Suchergebnisse

This article offers considering functional possibilities of the pedagogical live and it's functioning in the changeable social and cultural contexts. The metaphoric and semantics of the pedagogical life are analyzed which unveil its social origin, value's orientations and the role reality in the recursive closed system of education and in educational realities. The distinctions between anthropological and functionalistic interpretation are explicated. Taking one of them absolutely can provoke the formalization of the pedagogical love and its instrumentality application with the consequence to lose the value orientation. It is proving that excessive emphasizing of the pedagogical live in the form of declaration might be regarded as giving evidence of the ideological manipulation both on the level of pedagogical relations "teacher–pupil" and on the level of society. The empirical foundation for the analyze of the appearance forms of the pedagogical love is based on works of W. Suchomlinski and A. Makarenko as the representatives of the heart-central tradition of the Ukrainian philosophical tradition which was founded by H. Skoworoda. The deformations of pedagogical love in the theory and practice of the communist education are regarded in the optic of the tragic anthropology because the pedagogical live in totalitarian societies proposes the struggle with the class enemies. The German discourse upon the problems connected with the pedagogical live gives also very impulses for rethinking this phenomenonin new social and cultural contexts. The pedagogical love in its alien form is often misused in political ideology, especially in educational policyas an available resource needed for completing both the creature of defect and society of defect. This resource is considered as a renewal one, because it must be generated by human being in difficult economic situations. The pedagogical love is often used for replacing political decisions into pedagogical field.The potential of the functionalistic approach is analyzed using the methodology of N. Luhmann theory of the self-referential social system which operates in the form of communication. The function of the pedagogical love as the medium in this communications is defined narrowly as the selection of values for the stabilization of the educational system and preservation of its invariant elements. The theoretical explorations on pedagogical love, which were made byA.Treml, are verified in the realities of the postindustrial society. ; У статтi розглядаються можливостi i перспективи функцiонування педагогiчної любовi у сучасних мiнливих соцiокультурних контекстах, аналiзується пов'язана з нею метафорика та її семантики. Розкриваються вiдмiнностi мiж її антропологiчною та функцiоналiстською нтерпретацiєю. Абсолютизацiя однiєї з них криє у собi загрозу формалiзацiї педагогiчної любовi, втрати нею її гуманiстичних цiннiсних орiєнтацiй. Обґрунтовується, що надмiрне акцентування антропологiчного вимiру педагогiчної любовi, її декларативний характер свiдчать про iдеологiчне манiпулювання нею як на рiвнi педагогiчних вiдносин мiж учнем та вчителем, так i на загальносуспiльному рiвнi. Педагогiчна любов розглядається на матерiалi педагогiчної теорiї та практики В. Сухомлинського i А. Макаренка, де розкривається потенцiал сковородинiвської кордоцентричної традицiї, а також виявляються iдеологiчно обумовленi деформацiї. Розкривається спiвзвучнiсть цих iдей сучасному нiмецькомовному фiлософсько-освiтньому дискурсу, широко представленому у статтi, а також ризики використання педагогiчної любовi як начебто невитратного ресурсу для подолання матерiальних, духовних та технологiчних дефiцитiв у постiндустрiальному суспiльствi з його мiнливими соцiокультурними контекстами, тим самим легiтимiзуючи ототожнення полiтичних рiшень з педагогiчними. Сумiснiсть i комплементарнiсть антропологiчного та функцiоналiстського пiдходiв розглядаються на матерiалi теорiї самореферентних соцiальних систем Н. Лумана, уточнюються основнi поняття цiєї теорiї, необхiднi для опису педагогiчних комунiкацiй як мiнiмальних системних одиниць, якi пiдтримують функцiонування систем освiти i виховання на межi усiх iнших соцiальних систем (як полiтика, економiка, етика, культура та iн.) Узагальнюються теоретичнi напрацювання А. Тремля, якi торкаються функцiонування педагогiчної любовi як медiума у педагогiчних комунiкацiях з високим рiвнем комплексностi, який потребує редукцiї для подальшого ефективного функцiонування систем освiти, виховання, а також у системi педагогiчного знання. Розширюється поняття педагогiчної любовi як любовi до знання, як медiуму у визначеннi дослiдницьких прiоритетiв педагогiв та складової педагогiчної творчостi у мiнливих контекстах постiндустрiальної культури.

The social work is one of the professions, which lies in the field «human-human», that's why there are some ethical requirements for social workers. The humanity, altruism, tolerance, kindness, mercy etc. can be emphasized among the ethical categories of social work. The most important value of social work is humanism, which means love, but first of all human. The social worker has to respect cli ent's view of life, his beliefs and values while process of working. Durin g decisionmaking process, the specialist of social services should be guided firstly by the interests of the client. The humanism is a manifestation of love to neighbor. The feeling of love helps to express the best sides of human soul, to find balance and harmony in himself, that's why it's an important category of ethics of social work and requires d etailed examination. Therefore, the love to neighbor has to be one of the key categories of social work. The phenomenon of "love" is interested by many national and foreign scientists, philosophers, psychologists, sociologists, social workers. They are Helen Fisher, Erich Fromm, Richard of Saint Victor, V. Solovyov, P. Florensky, M. Fedorov, I. Ilyin, Nikolai A. Berdyaev, etc. However, there isn't a thorough a nalysis of the concept of "love" as the basic mor al and ethical category in social work. That's why this issue is relevant. The main purpose of this publication is to analyze the concept of "love" as the most important human value, it's place and role in the conceptual bases of «The ethics of social work». The love is a true moral and aesthetic sense, which is based on the emotional and spiritual experience, interest, sympathies. It is expressed in a focused commitment to the subject of love, selfless and dedicated aspiration to it. Different philosophers and thinkers tried to understand meaning of love since ancient times. The issue of love in modern society got the distorted idea of fleeting happiness, euphoria, physical proximity and, as a result, rapid disappointment under the impact of globalization, mixing of various cultures, lack of moral censorship in the media, access to information on the Internet. We were impressed with the approach of the German psychologist and philosopher Erich Fromm to the definition of "love" in his work « The Art of Lovi ng». Erich Fromm calls the "object" on every species, and the love is considered as a way to know the mystery of human. On Erich Fromm opinion, love is an art, that has to be learned in theory and practice. An indication of the professionalism of social workers is not only a high level of knowledge and skills, but also compliance with their own ethical code. Professional social worker values are based on physical, social, political and spiritual values. And the love is the most important value and fundamental principle of social worker. The help, support, care, protection of personality are impossible without humanity, charitable, compassionate attitude to people, their personal needs, problems and world view. The humanity, charity found the bright reflection in many works of Ukrainian philosophers, historians, educators, sociologists, also in practical help from the state and society. The professionally important personal qualities and values of future social workers should include a sense of love to the neighbor. The category of love should take deserved place in the conceptual bases of social workers. ; В статье исследуется сущность понятия «любовь», как феномена современного общества. Рассматривается место и значение категории «любовь» в этике социальной работы и еѐ влияние на выполнение професиональных обязанностей специалистов социальной сферы. ; У статті досліджується сутність поняття «любов», як феномену сучасного суспільства. Розглядається місце і значення категорії «любов» в етиці соціальної роботи та її вплив на виконання професійних обов'язків фахівців соціальної сфери.

For the first time the story "Manon Lescaut of Turdey" by Vs Petrov is analysed in the Ukraininan literary studies. It was written in the time of post-war "mini literary thaw period" in 1946 as a challenge to morals and "Soviet civilization" literature. Headline complex-dedication, title, subtitle and epigraph that produce the unity of XVIII and XX centuries as cultural epochs with the chain reaction of the literary and artistic problematicity are under consideration ; Вперше в українському літературознавстві аналізується повість Вс. Петрова «Турдейская Манон Леско», створена в часи повоєнної «міні-літературної відлиги» 1946 року як виклик моралі і літературі «радянської цивілізації». Осмислюється заголовковий комплекс-присвята, назва, підзаголовок, епіграф, що продукують єдність XVIII і XX ст. як культурних епох з ланцюговою реакцією літературно-живописної проблемності.

For the first time the story "Manon Lescaut of Turdey" by Vs Petrov is analysed in the Ukraininan literary studies. It was written in the time of post-war "mini literary thaw period" in 1946 as a challenge to morals and "Soviet civilization" literature. Headline complex-dedication, title, subtitle and epigraph that produce the unity of XVIII and XX centuries as cultural epochs with the chain reaction of the literary and artistic problematicity are under consideration ; Вперше в українському літературознавстві аналізується повість Вс. Петрова «Турдейская Манон Леско», створена в часи повоєнної «міні-літературної відлиги» 1946 року як виклик моралі і літературі «радянської цивілізації». Осмислюється заголовковий комплекс-присвята, назва, підзаголовок, епіграф, що продукують єдність XVIII і XX ст. як культурних епох з ланцюговою реакцією літературно-живописної проблемності.

The article dwells on the creation of the Belarussian writer Vasy' Bykov, specifically his novel "The Alpine ballad" in the context of problem "love and war" that looks through the comparative-typological aspect among antimilitarist prose of the XX century. ; В статье рассматривается творчество белорусского писателя Василя Быкова, в частности его повесть «Альпийская баллада», которая исследуется в свете проблемы «любовь и война» в сравнительно-типологическом аспекте антимилитаристической прозы ХХ века. ; У статті розглядається творчість білоруського письменника Василя Бикова, зокрема його повість "Альпійська балада" у контексті проблеми "любов і війна", яка простежується у порівняльно-типологічному аспекті антимілітаристичної прози ХХ століття.

In the destiny of a woman at all times, a great role was played by love. Is the life of a woman always wonderful when it is governed by love? The article attempts to answer this question by the example of two student-peers of the same department of Kharkov University. One of them is Galina Arturovna Benislavskaya. She was a journalist, literary worker, friend and literary secretary of Sergei Yesenin, who selflessly loved the poet and became for him "mother-servant". Her destiny allows us to confirm the opposite: on December 3, 1926, she shot herself at the poet's grave. The article contains little-known facts from her personal life and creativity. Another student is Dvora Israilevna Nezer. They both are outstanding personalities, representatives of the generation of women who fought for gender equality. Unlike G. A. Benislavskaya, the destiny of D. I. Netzer was successful, thanks to the fact that she did not divide her life into constituent parts: love, husband, children, career. Little-known facts of her biography are cited. She was happy in marriage, raised two children (daughter, professor Rina Shapiro – winner of the Israel Prize in the field of education), reached unprecedented political heights for the students of the Kharkov University (she became deputy chairman of the Knesset). It is asserted that irrespective of the choice of profession and the way of its realization, acceptance and reassessment of religious and moral beliefs, political views, the adoption of a set of social roles regarding marriage, motherhood, etc., the harmony of personality plays a decisive role in the destiny of women. At the same time, the author does not deny the great role of love in the life of mankind. ; In the destiny of a woman at all times, a great role was played by love. Is the life of a woman always wonderful when it is governed by love? The article attempts to answer this question by the example of two student-peers of the same department of Kharkov University. One of them is Galina Arturovna Benislavskaya. She was a journalist, literary worker, friend and literary secretary of Sergei Yesenin, who selflessly loved the poet and became for him "mother-servant". Her destiny allows us to confirm the opposite: on December 3, 1926, she shot herself at the poet's grave. The article contains little-known facts from her personal life and creativity. Another student is Dvora Israilevna Nezer. They both are outstanding personalities, representatives of the generation of women who fought for gender equality. Unlike G. A. Benislavskaya, the destiny of D. I. Netzer was successful, thanks to the fact that she did not divide her life into constituent parts: love, husband, children, career. Little-known facts of her biography are cited. She was happy in marriage, raised two children (daughter, professor Rina Shapiro – winner of the Israel Prize in the field of education), reached unprecedented political heights for the students of the Kharkov University (she became deputy chairman of the Knesset). It is asserted that irrespective of the choice of profession and the way of its realization, acceptance and reassessment of religious and moral beliefs, political views, the adoption of a set of social roles regarding marriage, motherhood, etc., the harmony of personality plays a decisive role in the destiny of women. At the same time, the author does not deny the great role of love in the life of mankind.

The article is analysed of Vyacheslav Lypynski's views, the concept of Ukrainian political nation, the basis of which is love to the native land is developed. Ethnic, political and synthetic concept of the nation are considered, the differences between ethnic and national as dominant components of the Ukrainian national idea are indicated, the components of the modern Ukrainian national idea are proposed. ; The article is analysed of Vyacheslav Lypynski's views, the concept of Ukrainian political nation, the basis of which is love to the native land is developed. Ethnic, political and synthetic concept of the nation are considered, the differences between ethnic and national as dominant components of the Ukrainian national idea are indicated, the components of the modern Ukrainian national idea are proposed.

The article is analysed of Vyacheslav Lypynski's views, the concept of Ukrainian political nation, the basis of which is love to the native land is developed. Ethnic, political and synthetic concept of the nation are considered, the differences between ethnic and national as dominant components of the Ukrainian national idea are indicated, the components of the modern Ukrainian national idea are proposed. ; The article is analysed of Vyacheslav Lypynski's views, the concept of Ukrainian political nation, the basis of which is love to the native land is developed. Ethnic, political and synthetic concept of the nation are considered, the differences between ethnic and national as dominant components of the Ukrainian national idea are indicated, the components of the modern Ukrainian national idea are proposed.

Ukrainian contemporary poetry has its own "voice", which helps to highlight a worthy place in modern world discourse and help to regain the once stolen past. The scientific problem is to state the identity and belonging to a certain ethnic and national culture Ukrainian literature - modern, in particular, and to refute the «secondary» talent of Ukrainian writers in relation to their neighbors. Sviatoslav Vakarchuk - Ukrainian poet-singer - in political lyrics depicts the disappointment of the people, the desire for freedom, the establishment of the dignity of the nation; in the love lyrics the vector of feat, "act" in the name of love is outlined. Ukrainian literature has ancient traditions, the origins of which should be sought in the era of Kievan Rus. The achievements of our ancestors were appropriated by more aggressive barbarian peoples, who still consider them "theirs". This cohort includes the works "Veles's book", "A word about Igor's regiment", the creativity Grigory Skovoroda. S. Vakarchuk writes about a deep love for a woman, which is creative for a lyrical hero, touches on the problems of freedom and coercion in the psychological plane of human character. The problem is built around the internal psychological conflict of the lyrical hero: will he be able to overcome himself and reach another level of his personality. In poetics, S. Vakarchuk tries to reveal both the philosophical desire for freedom and historical postcolonialism in an attempt to disobey in order to find one's own identity and revive the historical past for the future self-realization of Ukraine as a nation, ethnos, and state. When we talk about modern realities, we should pay attention not only to open aggression, but also to expansion (peaceful invasion, inclusion in the economy). How does a Ukrainian feel on his own territory?!

У статті представлене дослідження впливу релігії на політику. На думку автора, Церква Христова здатна позитивно впливати на суспільно-політичні процеси та забезпечувати здорові взаємостосунки всередині суспільства. Дослідження більше зосереджене на українському контексті та окреслює завдання, які стоять перед Церквою після Революції Гідності. Автор стверджує, що для сучасної людини важливо наслідувати Ісуса Христа, що на початку передбачає любов до Бога, потім – до себе, з чого з'явиться результат – любов до ближнього. Згідно з цим принципом Церква не ставить за основу політичну боротьбу, однак вона не залишатиметься осторонь там, де панує несправедливість. ; The article presents a study of the influence of religion on politics. According to the author, the Church of Christ is able to positively influence socio-political processes and ensure healthy relationships within society. The study focuses primarily on the Ukrainian context and outlines the challenges facing the Church after the Revolution of Dignity. The author argues that it is important for contemporary man to imitate Jesus Christ, which first presupposes love of God, then - of yourself, which will result in love of neighbor. According to this principle, the Church does not posit political struggle as foundational, but it also will not stay aloof where injustice reigns.

The article provides a comprehensive analysis of life, creative heritage, public activities aimed at defending the rights of children, of Mariya Lopatkova, Polish writer, influential figure in education, founder of the direction of guardianship and educational activities– pedagogy of heart. The main problems solved by the M. Lopatkova have been reflected: democratization of the school life, increasing the attention to children with disabilities, building a happy society. The necessity of restoring the priority of love over material values; the need to eliminate competition in primary schools have been shown. M. Lopatkova emphasized the need for love, mutual understanding and friendship as the leading values of pedagogy of heart, without which spiritual injury occurred. The ideas relevant in the Ukrainian educational space and the school system have been revealed. They are the following: realization of the program "To kindergarten without crying"; communication in schools on the basis of pedagogy of heart; development of the pupils' intelligence simultaneously with their emotional and social development; care for a child with disabilities from the society, the school, educational institutions; creating opportunities for his/her comprehensive development; combination of pedagogy of heart with social pedagogy; training a prospective teacher who is an example to follow, loves children and defends their rights; forming an educational ideal – a perfect person, who combines significant achievements with modesty, the desire to provide help and support to those who need it; building a happy society on the bases of rapprochement with nature, spirituality restoration, overcoming social injustice in politics and economics, elimination of bureaucracy from public life, counteraction to selfishness, aggression, greed. ; У статті здійснений усебічний аналіз життєвого шляху, творчої спадщини, громадської діяльності, спрямованої на відстоювання прав дітей, Марії Лопаткової, польської письменниці, освітньої діячки, засновниці напряму опікунсько-виховної діяльності – педагогіки серця. Відображено основні проблеми, які розв'язувала педагогиня. Виявлено ідеї, актуальні в українському освітньому просторі, вітчизняному шкільництві. Акцентовано увагу на обґрунтуванні М. Лопатковою доцільності поєднання педагогіки серця із соціальною педагогікою.

The article provides a comprehensive analysis of life, creative heritage, public activities aimed at defending the rights of children, of Mariya Lopatkova, Polish writer, influential figure in education, founder of the direction of guardianship and educational activities– pedagogy of heart. The main problems solved by the M. Lopatkova have been reflected: democratization of the school life, increasing the attention to children with disabilities, building a happy society. The necessity of restoring the priority of love over material values; the need to eliminate competition in primary schools have been shown. M. Lopatkova emphasized the need for love, mutual understanding and friendship as the leading values of pedagogy of heart, without which spiritual injury occurred. The ideas relevant in the Ukrainian educational space and the school system have been revealed. They are the following: realization of the program "To kindergarten without crying"; communication in schools on the basis of pedagogy of heart; development of the pupils' intelligence simultaneously with their emotional and social development; care for a child with disabilities from the society, the school, educational institutions; creating opportunities for his/her comprehensive development; combination of pedagogy of heart with social pedagogy; training a prospective teacher who is an example to follow, loves children and defends their rights; forming an educational ideal – a perfect person, who combines significant achievements with modesty, the desire to provide help and support to those who need it; building a happy society on the bases of rapprochement with nature, spirituality restoration, overcoming social injustice in politics and economics, elimination of bureaucracy from public life, counteraction to selfishness, aggression, greed. ; У статті здійснений усебічний аналіз життєвого шляху, творчої спадщини, громадської діяльності, спрямованої на відстоювання прав дітей, Марії Лопаткової, польської письменниці, освітньої діячки, засновниці напряму опікунсько-виховної діяльності – педагогіки серця. Відображено основні проблеми, які розв'язувала педагогиня. Виявлено ідеї, актуальні в українському освітньому просторі, вітчизняному шкільництві. Акцентовано увагу на обґрунтуванні М. Лопатковою доцільності поєднання педагогіки серця із соціальною педагогікою.

У роботі з допомогою лінгвістично-екзегетичного дослідження проаналізовано вчення Ісуса про протистояння злому на основі уривку (Мт 5:3842). Посилаючись на контекст у роботі встановлено інтенцію уривку на те, щоб відновити дружні відносини, які зазнають кризи, а також визначено дотичність даного уривку до проблематики служіння у війську. ; In the work, with the linguistic-exegetical analysis, we research Jesus' teaching about resisting against evil on the basis of Matthew's Gospel (Matt. 5: 38-42). Referring to the context, in the paper we established the intention of the passage to restore friendly relations that are in crisis, as well as we determined the relevance of this passage to the issue of military service.

The article explores transformations of the haiku form in "Morning Haiku" (2010) by the African-American poet, playwright, short story writer, essayist, and editor Sonia Sanchez. Her collections of poetry "Homecoming" (1969) and "We a BaddDDD People" (1970) have a political thrust, focus on black identity and gender issues. Sanchez's later poetry is more lyrical and focuses on love, loss, and relationships. The poet starts experimenting with the haiku in her collection Love Poems (1973) and continues textualizing the form in "Morning Haiku" (2010). As an innovative voice in poetry, Sanchez retains Zen views on haiku, such as the effacement of the subject / object dichotomy, and haiku concept of 'oneness', but she revitalizes the Japanese haiku forging her Afrocentric vision and improvising with the rhythm, phonetic, lexical and syntactical stylistic devices. Following the long-standing tradition of American haiku poets, Sonia Sanchez rejects strict adherence to classical haiku standards and transforms it in the aspects of structure and contents. Her haiku poems are empowered and enriched by black aesthetics and traditions, they are focused on racial, societal, cultural, gender issues, and thus, transformed into politically oriented poetry. ; Стаття присвячена дослідженню жанрових трансформацій хайку у поетичній збірці Соні Санчес "Ранкові хайку" (2010). У розвідці розглядається стильово-поетологічна специфіка поезій афро-американської поетеси і робиться висновок, що всупереч канонам японського жанру, Соня Санчес наповнює хайку активістськими посланнями, феміністичним змістом і створює політично-орієнтовану поезію.

The article deals with the comparative analysis of philosophic and aesthetic positions of H. Cohen and early M. M. Bakhtin. It considers in detail the place of configuration of concepts of completion and aesthetic love (borrowed by Bakhtin from Gohen's aesthetics) in the aesthetics of each thinker. It shows the radical rethinking of the meaning and contents of these notions and reaccentuating their place in Bakhtin's aesthetics particularly on connection with the question of relation between art and religion where thinkers take opposed positions, and also in connection with general Bakhtin's philosophic provisions, treating being as interaction between two consciousnesses. It is concluded that this rethinking conditioned by Bakhtin's surmounting of transcendental approach in philosophy and going over from philosophy of consciousness to philosophy of being, and in aesthetics – from aesthetics of consciousnesses to aesthetics of event. ; В статье проводится сравнительный анализ философских и эстетических по-зиций Г. Когена и раннего М. М. Бахтина. Подробно рассматривается место конфигурации понятий завершения и эстетической любви (заимствованной Бах-тиным из эстетики Когена) в эстетике каждого из мыслителей. Показано ради-кальное переосмысление содержания этих понятий и их места в эстетике Бах-тиным, в частности, в связи с вопросом об отношении между религией и искус-ством, в котором мыслители занимали противоположные позиции, а также в связи с общими философскими положениями Бахтина, пониманием бытия как взаимодействия между двумя сознаниями. Показано, что это переосмысление обусловлено преодолением Бахтиным трансцендентального подхода в философии и, соответственно, с переходом от философии сознания к философии бытия, а в эстетике – от эстетики сознания к эстетике события.СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫБахтин (2003): Бахтин, М. М. Собрание сочинений: В 7-ми тт.; Т. 1: Философская эстетика 1920-х годов. Москва: Русские словари; Языки славянской культуры, 2003, 960 с.Бонецкая (1994): Бонецкая, Н.К. «М. Бахтин в 1920-е годы». В: Диалог. Карнавал. Хроно-топ, 1994, № 1, С. 16–62.Етимологічний словник (2003): Етимологічний словник української мови: У 7 тт.; Т. 4: Н–П. Київ: Наукова думка, 2003, 656 с.Исупов (1990): Исупов, К. Г. «О философской антропологии М.М. Бахтина». В: Бахтинский сборник, Вып. I: Сб. ст. Москва: Прометей, 1990, С. 30–46.Исупов (2010): Исупов, К. Г. Судьбы классического наследия и философско-эстетическая культура Серебряного века. Санкт-Петербург: Русская христианская гуманитарная академия, 2010, 592 с.Каган (1991): Каган, М.С. «Идея диалога в философско-эстетической концепции М. Бахтина: закономерности формирования, духовный контекст и социокультурный смисл». В: М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии), Вып. 1, Часть 1. Санкт-Петербург: Образование, 1991, С. 17–31.Каган (2010): Каган, Ю.М. Люди не нашего времени. Михаил Михайлович Бахтин. Москва: РОССПЭН, 2010, С. 34–46.Пул (1997): Пул, Б. «Роль М.И. Кагана в философии М.М. Бахтина (от Германа Когена к Максу Шелеру)». В: Бахтинский сборник. Выпуск 3. Отв. ред. В.Л. Махлин. Москва: Лабиринт, 1997, С. 162–181.Пуль (1995): Пуль, Б. «"Назад к Кагану"». В: Диалог. Карнавал. Хронотоп, 1995, № 1(10), С. 38–48.Словник (1974): Словник української мови, т. 5: Н–О. Київ: Наукова думка, 1974, 840 с.Сокулер (2008): Сокулер, З.А. Герман Коген и философия диалога. Москва: Прогресс-Традиция, 2008, 312 с.Столович (1989): Столович, Л.Н. «М.М. Бахтин и проблема ценности». В: Эстетика М.М. Бахтина и современность. Саранск: Изд. Морд. ГУ, 1989, С. 25–27.Фохт (2003): Фохт, Б.А. Избранное (из философского наследия). Москва: Прогресс-Традиция, 2003, 456 с.Фридман (1992): Фридман, И.Н. «Незавершенная судьба естетики завершения». В: М.М. Бахтин как философ. Москва: Наука, 1992, С. 51–67.Яковенко (1910): Яковенко, Б. «О теоретической философии Германа Когена». B: Логос. Книга первая. Москва: Мусагет, 1910, С. 199–249.Brandist (2002): Brandist, C. The Bakhtin Circle: Philosophy, Culture and Politics. London: Pluto Press, 2002, 221 p.Clark (1984): Clark, K., Holquist, M. Mikhail Bakhtin. Cambridge, Mass.: Belknap Press of Harvard UP, 1984, 398 р.Coates (1999): Coates, R. Christianity in Bakhtin: God and the Exiled Author (Cambridge Studies in Russian Literature). Cambridge, Eng.; New York, US: Cambridge UP, 1999, (xiv) 204 p.Holquist (2002): Holquist, M. Dialogism. Bakhtin and his World. London & NY: Routledge, 2002, 224 р.Cohen (1889): Cohen, H. Kants Begründung der Aesthetik. Berlin: Ferd. Dümllers Verlagsbuch-handlung, 1889, 434 S.Cohen (1912): Cohen, H. System der Philosophie. T. 3: Ästhetik des reinen Gefühls, Bd. 1, Berlin: Cassirer, 1912, xiv, 402 S.Copleston (1994): Copleston, F.A History of Philosophy. Volume 7: Modern Philosophy, from the Post-Kantian Idealists to Marx, Kierkegaard, and Nietzsche. New York: Image Books, 1994, 496 p.Poma (1997): Poma, A. The Critical Philosophy of Hermann Cohen. Albany: SUNY Press, 1997, 320 p.Poma (2006): Poma, A. Yearning for Form and Other Essays on Hermann Cohen's Thought, Dordrecht: Springer, 2006, xiii, 388 p.Renz (2003): Renz, U. Critical Idealism and the Concept of Culture. Hermann Cohen's Critical Idealism. Еd. by Reinier Munk. Dordrecht: Springer Science & Business Media, 2006, Р. 327–356. ; У статті проводиться порівняльний аналіз філософських та естетичних позицій Г. Когена та раннього М. М. Бахтіна. Детально розглядається місце конфігурації понять завершення й естетичної любові (запозиченої Бахтіним з естетики Когена) в естетиці кожного з мислителів. Показано радикальне переосмислення значення й змісту цих понять та переакцентування їх місця в естетиці Бахтіним, зокрема, у зв'язку з питанням про стосунки між релігією та мистецтвом, в якиму мислителі займали протилежні позиції, а також у зв'язку із загальними філософськими положеннями Бахтіна, розумінням буття як взаємодії між двома свідомостями. Показано, що це переосмислення зумовлене подоланням Бахтіним трансцендентального підходу у філософії, відповідно, з переходом від філософії свідомості до філософії буття, а в естетиці – від естетики свідомості до естетики події.СПИСОК ЛІТЕРАТУРИБахтин (2003): Бахтин, М. М. Собрание сочинений: В 7-ми тт.; Т. 1: Философская эстетика 1920-х годов. Москва: Русские словари; Языки славянской культуры, 2003, 960 с.Бонецкая (1994): Бонецкая, Н.К. «М. Бахтин в 1920-е годы». В: Диалог. Карнавал. Хроно-топ, 1994, № 1, С. 16–62.Етимологічний словник (2003): Етимологічний словник української мови: У 7 тт.; Т. 4: Н–П. Київ: Наукова думка, 2003, 656 с.Исупов (1990): Исупов, К. Г. «О философской антропологии М.М. Бахтина». В: Бахтинский сборник, Вып. I: Сб. ст. Москва: Прометей, 1990, С. 30–46.Исупов (2010): Исупов, К. Г. Судьбы классического наследия и философско-эстетическая культура Серебряного века. Санкт-Петербург: Русская христианская гуманитарная академия, 2010, 592 с.Каган (1991): Каган, М.С. «Идея диалога в философско-эстетической концепции М. Бахтина: закономерности формирования, духовный контекст и социокультурный смисл». В: М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии), Вып. 1, Часть 1. Санкт-Петербург: Образование, 1991, С. 17–31.Каган (2010): Каган, Ю.М. Люди не нашего времени. Михаил Михайлович Бахтин. Москва: РОССПЭН, 2010, С. 34–46.Пул (1997): Пул, Б. «Роль М.И. Кагана в философии М.М. Бахтина (от Германа Когена к Максу Шелеру)». В: Бахтинский сборник. Выпуск 3. Отв. ред. В.Л. Махлин. Москва: Лабиринт, 1997, С. 162–181.Пуль (1995): Пуль, Б. «"Назад к Кагану"». В: Диалог. Карнавал. Хронотоп, 1995, № 1(10), С. 38–48.Словник (1974): Словник української мови, т. 5: Н–О. Київ: Наукова думка, 1974, 840 с.Сокулер (2008): Сокулер, З.А. Герман Коген и философия диалога. Москва: Прогресс-Традиция, 2008, 312 с.Столович (1989): Столович, Л.Н. «М.М. Бахтин и проблема ценности». В: Эстетика М.М. Бахтина и современность. Саранск: Изд. Морд. ГУ, 1989, С. 25–27.Фохт (2003): Фохт, Б.А. Избранное (из философского наследия). Москва: Прогресс-Традиция, 2003, 456 с.Фридман (1992): Фридман, И.Н. «Незавершенная судьба естетики завершения». В: М.М. Бахтин как философ. Москва: Наука, 1992, С. 51–67.Яковенко (1910): Яковенко, Б. «О теоретической философии Германа Когена». B: Логос. Книга первая. Москва: Мусагет, 1910, С. 199–249.Brandist (2002): Brandist, C. The Bakhtin Circle: Philosophy, Culture and Politics. London: Pluto Press, 2002, 221 p.Clark (1984): Clark, K., Holquist, M. Mikhail Bakhtin. Cambridge, Mass.: Belknap Press of Harvard UP, 1984, 398 р.Coates (1999): Coates, R. Christianity in Bakhtin: God and the Exiled Author (Cambridge Studies in Russian Literature). Cambridge, Eng.; New York, US: Cambridge UP, 1999, (xiv) 204 p.Holquist (2002): Holquist, M. Dialogism. Bakhtin and his World. London & NY: Routledge, 2002, 224 р.Cohen (1889): Cohen, H. Kants Begründung der Aesthetik. Berlin: Ferd. Dümllers Verlagsbuch-handlung, 1889, 434 S.Cohen (1912): Cohen, H. System der Philosophie. T. 3: Ästhetik des reinen Gefühls, Bd. 1, Berlin: Cassirer, 1912, xiv, 402 S.Copleston (1994): Copleston, F.A History of Philosophy. Volume 7: Modern Philosophy, from the Post-Kantian Idealists to Marx, Kierkegaard, and Nietzsche. New York: Image Books, 1994, 496 p.Poma (1997): Poma, A. The Critical Philosophy of Hermann Cohen. Albany: SUNY Press, 1997, 320 p.Poma (2006): Poma, A. Yearning for Form and Other Essays on Hermann Cohen's Thought, Dordrecht: Springer, 2006, xiii, 388 p.Renz (2003): Renz, U. Critical Idealism and the Concept of Culture. Hermann Cohen's Critical Idealism. Еd. by Reinier Munk. Dordrecht: Springer Science & Business Media, 2006, Р. 327–356.