Suchergebnisse

European Union and Indian Union signed the cooperation agreement in 1994 and a strategic partnership 10 years later. Europe was feeling safe and secure, which was well-described in 2003 in the European Security Strategy, so the approach to the relations with India stressed their economic aspects. In 2007, both sides have started negotiations of the Free Trade Agreement. They still have not concluded but in the meantime the world has changed dramatically. In the current international "disorder" both India and Europe are looking for new partners and vectors of influence, defending multilateralism and democratic values. The paper analyses 5 factors which severely influence these relations. They can bring both sides closer and make the strategic partnership stronger: Rise of China as a global power; Increase of American-Chinese competition and rivalry; Russia's coming back to the international game of power; Rise of India as a regional power and global player, the world largest democracy and a counterbalance to China; Brexit and internal dynamics in the EU. The text is based, among others, on research and discussions taken under umbrella of the India-EU Think Tank Twinning Initiative - the project implemented by 10 best European and Indian think tanks.

India is a pluralistic, multilingual and multi-ethnic country located in Southeast Asia. It is the 2nd largest populated country which has the 7th position in the geographical area. Since 1990 India has emerged as one of the wealthiest economies in the developing world. Recently it is the second fastest growing major economy in the world. Despite the fact that economical development in India has been accompanied by increases in life expectancy, literacy rates and food security, India's performance in the area of health care has been still far from satisfactory. The system of financing health care as a one of the most privatized in the world faces especially many problems. This paper would therefore attempt to describe and assess the system of financing health care in India. In order to outline to the readers the overall country context the first section will provide a brief description of the demographic, economic and health profile of the Indian population. The second and third sections will present the main methods of funding health care in India as well as and the budget of health care system. The concluding section would attempt to assess the financing system in India and offer a way forward for the better achievement of health care system goals.

The tendency to equate economic growth with industrialization has in the recent past started a violent and bloody movement in the Indian state of West Bengal. The movement that started against forced acquisition of agricultural land for industrialization in Singur gradually spread to other parts of the state of West Bengal including Nandigram. This movement acquired explosive proportions with the intellectuals, civil society and anti-left political parties throwing in their weight behind the displaced peasants who lost their land. Ultimately it became an albatross around the neck of the Left leadership and sunk the political fortunes of the thirty-four year old Left Front government in 2011 state assembly elections. The Singur and Nandigram tragedy are only one among the many agitations that have exploded in various parts of India in recent past. These protest movements have kicked off the development versus displacement debate in India. The killing of protesting peasants in Singur and Nandigram by the trigger happy police not only exposes the political myopia and inhuman indifference of the so-called pro-poor Left Front Government of West Bengal. But it also goes on to show that the political process in India is increasingly getting hijacked by the logic of the market which sees displacement only as an appendix to development. What we need today is to reinvent the principles laid down by Gandhi to usher in a just and equitable economic order. The Gandhian model of economic development is based on the simple yet profound principles of altruism and egalitarianism. This article would focus on the reasons behind the inception of a violent movement in Singur and Nandigram, the fundamental flaws in the development model of the erstwhile Left Front Government of West Bengal, and end by providing a Gandhian solution to the development versus displacement dilemma in the state of West Bengal in India.

The tendency to equate economic growth with industrialization has in the recent past started a violent and bloody movement in the Indian state of West Bengal. The movement that started against forced acquisition of agricultural land for industrialization in Singur gradually spread to other parts of the state of West Bengal including Nandigram. This movement acquired explosive proportions with the intellectuals, civil society and anti-left political parties throwing in their weight behind the displaced peasants who lost their land. Ultimately it became an albatross around the neck of the Left leadership and sunk the political fortunes of the thirty-four year old Left Front government in 2011 state assembly elections. The Singur and Nandigram tragedy are only one among the many agitations that have exploded in various parts of India in recent past. These protest movements have kicked off the development versus displacement debate in India. The killing of protesting peasants in Singur and Nandigram by the trigger happy police not only exposes the political myopia and inhuman indifference of the so-called pro-poor Left Front Government of West Bengal. But it also goes on to show that the political process in India is increasingly getting hijacked by the logic of the market which sees displacement only as an appendix to development. What we need today is to reinvent the principles laid down by Gandhi to usher in a just and equitable economic order. The Gandhian model of economic development is based on the simple yet profound principles of altruism and egalitarianism. This article would focus on the reasons behind the inception of a violent movement in Singur and Nandigram, the fundamental flaws in the development model of the erstwhile Left Front Government of West Bengal, and end by providing a Gandhian solution to the development versus displacement dilemma in the state of West Bengal in India.

In this short analysis of the Pancayati Raj, the form of grassroots level democracy par excellence, the article attempts at explaining what a Pancayat is, both etymologically and socially, and how it functions in India. It also throws light on its history, on the effects of British rule, its current legal and administrative status. The reader will discover why political will is important in strengthening Pancayats and how self-sufficient Pancayats lead to a better living and social conditions in far fetched parts of the world's seventh biggest country in the world with a population of more than a billion. The article later compares the differences between Pancayats across different Indian states. Finally, there is a comparison between the Rromani Kris and Pancayats with common points and differences that arise due to circumstantial contexts. The reader may be perplexed if the Rromani Kris is linked to Pancayats, but such forms of local governance have existed across continents for centuries. Few have survived, and they deserve their due credit. ; Dre jekh xarni analìza pal-o «Pańćajat RaŴ» dre Ìndia, savo si i ćaćutnedër fòrma e demokraciaqëri maśkär tikne manuśenθe, o artìklo zumavel te duślǎrel so sï o Pańćajat, katar avel lesqëro anav thaj savi institùcia sï jov andar-o sociàlo dikhan. Duślǎrel kuti vi lesqëri història (maśkär averenθe sär paruvdilǎs tel-o britàno raz), thaj mothovel pala lesqëro akanutuno legàlo aj administratìvo status. O drabavno si te axalǒl sosqe sï but vasno, andar-i politikani rig, te zoralǒl o pańćajat thaj sär biumblavde pańćajàtǎ śaj te anen fededër Ŵiiben e manuśenqe thaj fededër sociàlo somtruja lenqe, Ŵi dur e forosθar, Ŵi dre kaśukedër gava, dre jekh baro them, savo sï e sundalesqëro eftàto baredër them, thaj kaj Ŵiven butedër sär jekh miliàrdo Ŵene. Dr-o dùjto kotor, o artìklo ćhuvel paśpaśe e pańćajatesqëri sistèma dre vervëra ràśtre e Indiaqëre. Agore ćhuvel paśpaśe i rromani kris thaj o Pańćajat, sikavindǒr save diferènce thaj khetane aspèkte śaj kerdile andar-o vervëra kontèkstǎ. O drabavno śaj te pućhlǎrel pes val si i rromani kris varesär dre relàcia e Pańćajateça, no naśti bistras so dre but thema säs angiledër dr-o sundal but fòrme thanutne raimatenqëre pe vervëra kontinèntǎ dre nakhle śeliberśa. Nabut lenθär aćhile Ŵivde aj fukcionàlo zi adadives – thaj sï te das len patǐv kana zi akana keren butǐ. ; Natalia Gancarz

The Horn of Africa, which is situated in the north-east Africa, comprises mainly Ethiopia, Somalia, Eritrea and Djibouti which cover region of the Somali peninsula. It is one of the area of the world belonging to the most affected by natural disasters, poverty, famine, conflicts and crime. Due to its geographical location on point of the Red Sea, the Gulf of Aden and the Indian Ocean as well the close position to the Arabian peninsula it is the most geo-strategically important regions of the world in terms of military and economic significance. That is why the world powers were and are still interested in it.The main topic of this article is the fragile state - Somalia. It was selected here in terms of its geographical location, high level of instability, civil war, famine and piracy problem or terrorist groups activities as an example of difficult political situation of the Horn of Africa and the attempts of the main economic competitors in Africa - The European Union, China and The United States of America - in order to achieve stabilization in the region.The prime aim of this analysis based on the source materials, subject reading matters and media news, is the presentation the most essential current activities of the above international actors that lead them to rise in the level of security in Somalia and neighbouring sea, straits, ocean and strengthening the Federal Government of Somalia and its security structure. The present condition of the Somali National Army and its future transformation are also presented in this work. Taking all above into consideration it was hard not to give attention to peacekeeping African Union Mission in Somalia AMISOM active since 2007 with approval of the United Nations Security Council. Despite the deep criticism of its activities by the nongovernmental organization Human Rights Watch, AMISOM has taken over most areas of central and south Somalia until now. What is more, the research points also the main legal framework that make possible foreign security aid in Somalia. In case of the EU - The Global Strategy for the European Union's Foreign and Security Policy (2016) and the Strategy for the Horn of Africa (2011). In the case of the US - the New National Security Strategy announced by president Trump in December 2017. Additionally, the article is focused on the growing presence of China in the Horn of Africa what is highly visible in the creation of the first foreign military Chinese base opened in July2017 in the neighbouring to Somalia - Djibouti.As a result of the analysis of the current activities of AMISOM, pointed American or Chinese actions and the European External Action Service (EEAS) in Somalia: European Union Naval Force ATALANTA (EUNAVFOR ATALANTA Somalia), European Union Training Mission (EUTM Somalia) and European Union Capacity Building Mission (EUCAP Somalia) a few essential conclusions can be made:the regular trade competitors in the race for their impacts in modern Africa - EU, China, US - are able to cooperate in taking care about either own and the Horn of Africa benefits if it is necessary,the level of security and democracy in Somalia has risen significantly in the last decade and a threat of piracy has fallen definitely in region of the Aden Gulf, The Red Sea and the Indian Ocean as an effect of activities of AMISOM, the Combined Task Forces, the EU peace missions and separate states. Nevertheless, the level of security which has been reached is really fragile and it may be disturbed easily when international security aid services will be over,the foreign peace missions active nowadays will be continued but with the tendency to their limitation in the next few years,the tasks of the peacekeeping African Union Mission in Somalia AMISOM, that is step by step limited and it is planned to stop in 2020, will be taken over by the transformed Somali national Army and Police,it is highly impossible to become self-supporting and to reach full independence of the Somali security structure from foreign peacekeeping assistance just in 2 years so that Somalia itself can guarantee own security and take over the prior AMISOM tasks,the full security and saving the political and economic stability in Somalia in the future may be possible not only by temporary military and humanitarian aid but also by so called fundamental work. So both of them are necessary at this stage of development of Somalia;Key words: Somalia, the Horn of Africa, piracy, Al-Shabaab, international security, maritime security, peace missions, terrorism ; Znajdujący się w północno-wschodniej części kontynentu afrykańskiego Róg Afryki, obejmujący głównie położone na Półwyspie Somalijskim Etiopię, Somalię, Erytreę, Dżibuti, jest jednym z regionów w tej części świata należących do najbardziej dotkniętych naturalnymi katastrofami, ubóstwem, głodem oraz konfliktami i przestępczością. Region ten ze względu na swoje położenie geograficzne na styku Morza Czerwonego, Oceanu Indyjskiego i Zatoki Adeńskiej, jak również ze względu na bliskość Półwyspu Arabskiego stanowi strategicznie ważne miejsce pod względem gospodarczym jak i militarnym. Stąd znajdował się i znajduje wciąż w strefie zainteresowania światowych mocarstw. Tematem niniejszego artykułu jest państwo upadłe - Somalia, która ze względu na swoje położenie geograficzne, wysoki poziom niestabilności, wojnę domową, problem głodu i piractwa morskiego oraz aktywność grup terrorystycznych na jej terenie została wybrana jako przykład ilustrujący trudną sytuację polityczną Rogu Afryki i wysiłki konkurujących ze sobą o wpływy ekonomiczne w Afryce Unii Europejskiej, Chin i Stanów Zjednoczonych podejmowane w celu ustabilizowania sytuacji w regionie rogu Afryki.Celem niniejszego analizy opartej o dokumenty źródłowe, literaturę przedmiotu i doniesienia medialne jest zaprezentowanie najważniejszej bieżącej aktywności w/w międzynarodowych aktorów prowadzące do podniesienia poziomu bezpieczeństwa w Somalii i otaczających ją wodach oraz wzmocnienia Federalnego Rządu Somalii i jego struktur bezpieczeństwa. Zaprezentowano również stan bieżący Narodowych Sił Zbrojnych Somalii oraz plany ich restrukturyzacji w najbliższych latach. Analizując w/w kwestie nie pominięto również zaangażowania Unii Afrykańskiej w postaci operacji pokojowej AMISOM prowadzonej w Somalii od 2007 roku posiadającej autoryzację Rady Bezpieczeństwa ONZ. Operacji, która choć w ostatnich latach krytykowana przez pozarządową organizację Human Rights Watch za łamanie praw człowieka przejęła kontrolę nad znaczną częścią środkowej i południowej części Somalii. W artykule wskazano również ramy prawne, w oparciu o które opisywana pomoc pokojowa może być udzielana. W przypadku UE - Globalną Strategię na Rzecz Polityki Zagranicznej i Bezpieczeństwa Unii Europejskiej (2016) oraz Strategię dla Rogu Afryki (2011). W przypadku USA - Nową Strategię Bezpieczeństwa Narodowego Stanów Zjednoczonych ogłoszoną przez prezydenta D. Trumpa w grudniu 2017r. Artykuł odnosi się również do rosnącej obecności Chin w tym rejonie Afryki wyraźnie widocznej przez otwarcie w lipcu 2017 roku pierwszej chińskiej zagranicznej bazy wojskowej w sąsiadującym z Somalią kraju - Dżibuti.Analiza bieżącej działalności AMISOM oraz aktywnych obecnie misji Europejskiej Służby Działań Zewnętrznych w Somalii: European Union Naval Force ATALANTA (EUNAVFOR ATALANTA Somalia), European Union Training Mission (EUTM Somalia) czy European Union Capacity Building Mission (EUCAP Somalia) doprowadziła do kilku istotnych wniosków:rywale handlowi zabiegający o wpływy w Afryce - UE, Chiny, USA - potrafią w razie potrzeby współpracować dla dobra swoich interesów i krajów Rogu Afryki, w tym Somalii,poziom bezpieczeństwa i demokracji w Somalii w ostatniej dekadzie znacznie wzrósł a zagrożenie piractwem zdecydowanie zmalało w rejonie Zatoki Adeńskiej, Morza Czerwonego i Oceanu Indyjskiego w efekcie działań podejmowanych przez AMISOM, międzynarodowe siły zadaniowe, misje pokojowe UE oraz pomoc poszczególnych państw. Osiągnięty poziom bezpieczeństwa jest jednak bardzo kruchy i po zakończeniu wspierających działań międzynarodowej społeczności może łatwo powrócić do stanu poprzedniego,w najbliższych kilku latach zagraniczne misje pokojowe działające od wielu lat w Somalii będą kontynuowane z tendencją do ich ograniczania,zadania misji pokojowej Unii Afrykańskiej AMISOM, która jest stopniowo ograniczana i formalnie planuje się jej zakończenie w 2020r., zostaną przejęte przez zreformowane Narodowe Siły Zbrojne Somalii,wątpliwym jest by w ciągu najbliższych 2 lat struktury bezpieczeństwa Somalijskiej Republiki Federalnej były w pełni samodzielne i mogły przejąć w pełni zadania AMISOM oraz zapewnić krajowi bezpieczeństwo,do osiągnięcia pełnego bezpieczeństwa oraz zachowania stabilizacji politycznej w Somalii potrzebna jest nie tylko doraźna pomoc wojskowa i humanitarna ale tzw. praca od podstaw;Słowa kluczowe: Somalia, Róg Afryki, piractwo, Al-Shabaab, bezpieczeństwo międzynarodowe, bezpieczeństwo morskie, operacje pokojowe, terroryzm; ; Розташований в північно-східній частині африканського континенту Африканський Ріг, який охоплює розміщені на Сомалійському півострові Ефіопію, Сомалі, Еритрею, Джибуті, є одним з регіонів в цій частині світу, який належить до найбільш постраждалих від стихійних лих, убогості, голоду, конфліктів і злочинності. Цей регіон через своє географічне розташування на стику Червоного моря, Індійського океану і Аденської затоки, а також через близькість до Аравійського півострова є стратегічно важливим місцем з економічної та військової точки зору. З огляду на це даний регіон знаходився і продовжує знаходитися в зоні уваги світових держав. Предметом дослідження даної статті є неспроможна держава – Сомалі, яка через своє географічне положення, високий рівень нестабільності, громадянську війну, проблеми голоду і морського піратства та діяльність терористичних груп на своїй території була обрана в якості прикладу, що ілюструє складну політичну ситуацію в районі Африканського Рогу і демонструє зусилля щодо економічних впливів в Африці конкуруючих між собою Європейського Союзу, Китаю та Сполучених Штатів, спрямованих на стабілізацію ситуації в даному регіоні.Метою даного аналізу, який ґрунтується на основі первинних джерел, спеціалізованої літератури і повідомлень засобів масової інформації, є представлення найбільш важливих аспектів діяльності провідних міжнародних гравців, спрямованих на підвищення рівня безпеки в Сомалі та навколишніх водах і зміцнення федерального уряду Сомалі та його безпекових структур. Представлено також сучасний стан національних збройних сил Сомалі та плани їх реструктуризації на найближчі роки. Аналізуючи названі вище проблеми, не залишено без уваги участь Африканського Союзу у формі миротворчої операції AMISOM, яка проводиться з 2007 року відповідно до рішення Ради Безпеки ООН. Операції, яка в останні роки зазнала критики з боку неурядової організації Human Rights Watch через порушення прав людини, дала змогу взяти під контроль більшу частину центральної та південної частини Сомалі. У статті також вказується правова база, на підставі якої може бути надана описана допомога по встановленні миру. З боку ЄС це Глобальна стратегія зовнішньої політики і політики безпеки Європейського Союзу (2016) та Стратегія Африканського Рогу (2011). З боку США – Стратегія нової національної безпеки Сполучених Штатів, оголошена президентом Д. Трампом у грудні 2017 року. У статті також йдеться про зростаючу присутність Китаю в цьому регіоні Африки, що чітко видно через розміщення в липні 2017 року першої іноземної військової бази Китаю в сусідній з Сомалі країні – Джібуті.Аналіз поточної діяльності AMISOM та місій Європейської служби зовнішньої діяльності в Сомалі: European Union Naval Force ATALANTA (EUNAVFOR ATALANTA Somalia), European Union Training Mission (EUTM Somalia) та European Union Capacity Building Mission (EUCAP Somalia) дав змогу зробити такі важливі висновки:• конкуренти, які прагнуть впливати на торгівлю в Африці – ЄС, Китай, Сполучені Штати Америки за необхідності можуть працювати разом на благо своїх інтересів і країн Африканського Рогу, включаючи Сомалі;• рівень безпеки і демократії в Сомалі за останнє десятиліття суттєво зріс, а загрози піратства в Аденській затоці, Червоному морі та Індійському океані значно зменшилися в результаті заходів, вжитих AMISOM, міжнародної цільової групи, миротворчих місій ЄС і допомоги окремих країн. Однак досягнутий рівень безпеки є дуже крихким і після завершення підтримуючої діяльності міжнародного співтовариства ситуація може легко повернутися до попереднього стану;• іноземні миротворчі місії, що діяли протягом багатьох років в Сомалі, будуть продовжені протягом наступних декількох років з тенденцію до їх обмеження;• завдання миротворчої місії Африканського Союзу АМІСОМ, яка поступово згортається і має бути офіційно завершена в 2020 році, будуть перейняті реформованими Національними збройними силами Сомалі;• викликає сумніви те, що в найближчі два роки безпекові структури Федеративної Республіки Сомалі стануть повністю незалежними і будуть здатними взяти на себе повністю завдання АМІСОМ і забезпечити країні безпеку;• для досягнення повної безпеки та збереження політичної стабільності в Сомалі необхідна не тільки екстрена військова та гуманітарна допомога, але так звана робота з початків.Ключові слова: Сомалі, Африканський Ріг, піратство, Аль-Шабааб, міжнародна безпека, безпека на морі, миротворчі операції, тероризм.