DISCOURSE NON-CLASSICAL PHILOSOPHICAL PARADIGMS ; НЕКЛАССИЧЕСКИЙ ДИСКУРС ФИЛОСОФСКОЙ ПАРАДИГМЫ ; НЕКЛАСИЧНИЙ ДИСКУРС ФІЛОСОФСЬКОЇ ПАРАДИГМИ
The current state of philosophizingis reflected by the level of distrust of the society to philosophy, starting from students and ending with government officials. However, permanent crisis of fundamental philosophy includes new opportunities, new search activity, new ideas that are able to reformat «the philosophical field». The aim of the study is the analysis and conceptualization of elements of «non-classicality». The object of our study is internal philosophical processes that shape modern non-classical philosophical perspectives. The subject of the analysis is search for fundamentally interconnected structural elements that create the conditions for non-classical paradigm of discourse philosophizing. From the historical and philosophical points of view, early Christianity was formed as a conscious ontological opposition to ancient metaphysics, resulting in formation of non-classical ontology. Elements of non-classical epistemology have feory as methodology of ethical and aesthetic transformationas its core. From the mid-nineteenth century and throughout the twentieth century various forms of non-classical social philosophystarted to appear. The end of XX – beginning of XXI centuries is the crisis of philosophical anthropologism, which started the formation of various forms of non-classical anthropology (synergetic anthropology). The conclusion of the study is the need for synthesis and conceptualization of non-classical approaches including both philosophy and science in general, making it necessary to form a complex but coherent system of non-classical thinking. According to the author, it will allow not only to finally overcome the crisis of classical philosophy and «Death of Philosophy», but also identify strategic directions and future development of modern philosophy. ; Элементы неклассичности, что начали методологически формироваться в период латентного философского кризиса ХІХ ст., завершились полным отрицанием фундаментальной философии как таковой в конце в ХХ век. В результате сформировалась странная и даже парадоксальная ситуация индеферентногоотношения к любой философии не только со стороны массового сознания, но и со стороны интеллектуальной элиты. Автор обращает внимание на то, что на периферии классической философии формировались элементы неклассической философской парадигмы, несущие в себе эвристические возможности формирования структурно целостного неклассического философского дискурса. Созрела внутренне философская необходимость в формировании неклассического философствования как целостной, но одновременно открытой системы. Именно элементы неклассического философствования требуют системного оформления в процессе творческого синтеза, чтозакладывает новые теоретические основы как для формирования нового аксиологического и интел лектуального статуса философии в обществе, так и для эффективного решения стратегических цивилизационных задач. ; Елементи некласичності, що почали методологічно формуватися в період латентної філософської кризи ХІХ завершилися тотальним запереченням фундаментальної філософії як такої в кінці в ХХ століття. В результаті сформувалась дивна і навіть парадоксальна ситуація індиферентного ставлення до будь-якої філософії не тільки з боку масової свідомості, але й з боку інтелектуальної еліти. Автор звертає увагу на те, що на периферії класичної філософії формувались елементи некласичної філософської парадигми, що несуть в собі евристичні можливості формування структурно цілісного некласичного філософського дискурсу. Визріла внутрішньо філософська необхідність у формуванні некласичного філософствування як цілісної, але водночас відкритої системи. Саме елементи некласичного філософствування вимагають системного оформлення в процесі творчого синтезу, що закладає нові теоретичні засади як для формування нового аксіологічного та інтелектуального статусу філософії в суспільстві, так і для ефективного вирішення стратегічних цивілізаційних завдань.
