Suchergebnisse

Використовуючи усі доступні форми навчання для повноцінного оволодіння студентами дисципліни «Екологічне право» з урахуванням особливостей предмета та метода правового регулювання природноресурсових, природоохоронних та еколого-безпечних правовідносин, сприяти опануванню студентами наукових тверджень, положень чинного екологічного законодавства, набуття навичок його застосування у реальній практиці правозахисної, правозастосовної, наукової та іншої діяльності. Викладання дисципліни носить науково-практичне спрямування для формування у студентів правосвідомості та високої правової культури. Знання правових засад екологічної безпеки дозволяє студентам заздалегідь розпізнати екологічні правопорушення та виявити види юридичної відповідальності за такі правопорушення. Змістом навчальної дисципліни є: Поняття, предмет, метод і принципи екологічного права. Система та джерела екологічного права. Право власності на природні ресурси та право природокористування. Управління в галузі екологічних відносин. Правове регулювання використання та охорони земель. Правове регулювання використання та охорони вод. Правове регулювання використання та охорони надр. Правове регулювання використання та охорони лісів. Правове регулювання охорони та використання тваринного світу. Екологічна мережа України. Правове регулювання охорони та використання рослинного світу. Правове регулювання охорони атмосферного повітря. Економіко-правовий механізм в екологічному праві. Забезпечення екологічної безпеки. Правове регулювання відносин щодо надзвичайних екологічних ситуацій та поводження з відходами. Екологічні права та обов'язки громадян. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення. Міжнародне право навколишнього середовища. Using all available forms of training for the full proficiency of the students in the discipline "Environmental Law" taking into account the features of the subject and method of legal regulation of natural resource, environmental and ecologically safe legal relations, to facilitate the mastery of the students' scientific statements, the provisions of the current environmental legislation, the acquisition of skills in its application in the real practice of human rights , law enforcement, scientific and other activities. Teaching discipline has a scientific and practical orientation for the formation of students of legal consciousness and a high legal culture. Knowledge of the legal principles of environmental safety allows students to recognize environmental violations in advance and identify types of legal liability for such offenses. The content of the discipline is: The concept, subject, method and principles of environmental law. System and sources of environmental law. Ownership of natural resources and the right to use natural resources. Management in the field of environmental relations. Legal regulation of use and protection of land. Legal regulation of water use and protection. Legal regulation of use and protection of mineral resources. Legal regulation of the use and protection of forests. Legal regulation of the protection and use of the animal world. Ecological Network of Ukraine. Legal regulation of the protection and use of the plant world. Legal regulation of the protection of atmospheric air. Economic and legal mechanism in environmental law. Ensuring environmental safety. Legal regulation of relations concerning emergency ecological situations and waste management. Environmental rights and obligations of citizens. Legal liability for environmental violations. International environmental law

The article is devoted to the identification of characteristic features of legislative defects caused by regulatory legal acts (or within legislative acts) of terminological interpretations that are ambiguous. Polysemy quite often has a negative impact on the universal conceptual-categorical apparatus. Attention is drawn to the fact that the homogeneity of the subject matter of the legal regulation requires the maximum terminological clarity, since the context of the individual legal relations is not in itself sufficiently pronounced to provide a clear delineation of the meaning of the ambiguous term. The manifestations of normative polysemy only reduce the clarity of the law and create difficulties in law enforcement, including in the field of criminal justice. The manifestation of polysemy in criminal procedural law is considered on the example of the ambiguous legal term «reconciliation», the definition of legal meaning of which is determined only by the context of its use. In addition, the study draws attention to the fact that in the criminal procedural legislation there are cases where the problem of polysemy is not solved by taking into account the contextual meaning, and the use of means of interpreting the text of the law does not provide a clear answer. This situation is illustrated by an example of the use by the legislator of the identical terminological designation «trial» both for the name of the stage of proceedings in the court of first instance, and for the name of its separate (second) stage, which involves the examination of evidence. Suggestions are made to eliminate and overcome the described legislative defects.

The author upholds the thought that the human's being "under guidance of numerous things", the diversity of spheres of human activities as if gives cause for objecting the architectonic character of politics. However it is the diversity of spheres in each society, in the author's opinion, that is a result of the global institution of the society which gives every reason for the recognition of the architectonic role of politics, as well as the complex unity under the name of the objective mind. The present distribution of market in the social sphere nourishes individualistic comprehension of human rights. Thus, the philosopher concludes, the objective mind is anxious of modern subjectivism and individualism as never before. ; ***

The article clarifies the relationship between the constitution and the basic law. There is a constant debate in the literature about when the first constitutions appeared in the world. The question also arises as to who from the very beginning turned to the concept of constitution in the doctrinal sense, describing the corresponding already existing concept or proposing to introduce the constitution as a certain ideal model in practice. At the same time, disputes over the relationship between the constitution and the basic law, the modern content of the constitution as a state and legal phenomenon do not subside. It is concluded that the doctrine of the constitution was formed gradually, evolutionarily. The Constitution began to be perceived as a state system or a form of government, not immediately identifying it with a separate written formal source with the appropriate name. In parallel, the doctrine of the basic laws developed, which meant precisely the rules and regulations, although their form could be different. It is concluded that before the emergence of constitutions in the formal sense, it is especially important to emphasize its genesis – it grew out of material significance, being supplemented at a certain historical stage by the formal meaning. The term "constitution" has gradually supplanted the term "fundamental law", although in some countries it has remained in use for various historical reasons as a synonym for the constitution. German-speaking countries have a long tradition of using the term "fundamental law". Today in the Federal Republic of Germany, the constitution is called the "Fundamental Law". The corresponding motivation for the name was due, according to the authors, to the temporary nature of the act adopted after the Second World War in 1949 (which has remained in force to this day). The current Constitution of Hungary in 2011 is also called the "Fundamental Law". Spanish-speaking states also have their own analogue of the "fundamental law", which is used as a synonym for the constitution – "Carta Fundamental". ; У статті з'ясовано співвідношення конституції та основного закону. У літературі постійно точаться дискусії з приводу того, коли саме у світі з'явилися перші конституції. Так само постає питання: хто із самого початку звернувся до поняття конституції в доктринальному розумінні, описуючи відповідне вже існуюче поняття або ж пропонуючи запровадити конституцію як певну ідеальну модель на практиці? Паралельно не вщухають спори щодо співвідношення конституції та основного закону, сучасного змісту конституції як державно-правового явища. Зроблено висновок про те, що вчення про конституцію формувалося поступово, еволюційно. Конституцію почали сприймати як державний устрій або форму правління, не одразу ототожнюючи її з окремим писаним формальним джерелом з відповідною назвою. Паралельно розвивалося вчення про основні закони, під якими розумілися саме норми і правила, хоч їхня форма могла бути різною. З'ясовано, що до появи конституцій у формальному значенні особливо важливо підкреслити її ґенезу – вона виросла із матеріального значення, будучи доповненою на певному історичному етапі значенням формальним. Термін «конституція» поступово витіснив термін «основний закон», хоч і в деяких країнах дотепер залишився у вжитку через різні історичні причини як синонім конституції. Досить велику традицію вживання терміна «основний закон» мають німецькомовні країни. Сьогодні у Федеративній Республіці Німеччина конституція названа саме «Основний Закон». Відповідна мотивація щодо назви була зумовлена, за задумом авторів, тимчасовим характером дії ухваленого після Другої світової війни у 1949 році акта (який зберіг свою чинність дотепер). Чинна нині Конституція Угорщини 2011 року носить також назву «Основний Закон». Іспаномовні держави мають свій аналог «основного закону», що вживається як синонім конституції – «Carta Fundamental».

Respect for the hierarchy of laws is fundamental to the rule of law, as it dictates how the different levels of law will apply in practice. In general, the fundamental levels of hierarchy consist of: a constitution or founding document; statutes or legislation; regulations; and procedures. Specific classification of law acts testifies not only to the structural hierarchy and complexity of the structure of legislation, but also to the corresponding structuring of the rules of law technique, which applied according to the needs of preparation of a particular type of documents: orders, decisions, orders, rules, instructions, regulations, etc. ; Розглянуто лінгвоцентричний аспект складання процесуальних актів кримінального судочинства. Визначено й систематизовано мовностилістичні особливості юридичних текстів. Формально-лінгвістичний метод дозволив опрацювати норми чинних КК та КПК України, підготувати низку пропозицій щодо вдосконалення юридичних текстів України. Установлено, що процес мовної діяльності носіїв мови опредметнюється в текстах, створених за різними моделями, у яких неоднаково реалізується потенціал дериваційного функціонування слова.

The article addresses the interpretation of the presence of aspects – formal and creative. The author analyzes various approaches to the definition of the concept of interpretation, which were developed by scientists in the previous century and are traditional for local legal doctrine. This analysis allows us to conclude that the absence of a clearly defined notion of the concept of interpretation only highlights the magnitude and complexity of such a phenomenon, such as legal interpretation. Certain sections of the study are dedicated to the examination of problems of interpretation, the relationship between the objective and subjective sides of the interpretation process, the signs that characterize this process, including its place in the mechanism of legal regulation. The author's methods of clarifying the meaning of interpretation were not left unattended: static and dynamic. The feasibility and possibility of applying the dynamic approach in the interpretation process are analyzed. The paper concludes that the corresponding creative principles take place in the exercise of the right to interpretive activities, but are significantly limited by the regular and non-random nature of such activities.

The presented article examines the forms of abuse of rights. In legal science and legislation of Ukraine, the category of "abuse of rights" is legally vague and there is no agreed approach to defining the criteria for abuse of rights. The legislator often uses the institution of "abuse" as part of various legal structures, but does not legally establish the content of the general (generalized) concept of "abuse of rights". This creates problems both for legal practice, legal proceedings, and in the case of the exercise of rights by their owners and owners. Abuse of law means the formally lawful behavior of the subject of legal relations, which leads to a violation of the rights and legitimates interests of others, incompatible with the fundamental principles of legal regulation. However, the content of the term "abuse of right" (rights) is in the prescriptions; covers individual, sometimes different types of acts. Procedural legislation defines in more detail the content of "abuse of procedural rights", but does not provide an exhaustive list of such acts. The official position of the legislator is that any abuse of rights is unacceptable. Such legal norms are of a protective (prohibitive) nature; they do not always reveal the essence of abuse. The classification of actions on abuse of rights contains not only formal, purely theoretical significance, but, in essence, the classification allows, by identifying the most typical cases of the phenomenon under study, to establish trends in the emergence of new types and forms of abuse of rights and to determine the most effective methods and means of overcoming them. The author determined the place of abuse of subjective rights in comparison with socially significant (legal) behavior. It has been established, that abuse of the right is not a type of legally significant behavior. The author's understanding of the concept of "abuse of rights" and its types is offered

The article presents the analyzed changes that relate to the suffrage of Ukraine, which entered into force on January 1, 2020. The article examines the essence of the principle of equal suffrage in accordance with national constitutional and European standards, in particular the positions of the European Commission for Democracy through Law (Venice Commission), the Office for Democratic Institutions and Human Rights (ODIHR / OSCE). It is stated that the traditional approach involves equality of content and volume of voting rights for voters, as well as equality of opportunities for subjects of passive voting rights. Problems and violations of equality of suffrage during implementation of active and passive electoral rights are singled out. For example, they include restrictions on the voting rights of a certain category of voters based on their place of residence (stay); the introduction of an exclusively proportional electoral system"; "Jerri-mendering" (artificial change of the districts of the"electoral geometry" in favor of a separate candidate); the prohibition of "double balloting" in different types of elections that takes place simultaneously. It is noted that the introduction of a pure proportional system will lead to the full dependence of candidates to the people's deputies of Ukraine from political parties, which will supersede the voters' interests. Therefore, resolving the issue of violating the principle of equality of voters during voting in a foreign constituency is seen in the development and standardization of the mechanism for the pre-registration of such voters with the fixation of their place of permanent residence and the possibility of voting for candidates in their constituency. The content of the electoral and procedural equality of candidates is formulated, that is, the equality of opportunities for the registered candidates in the election process, which may concern equal opportunities for campaigning, registration, prevention of the use of administrative resources, fair counting of votes, etc. ; У статті проаналізовані зміни, які стосуються виборчого права України та набрали чинності 1 січня 2020 р. Аналіз суті правових інститутів і їх розуміння в різних правових системах є стартовою платформою для проведення заходів із вдосконалення вітчизняного законодавства, що постійно зазнає змін через нестабільність суспільних відносин. Важливу роль у суспільстві відіграє виборче законодавство, адже саме вибори як одна з форм безпосередньої демократії шляхом формування вищих органів державної влади реалізує право народу на управління державою. Виокремлюються проблеми та порушення рівності виборчого права під час реалізації активного та пасивного виборчого права. Наприклад, до них належать обмеження обсягу права голосу окремої категорії виборців на підставі їхнього місця проживання (перебування); запровадження суто пропорційної виборчої системи; «джеррімендеринг» (штучна зміна меж округів «виборчої геометрії» на користь окремого кандидата); заборона «подвійного балотування» на різних видах виборів, які відбуваються одночасно. Зауважується, що введення чистої пропорційної системи призведе до повної залежності кандидатів у народні депутати України від політичних партій, котрі витіснять втілення інтересів виборців. Тому вирішення питання порушення принципу рівності виборців під час голосування в закордонному виборчому окрузі вбачається у розробленні й унормуванні механізму попередньої реєстрації таких виборців із фіксацією місця їхнього постійного проживання та надання можливості проголосувати за кандидатів свого виборчого округу. Формулюється зміст виборчо-процесуальної рівності кандидатів, тобто рівності можливостей діяльності зареєстрованих кандидатів у виборчому процесі, що може стосуватися й рівних можливостей для агітації, реєстрації, недопущення застосування адміністративного ресурсу, чесного підрахунку голосів тощо.

The article reveals the essence of discrimination as one of the main principles of labor law. The role of labor rights in life of each person contributes to the necessity of their proper legal regulation. On the one hand any legal regulation begins with enshrining of basics of law which are principles that ensure integrity and uniformity of the system of law. On the other hand, aspiration of Ukraine to establish democratic society requires Ukrainian legislation to be complied with recognized world and European norms and standards. All of that highlights the need for scientific development and topicality of this issues. For better understanding of the principle of ban of discrimination the article provides brief theoretical basics of this issue. Special attention is paid to the analysis of the main international and national acts which regulate the principle of the ban of discrimination. The author underlines that taking into account a significant level of legislator's attention to the issues of the ban of discrimination on international level Ukrainian legislation has gaps in this sphere. The practical aspect of this issue is represented by analysis of the most common types of discrimination in Ukraine particularly discrimination according to sex, age and nationality. Discrimination on the basis of sex is represented by unreasonable advantages and when unfavorable conditions are created for men and women. People of retirement age or pre-retirement age as well as graduate students which are unexperienced suffer from age discrimination. Roma people mostly suffer from discrimination on the basis of nationality in Ukraine. The author focuses on the fact that employers are not obliged by legislation and state to bear liability for discriminate attitude or behavior against employees which complicates protection of the rights of the person who was a victim of such behavior.

The article is devoted to the analysis of scientific concepts and legal terminology of criminal legislation, the identification of their relationship and role in lawmaking in the development and adoption of quality in form and perfect in content laws on criminal liability. The logical structure of criminal law concepts (content and volume) and their industry types are considered: specific, generic, evaluative concepts and categories as fundamental concepts of law; developed the basic rules for their determination and consolidation in the text of the law. The basic requirements (quality parameters) that are presented to legal terms are identified, with the help of which the law on criminal liability defines legal concepts that comprise the content of legal norms, legal structures and other legal formations that are components of this law. The proposals aimed at improving the form and content of criminal law are formulated. The problems of scientific concepts and legal terminology considered in the article, their analysis and formulated proposals are aimed, as a whole, at improving legislative activity on the development and adoption of high-quality criminal-form laws in form and perfect in content. Legal concepts and legal terminology - organically interconnected phenomena of criminal law – are specifically logical and linguistic means of displaying and consolidating verbally in criminal liability laws (in their norms, legal structures, other regulatory legal conditions) subject to legal regulation formations) of phenomena (objects) of reality that are subject to criminal law regulation. The deeper the legal concepts are developed, the more perfect the legal terminology used in the text of the law, the better the positive law, which should be objectively capable of optimally regulating public relations in the field of criminal law.

To understand the essence of a legal system, one of the priority tasks is to study the doctrine of its sources of law. The situation with Islamic law is similar. The doctrine of sources of law is one of the most developed because it has been studied by a large number of lawyers and orientalists. At the same time, we see insufficient research on this doctrine due to a large number of approaches to understanding the term «source of law». In this paper, we have explored the sources of Islamic law in accordance with the Twelvers madhhab, as it is a basic school of Shiite legal doctrine. As a theoretical basis for the analysis of approaches to understanding the «sources of law», we have chosen approaches and their characteristics that would correspond to current approaches to the study of legal phenomena and processes in domestic legal science. Thus, the sources of Shiite Islamic law were analyzed in accordance with the following dominant approaches to understanding the meaning of the term «source of law»: epistemological (source of law is defined as a source of knowledge of the law, ie where we get our knowledge of the law. Most often it is legal monuments of history); material (social relations in general, natural, cultural, political, religious and other factors that determine the emergence, development and content of law); institutional (the law-making activity of state authorities and civil society institutions that establish or sanction legal norms); ideological (legal ideas, concepts, legal awareness of the subjects of lawmaking, which form a certain legal understanding and are the basis of the rules of law, affect their content); formal-legal (various forms (methods) of external expression of legal norms). After analyzing different approaches, we came to the conclusion that depending on the approach, the sources of Shia Islamic law are: according to the classical approach (ie, which is followed by Muslim scholars of Islamic law) - the Quran, Sunnah, ijma, akl; according to the epistemological approach - the ...

In this article the author examines the problems of interpretation and constitutionality of the Law of Ukraine No. 590-IX of 13.05.2020 "On Amendments to Legislative Acts of Ukraine to Improve Some Mechanisms for Banking Regulation" No. 590-IX, which entered into force on 23.05.2020. In the context of this, the author analyzed the provisions of this Law for its compliance with the Constitution of Ukraine and international law, in particular with the principle of legal certainty and inadmissibility of retroactive effect of the law in time. To this end, the author examines and analyzes a number of decisions of the Constitutional Court of Ukraine and the case law of the European Court of Human Rights. In particular, the author analyzed the provisions of the Law No. 590-IX for its compliance with Article 55 of the Con-stitution of Ukraine and Art. 13 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms in terms of the right to effective judicial protection and restoration of violated rights. The author also examined the ter-minology, used in the Law No. 590-IX for its clarity, unambiguity and compliance with the principle of legal certainty. In this context, there were analyzed such decisions of the Constitutional Court of Ukraine as the decision of the Con-stitutional Court of Ukraine of 25 December 1997 in the case No. 9-zp, the decision of the Constitutional Court of Ukraine of 09.02.99 N 1-rp / 99, the decision of the Constitutional Court of Ukraine of April 5, 2001 No. 3-rp / 2001, decision of the Constitutional Court of Ukraine of January 26, 2011 No. 1-rp / 2011. In addition, this article considers and studies the practice of applying the rules of this law by the courts of Ukraine in the context of real legal relations. Based on the above, the author made a comprehensive analysis of this law, identified its shortcomings and proposed ways to eliminate them and suggestions for improving this law

The article is devoted to identify the presence of the relationship between the three adjacent legal phenomena: principles of law, principles of law-making and principles that are fixed in normative legal acts. Comparison of definitions of the terms «principle of law», «principle of law-making» and «principle enshrined in normative legal acts» illustrates their distinction. Some differences can be traced and in the formal list of principles of law, law-making and normative legal acts. It was established that despite some formal differences between these principles, there is meaningful intimacy between them. The proximity of substantial «stuffing» of these principles manifests in three aspects: in the general ideological orientation and the unity of the legal values, which are enshrined in the principles of law; in the unity of form and content of individual principles; in the specific identity of concepts, which outline the contents of the principles that are outlined by different terms (a kind of convergence of the substantive component of the formal differences). The unity of the lofty foundations of principles of law, law-making and normative legal acts became the basis for the sustainable of existence and logical relationship between them and the prerequisite for the formation of the legal principle structure in legal regulation of social relations. Attention is drawn that in the proposed conjunction of the law principles defining value belongs to the fundamental principles of law; at the same time their implementation in the right regulatory reality is carried out using the principles of law-making and principles that are fixed in normative legal acts. The fundamental principles of law (as define) are carried out in the legal norms then become the basis of law-making, law-operating, law enforcement and other activities. Between the principles of law-making and principles of normative legal acts there is a certain kind of parity, because they are inherent to several different aspects of the legal reality – an activity of the creation of normative legal acts and exactly normative legal acts. For legal legalization of the legal principles usage rules in the regulation sphere of social relations is proposed to include a number of novels to the projected legislation of Ukraine about the normative legal acts. ; З'ясовано наявність взаємозв'язку між трьома суміжними правовими явищами: принципами права, принципами правотворчості та принципами, які закріплені у нормативно-правових актах. Встановлено, що попри певні формальні відмінності між переліченими принципами, між ними існує змістовна близькість. Єдність ідейної основи принципів права, правотворчості та нормативно-правових актів стає підставою для наявності сталого логічного взаємозв'язку між ними та передумовою для формування конструкції правового принципу у юридичному регулюванні суспільних відносин. Звернуто увагу, що у запропонованій зв'язці принципів права визначальне значення належить основоположним принципам права; водночас їх імплементація у праворегулятивну реальність відбувається за допомогою принципів правотворчості та принципів, що зафіксовані у нормативно-правових актах.

The relevance of the study of the phenomenon of social law is undeniable, since the development and perfection of this comprehensive branch of law directly affect the effective functioning of a modern democratic and social state based on the rule of law, solidarity and stability of society, the degree of guarantee of social and economic human rights. The degree of civilisation of modern states is assessed from the standpoint of the degree of development and legal perfection of social law. The author argues that social law, as an element of the legal system, is linked to social rights, which belong to the second generation of human rights and are characterized by the fact that their realization requires positive action by the parties to the rights holders, in particular the state. Taking into account the diversity of scientific positions on the understanding of social law, in the article the author attempts to systematize the views of modern domestic lawyers on this issue and to determine the relationship between the concepts of "social law'", "social protection" and "social security law" and their mutual influence; an attempt is made to determine the range of relations which constitute the subject of legal regulation of social law. The article analyses the place of social law in the system of national law from the standpoint of a systematic methodology. The author notes that the discussion on the recognition of a social law as an independent branch is primarily related to the uniqueness of the subject of legal regulation. The separation of complex norms of labor, civil, financial and administrative law into the system of social law pursues the obvious goal - to ensure the systematic functioning of the legal mechanism for the realization of social rights of human beings and citizens enshrined at the constitutional level, since the effective realization of social rights largely depends on the perfection of their concretization at the level of normative legal acts. ; Актуальність дослідженняфеномену соціального права є беззаперечною, оскільки від розвиненості і досконалості цієї комплексної галузі права безпосередньо залежить ефективність функціонування сучасної демократичної, соціальної правової держави, солідарність і стабільність суспільства, ступінь гарантованості соціально-економічних прав людини. Ступінь цивілізованості сучасних держав оцінюється з позиції оцінки ступеня розвиненості і юридичної досконалості соціального права. Автор обґрунтовує зв'язок соціального права як елемента системи права з соціальними правами, які належать до другого покоління прав людини і характеризуються тим, що для їх реалізації потрібні позитивні дії контрагентів-носіїв цих прав, зокрема держави. З огляду на різноманіття наукових позицій стосовно розуміння соціального права у статті авторка робить спробу систематизувати погляди сучасних вітчизняних юристів з цього питання і визначити співвідношення понять «соціальне право», «соціальний захист» і «право соціального забезпечення» та їх взаємовплив; намагається визначити коло відносин, які складають предмет правового регулювання соціального права. У статті з позиції системної методології аналізується місце соціального права в системі національного права. Авторка зазначає, що дискусії щодо визнання соціального права самостійною галуззю насамперед пов'язані з унікальністю предмета правого регулювання. Відокремлення комплексів норм трудового, цивільного, фінансового таадміністративного права в систему соціального права переслідуєочевидну мету - забезпечити системність функціонування правового механізму реалізації соціальних прав людини і громадянина, закріплених на конституційному рівні, оскільки ефективна реалізації соціальних прав здебільшого залежить від досконалості їх конкретизації на рівні нормативно-правових актів.

The article proposes: to group the approach that is common in the classification of state functions (depending on the sphere of social life into political, economic, etc.) with the social functions of the branch; to group the actual legal functions of the branch to adapt one of the approaches proposed by experts in the theory of state and law to classify the functions of law. An appeal to popular Ukrainian textbooks on the theory of state and law allows to summarize: analyzing the functions of law, scientists distinguish between protective and regulatoryfunctions (including regulatory static and regulatory dynamic). In general, almost none of the specialists -authors of educational and methodical publications in this discipline does not ignore the classification of the functions of the right to regulatory and security. Sometimes the authors detail this classification, sometimes they integrate it into the author's systems of legal functions. But it is unlikely that there is now a publication that covers theoretical issues related to the grouping of legal functions, and does not mention the regulatory and protective functions. Based on this, it is hardly appropriate not to apply this classification when grouping the functions of the field of constitutional law. One of the classifications of legal functions, which should be borrowed to group the functions of the constitutional law of Ukraine, is the classification of legal functions depending on their special legal nature into regulatory and protective. Given that this classification reflects the functions inherent in law in general, it is clear that they are also inherent in the field of constitutional law of Ukraine. Therefore, it is advisable to recommend not just to apply this classification when distinguishing the functions of the branch of constitutional law, but to refer to it as a potential element of a complex classification of functions of the branch of constitutional law of Ukraine. The analyzed classification will indicate the kind of special legal characteristics of a function inherent in the branch of constitutional law. Thus, its classification should be combined with one or more classifications of a less general nature, which will reveal the features inherent in the functions of the branch of constitutional law. ; У статті запропоновано: для угруповання соціальних функцій галузі адаптувати підхід, що є поширеним при класифікації функцій держави (залежно від сфери соціального життя на політичні, економічні тощо); для угрупування власне юридичних функцій галузі адаптувати один із підходів, який пропонується фахівцями з теорії держави і права для класифікації функцій права. Звернення до популярних українських підручників із теорії держави та права дозволяє резюмувати: аналізуючи функції права, вчені виділяють охоронну та регулятивну функції (у т. ч. регулятивну статичну та регулятивну динамічну). Загалом майже жоден із фахівців - авторів навчально-методичних видань із цієї дисципліни не оминає увагу класифікацію функцій права на регулятивну й охоронну. Інколи автори деталізують цю класифікацію, інколи інтегрують її в авторські системи функцій права. Але навряд чи зараз є видання, у якому висвітлюються теоретичні питання, пов'язані з угрупуванням функцій права та не згадувалося б про регулятивну й охоронну функції. Виходячи з цього, навряд чи доцільно не застосовувати цю класифікацію при угрупуванні функцій галузі конституційного права. Одною з класифікацій функцій права, яку доцільно запозичити для угрупування функцій галузі конституційного права України, є класифікація функцій права залежно від їх спеціально-юридичного характеру на регулятивну й охоронну. Враховуючи, що ця класифікація відображає функції, притаманні праву загалом, зрозуміло, що вони притаманні також і галузі конституційного права України. А тому доцільно рекомендувати не просто застосувати цю класифікацію при виокремленні функцій галузі конституційного права, а й звернутися до неї як до потенціального елементу складної класифікації функцій галузі конституційного права України. Аналізована класифікація вказуватиме на різновид спеціально-юридичної характеристики тієї чи іншої функції, притаманної галузі конституційного права. Отже, її класифікацію доцільно поєднати з однією чи кількома класифікаціями менш загального характеру, які будуть розкривати особливості, притаманні функціям саме галузі конституційного права.