Suchergebnisse

The article presents and solves the scientific problem of identifying the legal nature and content of social justice as an integral part of the principle of justice. The theoretical and normative basis of the study were scientific works of domestic and foreign scientists in the field of jurisprudence, philosophy, political science, sociology, history. They are devoted to the general problems of the essence of the principle of justice, its value and normative content, social and legal nature of the principle of justice, issues of legal certainty and stability of legal regulation, specific problems of implementation of the constitutional principle of justice. The problem of justice, namely social justice becomes especially relevant in the context of globalization. The practice of the Constitutional Court of Ukraine shows that the Constitution of Ukraine does not enshrine the principle of social justice in a direct form, but the entire legal system is based on the idea of justice. It is established that justice essentially reflects the realities of a society, the level of its cultural and legal maturity. It can manifest itself at different social levels, in different spatial and temporal dimensions. Thus, correlating the concepts of justice and law, justice can be considered as a legal standard with which the real socio-economic, political, financial, moral and ideological relations. Justice is not only a moral, philosophical category, but, first of all, a legal one. Justice is a legal phenomenon that relates to the very essence of law and is the distinguishing feature between law and the principles of law. In addition, it is a phenomenon of morality, because it is an idea that determines the moral principles of society. It should be noted that in some cases the application of the principle of justice is complicated, for example, when it conflicts with the principle of legality. Attention is drawn to the fact that in our state the principle of justice is not fully implemented. Social justice is the most important social value, a creative phenomenon that contributes to the reform of society on the basis of democ-racy and humanism. ; Стаття поставлена і вирішена наукова проблема виявлення юридичної природи та змісту соціальної справедливості як складова частина принципу справедливості. Теоретичну і нормативну основу дослі-дження склали научние праці вітчизняних і зарубіжних вчених в області юріспруденціі, філософії, політо-логії, соціології, історії. Вони присвячені загальним проблемам сутності принципу справедливості, його ціннісного і нормативного змісту, соціальної та юридичної природи принципа справедливості, питань правової визначеності та стабільності правового регулювання, специфічним проблемам реалізації консти-туційного принципу справедливості. Проблема справедливості, а саме соціальної справедливості набуває особливої актуальностіу контексті глобалізаційних процесів. Практика Конституційного Суду України свідчить, про те що у Конституції України принцип соціальної справедливості не закріплений у прямій формі, проте уся правова система ґрунтується на ідеї справедливості. Встановлено, що справедливість по суті відображає реалії того чи іншого суспільства, рівень його культурної та правової зрілості. Вона може проявлятися на різних громадських рівнях, в різних просторових і часових вимірах. Отже, співвід-носячи поняття справедливості та права, справедливість можна розглядати як правовий стандарт, з яким співвідносяться реальні соціально-економічні, політичні, фінансові, моральні та ідеологічні відносини. Справедливість – це не лише моральна, філософська категорія, а, насамперед, правова. Справедливість – це правове явище, що відноситься до самої сутності права та є відмежувальною ознакою між правом і принципами права. Крім того, є феноменом моралі, оскільки виступає ідеєю, яка визначає моральні засади суспільства. Слід зазначити, що в деяких випадках застосування принципу справедливості усклад-нюється, наприклад, тоді, коли він вступає в колізію з принципом законності. Звертається увагу на те, що в нашій державі принцип справедливості не реалізовується повною мірою. Соціальна справедливість є найважливішою соціальною цінністю, творчим феноменом, що сприяє реформуванню суспільства на засадах демократії та гуманізму.

The article presents and solves the scientific problem of identifying the legal nature and content of social justice as an integral part of the principle of justice. The theoretical and normative basis of the study were scientific works of domestic and foreign scientists in the field of jurisprudence, philosophy, political science, sociology, history. They are devoted to the general problems of the essence of the principle of justice, its value and normative content, social and legal nature of the principle of justice, issues of legal certainty and stability of legal regulation, specific problems of implementation of the constitutional principle of justice. The problem of justice, namely social justice becomes especially relevant in the context of globalization. The practice of the Constitutional Court of Ukraine shows that the Constitution of Ukraine does not enshrine the principle of social justice in a direct form, but the entire legal system is based on the idea of justice. It is established that justice essentially reflects the realities of a society, the level of its cultural and legal maturity. It can manifest itself at different social levels, in different spatial and temporal dimensions. Thus, correlating the concepts of justice and law, justice can be considered as a legal standard with which the real socio-economic, political, financial, moral and ideological relations. Justice is not only a moral, philosophical category, but, first of all, a legal one. Justice is a legal phenomenon that relates to the very essence of law and is the distinguishing feature between law and the principles of law. In addition, it is a phenomenon of morality, because it is an idea that determines the moral principles of society. It should be noted that in some cases the application of the principle of justice is complicated, for example, when it conflicts with the principle of legality. Attention is drawn to the fact that in our state the principle of justice is not fully implemented. Social justice is the most important social value, a creative phenomenon that contributes to the reform of society on the basis of democ-racy and humanism. ; Стаття поставлена і вирішена наукова проблема виявлення юридичної природи та змісту соціальної справедливості як складова частина принципу справедливості. Теоретичну і нормативну основу дослі-дження склали научние праці вітчизняних і зарубіжних вчених в області юріспруденціі, філософії, політо-логії, соціології, історії. Вони присвячені загальним проблемам сутності принципу справедливості, його ціннісного і нормативного змісту, соціальної та юридичної природи принципа справедливості, питань правової визначеності та стабільності правового регулювання, специфічним проблемам реалізації консти-туційного принципу справедливості. Проблема справедливості, а саме соціальної справедливості набуває особливої актуальностіу контексті глобалізаційних процесів. Практика Конституційного Суду України свідчить, про те що у Конституції України принцип соціальної справедливості не закріплений у прямій формі, проте уся правова система ґрунтується на ідеї справедливості. Встановлено, що справедливість по суті відображає реалії того чи іншого суспільства, рівень його культурної та правової зрілості. Вона може проявлятися на різних громадських рівнях, в різних просторових і часових вимірах. Отже, співвід-носячи поняття справедливості та права, справедливість можна розглядати як правовий стандарт, з яким співвідносяться реальні соціально-економічні, політичні, фінансові, моральні та ідеологічні відносини. Справедливість – це не лише моральна, філософська категорія, а, насамперед, правова. Справедливість – це правове явище, що відноситься до самої сутності права та є відмежувальною ознакою між правом і принципами права. Крім того, є феноменом моралі, оскільки виступає ідеєю, яка визначає моральні засади суспільства. Слід зазначити, що в деяких випадках застосування принципу справедливості усклад-нюється, наприклад, тоді, коли він вступає в колізію з принципом законності. Звертається увагу на те, що в нашій державі принцип справедливості не реалізовується повною мірою. Соціальна справедливість є найважливішою соціальною цінністю, творчим феноменом, що сприяє реформуванню суспільства на засадах демократії та гуманізму.

У статті досліджується загальний розвиток філософської думки щодо питання справедливості, звернуто увагу на роль справедливості як основоположної цінності права, проаналізовано такий вид справедливості, як соціальна, зокрема в межах трудового права; наведено приклади нормативного закріплення соціальної справедливості в трудовому законодавстві різних країн, порівняно з Україною; розкрито основні положення діяльності Європейського Союзу та Міжнародної організації праці у сфері реалізації ідеї соціальної справедливості. ; The article deals with the general development of philosophical thought on the question of justice; attention is drawn to the role of justice as the fundamental value of law; analyzed the type of justice such as social, in particular within labor law; provided examples of normative consolidation of social justice in the labor law of different countries, in comparison with Ukraine; the main provisions of the activities of the European Union and the International Labor Organization in the realization of the idea of social justice are described.The research has shown interest to studying justice by both philosophers and scholars. Including that justice is an all-encompassing category, it is not surprising to have a stable connection with the law, for which it serves the value or orientation. Category of "social justice" becomes more popular nowadays, especially in labor law. We can state that social justice in labor law creates opportunities for the distribution of social benefits, produces the desire of members of society to be involved in the process of labor. And, finally, its implementation in labor relations is a guarantee of the highest level of their effectiveness, which implies unconditional compliance with safeguards and the realization of labor rights.It is mentioned that social justice cannot exist without its legislative consolidation and control over implementation by the state. The direct formulation of social justice as a goal is possible both at the consti- tutional level and at the level of labor legislation. In addition to national legislation, an important role in the development of the idea of social justice plays supranational legislation; in particular, the article analyzes the activities of the European Union and the International Labor Organization. The value of their activities lies not only in the fact that their normative documents operate with social justice as a prerequisite and purpose of their activity, but also through continuous monitoring and recommendations they provide to the states. Thus, within the framework of the European Union, a special social justice criterion (Social Justice Index) has been developed. That makes possible to evaluate and compare the level of social justice in the EU member states. Therefore, we propose to recognize and consolidate social justice as the underlying value, on which modern labor law is based.

У статті досліджується загальний розвиток філософської думки щодо питання справедливості, звернуто увагу на роль справедливості як основоположної цінності права, проаналізовано такий вид справедливості, як соціальна, зокрема в межах трудового права; наведено приклади нормативного закріплення соціальної справедливості в трудовому законодавстві різних країн, порівняно з Україною; розкрито основні положення діяльності Європейського Союзу та Міжнародної організації праці у сфері реалізації ідеї соціальної справедливості. ; The article deals with the general development of philosophical thought on the question of justice; attention is drawn to the role of justice as the fundamental value of law; analyzed the type of justice such as social, in particular within labor law; provided examples of normative consolidation of social justice in the labor law of different countries, in comparison with Ukraine; the main provisions of the activities of the European Union and the International Labor Organization in the realization of the idea of social justice are described.The research has shown interest to studying justice by both philosophers and scholars. Including that justice is an all-encompassing category, it is not surprising to have a stable connection with the law, for which it serves the value or orientation. Category of "social justice" becomes more popular nowadays, especially in labor law. We can state that social justice in labor law creates opportunities for the distribution of social benefits, produces the desire of members of society to be involved in the process of labor. And, finally, its implementation in labor relations is a guarantee of the highest level of their effectiveness, which implies unconditional compliance with safeguards and the realization of labor rights.It is mentioned that social justice cannot exist without its legislative consolidation and control over implementation by the state. The direct formulation of social justice as a goal is possible both at the consti- tutional level and at the level of labor legislation. In addition to national legislation, an important role in the development of the idea of social justice plays supranational legislation; in particular, the article analyzes the activities of the European Union and the International Labor Organization. The value of their activities lies not only in the fact that their normative documents operate with social justice as a prerequisite and purpose of their activity, but also through continuous monitoring and recommendations they provide to the states. Thus, within the framework of the European Union, a special social justice criterion (Social Justice Index) has been developed. That makes possible to evaluate and compare the level of social justice in the EU member states. Therefore, we propose to recognize and consolidate social justice as the underlying value, on which modern labor law is based.

The paper outlines some particular characteristics of the phenomenon of freedom as a necessary principle of social justice, determines essential features of freedom and the area of its functioning. The author stresses that all the modern directions in the analytic political philosophy, being based on the key ideas of Enlighteners, pay considerable attention to the formulation of the conditions of freedom and methods of its practical realization. ; В статтi окреслюється специфiка феномену свободи як необхiдного принципу соцiальної справедливостi, визначаються сутнiснi характеристики свободи, встановлюється сфера її функцiонування. Автор стверджує, що всi сучаснi напрямки аналiтичної полiтичної фiлософiї, багато в чому спираючись на соцiально-фiлософськi iдеї просвiтникiв, велику увагу придiляють формулюванню умов досягнення свободи та знаходженню методiв її практичного втiлення.

The paper deals with the problem of social justice and a version of its resolving within modern analytic political philosophy. The author analyses utilitarian, liberal and communitarian approaches and claims that the mutual good hast to be considered a social ideal which is expressed by the triad of universal, public and private. ; Стаття присвячена проблемі соціальної справедливості та варіанту її вирішення в рамках сучасної аналітичної політичної філософії. На основі аналізу утилітаристського, ліберального і комунітаристського підходів авторстверджує, що взаємне благо необхідно розглядати як суспільний ідеал, що виражається тріадою загального, публічного і приватного.

International audience ; This article is a study of translation as a paradigmatic clue of the problematics that is presently debated within French contemporary thought, especially in its ethical current. The main theses Tiphaine Samoyault introduces in "Translation and Violence" (2020). The author, as the title of her work suggests, tries to demonstrate the active negativity part which is present in any translation. Thus she breaks away from most of the dominant discourses which are idyllic since they see in translation a gesture of hospitality, a way of meeting and exchanging with the other. Indeed according to her, there exists a negative part which is inherent to translation, since it means the appropriation of a foreign text, the suppression of its language and the deterritorialization, not only geographical, but also cultural and historical of the other. One must admit that this negativity has seldom been researched thoroughly in the scientific works on translation. The aim of this article will thus be to create a network of, and explain the main notions which Samoyault is leaning on to develop her thesis: antagonism and agonism in translation, différence and différend, linguistic hospitality, discursive ethics, the sensible turn in translation thought, and the ethics of non-translation. One will thus be lead to underline the political dimension which Samoyault's stands implies, intentionally. For in translation the solution of the clashes (of course in language, but also in the various, heterogenic views) remains as a goal that will always be out of reach and is always going away. There follows that a continuous and frantic quest of a consensus which would satisfy both sides is pure fancy. The aim of the article is to draw a map and set in perspective the theses Samoyault contends, as well as constituting a reading guide for a complex and demanding book as a concept. Its ambition is also to retain a pre-prandial value, thus inviting its readers to immerse themselves into the source text. ; Статтю ...

The research demonstrated the limitedness of Kant's and Rawls' approaches to the understanding of correlation of responsibility and justice. For Rawls, as well as for Kant, responsibility first of all relates to individual's freedom (and with existence of just political institutions). In other words, the American philosopher concentrates on the problem of justice of institutes and individual actions. But the questions of human responsibility for environment, responsibility for realization of the principles of justice, at last, the problem of collective responsibility stay outside this approach. It is demonstrated that responsibility is determined not only and not so much by individual's autonomy. Responsibility is connected with a feeling of guilt for the actions of community (to which the individual identifies himself), with a necessity of realization of the principles of justice through transformation of institutes and practices. At last, responsibility can be anthropologically determined in the case when we speak about the preservation of life on the earth. Interpretations of the sphere of responsibility and sphere of justice as coinciding ones were also refuted in the work. It was established, that the bounds of the former are wider at least because they include practices which are not regulated by the principles of justice. ; ***

The article considers the introduction of electronic justice in Ukraine. It is stated that the provision of effective information resources of administrative proceedings guarantees compliance with the principles of publicity, openness and transparency of consideration and resolution of public disputes. It is concluded that some steps have already been taken in this direction. And it was the pandemic that became, so to speak, a "push" for faster development in this direction, as the parliament, having passed the "anti-coronavirus" law, gave the parties more opportunities to participate in the processes remotely. Previously, this possibility was also available, but the party had to appear at the nearest court, where his identity was identified and his remote participation in the trial, which took place in another court, was ensured. Now the procedure has been simplified. And with the help of various video conferencing programs, the parties have more opportunities to hold remote hearings, and the courts have more tools to identify the parties. It was stated that European experts have repeatedly stressed that the four levels of electronic interaction between citizens and government, developed in the EU, namely: the first level: online information on public services; second level: one-way interaction: downloading forms from sites; third level: two-way interaction: form processing (including authentication), procedural actions in digital form; fourth level: transaction: work with the case, decision-making and announcement, payment, etc., the key to the effectiveness of any system, including judicial. It is concluded that despite the fact that the crisis caused by the pandemic has revealed problems related to imperfect legal regulation, technical unpreparedness of courts to move to e-justice, which is an urgent need of the time, the state strongly supports and develops this area. In particular, the Ministry and the Committee for Digital Transformation have been established, and a working group on the digitalization of the judiciary has been set up in the Verkhovna Rada Committee on Legal Policy to discuss innovations for the launch of the EITC. ; У статті розглянуто питання впровадження електронного судочинства в Україні. Вказано, що забезпечення дієвих інформаційних ресурсів адміністративного судочинства гарантує дотримання принципів гласності, відкритості й транспарентності розгляду й розв'язання публічно-правових спорів. Зроблено висновок, що окремі кроки на цьому шляху вже зроблено. І саме пандемія стала, можна сказати, «поштовхом» для швидшого розвитку в цьому напрямі, оскільки парламент, ухваливши «антикоро-навірусний» закон, надав сторонам більше можливостей брати участь у процесах дистанційно. Раніше ця можливість також була, але учасник процесу мав з'являтися до найближчої судової установи, де ідентифікували його особу й забезпечували його віддалену участь у процесі, що відбувся в іншому суді. Зараз процедуру спростили. І за допомогою різних програм відеоконфе-ренцзв'язку сторони отримали більше можливостей на проведення дистанційних засідань, а суди - більше інструментів для ідентифікації сторін. Констатовано, що європейські експерти неодноразово наголошували, що чотири рівні електронної взаємодії між громадянами й владою, що розроблені в Європейському Союзі, є запорукою ефективності будь-якої системи, в тому числі й судової. Це такі рівні: перший -онлайнова інформація про загальнодоступні послуги; другий - одностороння взаємодія: завантаження форм із сайтів; третій - двостороння взаємодія: обробка форм (у тому числі аутентифікація), процесуальні дії в цифровій формі; четвертий - транзакція: робота зі справою, прийняття та оголошення рішення, оплата тощо. Підсумовано, що незважаючи на те, що криза, викликана пандемією, виявила проблеми, пов'язані з недосконалістю правового регулювання, технічною неготовністю судів переходити до електронного судочинства, що є нагальною потребою часу, держава потужно підтримує та розвиває цей напрям. Зокрема створено Міністерство й Комітет цифрової трансформації, а також у Комітеті Верховної Ради України з питань правової політики створено робочу групу із цифровізації судочинства, де обговорюються питання інновацій для запуску Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

The article considers the phenomenon of social justice, which helps to better understand the essence of each era and its social transformations. No political or ideological orientation can circumvent the notion of justice without defining one's point of view on this issue. The complexity of social relations in modern society has increased attention to the issue of justice. We are faced with the need, relying on the positive trends of the past, to discard the obsolete and take real steps towards the modernization of society. Therefore, it is necessary to provide it with forms that meet the modern objective interests of the people. That is why the problem of justice is especially relevant today. However, it must be borne in mind that the ideas and ideals of justice, like all others, are deeply historical. They organically combine what is temporary and inevitable, changeable and stable. Tracing the historical development of these ideas, we can not ignore their interpretation in the philosophical works of Socrates, Plato, Aristotle. For the first time in the history of public opinion, Socrates raised the question of a rational knowledge of the principle of justice, rather than the acceptance of some universal truth, sanctified by age-old traditions. This truth is the fruit of the intense work of the mind and heart. You need to get to it. It needs to be opened, and only a sage can afford it. Aristotle noted that all people have an idea of justice. However, everyone perceives it differently. Not everyone sees the measure of dignity and virtue in the same thing: the citizens of a democratic society see it in freedom, the oligarchs in wealth, the aristocrats in valor and glory, and so on. It follows that distributive justice cannot be universal, but depends on the social order and the prevailing system of social values. By asserting the connection between virtue and wisdom, glorifying the beauty of mind, consciousness, defending the idea of expediency, Socrates, Plato, Aristotle thus logically proved the essence and foundations of understanding justice. It can be argued that they laid the "cornerstone" in the foundation of the European tradition of philosophical and sociological elaboration of this vital problem. ; У статті розглянуто феномен соціальної справедливості, що допомагає глибше зрозуміти сутність кожної епохи й її соціальних перетворень. Жодне політичне та ідеологічне спрямування не може обійти поняття справедливості, щоб не визначити свою точку зору з даного питання. Складність соціальних відносин у сучасному суспільстві підвищила увагу до питання справедливості. Ми стоїмо перед необхідністю, опираючись на позитивні тенденції минулого, відкинути все застаріле і здійснити реальні кроки на шляху модернізації суспільства. Тому варто надати йому форм, що відповідають сучасним об'єктивним інтересам народу. Ось чому сьогодні особливо актуальною є проблема справедливості. Однак потрібно враховувати, що ідеї та ідеали справедливості, як і всі інші, глибоко історичні. У них органічно поєднане те, що минає і неминуче, мінливе і стійке. Простежуючи історичний розвиток цих ідей, не можна пройти повз їх трактування у філософській творчості Сократа, Платона, Аристотеля. Уперше в історії суспільної думки Сократ поставив питання про раціональне пізнання принципу справедливості, а не про прийняття на віру якоїсь загальної істини, освяченої віковими традиціями. Ця істина – плід інтенсивної роботи розуму і серця. До неї треба дістатися. Її потрібно відкрити, а це до снаги лише мудрецеві. Аристотель зазначав, що уявлення про справедливість мають усі люди. Однак усі сприймають її по-різному.Мірило гідності та чеснот не всі бачать в одному і тому ж: громадяни демократичного суспільства бачать йогоу свободі, олігархи – у багатстві, аристократи – у доблесті і славі тощо. Звідси випливає, що розподільна справедливість не може мати універсальний характер, а залежить від суспільного устрою і від панівної системи соціальних цінностей. Стверджуючи зв'язок між чеснотою і мудрістю, звеличуючи красу розуму, свідомості, захищаючи ідею доцільності, Сократ, Платон, Аристотель у такий спосіб логічно довели суть та основи розуміння справедливості. Можнастверджувати, що вони заклали «наріжні камені» у фундамент європейської традиції філософського та соціологічного розроблення цієї життєво важливої проблеми.

propovjednika) prisutni u srednjovjekovnoj Bosni već od prve polovice 13. pa sve do kraja 15. stoljeća, u ovom prilogu autor se osvrće na utjecaj i prinos dominikanaca u stvaranju hrvatske filozofske baštine u Bosni i Hercegovini. Po svom misijskom poslanju dominikanci su red propovjednika radosne vijesti, evanđeoske poruke spasenja. Pod geslom "veritas" - "istina", do koje se može doći i pravo je spoznati jedino kontemplacijom i trajnim studijem, ljudima nastoje približiti istinu o Bogu i čovjeku, o opstojnosti i svrsi postojanja ovoga svijeta, o smislu i sudbini čovjeka te o nevidljivoj prisutnosti Tvorca svega vidljivoga i nevidljivoga. Svojim dolaskom u Bosnu, kao i svojom djelatnošću, dominikanci su, nema sumnje, ostavili duboke tragove na vjerskom, znanstvenom i kulturnom planu, što znači da su uvelike utjecali na stvaranje hrvatske filozofske baštine. Na temelju povijesnih vrela, iako još uvijek nedovoljno istraženih, autor drži da su dominikanci nezaobilazni u rasvjetljavanju političkih i vjerskih zbivanja u srednjovjekovnoj Bosni i Hercegovini te da su svojom djelatnošću također znatno pridonosili i da još uvijek pridonose stvaranju hrvatske filozofske baštine, unatoč činjenici njihove povremene ili stoljetne nenazočnosti u Bosne zbog raznih vjerskih zbivanja i političkih događaja uvjetovanih unutarnjim i izvanjskim čimbenicima. U ovom prilogu autor se ukratko osvrće na Branimira (Dominika) Koraća, dominikanca iz ovoga humskog podneblja, propovjednika istine te pravednoga mira na ovim prostorima i u svijetu. Unatoč njegovom neumornom zalaganju za pravedan mir i nenasilje, u Drugom svjetskom ratu bio je žrtva ratnih razaranja i u tridesetoj godini života (1944. godine) izdahnuo je pod ruševinama zagrebačkoga samostana, potpuno uništenoga zrakoplovstvom saveznika. ; Dans cette recherche notre intention est de prendre en considération l'influence et la contribution des dominicains dans la créatio de l'héritage philosophique croate dans la Bosnie et Hercegovnie. Selon les sources historiques, il est évident que les dominicains sont présents dans la Bosnie ŕ partir de la premičre moatié de XIII-čme sičcle et ils sont en resté jusqu'ŕ la fin de XV-čme sičcle. Les dominicains ou l'Ordre des frčres pręcheurs sont obligés par leur vocation religieuse et les constitutitions de l'Ordre d'aller pręcher la Parole de Dieu, c'est ŕ dire d'annocer au monde l'Evangile, le message du salut. Le but de leur arrivée dans la Bosnie était ŕ combattre toutes les hérésies, surtout l'hérésie des bogumiles. Leur devise est la Vérité (Veritas) ŕ laquelle il est possible de s'appraucher et de la connaître véritablement seulement par la contemplation et par l'étude permanente des oeuvres de Dieu. Avec leurs engagements missioonnairs dans la Bosnie les dominicains ont laissé sans aucun doute des traces profonds ŕ l'égard de plan religieux, culturel et scientifique; c'est ŕ dire ils ont eu une grande influence sur la création de l'héritage philosophique croate. De męme leur contribution ŕ l'héritage philosophique croate est aussi trčs considérable, malgré leur absence de temps en temps de Bosnie ŕ cause de différentes raisons, des événements religieux et de la situation politique. Tout cela prouve que les dominicains sont indétournables ŕ l'égard de l'éclaircissement des événements politiques et religieux dans la Bosnie médiévale. Enfin, dans cette recherche sur les dominicains dans la Bosnie nous allons consacrer quelques mots ŕ Branimir (Dominik) Korać, le dominicain d'origine hercegovienne, né ŕ Hamzići prčs d'ici de Mostar. Il a été contre n'importe quelle forme d'agression et il a pręché la paix juste pour tous les hommes. Son intention de bien connaître les religions du monde et d'étudier des sciences religieuses, malheuresement, il ne pouvait pas réaliser, parce qu'il était, lui-męme, la victime de l'agression dans la deuxičme guerre mondiale oů il était tué ŕ l'âge de trente ans avec les autres ses confrčres au couvent de Zagreb, complčtement détruit par l'aviation des alliés, de l'année 1944.

Organizational and functional particularities of judicial and law enforcement activities in Ukrainian Military Forces have been researched in the article within the scope of historical aspects and international experience. It has been emphasized, that strength of military forces is defined not only by quantity of staff, their professionalism, aptitude, quality of military stuff etc. Readiness of troops to oppose threats directly depends on the state of legality and legal order. International experience demonstrated, that in majority of developed countries, that have contemporary military forces and are known as democracies (USA, Great Britain, France, Canada, Spain – about 40 in total) the bodies of military justice reach significant success in strengthening military discipline and order. The Committee of European Council on Human Rights in June 2003 highlighted necessity of military justice bodies, as to the military courts the Committee stated, that their existence did not violate the UN Convention on Human Rights. It was indicated that military courts could be independent and unprejudiced courts. It`s highlighted, that military justice bodies are being currently eliminated even under conditions of antiterroristic operation in Ukraine (currently – Operation of United Forces), and factually under conditions of war at some territories of Ukraine. Military courts were eliminated in 2010, with no hope for renewal, although this issue has been considered at all levels of state authorities. Moreover, now it`s the turn for militaryprosecution bodies to be eliminated. In total there left the only Service of Military Order, with reduced capability and functions. There was provided additional evidence in favor of further Ukrainian military justice reformation by creation of specialized courts and law enforcement bodies: military courts, military prosecution service and future military police. Only in that case necessary lever of legality, legal order and discipline will be obtained in Ukrainian Military Forces. ; У статті, з урахуванням історичного аспекту проблеми та міжнародного досвіду, розкрито організаційні та функціональні особливості здійснення судової та правоохоронної діяльності у Збройних Силах України. Підкреслено, що оборонна міць збройних сил визначається не тільки кількістю військовослужбовців, рівнем їх професіоналізму та майстерності, якістю військової техніки. Боєздатність військових частин та з'єднань напряму залежить від стану законності та правопорядку в них. Тому міжнародний досвід свідчить про те, що у більшості розвинутих країн, які мають сучаснізбройні сили і які у той же час відомі своїми демократичними традиціями (США, Великобританія, Франція, Канада, Іспанія – всього близько 40) органи військової юстиції успішно діють і виконують завдання по зміцненню військової дисципліни та правопорядку. Постійним Комітетом Ради Європи з прав людини (м. Страсбург) у червні 2003 р. була взагалі визначена потреба органів військової юстиції, а щодо військових судів висловлена думка про те, що їх наявність в країні не суперечить Конвенції про захист прав людини і її основоположних свобод, а також зобов'язанням держав, які підписали цю конвенцію. Зазначено, що військові суди можуть бути визнані незалежними і неупередженими судами. Звертається увага на те, що в Україні, в умовах раніше – антитерористичної операції, а зараз – операції об'єднаних сил, а фактично проведенні реальних бойових дій на певних територіях країни, нажаль, йде процес ліквідації органів військової юстиції. Так, військові суди були ліквідовані ще у 2010 році, й до цього часу не відновлені, хоча це питання вирішувалося на всіх необхідних рівнях органів державної влади, військові прокуратури зараз на межі ліквідації. У наявності лише органи Військової служби правопорядку, але з вельми обмеженими повноваженнями, виключно профілактичної спрямованості. Наведені аргументи на користь подальшого реформування військової юстиції у Збройних Силах України, з формуваннями спеціалізованих судових і правоохоронних органів, а саме, їх тріади у складі: військових судів, військової прокуратури та органів Військової служби правопорядку (у майбутньому – військової поліції). Тільки у такому разі буде реально забезпечений належний рівень законності, правопорядку та військової дисципліни у Збройних Силах України.

The article deals with the interpretation of the principle of justice in Islam as a religion of society's prosperity based on social justice. The author proves that the category of "justice" in Islam has several meanings: firstly, it is equally the same treatment of any person to anybody in the community; secondly, it is the equality between people; thirdly, these are actions corresponding to the generally accepted moral and legal standards; fourthly, these are conscience, accuracy, impartiality, faithfulness, certainty, correctness and truth; fifthly, it is justice; and finally, it is a kind of counterweight to tyranny injustice and evil. But the Islamic understanding of justice differs in interpretation of it not only as a personal virtue, but as a principle of organization of community of believers and political system. The use of different values of justice aims to fi ll the very meaning of justice by means of these terms. It includes equity, equality, sincerity and control. On the one hand, it is justice between creator and creation, when power of Allah consider above you own happiness, His prosperity above your own whims and desires, and also when follow His commandments and keep His prohibitions. On the other hand, justice is reflected in relationships between people and their own "I", when it rejects any destruction. Thirdly, there must be justice between among all Allah's creations for them to be guided by law, to help each other with advice and deed, but not to cheat and bring any harm, to endure insults patiently and always follow the middle path. It has been proved that the Muslim idea of justice is based on the principle of coordination of own actions according to the requirements of natural order of things, where the law refers to the God's established order of life relationships, derived from human nature, the nature of things and the nature of relationships. The requirements of justice in this order presuppose the need to return to its original state in case of violation of this order. Muslims are expected just to follow this order, including the way of social cohesion in mind (community), limits of which coincide with the limits of the Islamic world itself. ; У статті розкрито трактування принципу справедливості в ісламі як релігії процвітання суспільства на основі соціальної рівності. Доведено, що уявлення про даний принцип в ісламі базується на основі узгодження своїх дій з вимогами природного стану речей, де під справедливістю розуміється порядок життєвих відносин, встановлений Богом; порядок, який випливає з природи людини, природи речей і природи відносин. Вимоги справедливості в ісламі полягають у необхідності повернення до початкового стану у випадку порушення даного порядку. Від мусульман вимагається лише дотримуватись цього порядку, у тому числі і шляхом соціального єднання в уммі (громаді), межі якої збігаються з межами всього ісламського світу.