональну методологічну модель високого ступеня узагальнення, яка, у свою чергу, допомагає розробляти конкретні проблеми правової філософії в руслі певних світоглядних поглядів і вихідних принципів пізнання на прикладі права на місцеве самоврядування та формування інститутів муніципального права. У системі місцевого самоврядування мають прояви такі форми безпосереднього вираження публічної влади, які відсутні або асоціюються з системою влади державної. Тому державна влада та місцева (муніципальна) влада це лише два напрямки, за якими народ здійснює свою публічну владу. Діючий правовий механізм публічного регулювання суспільних відносин дозволяє залежно від територіальних основ місцевого самоврядування здійснювати три рівні місцевої муніципальної влади. Еволюція місцевого самоврядування, таким чином, багаторазово підсилює державну природу муніципальних інститутів, з'єднавши місцеві справи із загальнодержавними завданнями і поставивши обрані органи місцевого самоврядування в адміністративну та фінансову залежність від уряду, міністерств та інших відомств. ; The article considers philosophical and legal aspects of understanding of essence of the municipal law, its structure and forms, the reasons and tendencies developments. On pages of article can learn about judgments what is paradigm of the municipal law as scientific phenomenon, its concepts. The analysis of law principles for the municipal law has theoretical and practical value. Not only principles are legal categories but also they can accumulate ideological sources from philosophical, historical, ethical and political views in themselves and have especial object of researches by all branches of a science. Philosophical paradigm allows create rational model of a high degree of generalization and ascertain the nature of origin of the municipal law and its principles. Paradigm is considered as complex of world outlook principles of scientific community. Researches of the theory of municipal law and the legislation are carried out by many Ukrainian scholars. A new paradigm focuses attention on legal interaction processes relations as to objects of research on the basis of principles of dialectics. Modern law science uses principles of theories of self-government (Synergetic) for studying problems of social science and law. Now we are eyewitnesses of the beginning of process of acceptance new paradigm by scientists who work in sphere of jurisprudence. They use a new paradigm. It allows us to develop the municipal law and its main principles regarding the branch of science. As well as bases of the municipal law will must be implemented in certain conditions of place and time. The municipal law is system of norms and principles that adjust and protect public relations in sphere of existence and functioning of local self-government and other local public relations. The municipal law is branch of public law as well as the constitutional, administrative and financial branches of law. Researchers of the municipal law of Ukraine are included into three groups of authors. The first group of research scholars asserts that municipal local authority is not state authority. They define that municipal local authority is not independent kind of state authority in system of democracy. The second group of scholars is of opinion that municipal local authority is a kind of state authority or a kind of public authority. Authors of the theory of municipal law are also taking part in the third intermediate group that define municipal local authority as a combination of authority of public and state types at once. In the Ukraine, municipal local authority or local municipal authorities play a highly influential role in society. Municipal local authority is manner of realization of municipal rights and freedom. It is necessary a precise control and adhere to municipal rights and freedom because this is a guarantee of stability and efficiency of the functioning of municipal local authority or local self-government. The analysis of nature origin of municipal local authority allows speak about existence its as state authority and local self-government that they are independent power structures on the basis of the Constitution of Ukraine. The value of local self-government (or «local self-governance». This is the definition used now. – Author's note) consists in that necessity of civil society is confirmed by factor of prevention of civil and interpersonal wars or violation of law of neighbouring tenements on this or that state territory. The given condition is reached by an establishment of a local legal regime for the peace existence of people as a whole. In our opinion if the government will not recognize local self-government as law phenomenon in that case it remain without attention and will not be used in public forms of activity of people and the pure democracy as a whole. Local self-government will promote in the given case to development of the initiative and independence of citizens at the local territorial level. Thus the state authority and municipal local authority are two directions with the help of which people carries out its authority – democracy.

Critical Toponymy: Place names in political, historical and commercial landscapes contains a selection of double-blind peer-reviewed papers from the 4th International Symposium on Place Names that took place 18-20 September 2017 in Windhoek, Namibia. These papers present current thinking on how the critical turn in social sciences is manifested in toponymic research, not only locally but also internationally. As such it includes research on place names from South Africa, Namibia, Zimbabwe, Austria, Slovenia, Central America and even the former Czechoslovakia. The contributions show that the etymology of place names are never purely linguistic – social, political, commercial and other factors influence the giving, use and adaptations of these linguistic and cultural artefacts. Furthermore, given their high symbolic content, place names also serve as political and commercial currency. Place names are therefore important symbolic markers in preserving or changing cultural identities, and in marking or facilitating socio-political changes and relations. Critical Toponymy showcases the many ways in which the representational potential of place names can be deployed in different contexts. Scholars as well as practitioners in toponymy and sociolinguistics will find this an illuminating read.

The 2nd ASEAN reader -- Contents -- Preface -- Director's message -- Foreword: New challenges for ASEAN: Wang Gungwu -- Member states of ASEAN -- Section I: ASEAN: Institutional redesign and dynamics -- Introduction -- 1. Early Southeast Asian political systems -- 2. Post-colonial Southeast Asia -- 3. Post-war regional co-operation -- 4. The formation of ASEAN -- 5. Institutional framework: recommendations for change -- 6. The structure of decision-making -- 7. The association of Southeast Asian nations: challenges and responses -- 8. ASEAN institution building -- 9. ASEAN during the crisis -- 10. The "ASEAN way" -- 11. ASEAN and non-interference -- 12. ASEAN: an image problem -- 13. Intramural challenges to the "ASEAN way" -- 14. Strategic centrality: Indonesia's changing role in ASEAN -- Section II: Membership expansion on a new political canvas -- Introduction -- 15. Intra-ASEAN political, security and economic co-operation -- 16. ASEAN and Indochina: the dialogue -- 17. Challenges for society and politics -- 18. Expectations and experiences of the new members: a Vietnamese perspective -- 19. Between China and ASEAN: the dialectics of recent Vietnamese foreign policy -- 20. Vietnam and its neighbours: the border dispute dimension -- 21. ASEAN enlargement and Myanmar -- 22. The ASEAN troika on Cambodia -- 23. The greater Mekong subregion: an ASEAN issue -- 24. The security challenges in the GMS -- 25. The GMS co-operation within the ASEAN context -- 26. Impact of ASEAN enlargement on GMS countries -- 27. Neighbourhood watch and the east TIMOR/ACEH crises -- Section III: Society, culture and religion: ingredients for a new tapestry -- Introduction -- 28. Managing mobilization and migration of Southeast Asia's population -- 29. Media in Southeast Asia -- 30. The role of education in ASEAN economic growth -- 31. Climbing up the technological ladder -- 32. Human rights and regional order -- 33. Promoting human rights -- 34. Human security in Vietnam, Laos, and Cambodia -- 35. Role of nonstate actors in building an ASEAN community -- 36. Ethnicity and religion in social development -- 37. ASIA: Al Qaeda's new theatre -- 38. Islam and society in Southeast Asia after 11 September -- 39. Islam in Southeast Asia: at the crossroads -- 40. Building knowledge societies: ASEAN in the information age -- 41. ASEAN, the wider region and the world: the social agenda -- Section IV: economics, modernization, and crisis: AFTA and after -- Introduction -- 42. The ASEAN model of regional co-operation -- 43. The ASEAN free trade area: the search for a common prosperity -- 44. Co-operation and institutional transformation in ASEAN: insights from the AFTA project -- 45. AFTA and the politics of regional economic co-operation -- 46. Intra-ASEAN economic co-operation -- 47. The expansion of AFTA -- 48. AFTA = another futile trade area? -- 49. Foreign direct investment in ASEAN: can AFTA make a difference? -- 50. Privatization and deregulation in ASEAN -- 51. ASEAN and the ASEAN crisis -- 52. External capital flows and policy challenges in the ASEAN economies -- 53. ASEAN and the idea of an "ASIAN monetary fund" -- Section V: geopolitics, defence and security -- Introduction -- 54. Is ASEAN a security organization? -- 55. A post-cold war architecture for peace and security -- 56. ASEAN and the Southeast Asian security complex -- 57. The ASEAN regional forum -- 58. The ASEAN-ISIS and CSCAP experience -- 59. Evolution of the security dialogue process in the Asia-pacific region -- 60. New security issues and the impact on ASEAN -- 61. The limits of conflict resolution in Southeast Asia -- 62. Alternative security models: implications for ASEAN -- 63. Disputes in the South China Sea: approaches for conflict management -- 64. Integrating ASEAN and fragmenting ARF in a subregional and regional context -- 65. Northeast Asia and ASEAN: security linkages, imalications, and arrangements -- 66. Asia-pacific security: strategic trends and military developments -- 67. The interrelationship between global and regional security issues -- Section VI: ASEAN and multilateral relations -- Introduction -- 68. ASEAN and the north-south dialogue -- 69. The parallel tracks of Asian multilateralism -- 70. ASEAN and the international trading system -- 71. EU-ASEAN relationship -- 72. The ASIAN crisis seen from Europe -- 73. The ASEM process and co-operative engagement in the 21st century -- 74. ASEAN and the Asia-Europe meeting -- 75. APEC and ASEAN: complementing or competing? -- 76. APEC and ASEAN: new roles, new directions -- 77. The ASIAN crisis and the adequacy of regional institutions -- 78. AFTA and NAFTA: complementing or competing? -- 79. Regionalism and economic integration in East Asia -- 80. ASEAN policy responses to North American and European trading agreements -- Section VII: significant others: ASEAN and nation-states -- Introduction -- 81. ASEAN's engagement with the U.S. in the 21st century -- 82. Is there a U.S. strategy for East Asia? -- 83. The United States and the aborted Asian monetary fund -- 84. Trends in U.S. politics and their implications for America's Asian policy -- 85. ASEAN-China relations turn the corner -- 86. ASEAN's role in the Chinese foreign policy framework -- 87. ASEAN–China trade and investment relations -- 88. China–ASEAN free trade area -- 89. The rhetoric of Australia's regional policy -- 90. The ASEAN-10 and Japan -- 91. Outlook for Japanese FDI in ASEAN -- 92. ASEAN's role in integrating Russia into the Asia-pacific economy -- 93. ASEAN in India's foreign policy -- Section VIII: the changing landscape: ASEAN going forward -- Introduction -- 94. ASEAN towards 2020: strategic goals and critical pathways -- 95. The evolving regional role of ASEAN -- 96. The future of ASEAN -- 97. Prospects for intra- and extraregional relations -- 98. Future directions for ASEAN -- 99. ASEAN's past and the challenges ahead -- 100. ASEAN vision 2020 and the Hanoi plan of action -- 101. Overview of the political dimension of ASEAN's security -- 102. ASEAN in a new Asia -- 103. Towards an ASEAN economic community -- 104. Institutional reforms to achieve ASEAN market integration -- 105. Region, security and the return of history -- Documentation -- List of Abbreviations -- Bibliography -- The Contributors -- The Compilers.