Suchergebnisse

Zhytariuk's article analyzes the topic of sanctions of the National Security and Defense Council of Ukraine (NSDC), introduced by the Decree of the President of Ukraine on February 2, 2021. The study reveals the depth of the gap in domestic and foreign policy assessment not only by ordinary citizens but also by Ukrainian politicians environment. The relevance of the problem raised in the article is due to the need to rethink modern media practices in Ukraine (sometimes neutral, only registered in our country, and sometimes frankly hostile to the title nation), the search for patriotic and national components as a guarantee of their transformation and creation of new content and media. It could not be considered a media "service" (parties, organizations, corporations), but actually Ukrainian journalism. The source base is selected journalistic materials on information resources on the Internet, which help to clarify the essence of this complex issue. Scientific research methodology is the comprehension and scientific analysis of informational and political content, comparisons and generalizations achieved with the help of citation and graphic visualization. The research used a wide range of opinions on the awareness/non-awareness of moral and ethical, professional components in the national Ukrainian journalism establishment in Ukraine. Several problems arising from the passivity and social indifference of modern journalists have been identified. Understanding of the raised problem showed some negative systemic phenomena in the information space of Ukraine, which is the result of political marginalization and ideological relativism. That process was facilitated by the cultural, mental, and historical heritage that arose as a result of the long colonial situation and numerous catastrophes. It has also been noted that the desire to serve political sponsors and media owners-oligarchs often dominates. The main conclusion is made: as long as the professional journalistic environment will continue the discussion in the ...

Zhytariuk's article analyzes the topic of sanctions of the National Security and Defense Council of Ukraine (NSDC), introduced by the Decree of the President of Ukraine on February 2, 2021. The study reveals the depth of the gap in domestic and foreign policy assessment not only by ordinary citizens but also by Ukrainian politicians environment. The relevance of the problem raised in the article is due to the need to rethink modern media practices in Ukraine (sometimes neutral, only registered in our country, and sometimes frankly hostile to the title nation), the search for patriotic and national components as a guarantee of their transformation and creation of new content and media. It could not be considered a media "service" (parties, organizations, corporations), but actually Ukrainian journalism. The source base is selected journalistic materials on information resources on the Internet, which help to clarify the essence of this complex issue. Scientific research methodology is the comprehension and scientific analysis of informational and political content, comparisons and generalizations achieved with the help of citation and graphic visualization. The research used a wide range of opinions on the awareness/non-awareness of moral and ethical, professional components in the national Ukrainian journalism establishment in Ukraine. Several problems arising from the passivity and social indifference of modern journalists have been identified. Understanding of the raised problem showed some negative systemic phenomena in the information space of Ukraine, which is the result of political marginalization and ideological relativism. That process was facilitated by the cultural, mental, and historical heritage that arose as a result of the long colonial situation and numerous catastrophes. It has also been noted that the desire to serve political sponsors and media owners-oligarchs often dominates. The main conclusion is made: as long as the professional journalistic environment will continue the discussion in the format "Who is the best? Who should be punished?" but not "We must unite for the preservation and development of Ukraine" until then our state and our journalism will be in danger. ; У статті М. Житарюка проаналізовано тему санкцій Ради Національної безпеки України (РНБО), запроваджених Указом Президента України 2 лютого 2021 р., виявлено глибину прірви в оцінці внутрішньої й зовнішньої політики не тільки пересічними громадянами, а і представниками українського політикуму, громадських організацій, медійного середовища. Актуальність піднятої в статті проблеми зумовлена потребою переосмислення сучасних медійних практик в Україні (часом нейтральних, тільки в нас зареєстрованих, а часом відверто ворожих до титульної нації), пошуку в них патріотичного та національного складників як запоруки їхньої трансформації і створення нових контентів та ЗМІ, які можна було б вважати не медіа «обслугою» (партій, організацій, корпорацій), а власне українською журналістикою. Джерельною базою обрано журналістські матеріали на інформаційних ресурсах в інтернеті, які допомагають з'ясувати суть цього складного питання. Наукова методологія дослідження – це осмислення й науковий аналіз інформаційного та політичного контенту, порівняння й узагальнення, досягнуті з допомогою цитатної та графічної візуалізації. У процесі дослідження використано широку палітру думок щодо усвідомлення / неусвідомлення морально-етичного, професійного, фахового складників в утвердженні національної української журналістики в Україні. Виявлено й низку проблем, що випливають із пасивності та соціальної байдужості сучасних журналістів. Осмислення піднятої проблеми показало низку негативних системних явищ в інформаційному просторі України, що є результатом політичної маргіналізації та світоглядного релятивізму; цьому сприяли культурна, ментальна, історична спадщини, що постали внаслідок тривалого колоніального становища й численних катастроф. Підмічено й те, що нерідко домінує жага вислужитися перед політичними силами-спонсорами, перед медіавласниками-олігархами. Зроблено й основний висновок: допоки в професійному журналістському середовищі триватиме дискусія у форматі «Хто кращий? Кого слід покарати?», а не «Треба об'єднатися задля збереження й розбудови України», доти й наша держава, і наша журналістика будуть у небезпеці.

Zhytariuk's article analyzes the topic of sanctions of the National Security and Defense Council of Ukraine (NSDC), introduced by the Decree of the President of Ukraine on February 2, 2021. The study reveals the depth of the gap in domestic and foreign policy assessment not only by ordinary citizens but also by Ukrainian politicians environment. The relevance of the problem raised in the article is due to the need to rethink modern media practices in Ukraine (sometimes neutral, only registered in our country, and sometimes frankly hostile to the title nation), the search for patriotic and national components as a guarantee of their transformation and creation of new content and media. It could not be considered a media "service" (parties, organizations, corporations), but actually Ukrainian journalism. The source base is selected journalistic materials on information resources on the Internet, which help to clarify the essence of this complex issue. Scientific research methodology is the comprehension and scientific analysis of informational and political content, comparisons and generalizations achieved with the help of citation and graphic visualization. The research used a wide range of opinions on the awareness/non-awareness of moral and ethical, professional components in the national Ukrainian journalism establishment in Ukraine. Several problems arising from the passivity and social indifference of modern journalists have been identified. Understanding of the raised problem showed some negative systemic phenomena in the information space of Ukraine, which is the result of political marginalization and ideological relativism. That process was facilitated by the cultural, mental, and historical heritage that arose as a result of the long colonial situation and numerous catastrophes. It has also been noted that the desire to serve political sponsors and media owners-oligarchs often dominates. The main conclusion is made: as long as the professional journalistic environment will continue the discussion in the format "Who is the best? Who should be punished?" but not "We must unite for the preservation and development of Ukraine" until then our state and our journalism will be in danger. ; У статті М. Житарюка проаналізовано тему санкцій Ради Національної безпеки України (РНБО), запроваджених Указом Президента України 2 лютого 2021 р., виявлено глибину прірви в оцінці внутрішньої й зовнішньої політики не тільки пересічними громадянами, а і представниками українського політикуму, громадських організацій, медійного середовища. Актуальність піднятої в статті проблеми зумовлена потребою переосмислення сучасних медійних практик в Україні (часом нейтральних, тільки в нас зареєстрованих, а часом відверто ворожих до титульної нації), пошуку в них патріотичного та національного складників як запоруки їхньої трансформації і створення нових контентів та ЗМІ, які можна було б вважати не медіа «обслугою» (партій, організацій, корпорацій), а власне українською журналістикою. Джерельною базою обрано журналістські матеріали на інформаційних ресурсах в інтернеті, які допомагають з'ясувати суть цього складного питання. Наукова методологія дослідження – це осмислення й науковий аналіз інформаційного та політичного контенту, порівняння й узагальнення, досягнуті з допомогою цитатної та графічної візуалізації. У процесі дослідження використано широку палітру думок щодо усвідомлення / неусвідомлення морально-етичного, професійного, фахового складників в утвердженні національної української журналістики в Україні. Виявлено й низку проблем, що випливають із пасивності та соціальної байдужості сучасних журналістів. Осмислення піднятої проблеми показало низку негативних системних явищ в інформаційному просторі України, що є результатом політичної маргіналізації та світоглядного релятивізму; цьому сприяли культурна, ментальна, історична спадщини, що постали внаслідок тривалого колоніального становища й численних катастроф. Підмічено й те, що нерідко домінує жага вислужитися перед політичними силами-спонсорами, перед медіавласниками-олігархами. Зроблено й основний висновок: допоки в професійному журналістському середовищі триватиме дискусія у форматі «Хто кращий? Кого слід покарати?», а не «Треба об'єднатися задля збереження й розбудови України», доти й наша держава, і наша журналістика будуть у небезпеці.

Zhytariuk's article analyzes the topic of sanctions of the National Security and Defense Council of Ukraine (NSDC), introduced by the Decree of the President of Ukraine on February 2, 2021. The study reveals the depth of the gap in domestic and foreign policy assessment not only by ordinary citizens but also by Ukrainian politicians environment. The relevance of the problem raised in the article is due to the need to rethink modern media practices in Ukraine (sometimes neutral, only registered in our country, and sometimes frankly hostile to the title nation), the search for patriotic and national components as a guarantee of their transformation and creation of new content and media. It could not be considered a media "service" (parties, organizations, corporations), but actually Ukrainian journalism. The source base is selected journalistic materials on information resources on the Internet, which help to clarify the essence of this complex issue. Scientific research methodology is the comprehension and scientific analysis of informational and political content, comparisons and generalizations achieved with the help of citation and graphic visualization. The research used a wide range of opinions on the awareness/non-awareness of moral and ethical, professional components in the national Ukrainian journalism establishment in Ukraine. Several problems arising from the passivity and social indifference of modern journalists have been identified. Understanding of the raised problem showed some negative systemic phenomena in the information space of Ukraine, which is the result of political marginalization and ideological relativism. That process was facilitated by the cultural, mental, and historical heritage that arose as a result of the long colonial situation and numerous catastrophes. It has also been noted that the desire to serve political sponsors and media owners-oligarchs often dominates. The main conclusion is made: as long as the professional journalistic environment will continue the discussion in the format "Who is the best? Who should be punished?" but not "We must unite for the preservation and development of Ukraine" until then our state and our journalism will be in danger. ; У статті М. Житарюка проаналізовано тему санкцій Ради Національної безпеки України (РНБО), запроваджених Указом Президента України 2 лютого 2021 р., виявлено глибину прірви в оцінці внутрішньої й зовнішньої політики не тільки пересічними громадянами, а і представниками українського політикуму, громадських організацій, медійного середовища. Актуальність піднятої в статті проблеми зумовлена потребою переосмислення сучасних медійних практик в Україні (часом нейтральних, тільки в нас зареєстрованих, а часом відверто ворожих до титульної нації), пошуку в них патріотичного та національного складників як запоруки їхньої трансформації і створення нових контентів та ЗМІ, які можна було б вважати не медіа «обслугою» (партій, організацій, корпорацій), а власне українською журналістикою. Джерельною базою обрано журналістські матеріали на інформаційних ресурсах в інтернеті, які допомагають з'ясувати суть цього складного питання. Наукова методологія дослідження – це осмислення й науковий аналіз інформаційного та політичного контенту, порівняння й узагальнення, досягнуті з допомогою цитатної та графічної візуалізації. У процесі дослідження використано широку палітру думок щодо усвідомлення / неусвідомлення морально-етичного, професійного, фахового складників в утвердженні національної української журналістики в Україні. Виявлено й низку проблем, що випливають із пасивності та соціальної байдужості сучасних журналістів. Осмислення піднятої проблеми показало низку негативних системних явищ в інформаційному просторі України, що є результатом політичної маргіналізації та світоглядного релятивізму; цьому сприяли культурна, ментальна, історична спадщини, що постали внаслідок тривалого колоніального становища й численних катастроф. Підмічено й те, що нерідко домінує жага вислужитися перед політичними силами-спонсорами, перед медіавласниками-олігархами. Зроблено й основний висновок: допоки в професійному журналістському середовищі триватиме дискусія у форматі «Хто кращий? Кого слід покарати?», а не «Треба об'єднатися задля збереження й розбудови України», доти й наша держава, і наша журналістика будуть у небезпеці.

The position of modern catholic thinkers that protect traditional values and argue with postmodernists is revealed in the article. It is shown that the main attention of Christian philosophers and theologians is focused on the critics of postmodern deconstruction of the subject, relative values and senses and denial of grand narratives. It is demonstrated that postmodernism leads to moral relativism and makes unable not only traditional religion, but also a "secular religion" of human rights. Postmodernists criticize the "philosophia perrenis" thesis about the existence of inner self, hided from our sense organs. This inner self must be revealed and set free. According to postmodernism, such notions as subject, I, sense, universal value, absolute truth and others must be deconstructed as the atavism of metaphysical worldview. Postmodernists regard the process of self-forming to be absolute. The man himself as the subject is treated as impersonal stream of consciousness, mental continuum of thoughts, wishes, demands, and libido energies without semantic centre, hierarchy, the true or false interpretation. Instead of this the new image of chaotic rhizome is suggested. Rhizome has neither beginning, nor end, neither centre nor periphery. Postmodernists also reject the existence of a priori pure "I", the soul, the spirit as the immortal entity, the essence of the man. If there is no ideal selfness, then there is no the ideal of person, a moral and spiritual orienteer for achieving in one's life. So if this thesis is true, then it is hard to speak about universal sense of life for mankind. In the postmodern situation no one knows what the true and proper way of life is. No one can be convinced that something is the only true value, norm or task in life. The one who knows (or pretends that he knows) would be regarded as the totalitarian manipulator, forcing others to accept his point of view and encroaching on the freedom. Even the words right, wrong, should are associated with the discrimination and limitation of the rights and freedoms. No life strategy can be true as there is no concept of truth in postmodern epoch. Everything is true, nothing is true. Every alternative is possible. And even some laws of logic (for example, law of excluded middle) formulated by Aristotle can be broken. According to catholic thinkers the main tendency today is the replacement of grand narrative "the sense of life" by the small narrative such as for example lifestyle, status, fashion. The contemporary man are interested more in "how to do something" than "what for", "is there any sense?". As the result the man as the subject is being vanished in some impersonal structures such as language, economics, sexuality, unconsciousness etc. These ideas also can menace not only the traditional religion such as Christianity, but also the conception of human rights and democracy. The conception of dignity of man is deeply connected with the religious faith in the immortal soul. So the rejection of spiritual immortality leads to rejection of man's dignity. Both dignity and immortality are connected with the idea of transcendental God as the absolute super-person, ontological guarantee of sense, value, dignity, subjectivity and personhood. According to Christian dogma a man is created upon the image and likeness of God. So the moral task is to see behind the empirical face of neighbor the transcendental visage of God the creator and the possibility of eternal selfrealization and self-development in would-be life. If we reject this dimension, then we deny the dignity. If we say that "God is dead" then the metaphysical concept of the dignity is no more sustained and substantiated. Then we claim it useless and start to deal with the very empirical aspects of the man with all its disadvantages. Then we are helpless to establish some norm of humanity (humanness), nobleness, holiness, sinfulness. Then we can ask about the criteria, norms for estimating some events, facts. We conclude that nowadays in the epoch of postmodern the Nuremberg tribunal would be impossible to be hold. The verdict of tribunal about the crime against human now seems to be appealing to the grand narrative. If there is no human dignity, then there is no crime against this dignity. According to Graham Ward, the salvation of main worldview problem in the epoch of postmodern is based on specific anthropology that implies existential orientation and directivity toward God. When all scholastic arguments of God existence are not convincing, the only argument of religious man in his dialogue with atheist or agnostic is the existential experience. The Gospel's commandment "Blessed are the poor for they shall inherit the earth" remains the fundamental ethical and epistemological truth of Christianity. So it gives hopes for the future prospects of Christianity despite of all theoretical conclusions that proclaim post-metaphysical and post-Christian era. ; В статье освещено позицию современных католических мыслителей, которые отстаивают традиционные ценности и полемизируют с постмодернистами. Показано, что основное внимание христианских философов, бо- гословов сфокусировано на критике постмодернистской деконструкции субъекта, релятивизации универсальных смыслов и ценностей, а также преодолении метанарративов. Обосновано, что позиция постмодернизма приводит к моральному релятивизму и исключает не только традиционную религию, но и современную "светскую рели- гию" прав человека ; У статті висвітлено позицію сучасних католицьких мислителів, які відстоюють традиційні цінності і полемізують з постмодерністами. Показано, що основна увага християнських філософів, богословів сфокусована на критиці постмодерністської деконструкції суб'єкта, релятивізації універсальних смислів і цінностей та скасуванні метанаративів. Обґрунтовано, що позиція постмодернізму призводить до морального релятивізму й унеможливлює не лише традиційну релігію, а й сучасну "світську релігію" прав людини.

Introduction. The article is dedicated to the tolerance in interpersonal and interethnic relations on the background of the humanization of the community, search of effective methods combining individual and universal values. A pressing problem of our time is spreading of intolerance, radical attitudes in society as in Ukraine and in the world. The reasons for these trends are multifarious and complex: growing of inequalities in societies and their expressions such as unemployment and the absence of concrete life perspectives for young population, the increasing and permanent exposure to social media and life in a virtual world, the informational struggle for opinions and souls as well as the disappointments with existing democratic regimes. Purpose is to clarify the conditions for successful functioning of a tolerant outlook, realization of ideological content of humanism on the existential level, study the ability of personal restraint and prudence to maintain peace and tranquility in a global world, defining tolerance as a form of wisdom. Methods of studying а phenomenon of tolerance are the principles of Hippocrates, existential dialectic, сhristian ethics, critical rationalism, relativism and humanism. The main results of the study: the author established the varied nature of human interests and tried to resolve contradictions between them through agreement on the limits permitted (or patience) in accordance with the principles of human coexistence that everything is permissible – not prohibited, so in the statements and actions did not contain threats to health and dignity rights. The originality of the research containes in the draft ontological and epistemological justification of tolerance as a special type of meditation and spiritual life in the three realms of existence, creating logical and ethical grounds of such behaviors is fundamental objection intolerance as hopeless life and claims priority of human values as a promising commitment to integrity perfection, wisdom at all levels of human existence. The conclusions of the author are the following: allowable criteria and categorically prohibited acts are established as a result of public debate. They must determine the extent of liability for violations not only through moral condemnation, but also rightfully to deprive a person temptations of uncontrolled freedom.

The article presents the postanarchist conceptualization of radical politics. The methodology of this study was a critical analysis and use of historical and philosophical methods, the method of contextualism, the method of discursive analysis. In connection with the intensification of protest movements, including those aimed at combating the omnipotence of the state, the spread of the ideology of anti-globalization is growing theoretical interest in anarchism. Anarchism today is not the only political doctrine. This is a large family of like-minded people, united by hostility to uncontrolled power, distrust of the hierarchy and optimistic belief in the ability of ordinary people to control their lives and organize social relations on the basis of freedom, equality and solidarity. In the framework of the announced "anarchist turn", anarchism is manifested as the basis of radical policy in recent times. The theoretical foundations of modern anarchism remain poorly understood. Modern political radicalism is based on acertain philosophy, which in a new way substantiates the ideas and actions in the socio-political sphere, aimed at radical change of existing social institutions. This is a philosophy of action, struggle, protest. Postanarchism is seen as a new view of radical politics. The features of philosophical essentialism as thebasis of conceptual modeling in classical anarchism are formulated. Postanarchism is presented as aphilosophy that avoids essentialism, its tools are analyzed. The connection between the left movement of the 1960s and modern post-capitalist movements is analyzed. Political theory here is further developed, ceases to be abstract, filled with human meaning. Within the framework of the "anarchist turn" there is agradual destruction of the main stereotypes or narratives about anarchism (about its theoretical insolvency, unscientificity, utopianism) formed over many years in literature and public opinion. It is proved that the theory of anarchism is constantly evolving and updated over time in order to find solutions to acute social, political and economic problems. The author sees the prospects of post-anarchism in its political philosophy, which has certain values. In the modern era, such aphilosophy was supplanted by positivist political science in theory and for the triumph of moral nihilism and relativism in practice. The obtained results allow us to find out what distinguishes modern anarchism as a movement and philosophy from the left movements of the past and the features of the theoretical language of description of the modern protest movement. ; У статті представлено постанархістську концептуалізацію радикальної політики. Методологією дослідження став критичний аналіз і використання історико-філософських методів, метод контекстуалізму, метод дискурсивного аналізу. У зв'язку з активізацією протестних рухів, зокрема спрямованих на боротьбу зі всевладдям держави, поширенням ідеології антиглобалізму зростає теоретичний інтерес до анархізму. Анархізм сьогодні не є єдиною політичною доктриною. Це велика сім'я однодумців, яких об'єднує ворожість щодо непідконтрольної влади, недовіра до ієрархії і оптимістична віра в здатність простих людей контролювати своє життя та організовувати соціальні відносини на основі свободи, рівності й солідарності. У рамках оголошеного «анархістського повороту» анархізм маніфестується як підґрунтя радикальної політики останніх часів. Теоретичні основи сучасного анархізму залишаються малодослідженими. Сучасний політичний радикалізм опирається на певну філософію, яка по-новому обґрунтовує ідеї і дії в соціально-політичній сфері, спрямовані на докорінну зміну існуючих суспільних інститутів. Це філософія дії, боротьби, протесту. Постанархізм у статті розглянуто як новий погляд на радикальну політику. Сформульовано особливості філософського есенціалізму як базису концептуального моделювання в класичному анархізм. Постанархізм представлений як філософія, яка уникає есенціалізму, проаналізовано її інструментарій. Проаналізовано зв'язок між лівим рухом 1960-хрр. і сучасними посткапіталістичними рухами. Політична теорія тут отримує подальший розвиток, перестає бути абстрактною, наповнюється людським змістом. У рамках «анархістського повороту» відбувається поступове руйнування сформованих за багато років у літературі та громадській думці основних стереотипів або наративів щодо анархізму (про його теоретичну неспроможність, ненауковість, утопізм). Доведено, що теорія анархізму постійно розвивається й оновлюється з метою знайти рішення гострих соціальних, політичних і економічних проблем. Перспективність постанархізму автор бачить у його філософічності, тобто політичній філософії, що лежить у його підґрунті та є непозбавленою цінностей. В епоху модерну така філософія була витіснена позитивістською політичною наукою в теорії, що призвело, на думку деяких фахівців, до торжества морального нігілізму й релятивізму на практиці. Отримані результати дозволяють з'ясувати, що відрізняє сучасний анархізм як рух і філософію від лівих рухів минулого, а також встановити особливості теоретичної мови опису сучасного протестного руху.

It is shown that there is essence transformation of concept of freedom and responsibility in informative society. It is shown, that the modern stage of development of civilization is characterized by destruction of cultural traditions, devaluation of the national valued systems and lining up the new on a base values of the western world, and also by the global crisis of responsibility.It is shown that as the basic circulated models come forward: society of consumption, mass culture, freedom in the western understanding, modernisation of western type as vector only faithful development of any public system. These reference-points are translated and fastened through the channels of mass communication. Together with them new axiological reference-points, as that pluralism, nihilizm and relativism, come forward in relations, are translated, that, in turn, results in the innermost crisis of all types of responsibility. Thus, the modern stage of development of society is characterized deeply by contradictory tendencies in the field of politics, economy, culture, that shows up in the crisis of responsibility. Attention actualized on that all these processes require a serious scientific comprehension and analysis of the systems, sent to the exposure of specific features of this phenomenon for making of algorithm of actions, assisting a removal or even softening of existent contradictions.It is underlined that the virtualization of society can become reason of displacing of frames of society, that appeals to the crisis of political and ethic responsibility and requires the serious going near development of complex of measures, from one side, on informatively-psychological defense of personality, and, with other, on securing of all frames of society for an intergovernmental level.It is shown that on this stage of forming of culture of informative society of contradiction in a culture generated the system crisis of responsibility: ethic, political, economic, both on individual and on collective levels. In informative society, restructuring of cultural space caused transformation of cultural values. Now freedom becomes an attempt finally to break off with dependence on society, orientation on the extreme degree of individual desires and necessities, by absence of some responsibility before society. Humanity searches methods, how to attain all greater freedom, taking off traditional embargoes, renouncing an attempt to stick somebody's will and what that was not authorities. Freedom becomes an end in itself. She accepts different forms: from freedom of speech, allowing to use an unnormative vocabulary in the spoken and writing language to taking off an embargo on doing drug and legalization of same-sex marriages. Such display of freedom serves reason of serious social contradictions.It is underlined that freedom of choice is unthinkable without responsibility for the consequences of the accomplished elections: by individuals, groups of people, including, as nations, people, nationalities, operating by means of frames of society and social educations, the top of that are the states, their unions and international institutes, creating norms, rules, orders and limitations for any world legal subject. Complete freedom can not be: under no circumstances, and not under what circumstances and than higher level of knowledge of people about the place and role in the world, the possible limits of freedom and absence of freedom become more determined, their veritable sense is opened and a value is grasped. Collective freedom and complementary absence of freedom, I am not that another, as objective and that is why immutable knowledge of associations of people about the maximum borders of the safe existence, the following exposes infinite possibilities of common to all mankind development.It is shown that over globalization, as concomitant to informatively-technological revolution process, brings to globalization of irresponsible behavior, and also to globalization of consequences of such irresponsibility. At existent contradictions and conflicts becomes obvious, that global irresponsibility becomes not only a threat to the individuals or task forces, but to all frames of society, and also planet on the whole. Authorial position is grounded, that the degree of responsibility must be straight proportional to possibilities (first of all technical) of society, that society must revise the system of moral values, produce the mechanisms of defense, that principle of responsibility will be the basis of. This principle must imply maximization of all kinds and levels of responsibility, and also, taking into account interdependence of all elements of society and dependence of nature from the actions of man, making of intergovernmental ethic conception that would predetermine transformation of economic, political and legal relations. ; Показано, что в информационном обществе наблюдается сущностная трансформация понятия свободы и ответственности. Обосновывается, что благодаря специфическим виртуальным характеристикам информационного общества социальные субъекты получают уникальные возможности для реализации личной свободы, которые в определенной степени могут вступать в противоречие с ответственностью. ; Показано, що в інформаційному суспільстві спостерігається сутнісна трансформація поняття свободи й відповідальності. Обґрунтовується, що завдяки специфічним віртуальним характеристикам інформаційного суспільства соціальні суб'єкти отримують унікальні можливості для реалізації особистої свободи, які певною мірою можуть заходити у суперечність із відповідальністю.

It is shown that there is essence transformation of concept of freedom and responsibility in informative society. It is shown, that the modern stage of development of civilization is characterized by destruction of cultural traditions, devaluation of the national valued systems and lining up the new on a base values of the western world, and also by the global crisis of responsibility.It is shown that as the basic circulated models come forward: society of consumption, mass culture, freedom in the western understanding, modernisation of western type as vector only faithful development of any public system. These reference-points are translated and fastened through the channels of mass communication. Together with them new axiological reference-points, as that pluralism, nihilizm and relativism, come forward in relations, are translated, that, in turn, results in the innermost crisis of all types of responsibility. Thus, the modern stage of development of society is characterized deeply by contradictory tendencies in the field of politics, economy, culture, that shows up in the crisis of responsibility. Attention actualized on that all these processes require a serious scientific comprehension and analysis of the systems, sent to the exposure of specific features of this phenomenon for making of algorithm of actions, assisting a removal or even softening of existent contradictions.It is underlined that the virtualization of society can become reason of displacing of frames of society, that appeals to the crisis of political and ethic responsibility and requires the serious going near development of complex of measures, from one side, on informatively-psychological defense of personality, and, with other, on securing of all frames of society for an intergovernmental level.It is shown that on this stage of forming of culture of informative society of contradiction in a culture generated the system crisis of responsibility: ethic, political, economic, both on individual and on collective levels. In informative society, restructuring of cultural space caused transformation of cultural values. Now freedom becomes an attempt finally to break off with dependence on society, orientation on the extreme degree of individual desires and necessities, by absence of some responsibility before society. Humanity searches methods, how to attain all greater freedom, taking off traditional embargoes, renouncing an attempt to stick somebody's will and what that was not authorities. Freedom becomes an end in itself. She accepts different forms: from freedom of speech, allowing to use an unnormative vocabulary in the spoken and writing language to taking off an embargo on doing drug and legalization of same-sex marriages. Such display of freedom serves reason of serious social contradictions.It is underlined that freedom of choice is unthinkable without responsibility for the consequences of the accomplished elections: by individuals, groups of people, including, as nations, people, nationalities, operating by means of frames of society and social educations, the top of that are the states, their unions and international institutes, creating norms, rules, orders and limitations for any world legal subject. Complete freedom can not be: under no circumstances, and not under what circumstances and than higher level of knowledge of people about the place and role in the world, the possible limits of freedom and absence of freedom become more determined, their veritable sense is opened and a value is grasped. Collective freedom and complementary absence of freedom, I am not that another, as objective and that is why immutable knowledge of associations of people about the maximum borders of the safe existence, the following exposes infinite possibilities of common to all mankind development.It is shown that over globalization, as concomitant to informatively-technological revolution process, brings to globalization of irresponsible behavior, and also to globalization of consequences of such irresponsibility. At existent contradictions and conflicts becomes obvious, that global irresponsibility becomes not only a threat to the individuals or task forces, but to all frames of society, and also planet on the whole. Authorial position is grounded, that the degree of responsibility must be straight proportional to possibilities (first of all technical) of society, that society must revise the system of moral values, produce the mechanisms of defense, that principle of responsibility will be the basis of. This principle must imply maximization of all kinds and levels of responsibility, and also, taking into account interdependence of all elements of society and dependence of nature from the actions of man, making of intergovernmental ethic conception that would predetermine transformation of economic, political and legal relations. ; Показано, что в информационном обществе наблюдается сущностная трансформация понятия свободы и ответственности. Обосновывается, что благодаря специфическим виртуальным характеристикам информационного общества социальные субъекты получают уникальные возможности для реализации личной свободы, которые в определенной степени могут вступать в противоречие с ответственностью. ; Показано, що в інформаційному суспільстві спостерігається сутнісна трансформація поняття свободи й відповідальності. Обґрунтовується, що завдяки специфічним віртуальним характеристикам інформаційного суспільства соціальні суб'єкти отримують унікальні можливості для реалізації особистої свободи, які певною мірою можуть заходити у суперечність із відповідальністю.