Suchergebnisse

This paper highlights the deonymization study in the contemporary German media-political discourse. A thorough analysis of the deonyms derived from the onym Merkel, which are widespread in the German media-political discourse, has been carried out. The extensive usage of these deonyms is explained, firstly, by the fact that Angela Merkel, the Chancellor of the European Union, is a significant figure in the European area; and secondly, by phonetic harmony of this two-syllable name. The article outlines the preconditions for the emergence of the deonyms derived from the onym Merkel, that are constantly "evolving" under the influence of political communication changes in the socio-political life of the Chancellor of the European Union Angela Merkel – an important figure in Europe. The significance of Angela Merkel in politics is confirmed by the emergence of the neologism "der Merkelismus" ("Merkelism"), which is interpreted as the style, the way of policy by Angela Merkel. The leader of Merkelism ("Anführerin des Merkelismus") seeks social consensus, peace and stability, balanced political decisions.In this paper the deonymization types that are characteristic for the contemporary German media-political discourse are analyzed. The deonymic derivation, the deonymic conversion and the deonymic word combination are defined. An important role is attributed to the deonymous derivation that is the most productive type of deonymization in the German media-political discourse. The formation of deonyms derived from the proper name (onym Merkel) by means of suffixation and / or prefixation is accompanied by numerous examples. Of particular interest are the deonymic contaminations (word combinations with the component "Merkel") in the Ukrainian media-political discourse. The deonymic conversion, i.e. the transition of one part of speech into another without usage of affixes, is presented by substantivation.The pragmatic functions of the deonyms derived from "Merkel" are covered. The data obtained prove that the deonyms derived from the onym Merkel have the component of connotative value, accumulate extensive information, draw attention to their originality and expressiveness, are markers of humor, irony, sarcasm, which aim to create a certain emotional influence on the recipient. References1. Halytska, Olena. 2016. "Transvormatsia Nimetskoho Deonimnoho Prostoru (do "Teoretychnoho Kursu Druhoi Inozemnoi Movy (Nimetskoi")". Naukovi Zapysky Natsionalnoho universytetu "Ostroska Akademia", 63: 41–43.2. Litvinova, Tat'yana. 2017. "Sovremennyi "Merkelizm" v Metaforakh Nemetskoho Mediapoliticheskoho Diskursa". Filolohicheskie nauki 10(76):130–133. Accessed July 7, 2018. www.gramota.net/materials/2/2017/10-1/34.html.3. Schreibakademie. 2012. "Das Verb "merkeln"". Accessed September 7, 2018. https://schreibakademie.com/2012/ 05/das-verb-merkeln/.4. Schweickard, Wolfgang. 1992. "Deonomastik". Ableitungen auf der Basis von Eigennamen im Französischen (unter vergleichender Berücksichtigung des Italienischen, Rumänischen und Spanischen). Tübingen : Max Nimeyer Verlag.5. Wengeler, Martin. 2010. "Schäubleweise, Schröderisierung und riestern. Formen und Funktionen von Ableitungen aus Personennamen im öffentlichen Sprachgebrauch." Komparatistik Online: 79-98. Accessed September 9,2018. http://publikationen.ub.uni-frankfurt.de/opus4/frontdoor/deliver/index/docId/18244/file/ Martin_Wengeler_Schaeubleweise.pdf. ; Статтю присвячено дослідженню деонімізації в сучасному німецькомовному медіаполітичному дискурсі. Зокрема, здійснено грунтовний аналіз деонімів, утворених від оніма Merkel, які міцно закріпилися в німецькому дискурсі. Це аргументовано, по-перше, тим, що Ангела Меркель – канцлер Євросоюзу – є знаковою постаттю на європейському рівні; по-друге, двоскладовому прізвищу притаманна фонетична гармонійність. У статті висвітлено передумови виникнення деонімів, утворених саме від оніма Merkel, які постійно «еволюціонують» під впливом змін в контексті політичної комунікації соціально-політичного життя канцлера Євросоюзу. Значимість у політиці фігури Ангели Меркель підтверджує факт виникнення неологізму "der Merkelismus" ("меркелізм"), який трактуємо як стиль, спосіб ведення політики. Лідер меркелізму ("Anführerin des Merkelismus") прагне соціального консенсусу, спокою та стабільності, зважених політичних рішень.Проаналізовано типи деонімізації, притаманні сучасному німецькомовному медіаполітичному дискурсу. Виокремлено деонімну деривацію, деонімну конверсію та деонімне словоскладання. Визначено найпродуктивніший тип деонімізації в німецькомовному медіаполітичному дискурсі – деонімну деривацію. Творення деонімів на базі власного імені (оніма Merkel) за допомогою суфіксації і / чи префіксації супроводжено численними прикладами. Деонімну конверсію – перехід однієї частини мови в іншу без участі афіксів – презентовано на прикладі субстантивації.Висвітлено прагматичні функції деонімів, утворених від Merkel. З наведених прикладів зроблено висновок, що деоніми, утворені від оніма Merkel, володіють компонентом конотативного значення, акумулюють в собі об'ємну інформацію, привертають увагу своєю оригінальністю та виразністю, є маркерами гумору, іронії, сарказму. Джерела та література 1. Галицька О. Б. Трансформація німецького деонімного простору (до "Теоретичного курсу другої іноземної мови (німецької)") / О. Б. Галицька // Наук. зап. Націон. ун-ту "Острозька академія". Серія "Філологічна" : зб. наук. пр. / укл. : І. В. Ковальчук, Л. М. Коцюк. – Острог : Вид. Нац. ун-ту "Острозька академія", 2016. – Вип. 63. – С. 41–43. 2. Литвинова Т. И. Современный "меркелизм" в метафорах немецкого медиаполитического дискурса [Электронный ресурс] / Т. И. Литвинова // Филологические науки. Вопросы теории и практики. – Тамбов : Грамота, 2017. – № 10 (76) : в 3-х ч. – Ч. 1. – С. 130–133. – Режим доступа : www.gramota.net/materials/2/2017/10-1/34.html (дата обращения: 07.07.2018). 3. Das Verb "merkeln" [Elektronische Ressource]. – Verfügbar unter : https://schreibakademie.com/2012/05/das-verb-merkeln/ (zuletzt zugegriffen am 07.09.2018). 4. Schweickard W. "Deonomastik". Ableitungen auf der Basis von Eigennamen im Französischen (unter vergleichender Berücksichtigung des Italienischen, Rumänischen und Spanischen) / Wolfgang Schweickard. – Tübingen : Max Nimeyer Verlag, 1992. – 438 s. 5. Wengeler M. Schäubleweise, Schröderisierung und riestern. Formen und Funktionen von Ableitungen aus Personennamen im öffentlichen Sprachgebrauch [Elektronische Ressource] / Martin Wengeler // Komparatistik Online. – 2010. – S. 79–98. – Verfügbar unter : http://publikationen.ub.unifrankfurt.de/opus4/frontdoor/deliver/ index/docId/18244/file/Martin_Wengeler_Schaeubleweise.pdf (zuletzt zugegriffen am 09.09.2018).

An existential-dialogical philosophy of education, mainly represented by O. Bollnow (modern «optimistic», «positive existentialism»), underlines the meaning and background of the pedagogical relationship in interpersonal relationships, the relationship between I and You. In its initial philosophical positions, it is based on the «philosophy of life» and mainly on existentialism both in the «classical» and «optimistic» versions. Supporters of this direction tend to discard the technocratic concepts which substitute for the process of education with the manipulation of person. Based on the thesis of uniqueness, the uniqueness of the individual, which is revealed in extreme situations, the supporters of this approach do not recognize the dominant role of the social environment in the formation of man. The environment, in their view, can only cause enormous damage to its moral self-development, since social institutions are aimed at the unification of personality and its behavior. Moral education, on the contrary, is intended to reveal the individual qualities and abilities of the individual, which will help to preserve the moral essence of the individual in the processes of knowledge acquisition, development of intelligence and in the education system. In the formation of a unique personality, the followers of irrationalism see an obstacle to totalitarian manifestations and dangers. In their opinion, the formation of a uniqueness, unique personality is nothing more than a process of self-development and self-education, which involves overcoming in human behavior «mass» trends, because the real education and education could not have their object exclusively in mass area. They see the tasks of education and upbringing as taking a unique personality away from the mass, «collectivist society» as a source of «false existence». But the closure of the process of education/upbringing on a separate subject, its isolation from social ties and relations dramatically limits the real possibility of forming an active personality, although the adherents of this approach proclaim this one of the main goals of education. In addition, the self-isolation of the individual increases its alienation in the world, making it increasingly vulnerable to the anti-human tendencies of global society. ; Екзистенційно-діалогічна філософія освіти, представлена насамперед О.Больновом (сучасний «оптимістичний», «позитивний екзистенціалізм»), вбачає сенс і засновки педагогічних відносин у міжособистісних зв'язках, у взаємозв'язку Я і Ти. У своїх висхідних філософських позиціях вона спирається на «філософію життя» і, головним чином, – на екзистенціалізм як у класичному, так і в «оптимістичному» його варіанті. Прихильники цього напряму прагнуть відкинути технократичні концепції, які підміняють процес виховання маніпулюванням особою. Виходячи з тези про неповторність, унікальність особистості, що розкривається в граничних ситуаціях, прихильники цього підходу не визнають цілком домінуючої ролі соціального середовища у формуванні людини. Середовище, на їхню думку, може лише завдати колосального збитку її етичному самозростанню, оскільки соціальні інститути націлені на уніфікацію особистості та її поведінки. Етичне ж виховання, навпаки, покликане розкрити індивідуальні якості і здібності особистості, що сприятиме збереженню моральнісної сутності особистості у процесах набуття знань, розвитку інтелекту та в системі освіти. У формуванні унікальної особистості послідовники ірраціоналізму вбачають перешкоду тоталітарним виявам та небезпекам. На їхню думку, формування неповторної, унікальної особистості є не що інше, як процес саморозвитку і самовиховання, який припускає подолання у поведінці людини «масовізаційних» тенденцій, бо справжні виховання і освіта не можуть мати своїм об'єктом виключно маси. Завдання освіти і виховання вони вбачають у тому, щоб відвести унікальну особистість від масового, «колективістського суспільства» як джерела «несправжнього буття». Але замикання процесу освіти/виховання на окремому суб'єкті, ізоляція його від соціальних зв'язків і відносин різко обмежує реальні можливості формування активної особистості, хоча прихильники такого підходу проголошують це однією з головних цілей виховання. Крім того, самоізоляція особистості посилює її відчуженість у світі, робить її усе більш беззахисною перед лицем антигуманних тенденцій глобального суспільства. Посилання Зінченко В.В. (2016). Інтернаціоналізація системи освіти і реформи менеджменту вищої освіти: німецька модель. Освітологічний дискурс, 3 (15), 74-96. Зінченко В.В. (2015). Моделі філософії освіти в інтернаціональних формах менеджменту освіти. Специфіка континентальної європейської освітньо-наукової системи. Філософія освіти. Philosophy of Education, 2 (17), 153-181. Bloch, E. (1993). Das Prinzip Hoffnung. Frankfurt am Main: Suhrkamp. Bloch, E. (1987). Subjekt-Objekt. Erläuterung zu Hegel. Frankfurt am Main: Surkamp Verlag. Bollnow, О.F. (1947). Einfache Sittlichkeit. Gottingen: Vandenhoeck & Ruprecht. Bollnow, О. F. (1965). Franzosischer Existenzialismus. Stuttgart: W. Kohlhammer. Bollnow, O.F. (1966). Kriese und neuer Anfang. Beiträge zur Pädagogische Anthropologie. Heidelberg: Quelle &Meyer. Bollnow, O.F. (1962). Maß und Vermessenheit des Menschen. Göttingen: Vandehoech & Ruprecht. Bollnow, О.F. (1979). Neue Geborgenheit. Das Problem einer Überwindung des Existenzialismus. Stuttgart, Köln: Kohlhammer. Bollnow, О.F. (1982). Studien zur Hermeneutik (Zwei Bande). Band 1: Zur Philosophie der Geisteswissenschaften. München: K. Alber. Göbler, Н.P., Lessing, Н.U. (1983). Otto Friedrich Bollnow im Gespräch. Freiburg/München: Schweizer Verlag. Marcuse, H. (1993). Kritik der reinen Toleranz. Frankfurt a. M.: Suhrkamp Verlag. Motschmann, К. (2001). Herrschaft der Minderheit. Die verratene Basis. München: Wirtschaftsverlan Langen/Müller/Herbig. Morita, T. (1983). Zur Bollnow – Reception in Japan. Padagogische Rundschau, 6 (37), 623-627. Sintschenko, V. (2017). Globale Transformationen der Gegenwart, Band 1/Глобальные трансформации современности, т.1. Systemischen globale Transformation/Системные глобальные трансформации. Saarbrücken: Palmarium Academic Publishing.