Suchergebnisse

This paper explores the issue of knowledge management in modern Democracies, along with the demands posed by the truth problem. While a singular concept of truth can neither be epistemically safe, thus becoming flexible for partial or subjective demonstrations of its authentic or ideal value, nor applicable for every society, it can still take the form of a critical consensus, based on two new principles that are introduced here. The continuity of such a consensus that lies beyond the manipulation of an un-ethical rhetoric or demagogy can safeguard the existence of the Polis, without having to cease espousing typical logic syllogisms as well as the moral qualities that are essential for a meaningful way of social and political life. If not conducive to the collective good, the search for truth remains futile in the practical level of making people's lives better and of enhancing their common bonds. ; У цій статті розглядається питання управління знаннями в сучасних демократіях, а також проблема істини. У той час як сингулярне поняття істини не може бути ні епістемічно безпечним, таким чином, стаючи гнучким для часткових або суб'єктивних проявів свого аутентичного або ідеального значення, ні застосовуваним для будь-якого суспільства, воно все ще може приймати форму критичного консенсусу на основі двох нових принципів, що постулюються у даній статті. Безперервність такого консенсусу, що лежить за межами маніпулювання неетичною риторикою або демагогією, може гарантувати наявність Полісу, без необхідності припинення підтримуючих типову логіку силогізмів, а також моральних якостей, які необхідні для осмисленої участі у соціальному та політичному житті. Пошук істини, якщо він не сприяє колективному благу, залишається марним в практичному сенсі покращення життя людей. Aristotle (1887-1902). The Politics of Aristotle. Translated by W. L. Newman, 4 vols., University Press, Oxford. Cicero (1933). De Natura Deorum & Academica. Translated by H. Rackham, Harvard University Press, (Loeb). Dahl, R. (1998). On Democracy. Yale University Press, New Haven-London. Diels, H. and Kranz,W. (1951).Die Fragmente der Vorsokratiker, 6thedition, Weidmann, Berlin. Field, H. (1986). The Deflationary Conception of Truth. In: G. MacDonald and C. Wright (eds.),Fact, Science and Morality, Blackwell, Oxford. Horwich, P. (ed.) (1994). Theories of Truth. Dartmouth, New York. James, W. (1907).Pragmatism, A New Name for Some Old Ways of Thinking, Popular Lectures on Philosophy. Longmans, Green, and Company, New York. James, W. (1909).The Meaning of Truth, A Sequel to 'Pragmatism'. Longmans, Green, and Company, New York. Jill, F. (2005). A Democracy of Distinction. The University of Chicago Press, Chicago and London. Joachim, H. H. (1906). The Nature of Truth. Clarendon Press, Oxford. Katsimanis Kyriakos (1979). Praktiki filosofia kai politico ithos tou Sokrati. France, Université de Paris - Sorbonne - Paris IV. Kitcher, P. (2001). Science, Truth, and Democracy. Oxford University Press, New York. Künne W. (2003). Conceptions of Truth. Clarendon, Oxford. Lansford, T. (2007). Democracy. Benchmark Books, NY. Pelegrinis Theodosios (2004). Lexiko tis Filosofias. Ellinika Grammata, Athens. Platon (1962-1982). Oeuvres Complètes, Tome I-XIII, Les Belles Lettres, Paris. Pomeroy A. (1999).Arius Didymus: Epitome of Stoic Ethics. Society of Biblical Literature, Atlanta. Wright, C. (1992). Truth and Objectivity. Harvard University Press, Cambridge, MA. Wilson, E. (1976). Academic Vigilantism and the Political Significance of Sociobiology. In: Bioscience, 26, 187-190.

Problem setting. The problem is to investigate how the French legal philosopher Michel Villey (1914-1988) understood the exigency of "dialectics" in our understanding of legal philosophy and of legal doctrine, as well as in judicial activities. In the article we stressed that Villey used this exigency of "dialectics" on one side in a heuristic and practical setting of judicial activity in reference to language, and on the other, imposed the character "dialectics" as a philosophical emblem reserved to a specific philosophical tradition. As to the latter, Michel Villey used the exigency of "dialectics" to justify the conception of a natural law largely based on Aristotle and Saint-Thomas' philosophies and their legacies. The interrogation as to the "dialectic exigency" is thus simultaneously a legitimisation of how this conception of natural law comes to life, how it is functioning and what is the fondationalistic reasoning justifying it. The researcher, however, raises the question of whether we can understand this exigency otherwise, and more rightfully as just embedded in practical language analysis and in situated judicial communication. He answers this positively in showing that language is dialectics when understood as dialogue and sharing communicatively the world by means of language. He so turns the tables on Villey and this form of natural law theory in showing that if this is the case, then practical language understanding wholly takes care of the dialectic exigency. The researcher takes the stand for a legal philosophy which is neither positivist nor iusnatural if not simply modern and centred on the grammar of practical language. Recent research and publication analysis. The legal philosophy of Michel Villey has had a great influence around the world, especially in Catholic country or in Catholic settings. The number of translations of his articles and books around the world is impressive and remarkable! Since his death in 1988, we have seen an avalanche of studies and essays about the legal philosophy, the iusnatural conception of law, legal history, all embedded in M. Villey's writing or taking a stand against it. The writings related to Michel Villey are growing, in his home country and in other countries. Two outstanding works have been entirely devoted to his philosophy: Renato Rabbi-Baldi Cabanillas, La filosofia juridica de Michel Villey [In Spanish] (Pamplona, Eunsa, 1989), and Stéphane Bauzon, Le métier de juriste. Du droit politique selon Michel Villey [In French] Québec, Les Presses de l'Université Laval, coll. Diké, 2002 (or in Italian: Il mestiere del giurista. Il diritto politico nella prospettiva di Michel Villey, Milano, Giuffré editore, 2001). The present study is entirely topical as to the way Michel Villey found his legal philosophy. Paper objective. To investigate, research and elucidate the meaning of the exigency of "dialectics" in the writings of French legal philosopher Michel Villey. Simultaneously, to give an alternative version and understanding of how this exigency can help us better understand how we write the philosophy of law or legal dogmatic. ; Мишель Виллей (1914-1988) – французский философ и сторонник природного права. В данной статье критически рассмотрено одно из ключевых понятий его теории – правовая диалектика. Проанализированы принципы теории Виллея в контексте философско-этимологических оснований понятия диалектики. В статье исследовано обращение автора к работам Аристотеля и Фомы Аквинского з целью обоснования упомянутой концепции диалектики. Изучен опыт использования автором диалектики для обоснования природного права. Критически рассмотрено новое направление в понимании понятия диалектики, отвечающее современной коммуникативной концепции права. Изучен опыт использования автором диалектики для обоснования природного права. ; Мішель Віллей (1914-1988) – французький філософ та прибічник природного права. У даній статті критично розглянуте одне з ключових понять його теорії – правова діалектика. Проаналізовані основи теорії Віллея в контексті філософсько-етимологічних підвалин поняття діалектики. У статті досліджено звернення автора до праць Аристотеля та Фоми Аквінського з метою обґрунтування згаданої концепції діалектики. Вивчений досвід використання автором діалектики для обґрунтування природного права. Критично розглянуто відповідну філософію мовних структур та запропоновано новий напрям у розумінні поняття діалектики, що відповідає сучасній комунікативній концепції права.

Problem setting. The problem is to investigate how the French legal philosopher Michel Villey (1914-1988) understood the exigency of "dialectics" in our understanding of legal philosophy and of legal doctrine, as well as in judicial activities. In the article we stressed that Villey used this exigency of "dialectics" on one side in a heuristic and practical setting of judicial activity in reference to language, and on the other, imposed the character "dialectics" as a philosophical emblem reserved to a specific philosophical tradition. As to the latter, Michel Villey used the exigency of "dialectics" to justify the conception of a natural law largely based on Aristotle and Saint-Thomas' philosophies and their legacies. The interrogation as to the "dialectic exigency" is thus simultaneously a legitimisation of how this conception of natural law comes to life, how it is functioning and what is the fondationalistic reasoning justifying it. The researcher, however, raises the question of whether we can understand this exigency otherwise, and more rightfully as just embedded in practical language analysis and in situated judicial communication. He answers this positively in showing that language is dialectics when understood as dialogue and sharing communicatively the world by means of language. He so turns the tables on Villey and this form of natural law theory in showing that if this is the case, then practical language understanding wholly takes care of the dialectic exigency. The researcher takes the stand for a legal philosophy which is neither positivist nor iusnatural if not simply modern and centred on the grammar of practical language. Recent research and publication analysis. The legal philosophy of Michel Villey has had a great influence around the world, especially in Catholic country or in Catholic settings. The number of translations of his articles and books around the world is impressive and remarkable! Since his death in 1988, we have seen an avalanche of studies and essays about the legal philosophy, the iusnatural conception of law, legal history, all embedded in M. Villey's writing or taking a stand against it. The writings related to Michel Villey are growing, in his home country and in other countries. Two outstanding works have been entirely devoted to his philosophy: Renato Rabbi-Baldi Cabanillas, La filosofia juridica de Michel Villey [In Spanish] (Pamplona, Eunsa, 1989), and Stéphane Bauzon, Le métier de juriste. Du droit politique selon Michel Villey [In French] Québec, Les Presses de l'Université Laval, coll. Diké, 2002 (or in Italian: Il mestiere del giurista. Il diritto politico nella prospettiva di Michel Villey, Milano, Giuffré editore, 2001). The present study is entirely topical as to the way Michel Villey found his legal philosophy. Paper objective. To investigate, research and elucidate the meaning of the exigency of "dialectics" in the writings of French legal philosopher Michel Villey. Simultaneously, to give an alternative version and understanding of how this exigency can help us better understand how we write the philosophy of law or legal dogmatic. ; Мишель Виллей (1914-1988) – французский философ и сторонник природного права. В данной статье критически рассмотрено одно из ключевых понятий его теории – правовая диалектика. Проанализированы принципы теории Виллея в контексте философско-этимологических оснований понятия диалектики. В статье исследовано обращение автора к работам Аристотеля и Фомы Аквинского з целью обоснования упомянутой концепции диалектики. Изучен опыт использования автором диалектики для обоснования природного права. Критически рассмотрено новое направление в понимании понятия диалектики, отвечающее современной коммуникативной концепции права. Изучен опыт использования автором диалектики для обоснования природного права. ; Мішель Віллей (1914-1988) – французький філософ та прибічник природного права. У даній статті критично розглянуте одне з ключових понять його теорії – правова діалектика. Проаналізовані основи теорії Віллея в контексті філософсько-етимологічних підвалин поняття діалектики. У статті досліджено звернення автора до праць Аристотеля та Фоми Аквінського з метою обґрунтування згаданої концепції діалектики. Вивчений досвід використання автором діалектики для обґрунтування природного права. Критично розглянуто відповідну філософію мовних структур та запропоновано новий напрям у розумінні поняття діалектики, що відповідає сучасній комунікативній концепції права.