Suchergebnisse

The article is devoted to the investigation of scientific views of Lviv University alumni Louis Sohn on the formation of institution of human rights defense. Attention has been paid to impact of United Nations on the formation of intergovernmental cooperation to ensure basic human rights and of the Universal Declaration of Human Rights development.The common scientific positions of Louis Sohn, Volodymyr Koretskyy and Hersh Lauterpacht about the meaning of this fundamental international legal act have been underlined. Lauterpacht was one of the few international lawyers actively campaigning for human rights. He gave idea and prepared actually first draft of this important document in the sphere of human rights. Koretskyy had participated in the meeting of the working committee of the drafting of the Universal Declaration of Human Rights. He has been argued need for creating a system where the individual is not opposed to society and the state. The Declaration thus is now considered to be an authoritative interpretation of the U.N. Charter, spelling out in considerable detail the meaning of the phrase «human rights and fundamental freedoms» which Member States agreed in the Charter to promote and observe.In a parallel development, individuals gained rights under international law and, to some extent, means for vindication of those rights on the international plane. This development entailed four different lawbuilding stages: assertion of international concern about human rights in the U.N. Charter; listing of those rights in the Universal Declaration of Human Rights; elaboration of the rights in the International Covenant on Civil and Political Rights and in the International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights. Louis Sohn has been investigated International Covenant on Civil and Political Rights and the International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights. Those documents contain clear commitments binding on all States Parties.Key words: Louis Sohn; Volodymyr Koretskyy; Hersh Lauterpacht; human rights defence; Universal Declaration of Human Rights; United Nations. ; Розглянуто наукові погляди випускника Львівського університету Луїса Сона на становлення інституту захисту прав людини. Вчений зосереджував увагу на вирішальному впливі ООН на розвиток співробітництва між державами щодо забезпечення основних прав людини і розробки Загальної декларації прав людини.Підкреслено спільні наукові позиції Л. Сона, Г. Лаутерпахта та В. Корецького стосовно значення цього фундаментального міжнародно-правового акта. Зазначено, що Г. Лаутерпахт виступав ідейним натхненником і першим науковим проектантом цього важливого документа у сфері захисту прав людини. Наголошено, що В. Корецький також брав участь у засіданні робочої комісії з розробки Загальної декларації прав людини, акцентуючи увагу на необхідності створення системи, де індивіда не протиставлятимуть суспільству і державі.Зазначено дослідження Л. Соном Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права як міжнародно-правових актів, що містять чіткі зобов'язання, обов'язкові для виконання усіма державами-учасницями.Ключові слова: Луїс Сон; Володимир Корецький; Герш Лаутерпахт; захист прав людини; Загальна декларація прав людини; Організація Об'єднаних Націй.

Стаття аналізує особливості репрезентації зовнішньої політики американсь­кого президента Т. Рузвельта у карикатурі Л. Делрімпла «Світовий поліцейський». Авторський аналіз карикатури проливає світло на ставлення американців до нової ролі США як світового поліцейського, яку вони перебрали на себе відповідно до Поправки Рузвельта до доктрини Монро. Дослідження біографії Л. Делрімпла, історії журналу «Judge», аналіз конкретно-історичного контексту карикатури дає можливість розглядати її як важливе джерело до історії зовніш­ньої політики США зламу ХІХ –ХХ ст., а також як репрезентацію і водночас інструмент конструювання зовнішньополітичної самоідентифікації американців. ; This article examines visual representations of T. Roosevelt's foreign policy in «World's constable» political cartoon by Louis Dalrymple. The author's analysis of the cartoon sheds light on Americans' attitude towards the US new international role as the police power according to the Roosevelt Corollary to the Monroe Doctrine. The study of L. Dalrymple's biography, the Judge history, an analysis of particular historical context of the cartoon, makes it possible to consider it as an important source to the history of US foreign policy of the end of 19th – on the beginning of 20th centuries, as well as a representation and an instrument for the construction of Americans' foreign policy identity.

Стаття аналізує особливості репрезентації зовнішньої політики американсь­кого президента Т. Рузвельта у карикатурі Л. Делрімпла «Світовий поліцейський». Авторський аналіз карикатури проливає світло на ставлення американців до нової ролі США як світового поліцейського, яку вони перебрали на себе відповідно до Поправки Рузвельта до доктрини Монро. Дослідження біографії Л. Делрімпла, історії журналу «Judge», аналіз конкретно-історичного контексту карикатури дає можливість розглядати її як важливе джерело до історії зовніш­ньої політики США зламу ХІХ –ХХ ст., а також як репрезентацію і водночас інструмент конструювання зовнішньополітичної самоідентифікації американців. ; This article examines visual representations of T. Roosevelt's foreign policy in «World's constable» political cartoon by Louis Dalrymple. The author's analysis of the cartoon sheds light on Americans' attitude towards the US new international role as the police power according to the Roosevelt Corollary to the Monroe Doctrine. The study of L. Dalrymple's biography, the Judge history, an analysis of particular historical context of the cartoon, makes it possible to consider it as an important source to the history of US foreign policy of the end of 19th – on the beginning of 20th centuries, as well as a representation and an instrument for the construction of Americans' foreign policy identity.

Стаття аналізує особливості репрезентації зовнішньої політики американського президента Т. Рузвельта у карикатурі Л. Делрімпла «Світовий поліцейський». Авторський аналіз карикатури проливає світло на ставлення американців до нової ролі США як світового поліцейського, яку вони перебрали на себе відповідно до Поправки Рузвельта до доктрини Монро. Дослідження біографії Л. Делрімпла, історії журналу «Judge», аналіз конкретно-історичного контексту карикатури, дає можливість розглядати її як важливе джерело до історії зовнішньої політики США кінця ХІХ – початку ХХ ст., а також як репрезентацію і водночас інструмент конструювання зовнішньополітичної самоідентифікації американців. ; This article examines visual representations of T. Roosevelt's foreign policy in «World's constable» political cartoon by Louis Dalrymple. The author's analysis of the cartoon sheds light on Americans' attitude towards the US new international role as the police power according to the Roosevelt Corollary to the Monroe Doctrine. The study of L. Dalrymple's biography, the Judge history, an analysis of particular historical context of the cartoon, makes it possible to consider it as an important source to the history of US foreign policy of the end of 19th – on the beginning of 20th centuries, as well as a representation and an instrument for the construction of Americans' foreign policy identity.

The article is devoted to the problem of colonization and missionary development of the post-Avar space of "Younger Europe" by the Bavarian clergy, in particular the territories within the Eastern Mark, Pannonia and Moravia, in the first decades after the collapse of the Avar Khaganate. Based on the analysis of a large number of beneficent diplomas from the Chancellery of Emperor Charlemagne, his descendants – Louis I the Pious and Louis II the German, as well as the local governing elites, the dynamics, specifics and geographical boundaries of land expansion and spreading of church tradition of a range of the Bavarian dioceses and the separate monastic communities in the mentioned areas are outlined in the article. Considerable attention is paid to the formation of missionary territories and landholdings of the dioceses of Salzburg and Passau (in the Part 1), the episcopacies of Freising and Regensburg, as well as the monastic community of Altaich (in the Part 2) within the post-Avar Danubian region against the wide background of colonization and missionary development of the outlined area, which was sanctioned by official diplomas of the above-mentioned Carolingian rulers and local margraves. In addition, the actual article represents the author's attempt to reconstruct and delineate the geographical boundaries and partly the iternal frontiers of the mentioned landholdings and missionary fields of the Bavarian ecclesiastical dioceses and separate monasteries, in particular, within the Eastern Mark, Pannonia and the southwestern Moravian lands during the first half – the middle of the 9thcentury; to reconstruct the process and dynamics of formation and further development of the transport-ecclesiastical systems and missionary routes within the diocesan and monastic possessions of the Bavarian Church; to investigate the influence of the mentioned transport-ecclesiastical systems and local monastic and evangelistic centres on the missionary practice of the Bavarian clergy in their own newly acquired territories. The author concludes that the Bavarian clergy of all ecclesiastical provinces and monasteries were united by a common goal – to evangelize and integrate the local population within their own possessions and to spread the Carolingian political influence together with the Latin ecclesiastical tradition to the eastern Slavic lands Keywords: The Episcopacy of Passau, the Archbishopric of Salzburg, the Episcopacy of Freising, the Episcopacy of Regensburg, the Monastery of Altaich, diocese, beneficent diploma. bordering the Carolingian possessions. ; Стаття присвячена проблемі колонізаційного і місіонерського освоєння духівництвом бавар­ських церковних діоцезів пост-аварського простору "Молодшої Європи", зокрема територій у межах Східної марки, Паннонії та Моравії, у перші десятиліття після зруйнування Аварського кагнату. На основі аналізу великої кількості дарчих і конфірмаційних актів з канцелярії франкського імператора Карла Великого, його нащадків – імператора Людовіка І Благочестивого, баварського та згодом східнофранкського короля Людовіка ІІ Німецького, а також місцевих урядових еліт окреслено динаміку, специфіку та географічні межі, розширення земельних володінь і поширення церковної традиції ряду діоцезів і монастирських спільнот Баварської Церкви на згаданих теренах. Автор доходить висновку, що баварське духівництво усіх церковних провінцій і монастирів було об'єднане спільною метою – євангелізацією та інтеграцією місцевого населення у межах власних володінь та поширенням каро­лінзького політичного впливу разом із латинською церковною традицією на східні, порубіжні з володіннями Каролінгів, слов'янські землі. Ключові слова: Пассауське єпископство, Зальцбурзьке архієпископство, Фрайзинзьке єпис­копст­во, Реґенсбурзьке єпископство, Альтайхський монастир, діоцез, дарчий акт.

This paper is focused on the joust between English squire John Chalons and French écuyer Louis de Bueil, that was held in 1446 in Tours, France, in the King Charles VII of France and his courtiers presence. The mounted combatants fought with full armour on using couched lances. The article also covers the connection issue of this chivalric encounters type with warfare and military practices of that time, their effectiveness in then military training and interpretations of 15thcentury tournaments and pas d'armes in the 20th-early 21 century historiography. Available existing sources for this event suggest that the fighters with premeditation used lethal combat techniques during the collision, that resulted in Louis de Bueil death. However, Jean de Bueil, the older brother of the deceased, soldier, courtier and writer, expresses his highly hostile attitude towards chivalric practices of this kind in his autobiographical work "Le Jouvencel", which in the long run led to a false interpretation of the Late Middle Ages pas d'armes as an escapist and anachronic manifestation of the Late Middle Ages elites culture, spread by renowned Dutch scholar Johann Huizinga and his epigones. The article has its emphasis on participants' arms and armour, as well as their impact on the course and result of a joust. The paper presents the analysis of the narrative program of eight mid. 15thcentury colored handwritten miniatures, conveing the stages and course of the duel. Visual narration is created with profound knowledge of the knight weapon and equipment features, as well as an accurate understanding of the equestrian encounters course and logic. Depicted by unknown artist plate armor on the combating fighters has direct historical analogies among the preserved survived artifacts of knights weapons. This miniatures series may be considered as a 'documentary military art' prominent example for its time. ; Стаття присвячена кінному турнірному зіткненню (джості) між англійським сквайром Джоном Челонсом та французом Луї де Бюеєм, що відбулося 1446 року у місті Тур у присутності французького короля КарлаVIIта його двору. Вершники билися у повному обладунку із застосуванням кушованих списів. У тексті розглядаються питання пов'язані із стосунком таких договірних зіткнень до актуальної воєнної справи доби, бойової ефективності мілітарних практик там ужитих, і відповідно, інтерпретацій пізньосередньовічних рицарських турнірів в історіографії ХХ – поч. ХХІ ст. Наявна джерельна база дотична події дозволяє стверджувати, що бійці під час зіткнення свідомо застосовували летальні бойові прийоми, що, власне, і призвело до загибелі Луї де Бюея. Проте, різко негативна позиція старшого брата загиблого - вояка, придворного та літератора Жана де Бюея до такого роду рицарських діянь, висловлена ним на сторінках автобіографічного твору «Le Jouvencel» у тривалій перспективі допровадила до хибного трактування рицарських договірних зіткнень як ескапістських та анахронічних проявів елітарної культури доби Пізнього Середньовіччя, розтиражованих авторитетним нідерландським вченим Йоганом Гейзінгою та його епігонами. Окрему увагу приділено захисному та зачіпному озброєнню учасників, та його впливах на хід та результат поєдинку.Проаналізовано у статті і нараційну програму восьми кольорових рукописних мініатюр, датованих серединоюXVст., котрі передають етапи та хід поєдинку. Кожне зображення присвячене певному етапу турнірного зіткнення, починаючи від прибуття англійського сквайра в Тур і закінчуючи фінальним летальним ударом. Візуальна нарація виконана із неабияким знанням особливостей рицарського озброєння та спорядження, а також і повним розумінням ходу та логіки кінних таранних поєдинків. Латні обладунки, зображені невідомим автором на поєдинкуючих бійцях – мають чіткі історичні аналогії серед артефактів рицарського озброєння, що збереглося до нашого часу. Цю серію мініатюр можна вважати цікавим прикладом «документальної баталістики» доби.

Introduction. The article is devoted to concepts that justify the ontological essence of the impossibility of strict determination - this is «heteroglossia» introduced by M. Bakhtin and the philosophically sound Sigmund Freud's concept of «overdetermination» by Louis Althusser. The aim and tasks. The aim of the study is to place the concepts of «heteroglossia» and «overdetermination» in the context of American postsituationism to establish, first of all, relations of identity-difference and other dialectic categories. Research methods. The main research tools are the dialectic categories of «identity» and «difference», with which «heteroglossia» and «overdetermination» can be analyzed. Postsituationism was chosen as the object of the study, one can trace not only the very clear connection of his political involvement with the ontological project being formulated, but also dialectically, in terms of «overdetermination» and «heteroglossia», to outline the relations of identity and differences between them. Research results. This article actualizes these concepts for subsequent research and introduces a multivector academic novelty: it attempts to dialectically analyze «heteroglossia» and «overdetermination», with their help it allows us to analyze and systematize postsituationism and solves the problem of avoiding the logic of identities, formulated by Adorno. Discussion. Despite the colossal philosophical significance and the heuristic potential of "overdetermination" and "heteroglossy," these concepts remain undeservedly unused, staying beyond certain comparisons and analogies. The same applies to situationalist / post-situationalist developments: even when exploring everyday life, philosophers avoid situationalism, which methodologically developed criticism of the structure of everyday life. Conclusion. American postsituationism is a relevant area for the analysis of such concepts as «heteroglossia» and «overdetermination». «Heteroglossia» is limited by the scope of the language originally defined by it, ...

In 2014–2019, funding of the Ukrainian State Film Agency (Derzhkino) increased annually, which led to a revival of film production in Ukraine. Pylyp Illienko, who was the Head of the Agency at the time, openly said that cinematography for him was a means of shaping the national consciousness and the weapon "more effective than Kalashnikov". Using Louis Althusser's theory of ideology, we came to the conclusion that together with the Ukrainian Institute of National Remembrance, Derzhkino as a state ideological apparatus was strongly engaged in the affirmation of the "national/nationalist narrative of history" (the term of historian Heorhiy Kasianov) which was the central element of the conservative ideology of Petro Poroshenko's presidency.Specifically, we analyzed a number of questions that often arise when dealing with the historical film: whether it constitutes a valid mode of historical representation, whether it serves as a source of historical knowledge and why it is used as an instrument of politics of history. Although research approaches differ in regard of the first question, they share a similar view of the ideological function of such films and an important role, which they play in shaping the notion of the past. In addition, historical films appear to be a convenient way to assert certain events in the repertoire of politically usable past or to help the construction of a national identity. As ideological instruments films "Symon Petliura's secret diary" by Oles Yanchuk and "Kruty 1918" by Oleksiy Shaparyev promote the logic of the "reversed history" (Kasianov's term) which is central for the "national/nationalist narrative of history". Moreover, these films represent events of the Ukrainian Revolution of 1917–1921 and the Ukrainian People's Republic in order to use them as a resource of legitimation as well as a means of protection against narratives of the Kremlin propaganda, which tend to undermine Ukrainian statehood. Both films hail or "interpellate" viewers in order to mobilize them and to assert the "eternal" nature of Russian aggression against Ukraine.Manuscript received 11.05.2020 ; За допомогою теорії Луї Альтюссера проаналізовано ідеологічні інтерпеляції в сучасних українських фільмах про УНР, що утверджують «національний/націоналістичний історичний наратив» (термін Георгія Касьянова). Цей наратив був одним із центральних елементів консервативної ідеології часів президентства Петра Порошенка та утверджувався на рівні державних ідеологічних апаратів (Українського інституту національної пам'яті, Державного агентства України з питань кіно). Розглянуто дискусії щодо того, чи може історичний фільм претендувати на валідну історичну репрезентацію, з'ясовано його вплив на формування уявлень про минуле та роль в історичній політиці. Продемонстровано те, як стрічки «Таємний щоденник Симона Петлюри» та «Крути 1918» як інструменти історичної політики вбудовуються в логіку «реверсивної історії» в межах «національного/націоналістичного наративу»; актуалізують події часів УНР, щоб використати їх як легітимаційний ресурс; мобілізують та демонструють «вічний» характер російської агресії проти України.Матеріал надійшов 11.05.2020

In this paper the author analyzes the views of scientists on the constitution formation as a natural process in accordance with the national traditions and state formation experience. The author pays attention to the works of Charles-Louis de Montesquieu, A.V. Dicey, E. Burke, G. F. Puchta, devoted to the issues of the distribution of state power, the choice of form government, nature of laws, characteristic features of constitutions. The influence of the experience of organizing public authority on the development of the constitutional process is analyzed. In particular, the author analyzes the state-building process in Ukraine in 1917-1921, the works of state officials in the field of the state-building process, including the works of Sergei Shelukhin and Stanislav Dnistriansky in the context of preparing the basic law, taking into account the historical basis of the people's life, understanding the basic principles of the state system, the origins of the constitution. The author analyzes the text of the First Universal of the Ukrainian Central Rada. The texts of the preambles of the constitutions of the Republic of Lithuania, the Republic of Poland, the Slovak Republic, the Czech Republic and the French Republic were worked out. The author pays attention to the references to the traditions and customs, the achievement of the nations, the cultural and political heritage of the ancestors, the practice of domestic state formation process in the preambles of the constitutions. The author analyzes the text of the Constitution of Ukraine preamble. The author proves that the constitution is not created from the abstract principles and represents the peculiarities of the state constitutional order, which is determined by the traditions, experience and practice of state building. The author convinces that the process of the constitution formation is natural and should reflect the people's interests, and the validity of the constitution depends on the consideration of the national traditions and state formation ...

The article deals with historical development of the human rights institute through concept positions of the most popular figures of the researched period. Creative heritage of Georg Wilhelm Friedrich Hegel has been analyzed. The subject of his works was a human being, his rights and freedoms as well as the role in the state. According to Hegel the person as a member of society and a part of the state should bear responsibility for his/her acts to avoid general arbitrariness and violation of the rights and freedoms of other people which could have a big impact on the development of the researched institute. John Locke has basic principles of human rights in his works such as freedom, equality and the right to life, the state is some guarantor for achievement of protection of these rights. The philosopher presented a new idea that the person could protest against the government which could not satisfy the interests of population and replace it with a new one which could accomplish this goal. Integrity of the philosopher regarding restriction of the arbitrariness of the state power and its division in parliamentary, federal and executive for satisfaction of people's interests. Samuel von Pufendorf developed the idea of natural law and duties of the person and citizen. Pufendorf considered representation of natural law in the person's behavior and friendly features which he/she had and described that he/she had to behave the way to benefit society. Charles Louis de Montesquieu drew particular attention to interpretation of difference between positive and natural law by concluding that (positive) law could be fair only if it complied with natural law. Jean-Jacques Rousseau stated that laws should be created by people to keep the highest virtue which are represented in freedom and equality lying in economic and legal development of the state.

The research focuses on the analysis of the main milestones in the life and workof Colonel Vincent Yves Buten – a military engineer, participant of almost all militarycampaigns of the Napoleonic era. Within the study, the focus is placed on the sociopolitical and diplomatic preconditions and prehistory of Buten's secret mission on theterritory of Algeria. The course and core events of the trip as well as thecircumstances of the creation of his detailed report «General Intelligence of the city,forts, and batteries of Algeria» are analysed. According to the Buten report «GeneralIntelligence of the City, Forts, and Batteries of Algeria», the population of Algierswas 3,000, while the population of Algeria – 73,000. The thorough and detailed reportcontains numerous maps and sketches, descriptions of forts, location of batteries,ground and naval forces, notes on the country's resources of food, wood, water,meteorology, and an overview of diseases.Description of customs, income of Algerian governors, daily work disbursement,food, weights, and currency were studied. Besides, the report proposes to use theinvading forces of 35,000 / 40,000 people, contains recommendations for the futureoccupation army. It also describes routes from Algeria to other cities. The report endswith advice to the leaders of the future expeditionary forces regarding speed, energy,unity of command.When planning the campaign in Algeria, report by Vincent Yves Buten was usedas the main source of information for the reconnaissance of French troops during theinvasion. Fifteen years past Buten's death, geographer Charles Pique, with the supportof the Duke Louis-Philippe of Orleans, used Buten's report to compile a historical,statistical, and topographical outlook of Algeria, which became the guide for theAfrican Expeditionary Army in the 1830 invasion. On June 14, 1830, French armyunder the lead of General L. A. Burmon's which consisted of 37,000 people, landedon the Algerian coast near Siddi Feruh. The expedition to Algeria was a legacy of theRevolution and the Napoleonic era, as it was the first major military campaign in 15years of the Bourbon Restoration regime, from which contemporaries drew directparallels between it and Bonaparte's Egyptian campaign. In preparation for theinvasion of Algeria, Bourmon read Bonaparte's correspondence with the Directory.He wanted the departure of the African expedition to be scheduled for May 15, theday Napoleon's troops and navy left for Egypt. In his address to the army, Bourmonrecalled the brilliant victory of the French at Heliopolis over the Ottoman troops. ; Дослідження зосереджене на аналізі основних віх життя та діяльностіполковника Вінсена Іва Бутена – військового інженера, учасника майже всіхвійськових кампаній наполеонівської епохи. Розглянуто соціально-політичні тадипломатичні передумови і передісторію секретної місії Бутена на територіїАлжиру. Проаналізовано перебіг та події подорожі, а також обставини створенняним докладного рапорту «Загальна розвідка міста, фортів та батарей Алжиру».Доведено, що широкомасштабна французька експедиція в Алжир 1830 р. буласпадком політичних амбіцій наполеонівської епохи. При плануванні кампанії вАлжир рапорт Вінсена Іва Бутена став головним джерелом відомостей щодорекогносцировки французьких військ під час вторгнення.

The research focuses on the analysis of the main milestones in the life and workof Colonel Vincent Yves Buten – a military engineer, participant of almost all militarycampaigns of the Napoleonic era. Within the study, the focus is placed on the sociopolitical and diplomatic preconditions and prehistory of Buten's secret mission on theterritory of Algeria. The course and core events of the trip as well as thecircumstances of the creation of his detailed report «General Intelligence of the city,forts, and batteries of Algeria» are analysed. According to the Buten report «GeneralIntelligence of the City, Forts, and Batteries of Algeria», the population of Algierswas 3,000, while the population of Algeria – 73,000. The thorough and detailed reportcontains numerous maps and sketches, descriptions of forts, location of batteries,ground and naval forces, notes on the country's resources of food, wood, water,meteorology, and an overview of diseases.Description of customs, income of Algerian governors, daily work disbursement,food, weights, and currency were studied. Besides, the report proposes to use theinvading forces of 35,000 / 40,000 people, contains recommendations for the futureoccupation army. It also describes routes from Algeria to other cities. The report endswith advice to the leaders of the future expeditionary forces regarding speed, energy,unity of command.When planning the campaign in Algeria, report by Vincent Yves Buten was usedas the main source of information for the reconnaissance of French troops during theinvasion. Fifteen years past Buten's death, geographer Charles Pique, with the supportof the Duke Louis-Philippe of Orleans, used Buten's report to compile a historical,statistical, and topographical outlook of Algeria, which became the guide for theAfrican Expeditionary Army in the 1830 invasion. On June 14, 1830, French armyunder the lead of General L. A. Burmon's which consisted of 37,000 people, landedon the Algerian coast near Siddi Feruh. The expedition to Algeria was a legacy of theRevolution and the Napoleonic era, as it was the first major military campaign in 15years of the Bourbon Restoration regime, from which contemporaries drew directparallels between it and Bonaparte's Egyptian campaign. In preparation for theinvasion of Algeria, Bourmon read Bonaparte's correspondence with the Directory.He wanted the departure of the African expedition to be scheduled for May 15, theday Napoleon's troops and navy left for Egypt. In his address to the army, Bourmonrecalled the brilliant victory of the French at Heliopolis over the Ottoman troops. ; Дослідження зосереджене на аналізі основних віх життя та діяльностіполковника Вінсена Іва Бутена – військового інженера, учасника майже всіхвійськових кампаній наполеонівської епохи. Розглянуто соціально-політичні тадипломатичні передумови і передісторію секретної місії Бутена на територіїАлжиру. Проаналізовано перебіг та події подорожі, а також обставини створенняним докладного рапорту «Загальна розвідка міста, фортів та батарей Алжиру».Доведено, що широкомасштабна французька експедиція в Алжир 1830 р. буласпадком політичних амбіцій наполеонівської епохи. При плануванні кампанії вАлжир рапорт Вінсена Іва Бутена став головним джерелом відомостей щодорекогносцировки французьких військ під час вторгнення.

Problem setting. Today political sociology requires not only critical but also structural analysis of politics, creation of corresponding theoretical and methodological tool, one of major constituents of that there are research and prognostication of political relations and processes.Recent research and publications analysis. Actually political sociology as scientific direction was formed to the к middle of ХХ of century, when a few scientific schools consisted of study of cooperation of society and politics. Louis Althusser became the classics of political sociology works of followers of marxism and representatives of Frankfort school of А. Gramsci, D. Lukács, and laid the foundation of its institualization as science. The deeper sociological analysis of political relations is contained in researches by R. Dahrendorf, M. Horkheimer, H. Marcuse, Т. Adorno, J. Habermas, І. Wallerstein, P. Bourdieu. Therefore, the рaper objective was creation of theoretical model of sociological analysis of political relations.Paper main body. Social relations are considered as such, that related to the necessity of general satisfaction of various social necessities, that, in obedience to the law of increase of necessities, is basis of development of society and providing of his integrity. Thus, a social sphere is a place cooperation of people, social behavior of that determines integrity of society. Political relations are related to the necessity of imperious settlement of social relations for the sake of their optimization in the process of achievement of general aims. Accordingly, political sphere - it the place of rivalry of people and task forces for a right to realize own interests by means of power. The functional component of the political system, that includes methods, methods, directions of development of political relations, is the political mode. As a worker there was select determination of prof. J.-L. Quermonne. He determined the political regime, as ". aggregate of elements of ideological, institutional and sociological order, that assist forming of political power of this country on a certain period". Our choice is base on that description of the political mode in any state determines the actual picture of principles of organization of political sphere of society.On the basis of content-analysis of publications of 10 Ukrainian electronic MASS-MEDIA and 8 official internet-portals of state and non-state organizations in 2018 the vector model of political relations that determine the political regime in modern Ukraine is worked out.The analysis carried out in the article allowed to reach the following conclusions of the research. Political relations form the core of any social system, regulate and counterbalance the centripetal and centrifugal forces that ensure its integrity and sustainable development. The research of these relations exclusively by political scientists artificially narrows the problem. Sociological analysis allows to reveal their static and dynamic characteristics, because on the basis of research of political situations (social statics) determines political plots and predicts political changes (social dynamics). The combination of static and dynamic analysis principles can be compared with the process of creating video. Each individual character characterizes a certain socio-political situation, the main actors and the nature and conditions of their interaction, and the sequence of such personnel forms a complete systemic understanding of the "plot", the dynamics and basic parameters of socio-political processes and relations in society. ; В статье проводится анализ социальной природы политических отношений. Отмечается, что рост интереса современных социологов к политической проблематике обусловлен интенсивным развитием аналитической социологии, в рамках которой предлагается авторская векторная модель социологического анализа политических отношений. Теоретическое обоснование представленной модели проводится на основе учения о социальном пространстве П. Сорокина, социальном прагматизме Ю. Хабермаса, социальных неравенствах Т. Парсонса и политических режимах Ж.-Л. Кермонна. Показано, что именно социологический анализ политических отношений позволяет раскрыть их статические и динамические характеристики, прогнозировать структуру и направления политических изменений. ; В статті проводиться аналіз соціальної природи політичних відносин. Зазначається, що зростання інтересу сучасних соціологів до політичної проблематики зумовлене інтенсивним розвитком аналітичної соціології, в межах якої пропонується авторська векторна модель соціологічного аналізу політичних відносин. Теоретичне обгрунтування представленої моделі проводиться на основі учення про соціальний простір П. Сорокіна, соціальний прагматизм Ю. Габермаса, соціальні нерівності Т. Парсонса та політичні режими Ж.-Л. Кермонна. Доводиться, що саме соціологічний аналіз політичних відносин дозволяє розкрити їхні статичні і динамічні характеристики, прогнозувати політичні зміни.

Problem setting. Today political sociology requires not only critical but also structural analysis of politics, creation of corresponding theoretical and methodological tool, one of major constituents of that there are research and prognostication of political relations and processes.Recent research and publications analysis. Actually political sociology as scientific direction was formed to the к middle of ХХ of century, when a few scientific schools consisted of study of cooperation of society and politics. Louis Althusser became the classics of political sociology works of followers of marxism and representatives of Frankfort school of А. Gramsci, D. Lukács, and laid the foundation of its institualization as science. The deeper sociological analysis of political relations is contained in researches by R. Dahrendorf, M. Horkheimer, H. Marcuse, Т. Adorno, J. Habermas, І. Wallerstein, P. Bourdieu. Therefore, the рaper objective was creation of theoretical model of sociological analysis of political relations.Paper main body. Social relations are considered as such, that related to the necessity of general satisfaction of various social necessities, that, in obedience to the law of increase of necessities, is basis of development of society and providing of his integrity. Thus, a social sphere is a place cooperation of people, social behavior of that determines integrity of society. Political relations are related to the necessity of imperious settlement of social relations for the sake of their optimization in the process of achievement of general aims. Accordingly, political sphere - it the place of rivalry of people and task forces for a right to realize own interests by means of power. The functional component of the political system, that includes methods, methods, directions of development of political relations, is the political mode. As a worker there was select determination of prof. J.-L. Quermonne. He determined the political regime, as ". aggregate of elements of ideological, institutional and sociological order, that assist forming of political power of this country on a certain period". Our choice is base on that description of the political mode in any state determines the actual picture of principles of organization of political sphere of society.On the basis of content-analysis of publications of 10 Ukrainian electronic MASS-MEDIA and 8 official internet-portals of state and non-state organizations in 2018 the vector model of political relations that determine the political regime in modern Ukraine is worked out.The analysis carried out in the article allowed to reach the following conclusions of the research. Political relations form the core of any social system, regulate and counterbalance the centripetal and centrifugal forces that ensure its integrity and sustainable development. The research of these relations exclusively by political scientists artificially narrows the problem. Sociological analysis allows to reveal their static and dynamic characteristics, because on the basis of research of political situations (social statics) determines political plots and predicts political changes (social dynamics). The combination of static and dynamic analysis principles can be compared with the process of creating video. Each individual character characterizes a certain socio-political situation, the main actors and the nature and conditions of their interaction, and the sequence of such personnel forms a complete systemic understanding of the "plot", the dynamics and basic parameters of socio-political processes and relations in society. ; В статье проводится анализ социальной природы политических отношений. Отмечается, что рост интереса современных социологов к политической проблематике обусловлен интенсивным развитием аналитической социологии, в рамках которой предлагается авторская векторная модель социологического анализа политических отношений. Теоретическое обоснование представленной модели проводится на основе учения о социальном пространстве П. Сорокина, социальном прагматизме Ю. Хабермаса, социальных неравенствах Т. Парсонса и политических режимах Ж.-Л. Кермонна. Показано, что именно социологический анализ политических отношений позволяет раскрыть их статические и динамические характеристики, прогнозировать структуру и направления политических изменений. ; В статті проводиться аналіз соціальної природи політичних відносин. Зазначається, що зростання інтересу сучасних соціологів до політичної проблематики зумовлене інтенсивним розвитком аналітичної соціології, в межах якої пропонується авторська векторна модель соціологічного аналізу політичних відносин. Теоретичне обгрунтування представленої моделі проводиться на основі учення про соціальний простір П. Сорокіна, соціальний прагматизм Ю. Габермаса, соціальні нерівності Т. Парсонса та політичні режими Ж.-Л. Кермонна. Доводиться, що саме соціологічний аналіз політичних відносин дозволяє розкрити їхні статичні і динамічні характеристики, прогнозувати політичні зміни.