Problem setting. According to the evolution of human rights are divided into: the right of the first, second law and the rights of third generation depending ox historical era of society. However, in modern legal literature emerged ideas for possible allocation of a separate group of fourth-generation rights - human rights, in particular these include environmental law. In this respect the position deserves attention N. Kobetskoyi, which emphasizes that it is necessary to distinguish between the concept of "rights of citizens in environmental relations" and "environmental rights". She believes that the concept is much narrower first. The rights of citizens in environmental relations cover all of the powers which are somehow related to the environment, natural resources. General environmental law - a qualitatively new group of human and civil rights, which is different from the law of nature primarily focus on meeting environmental, rather than physical, spiritual and aesthetic needs and interests Recent research and publications analysis. It should be noted that this problem is reflected in the writings of many scientists. In particular, M. Volyk, S. Golub, V. Krayeva, L. Nechyporuk, V. Ovdiyenko, T. Suhorebroyi, P. Tihiy, A. Tomina. Paper objective. It consists in the study: the definition of "environmental information", its signs and types and characteristics of environmental and legal relations in determining the right to environmental information; the essence of theconcept of "right to environmental information", its content, sources, subjects of the implementation of this law and its implementation mechanism enshrined in the current legislation of Ukraine; determining the characteristics of access to environmental information as a public information about the environment, carrying out separation of environmental information from business data. Paper main body. As the information is distributed, is available for hundreds of millions of people, it is becoming increasingly high financial power that affects not only the technical issues but also on the economy as a whole, social, environmental sector, the nature of modern thought and thinking. This manifests the complexity and urgency of the regulation of social relations in the field of acquisition, storage and dissemination of information. According to Art. 19 of the Universal Declaration of Human Rights, "Everyone has the right to freedom of opinion and expression; this right includes freedom to hold freely trans-nan and to seek, receive and impart information and ideas through any means and regardless of frontiers ". Similar provisions are contained in the Constitution of Ukraine - "Everyone has the right to freedom of opinion and speech, freedom of expression and belief. Everyone has the right to freely collect, use and disseminate information orally, in writing or otherwise - of their choice. Conclusions of the research. Based on the content of the information types listed above, it is logical to conclude that such a list is much better suited for a broad meaning of the term "environmental information" rather than the term "information about the state of the environment", which in fact mentioned in paragraph 1 of 1 Article 25 of the Law of Ukraine "On environmental Protection". However, it appears that the use of the law of double term "information about the state of the environment" (environmental information) and created this tautology in defining the legislature were made deliberately, because the definition introduced in national legislation, which has used the term "environmental information "in connection with ratification of the Aarhus Convention, which uses the term" environmental information ". Thus it was ensured that the constitutional guarantee of openness and access the information to classify the prohibition applies to the full range ofenvironmental information listed in Article 25 of the Law of Ukraine "On Environmental Protection" and Article 2 of the Aarhus Convention. It should also be noted that there are difficulties associated with the realization of the right to environmental information that indicate very poor effective mechanism for regulation of these relations. ; Рассмотрены теоретические аспекты научного и нормативно-правового определения понятия экологической информации и реализации этого конституционного экологического права гражданина. Проанализированы основные определения экологической информации, которые даются в международном и национальном законодательстве, их недостатки и предложены усовершенствования определения термина «экологическая информация». ; Розглянуто основні теоретичні аспекти наукового і нормативно-правового визначення поняття екологічної інформації та реалізації цього конституційного екологічного права громадянина. Проаналізовано основні визначення екологічної інформації, які даються в міжнародному та національному законодавстві, їх недоліки та запропоновано вдосконалення визначення терміна «екологічна інформація».
Problem setting. According to the evolution of human rights are divided into: the right of the first, second law and the rights of third generation depending ox historical era of society. However, in modern legal literature emerged ideas for possible allocation of a separate group of fourth-generation rights - human rights, in particular these include environmental law. In this respect the position deserves attention N. Kobetskoyi, which emphasizes that it is necessary to distinguish between the concept of "rights of citizens in environmental relations" and "environmental rights". She believes that the concept is much narrower first. The rights of citizens in environmental relations cover all of the powers which are somehow related to the environment, natural resources. General environmental law - a qualitatively new group of human and civil rights, which is different from the law of nature primarily focus on meeting environmental, rather than physical, spiritual and aesthetic needs and interests Recent research and publications analysis. It should be noted that this problem is reflected in the writings of many scientists. In particular, M. Volyk, S. Golub, V. Krayeva, L. Nechyporuk, V. Ovdiyenko, T. Suhorebroyi, P. Tihiy, A. Tomina. Paper objective. It consists in the study: the definition of "environmental information", its signs and types and characteristics of environmental and legal relations in determining the right to environmental information; the essence of theconcept of "right to environmental information", its content, sources, subjects of the implementation of this law and its implementation mechanism enshrined in the current legislation of Ukraine; determining the characteristics of access to environmental information as a public information about the environment, carrying out separation of environmental information from business data. Paper main body. As the information is distributed, is available for hundreds of millions of people, it is becoming increasingly high financial power that affects not only the technical issues but also on the economy as a whole, social, environmental sector, the nature of modern thought and thinking. This manifests the complexity and urgency of the regulation of social relations in the field of acquisition, storage and dissemination of information. According to Art. 19 of the Universal Declaration of Human Rights, "Everyone has the right to freedom of opinion and expression; this right includes freedom to hold freely trans-nan and to seek, receive and impart information and ideas through any means and regardless of frontiers ". Similar provisions are contained in the Constitution of Ukraine - "Everyone has the right to freedom of opinion and speech, freedom of expression and belief. Everyone has the right to freely collect, use and disseminate information orally, in writing or otherwise - of their choice. Conclusions of the research. Based on the content of the information types listed above, it is logical to conclude that such a list is much better suited for a broad meaning of the term "environmental information" rather than the term "information about the state of the environment", which in fact mentioned in paragraph 1 of 1 Article 25 of the Law of Ukraine "On environmental Protection". However, it appears that the use of the law of double term "information about the state of the environment" (environmental information) and created this tautology in defining the legislature were made deliberately, because the definition introduced in national legislation, which has used the term "environmental information "in connection with ratification of the Aarhus Convention, which uses the term" environmental information ". Thus it was ensured that the constitutional guarantee of openness and access the information to classify the prohibition applies to the full range ofenvironmental information listed in Article 25 of the Law of Ukraine "On Environmental Protection" and Article 2 of the Aarhus Convention. It should also be noted that there are difficulties associated with the realization of the right to environmental information that indicate very poor effective mechanism for regulation of these relations. ; Рассмотрены теоретические аспекты научного и нормативно-правового определения понятия экологической информации и реализации этого конституционного экологического права гражданина. Проанализированы основные определения экологической информации, которые даются в международном и национальном законодательстве, их недостатки и предложены усовершенствования определения термина «экологическая информация». ; Розглянуто основні теоретичні аспекти наукового і нормативно-правового визначення поняття екологічної інформації та реалізації цього конституційного екологічного права громадянина. Проаналізовано основні визначення екологічної інформації, які даються в міжнародному та національному законодавстві, їх недоліки та запропоновано вдосконалення визначення терміна «екологічна інформація».
Problem setting. According to the evolution of human rights are divided into: the right of the first, second law and the rights of third generation depending ox historical era of society. However, in modern legal literature emerged ideas for possible allocation of a separate group of fourth-generation rights - human rights, in particular these include environmental law. In this respect the position deserves attention N. Kobetskoyi, which emphasizes that it is necessary to distinguish between the concept of "rights of citizens in environmental relations" and "environmental rights". She believes that the concept is much narrower first. The rights of citizens in environmental relations cover all of the powers which are somehow related to the environment, natural resources. General environmental law - a qualitatively new group of human and civil rights, which is different from the law of nature primarily focus on meeting environmental, rather than physical, spiritual and aesthetic needs and interests Recent research and publications analysis. It should be noted that this problem is reflected in the writings of many scientists. In particular, M. Volyk, S. Golub, V. Krayeva, L. Nechyporuk, V. Ovdiyenko, T. Suhorebroyi, P. Tihiy, A. Tomina. Paper objective. It consists in the study: the definition of "environmental information", its signs and types and characteristics of environmental and legal relations in determining the right to environmental information; the essence of theconcept of "right to environmental information", its content, sources, subjects of the implementation of this law and its implementation mechanism enshrined in the current legislation of Ukraine; determining the characteristics of access to environmental information as a public information about the environment, carrying out separation of environmental information from business data. Paper main body. As the information is distributed, is available for hundreds of millions of people, it is becoming increasingly high financial power that affects not only the technical issues but also on the economy as a whole, social, environmental sector, the nature of modern thought and thinking. This manifests the complexity and urgency of the regulation of social relations in the field of acquisition, storage and dissemination of information. According to Art. 19 of the Universal Declaration of Human Rights, "Everyone has the right to freedom of opinion and expression; this right includes freedom to hold freely trans-nan and to seek, receive and impart information and ideas through any means and regardless of frontiers ". Similar provisions are contained in the Constitution of Ukraine - "Everyone has the right to freedom of opinion and speech, freedom of expression and belief. Everyone has the right to freely collect, use and disseminate information orally, in writing or otherwise - of their choice. Conclusions of the research. Based on the content of the information types listed above, it is logical to conclude that such a list is much better suited for a broad meaning of the term "environmental information" rather than the term "information about the state of the environment", which in fact mentioned in paragraph 1 of 1 Article 25 of the Law of Ukraine "On environmental Protection". However, it appears that the use of the law of double term "information about the state of the environment" (environmental information) and created this tautology in defining the legislature were made deliberately, because the definition introduced in national legislation, which has used the term "environmental information "in connection with ratification of the Aarhus Convention, which uses the term" environmental information ". Thus it was ensured that the constitutional guarantee of openness and access the information to classify the prohibition applies to the full range ofenvironmental information listed in Article 25 of the Law of Ukraine "On Environmental Protection" and Article 2 of the Aarhus Convention. It should also be noted that there are difficulties associated with the realization of the right to environmental information that indicate very poor effective mechanism for regulation of these relations. ; Рассмотрены теоретические аспекты научного и нормативно-правового определения понятия экологической информации и реализации этого конституционного экологического права гражданина. Проанализированы основные определения экологической информации, которые даются в международном и национальном законодательстве, их недостатки и предложены усовершенствования определения термина «экологическая информация». ; Розглянуто основні теоретичні аспекти наукового і нормативно-правового визначення поняття екологічної інформації та реалізації цього конституційного екологічного права громадянина. Проаналізовано основні визначення екологічної інформації, які даються в міжнародному та національному законодавстві, їх недоліки та запропоновано вдосконалення визначення терміна «екологічна інформація».
In recent years, Ukraine has been reforming the judiciary, and much attention has been paid by the legislature and society to the promotion and development of alternative out-of-court peaceful methods of dispute resolution, especially by lawyers, psychologists, sociologists, philosophers, and scholars. The forms, models and types of mediation that are covered in detail are mostly presented in the light of foreign implementation experience, which is quite reasonable, as the use of someone else's experience is usually quite effective. Nevertheless, conciliation procedures in various forms of their implementation have been constantly present at every stage of formation of Ukrainian society, so the historical and legal experience of out-of-court disputeresolution needs thorough consideration and attention as part of the national cultural heritage. As a result, the theoretical and legal basis for the current stage of development of alternative methods of dispute resolution should be developed, first of all, mediation, which is currently given the most attention by both the legislator and society. The generalization of the genesis of conflict resolution mechanisms in primitive society shows that the idea of reconciliation and the application of conciliation procedures was formed at the stage of formation of human civilization, so we can assume that reconciliation is inherent in human nature, mentality and society, and the task of modern society is to improve conciliation mechanisms for constructive conflict resolution and the maintenance of a culture of peaceful conflict resolution. Mankind, even at the stage of the primitive system, sought the relationship of three main forms of conflict and dispute resolution: violent (from the standpoint of force), judicial (from the standpoint of law) and concili- ation (from the standpoint of interests), and we have focused our research on conciliation among the Slavic peoples to trace the formation of the culture and traditions of dispute resolution by the Ukrainian nation. Analysis of the pre-Soviet period of dispute settlement mechanisms shows that conciliation procedures in modern Ukraine have long been inherent in society and embodied in various forms that meet the needs of the time, the subjective composition of the parties to the dispute and the substance of the dispute. At the same time, it is important that the genesis of the formation of conciliation procedures is quite clearly traced both in public, interstate and private disputes. It should also be noted that the terms of amicable agreements, subject to certain conditions, were recognized as law. On the territory of modern Ukraine there were various institutions of recon- ciliation – conscientious, amicable, arbitration, volost, com- mercial courts, mediation commissions, and the state and law encouraged conciliation procedures. ; Протягом останніх років в Україні триває реформа судоустрою та судочинства, багато уваги з боку законодавця та суспільства приділяється популяризації та становленню альтернативних позасудових мирних методів вирішення спорів, особливо увага юристів, психологів, соціологів, філософів, як науковців так і практиків, прикута до розвитку інституту медіації. Форми, моделі та види медіації, які докладно висвітлюються, здебільшого подаються з огляду на іноземний досвід впровадження, що є цілком обґрунтованим, адже використання чужого досвіду зазвичай є доволі ефективним. Тим не менш, примирні процедури у різних формах їх втілення були постійно присутні на кожному етапі становлення українського суспільства, тому історико-правовий досвід позасудового вирішення спорів потребує ґрунтовного осмислення та уваги як частина національного культурного надбання. У результаті мають бути розроблені теоретико-правові основи для сучасного етапу розвитку альтернативних методів вирішення спорів, насамперед, медіації, якій на даний час приділяється найбільша увага як з боку законодавця так і суспільства. Проведене узагальнення генези механізмів вирішення конфліктів у первісному суспільстві свідчить, що ідея примирення та застосування примирних процедур сформувалася ще на тому етапі формування людської цивілізації, тому ми можемо припустити, що примирення є притаманним людській натурі, менталітету та суспільству, а завдання сучасного суспільства полягає в удосконаленні механізмів примирних процедур для конструктивного вирішення конфліктів та підтримання притаманній людині культури мирного вирішення конфліктів. Людство, ще на етапі первісного строю, шукало співвідношення трьох основних форм вирішення конфліктів та спорів: насильницької (з позицій сили), судової (з позицій права) та примирної (з позицій інтересів), тому ми спрямували увагу на формуванні примирних процедур серед слов'янських народів, щоб прослідкувати формування культури та традицій вирішення спорів українською нацією. Аналіз дорадянського періоду становлення механізмів вирішення спорів свідчить, що примирні процедури на території сучасної України здавна були притаманними суспільству та втілюватися у різні форми, які відповідали потребам часу, суб'єктному складу учасників спору та суті спору. При цьому важливим є те, що генеза становлення примирних процедур достатньо чітко прослідковується як щодо публічних, міждержавних спорів, так і щодо приватних. Необхідно також звернути увагу на те, що умови мирових угод за дотримання певних умов визнавалися правом. На території сучасної України існували різні інститути примирення – совісні, мирові, третейські, волосні, комерційні суди, посередницькі комісії, а держава і право заохочували примирні процедури.
This article deals with the problems of protection of personal, including especially sensitive genetic data of the persons who transmits their biological materials and related information to the biobank on the basis of donation. The conceptual apparatus of the current legislation in this field is considered, in particu-lar the legislative definition of personal data, confidential information, as well as genetic data is analyzed. The practical risks and threats to donors' personal non-property rights, including the rights to protect their personal, genetic data, are outlined. It is also emphasized, that information transmitted to the bi-obank by the donor, together with biological material, also falls under the protection of the individual's personal non-property right to secrecy about his or her health status. The requirements set out in the EU Regulation for the protection of personal data, which are compared with the current national legislation, are analyzed. Some provisions of the law on protection of personal data have been fully complied with the rules and requirements of the European legislation. However, it has also been found that some provisions of the current legislation create favorable conditions for the abuse of genetic data and that the Ukrainian legislature is insufficient to identify ways of protecting personal data as anonymization and pseudonymi-sation. This is why they differentiate between these concepts and provide an improved definition of per-sonal data that will eliminate the existing gap. In addition, it was concluded that there is a need for special legal regulation of the protection of a person's personal data related to his or her health, including genetic data in the context of relationships regarding the creation and use of biobanks and the creation of common databases of such data in Ukraine. It was also stated the need to establish legal requirements for the trans-mission of such data, the form and content of the person's consent and the legal consequences of violating such requirements. ; Стаття присвячена висвітленню проблем захисту персональних, у тому числі особливо чутливих генетичних даних особи, яка передає свої біологічні матеріали та пов'язану із ними інформацію до складу біобанку на засадах донорства. Розглядається поняттєвий апарат чинного законодавства у цій сфері, зокрема проаналізовано законодавче визначення персональних даних, конфіденційної інфор-мації, а також генетичних даних. Показано наявні на практиці ризики та загрози для особистих не-майнових прав донорів, у тому числі права на захист їх персональних, генетичних даних. Зроблено наголос на тому, що інформація, яка передається до складу біобанку донором разом із біологічним матеріалом, також підпадає під охорону особистого немайнового права фізичної особи на таємницю про стан її здоров'я. Проаналізовано встановлені в Регламенті ЄС вимоги щодо забезпечення охорони персональних даних, які співставлені із чинним національним законодавством. Констатовано повну відповідність деяких положень закону про захист персональних даних нормам вимогам європейського законодавства. Проте також встановлено, що деякі норми чинного законодавства формують сприят-ливі умови для зловживань у сфері використання генетичних даних, констатовано недостатню увагу українського законодавця до визначення таких способів захисту персональних даних, як їх анонімі-зація та псевдонімізація. У зв'язку із цим проведено розмежування даних понять та запропоновано вдосконалене визначення персональних даних, що усуне існуючу прогалину. Крім того, зроблено висновок про необхідність спеціального правового регулювання охорони персональних даних особи, пов'язаних зі її здоров'ям, у тому числі генетичних даних у контексті відносин щодо створення та ви-користання біобанків та формування спільних баз таких даних в Україні. А також констатовано не-обхідність встановлення законодавчих вимог щодо передачі таких даних, щодо форми та змісту згоди особи та правових наслідків порушення таких вимог. ; Стаття присвячена висвітленню проблем захисту персональних, у тому числі особливо чутливих генетичних даних особи, яка передає свої біологічні матеріали та пов'язану із ними інформацію до складу біобанку на засадах донорства. Розглядається поняттєвий апарат чинного законодавства у цій сфері, зокрема проаналізовано законодавче визначення персональних даних, конфіденційної інфор-мації, а також генетичних даних. Показано наявні на практиці ризики та загрози для особистих не-майнових прав донорів, у тому числі права на захист їх персональних, генетичних даних. Зроблено наголос на тому, що інформація, яка передається до складу біобанку донором разом із біологічним матеріалом, також підпадає під охорону особистого немайнового права фізичної особи на таємницю про стан її здоров'я. Проаналізовано встановлені в Регламенті ЄС вимоги щодо забезпечення охорони персональних даних, які співставлені із чинним національним законодавством. Констатовано повну відповідність деяких положень закону про захист персональних даних нормам вимогам європейського законодавства. Проте також встановлено, що деякі норми чинного законодавства формують сприят-ливі умови для зловживань у сфері використання генетичних даних, констатовано недостатню увагу українського законодавця до визначення таких способів захисту персональних даних, як їх анонімі-зація та псевдонімізація. У зв'язку із цим проведено розмежування даних понять та запропоновано вдосконалене визначення персональних даних, що усуне існуючу прогалину. Крім того, зроблено висновок про необхідність спеціального правового регулювання охорони персональних даних особи, пов'язаних зі її здоров'ям, у тому числі генетичних даних у контексті відносин щодо створення та ви-користання біобанків та формування спільних баз таких даних в Україні. А також констатовано не-обхідність встановлення законодавчих вимог щодо передачі таких даних, щодо форми та змісту згоди особи та правових наслідків порушення таких вимог.
The notary is one of the fundamental institutions of control over the authorization of legal facts in the legal system. Performing the functions of authentication and authorization of these facts, the subjects of this activity - notaries - must meet certain professional and qualification requirements. That is why any state needs to create special bodies to control the quality of professional training of notaries and their compliance with both the requirements of current legislation and professional ethics. In the United States, the so-called Notarial Deeds Act (RULONA) is in force, under which state notary departments may appoint notaries public for a term of four years from the date of appointment. Candidates for the position of notary must meet the following requirements (qualifications): 1) Age requirement. Be not younger than 18 years; 2) Settlement qualification. Have citizenship or other legal residence and residence in the United States; 3) Employment qualification. Be a resident or place of work or practice in one of the states; 4) Language qualification. Be able to read and write in English; 5) Criminal law and administrative law qualification. Do not be disqualified for committing criminal offenses or administrative offenses; 6) Educational qualifications. All candidates for initial and reappointment by a notary must have completed at least three hours of approved notarial training within six months immediately preceding the application for appointment or reappointment; 7) Qualification and disciplinary qualification. All candidates for the position of notary must pass an examination conducted by a representative of the relevant State Department; 8) Filing an application form and paying the appropriate amount of duty (the amount of duty can range from $ 50 to $ 400, depending on the state); 9) Qualification for confirmation of morality and integrity; 10) Qualification on the integrity of information; 11) Qualification for confirmation of the completed three-hour pre-approved notarial course within six months prior to the submission of the application; 12) Qualification regarding the absence of discrediting convictions for serious crimes or crimes related to fraud or deception; 13) Qualification for disciplinary integrity; 14) Qualification for professional integrity and authority to perform the duties of a notary assigned to a person in accordance with a resolution of the department, federal law or state law; 16) Qualification regarding the absence of previous negative decisions of qualification commissions. In the United States, there are restrictions on the compatibility of notary positions with other positions in the legislature and / or the executive. Such persons are not entitled to hold the office of notary if they are members of the United States Congress, or hold positions in the legislative, executive, or judicial departments of the federal government, as well as trusts for which he or she receives salaries, fees, or benefits. Members of the General Assembly of any state may not be notaries. ; Нотаріат є однією із засадничих інституцій контролю за авторизацією юридичних фактів у правовій системі. Виконуючи функції аутентифікації й авторизації зазначених фактів, суб'єкти здійснення цієї діяльності - нотаріуси - мають відповідати певним професійно-кваліфікаційним вимогам. Саме тому будь-яка держава потребує створення спеціальних органів контролю якості професійної підготовки нотаріусів, їхньої відповідності вимогам чинного законодавства і професійної етики. У Сполучених Штатах Америки чинний так званий Закон про нотаріальні акти (RULONA), згідно з яким державні департаменти з нотаріату окремих штатів можуть призначати державних нотаріусів терміном на чотири роки з дати призначення. Кандидати на посаду нотаріуса мають відповідати таким вимогам/цензам, як: 1) віковий ценз. Бути не молодшими 18 років; 2) ценз осідлості. Мати громадянство або перебувати в іншому законному режимі перебування і мешкання на території Сполучених Штатів Америки; 3) ценз зайнятості. Бути резидентом або мати місце роботи або практики в одному зі штатів; 4) мовний ценз. Уміти читати і писати англійською; 5) кримінально-правовий і адміністративно-правовий ценз. Не бути дискваліфікованими через скоєння кримінальних злочинів або адміністративних правопорушень; 6) освітній ценз. Усі кандидати на первинне та повторне призначення нотаріусом повинні пройти як мінімум три години затвердженого нотаріального навчання протягом шести місяців, що безпосередньо передують заяві про призначення або повторне призначення; 7) кваліфікаційно-дисциплінарний ценз. Усі претенденти на посаду нотаріуса повинні скласти іспит, що проводиться представником Департаменту відповідного штату; 8) подання заяви встановленої форми та сплата мита у відповідному розмірі (розмір мита може коливатися від 50 до 400 доларів, залежно від штату); 9) ценз щодо підтвердження моральності і доброчесності; 10) ценз щодо доброчесності інформування; 11) ценз щодо підтвердження завершеного тригодинного попередньо затвердженого нотаріального курсу протягом шести місяців до подання заяви; 12) ценз щодо відсутності судимостей за тяжкі злочини або злочини, пов'язані із шахрайством або обманом; 13) ценз щодо дисциплінарної доброчесності; 14) ценз щодо професійної доброчесності авторитетних органів щодо виконання обов'язків нотаріуса, покладених на особу відповідно до постанови департаменту, федерального закону або законодавства штату; 16) ценз щодо відсутності попередніх негативних рішень кваліфікаційних комісій. У Сполучених Штатах Америки наявні обмеження щодо сумісності посад нотаріуса з іншими посадами в органах законодавчої та/або виконавчої влади. Такі особи не мають права обіймати посаду нотаріуса, якщо вони є членами Конгресу Сполучених Штатів Америк, або ж обіймають посади в законодавчих, виконавчих чи судових департаментах федерального уряду, а також трасту, за які він або вона отримує зарплату, гонорари або пільги. Не можуть бути нотаріусами члени Генеральної Асамблеї будь-яких штатів.
The present article touches upon the issue of negative obligation interpretation in civil law. The provisions of foreign civil legislature concerning negative obligations are reviewed in detail. The article gives a detailed analysis of main issues in the scientific literature concerning the legal nature of negative obligations: impossibility of negative obligations delays, impossibility of partial performance, impossibility of negative obligation termination because of failure to perform, impossibility to enforce debt assignment . The opportunity of negative obligation counter-performance is also stressed. It is concluded that negative obligation counter-performance is considered to be possible in case such obligations are interrelated. The author comes to the conclusion that the existence of counter-negative obligations is possible that are also exposed to counter-performance provided they are interrelated. The peculiarities of such negative obligations as distribution agreements and agency contracts are pointed out. The article goes on to say about the possibility of non-concurrence agreements conclusions under civil law of Ukraine. The author states that there are some legal obstacles to it: the correlation with the principle of freedom of contract, the limitations on active civil capacity, termination employment or contractual relationships termination with creditors. Domestic trial practice is given to illustrate the indicated positions. The author draws reader`s attention to the correlation of negative obligation with such definitions as «prohibition», « right restriction» and « waiver of the right». The author justifies that negative obligations can be considered neither as right restriction nor waiver of the right. Taking into account the fact that negative obligations imposes a prohibition on a debtor to commit certain actions but such a prohibition is provided by the agreement and works in favor of creditors it is considered to be a personal prohibition. The author also draws the line between negative obligations and negative servitude that is characterized by the burden of real estate as property rights and not by establishing the commitment in respect of a person. ; В статье обращается внимание на научную проблему понимания негативных обязательств в гражданском праве. Сделан обзор положений зарубежного гражданского законодательства касательно негативных обязательств. Очерчиваются основные вопросы, которые рассматриваются в научной литературе по правовой природе негативных обязательств: невозможность просрочки негативных обязательств, невозможность их частичного исполнения, невозможность прекращения негативных обязательств из-за невозможности исполнения, невозможность применения к ним перевода долга и т.д. Автор также поднимает вопрос о возможности встречного исполнения негативных обязательств и приходит к выводу о такой возможности, если обязательства будут взаимосвязанными. Автором также допускается существования встречных негативных обязательств, которые также подлежат встречному исполнению при условии их взаимосвязанности. Указывается на особенность таких негативных обязательств как дистрибьюторские и агентские договоры. Также в статье освещается вопрос о возможности заключения договоров о неконкуренции по гражданскому праву Украины. Указывается на юридические препятствия к этому: корреляция с принципом свободы договора, ограничением гражданской дееспособности, прекращение действия трудовых или подрядных отношений с кредитором. Для иллюстрации указанных позиций приводится отечественная судебная практика. В статье обращается внимание на соотношение негативных обязательств с понятиями «запрет», «ограничение права» и «отказ от права». Автор обосновывает, что негативные обязательства нельзя рассматривать ни как ограничение в праве, ни как отказ от права. Принимаю во внимание то, что негативное обязательство устанавливает запрет для должника совершать определенные действия, но такой запрет устанавливается договором и действует только в пользу кредитора, то это является запретом частного характера. Автором также разграничено негативные обязательства и негативные сервитуты, которым как вещным правам свойственно обременение именно недвижимости, а не установление обязательства в отношении конкретного лица. ; Анотація. У статті привертається увага до наукової проблеми розуміння негативних зобов'язань у цивільному праві. Зроблено огляд положень зарубіжного цивільного законодавства щодо негативних зобов'язань. Окреслюються основні питання, що розглядаються в науковій літературі, які стосуються правової природи негативних зобов'язань: неможливість прострочення негативних зобов'язань, неможливість їх часткового виконання, неможливість припинення негативних зобов'язань через неможливість виконання, неможливість застосування до них переведення боргу тощо. Автор також підіймає питання щодо можливості зустрічного виконання негативних зобов'язань та доходить висновку про таку можливість, якщо зобов'язання будуть взаємопов'язаними. Автором допускається також можливість існування зустрічних негативних зобов'язань, які також підлягають зустрічному виконанню за умови їх взаємопов'язаності. Вказується на особливість таких негативних зобов'язань як дистриб'юторські та агентські договори. Також у статті висвітлюється питання щодо можливості укладення договорів про неконкуренцію за цивільним правом України. Вказується на юридичні перепони щодо цього: кореляція із принципом свободи договору, обмеженням цивільної дієздатності, припинення чинності трудових чи підрядних відносин із кредитором. Для ілюстрації вказаних позицій у статті наведено вітчизняну судову практику. У статті звернено увагу на співвідношення негативних зобов'язань із поняттями «заборона», «обмеження права» та «відмова від права». Автор обґрунтовує, що негативні зобов'язання не можна розглядати ані як обмеження у праві, ані як відмову від права. Зважаючи на те, що негативне зобов'язання встановлює заборону для боржника вчиняти певні дії, але така заборона встановлюється договором і діє лише на користь кредитора, то це є заборона приватного характеру. Автором також відмежовано негативні зобов'язання від негативних сервітутів, яким як речовим правам властиве обтяження саме нерухомості, а не встановлення зобов'язання щодо певної особи.
Importance is the definition of socially important tasks of social development, the solution of which should be oriented legal monitoring. According to the results of sociological surveys, a wide range of tasks can be identified such as: increasing the efficiency of the legal system and public administration; the development of a mechanism for feedback between public authorities, local self-government and citizens, the implementation of the constitutional duty of the state to respect and protect the rights and freedoms of man and citizen, etc.At this stage, it is necessary to keep an account of all factors that have a positive effect on the development of rule-making. Advantage is given to the establishment of a system of independent expertise and consideration of public opinion. An example of the involvement of public associations and academic institutions is the work of international associations that monitor the observance of human rights. The absence of normative regulation in Ukraine of the issues of conducting state and public examination of the current legislative acts and draft normative legal acts is a problem that negatively affects the effectiveness of monitoring. In order to ensure that public opinion is taken into account when conducting a legal examination, it is necessary to improve the procedures for conducting public examinations. Legislation and enforcement monitoring is an instrument for the formation of a civil society, a form of dialogue between society and government.The inclusion of civil society institutes in the process of legal monitoring optimizes the analysis, comparison and evaluation of the quality of legislation, enforcement through the prism of public needs and aspirations of civil society. Thus, it is possible to organize the interaction of institutes of state power and civil society in order to identify corruption factors and shortcomings of legislation on the basis of voluntary and independent participation in this activity.The results of legal monitoring received as a result of the involvement of public associations and scientific institutions should become the basis for making changes to the work of state authorities, legislatures during strategic planning and identifying the priority directions of the country's development ; Важное значение имеет определение социально значимых задач общественного развития, на решение которых должен быть ориентирован правовой мониторинг. По результатам социологических опросов можно обнаружить довольно широкий спектр таких задач как: повышение эффективности правовой системы и государственного управления; улучшение качества принимаемых нормативно-правовых актов; развитие механизма обратной связи между органами государственной власти, местного самоуправления и гражданами; реализация конституционного долга государства по соблюдению и защите прав и свобод человека и гражданина и тому подобное.На данном этапе необходимо осуществлять учет всех факторов, положительно влияющих на развитие нормотворчества. Предпочтение отдается созданию системы независимой экспертизы и учета общественного мнения. Примером привлечения общественных объединений и научных институтов является деятельность международных ассоциаций, осуществляющих мониторинг соблюдения прав человека. Отсутствие в Украине нормативного регулирования вопросов проведения государственной и общественной экспертизы действующих нормативно-правовых актов и проектов нормативно-правовых актов - это проблема, которая негативно влияет на результативность проведения мониторинга. Чтобы обеспечить учет общественного мнения при проведении правовой экспертизы, необходимо усовершенствовать процедуры проведения общественных экспертиз. Мониторинг законодательства и правоприменения - это инструмент формирования гражданского общества, форма диалога между обществом и властью.Присоединение институтов гражданского общества в процесс правового мониторинга оптимизирует проведения анализа, сравнения и оценки качества законодательства, правоприменения через призму общественных потребностей и стремлений гражданского общества. Таким образом, становится возможным организация взаимодействия институтов государственной власти и гражданского общества с целью выявления коррупционных факторов и недостатков законодательства на принципах добровольного и независимой их участия в этой деятельности.Результаты правового мониторинга, полученные в результате привлечения общественных объединений и научных институтов, должны стать основой для внесения изменений в работу органов государственной власти, законодательных органов во время стратегического планирования и определения приоритетных направлений развития страны ; Важливе значення має визначення соціально значущих завдань суспільного розвитку, на вирішення яких має бути зорієнтований правовий моніторинг. За результатами соціологічних опитувань можна виявити досить широкий спектр таких завдань як: підвищення ефективності правової системи та державного управління; покращення якості прийнятих нормативно-правових актів; розвиток механізму зворотного зв'язку між органами державної влади, місцевого самоврядування та громадянами; реалізація конституційного обов'язку держави щодо дотримання та захисту прав і свобод людини й громадянина тощо.На даному етапі необхідно здійснювати облік всіх факторів, що позитивно впливають на розвиток нормотворчості. Перевага надається створенню системи незалежної експертизи та врахування громадської думки. Прикладом залучення громадських об'єднань і наукових інституцій є діяльність міжнародних асоціацій, що здійснюють моніторинг дотримання прав людини. Відсутність в Україні нормативного регулювання питань проведення державної та громадської експертизи чинних нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів – це проблема, яка негативно впливає на результативність проведення моніторингу. Щоб забезпечити врахування громадської думки при проведенні правової експертизи, необхідно удосконалити процедури проведення громадських експертиз. Моніторинг законодавства та правозастосування – це інструмент формування громадянського суспільства, форма діалогу між суспільством та владою.Приєднання інститутів громадянського суспільства до процесу правового моніторингу оптимізує проведення аналізу, порівняння та оцінювання якості законодавства, правозастосування через призму суспільних потреб і прагнень громадянського суспільства. Таким чином, уможливлюється організація взаємодії інститутів державної влади та громадянського суспільства з метою виявлення корупційних чинників і недоліків законодавства на засадах добровільної та незалежної їх участі в цій діяльності.Результати правового моніторингу, отримані внаслідок залучення громадських об'єднань та наукових інституцій, мають стати основою для внесення змін в роботу органів державної влади, законодавчих органів під час стратегічного планування та визначення пріоритетних напрямків розвитку країни
Importance is the definition of socially important tasks of social development, the solution of which should be oriented legal monitoring. According to the results of sociological surveys, a wide range of tasks can be identified such as: increasing the efficiency of the legal system and public administration; the development of a mechanism for feedback between public authorities, local self-government and citizens, the implementation of the constitutional duty of the state to respect and protect the rights and freedoms of man and citizen, etc.At this stage, it is necessary to keep an account of all factors that have a positive effect on the development of rule-making. Advantage is given to the establishment of a system of independent expertise and consideration of public opinion. An example of the involvement of public associations and academic institutions is the work of international associations that monitor the observance of human rights. The absence of normative regulation in Ukraine of the issues of conducting state and public examination of the current legislative acts and draft normative legal acts is a problem that negatively affects the effectiveness of monitoring. In order to ensure that public opinion is taken into account when conducting a legal examination, it is necessary to improve the procedures for conducting public examinations. Legislation and enforcement monitoring is an instrument for the formation of a civil society, a form of dialogue between society and government.The inclusion of civil society institutes in the process of legal monitoring optimizes the analysis, comparison and evaluation of the quality of legislation, enforcement through the prism of public needs and aspirations of civil society. Thus, it is possible to organize the interaction of institutes of state power and civil society in order to identify corruption factors and shortcomings of legislation on the basis of voluntary and independent participation in this activity.The results of legal monitoring received as a result of the involvement of public associations and scientific institutions should become the basis for making changes to the work of state authorities, legislatures during strategic planning and identifying the priority directions of the country's development ; Важное значение имеет определение социально значимых задач общественного развития, на решение которых должен быть ориентирован правовой мониторинг. По результатам социологических опросов можно обнаружить довольно широкий спектр таких задач как: повышение эффективности правовой системы и государственного управления; улучшение качества принимаемых нормативно-правовых актов; развитие механизма обратной связи между органами государственной власти, местного самоуправления и гражданами; реализация конституционного долга государства по соблюдению и защите прав и свобод человека и гражданина и тому подобное.На данном этапе необходимо осуществлять учет всех факторов, положительно влияющих на развитие нормотворчества. Предпочтение отдается созданию системы независимой экспертизы и учета общественного мнения. Примером привлечения общественных объединений и научных институтов является деятельность международных ассоциаций, осуществляющих мониторинг соблюдения прав человека. Отсутствие в Украине нормативного регулирования вопросов проведения государственной и общественной экспертизы действующих нормативно-правовых актов и проектов нормативно-правовых актов - это проблема, которая негативно влияет на результативность проведения мониторинга. Чтобы обеспечить учет общественного мнения при проведении правовой экспертизы, необходимо усовершенствовать процедуры проведения общественных экспертиз. Мониторинг законодательства и правоприменения - это инструмент формирования гражданского общества, форма диалога между обществом и властью.Присоединение институтов гражданского общества в процесс правового мониторинга оптимизирует проведения анализа, сравнения и оценки качества законодательства, правоприменения через призму общественных потребностей и стремлений гражданского общества. Таким образом, становится возможным организация взаимодействия институтов государственной власти и гражданского общества с целью выявления коррупционных факторов и недостатков законодательства на принципах добровольного и независимой их участия в этой деятельности.Результаты правового мониторинга, полученные в результате привлечения общественных объединений и научных институтов, должны стать основой для внесения изменений в работу органов государственной власти, законодательных органов во время стратегического планирования и определения приоритетных направлений развития страны ; Важливе значення має визначення соціально значущих завдань суспільного розвитку, на вирішення яких має бути зорієнтований правовий моніторинг. За результатами соціологічних опитувань можна виявити досить широкий спектр таких завдань як: підвищення ефективності правової системи та державного управління; покращення якості прийнятих нормативно-правових актів; розвиток механізму зворотного зв'язку між органами державної влади, місцевого самоврядування та громадянами; реалізація конституційного обов'язку держави щодо дотримання та захисту прав і свобод людини й громадянина тощо.На даному етапі необхідно здійснювати облік всіх факторів, що позитивно впливають на розвиток нормотворчості. Перевага надається створенню системи незалежної експертизи та врахування громадської думки. Прикладом залучення громадських об'єднань і наукових інституцій є діяльність міжнародних асоціацій, що здійснюють моніторинг дотримання прав людини. Відсутність в Україні нормативного регулювання питань проведення державної та громадської експертизи чинних нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів – це проблема, яка негативно впливає на результативність проведення моніторингу. Щоб забезпечити врахування громадської думки при проведенні правової експертизи, необхідно удосконалити процедури проведення громадських експертиз. Моніторинг законодавства та правозастосування – це інструмент формування громадянського суспільства, форма діалогу між суспільством та владою.Приєднання інститутів громадянського суспільства до процесу правового моніторингу оптимізує проведення аналізу, порівняння та оцінювання якості законодавства, правозастосування через призму суспільних потреб і прагнень громадянського суспільства. Таким чином, уможливлюється організація взаємодії інститутів державної влади та громадянського суспільства з метою виявлення корупційних чинників і недоліків законодавства на засадах добровільної та незалежної їх участі в цій діяльності.Результати правового моніторингу, отримані внаслідок залучення громадських об'єднань та наукових інституцій, мають стати основою для внесення змін в роботу органів державної влади, законодавчих органів під час стратегічного планування та визначення пріоритетних напрямків розвитку країни
Observation of legal and legislative standards of the company activities is the fundamental principle of social responsibility (SR). The results of the literature analysis show the lack of fundamental research of regulatory and legal support of formation of socially responsible conduct of pharmacists (SRCPh).AIM: modeling the legal framework and determining the completeness and content of the current regulatory and legal framework on formation of a system of SRCPh throughout the professional lifespan development.Materials and methods. The materials of the study were national and international regulatory legal acts, regulating SR, the activities of pharmaceutical organizations (PhO) and getting a pharmaceutical education. During the work, such methods as searching information, systematization, content analysis, comparison and generalization were used.During the investigation, we summarized the legal framework that in various aspects forms the socially responsible conduct of the pharmacists throughout the lifespan professional development; and a model of the legal field of this process was formed. A content analysis of this regulatory framework in aspect of responsibility of the PhO and pharmacists with a description of the problem legal questions in the context of SR was carried out. In this article, attention is paid to the basic level of the legal field, within which general principles of social relations are formed in all spheres of the economy.Conclusions. We have formed a model of the legal field formation of a SRCPh system throughout the professional lifespan development. The model is a complex, multilevel system. The regulatory framework in the model is distributed according to two criteria (hierarchical and regulating relations in the system of socially responsible conduct of the pharmacists) and includes 27 basic normative legal acts.We have identified problems in the legal field of the basic level of SRCPh formation: the indistinctness of the conceptual-categorical apparatus of social standards and guarantees; contradiction between normative legal acts; unfavorable conditions for small business, created by the Tax Code of Ukraine; the neglect of legal norms, the determination of a priority exclusively by receiving a profit, ignoring the PhO and pharmacists moral and ethical principles; inadequate level of political and legal culture in the society; the rejection of the law rule by the political elite and the interpretation of legal norms in their favor; passive behavior of public organizations in the pharmaceutical sector; weak control of the public authorities compliance with standards of current legislature. All specified problems stipulate difficulties in the effective SR implementation. ; Фундаментальным принципом социальной ответственности (СО) является соблюдение правовых и законодательных норм деятельности предприятия. Результаты анализа данных научной литературы свидетельствуют о недостаточной фундаментальности исследований нормативно-правового обеспечения процесса формирования социально ответственного поведения специалистов фармации (СОП СФ).Цель работы – моделирование правового поля и определение полноты и содержательности действующей нормативно-правовой базы (НПБ) по формированию системы СОП СФ на протяжении всего жизненного цикла профессионального развития.Материалы и методы. Материалами исследования послужили национальные и международные нормативно-правовые акты (НПА), регламентирующие СО, деятельность фармацевтических организаций (ФО) и получение фармацевтического образования. В ходе работы использованы методы информационного поиска, систематизации, контент-анализа, сравнения и обобщения.В ходе исследования обобщена НПБ, которая по различным аспектам формирует СОП СФ в течение всего жизненного цикла профессионального развития, и сформирована модель правового поля данного процесса. Осуществлен контент-анализ указанной НПБ в аспекте ответственности ФО и СФ с описанием проблемных вопросов правового характера в контексте СО. В данной статье внимание уделяется базовому уровню правового поля, в рамках которого формируются общие принципы общественных отношений во всех сферах экономики.Выводы. Создана модель правового поля формирования системы СОП СФ в течение всего жизненного профессионального цикла, которая является сложной, многоуровневой системой, НПБ в модели распределена по двум критериям (иерархическому и регулирования отношений в системе СОП СФ) и включает 27 основных НПА.Определены проблемы в правовом поле базового уровня формирования СОП СФ: нечеткость понятийно-категориального аппарата социальных стандартов и гарантий; противоречивость между НПА; неблагоприятные условия для малого предпринимательства, созданные Налоговым кодексом Украины; пренебрежение правовыми нормами, определение приоритетом исключительно получение прибыли, игнорирование ФО и СФ морально-этических принципов; ненадлежащий уровень политико-правовой культуры в обществе; неприятие принципа верховенства права политической элитой и толкование правовых норм в свою пользу; пассивное поведение общественных организаций фармацевтического направления; слабый контроль государственных органов за соблюдением норм действующего законодательства. Все указанное обусловливает трудности в эффективной реализации СО. ; Фундаментальний принцип соціальної відповідальності (СВ) – дотримання правових і законодавчих норм діяльності підприємства. Результати аналізу даних наукової літератури відзначають недостатню фундаментальність досліджень нормативно-правового забезпечення процесу формування соціально відповідальної поведінки фармацевтичних фахівців (СВП ФФ).Мета роботи – моделювання правового поля та визначення повноти й змістовності чинної нормативно-правової бази (НПБ) щодо формування системи СВП ФФ протягом усього життєвого циклу професійного розвитку.Матеріали та методи. Матеріалами дослідження стали національні та міжнародні нормативно-правові акти (НПА), які регламентують СВ, діяльність фармацевтичних організацій (ФО) та отримання фармацевтичної освіти. Під час роботи використали методи інформаційного пошуку, систематизації, контент-аналізу, порівняння та узагальнення.Під час дослідження узагальнена НПБ, котра за різними аспектами формує СВП ФФ упродовж всього життєвого циклу професійного розвитку, та сформована модель правового поля цього процесу. Виконали контент-аналіз зазначеної НПБ в аспекті відповідальності ФО та ФФ з окресленням проблемних питань правового характеру в контексті СВ. У статті приділено увагу базовому рівню правового поля, в рамках якого формуються загальні принципи суспільних відносин в усіх сферах економіки.Висновки. Створено модель правового поля формування системи СВП ФФ протягом усього життєвого професійного циклу, котра є складною, багаторівневою системою, НПБ у моделі розподілено за двома критеріями (ієрархічним і регулюванням відносин у системі СВП ФФ) і включає 27 основних НПА. Визначено проблеми у правовому полі базового рівня формування СВП ФФ: нечіткість понятійно-категоріального апарату соціальних стандартів і гарантій; суперечливість між НПА; несприятливі умови для малого підприємництва, що створені Податковим кодексом України; нехтування правовими нормами, визначення пріоритетом винятково отримання прибутку, ігнорування ФО та ФФ морально-етичних принципів; неналежний рівень політико-правової культури в суспільстві; несприйняття принципу верховенства права політичною елітою та тлумачення нею правових норм на свою користь; пасивна поведінка громадських організацій фармацевтичного спрямування; слабкий контроль державних органів за дотриманням норм чинного законодавства. Все зазначене зумовлює труднощі щодо ефективної реалізації СВ.
With the formation and stabilization of the Ukrainian economy become crucial importance issues of quality and competitiveness of domestic products. In Ukraine produced and supplied to the realization of a significant number of sausage products which can cause in certain conditions the risk to the consumer (poor-quality materials, violations of sanitary regulations during production, realization, etc).This applies to of sausage products produced on entities of small businesses and individual enterprises, which lacks a system of self-monitoring safety according to requirements of Hazard Analysis and Critical Control Points.The domestic legislatures have repeatedly tried to introduce criminal liability for substandard products production and only in 2013 in The Supreme Council of Ukrainewas consider the draft law "On responsibility for producing low-quality products". It provides greater responsibility to producers for quality products appropriate amendments in 13 laws of Ukraine, the Law "On withdrawal from circulation, processing, recycling, destruction, or further use of low-quality and dangerous products", "On veterinary medicine ", etc [4].September 20, 2016 came into force the Law of Ukraine "On basic principles and requirements for safety and food quality", according to which responsibility fully entrusted to producer. Therefore, it should be noted that one reason for the production and realization of low-quality of sausage products there is imperfect veterinary and sanitary control in production and realization.In addition, the low providing meat products to population of Ukraine has led to a deficiency of animal protein (33%), which is a serious basis for the development of scientifically based ways and control of safety and quality not only raw materials, but also technology production of meat products [5].According to the Committee for Protection of Consumer Rights: In Ukraine 80% food products are falsified. The most common is to replace the food due to substitutes with another species and lower quality. Such fake often occurs in the production of sausages.Objective: to study the quality and safety of sausage products that came to realization on agricultural markets of Odessa, Ukraine.Material and methods. Research conducted at the Department of veterinary and sanitary expertise Faculty of Veterinary Medicine of Odessa State Agrarian University, and in government laboratories veterinary and sanitary expertise in agricultural markets Odessa.Samples of sausages were taken with doctors state laboratories of veterinary-sanitary expertise that control the quality of animal products for trade facilities. Studies conducted in the laboratory of veterinary-sanitary examination of the Odessa State Agrarian University according to State Standard 4436: 2005; State Standard 4435: 2005; State Standard 4427: 2005.Results and discussion. For research were taken three types of sausages: boiled, half smoked and summer sausage, which passed veterinary and sanitary control official doctors, in compliance with existing "Rules of veterinary inspection before slaughter animals and veterinary and sanitary expertise of meat and meat products" (paragraph 17) and were recognized high-quality by the applicable regulations.The samples examined in the laboratory of veterinary and sanitary expertise OSAU and Odesa regional state veterinary laboratory in accordance with the applicable "Mandatory minimum list of research row materials, products of plant and animal origin, etc".Research of sausages conducted by external examination of all parties of sausages, 10% sausage baguettes without cuts and 1% - with cuts. Visual inspection identified: general appearance, odor, presence of fat flows ("lanterns") and other defects.In the context of baguette identified color minced meat and bacon, minced meat texture, presence of gray spots and foreign matter. The smell quickly identified by breakage baguette. Frankfurters and wieners examined by warming up in the water.High-quality sausage products conform the following requirements: shell clean, dry, no spots, no damage, tight to the forcemeat. Color baguettes on cuts are homogeneous, complies the assortment. Mincemeat without gray spots, evenly mixed with bacon, white with transparent hue (the first class of sausages may be 10% with yellow shade, second - 15%). Sausages have flavor with spices and smoking, pleasant taste, without other smells, well cooked.The overall qualitative assessment of sausage products installed after tasting by a commission of a 9-point scale with the main indicators: appearance, color, texture, smell and taste.Conducted research it was found that all samples of sausages were good quality by organoleptic characteristics. Organoleptic evaluation of boiled sausages conducted according to State Standard 4436: 2005. Thus the sausage "Lyubytelska" is fully conform to high grade, small straight baguettes length 45 cm, with one transverse ligation in the middle. The look forcemeat on the cut in all samples had a light pink color, was equally milled, without cavities and gray spots, containing pieces of bacon a white color, sides size till 6 mm.Summer sausages organoleptic evaluation was conducted in accordance with State Standard 4427: 2005. So, after evaluation the sausage "Moskovskaya" conform to the high grade of sausages, with a pleasant, moderately salty and slightly spicy flavor, aroma with spices and smoked, without foreign taste and odor. Baguettes were straight, length 27 cm, with transverse ligations in the middle. The view forcemeat on the cut without gray spots and cavities, equally mixed, with pieces of bacon no larger than 6 mm.Sausage "Lyubytelska" after organoleptic research referred to the first class and had a nice flavor with aroma of spices and smoked. Baguettes straight, length 40 cm, with four transverse ligations at an equal distance. Mincemeat without gray spots, contains no cavities, evenly mixed with pieces of bacon no larger than 8 mm.Sausage "Cervelat" referred to higher grade, pleasant taste (slightly spicy and salty taste, without foreign smell), with a pronounced flavor of spices and smoked. Baguettes are straight, length of 20 to 40 cm, with three transverse ligations at the upper end of long loaf. Mincemeat on the cut looks equally mixed, with no gray spots and cavities, contains pieces of pork no larger than 3 mm.Sausages which by appearance and organoleptic evaluation had admitted high-quality - in the laboratory investigated also by tasting.During the tasting evaluation found that the quality of sausages, which are realized in agricultural markets, had a tasting score range from 7.8±0.1 to 8.6±0.2, which is relatively high valuation.Regarding specific quality, the lowest evaluation was tasting the sausage the second grade "Chayna" for all indicators from 7.8±0.2 to 7.9±0.2. Low tasting evaluation of these indicators is due, most likely, failure with veterinary and sanitary requirements for the realization of sausages on agricultural markets. The highest quality sausages were rated "Lyubytelska " with a total score of 8.6±0.2 points, "Cracivska" - 8.5±0.2 and "Moskovskaya " - 8.5±0.2.Conclusions and prospects. Summarizing the results of research by organoleptic estimate of sausages that were made at agricultural markets to the realization, revealed that all examined sausages were good-quality. For 9-point scale, the quality varied in the range of 7.8 to 8.6 points, corresponding to the current requirements.In the future, will present materials on microbiological and chemical-toxicological studies. ; Наведено результати органолептичних досліджень і дегустаційної оцінки ковбасних виробів, які реалізуються в умовах агропродовольчих ринків м. Одеси. За органолептичними показниками ковбаси відповідали чинним вимогам, а дегустаційна оцінка коливалася від 7,8 до 8,9 балів за дев'ятибальною шкалою.
The issue of minority rights protection has been actively implemented in international legal practice at the United Nations and the Council of Europe levels since the 1990s. The problem of political representation of minority interests began regulating at the level of Organization for Security and Co-operation in Europe with the establishment of the High Commissioner on National Minorities office. At the level of this institution with international experts participation were developed the next documents: the Lund Recommendations on the Effective Participation of National Minorities in Political Life (1999), the Warsaw Guidelines to Assist National Minority Participation in the Electoral Process (2001), the Bolzano/Bozen Recommendations on National Minorities in Inter-State Relations (2008), the Ljubljana Guidelines on Integration of Diverse Societies (2012), the Graz Recommendations on Access to Justice and National Minorities (2017), etc.The purpose of article is to highlight the international legal framework for ensuring the effective political representation of minority ethnic groups and the practice of their implementation in European countries. The author has analyzed three levels of political representation of minority ethnic groups: 1) central (nationwide); 2) regional and local (self-government); 3) advisory (consultative).During the XX – early XXI centuries the institution of ethnic party became established from the multi-ethnic areas of Western Europe to the countries of Central and Southeastern Europe. The electoral system should facilitate minority representation and influence. Where minorities are concentrated territorially, single-member districts may provide sufficient minority representation (Italy, Albania, etc.). Proportional representation systems, where a political party's share in the national vote is reflected in its share of the legislative seats, may assist in the representation of minorities (Finland, Slovakia, etc.). Some forms of preference voting, where voters rank candidates in order of choice, may facilitate minority representation and promote inter-communal cooperation (Bosnia and Herzegovina). Lower numerical thresholds for representation in the legislature may enhance the inclusion of national minorities in governance (Poland, Serbia, etc.). A number of European countries (Croatia, Slovenia, Romania, Hungary, etc.) use a reserved number of seats in one or both chambers of parliament or in parliamentary committees. Ethnic minority representation at the government level is realized through the establishment of specialized central executive bodies, which are usually represented in the structure of culture and education ministries. Representatives of ethnic minorities are involved in these government institutions. The Republic of Croatia has a positive experience of ethnic minority representation in the judiciary and law enforcement agencies.Effective ethnic minority participation is realized through the functional system of local self-governments, which are formed on territorial and non-territorial levels. A number of European ethnic communities have the territorial autonomies (Italy, Spain, France, Denmark, Finland, Moldova) owing to the processes of regionalization and decentralization. The corporative model of minority non-territorial autonomy is represented by so-called Sámi Parliaments in northern parts of Norway, Sweden, Finland and Russia. The personal model of minority non-territorial autonomy is the most common in the world. It is provided through non-governmental organizations. Advisory (consultative) bodies functionate as a channel for dialogue between government and ethnic communities for protection of education, linguistic and cultural rights. They are formed at the Government (Austria) and President (Ukraine) levels as well.Given the European states experience, the following aspects of minority representation should be improved: 1) re-establishment Hungarian and Romanian single-member districts; 2) review of legislative norms regarding the principles of ethnic party institutionalization; 3) application of open-list proportional representation for minority parties in the regions of Ukraine with a multi-ethnic population. ; Починаючи з 1990-х років питання захисту прав етнічних, мовних і релігійних меншин активно впроваджується в міжнародно-правову практику на рівні ООН та Ради Європи. Однією з важливих постала проблема політичного представництва інтересів меншин, яка починає регулюватися на рівні ОБСЄ з запровадженням посади Верховного Комісара у справах національних меншин. На рівні цієї інституції за участі міжнародних експертів вироблені Лундські рекомендації про ефективну участь національних меншин у суспільно-політичному житті (1999), Варшавські рекомендації щодо сприяння участі національних меншин у виборчому процесі (2001), Больцанські/Боценські рекомендації щодо національних меншин у міждержавних відносинах (2008), Люблянські рекомендації щодо інтеграції різноманітних суспільств (2012), Грацькі рекомендації щодо доступу до правосуддя і національних меншин (2017) та ін.Метою статті є висвітлення міжнародно-правового формату забезпечення ефективного політичного представництва інтересів етнічних меншин та практики їх застосування в європейських країнах. Автор розглядає три рівні політичного представництва міноритарних етнічних груп: 1) центральний (загальнодержавний); 2) регіональний та локальний (самоврядування); 3) дорадчий (консультативний).У контексті аналізу політичного представництва етнічних меншин важливу роль займає інститут етнополітичної партії. Впродовж XX – початку XXI ст. він розширив свій ареал із поліетнічних регіонів Західної Європи до країн Центральної та Південо-Східної Європи. Справедливому представництву етнічних меншин у органах влади сприяє створення одномандатних округів (Італія, Албанія та ін.), пропорційна виборча система (Фінляндія, Словаччина та ін.), преференційне голосування (Австралія), зниження відсоткового бар'єру для проходження до парламенту етнополітичних партій (Польща, Сербія та ін.). Ряд країн Європи (Боснія і Герцеговина, Косово, Хорватія, Словенія, Румунія, Угорщина) застосовують практику резервування місць у парламенті для організацій етнічних громад. Представництво меншин на рівні уряду реалізується шляхом створення спеціальних органів центральної виконавчої влади, які зазвичай представлені в структурі міністерств культури та освіти. До роботи в цих урядових інституціях залучаються представники етнічних груп. Позитивний досвід репрезентації етнічних меншин у судових і правоохоронних органах має Республіка Хорватія.Ефективна політична участь та представництво у владі етнічних меншин реалізується через функціональну систему місцевого самоврядування, яка створюється на екстериторіальній та територіальній основі. Корпоративна модель екстериторіальної автономії меншин представлена так званими саамськими парламентами на півночі Норвегії, Швеції, Фінляндії та Росії. Найбільш розповсюджна у світі персональна модель екстериторіальної автономії етнічних меншин забезпечується шляхом створення неурядових організацій. Завдяки процесам регіоналізації та децентралізації ряд етнічних громад Європи мають статус національно-територіальних автономій (Італія, Іспанія, Франція, Данія, Фінляндія, Молдова). Дорадчі (консультативні) органи слугують каналами для діалогу між державною владою та етнічними громадами в питаннях використання земельних ресурсів, житла, захисту освітніх, мовних і культурних прав. Вони формуються як на рівні уряду (Австрія), так на рівні президентської влади (Україна).Враховуючи досвід цих держав, потребують вдосконалення наступні аспекти політичної репрезентації етнічних меншин: 1) відновлення адміністративних меж угорськомовного та румунськомовного виборчих одномандатних округів; 2) перегляд законодавчої норми щодо принципів інституціоналізації етнополітичних партій; 3) застосування на регіональному та локальному рівнях пропорційної системи відкритих списків із можливістю репрезентації партій меншин у регіонах України з поліетнічним складом населення. ; Починаючи з 1990-х років питання захисту прав етнічних, мовних і релігійних меншин активно впроваджується в міжнародно-правову практику на рівні ООН та Ради Європи. Однією з важливих постала проблема політичного представництва інтересів меншин, яка починає регулюватися на рівні ОБСЄ з запровадженням посади Верховного Комісара у справах національних меншин. На рівні цієї інституції за участі міжнародних експертів вироблені Лундські рекомендації про ефективну участь національних меншин у суспільно-політичному житті (1999), Варшавські рекомендації щодо сприяння участі національних меншин у виборчому процесі (2001), Больцанські/Боценські рекомендації щодо національних меншин у міждержавних відносинах (2008), Люблянські рекомендації щодо інтеграції різноманітних суспільств (2012), Грацькі рекомендації щодо доступу до правосуддя і національних меншин (2017) та ін.Метою статті є висвітлення міжнародно-правового формату забезпечення ефективного політичного представництва інтересів етнічних меншин та практики їх застосування в європейських країнах. Автор розглядає три рівні політичного представництва міноритарних етнічних груп: 1) центральний (загальнодержавний); 2) регіональний та локальний (самоврядування); 3) дорадчий (консультативний).У контексті аналізу політичного представництва етнічних меншин важливу роль займає інститут етнополітичної партії. Впродовж XX – початку XXI ст. він розширив свій ареал із поліетнічних регіонів Західної Європи до країн Центральної та Південо-Східної Європи. Справедливому представництву етнічних меншин у органах влади сприяє створення одномандатних округів (Італія, Албанія та ін.), пропорційна виборча система (Фінляндія, Словаччина та ін.), преференційне голосування (Австралія), зниження відсоткового бар'єру для проходження до парламенту етнополітичних партій (Польща, Сербія та ін.). Ряд країн Європи (Боснія і Герцеговина, Косово, Хорватія, Словенія, Румунія, Угорщина) застосовують практику резервування місць у парламенті для організацій етнічних громад. Представництво меншин на рівні уряду реалізується шляхом створення спеціальних органів центральної виконавчої влади, які зазвичай представлені в структурі міністерств культури та освіти. До роботи в цих урядових інституціях залучаються представники етнічних груп. Позитивний досвід репрезентації етнічних меншин у судових і правоохоронних органах має Республіка Хорватія.Ефективна політична участь та представництво у владі етнічних меншин реалізується через функціональну систему місцевого самоврядування, яка створюється на екстериторіальній та територіальній основі. Корпоративна модель екстериторіальної автономії меншин представлена так званими саамськими парламентами на півночі Норвегії, Швеції, Фінляндії та Росії. Найбільш розповсюджна у світі персональна модель екстериторіальної автономії етнічних меншин забезпечується шляхом створення неурядових організацій. Завдяки процесам регіоналізації та децентралізації ряд етнічних громад Європи мають статус національно-територіальних автономій (Італія, Іспанія, Франція, Данія, Фінляндія, Молдова). Дорадчі (консультативні) органи слугують каналами для діалогу між державною владою та етнічними громадами в питаннях використання земельних ресурсів, житла, захисту освітніх, мовних і культурних прав. Вони формуються як на рівні уряду (Австрія), так на рівні президентської влади (Україна).Враховуючи досвід цих держав, потребують вдосконалення наступні аспекти політичної репрезентації етнічних меншин: 1) відновлення адміністративних меж угорськомовного та румунськомовного виборчих одномандатних округів; 2) перегляд законодавчої норми щодо принципів інституціоналізації етнополітичних партій; 3) застосування на регіональному та локальному рівнях пропорційної системи відкритих списків із можливістю репрезентації партій меншин у регіонах України з поліетнічним складом населення.
Background. The article discusses approaches to reforming the Health Care System of Ukraine, the key objectives of which are: strengthening preventive services, the increasing of an accessibility and quality of health care, the enhancement of a primary health care, improving of a personnel maintenance, upgrading of an infrastructure and ensuring a fairness in health care, and also some legislative outcomes of the Institute of Family Medicine. The purpose of the study is to analyze the current regulatory framework for the functioning of the Health Care System, the state of health of the population, as well as the prevalence of chronic noncommunicable diseases and their risk factors, which is a priority public health problem. Results. The UN Millennium Declaration, adopted in 2000 by 189 countries at the UN Millennium Summit, set the Millennium Development Goals. At the beginning of the Millennium, Ukraine demonstrated relatively strong economic growth, which contributed to the improvement of the social situation in the country and had a positive impact on the achievement of the Millennium Development Goals. At the same time, the effects of the armed conflict in the East, the uncertainty of development trends and adverse foreign economic conditions have been the main reasons of the economic downturn and declining production volumes. At present, it is necessary of an arrangement the problems back off economic growth in Ukraine and to create a system of "drivers" of accelerating economic development and ensuring changes in its quality. The outcome document of the Summit on "Transforming Our World: A 2030 Agenda for Sustainable Development" approved 17 Sustainable Development Goals and 169 Tasks. Today, in Ukraine, as in most European countries, the high prevalence of chronic noncommunicable diseases and their risk factors is an urgent problem. This is a priority public health problem that has a negative impact on the medical and demographic situation and causes high rates of morbidity, disability, mortality and short life expectancy. One of the Sustainable Development Goals is "Strong Health and Wellbeing" (Goal 3), which is undergoing significant progress in the development of medicine globally. In accordance with resolution WHA62.12, (Strategy 3) The reorientation of the healthcare model means creating the conditions in which effective and efficient health care services are developed, funded and delivered in accordance with innovative health care models, which prioritize primary and community health care services and joint actions to strengthen health. In this regard, a Strategic Approach to the Development of Ukraine's Health Care System should be developed and priorities identified throughout the life cycle of health care services. This approach means assessing the full range of health services offered at different levels of the Health Care System, based on the best available data and expected over the entire life cycle. Formation and implementation of an integrated cross-sectoral approach is an important prerequisite for successful implementation of modern strategic goals in the field of health care, including, carrying out preventive measures to eliminate the negative impact of social determinants of health, creating conditions for saving and promoting the health of the population, approval healthy lifestyle, formation of responsible attitude of each person to personal health. In 2017, the Institute of Family Medicine drafted the Law of Ukraine "On Primary Health Care on the Basis of Family Medicine". The main purpose of family medicine - based a primary health care as a basis for health care is to ensure that affordable, timely, high-quality and effective primary health care is provided to the patient, to improve public health, to save, restore and promote public health. Conclusions. Any action to modernize the Health Care System should be accompanied by a concerted effort by all parties (patients, the medical community, the legislature and the executive, as well as local authorities) to ensure that healthcare professionals and the public are interested in an effective Health Care System. ; Актуальность. В статье обсуждаются подходы к реформированию системы здравоохранения Украины, ключевыми задачами которой являются: укрепление профилактических служб, повышение доступности и качества медицинского обслуживания, совершенствование первичной медицинской помощи, улучшение кадрового обеспечения, модернизация инфраструктуры и обеспечения справедливости в здравоохранении, а также некоторые результаты деятельности Института семейной медицины на законодательном уровне. Целью исследования является анализ современного нормативно-правового обеспечения функционирования системы здравоохранения, состояния здоровья населения, а также распространенности хронических неинфекционных заболеваний и факторов их риска, что является приоритетной проблемой общественного здоровья. Результаты. «Декларация тысячелетия» ООН, которая была принята в 2000 году 189-ю странами на Саммите тысячелетия ООН, определила Цели Развития Тысячелетия. В начале тысячелетия Украина демонстрировала относительно устойчивый экономический рост, что способствовало улучшению социальной ситуации в стране и, как следствие, положительно влияло на достижение Целей Развития Тысячелетия. В то же время, последствия вооруженного конфликта на Востоке страны, неопределенность направлений развития и неблагоприятная внешнеэкономическая конъюнктура стали основными факторами экономического спада и уменьшения объемов производства. Сейчас необходимо решение проблем, тормозящих экономический рост в Украине, и создание системы «драйверов» ускорения экономического развития и обеспечения изменений в его качестве. Итоговым документом саммита «Превращение нашего мира: повестка дня в области устойчивого развития до 2030 года» было утверждено 17 Целей Устойчивого Развития и 169 задач. Сегодня в Украине, как и в большинстве европейских стран, актуальной проблемой является значительная распространенность хронических неинфекционных заболеваний и факторов их риска. Это является приоритетной проблемой общественного здоровья, которая негативно сказывается на медико-демографической ситуации и обусловливает высокие уровни заболеваемости, инвалидности, смертности и короткую продолжительность жизни. Одной из целей устойчивого развития является «Крепкое здоровье и благополучие» (3 Цель), которая осуществляется в условиях существенного прогресса в развитии медицины на глобальном уровне. В соответствии с резолюцией WHA62.12, (Стратегия 3) Переориентация модели здравоохранения означает создание таких условий, в которых эффективные и результативные медико-санитарные услуги разрабатываются, финансируются и предоставляются в соответствии с новаторскими моделями здравоохранения, в которых приоритет отдается первичным и общинным медико-санитарным услугам и общим мерам по укреплению здоровья. В связи с этим, необходимо разработать стратегический подход к развитию системы здравоохранения Украины и определить приоритеты в области медицинских услуг на основе потребностей в течение всего жизненного цикла. Этот подход означает оценку всего комплекса медико-санитарных услуг, которые предлагаются на различных уровнях системы здравоохранения, и основанные на наилучших имеющихся данных и рассчитаны на весь жизненный цикл. Формирование и внедрение комплексного межсекторального подхода является важной предпосылкой успешной реализации современных стратегических задач в сфере здравоохранения, в том числе, проведение профилактических мероприятий по устранению негативного влияния социальных детерминант здоровья, создание условий для сохранения и укрепления здоровья населения, утверждения здорового образа жизни, формирование ответственного отношения каждого человека к личному здоровью. В 2017 г. Институтом семейной медицины был разработан проект Закона Украины «О первичной медицинской помощи на принципах семейной медицины». Главной целью первичной медицинской помощи на принципах семейной медицины, как основы здравоохранения, является обеспечение предоставления гарантированного объема доступной, своевременной, качественной и эффективной первичной медицинской помощи пациенту, улучшение состояния общественного здоровья, сохранение, восстановление и укрепление здоровья населения. Выводы. Любые меры, направленные на модернизацию системы здравоохранения, должны сопровождаться совместными усилиями всех сторон (пациентов, медицинского сообщества, органов законодательной и исполнительной власти, а также органов местного самоуправления) в обеспечении заинтересованности медицинских работников и населения в эффективной системе здравоохранения. ; Актуальність. У статті обговорюються підходи до реформування системи охорони здоров'я України, ключовими завданнями якої є: зміцнення профілактичних служб, підвищення доступності та якості медичного обслуговування, вдосконалення первинної медичної допомоги, поліпшення кадрового забезпечення, модернізація інфраструктури та забезпечення справедливості в охороні здоров'я, а також деякі результати діяльності Інституту сімейної медицини на законодавчому рівні. Метою дослідження є аналіз сучасного нормативно-правового забезпечення функціонування системи охорони здоров'я, стану здоров'я населення, а також поширеності хронічних неінфекційних захворювань та факторів їх ризику, що є пріоритетною проблемою суспільного здоров'я. Результати. «Декларація тисячоліття» ООН, яка була прийнята у 2000 р. 189-ма країнами на Саміті тисячоліття ООН, визначила Цілі Розвитку Тисячоліття. На початку тисячоліття Україна демонструвала відносно стійке економічне зростання, що сприяло покращанню соціальної ситуації в країні та справило позитивний вплив на досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття. У той же час, наслідки збройного конфлікту на Сході країни, невизначеність напрямів розвитку та несприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура стали основними чинниками економічного спаду та зменшення обсягів виробництва. Наразі необхідним є розв'язання проблем, що гальмують економічне зростання в Україні, та створення системи «драйверів» прискорення економічного розвитку й забезпечення змін його якості. Підсумковим документом Саміту «Перетворення нашого світу: порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року» було затверджено 17 Цілей Сталого Розвитку та 169 завдань. Сьогодні в Україні, як і в більшості європейських країн, актуальною проблемою є значна поширеність хронічних неінфекційних захворювань і факторів їх ризику. Це є пріоритетною проблемою суспільного здоров'я, яка негативно позначається на медико-демографічній ситуації та обумовлює високі рівні захворюваності, інвалідності, смертності і коротку тривалість життя. Однією з Цілей Сталого Розвитку є «Міцне здоров'я і благополуччя» (3 Ціль), яка здійснюється в умовах істотного прогресу щодо розвитку медицини на глобальному рівні. Відповідно до резолюції WHA62.12, (Стратегія 3) Переорієнтація моделі охорони здоров'я означає створення таких умов, в яких ефективні і результативні медико-санітарні послуги розробляються, фінансуються та надаються відповідно до новаторських моделей охорони здоров'я, в яких пріоритет надається первинним медико-санітарним послугам і спільним заходам щодо зміцнення здоров'я. У зв'язку з цим, необхідно розробити стратегічний підхід щодо розвитку системи охорони здоров'я України та визначити пріоритети в області медичних послуг на основі потреб протягом усього життєвого циклу. Цей підхід означає оцінку всього комплексу медико-санітарних послуг, які пропонуються на різних рівнях системи охорони здоров'я, і засновані на найкращих наявних даних і розраховані на весь життєвий цикл. Формування та впровадження комплексного міжсекторального підходу є важливою передумовою успішної реалізації сучасних стратегічних завдань у сфері охорони здоров'я, у тому числі, проведення профілактичних заходів щодо усунення негативного впливу соціальних детермінант здоров'я, створення умов для збереження і зміцнення здоров'я населення, утвердження здорового способу життя, формування відповідального ставлення кожної людини до особистого здоров'я. У 2017 р. Інститутом сімейної медицини НМАПО імені П. Л. Шупика було розроблено проект Закону України «Про первинну медичну допомогу на засадах сімейної медицини». Головною метою первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини, як основи охорони здоров'я, є забезпечення надання гарантованого обсягу доступної, своєчасної, якісної та ефективної первинної медичної допомоги пацієнту, покращання стану громадського здоров'я, збереження, відновлення та зміцнення здоров'я населення. Висновки. Будь-які заходи, спрямовані на модернізацію системи охорони здоров'я, повинні супроводжуватись спільними зусиллями всіх сторін (пацієнтів, медичної спільноти, органів законодавчої та виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування) у забезпеченні зацікавленості медичних працівників та населення в ефективній системі охорони здоров'я.
Background. The article discusses approaches to reforming the Health Care System of Ukraine, the key objectives of which are: strengthening preventive services, the increasing of an accessibility and quality of health care, the enhancement of a primary health care, improving of a personnel maintenance, upgrading of an infrastructure and ensuring a fairness in health care, and also some legislative outcomes of the Institute of Family Medicine. The purpose of the study is to analyze the current regulatory framework for the functioning of the Health Care System, the state of health of the population, as well as the prevalence of chronic noncommunicable diseases and their risk factors, which is a priority public health problem. Results. The UN Millennium Declaration, adopted in 2000 by 189 countries at the UN Millennium Summit, set the Millennium Development Goals. At the beginning of the Millennium, Ukraine demonstrated relatively strong economic growth, which contributed to the improvement of the social situation in the country and had a positive impact on the achievement of the Millennium Development Goals. At the same time, the effects of the armed conflict in the East, the uncertainty of development trends and adverse foreign economic conditions have been the main reasons of the economic downturn and declining production volumes. At present, it is necessary of an arrangement the problems back off economic growth in Ukraine and to create a system of "drivers" of accelerating economic development and ensuring changes in its quality. The outcome document of the Summit on "Transforming Our World: A 2030 Agenda for Sustainable Development" approved 17 Sustainable Development Goals and 169 Tasks. Today, in Ukraine, as in most European countries, the high prevalence of chronic noncommunicable diseases and their risk factors is an urgent problem. This is a priority public health problem that has a negative impact on the medical and demographic situation and causes high rates of morbidity, disability, mortality and short life expectancy. One of the Sustainable Development Goals is "Strong Health and Wellbeing" (Goal 3), which is undergoing significant progress in the development of medicine globally. In accordance with resolution WHA62.12, (Strategy 3) The reorientation of the healthcare model means creating the conditions in which effective and efficient health care services are developed, funded and delivered in accordance with innovative health care models, which prioritize primary and community health care services and joint actions to strengthen health. In this regard, a Strategic Approach to the Development of Ukraine's Health Care System should be developed and priorities identified throughout the life cycle of health care services. This approach means assessing the full range of health services offered at different levels of the Health Care System, based on the best available data and expected over the entire life cycle. Formation and implementation of an integrated cross-sectoral approach is an important prerequisite for successful implementation of modern strategic goals in the field of health care, including, carrying out preventive measures to eliminate the negative impact of social determinants of health, creating conditions for saving and promoting the health of the population, approval healthy lifestyle, formation of responsible attitude of each person to personal health. In 2017, the Institute of Family Medicine drafted the Law of Ukraine "On Primary Health Care on the Basis of Family Medicine". The main purpose of family medicine - based a primary health care as a basis for health care is to ensure that affordable, timely, high-quality and effective primary health care is provided to the patient, to improve public health, to save, restore and promote public health. Conclusions. Any action to modernize the Health Care System should be accompanied by a concerted effort by all parties (patients, the medical community, the legislature and the executive, as well as local authorities) to ensure that healthcare professionals and the public are interested in an effective Health Care System. ; Актуальность. В статье обсуждаются подходы к реформированию системы здравоохранения Украины, ключевыми задачами которой являются: укрепление профилактических служб, повышение доступности и качества медицинского обслуживания, совершенствование первичной медицинской помощи, улучшение кадрового обеспечения, модернизация инфраструктуры и обеспечения справедливости в здравоохранении, а также некоторые результаты деятельности Института семейной медицины на законодательном уровне. Целью исследования является анализ современного нормативно-правового обеспечения функционирования системы здравоохранения, состояния здоровья населения, а также распространенности хронических неинфекционных заболеваний и факторов их риска, что является приоритетной проблемой общественного здоровья. Результаты. «Декларация тысячелетия» ООН, которая была принята в 2000 году 189-ю странами на Саммите тысячелетия ООН, определила Цели Развития Тысячелетия. В начале тысячелетия Украина демонстрировала относительно устойчивый экономический рост, что способствовало улучшению социальной ситуации в стране и, как следствие, положительно влияло на достижение Целей Развития Тысячелетия. В то же время, последствия вооруженного конфликта на Востоке страны, неопределенность направлений развития и неблагоприятная внешнеэкономическая конъюнктура стали основными факторами экономического спада и уменьшения объемов производства. Сейчас необходимо решение проблем, тормозящих экономический рост в Украине, и создание системы «драйверов» ускорения экономического развития и обеспечения изменений в его качестве. Итоговым документом саммита «Превращение нашего мира: повестка дня в области устойчивого развития до 2030 года» было утверждено 17 Целей Устойчивого Развития и 169 задач. Сегодня в Украине, как и в большинстве европейских стран, актуальной проблемой является значительная распространенность хронических неинфекционных заболеваний и факторов их риска. Это является приоритетной проблемой общественного здоровья, которая негативно сказывается на медико-демографической ситуации и обусловливает высокие уровни заболеваемости, инвалидности, смертности и короткую продолжительность жизни. Одной из целей устойчивого развития является «Крепкое здоровье и благополучие» (3 Цель), которая осуществляется в условиях существенного прогресса в развитии медицины на глобальном уровне. В соответствии с резолюцией WHA62.12, (Стратегия 3) Переориентация модели здравоохранения означает создание таких условий, в которых эффективные и результативные медико-санитарные услуги разрабатываются, финансируются и предоставляются в соответствии с новаторскими моделями здравоохранения, в которых приоритет отдается первичным и общинным медико-санитарным услугам и общим мерам по укреплению здоровья. В связи с этим, необходимо разработать стратегический подход к развитию системы здравоохранения Украины и определить приоритеты в области медицинских услуг на основе потребностей в течение всего жизненного цикла. Этот подход означает оценку всего комплекса медико-санитарных услуг, которые предлагаются на различных уровнях системы здравоохранения, и основанные на наилучших имеющихся данных и рассчитаны на весь жизненный цикл. Формирование и внедрение комплексного межсекторального подхода является важной предпосылкой успешной реализации современных стратегических задач в сфере здравоохранения, в том числе, проведение профилактических мероприятий по устранению негативного влияния социальных детерминант здоровья, создание условий для сохранения и укрепления здоровья населения, утверждения здорового образа жизни, формирование ответственного отношения каждого человека к личному здоровью. В 2017 г. Институтом семейной медицины был разработан проект Закона Украины «О первичной медицинской помощи на принципах семейной медицины». Главной целью первичной медицинской помощи на принципах семейной медицины, как основы здравоохранения, является обеспечение предоставления гарантированного объема доступной, своевременной, качественной и эффективной первичной медицинской помощи пациенту, улучшение состояния общественного здоровья, сохранение, восстановление и укрепление здоровья населения. Выводы. Любые меры, направленные на модернизацию системы здравоохранения, должны сопровождаться совместными усилиями всех сторон (пациентов, медицинского сообщества, органов законодательной и исполнительной власти, а также органов местного самоуправления) в обеспечении заинтересованности медицинских работников и населения в эффективной системе здравоохранения. ; Актуальність. У статті обговорюються підходи до реформування системи охорони здоров'я України, ключовими завданнями якої є: зміцнення профілактичних служб, підвищення доступності та якості медичного обслуговування, вдосконалення первинної медичної допомоги, поліпшення кадрового забезпечення, модернізація інфраструктури та забезпечення справедливості в охороні здоров'я, а також деякі результати діяльності Інституту сімейної медицини на законодавчому рівні. Метою дослідження є аналіз сучасного нормативно-правового забезпечення функціонування системи охорони здоров'я, стану здоров'я населення, а також поширеності хронічних неінфекційних захворювань та факторів їх ризику, що є пріоритетною проблемою суспільного здоров'я. Результати. «Декларація тисячоліття» ООН, яка була прийнята у 2000 р. 189-ма країнами на Саміті тисячоліття ООН, визначила Цілі Розвитку Тисячоліття. На початку тисячоліття Україна демонструвала відносно стійке економічне зростання, що сприяло покращанню соціальної ситуації в країні та справило позитивний вплив на досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття. У той же час, наслідки збройного конфлікту на Сході країни, невизначеність напрямів розвитку та несприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура стали основними чинниками економічного спаду та зменшення обсягів виробництва. Наразі необхідним є розв'язання проблем, що гальмують економічне зростання в Україні, та створення системи «драйверів» прискорення економічного розвитку й забезпечення змін його якості. Підсумковим документом Саміту «Перетворення нашого світу: порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року» було затверджено 17 Цілей Сталого Розвитку та 169 завдань. Сьогодні в Україні, як і в більшості європейських країн, актуальною проблемою є значна поширеність хронічних неінфекційних захворювань і факторів їх ризику. Це є пріоритетною проблемою суспільного здоров'я, яка негативно позначається на медико-демографічній ситуації та обумовлює високі рівні захворюваності, інвалідності, смертності і коротку тривалість життя. Однією з Цілей Сталого Розвитку є «Міцне здоров'я і благополуччя» (3 Ціль), яка здійснюється в умовах істотного прогресу щодо розвитку медицини на глобальному рівні. Відповідно до резолюції WHA62.12, (Стратегія 3) Переорієнтація моделі охорони здоров'я означає створення таких умов, в яких ефективні і результативні медико-санітарні послуги розробляються, фінансуються та надаються відповідно до новаторських моделей охорони здоров'я, в яких пріоритет надається первинним медико-санітарним послугам і спільним заходам щодо зміцнення здоров'я. У зв'язку з цим, необхідно розробити стратегічний підхід щодо розвитку системи охорони здоров'я України та визначити пріоритети в області медичних послуг на основі потреб протягом усього життєвого циклу. Цей підхід означає оцінку всього комплексу медико-санітарних послуг, які пропонуються на різних рівнях системи охорони здоров'я, і засновані на найкращих наявних даних і розраховані на весь життєвий цикл. Формування та впровадження комплексного міжсекторального підходу є важливою передумовою успішної реалізації сучасних стратегічних завдань у сфері охорони здоров'я, у тому числі, проведення профілактичних заходів щодо усунення негативного впливу соціальних детермінант здоров'я, створення умов для збереження і зміцнення здоров'я населення, утвердження здорового способу життя, формування відповідального ставлення кожної людини до особистого здоров'я. У 2017 р. Інститутом сімейної медицини НМАПО імені П. Л. Шупика було розроблено проект Закону України «Про первинну медичну допомогу на засадах сімейної медицини». Головною метою первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини, як основи охорони здоров'я, є забезпечення надання гарантованого обсягу доступної, своєчасної, якісної та ефективної первинної медичної допомоги пацієнту, покращання стану громадського здоров'я, збереження, відновлення та зміцнення здоров'я населення. Висновки. Будь-які заходи, спрямовані на модернізацію системи охорони здоров'я, повинні супроводжуватись спільними зусиллями всіх сторін (пацієнтів, медичної спільноти, органів законодавчої та виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування) у забезпеченні зацікавленості медичних працівників та населення в ефективній системі охорони здоров'я.
Background. The article discusses approaches to reforming the Health Care System of Ukraine, the key objectives of which are: strengthening preventive services, the increasing of an accessibility and quality of health care, the enhancement of a primary health care, improving of a personnel maintenance, upgrading of an infrastructure and ensuring a fairness in health care, and also some legislative outcomes of the Institute of Family Medicine. The purpose of the study is to analyze the current regulatory framework for the functioning of the Health Care System, the state of health of the population, as well as the prevalence of chronic noncommunicable diseases and their risk factors, which is a priority public health problem. Results. The UN Millennium Declaration, adopted in 2000 by 189 countries at the UN Millennium Summit, set the Millennium Development Goals. At the beginning of the Millennium, Ukraine demonstrated relatively strong economic growth, which contributed to the improvement of the social situation in the country and had a positive impact on the achievement of the Millennium Development Goals. At the same time, the effects of the armed conflict in the East, the uncertainty of development trends and adverse foreign economic conditions have been the main reasons of the economic downturn and declining production volumes. At present, it is necessary of an arrangement the problems back off economic growth in Ukraine and to create a system of "drivers" of accelerating economic development and ensuring changes in its quality. The outcome document of the Summit on "Transforming Our World: A 2030 Agenda for Sustainable Development" approved 17 Sustainable Development Goals and 169 Tasks. Today, in Ukraine, as in most European countries, the high prevalence of chronic noncommunicable diseases and their risk factors is an urgent problem. This is a priority public health problem that has a negative impact on the medical and demographic situation and causes high rates of morbidity, disability, mortality and short life expectancy. One of the Sustainable Development Goals is "Strong Health and Wellbeing" (Goal 3), which is undergoing significant progress in the development of medicine globally. In accordance with resolution WHA62.12, (Strategy 3) The reorientation of the healthcare model means creating the conditions in which effective and efficient health care services are developed, funded and delivered in accordance with innovative health care models, which prioritize primary and community health care services and joint actions to strengthen health. In this regard, a Strategic Approach to the Development of Ukraine's Health Care System should be developed and priorities identified throughout the life cycle of health care services. This approach means assessing the full range of health services offered at different levels of the Health Care System, based on the best available data and expected over the entire life cycle. Formation and implementation of an integrated cross-sectoral approach is an important prerequisite for successful implementation of modern strategic goals in the field of health care, including, carrying out preventive measures to eliminate the negative impact of social determinants of health, creating conditions for saving and promoting the health of the population, approval healthy lifestyle, formation of responsible attitude of each person to personal health. In 2017, the Institute of Family Medicine drafted the Law of Ukraine "On Primary Health Care on the Basis of Family Medicine". The main purpose of family medicine - based a primary health care as a basis for health care is to ensure that affordable, timely, high-quality and effective primary health care is provided to the patient, to improve public health, to save, restore and promote public health. Conclusions. Any action to modernize the Health Care System should be accompanied by a concerted effort by all parties (patients, the medical community, the legislature and the executive, as well as local authorities) to ensure that healthcare professionals and the public are interested in an effective Health Care System. ; Актуальность. В статье обсуждаются подходы к реформированию системы здравоохранения Украины, ключевыми задачами которой являются: укрепление профилактических служб, повышение доступности и качества медицинского обслуживания, совершенствование первичной медицинской помощи, улучшение кадрового обеспечения, модернизация инфраструктуры и обеспечения справедливости в здравоохранении, а также некоторые результаты деятельности Института семейной медицины на законодательном уровне. Целью исследования является анализ современного нормативно-правового обеспечения функционирования системы здравоохранения, состояния здоровья населения, а также распространенности хронических неинфекционных заболеваний и факторов их риска, что является приоритетной проблемой общественного здоровья. Результаты. «Декларация тысячелетия» ООН, которая была принята в 2000 году 189-ю странами на Саммите тысячелетия ООН, определила Цели Развития Тысячелетия. В начале тысячелетия Украина демонстрировала относительно устойчивый экономический рост, что способствовало улучшению социальной ситуации в стране и, как следствие, положительно влияло на достижение Целей Развития Тысячелетия. В то же время, последствия вооруженного конфликта на Востоке страны, неопределенность направлений развития и неблагоприятная внешнеэкономическая конъюнктура стали основными факторами экономического спада и уменьшения объемов производства. Сейчас необходимо решение проблем, тормозящих экономический рост в Украине, и создание системы «драйверов» ускорения экономического развития и обеспечения изменений в его качестве. Итоговым документом саммита «Превращение нашего мира: повестка дня в области устойчивого развития до 2030 года» было утверждено 17 Целей Устойчивого Развития и 169 задач. Сегодня в Украине, как и в большинстве европейских стран, актуальной проблемой является значительная распространенность хронических неинфекционных заболеваний и факторов их риска. Это является приоритетной проблемой общественного здоровья, которая негативно сказывается на медико-демографической ситуации и обусловливает высокие уровни заболеваемости, инвалидности, смертности и короткую продолжительность жизни. Одной из целей устойчивого развития является «Крепкое здоровье и благополучие» (3 Цель), которая осуществляется в условиях существенного прогресса в развитии медицины на глобальном уровне. В соответствии с резолюцией WHA62.12, (Стратегия 3) Переориентация модели здравоохранения означает создание таких условий, в которых эффективные и результативные медико-санитарные услуги разрабатываются, финансируются и предоставляются в соответствии с новаторскими моделями здравоохранения, в которых приоритет отдается первичным и общинным медико-санитарным услугам и общим мерам по укреплению здоровья. В связи с этим, необходимо разработать стратегический подход к развитию системы здравоохранения Украины и определить приоритеты в области медицинских услуг на основе потребностей в течение всего жизненного цикла. Этот подход означает оценку всего комплекса медико-санитарных услуг, которые предлагаются на различных уровнях системы здравоохранения, и основанные на наилучших имеющихся данных и рассчитаны на весь жизненный цикл. Формирование и внедрение комплексного межсекторального подхода является важной предпосылкой успешной реализации современных стратегических задач в сфере здравоохранения, в том числе, проведение профилактических мероприятий по устранению негативного влияния социальных детерминант здоровья, создание условий для сохранения и укрепления здоровья населения, утверждения здорового образа жизни, формирование ответственного отношения каждого человека к личному здоровью. В 2017 г. Институтом семейной медицины был разработан проект Закона Украины «О первичной медицинской помощи на принципах семейной медицины». Главной целью первичной медицинской помощи на принципах семейной медицины, как основы здравоохранения, является обеспечение предоставления гарантированного объема доступной, своевременной, качественной и эффективной первичной медицинской помощи пациенту, улучшение состояния общественного здоровья, сохранение, восстановление и укрепление здоровья населения. Выводы. Любые меры, направленные на модернизацию системы здравоохранения, должны сопровождаться совместными усилиями всех сторон (пациентов, медицинского сообщества, органов законодательной и исполнительной власти, а также органов местного самоуправления) в обеспечении заинтересованности медицинских работников и населения в эффективной системе здравоохранения. ; Актуальність. У статті обговорюються підходи до реформування системи охорони здоров'я України, ключовими завданнями якої є: зміцнення профілактичних служб, підвищення доступності та якості медичного обслуговування, вдосконалення первинної медичної допомоги, поліпшення кадрового забезпечення, модернізація інфраструктури та забезпечення справедливості в охороні здоров'я, а також деякі результати діяльності Інституту сімейної медицини на законодавчому рівні. Метою дослідження є аналіз сучасного нормативно-правового забезпечення функціонування системи охорони здоров'я, стану здоров'я населення, а також поширеності хронічних неінфекційних захворювань та факторів їх ризику, що є пріоритетною проблемою суспільного здоров'я. Результати. «Декларація тисячоліття» ООН, яка була прийнята у 2000 р. 189-ма країнами на Саміті тисячоліття ООН, визначила Цілі Розвитку Тисячоліття. На початку тисячоліття Україна демонструвала відносно стійке економічне зростання, що сприяло покращанню соціальної ситуації в країні та справило позитивний вплив на досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття. У той же час, наслідки збройного конфлікту на Сході країни, невизначеність напрямів розвитку та несприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура стали основними чинниками економічного спаду та зменшення обсягів виробництва. Наразі необхідним є розв'язання проблем, що гальмують економічне зростання в Україні, та створення системи «драйверів» прискорення економічного розвитку й забезпечення змін його якості. Підсумковим документом Саміту «Перетворення нашого світу: порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року» було затверджено 17 Цілей Сталого Розвитку та 169 завдань. Сьогодні в Україні, як і в більшості європейських країн, актуальною проблемою є значна поширеність хронічних неінфекційних захворювань і факторів їх ризику. Це є пріоритетною проблемою суспільного здоров'я, яка негативно позначається на медико-демографічній ситуації та обумовлює високі рівні захворюваності, інвалідності, смертності і коротку тривалість життя. Однією з Цілей Сталого Розвитку є «Міцне здоров'я і благополуччя» (3 Ціль), яка здійснюється в умовах істотного прогресу щодо розвитку медицини на глобальному рівні. Відповідно до резолюції WHA62.12, (Стратегія 3) Переорієнтація моделі охорони здоров'я означає створення таких умов, в яких ефективні і результативні медико-санітарні послуги розробляються, фінансуються та надаються відповідно до новаторських моделей охорони здоров'я, в яких пріоритет надається первинним медико-санітарним послугам і спільним заходам щодо зміцнення здоров'я. У зв'язку з цим, необхідно розробити стратегічний підхід щодо розвитку системи охорони здоров'я України та визначити пріоритети в області медичних послуг на основі потреб протягом усього життєвого циклу. Цей підхід означає оцінку всього комплексу медико-санітарних послуг, які пропонуються на різних рівнях системи охорони здоров'я, і засновані на найкращих наявних даних і розраховані на весь життєвий цикл. Формування та впровадження комплексного міжсекторального підходу є важливою передумовою успішної реалізації сучасних стратегічних завдань у сфері охорони здоров'я, у тому числі, проведення профілактичних заходів щодо усунення негативного впливу соціальних детермінант здоров'я, створення умов для збереження і зміцнення здоров'я населення, утвердження здорового способу життя, формування відповідального ставлення кожної людини до особистого здоров'я. У 2017 р. Інститутом сімейної медицини НМАПО імені П. Л. Шупика було розроблено проект Закону України «Про первинну медичну допомогу на засадах сімейної медицини». Головною метою первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини, як основи охорони здоров'я, є забезпечення надання гарантованого обсягу доступної, своєчасної, якісної та ефективної первинної медичної допомоги пацієнту, покращання стану громадського здоров'я, збереження, відновлення та зміцнення здоров'я населення. Висновки. Будь-які заходи, спрямовані на модернізацію системи охорони здоров'я, повинні супроводжуватись спільними зусиллями всіх сторін (пацієнтів, медичної спільноти, органів законодавчої та виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування) у забезпеченні зацікавленості медичних працівників та населення в ефективній системі охорони здоров'я.
