Suchergebnisse

The paper analyzes the reform of the Austrian Emperor Joseph II in the Austrian Empire and their distribution in Galicia (1780–1790). Special attention is focused on the characteristics of public administration reform, judicial, religious, educational, agricultural, etc. It is shown that the inclusion of the Western lands of the Austrian Empire coincided in time with the first wave of modernization reforms in this country that are 70-80 pp. XVIII. started its Austrian ruler Maria Theresa (1740–1780), and after her death her son continued the case Joseph II (1780–1790). Emperor Joseph II in 1765 ruled with Maria Theresa, and since 1780 - on their own. In the years of their rule finalization of accounts and flourishing Austrian absolutism. As a result of this policy in the second half of the XVIII century. in Austria in the management of significant changes. Activities rulers became more progressive and rational. One important justification for any innovations now considered their benefit for the state and the public. The reforms of Maria Theresa and Joseph II were aimed at simplifying the management system, and thus its centralizing, modernizing agriculture policy, limiting municipal government and guild privileges, improving education, introduction of a single criminal code, narrowing the influence of the church and others. The results of the reforms of Maria Theresa was: unified judicial system; created a standing army; introduced universal military service; established military income; abolished internal customs borders and fees; created bureaucracy; sorted accounting systems and controls; conducted the first census of population and land; serfdom reduced from 5–6 to 3 days a week (Laws 1771 and 1775); narrowed the jurisdiction of the landlords over the peasants; allowed farmers the right to repurchase hereditary possession of plots of land; subject to the state church; All religious faiths received equal rights; entitled to all inhabitants of the land get an education, and elementary school are allowed to study in their mother tongue; opened wide network of secular schools at state expense. Of particular interest is the analysis and evaluation of judiciary reform in legal proceedings in the Austrian Empire and their distribution in Galicia. ; Проаналізовано реформи австрійського імператора Йосифа ІІ в Австрійській імперії та їхнє поширення у Галичині (1780–1790 рр.). Значну увагу зосереджено на характеристиці реформ державного управління, судочинства, релігійній, освітній, аграрній реформах тощо. Особливий інтерес становить аналіз та оцінка реформ судоустрою у судочинстві в Австрійській імперії та їхнє поширення у Галичині.

Military confl icts are inherent in humanity throughout the entire historical process. An indispensable attribute of life is the confrontation and armed struggle between states, peoples and nations. The war looks like a negative phenomenon on the background of civilization's remarkable achievements. At the same time the war acts as the engine that determines the periodic domination of one over the other. Therefore, the nature of interaction between people implies the emergence of armed confrontation by type «invader-defender». When humanity is entering into new civilizational realities, as a rule, it explodes by military confl icts, which are based on the ideology, economy, etc. In the past century, racial and class factors were the basis of intergovernmental confl icts at the global society. The confrontation of dictatorial regimes in this background became a reason of the largest tragedy in the terms of victims number – World War II. The historical realities of the life of Pereiaslav are used in the article to show the local vision of the events of the time. The author of the article uses the latest theoretical and methodological innovations in order to recreate the atmosphere of the war age on the basis of documentary sources, scientifi c assessments. The conclusion is made on the necessity of an objective study of this time interval at the local level.

An epidemic of any infectious disease is an invisible ruthless enemy that cannot be defeated by military, political, economic or ideological means. Humanity always reacts to such threats quite nervously and subconsciously tries to mythologize them, at least a little, in order to somehow psychologically protect itself from the real fear of imminent death. Since there is no rational defense against such a threat, people for the most part react in an irrational manner.The 19th century, almost the same as the previous centuries, «started» in epidemiological terms almost from the very beginning of its calendar. Only in contrast to the previous 18th century, the main and dominant danger was posed by another infectious pathology — cholera.In the history of medicine, over the 19th century, as many as six outbreaks of cholera epidemics were recorded since 1817. The first of them began in East Bengal and lasted 8 years (1817—1824), gradually, covering almost all India and big regions of the Middle East. It was worsened by the traditional travels of both Hindu and Muslim pilgrims to «holy places» who spread Vibrio cholerae on foot and through active communication with local residents.One of the significant reasons why cholera epidemic continued with minimal interruptions for almost the entire nineteenth century was an insufficient level of scientific knowledge in microbiology and the resulting ignorance of the causative agent of cholera — vibrio and its properties.Another factor was a complete lack of understanding by society of the need to observe at least the simplest sanitary standards in everyday life. And there was also misunderstanding among the leadership which tried to limit the next outbreak of cholera mainly by administrative measures without adequate explanations of their essence and necessity to the population. ; Эпидемия любой инфекционной болезни — это невидимый безжалостный враг, которого невозможно победить военным, политическим, экономическим или идеологическим путем. На такого рода угрозы человечество всегда реагирует достаточно нервно и подсознательно пытается их немного мифологизировать, чтобы хоть как-то психологически защитить себя от реального страха неминуемой смерти. Поскольку от такой угрозы нет рациональной защиты, большинство людей реагируют преимущественно иррационально.Девятнадцатый век, почти так же, как и предыдущие, в эпидемиологическом плане «стартовал» почти с самого календарного начала. Только в отличие от ХVIII в. основную и доминирующую опасность представляла уже другая инфекционная патология — холера.В истории медицины на протяжении позапрошлого века зафиксировано шесть вспышек эпидемий холеры начиная с 1817 г. Первая из них началась на востоке Бенгалии и длилась 8 лет (1817—1824 гг.), постепенно охватив почти всю Индию и значительные районы Ближнего Востока. Способствовали этому традиционные путешествия к «святым местам» как индуистских, так и мусульманских паломников, которые во время пешего хода и активного общения с местными жителями разносили холерный вибрион.Одной из существенных причин того, что эпидемия холеры продолжалась с минимальными перерывами на протяжении почти всего ХIХ в., был недостаточный уровень научных знаний по микробиологии и обусловленное этим незнание возбудителя холеры — вибриона и его свойств.Еще одним фактором стало полное непонимание обществом необходимости обязательно ежедневно соблюдать в быту хотя бы простейшие санитарные нормы. Такое же непонимание было и среди руководства, которое пыталось ограничить очередную вспышку холеры преимущественно административными мерами без адекватных объяснений их необходимости и смысла населению. ; Епідемія будь-якої інфекційної хвороби — це невидимий безжальний ворог, якого неможливо перемогти військо­вим, політичним, економічним або ідеологічним шляхом. На такого роду загрози людство часто реагує досить нервово та підсвідомо намагається їх трохи міфологізувати, щоб хоч якось психологічно захистити себе від реального страху неминучої смерті. Оскільки від такої загрози не було раціонального захисту, більшість людей реагували переважно ірраціонально.Дев'ятнадцяте століття, майже так само, як і попередні, в епідеміологічному плані «стартувало» із самого календарного початку. Тільки на відміну від ХVIII ст. основну небезпеку становила вже інша інфекційна хвороба — холера.В історії медицини впродовж позаминулого сторіччя було зафіксовано шість спалахів епідемій холери починаючи з 1817 р. Перша з них розпочалась на сході Бенгалії і тривала 8 років (1817—1824 рр.), поступово охопивши майже всю Індію та значні райони Близького Сходу. Сприяли цьому традиційні подорожі до «святих місць» як індуїстських, так і мусульманських прочан, що під час пішої ходи та активного спілкування з місцевими мешканцями розносили холерний вібріон.Однією з суттєвих причин того, що епідемія холери продовжувалась з мінімальними перервами майже все ХIХст., був низький рівень наукових знань з мікробіології і те, що на той час ще не був виявлений збудник холери — вібріон.Ще одним чинником стало тотальне нерозуміння суспільством нагальної потреби обов'язково щодня дотримуватись в побуті хоча б найпростіших санітарних норм. Таке нерозуміння було і серед керівництва, що намагалося обмежити черговий спалах холери переважно адміністративними заходами без адекватних пояснень їхньої необхідності та суті населенню.

An epidemic of any infectious disease is an invisible ruthless enemy that cannot be defeated by military, political, economic or ideological means. Humanity always reacts to such threats quite nervously and subconsciously tries to mythologize them, at least a little, in order to somehow psychologically protect itself from the real fear of imminent death. Since there is no rational defense against such a threat, people for the most part react in an irrational manner.The 19th century, almost the same as the previous centuries, «started» in epidemiological terms almost from the very beginning of its calendar. Only in contrast to the previous 18th century, the main and dominant danger was posed by another infectious pathology — cholera.In the history of medicine, over the 19th century, as many as six outbreaks of cholera epidemics were recorded since 1817. The first of them began in East Bengal and lasted 8 years (1817—1824), gradually, covering almost all India and big regions of the Middle East. It was worsened by the traditional travels of both Hindu and Muslim pilgrims to «holy places» who spread Vibrio cholerae on foot and through active communication with local residents.One of the significant reasons why cholera epidemic continued with minimal interruptions for almost the entire nineteenth century was an insufficient level of scientific knowledge in microbiology and the resulting ignorance of the causative agent of cholera — vibrio and its properties.Another factor was a complete lack of understanding by society of the need to observe at least the simplest sanitary standards in everyday life. And there was also misunderstanding among the leadership which tried to limit the next outbreak of cholera mainly by administrative measures without adequate explanations of their essence and necessity to the population. ; Эпидемия любой инфекционной болезни — это невидимый безжалостный враг, которого невозможно победить военным, политическим, экономическим или идеологическим путем. На такого рода угрозы человечество всегда реагирует достаточно нервно и подсознательно пытается их немного мифологизировать, чтобы хоть как-то психологически защитить себя от реального страха неминуемой смерти. Поскольку от такой угрозы нет рациональной защиты, большинство людей реагируют преимущественно иррационально.Девятнадцатый век, почти так же, как и предыдущие, в эпидемиологическом плане «стартовал» почти с самого календарного начала. Только в отличие от ХVIII в. основную и доминирующую опасность представляла уже другая инфекционная патология — холера.В истории медицины на протяжении позапрошлого века зафиксировано шесть вспышек эпидемий холеры начиная с 1817 г. Первая из них началась на востоке Бенгалии и длилась 8 лет (1817—1824 гг.), постепенно охватив почти всю Индию и значительные районы Ближнего Востока. Способствовали этому традиционные путешествия к «святым местам» как индуистских, так и мусульманских паломников, которые во время пешего хода и активного общения с местными жителями разносили холерный вибрион.Одной из существенных причин того, что эпидемия холеры продолжалась с минимальными перерывами на протяжении почти всего ХIХ в., был недостаточный уровень научных знаний по микробиологии и обусловленное этим незнание возбудителя холеры — вибриона и его свойств.Еще одним фактором стало полное непонимание обществом необходимости обязательно ежедневно соблюдать в быту хотя бы простейшие санитарные нормы. Такое же непонимание было и среди руководства, которое пыталось ограничить очередную вспышку холеры преимущественно административными мерами без адекватных объяснений их необходимости и смысла населению. ; Епідемія будь-якої інфекційної хвороби — це невидимий безжальний ворог, якого неможливо перемогти військо­вим, політичним, економічним або ідеологічним шляхом. На такого роду загрози людство часто реагує досить нервово та підсвідомо намагається їх трохи міфологізувати, щоб хоч якось психологічно захистити себе від реального страху неминучої смерті. Оскільки від такої загрози не було раціонального захисту, більшість людей реагували переважно ірраціонально.Дев'ятнадцяте століття, майже так само, як і попередні, в епідеміологічному плані «стартувало» із самого календарного початку. Тільки на відміну від ХVIII ст. основну небезпеку становила вже інша інфекційна хвороба — холера.В історії медицини впродовж позаминулого сторіччя було зафіксовано шість спалахів епідемій холери починаючи з 1817 р. Перша з них розпочалась на сході Бенгалії і тривала 8 років (1817—1824 рр.), поступово охопивши майже всю Індію та значні райони Близького Сходу. Сприяли цьому традиційні подорожі до «святих місць» як індуїстських, так і мусульманських прочан, що під час пішої ходи та активного спілкування з місцевими мешканцями розносили холерний вібріон.Однією з суттєвих причин того, що епідемія холери продовжувалась з мінімальними перервами майже все ХIХст., був низький рівень наукових знань з мікробіології і те, що на той час ще не був виявлений збудник холери — вібріон.Ще одним чинником стало тотальне нерозуміння суспільством нагальної потреби обов'язково щодня дотримуватись в побуті хоча б найпростіших санітарних норм. Таке нерозуміння було і серед керівництва, що намагалося обмежити черговий спалах холери переважно адміністративними заходами без адекватних пояснень їхньої необхідності та суті населенню.

The religious factor occupies the remarkable place in the political process of state. The end of the XX-the beginning of the XXI century has been affected by the attraction to the strengthening of trends of the mutual usage by these worlds all possible resources for the achievement of the personal strategic goals. The role of religious organizations in the parliamentary and presidential election campaigns of the recent years has been examined. The official positions of the religious organizations in which the tendency to the separation of the spiritual and political life is clearly traced. It has been emphasized the active involvement of the religious organizations in the political life of the regional and district levels, local communities, which quite often openly support certain candidates, or parties.It is found out, on the example of the Volyn region, that quite not uncommon are the cases of the direct participation of the religious organizations' representatives in the struggle for the deputy mandates in the bodies of government of the different levels. These tendencies are mostly expressed on the districts' levels.For the first time the representatives of the priesthood won the deputy mandates in the district councils of Volyn region in 1994 (local councils of the second convocation). Characteristically, that starting from the given convocation the clergy had constant representation in the district councils despite the changes of electoral system to the local councils, though the cases of the membership in the political parties had been extremely rare.The investigation showed, that the summarizing of the results of election campaigns to the local councils, in this section, is being possible only at the regional level, as in the councils of some areas there were not clergy representatives in any of convocation. ; The religious factor occupies the remarkable place in the political process of state. The end of the XX-the beginning of the XXI century has been affected by the attraction to the strengthening of trends of the mutual usage by these worlds all possible resources for the achievement of the personal strategic goals. The role of religious organizations in the parliamentary and presidential election campaigns of the recent years has been examined. The official positions of the religious organizations in which the tendency to the separation of the spiritual and political life is clearly traced. It has been emphasized the active involvement of the religious organizations in the political life of the regional and district levels, local communities, which quite often openly support certain candidates, or parties.It is found out, on the example of the Volyn region, that quite not uncommon are the cases of the direct participation of the religious organizations' representatives in the struggle for the deputy mandates in the bodies of government of the different levels. These tendencies are mostly expressed on the districts' levels.For the first time the representatives of the priesthood won the deputy mandates in the district councils of Volyn region in 1994 (local councils of the second convocation). Characteristically, that starting from the given convocation the clergy had constant representation in the district councils despite the changes of electoral system to the local councils, though the cases of the membership in the political parties had been extremely rare.The investigation showed, that the summarizing of the results of election campaigns to the local councils, in this section, is being possible only at the regional level, as in the councils of some areas there were not clergy representatives in any of convocation.

The article describes the relevance of women's participation in World War II. The Soviet way of showing the woman's image in war is discovered. Officially, the "woman's face" was not presented in war. Different female roles and scenario were assigned by the Soviet government. However, taking part in the military actions was the only sphere, enclosed for the females. USSR women were not bonded to military service, though they could be enlisted to the Red Army forces by the USSR military legislation in order to serve as an emergency army.Demonstrating the stories of the especial women, who were taking part in the Soviet-German War, difficult female's life destinies are analyzed.Women were involved into the detachments of nurses and fighters-specialists, such as springers, machine gunners, snipers etc. Heroic deeds of the women are described. Among them there is Necheporchukova (Nazdrachova) Motrona – one of the rifle regiment participant, the only Ukrainian woman, the Knight of the Order of Glory; courageous Maria Lagunova, the tank crew member; Helman Polina Volodymyrivna, the air regiment participant, co-called 'Night witches'; Zavaliy Evdokiya Mykolaivna – the only woman-commander of the marines platoon. But especially famous became the women-snipers. The central female sniper's school has been prepared about one thousand specialists. The facts of women's participation in the nationalistic underground and Ukrainian rebel army movements are also considered. Their functional duties as operators, secret service agents, nurses are analyzed. ; У статті розглянуто актуальність жіночої участі у Другій світовій війні. Розкрито радянський підхід до образу жінки у війні. Війна за офіційною оцінкою не мала "жіночого обличчя". Радянська влада розписувала різні ролі та сценарії діяльності для жінок, і лише одна сфера була закритою для жіноцтва – це участь у воєнних подіях. Жінки в СРСР не були військовозобов'язаними, хоча військове законодавство СРСР передбачало у разі потреби обов'язкове залучення жінок у ряди Червоної армії для несення служби в допоміжних військах.Проаналізовано складні життєві долі жінок на прикладі історій окремих героїнь радянсько-німецької війни. Адже жінки активно поповнювали лави не лише медичних сестер, сандружинниць, а й категорії "бійців-спеціалістів": мінометниць, кулеметниць, автоматниць, снайперів тощо. Описано героїчні вчинки жінок стрілецького полку, серед яких Нечепорчукова (Наздрачова) Мотрона – єдина українка, яка є повним кавалером ордена Слави; танкових екіпажів, до складу яких удавалося потрапити лише окремим, і серед них відважна Марія Лагунова; жіночого авіаційного полку, у так званих "Нічних відьмах", одна з яких була українка Поліна Володимирівна Гельман; у морській піхоті на прикладі історії Євдокії Миколаївни Завалій – єдиної жінки-командира взводу морської піхоти. Але особливо прославилися жінки-снайпери. Центральна жіноча снайперська школа підготувала понад тисячу фахівців. Розглядаються також факти участі жінок у лавах націоналістичного підпілля та Української повстанської армії. Проаналізовано їхні функціональні обов'язки як зв'язкових, розвідниць, санітарок.

In the article rare and miraculously preserved songs that date back to the World War I are enlisted for the first time to the scientific usage of folklore. Military lyrics is characterized from genre point of view; the appearance of neologismimages is justified; the aesthetic configuration of poetic images and symbols is analyzed. Ethno-aesthetics of the songs is investigated in view of psychological pattern of folk-song perception of the world. Historical genealogy of one of the war songs is identified: it reflects winning Galician battle, which was the largest in the World War I. The aptitude of the artist, in the wake of emotional experience, to transform recent historical event into the most unexpected genre forms is revealed. These were Christmas carols, lyrical songs of images – details, images – inclusions, which tend to fade and disappear. Poetic psychology is proved to be a powerful artistic and graphic tool that is used to monumentalize the image of warrior and even creates moral and ethical stereotype of a character, which is a direct expression of national mentality. Key words: image monumentalism, symbolic psychology, battle continuance. ; У статті вперше до наукового обігу уснословеснознавства залучено рідкісні, дивом уцілілі пісні часів Першої світової війни. Мілітарну лірику охарактеризовано жанрово, умотивовано історичну появу образів-новотворів, проаналізовано естетичну конфігурацію поетичних образів і їх символіку. Етноестетику пісень досліджено за народнопісенною самобутністю психологічного малюнка. Визначено історичну генеалогію однієї воєнної пісні, яка віддзеркалила переможну Галицьку битву – найбільшу в Першій світовій війні. Виявлено здатність виконавця на хвилі емоційного переживання трансформувати нещодавню історичну подію в найнесподіваніші жанрові форми – колядки, ліричні пісні – у формі образів-деталей, образів-вкраплень, що відтак здатні стиратися, зникати. З'ясовано, що поетичний психологізм – потужний художньо-образотворчий засіб, за допомогою якого у пісні монументалізують образ воїна і навіть вибудовують морально-етичний стереотип героя, що є безпосереднім виявом ментальності народу. Ключові слова: монументальність образу, психологізм символів, часообраз битви.

The introduction of a mandatory savings system (level II) is often considered one of the promising ways to improve the situation in the pension sector, but such a step in the current economic realities of Ukraine is associated with a number of risks. The article identifies the following risks that arise during the implementation of the savings system, namely socio-political risks, administrative risks, financial risks. Despite all the above risks, the authors consider the introduction of a mandatory cumulative accumulative component, as it (more or less successfully, depending on the degree of thoughtfulness of the implementation mechanism) can solve the problem of establishing the principle of fairness in pensions. It is substantiated that such a component for Ukraine may be the institution of individual pension accounts intended for separate accounting of pension contributions to the account of an individual. It is described that the main advantage of such a system is the rapid positive socio-economic effect of its implementation. The mechanism proposed by the authors provides for the diversification of funds - some of them will be a source of improving the welfare of current retirees, and thus - will avoid devaluation, no matter how the economic situation develops, some will become an investment resource. The introduction of the accumulative component on the above conceptual basis can be conditionally called "direct". However, another option for such an implementation is "indirect", which is as follows. We consider our proposed algorithm to be a painless transition to a funded pension system. As a result, we get a kind of accumulative system with the preservation of an element of solidarity, which will motivate employees to fill the PFC budget throughout their working lives. Its implementation can remove possible speculation about insurance length of service and retirement age, which is always accompanied by increased social tensions, because if an employee believes that he has accumulated enough funds in his pension account, he will be able to retire at any age. The main task of the article is to separate the real threats and risks of the pension reform component from unprofessional judgments and outright political speculation. We emphasize that the radical solution to the pension problem is outside the pension system. We believe that decisive steps in the process of ensuring a dignified old age for Ukrainians should be a change in the demographic situation, a radical reduction in the shadowing of the economy, raising wages by increasing productivity, restructuring distribution relations, and creating additional high-paying jobs. ; Упровадження загальнообов'язкової накопичувальної системи (ІІ рівня) часто вважають одним із перспективних шляхів покращення ситуації в пенсійній сфері, проте здійснення такого кроку в сучасних економічних реаліях України пов'язане з низкою ризиків. У статті визначені наступні ризики, які виникають при впровадженні накопичувальної системи, а саме соціально-політичні ризики, адміністративні ризики, фінансові ризики. Попри усі вищевказані ризики, запровадження загальнообов'язкового накопичувального компоненту автори вбачають доцільним, оскільки він (більш або менш успішно, в залежності між ступеня продуманості механізму реалізації) може вирішити проблему встановлення принципу справедливості у пенсійному забезпеченні. Обґрунтовано, що таким компонентом для України може стати інститут індивідуальних пенсійних рахунків, призначених для відокремленого обліку пенсійних внесків на рахунок фізичної особи. Описано, що головною перевагою такої системи є швидкий позитивний соціально-економічний ефект від її впровадження. Запропонований авторами механізм передбачає диверсифікацію напрямів спрямування коштів – частина з них стане джерелом покращення добробуту чинних пенсіонерів, і відтак – уникне знецінення, як би не розвивалася економічна ситуація, частина перетвориться на інвестиційний ресурс. Запровадження накопичувального компоненту на вищенаведених концептуальних засадах можна умовно назвати «прямим». Проте, ще одним варіантом такого запровадження є «опосередкований» (м'який), який полягає у наступному. Запропонований нами алгоритм вважаємо безболісним переходом до накопичувальної пенсійної системи. У результаті отримуємо різновид накопичувальної системи зі збереженням елементу солідарності, який мотивуватиме працівників до наповнення бюджету ПФУ протягом усього трудового життя. Його реалізація може зняти можливі спекуляції щодо страхового стажу та пенсійного віку, які завжди супроводжуються підвищенням соціальної напруженості, адже якщо працівник вважає, що накопичив достатньо коштів на своєму пенсійному рахунку, він зможе вийти на пенсію в будь-якому віці. Головне завдання статті в тому, аби відділити реальні загрози й ризики складової пенсійної реформи від непрофесійних суджень і відвертих політичних спекуляцій. Наголошуємо, що докорінне вирішення пенсійної проблеми знаходиться поза межами пенсійної системи. Вважаємо, що вирішальними кроками у процесі забезпечення гідної старості українців мають бути зміна демографічної ситуації, радикальне зменшення рівня тінізації економіки, підвищення рівня заробітної плати за рахунок збільшення продуктивності праці, перебудови розподільчих відносин і створення додаткових високооплачуваних робочих місць.

The introduction of a mandatory savings system (level II) is often considered one of the promising ways to improve the situation in the pension sector, but such a step in the current economic realities of Ukraine is associated with a number of risks. The article identifies the following risks that arise during the implementation of the savings system, namely socio-political risks, administrative risks, financial risks. Despite all the above risks, the authors consider the introduction of a mandatory cumulative accumulative component, as it (more or less successfully, depending on the degree of thoughtfulness of the implementation mechanism) can solve the problem of establishing the principle of fairness in pensions. It is substantiated that such a component for Ukraine may be the institution of individual pension accounts intended for separate accounting of pension contributions to the account of an individual. It is described that the main advantage of such a system is the rapid positive socio-economic effect of its implementation. The mechanism proposed by the authors provides for the diversification of funds - some of them will be a source of improving the welfare of current retirees, and thus - will avoid devaluation, no matter how the economic situation develops, some will become an investment resource. The introduction of the accumulative component on the above conceptual basis can be conditionally called "direct". However, another option for such an implementation is "indirect", which is as follows. We consider our proposed algorithm to be a painless transition to a funded pension system. As a result, we get a kind of accumulative system with the preservation of an element of solidarity, which will motivate employees to fill the PFC budget throughout their working lives. Its implementation can remove possible speculation about insurance length of service and retirement age, which is always accompanied by increased social tensions, because if an employee believes that he has accumulated enough funds in his pension account, he will be able to retire at any age. The main task of the article is to separate the real threats and risks of the pension reform component from unprofessional judgments and outright political speculation. We emphasize that the radical solution to the pension problem is outside the pension system. We believe that decisive steps in the process of ensuring a dignified old age for Ukrainians should be a change in the demographic situation, a radical reduction in the shadowing of the economy, raising wages by increasing productivity, restructuring distribution relations, and creating additional high-paying jobs. ; Упровадження загальнообов'язкової накопичувальної системи (ІІ рівня) часто вважають одним із перспективних шляхів покращення ситуації в пенсійній сфері, проте здійснення такого кроку в сучасних економічних реаліях України пов'язане з низкою ризиків. У статті визначені наступні ризики, які виникають при впровадженні накопичувальної системи, а саме соціально-політичні ризики, адміністративні ризики, фінансові ризики. Попри усі вищевказані ризики, запровадження загальнообов'язкового накопичувального компоненту автори вбачають доцільним, оскільки він (більш або менш успішно, в залежності між ступеня продуманості механізму реалізації) може вирішити проблему встановлення принципу справедливості у пенсійному забезпеченні. Обґрунтовано, що таким компонентом для України може стати інститут індивідуальних пенсійних рахунків, призначених для відокремленого обліку пенсійних внесків на рахунок фізичної особи. Описано, що головною перевагою такої системи є швидкий позитивний соціально-економічний ефект від її впровадження. Запропонований авторами механізм передбачає диверсифікацію напрямів спрямування коштів – частина з них стане джерелом покращення добробуту чинних пенсіонерів, і відтак – уникне знецінення, як би не розвивалася економічна ситуація, частина перетвориться на інвестиційний ресурс. Запровадження накопичувального компоненту на вищенаведених концептуальних засадах можна умовно назвати «прямим». Проте, ще одним варіантом такого запровадження є «опосередкований» (м'який), який полягає у наступному. Запропонований нами алгоритм вважаємо безболісним переходом до накопичувальної пенсійної системи. У результаті отримуємо різновид накопичувальної системи зі збереженням елементу солідарності, який мотивуватиме працівників до наповнення бюджету ПФУ протягом усього трудового життя. Його реалізація може зняти можливі спекуляції щодо страхового стажу та пенсійного віку, які завжди супроводжуються підвищенням соціальної напруженості, адже якщо працівник вважає, що накопичив достатньо коштів на своєму пенсійному рахунку, він зможе вийти на пенсію в будь-якому віці. Головне завдання статті в тому, аби відділити реальні загрози й ризики складової пенсійної реформи від непрофесійних суджень і відвертих політичних спекуляцій. Наголошуємо, що докорінне вирішення пенсійної проблеми знаходиться поза межами пенсійної системи. Вважаємо, що вирішальними кроками у процесі забезпечення гідної старості українців мають бути зміна демографічної ситуації, радикальне зменшення рівня тінізації економіки, підвищення рівня заробітної плати за рахунок збільшення продуктивності праці, перебудови розподільчих відносин і створення додаткових високооплачуваних робочих місць.

This article explores the topic of post-war trauma in literary reportages of the World War I period. We analyze this phenomenon using a qualitative method of research, diachronic comparison and content analysis. As the journalistic achievements of the aforementioned authors have not yet been explored in the Ukrainian scientific sphere, this article creates a theoretical and contextual base for future specialists who study literary reportages and the topic of post-war trauma in journalistic texts. Using the methodology of textual, syntagmatic and paradigmatic analysis, we examined the generated meanings in the texts of the mentioned authors, which also makes the texts of Egon Erwin Kish and Joseph Roth more understandable for Ukrainian audiences. Comprehension of topics of the border – geographic, cultural, mental, – that are relevant a hundred years ago, also demonstrates the cause and effect of current events in Ukraine. Based on the examples of the texts of Joseph Roth and Egon Erwin Kish, we have distinguished four features that characterize the texts of the authors of the «New Objectivity" movement, in particular on military and post-war topics. These are anti-psychologism, anti-historicism and reflection of social types. In their literary reportages, diaries, and feuilletons, Joseph Roth and Egon Erwin Kish unvarnished portrayed the events of the World War І. The front-line experience has desensitized, frustrated the authors, but later their empathy will return.Key words: literary reportage, travel anthropology, post-war trauma, anti-psychologism. ; У цій статті досліджено тему повоєнної травми у літературних репортажах періоду Першої світової війни. На прикладах матеріалів двох знаних німецькомовних репортерів Йозефа Рота та Еґона Ервіна Кіша ми виокремили чотири ознаки, характерні для текстів авторів течії «нова речевість», зокрема на воєнну та післявоєнну тематику. Це антипсихологізм, антиісторизм та відображення соціальних типів. Фронтовий досвід десенсибілізував, знечулив авторів, тому у своїх літературних репортажах, щоденниках та фейлетонах вони без прикрас зображали події Першої світової війни.Ключові слова: літературний репортаж, подорожня антропологія, повоєнна травма, антипсихологізм.

Principal reasons of Georgian kolaboracionizmu are certain in the years of Second world war and him basic directions of collaboration with III Reich. Military Georgian subdivisions which took part in war on the side of Germany are described. Keywords: kolaboracionizm, Georgia, legion «Georgia», Second world war, battalion of «Bergman». ; Визначені основні причини грузинського колабораціонізму в роки Другої світової війни та його головні напрями співпраці з Третім Рейхом. Охарактеризовані військові грузинські підрозділи, які брали участь у війні на боці Німеччини. Ключові слова: колабораціонізм, Грузія, легіон «Грузія», Друга світова війна, батальйон «Бергман».

Польське національне питання серед інших національних питань вирізнялося своєю надзвичайною складністю та широкою відомістю в Європі. У даній роботі здійснено аналіз історіографії та джерельної бази дослідження, визначено становище в якому опинилися поляки після національно-визвольних повстань, висвітлено радикалізацію польських політичних партій та розкрито особливості підходів до польського національного питання в Австро-Угорщині, Німеччині та Російській імперії. ; Among other national issues, the Polish national question was extremely complex and well-known in Europe. This paper analyzes the historiography and source base of the study, identifies the situation of Poles after the national liberation uprisings, highlights the radicalization of Polish political parties and reveals the peculiarities of approaches to the Polish national question in Austria-Hungary, Germany and the Russian Empire.