Suchergebnisse

У статті проаналізовано формування екологічної політики в контексті міжнародного досвіду. Зроблено висновок, що екологічна політика виражає інтереси переважної більшості населення, є основою та неодмінним каталізатором подальшого суспільного розвитку і має на меті не тільки охорону навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, а й збереження та розвиток соціосфери, що гарантує нормальну життєдіяльність людини. Сучасна державна екологічна політика спрямована на запобігання можливих криз, а також на подолання криз уже наявних, тому для вдосконалення механізму державного управління в сфері охорони навколишнього природного середовища на шляху до міжнародної інтеграції у світову спільноту доцільно звернути увагу на досвід провідних країн світу в цій сфері, особливо країн – членів ЄС. ; In the article the analysis of forming of ecological politics is carried out in the context of international experience. The end of XX of century was marked realization of mutual responsibility of the states for the state of environment. Became the norm of international commonunication collaboration in industries of decision of ecological problems, mutual consultations and exchange information. A primary objective is making of the system of world ecological safety. Therefore One of fundamental factors of modernisation of political activity in the modern world, indisputably, ecological. Ecology and politics to recent time were spheres absolutely indifferent in relation to each other. Modern politics it is impossible to imagine without an ecological component. New direction of political activity appears – ecological politics. Drawn conclusion, that ecological politics expresses interests of swingeing majority of population. it is basis and necessary catalyst of further community development, has for an object not only guard of environment, rational use of natural resources and providing of ecological safety but also maintenance and development of sphere of соціо, that guarantees the normal vital functions of man. A modern public ecological policy is sent to prevention of possible crises, and also on overcoming already of existing, that is why for perfection of existent mechanism of state administration in the sphere of guard of natural environment on a way to international integration in world community it is expedient to pay attention to experience of leading countries of the world in the field of it, especially countries – members EU.

The article is dedicated to studying of the social nature peculiarities of the new social entity that emerged due to the implementation of the decentralization reform in Ukraine – the united territorial communities (UTC). On the level of sociological theorizing, the authors substantiate the relevance of the «sociological positioning» of the united territorial communities as a new social institution, a new social entity and a new sociocultural form. Based on the results of sociological research with the qualitative methods, the authors distinguish three dimensions / levels of social subjectiveness of the leaders of the united territorial communities as the main representatives of community management – institutional, civic and problem-oriented. Having value and activity-based nature, each of the dimensions of social subjectiveness identified by the researchers finds its manifestation at the dispositional and actualized levels. Particular attention is paid to the analysis of factors that, due to researchers' beliefs, have influenced on the formation of certain dimensions / levels of subjectiveness of UTC leaders – a voluntary (not administrative) way of community association, new financial opportunities and a direct state-community interaction model. It is emphasized that the united territorial community is simultaneously directly embedded in the system of direct social interactions at different levels of social – from interaction with the state (Ministries) at the macro level, construction of practices at the level of interaction with different social groups (businessmen, farmers, state employees, etc.) at the mesolevel before reaching the micro-level of individual interaction within the community itself. Analyzing the results of this study, the researchers conclude that the decentralization reform has contributed to the internal consolidation of local communities at the level of united territorial communities, the intensification of social interaction between different subjects of the UTC, the formation of new sociocultural forms. The analysis of the dimensions / levels of social subjectiveness of the UTC leaders makes it possible to conclude the positioning of the united territorial communities as effective subjects implementation of other reforms in Ukraine at the regional level.

The article actualised the book of the Ukrainian sociologist Mykyta Shapoval "The Great Revolution" (1928), which deals with the events in Ukraine, to which the author was a participant ten years ago (1917–1920). The scientist analyzed and generalized social processes and phenomena on Ukrainian ethnic lands; showed the features of the social structure and the attitude of social groups; the activities of political parties and leaders; in a separate section revealed the phenomenon of bolshevism. The article gives a generalized comparative description of Ukrainian politicians of the times of the revolution, given by theircontemporary, associate and opponent - N. Shapoval, who became a historian of the revolution. Unlike "occasional people" in the revolution, M. Shapoval - the theorist of the revolution formulated the requirements for a real leader-politician, which have not lost theirrelevance to this day. ; У статті актуалізовано працю українського соціолога Микити Шаповала "Велика революція" (1928), де йдеться про події в Україні десятилітньоїдавнини (1917–1920), учасником яких був автор. Вчений проаналізував і узагальнив суспільні процеси і явища на українських етнічних землях;показав особливості соціальної структури й відносини соціальних груп, діяльність політичних партій і лідерів; в окремому розділі розкрив феномен більшовизму. У статті наведено узагальнену порівняльну характеристику українських політиків революційної доби, дану їхнім сучасником, соратником, опонентом М. Шаповалом, що став істориком революції. На відміну від "випадкових людей" в революції, М. Шаповал – теоретик революції сформулював вимоги до справжнього політика-провідника, які досі не втратили своєї актуальності.

This article presents the results of the study of the voters assessment criteria of political leaders obtained from the application of a psychosemantic analysis using the method of Kelly's repertory grids. This method has allowed to determinate rank of various interpretative statements by which voters describe and assess politicians. The results include the main assessment criteria used by voters towards politicians by the generalization of interpretive constructs. It was fond that following criteria have the greatest importance: "Political qualities" and "Moral qualities". The voters describing political qualities use mostly constructs about status of leaders, but do not describe his/her qualitative charac­teristics. It was found also that most of the constructs used in the description of the moral qualities of politicians have a negative connotation. The analysis of the constructs revealed high importance of the time criterion. Due to the statuses attributed to politicians by voters, it was revealed that voters clearly classify politicians into the "new", "ruling" and "old" powers. They are cha­racterized by the following features: the politicians of the "new power" are associated with the future, they are credited with more positive moral qualities; the politicians of the "ruling" power have an ambivalent attitude; and the politicians the "old" power are associated with the past, they are credited with negative moral qualities. Constructs, which are an expression of aggression and aversion towards political leaders, were grouped in a separate assessment criterion. The criteria with the lowest weight in the political leader assessment were determined. They were sex, economic and territorial criterion. Results of the study presented in the article indicate stereotypeness inherent in modern voters, primitive idea of the role of leaders in the political life. Descriptions of politicians are formatted, conventional; they do not practically include definitions of political orientation: democratic, conservative, authoritarian, etc.Keywords: assessment criteria, political leaders, constructs, psychosemantic methods, voters. ; У статті представлено результати дослідження критеріїв оцінки політичних лідерів виборцями, отримані завдяки застосуванню психосемантичного аналізу за допомогою методу репертуарних решіток Келлі. Цей метод дав змогу ви­явити рейтинг різноманітних інтерпретаційних висловлювань, за допомогою яких виборці описують і оцінюють політиків. Результатом узагальнення інтерпретаційних конструктів стало виявлення основних оціночних критеріїв, що їх використовують виборці щодо політиків. Установлено, що найбільш вагомими є критерії «Політичні якості» та «Моральні якості». Виявлено, що при описі політичних якостей, більшість кон­структів, що їх використовують виборці, тільки констатують статус лідера, а не описують його якісних характеристик. Також установлено, що більша частина конструктів, яку застосовують виборці, описуючи моральні якості політиків, має негативне за змістом забарвлення. У результаті аналізу конструктів була встановлена висока значущість кри­терію часу. Завдяки статусам, що їх приписали політикам виборці, було з'ясо­вано чітку класифікацію політиків на «нову», «чинну» і «стару» влади. Для них характерні такі особливості: політиків «нової влади» асоціюють із майбутнім, їм приписують більш позитивні моральні якості; до політиків «чинної влади» ставлення амбівалентне; політиків «старої влади» асоціюють із минулим, їх моральні якості мають негативну оцінку. В окремий критерій оцінки згруповано конструкти, які є виразом агресії та неприйняття на адресу політичних лідерів. Визначено критерії, які мають най­меншу вагу при оцінці політичного лідера: стать, матеріально-економічний і територіальний критерії. Представлені у статті результати дослідження свідчать про властиву сучас­ним виборцям шаблонність, примітивність уявлень про роль лідерів у політич­ному житті. Описи політиків мають формалізований, конвенційний характер, у них майже не включені визначення політичної орієнтації (демократична, кон­сервативна, авторитарна тощо).Ключові слова: оціночні критерії, політичні лідери, конструкти, психосе­мантичні методи, виборці.

The literary and scientific heritage of the leaders of the Cyril and Methodius Brotherhood are analyzed in the article. The place of church themes and socio-cultural activities of the leaders of the Ukrainian Church is determined in this works. A comparative analysis of the creative work of P. Kulish and M. Kostomarov in the field of presentation and evaluation of individual figures of the senior Ukrainian clergy is done. It was concluded that history of the Ukrainian Church is largely represented in their works, but the disclosure of church themes in the creative work of each of the authors had its own peculiarities.
The historical works of P. Kulish of the early period reflected the creative pursuits of the members of the Kyiv-Methodius Brotherhood and were typical of their environment. P. Kulish expressed his own view on the role of the clergy in history through the prism of the heroes of the Black Council, in particular, the priest I. Shram, as an important factor in Ukrainian cultural and state-building processes. At the same time, the evolution of P. Kulish's views led him to the idea of a dual Russia, in the light of which the writer's positive assessment was mainly received by those church figures who contributed to it.
Unlike P. Kulish, who did not deal with history of the Church in Ukraine, M. Kostomarov became the first secular researcher who created its holistic concept. The archpastoral activities and literary works of prominent clergy of the XVII century from Petro Mohyla to Dimitri Tuptal are analyzed in his series "Russian history in the biographies of its main figures" as so as their influence on Ukrainian and Russian culture is emphasized. Therefore, M. Kostomarov can rightly be considered one of the creators of the Ukrainian secular historiography of the history of the Church, the main merit of which is the creation in this area of separate monographs and numerous studies of a biographical nature.

UK: У статті актуалізується та обґрунтовується теза про те, що політичний плюралізм, як співіснування й конкуренція ідей, концепцій, теорій і систем, що дають різні відповіді на політичні питання, породжує важливі практичні проблеми: необхідність підтримки й зміцнення єдності суспільства, члени якого дотримуються різних світоглядів; забезпечення консенсусу щодо основних норм і цінностей, необхідних для його функціонування й розвитку; утвердження толерантності у відносинах між прибічниками різних світоглядів, розвиток діалогу між ними; запобігання гострих конфліктів на політичному підгрунті. Зазначені проблеми актуальні для українського суспільства, в якому представлений широкий спектр політично-ідеологічних орієнтацій. Крім того, в сучасній Україні гостро стоїть проблема подолання політичного протистояння. Це зумовлює необхідність розвитку толерантності й діалогу. Велика роль у розв'язанні цих проблем належить партійним лідерам. В цьому контексті підкреслюється, що партійні лідери, як важливі суб'єкти у системі політичної діяльності, виконують такі функції: артикуляція й агрегування інтересів певних соціальних груп; боротьба за здобуття політичної влади; використання політичної влади з метою здійснення суспільно значущих завдань; контроль за діяльністю державних органів або формування та здійснення прийнятого політичного курсу; політичне виховання й ідеологічна соціалізація виборців тощо. Важливою передумовою і водночас засобом їх досягнення в умовах конфліктного протиборства виступає політична толерантність. Політична толерантність розглядається як різновид взаємодії та взаємовідносин між різними соціальними групами, політичними партіями, лідерами, за якого сторони виявляють сприйняття і терпіння щодо різниці у поглядах, уявленнях, позиціях та діях. У статті аналізується політична толерантність як невід'ємний компонент та принцип діяльність партійних лідерів. Наголошується на тому, що у суспільствах із розмаїтістю культур і мов, численними каналами й інститутами вираження соціальних, національних, релігійних та інших інтересів, як правило, більше передумов для реалізації принципу толерантності у відносинах всередині багатопартійної системи. Водночас, на нашу думку, принцип толерантності на практиці поки що не є характерним для процесів партієтворення у нашій країні. Реальний формат взаємодії вітчизняних партійних сил подекуди, на жаль, виключає наявність будь-яких принципів, а тактика політичної боротьби та політичного протистояння відзначається відсутністю принципових засад толерантності. Робиться висновок, що партіям та їхнім лідерам необхідно опанувати науку й мистецтво політичного діалогу, взяти на озброєння певний набір правил політичної поведінки. Серед них, зокрема визначення правомірності протилежної позиції, відмова від претензії на монопольне володіння істиною в останній інстанції тощо. Розвиток політичного життя суспільства веде до розуміння й визнання того, що репрезентувати загальне, бути носіями суспільної сутності мають всі люди, а не якась окрема частина суспільства. Політична діяльність має спиратися на визнання того, що будь-яка суспільна проблема може бути розв'язана тільки на ґрунті загальної згоди. EN: The article is updated and argues that political pluralism, as a coexistence and competition of ideas, concepts, theories and systems that give different answers to political questions, raised important practical problems: the need to maintain and strengthen the unity society whose members have different ideologies; ensure consensus on the basic norms and values necessary for its functioning and development; the promotion of tolerance in relations between supporters of different ideologies, development of dialogue between them; conflict prevention political grounds. These problems are urgent for the Ukrainian society, which presents a wide spectrum of political and ideological orientations. In addition, in today's Ukraine, the acute problem of overcoming of political confrontation. This calls for the development of tolerance and dialogue. A big role in solution of these problems belongs to the party leaders. In this context, it is emphasized that the party leaders, as important actors in the system of political activity carry out the following functions: articulation and aggregation of interests of certain social groups; the struggle for the conquest of political power; the use of political power to implement socially important objectives; monitoring the activity of state bodies or the formation and implementation of the adopted political course; political education and ideological socialization of voters and the like. An important prerequisite and both the means to achieve them in conflict confrontation serves the political tolerance. Political tolerance is seen as the type of interaction and relationships between the various social groups, political parties, leaders, whose sides are of perception and patience in regard to difference in views, views, positions and actions. The article analyzes the political tolerance as an integral component and the principle of the activity of the party leaders. Stresses that, in societies with a variety of cultures and languages, numerous channels and institutions expression of social, national, religious and other interests, as a rule, more prerequisites for implementation of the principle of tolerance in the relations inside a multiparty system. At the same time, in our opinion, the principle of tolerance in practice is not yet indicative of the processes parton in our country. The actual format of interaction of domestic political forces somewhere on unfortunately excludes the existence of any of the principles and tactics of political struggle and political confrontation marked by a lack of fundamental principles of tolerance. It is concluded that the parties and their leaders need to master the science and art of political dialogue, to adopt a set of rules of political behavior. Among them, in particular for determining the appropriateness of the opposite position, giving up claims to exclusive possession of the truth in the last instance, etc. The development of the political life of the society leads to the understanding and recognition of what is to provide General, to be a carrier of a public entity, are all people, and not any particular part of society. Political activities should be based on the recognition that any social problem can be resolved only on the basis of mutual consent.

The article is updated and argues that political pluralism, as a coexistence and competition of ideas, concepts, theories and systems that give different answers to political questions, raised important practical problems: the need to maintain and strengthen the unity society whose members have different ideologies; ensure consensus on the basic norms and values necessary for its functioning and development; the promotion of tolerance in relations between supporters of different ideologies, development of dialogue between them; conflict prevention political grounds.These problems are urgent for the Ukrainian society, which presents a wide spectrum of political and ideological orientations. In addition, in today's Ukraine, the acute problem of overcoming of political confrontation. This calls for the development of tolerance and dialogue. A big role in solution of these problems belongs to the party leaders.In this context, it is emphasized that the party leaders, as important actors in the system of political activity carry out the following functions: articulation and aggregation of interests of certain social groups; the struggle for the conquest of political power; the use of political power to implement socially important objectives; monitoring the activity of state bodies or the formation and implementation of the adopted political course; political education and ideological socialization of voters and the like.An important prerequisite and both the means to achieve them in conflict confrontation serves the political tolerance.Political tolerance is seen as the type of interaction and relationships between the various social groups, political parties, leaders, whose sides are of perception and patience in regard to difference in views, views, positions and actions.The article analyzes the political tolerance as an integral component and the principle of the activity of the party leaders. Stresses that, in societies with a variety of cultures and languages, numerous channels and institutions expression of social, national, religious and other interests, as a rule, more prerequisites for implementation of the principle of tolerance in the relations inside a multiparty system. At the same time, in our opinion, the principle of tolerance in practice is not yet indicative of the processes parton in our country. The actual format of interaction of domestic political forces somewhere on unfortunately excludes the existence of any of the principles and tactics of political struggle and political confrontation marked by a lack of fundamental principles of tolerance.It is concluded that the parties and their leaders need to master the science and art of political dialogue, to adopt a set of rules of political behavior. Among them, in particular for determining the appropriateness of the opposite position, giving up claims to exclusive possession of the truth in the last instance, etc.The development of the political life of the society leads to the understanding and recognition of what is to provide General, to be a carrier of a public entity, are all people, and not any particular part of society. Political activities should be based on the recognition that any social problem can be resolved only on the basis of mutual consent. ; У статті актуалізується та обґрунтовується теза про те, що політичний плюралізм, як співіснування й конкуренція ідей, концепцій, теорій і систем, що дають різні відповіді на політичні питання, породжує важливі практичні проблеми: необхідність підтримки й зміцнення єдності суспільства, члени якого дотримуються різних світоглядів; забезпечення консенсусу щодо основних норм і цінностей, необхідних для його функціонування й розвитку; утвердження толерантності у відносинах між прибічниками різних світоглядів, розвиток діалогу між ними; запобігання гострих конфліктів на політичному підгрунті.Зазначені проблеми актуальні для українського суспільства, в якому представлений широкий спектр політично­ідеологічних орієнтацій. Крім того, в сучасній Україні гостро стоїть проблема подолання політичного протистояння. Це зумовлює необхідність розвитку толерантності й діалогу. Велика роль у розв'язанні цих проблем належить партійним лідерам.В цьому контексті підкреслюється, що партійні лідери, як важливі суб'єкти у системі політичної діяльності, виконують такі функції: артикуляція й агрегування інтересів певних соціальних груп; боротьба за здобуття політичної влади; використання політичної влади з метою здійснення суспільно значущих завдань; контроль за діяльністю державних органів або формування та здійснення прийнятого політичного курсу; політичне виховання й ідеологічна соціалізація виборців тощо.Важливою передумовою і водночас засобом їх досягнення в умовах конфліктного протиборства виступає політична толерантність.Політична толерантність розглядається як різновид взаємодії та взаємовідносин між різними соціальними групами, політичними партіями, лідерами, за якого сторони виявляють сприйняття і терпіння щодо різниці у поглядах, уявленнях, позиціях та діях.У статті аналізується політична толерантність як невід'ємний компонент та принцип діяльність партійних лідерів. Наголошується на тому, що у суспільствах із розмаїтістю культур і мов, численними каналами й інститутами вираження соціальних, національних, релігійних та інших інтересів, як правило, більше передумов для реалізації принципу толерантності у відносинах всередині багатопартійної системи. Водночас, на нашу думку, принцип толерантності на практиці поки що не є характерним для процесів партієтворення у нашій країні. Реальний формат взаємодії вітчизняних партійних сил подекуди, на жаль, виключає наявність будь­яких принципів, а тактика політичної боротьби та політичного протистояння відзначається відсутністю принципових засад толерантності.Робиться висновок, що партіям та їхнім лідерам необхідно опанувати науку й мистецтво політичного діалогу, взяти на озброєння певний набір правил політичної поведінки. Серед них, зокрема визначення правомірності протилежної позиції, відмова від претензії на монопольне володіння істиною в останній інстанції тощо.Розвиток політичного життя суспільства веде до розуміння й визнання того, що репрезентувати загальне, бути носіями суспільної сутності мають всі люди, а не якась окрема частина суспільства. Політична діяльність має спиратися на визнання того, що будь­яка суспільна проблема може бути розв'язана тільки на ґрунті загальної згоди. ; У статті актуалізується та обґрунтовується теза про те, що політичний плюралізм, як співіснування й конкуренція ідей, концепцій, теорій і систем, що дають різні відповіді на політичні питання, породжує важливі практичні проблеми: необхідність підтримки й зміцнення єдності суспільства, члени якого дотримуються різних світоглядів; забезпечення консенсусу щодо основних норм і цінностей, необхідних для його функціонування й розвитку; утвердження толерантності у відносинах між прибічниками різних світоглядів, розвиток діалогу між ними; запобігання гострих конфліктів на політичному підгрунті.Зазначені проблеми актуальні для українського суспільства, в якому представлений широкий спектр політично­ідеологічних орієнтацій. Крім того, в сучасній Україні гостро стоїть проблема подолання політичного протистояння. Це зумовлює необхідність розвитку толерантності й діалогу. Велика роль у розв'язанні цих проблем належить партійним лідерам.В цьому контексті підкреслюється, що партійні лідери, як важливі суб'єкти у системі політичної діяльності, виконують такі функції: артикуляція й агрегування інтересів певних соціальних груп; боротьба за здобуття політичної влади; використання політичної влади з метою здійснення суспільно значущих завдань; контроль за діяльністю державних органів або формування та здійснення прийнятого політичного курсу; політичне виховання й ідеологічна соціалізація виборців тощо.Важливою передумовою і водночас засобом їх досягнення в умовах конфліктного протиборства виступає політична толерантність.Політична толерантність розглядається як різновид взаємодії та взаємовідносин між різними соціальними групами, політичними партіями, лідерами, за якого сторони виявляють сприйняття і терпіння щодо різниці у поглядах, уявленнях, позиціях та діях.У статті аналізується політична толерантність як невід'ємний компонент та принцип діяльність партійних лідерів. Наголошується на тому, що у суспільствах із розмаїтістю культур і мов, численними каналами й інститутами вираження соціальних, національних, релігійних та інших інтересів, як правило, більше передумов для реалізації принципу толерантності у відносинах всередині багатопартійної системи. Водночас, на нашу думку, принцип толерантності на практиці поки що не є характерним для процесів партієтворення у нашій країні. Реальний формат взаємодії вітчизняних партійних сил подекуди, на жаль, виключає наявність будь­яких принципів, а тактика політичної боротьби та політичного протистояння відзначається відсутністю принципових засад толерантності.Робиться висновок, що партіям та їхнім лідерам необхідно опанувати науку й мистецтво політичного діалогу, взяти на озброєння певний набір правил політичної поведінки. Серед них, зокрема визначення правомірності протилежної позиції, відмова від претензії на монопольне володіння істиною в останній інстанції тощо.Розвиток політичного життя суспільства веде до розуміння й визнання того, що репрезентувати загальне, бути носіями суспільної сутності мають всі люди, а не якась окрема частина суспільства. Політична діяльність має спиратися на визнання того, що будь­яка суспільна проблема може бути розв'язана тільки на ґрунті загальної згоди.

The article highlights norms and provisions of international legal documents within such international organization as the League of Nations, the United Nations Organization, the Organization for Security and Co-operation in Europe, the Council of Europe, the Organization of American States and the Organization of African Unity (African Union) in terms of means and procedures for the peaceful settlement of disputes. Conventions, declarations, resolutions, protocols, statutes, charters, treaties and other acts can be found among these international legal documents from all continents all over the world. In the process of studying the international legal acts, there are analysed provisions stipulating the use of means and procedures for the peaceful settlement of international disputes. There are also described characteristic features of applying these tools and mechanisms. Besides, it is conducted an analysis of their peculiarities and perspectives for use in practice. Despite a wide range of instruments and mechanisms available for the peaceful settlement of disputes, number of conflicts all over the world is increasing. It may say about their ineffectiveness or about a necessity to develop new concepts, new ideas, new approaches to understanding of conflict and ways of its solution. All peaceful instruments include application of negotiations. Along with that, negotiations as a method to resolve a dispute are not fully discovered and updated. There are no strict and generally recognised rules of conducting negotiations, what participants of negotiations should comply with and what is allowed or not allowed to do while convincing. Researchers of the peaceful settlement of disputes agree on effectiveness and reasonableness of engaging the third, neutral party for dispute resolution. It can be an objective remedy in terms of impartiality and fairness. One more aspect which is taken into account more and more often is prevention. That is to take corresponding measures in advance. When the situation is at the ...

The regularity of origin and the essence of phenomenointernational politics are concidered in the article, its correlation with international relations, the potential of philosophical way to the world problems is discovered ; Рассматривается закономерность возникновения и суть феноменамировой политики, актуализируется ее связь с международными отношениями, раскрывается потенциал философского подхода к проблемам мировой политики. ; Розглядається закономірність виникнення та сутність феномена світової політики, актуалізується її зв'язок з міжнародними відносинами та визначається потенціал філософського підходу до проблем світової політики.

UK: У статті актуалізується та обґрунтовується теза про те, що політичний плюралізм, як співіснування й конкуренція ідей, концепцій, теорій і систем, що дають різні відповіді на політичні питання, породжує важливі практичні проблеми: необхідність підтримки й зміцнення єдності суспільства, члени якого дотримуються різних світоглядів; забезпечення консенсусу щодо основних норм і цінностей, необхідних для його функціонування й розвитку; утвердження толерантності у відносинах між прибічниками різних світоглядів, розвиток діалогу між ними; запобігання гострих конфліктів на політичному підгрунті. EN: The article is updated and argues that political pluralism, as a coexistence and competition of ideas, concepts, theories and systems that give different answers to political questions, raised important practical problems: the need to maintain and strengthen the unity society whose members have different ideologies; ensure consensus on the basic norms and values necessary for its functioning and development; the promotion of tolerance in relations between supporters of different ideologies, development of dialogue between them; conflict prevention political grounds.

Political philosophy, that rather disreputable, not very philosophical branch of philosophy, has always wanted to get out of politics, to put an end to this politics of politics, by finally speaking its truth. Ideally, the fond -est desire may be to find or invent a politics unaffected by the politics of politics (a truly moral politics, perhaps, of the kind Kant seems to encourage), but that desire is metaphysical through and through. So-called "cheap politics" is engaged in the politics of politics as soon as that phenomenon is engaged in politics, i.e. from the very first, "naturally" as Aristotle put it. The logos of politics is irreducibly affected by the kind of distortion and deceit that is usually – moralistically – associated with rhetoric or sophistry, with "spin tactics". Politics is always already the politics of politics.Key words: politics of politics, sophistry, spin tactics, rhetorical figure, politics of truth. ; Political philosophy, that rather disreputable, not very philosophical branch of philosophy, has always wanted to get out of politics, to put an end to this politics of politics, by finally speaking its truth. Ideally, the fond -est desire may be to find or invent a politics unaffected by the politics of politics (a truly moral politics, perhaps, of the kind Kant seems to encourage), but that desire is metaphysical through and through. So-called "cheap politics" is engaged in the politics of politics as soon as that phenomenon is engaged in politics, i.e. from the very first, "naturally" as Aristotle put it. The logos of politics is irreducibly affected by the kind of distortion and deceit that is usually – moralistically – associated with rhetoric or sophistry, with "spin tactics". Politics is always already the politics of politics.Key words: politics of politics, sophistry, spin tactics, rhetorical figure, politics of truth.

The features of Ukrainian social politics are considered based on research of the existing in foreign and home science going near understanding of social politics. The study examined the impact of market reforms on the development of the state social policy in Ukraine. The specific of social politics is exposed. The contradiction in the acceptance of political decisions in this sphere is certain. The general trends in the transformation of social policy, reflecting the specific functioning of the welfare state under conditions of market transformations are educed. The basic lacks of realization of social politics in Ukraine are certain. It is proved that the existing system of social protection requires significant improvement, because a significant portion of the population lives below the poverty line, has a low level of well-being. It was revealed that the social policy of Ukraine has a number of drawbacks, namely: non-transparent legislative framework, the presence of a large number of inefficient social benefits, imperfect system of financing and bureaucracy in the bodies of social protection and the like. It is proved that the improvement of the social security system should be based on improving the organizational, legal, financial measures provided by relevant government programs that need to be focused on economic development and improving living standards.

Військове командування провідних країн-членів та партнерів НАТО давно визнало наставництво важливим процесом формування військових лідерів, низка молодих талановитих офіцерів яких вже становлять значний відсоток корпоративного військового керівництва. Уміння керувати людьми є найважливішою рисою офіцера, тому головною особливістю військового керівництва стало прагнення виховувати серед військовослужбовців більше лідерів, а не послідовників. Лідерство повинно стати серцевиною військової організації, що передбачає створення необхідних педагогічних умов професійної підготовки майбутніх військових фахівців у закладах вищої освіти на засадах наставництва. ; The military commanders of leading NATO member and partner countries have long recognized mentoring as an important process in the formation of military leaders, whose number of talented young officers already constitute a significant percentage of the corporate military leadership. The ability to manage people is the most important trait of an officer, therefore, the main feature of the military leadership was the desire to educate more leaders among the military, rather than followers. Leadership should become the core of the military organization, providing for the creation of the necessary pedagogical conditions for the professional training of future military specialists in higher education institutions on the basis of mentorship. Examining the processes and functions of mentoring, it is found that mentoring exists in two key processes of facilitation and networking. There are two main types of functions that a mentor performs – career and psychosocial. It is shown that the mentoring process is focused on ten conditions of activity, which in general creates mentoring. The six most common barriers to career growth identified in different industries, sectors and at different levels have been identified. A brief analysis of two US Army mentoring programs – AETC & AFCOMAP is conducted. The expanded scope of these programs has included all cadets, junior officers and mid-level officers, along with units of reserve officers in higher education institutions. That is why the vast majority of cadets from the training units of ROTC reserve officers are actively seeking help and support in training under the AFCOMAP program. Attention is drawn to the fact that software techniques focused on the development of leadership skills in mentoring are usually aimed at the problem process rather than the end result. The concept of selective mentoring, aimed only at gifted individuals, leads to elitism and favoritism. It is revealed that development of a military leader takes place in three spatial planes of operational, general and individual spaces. Research has shown that mentoring can be used as an effective strategy for training officers in higher education institutions to increase the motivation of future military professionals in their careers and overall organizational success.

On the basis of materials of the Hungarian, Czech, Ukrainian archives discusses the various aspects of activity of the autonomous government A. Voloshyn supporters in the independent Slovak Republic. The process of contacts ofpro-Ukrainian emigrants with the Hungarian Royal diplomatic mission in Bratislava is covered in detail. ; В статье на основе материалов архивов Венгрии, Чехии, Украины рассматриваются различные аспекты деятельности приверженцев автономного правительства А. Волошина в независимой Словацкой Республике. Подробно освещен процесс контактов проукраинских эмигрантов с Венгерской королевскойдипломатической миссией в Братиславе. ; В статье на основе материалов архивов Венгрии, Чехии, Украины рассматриваются различные аспекты деятельности приверженцев автономного правительства А. Волошина в независимой Словацкой Республике. Подробно освещен процесс контактов проукраинских эмигрантов с Венгерской королевскойдипломатической миссией в Братиславе. Ключевые слова: эмиграция, русины, независимая Словацкая Республика.

On the basis of materials of the Hungarian, Czech, Ukrainian archives discusses the various aspects of activity of the autonomous government A. Voloshyn supporters in the independent Slovak Republic. The process of contacts ofpro-Ukrainian emigrants with the Hungarian Royal diplomatic mission in Bratislava is covered in detail. ; В статье на основе материалов архивов Венгрии, Чехии, Украины рассматриваются различные аспекты деятельности приверженцев автономного правительства А. Волошина в независимой Словацкой Республике. Подробно освещен процесс контактов проукраинских эмигрантов с Венгерской королевскойдипломатической миссией в Братиславе. ; В статье на основе материалов архивов Венгрии, Чехии, Украины рассматриваются различные аспекты деятельности приверженцев автономного правительства А. Волошина в независимой Словацкой Республике. Подробно освещен процесс контактов проукраинских эмигрантов с Венгерской королевскойдипломатической миссией в Братиславе. Ключевые слова: эмиграция, русины, независимая Словацкая Республика.