Suchergebnisse

У статті виявлено, що сучасно політична опозиція має декілька груп серед яких виділяються "стара" частина так звана пострадянська представлена Г. Зюгановим, В. Жириновським тощо. Тобто ті постаті, які скоріше грають роль опозиції за правилами, які визначає партія влади. Молоде крило опозиціонерів, в якому постійно відбувається суперництво серед лідерів за право очолити рух і мати підтримку більшості електорату. Важливо розуміти, що окремо в опозиції Росії представлені ультраправі та радикальні течії, які позиціонують себе як об'єднувачі земель в єдину "Велику Русь". Але простежуючи організовані і проведені акції непокори з боку опозиційних сил, чітко простежується їх неефективність, діюча при владі політична еліта завжди на крок попереду, навіть коли застосовує силові методи для протидії мирним зібранням. ; It has been shown in the article that the modern political opposition has several groups, among which outstands the "old" part, so-called post-Soviet opposition, represented by G. Zyuganov, V. Zhirinovsky and others. They are political figures who rather play the role of the opposition and act clearly according to the rules that are determined by the party of power. The young generation of the opposition is characterized by constant rivalry among the leaders for the right to lead the movement and to have the support of the majority of the electorate. It is important to understand that the ultra-right and radical groups are represented separately in the opposition of Russia, they position themselves as unifiers of the lands in a single "Great Rus".

The article reveals the trends in the development of political parties; some perspectives of research have been singled out and analyzed, each of which corresponds to the ideas of modern political parties, namely the latest trends in the evolution of parties, which are a combination of social democratic, liberal and conservative elements in policy documents; in breaking the connection between the party preferences of different groups of voters, their voting for certain parties and the socio-class position of individuals; in the transformation of parties from social and class organizations into "people's parties" or "parties for all"; in the uncertainty and instability of the social base of the parties; in the transition of voters from one party to another, the growing number of "independent" ("autonomous") voters; in the phenomenon of "negative voting"; in the growing influence of new social movements and economic parties; in increasing the role and influence of the media on socio-political processes. It is proved that at the present stage there are three trends in the development of political parties. The first is related to the transfer of the generally accepted functions of political parties to public organizations, which created new challenges for them; the second trend concerns the duality of political parties, which on the one hand is that the modern political party does not reflect civic life, it rather legalizes the will of citizens to solve their own problems, and on the other hand, the modern political party is a "promoter" of social political problems. The third trend concerns the ideological crisis. Despite all these trends, it is emphasized that it is impossible to imagine a modern world without political parties, as the implementation and creation of democratic institutions by political parties helps to overcome crises in the country. ; У статті розкрито тенденції розвитку політичних партій; виокремлено та проаналізовано деякі ракурси дослідження, кожен з яких співвідноситься з уявленнями про сучасні політичні партії, а саме, що стосується новітніх тенденцій в еволюції партій, які полягають у поєднанні соціал-демократичних, ліберальних і консервативних елементів в програмних документах; у порушенні зв'язку між партійними вподобаннями різних груп виборців, їх голосуванням за певні партії та соціально-класовим становищем індивідів; у перетворенні партій з соціально-класових організацій в «народні партії» або «партії для всіх»; у невизначеності та нестійкості соціальної бази партій; у переходах виборців від одних партій до інших, зростанні числа «незалежних» («автономних») виборців; у феномені «негативного голосування»; у зростанні впливу нових соціальних рухів та економічних партій; у збільшенні ролі і впливу засобів масової інформації на суспільно-політичні процеси. З'ясовано етапи формування та функції партій сучасного типу при цьому наголошено, що сьогодні еволюція партій здійснюється двома шляхами, а саме за допомогою формування універсальних партій та створення партій «нової хвилі». Так, перший шлях в основному орієнтується на успіх серед електорату, що забезпечує дорогу до влади, ресурсів, а другий партії «нової хвилі» утворюються на основі розвитку повних соціальних рухів. Доведено, що на сучасному етапі існує три тенденції розвитку політичних партій. Перша, пов'язана з переходом загальноприйнятих функцій політичних партій до громадських організацій, що створило нові виклики для них; друга тенденція стосується дуальності політичних партій, що з одного боку, виражається у тому, що сучасна політична партія не віддзеркалює громадянське життя, вона швидше легалізує волю громадян щодо самостійного вирішення власних проблем, а з іншого боку, сучасна політична партія є «популяризатором» соціально-політичних проблем. Третя ж тенденція стосується ідеологічної кризи. Незважаючи на всі ці тенденції, наголошено на тому, що уявити сучасний світ без політичних партій неможливо, оскільки здійснення і створення політичними партіями демократичних інституцій сприяє подоланню кризових ситуацій в державі. ; У статті розкрито тенденції розвитку політичних партій; виокремлено та проаналізовано деякі ракурси дослідження, кожен з яких співвідноситься з уявленнями про сучасні політичні партії, а саме, що стосується новітніх тенденцій в еволюції партій, які полягають у поєднанні соціал-демократичних, ліберальних і консервативних елементів в програмних документах; у порушенні зв'язку між партійними вподобаннями різних груп виборців, їх голосуванням за певні партії та соціально-класовим становищем індивідів; у перетворенні партій з соціально-класових організацій в «народні партії» або «партії для всіх»; у невизначеності та нестійкості соціальної бази партій; у переходах виборців від одних партій до інших, зростанні числа «незалежних» («автономних») виборців; у феномені «негативного голосування»; у зростанні впливу нових соціальних рухів та економічних партій; у збільшенні ролі і впливу засобів масової інформації на суспільно-політичні процеси. З'ясовано етапи формування та функції партій сучасного типу при цьому наголошено, що сьогодні еволюція партій здійснюється двома шляхами, а саме за допомогою формування універсальних партій та створення партій «нової хвилі». Так, перший шлях в основному орієнтується на успіх серед електорату, що забезпечує дорогу до влади, ресурсів, а другий партії «нової хвилі» утворюються на основі розвитку повних соціальних рухів. Доведено, що на сучасному етапі існує три тенденції розвитку політичних партій. Перша, пов'язана з переходом загальноприйнятих функцій політичних партій до громадських організацій, що створило нові виклики для них; друга тенденція стосується дуальності політичних партій, що з одного боку, виражається у тому, що сучасна політична партія не віддзеркалює громадянське життя, вона швидше легалізує волю громадян щодо самостійного вирішення власних проблем, а з іншого боку, сучасна політична партія є «популяризатором» соціально-політичних проблем. Третя ж тенденція стосується ідеологічної кризи. Незважаючи на всі ці тенденції, наголошено на тому, що уявити сучасний світ без політичних партій неможливо, оскільки здійснення і створення політичними партіями демократичних інституцій сприяє подоланню кризових ситуацій в державі.

The article analyzes the political and legal principles of state funding for political parties in Ukraine, in particular, the development of the legislative framework governing the provision and use of state budget funds by political parties in Ukraine. The current Ukrainian legislation on financing of political parties is considered, the amounts of financing are given, the evaluations of politicians and experts on the volume of financing and the principles of selection of political parties entitled to state financing of their activity are given. For comparison, examples of state funding for political parties in other countries are grouped into three systems, where only those parties that did not enter the national parliament, who received and are funded in proportion to the mandates received, and those who participated in the elections are funded.Budget expenditures by political parties are analyzed and their efficiency is measured. Most political parties spent budgetary funds on advocacy, cell retention, wages for workers, office rents, and material costs. There was practically no political funding for the political parties to improve the ideological component of the party's activities, to develop programs, strategies, party policies, and no funds were allocated for research, including sociological ones.The results of the elections to the Verkhovna Rada of Ukraine in 2019 and the response of civil society to the activities of those political parties eligible for public funding were considered, as a result of which the petition was submitted to the President of Ukraine and changes were made to the legislation that lists the parties entitled to state funding. funding, was limited to only those who won the election. Conclusions and recommendations for further improvement of legislation in the field of financing the activities of political parties in Ukraine are offered. ; У статті проаналізовані політико-правові засади державного фінансування політичних партій в Україні, зокрема наведений розвиток законодавчої бази, яким регулюються надання та використання коштів державного бюджету політичними партіями в Україні. Розглянуте чинне українське законодавство щодо фінансування політичних партій, зазначені обсяги фінансування, наведені оцінки політиків та експертів щодо обсягів фінансування та принципів відбору політичних партій, які мають право на державне фінансування своєї діяльності. Для порівняння наведені приклади державного фінансування політичних партій інших країн, які згруповані у три системи, коли фінансуються тільки ті партії, які не потрапили до національного парламенту, які потрапили та фінансуються пропорційно отриманим мандатам, та ті, які взяли участь у виборах.Проаналізовані витрати бюджетних коштів політичними партіями та виміряна ефективність їх використання. Найбільше політичні партії витрачали бюджетні кошти на пропаганду, утримання осередків, заробітну плату для працівників, оренду офісів та несли матеріальні витрати. Практично не фінансувалось державним коштом політичними партіями вдосконалення ідеологічної складової частини діяльності партії, розроблення програм, стратегій, політик партій, не виділялися кошти на дослідження, зокрема соціологічні.Розглянуто результати позачергових виборів до Верховної Ради України 2019 року та реакцію громадянського суспільства на діяльність тих політичних партій, які отримували право на державне фінансування, унаслідок чого була підтримана петиція до Президента України та внесені зміни до законодавства, яким перелік партій, що мають право на державне фінансування, був обмежений лише тими, які перемогли на виборах. Запропоновані висновки і рекомендації щодо подальшого вдосконалення законодавства у сфері фінансування діяльності політичних партій в Україні.

The article analyzes the political and legal principles of state funding for political parties in Ukraine, in particular, the development of the legislative framework governing the provision and use of state budget funds by political parties in Ukraine. The current Ukrainian legislation on financing of political parties is considered, the amounts of financing are given, the evaluations of politicians and experts on the volume of financing and the principles of selection of political parties entitled to state financing of their activity are given. For comparison, examples of state funding for political parties in other countries are grouped into three systems, where only those parties that did not enter the national parliament, who received and are funded in proportion to the mandates received, and those who participated in the elections are funded.Budget expenditures by political parties are analyzed and their efficiency is measured. Most political parties spent budgetary funds on advocacy, cell retention, wages for workers, office rents, and material costs. There was practically no political funding for the political parties to improve the ideological component of the party's activities, to develop programs, strategies, party policies, and no funds were allocated for research, including sociological ones.The results of the elections to the Verkhovna Rada of Ukraine in 2019 and the response of civil society to the activities of those political parties eligible for public funding were considered, as a result of which the petition was submitted to the President of Ukraine and changes were made to the legislation that lists the parties entitled to state funding. funding, was limited to only those who won the election. Conclusions and recommendations for further improvement of legislation in the field of financing the activities of political parties in Ukraine are offered. ; У статті проаналізовані політико-правові засади державного фінансування політичних партій в Україні, зокрема наведений розвиток законодавчої бази, яким регулюються надання та використання коштів державного бюджету політичними партіями в Україні. Розглянуте чинне українське законодавство щодо фінансування політичних партій, зазначені обсяги фінансування, наведені оцінки політиків та експертів щодо обсягів фінансування та принципів відбору політичних партій, які мають право на державне фінансування своєї діяльності. Для порівняння наведені приклади державного фінансування політичних партій інших країн, які згруповані у три системи, коли фінансуються тільки ті партії, які не потрапили до національного парламенту, які потрапили та фінансуються пропорційно отриманим мандатам, та ті, які взяли участь у виборах.Проаналізовані витрати бюджетних коштів політичними партіями та виміряна ефективність їх використання. Найбільше політичні партії витрачали бюджетні кошти на пропаганду, утримання осередків, заробітну плату для працівників, оренду офісів та несли матеріальні витрати. Практично не фінансувалось державним коштом політичними партіями вдосконалення ідеологічної складової частини діяльності партії, розроблення програм, стратегій, політик партій, не виділялися кошти на дослідження, зокрема соціологічні.Розглянуто результати позачергових виборів до Верховної Ради України 2019 року та реакцію громадянського суспільства на діяльність тих політичних партій, які отримували право на державне фінансування, унаслідок чого була підтримана петиція до Президента України та внесені зміни до законодавства, яким перелік партій, що мають право на державне фінансування, був обмежений лише тими, які перемогли на виборах. Запропоновані висновки і рекомендації щодо подальшого вдосконалення законодавства у сфері фінансування діяльності політичних партій в Україні.

The role of political parties in the political process is revealed. The duration of the functioning of political parties as important subjects in politics allows to clarify their specificity and to highlight a number of significant stages in their formation. It is concluded that the formation of the prerequisites for the establishment of political parties is associated with the presence of unresolved problems in society. On the one hand, some people experience discontent with the existing situation, and on the other, there are leaders who are able to capture this discontent and give it the desired direction and to create a political party. ; Раскрывается роль политических партий в политическом процессе. Продолжительность функционирования политических партий, как важных субъектов политики, позволяет уточнить их специфику и выделить ряд сущностных этапов в их становлении. Делается вывод, что формирование предпосылок создания политических партий, связанные с наличием нерешенных проблем в обществе. С одной стороны, часть людей испытывает недовольство существующим положением, а с другой, появляются лидеры, которые способны уловить это недовольство и предоставить ему нужное направление и создать политическую партию. ; Розкривається роль політичних партій у політичному процесі. Тривалість функціонування політичних партій, як важливих суб'єктів політики, дозволяє уточнити їх специфіку та виділити ряд сутнісних етапів у їх становленні. Робиться висновок, що формування передумов створення політичних партій, пов'язані із наявністю нерозв'язаних проблем в суспільстві. З одного боку, частина людей відчуває невдоволення існуючим станом, а з іншого, з'являються лідери, які здатні вловити це невдоволення і надати йому потрібне спрямування та створити політичну партію.

The role of political parties in the political process is revealed. The duration of the functioning of political parties as important subjects in politics allows to clarify their specificity and to highlight a number of significant stages in their formation. It is concluded that the formation of the prerequisites for the establishment of political parties is associated with the presence of unresolved problems in society. On the one hand, some people experience discontent with the existing situation, and on the other, there are leaders who are able to capture this discontent and give it the desired direction and to create a political party. ; Раскрывается роль политических партий в политическом процессе. Продолжительность функционирования политических партий, как важных субъектов политики, позволяет уточнить их специфику и выделить ряд сущностных этапов в их становлении. Делается вывод, что формирование предпосылок создания политических партий, связанные с наличием нерешенных проблем в обществе. С одной стороны, часть людей испытывает недовольство существующим положением, а с другой, появляются лидеры, которые способны уловить это недовольство и предоставить ему нужное направление и создать политическую партию. ; Розкривається роль політичних партій у політичному процесі. Тривалість функціонування політичних партій, як важливих суб'єктів політики, дозволяє уточнити їх специфіку та виділити ряд сутнісних етапів у їх становленні. Робиться висновок, що формування передумов створення політичних партій, пов'язані із наявністю нерозв'язаних проблем в суспільстві. З одного боку, частина людей відчуває невдоволення існуючим станом, а з іншого, з'являються лідери, які здатні вловити це невдоволення і надати йому потрібне спрямування та створити політичну партію.

The article explains that the party system in Ukraine is formal. Analyzes the extent of the problem, examines the role of political parties in society and the political system of Ukraine, identified factors, confirming the formality of the party system in Ukraine. It is shown that the introduction of a proportional electoral system gave political parties the status of the main participants in the electoral process, representing the interests of all social groups in society. However, actually, the party continued to be the spokesman of interests of oligarchic groups.Key words: political parties, party system, the formality of the party system, democracy, reform. ; У статті обґрунтовується, що партії як політичний інститут демократії в Україні мають формальний характер. Аналізується ступінь розробленості проблеми, розглядається роль політичних партій у суспільстві та політичній системі України, виявляються чинники, що підтверджують формальність партійної системи в Україні. Показано, що впровадження пропорційної виборчої системи надало політичним партіям статус основних учасників виборчого процесу, що представляють інтереси всіх соціальних груп суспільства. Однак, насправді, партії продовжують залишатися виразником інтересів фінансово-олігархічних груп.Ключові слова: політичні партії, партійна система, формальність партійної системи, демократія, реформи.

The article considers reflection of the national issue in the election programs of political parties of parliamentary elections 2012. It is underlined that ethnopolitical aspects take important part at the multinational states formation. This is the topicality of the researched theme in the condition of formation of government.It is noticed that balanced and correctly-formulated party offers concerning national question solving leads to society consolidation and forms appropriate attitude of their citizens to political parties. The author had a purpose to identify the specific reflection of the priorities of ethnopolitical development of Ukraine in the election programs of political parties of the parliamentary elections 2012. The specific character of ethnic orientations of modern Ukrainian political parties were presented generalizing and analyzed. The political parties were divided for positions of ethnopolitical orientations, which is declared in their election programs by author: parties can assist to consolidation of political nation of the Ukrainian people or parties can intensity the ethnic conflicts and processes of disintegration. The national issues of political parties were analyzed concerning their amount and place in the election programs of political parties. Themes of national unity of Ukrainian society and the language issue are the most popular aspects of national policy in the party programs. The realized analysis of the Ukrainian political parties concerning main problems and perspectives ethnopolitical developments of Ukrainian society allows to confirm that the election programs are a method of political fight, which is used for the reason to reinforce position of political party for fight of the constituents voice to influence upon structures authorities and institutes. The analysis of the ethnopolitical elements of party programs on the parliamentary elections in Ukraine 2012 allows to confirm that all political parties have understood the danger politicization of ethnicity, which are the basis of national (especially language and regional) problems in its political activity between election to avoid the realization of position, proclaimed during the election campaign. The conclusions about the instrumentality of ideas of ethnopolitical developments in their election programs of parties are presented. ; Розглянуто відображення національного питання в передвиборчих програмах політичних партій – учасників парламентських виборів 2012 року. Узагальнено та проаналізовано специфіку етнополітичних орієнтацій сучасних українських політичних партій.

The article characterized the typology of political parties in transitional societies. The author notes that typology parties in transitional societies depends on the characteristics of their development. In this article the typolohitszatsiya G. Kitchelta, K. Dzhanda, R. Hunter. Characterizes the main types of political parties in Ukraine. It is noted that these types are extensive and cartel party. It is concluded that different generations of political parties in Ukraine and the specifics of their education. Keywords: party, party system, party system in Ukraine, catch-all parties, cartel party, staff party. ; Проаналізовано особливості типології політичних партій у перехідних суспільствах, у тому числі типологіцзація Г. Кітчельта, К. Джанди, Р. Гантера. Охарактеризовано головні типи політичних партій в Україні, специфіку їхнього утворення. Ключові слова: партія, партійна система, партійна система України, всеохоплюючі партії, картельні партії, кадрові партії.

A comprehensive analysis of the political discourse is carried out, which concerns the featuresof the functioning of political parties in Ukraine. Attention is focused on the fact that, like any discursiveinteraction, political discourse not only reflects existing ideas about the current state of developmentof political parties and the party system. Political discourse also creates and changes them, since it isin the process of interaction that citizens analyse, perceive or reject the views of other citizens,respectively transforming those that were previously held. It is found out that in contrast to politicaldiscussions about specific political problems that political parties face in their activities, political discourseincludes not only rational statements, but also emotional ones.It is proved that political discourse covers all broadcasting of the political sphere. That is, all discursive actsthat take place in political institutions with the participation of subjects of political interaction, inparticular, political leaders and representatives of political parties. It is determined that the most commonforms of political discourse are public speeches by leaders of political forces, parliamentary debates,discussion of party and election programs. An important component of political discourse is speech actsthat are on the verge of politics and mass communication, such as press conferences, presentations ofpolitical programs, placement of campaign materials in the media and discussions of party speakers onradio, television and social networks. It is noted that political parties should actively involve citizens indiscussions in social networks. It is proved that the lack of proper communication with citizens via Internetresources reduces the ability to convey the necessary information to voters.It was found out that we can study political competition of parties through political discourse, which isable to act as an effective resource (pro-government or opposition parties), constructing and drawingcertain outlines of political reality, and which is able to legitimize certain subjects of politics. In politicaldiscourse, a certain conditional reality is constructed, which claims to become a political practice. In otherwords, the discussion between political parties on the "democracy-authoritarianism" dichotomy maycreate new rules of the game in the political process.A democratic society not only declares, but also actually guarantees the rights and fundamental freedomsof citizens. Political parties are important elements of the socio-political structure of society and areimportant subjects of the political process. In democratic countries, they assume important socialfunctions, while becoming an integral part of society. Political discourse makes it possible to find out therole of political parties in political processes and makes it necessary to form new approaches to the studyof their activities. ; Здійснено комплексний аналіз політичного дискурсу, який стосується особливостей функціонування політичних партій вУкраїні. Акцентовано увагу натому, що як і будь-яка дискурсивна взаємодія, політичний дискурс нелише відбиває чинні уявлення про сучасний стан розвитку політичних партій та партійної системи, а й творить та змінює їх, оскільки саме впроцесі взаємодії громадяни аналізують, сприймають або відкидають уявлення інших громадян, відповідно трансформуючи ті, яких дотримувалися раніше. З'ясовано, що навідміну від політичних дискусій щодо конкретних політичних проблем зяким стикаються усвоїй діяльності політичні партії дополітичного дискурсу належать нетільки раціональні висловлювання, а й емоційні. Обґрунтовано, що політичний дискурс охоплює усе мовлення політичної сфери, тобто всі дискурсивні акти, що відбуваються вполітичних інституціях заучастю суб'єктів здійснюваної взаємодії, зокрема політичних лідерів та представників політичних партій. Визначено, що найпоширенішими формами політичного дискурсу є публічні промови лідерів політичних сил, парламентські дебати, обговорення партійних та виборчих програм. Важливу складову політичного дискурсу складають мовленнєві акти, які розташовані намежі політики та засобів масової комунікації, як-от прес-конференції, презентації політичних програм, розміщення агітаційних матеріалів уЗМІ та дискусії партійних спікерів нарадіо, телебаченні та усоціальних мережах. Зазначено, що політичні партії мають активніше залучати громадян додискусії та обговорення усоціальних мережах. Обґрунтовано, що відсутність належної комунікації згромадянами через Інтернет ресурси, знижує можливості донесення потрібної інформації виборцям. З'ясовано, що політичну конкуренцію партій можемо вивчати через політичний дискурс, котрий спроможний виступати дієвим ресурсом (провладних чи опозиційних партій), конструюючи й змальовуючи певні обриси політичної реальності, і який здатний здійснювати легітимацію тих чи інших суб'єктів політики. У політичному дискурсі конструюється певна умовна реальність, якапретендує стати політичною практикою. Іншими словами, через дискусію між політичними партіями щодо дихотомії «демократія–авторитаризм» уполітичному процесі можуть створюватися нові правила гри. Демократичне суспільство нелише декларує, але й реально гарантує права й основні свободи громадян. Політичні партії виступають важливими елементами соціально-політичної конструкції суспільства та є важливими суб'єктами політичного процесу. В демократичних країнах вони перебирають насебе важливі суспільні функції, перетворюючись при цьому наневід'ємний елемент суспільства. Політичний дискурс дозволяє з'ясувати роль політичних партій уполітичних процесах та змушує донеобхідності формування нових підходів увивченні їх діяльності.

A comprehensive analysis of the political discourse is carried out, which concerns the featuresof the functioning of political parties in Ukraine. Attention is focused on the fact that, like any discursiveinteraction, political discourse not only reflects existing ideas about the current state of developmentof political parties and the party system. Political discourse also creates and changes them, since it isin the process of interaction that citizens analyse, perceive or reject the views of other citizens,respectively transforming those that were previously held. It is found out that in contrast to politicaldiscussions about specific political problems that political parties face in their activities, political discourseincludes not only rational statements, but also emotional ones.It is proved that political discourse covers all broadcasting of the political sphere. That is, all discursive actsthat take place in political institutions with the participation of subjects of political interaction, inparticular, political leaders and representatives of political parties. It is determined that the most commonforms of political discourse are public speeches by leaders of political forces, parliamentary debates,discussion of party and election programs. An important component of political discourse is speech actsthat are on the verge of politics and mass communication, such as press conferences, presentations ofpolitical programs, placement of campaign materials in the media and discussions of party speakers onradio, television and social networks. It is noted that political parties should actively involve citizens indiscussions in social networks. It is proved that the lack of proper communication with citizens via Internetresources reduces the ability to convey the necessary information to voters.It was found out that we can study political competition of parties through political discourse, which isable to act as an effective resource (pro-government or opposition parties), constructing and drawingcertain outlines of political reality, and which is able to legitimize certain subjects of politics. In politicaldiscourse, a certain conditional reality is constructed, which claims to become a political practice. In otherwords, the discussion between political parties on the "democracy-authoritarianism" dichotomy maycreate new rules of the game in the political process.A democratic society not only declares, but also actually guarantees the rights and fundamental freedomsof citizens. Political parties are important elements of the socio-political structure of society and areimportant subjects of the political process. In democratic countries, they assume important socialfunctions, while becoming an integral part of society. Political discourse makes it possible to find out therole of political parties in political processes and makes it necessary to form new approaches to the studyof their activities. ; Здійснено комплексний аналіз політичного дискурсу, який стосується особливостей функціонування політичних партій вУкраїні. Акцентовано увагу натому, що як і будь-яка дискурсивна взаємодія, політичний дискурс нелише відбиває чинні уявлення про сучасний стан розвитку політичних партій та партійної системи, а й творить та змінює їх, оскільки саме впроцесі взаємодії громадяни аналізують, сприймають або відкидають уявлення інших громадян, відповідно трансформуючи ті, яких дотримувалися раніше. З'ясовано, що навідміну від політичних дискусій щодо конкретних політичних проблем зяким стикаються усвоїй діяльності політичні партії дополітичного дискурсу належать нетільки раціональні висловлювання, а й емоційні. Обґрунтовано, що політичний дискурс охоплює усе мовлення політичної сфери, тобто всі дискурсивні акти, що відбуваються вполітичних інституціях заучастю суб'єктів здійснюваної взаємодії, зокрема політичних лідерів та представників політичних партій. Визначено, що найпоширенішими формами політичного дискурсу є публічні промови лідерів політичних сил, парламентські дебати, обговорення партійних та виборчих програм. Важливу складову політичного дискурсу складають мовленнєві акти, які розташовані намежі політики та засобів масової комунікації, як-от прес-конференції, презентації політичних програм, розміщення агітаційних матеріалів уЗМІ та дискусії партійних спікерів нарадіо, телебаченні та усоціальних мережах. Зазначено, що політичні партії мають активніше залучати громадян додискусії та обговорення усоціальних мережах. Обґрунтовано, що відсутність належної комунікації згромадянами через Інтернет ресурси, знижує можливості донесення потрібної інформації виборцям. З'ясовано, що політичну конкуренцію партій можемо вивчати через політичний дискурс, котрий спроможний виступати дієвим ресурсом (провладних чи опозиційних партій), конструюючи й змальовуючи певні обриси політичної реальності, і який здатний здійснювати легітимацію тих чи інших суб'єктів політики. У політичному дискурсі конструюється певна умовна реальність, якапретендує стати політичною практикою. Іншими словами, через дискусію між політичними партіями щодо дихотомії «демократія–авторитаризм» уполітичному процесі можуть створюватися нові правила гри. Демократичне суспільство нелише декларує, але й реально гарантує права й основні свободи громадян. Політичні партії виступають важливими елементами соціально-політичної конструкції суспільства та є важливими суб'єктами політичного процесу. В демократичних країнах вони перебирають насебе важливі суспільні функції, перетворюючись при цьому наневід'ємний елемент суспільства. Політичний дискурс дозволяє з'ясувати роль політичних партій уполітичних процесах та змушує донеобхідності формування нових підходів увивченні їх діяльності.

UK: Досліджується сутність націоналізму та його роль в теорії і практиці політичних партій. Підкреслюється, що націоналістичний фактор став невід'ємною складовою суспільно-політичного життя в Україні і володіє ефек- тивними важелями впливу на розбудовчі процеси. Як ідейний та суспільно- політичний рух він має своїх виразників в особі партій та організацій. Автор поділяє підхід науковців, котрі вважають, що націоналізм є спосіб життєдіяльності нації, в основі єдності якого покладені три складники: колективна саморефлексія (національна свідомість); колективна воля (національні прагнення); колективна дія (практика національного самоствердження). Отже, націоналізм як ідеологія є ідейним центром, який узагальнює всі прояви національної активності і спрямовує її в русло розв'язання загальнонаціональних інтересів. Він покликаний дати ідейно-теоретичне обґрунтування необхідності практичної боротьби нації за національне самовизначення та національне самоствердження. Робиться висновок, що націоналістичні партії, організації та рухи відіграють помітну роль у суспільно-політичному житті різних країн, у тому числі й в Україні. Така роль у XXI ст. буде зростати, оскільки національні проблеми залишаються на порядок денний політичного життя. EN: Explores the essence of nationalism and its role in the theory and practice of political parties. It is emphasized that the nationalist factor has become an integral part of political life in Ukraine and is an effective lever of influence on the transformation processes. As the ideological and socio-political movement it has its supporters in the person of political parties and organizations. The author shares the approach of scientists who believe that nationalism is the way of life of the Nations, in the basis of unity which polojeny three parts: collective self-reflection (national consciousness); collective will (national aspirations); collective action (practice of national selfassertion). So, nationalism as an ideology is the ideological center, which summarizes all manifestations of national activity, and sends it into the mainstream of decision of national interests. It is intended to provide the ideological and theoretical substantiation of necessity of the practical struggle of the Nations for national selfdetermination and national self-assertion. It is concluded that the nationalist parties, organizations and movements play a prominent role in public-political life of different countries, including Ukraine. Such a role in XXI century will grow as national issues remain on the agenda of the political life.

This article investigates and highlights of the development of legislation on the establishment and operation of political parties in modern Ukraine. The author examines the current legislation of Ukraine and raises problems of its improvement. ; У статті висвітлюються та досліджуються процеси становлення й розвитку законодавства про створення й діяльність політичних партій у сучасній Україні. Автор аналізує чинне законодавство України та формулює необхідність його вдосконалення, зауважуючи, що головною запорукою успіху законотворчої діяльності держави в царині розбудови законодавства щодо політичних партій є активна участь громадян у суспільно-політичному житті країни, залучення громадськості до обговорення стану й перспектив розвитку законодавства, принаймні того, що безпосередньо регулює реалізацію громадянських прав і свобод.

UK: Націоналістичний фактор став невід'ємною складовою частиною суспільно-політичного життя в Україні і володіє ефективними важелями впливу на розбудовчі процеси. Як ідейний та суспільно-політичний рух він має своїх виразників в особі партій та організацій. Наголошується на тому, що явище націоналізму залишається загалом малозрозумілим, а довгі роки дискредитацїї українського націоналізму виробили у частині населення стійкий комплекс несприйняття його взагалі. Крім того, націоналізм як ідеологія по-різному тлумачиться науковцями. Можна виділити два найпоширеніші погляди. Одні вчені вважають, що націоналізм є виключно позитивним явищем на етапі творення та становлення нової суверенної національної держави. Прихильники цього виходять із твердження, що націоналізм – це народний, прогресивний, революційний рух. Інший підхід до націоналізму як до явища виключно негативного, реакційного, що від'ємно впливає на прогресивний розвиток суспільних відносин. У цьому контексті необхідно чітко розрізняти, якщо націоналізм – це активна позиція патріота стосовно становлення, розвитку й оборони своєї держави в межах її кордонів, то шовінізм – це той же патріотизм і націоналізм, який виходить за межі своєї держави з метою поневолення інших народів чи захоплення чужих земель. RU: Националистический фактор стал неотъемлемой составляющей общественно-политической жизни в Украине и является эффективным рычагом влияния на трансформационные процессы. Как идейное и общественно-политическое движение он имеет своих сторонников в лице партий и организаций. Делается акцент на том, что явление национализма остается в целом малопонятным, а длительные годы дискредитации украинского национализма выработали у части населения стойкий комплекс невосприятия его вообще. Кроме того, национализм как идеология по-разному трактуется учеными. Можно выделить два самых распространенных мнения. Одни из ученых считают, что национализм является исключительно положительным явлением на этапе создания и становления нового суверенного национального государства. Они выходят из утверждения, что национализм является народным, прогрессивным, революционным движением. Другой подход к национализму как к явлению исключительно негативному, реакционному, что непосредственно влияет на прогрессивное развитие общественных отношений. В этом контексте необходимо подчеркнуть, что если национализм – это активная позиция патриота относительно становления, развития и обороны своего государства в пределах его границ, то шовинизм – это тот же патриотизм и национализм, который выходит за пределы своего государства с целью порабощения других народов или захвата чужих земель. EN: The nationalist factor has become an integral part of political life in Ukraine and is an effective lever of influence on the transformation processes. As the ideological and socio-political movement, it has its supporters in the person of political parties and organizations. Emphasis on the fact that the phenomenon of nationalism remains obscure, and long years discredit Ukrainian nationalism has developed the part of the population stable complex perception at all. Furthermore, nationalism as an ideology has been interpreted differently by scientists. You can select two of the most common opinion. Some of them believe that nationalism is an extremely positive development on the stage of creation and formation of new sovereign States. They come from a claim that nationalism is folk, progressive, revolutionary movement. Another approach to nationalism – as a phenomenon exclusively negative reaction that directly influences the progressive development of social relations. In this context, it is necessary to emphasize that if nationalism is the active position of the patriot regarding the formation, development and defense of their state within its borders, chauvinism is the same patriotism and nationalism, which is outside of their state with the purpose of enslavement of other Nations or seizure of foreign lands.

Party regulation in Ukraine went through a considerable path of its formation and crystallization. Thus, the right to freedom of association in political parties found its place in the Constitution of Ukraine in 1996, a range of electoral laws defined participation of political parties in elections, and more detailed regulation was provided to the political parties in the Law of Ukraine On Political Parties in Ukraine as of 2001. Considering that almost 20 years have passed since the special law was adopted, this article is an attempt to start a discussion about the current legislation of Ukraine on regulation of the internal organization of political parties. The article provides an analysis of the provisions of the current Law of Ukraine On Political Parties in terms of regulation of the internal structure of political parties. In view of the existing shortcomings of the legal technique, the author urges the need to amend the current legislation in the field of regulation of political parties, in particular in regards the identification of the governing bodies of a political party and mechanisms for monitoring the implementation of the provisions of the statutes of political parties. The article finds that the current definition of the term "political party", enshrined in the Law of Ukraine On Political Parties, should to be brought in compliance with the provisions of other laws of Ukraine that regulate registration of the parties. In addition, there is a need to identify the governing bodies of political parties in the law in order to ensure transparent and fair implementation of the provisions of the statute of a political party. The article provides for recommendations on improvement of the current party regulation in Ukraine.Manuscript received 22.03.2020 ; Законодавство у сфері регулювання діяльності політичних партій в Україні пройшло значний шлях свого формування. Право на свободу об'єднання в політичні партії знайшло своє місце в Конституції України, порядок участі партій у виборах було визначено низкою виборчих законів, однак більш детальну регламентацію інститут політичних партій отримав у Законі України «Про політичні партії в Україні» від 2001 року. Враховуючи, що з моменту прийняття спеціального закону про політичні партії минуло вже майже 20 років, ця стаття є спробою розпочати дискусію щодо стану чинного законодавства України у сфері регулювання внутрішньоорганізаційної структури політичних партій. У статті проаналізовано положення чинного Закону України «Про політичні партії в Україні» в аспекті регламентації внутрішньої будови політичних партій. З огляду на недоліки юридичної техніки автор обґрунтовує потребу внесення змін до чинного законодавства у сфері регулювання політичних партій, зокрема в частині визначення переліку керівних органів партії та механізмів контролю за виконанням положень статутів політичних партій.Матеріал надійшов 22.03.2020