Suchergebnisse

Метою роботи є аналіз режисерських постановок опери Джузеппе Верді «Набукко» в українських театрах у кінці ХХ– початку ХХІ століть. Методологія дослідження будується на міждисциплінарному поєднанні підходів, який дозволяє використовувати здобутки історії культури, музикознавства, театрознавства та ін. У статті було використано ряд методів: порівняльний, який дозволив порівняти сценографію вистав та її інтерпретації в оперних театрах України; історичний допоміг проаналізувати історію написання опери Дж. Верді «Набукко»; метод аналізу дозволив розкрити основні етико-естетичні ідеї опери «Набукко». Науковою новизною дослідження є висвітлення основних постановок опери Дж. Верді «Набукко» в оперних театрах України в кінці ХХ – початку ХХІ століть та їх режисерські інтерпретації. Висновки: Таким чином, опера Джузеппе Верді «Набукко» як мілітарно-ораторійна героїчна опера національного світу, яка подарувала італійцям один з наймогутніших визвольних гімнів, – один із символів довгожданої свободи, не зважаючи на стародавній сюжет, є актуальною для багатьох народів світу, в тому числі українського. Про це свідчать постановки цієї опери на сценах Львівської, Київської, Харківської та Одеської національних опер та оперного театру в Дніпрі. ; Purpose of Article. The purpose of the article is to analyze the productions of Giuseppe Verdi's opera «Nabucco» in Ukrainian theatres at the end of the XXth – beginning of XXI centuries. The methodology of the research is based on interdisciplinary approaches, which allow using the achievements of the history of culture, musicology, theatrical, cultural studies, etc. The following methods are used: a comparative method allows us to compare the set design of the performances and its interpretations in the opera theatres of Ukraine; a historian one helps to analyze the history of the writing of Giuseppe Verdi's «Nabucco»; the method of analysis gives the opportunity to highlight the basic ethical and aesthetic ideas of «Nabucco». Scientific Novelty. The scientific novelty of the research is the analysis of the main productions of the opera Giuseppe Verdi's opera «Nabucco» in the opera theatres of Ukraine at the end of the XX - beginning of the XXI centuries and their directorial interpretations. Conclusions. Thus, Giuseppe Verdi's «Nabucco» as a militarily-oratorical heroic opera of the national world, which Italians associate with one of the most powerful liberation hymns, is one of the symbols of freedom. Despite its ancient plot, it is relevant to many nations, including the Ukrainian ones. That is why there are many productions of this opera on the stages of Lviv, Kyiv, Kharkiv, and Odesa national operas and the opera theatre in Dnipro.

Метою роботи є аналіз режисерських постановок опери Джузеппе Верді «Набукко» в українських театрах у кінці ХХ– початку ХХІ століть. Методологія дослідження будується на міждисциплінарному поєднанні підходів, який дозволяє використовувати здобутки історії культури, музикознавства, театрознавства та ін. У статті було використано ряд методів: порівняльний, який дозволив порівняти сценографію вистав та її інтерпретації в оперних театрах України; історичний допоміг проаналізувати історію написання опери Дж. Верді «Набукко»; метод аналізу дозволив розкрити основні етико-естетичні ідеї опери «Набукко». Науковою новизною дослідження є висвітлення основних постановок опери Дж. Верді «Набукко» в оперних театрах України в кінці ХХ – початку ХХІ століть та їх режисерські інтерпретації. Висновки: Таким чином, опера Джузеппе Верді «Набукко» як мілітарно-ораторійна героїчна опера національного світу, яка подарувала італійцям один з наймогутніших визвольних гімнів, – один із символів довгожданої свободи, не зважаючи на стародавній сюжет, є актуальною для багатьох народів світу, в тому числі українського. Про це свідчать постановки цієї опери на сценах Львівської, Київської, Харківської та Одеської національних опер та оперного театру в Дніпрі. ; Purpose of Article. The purpose of the article is to analyze the productions of Giuseppe Verdi's opera «Nabucco» in Ukrainian theatres at the end of the XXth – beginning of XXI centuries. The methodology of the research is based on interdisciplinary approaches, which allow using the achievements of the history of culture, musicology, theatrical, cultural studies, etc. The following methods are used: a comparative method allows us to compare the set design of the performances and its interpretations in the opera theatres of Ukraine; a historian one helps to analyze the history of the writing of Giuseppe Verdi's «Nabucco»; the method of analysis gives the opportunity to highlight the basic ethical and aesthetic ideas of «Nabucco». Scientific Novelty. The scientific novelty of the research is the analysis of the main productions of the opera Giuseppe Verdi's opera «Nabucco» in the opera theatres of Ukraine at the end of the XX - beginning of the XXI centuries and their directorial interpretations. Conclusions. Thus, Giuseppe Verdi's «Nabucco» as a militarily-oratorical heroic opera of the national world, which Italians associate with one of the most powerful liberation hymns, is one of the symbols of freedom. Despite its ancient plot, it is relevant to many nations, including the Ukrainian ones. That is why there are many productions of this opera on the stages of Lviv, Kyiv, Kharkiv, and Odesa national operas and the opera theatre in Dnipro.

The aim of this study is to reveal the characteristic features of the influence and spread of European opera art in Chinese music culture throughout more than one and a half century of its development (from the last quarter of 18th century to the end of 1940s)Research methodology is based on the combined usage of culturological, historical and comparative methods.Results. Historical, political and cultural events that occurred in the late 18th century and in the early 20th century had significant influence on the spread of European opera art in this country. The wide spread of European opera is the most notable in the early 20th century. German, Russian and Ukrainian migrants, as well as touring artists from all over Europe played a major role in this. Active concert performance and pedagogical activities of these artists were mostly unfolding in the large Chinese cities — Beijing, Harbin, Shanghai, Nanjing and others. Due to the actions of the talented people, various partnerships, associations and unions were being created for the main purpose of popularizing the best European opera works and spreading them in the Chinese cultural space.Novelty. The characteristic features of the influence that European opera art had on Chinese music culture of the late 18th — early 20th century are reviewed for the first time in Ukrainian art studies and culturology.The practical significance. Studying the influence of European opera art on Chinese music will ensure broader understanding of intercultural relations of East and West.Conclusions. The general influence of European opera art played a major role in further formation and development of Chinese professional music, greatly influencing its cultural enrichment. ; Розглянуто проблему впливу європейського оперного мистецтва на професійну китайську музику періоду кінця ХVIII — першої половини ХХ ст. в контексті культурного діалогу «Схід — Захід». Визначено суттєве значення в поширенні цього виду мистецтва історичних, політичних та культурних подій і явищ, які відбувалися в країні в зазначений період. З'ясовано, що процес найактивнішого поширення європейської опери в Китаї починався з ХХ ст., обґрунтовано важливу роль у ньому творчої діяльності відомих співаків-емігрантів (як виконавської, так і вокально-педагогічної), а також багатьох відомих оперних артистів, котрі приїздили на гастролі до Китаю з різних країн Європи.

The aim of this study is to reveal the characteristic features of the influence and spread of European opera art in Chinese music culture throughout more than one and a half century of its development (from the last quarter of 18th century to the end of 1940s)Research methodology is based on the combined usage of culturological, historical and comparative methods.Results. Historical, political and cultural events that occurred in the late 18th century and in the early 20th century had significant influence on the spread of European opera art in this country. The wide spread of European opera is the most notable in the early 20th century. German, Russian and Ukrainian migrants, as well as touring artists from all over Europe played a major role in this. Active concert performance and pedagogical activities of these artists were mostly unfolding in the large Chinese cities — Beijing, Harbin, Shanghai, Nanjing and others. Due to the actions of the talented people, various partnerships, associations and unions were being created for the main purpose of popularizing the best European opera works and spreading them in the Chinese cultural space.Novelty. The characteristic features of the influence that European opera art had on Chinese music culture of the late 18th — early 20th century are reviewed for the first time in Ukrainian art studies and culturology.The practical significance. Studying the influence of European opera art on Chinese music will ensure broader understanding of intercultural relations of East and West.Conclusions. The general influence of European opera art played a major role in further formation and development of Chinese professional music, greatly influencing its cultural enrichment. ; Розглянуто проблему впливу європейського оперного мистецтва на професійну китайську музику періоду кінця ХVIII — першої половини ХХ ст. в контексті культурного діалогу «Схід — Захід». Визначено суттєве значення в поширенні цього виду мистецтва історичних, політичних та культурних подій і явищ, які відбувалися в країні в зазначений період. З'ясовано, що процес найактивнішого поширення європейської опери в Китаї починався з ХХ ст., обґрунтовано важливу роль у ньому творчої діяльності відомих співаків-емігрантів (як виконавської, так і вокально-педагогічної), а також багатьох відомих оперних артистів, котрі приїздили на гастролі до Китаю з різних країн Європи.

The article analyzes the life and creative paths of K. Simeonov and L. Venedyktov against the background of musical art in the second half of the twentieth century. Three interconnected aspects of the identity of the life-creating ways of the mentioned artists are singled out and substantiated – the personal-biographical aspect, the aspect of creative self-realization and the artistic-pedagogical aspect. It is emphasized that the reason for highlighting the personal-biographical aspect was the high degree of correlation between the content-formative components of artists' biographies: their upbringing in a spiritual musical atmosphere, the presence of the first higher education as choirmasters and so on. It is noted that the maximum expression of the aspect of creative selfrealization of K. Simeonov and L. Venedyktov falls on the periods of their joint work in the Kyiv Opera in 1961–1966 and 1973–1976 as chief conductor and chief choirmaster of the theater. This aspect is based on the harmonious combination of artists' professional requirements for the artistic team with respect for each musician through the formation of a unique creative and synergistic atmosphere during rehearsals. The author of the article found that common in the creative approaches of K. Simeonov and L. Venedyktov was a cautious attitude to the singing voice, which was expressed in the recognition of the individuality of each singer as opposed to the idea of dissolving the singer's personality in the choir, and as a result in a careful selection of parts for each singer. The author proved the importance of involving by K. Simeonov and L. Venedyktov of creative communication with choir of different styles in music narrative with various features: authoritarian, democratic and liberal. They became the basis for the formation of Tymoshenko's newest pedagogical school for the professional training of specialists in choral art. The grounds for distinguishing the artistic and pedagogical aspect of the identity of life paths of K. Simeonov and L. Venedyktov were found by the author in recognizing the priority of the orienting function of the teacher, when the prerequisite for successful professional self-realization of students in the future is their perception of the mentor as a role model, enhanced by a high level of cognitive activity for independent solution of creative tasks. ; У статті проаналізовано життєві та творчі шляхи К. Симеонова і Л. Венедиктова в контексті музичного мистецтва другої половини ХХ століття. Виділено та обґрунтовано 3 взаємопов'язаних аспекти тотожності життєтворчих шляхів означених митців — особистісно-біографічний, творчо-самореалізаційний та мистецько-педагогічний. Наголошено, що підставою для виділення особистісно-біографічного аспекту став високий ступінь кореляції між змістово-формотворчими складниками біографій митців: їх виховання у духовній музичній атмосфері, наявність першої вищої освіти як хормейстерів тощо. Зазначено, що максимальне вираження творчо-самореалізаційного аспекту К. Симеонова і Л. Венедиктова припадає на періоди їх спільної роботи в київському театрі опери та балету ім. Т. Шевченка (нині Національна опера України) у 1961–1966 та 1973–1976 роках на посадах головного диригента та головного хормейстера театру відповідно. Означений аспект базується на гармонійному поєднанні митцями професійної вимогливості до художнього колективу з повагою до кожного музиканта завдяки формуванню неповторної творчо-синергетичної атмосфери під час репетицій. Автором статті встановлено, що спільним у творчих підходах К. Симеонова і Л. Венедиктова було обережне ставлення до співочого голосу, яке виражалось у визнанні індивідуальності кожного співака на противагу думці про розчинення особистості співака в хорі, і, як результат, у ретельному підборі партій для кожного співака. Доведено важливість впливу особливостей застосування К. Симеоновим і Л. Венедиктовим у творчій комунікації з хоровими колективами різних стилів спілкування — авторитарного, демократичного та ліберального — на формування О. С. Тимошенком новітньої педагогічної школи з професійної підготовки фахівців хорового мистецтва. Підстави для виокремлення мистецько-педагогічного аспекту тотожності життєтворчих шляхів К. Симеонова та Л. Венедиктова віднайдено автором у визнанні митцями пріоритетності орієнтувальної функції педагога, коли передумовою успішної професійної самореалізації студентів у майбутньому стає сприйняття ними наставника як взірця для наслідування, підсилене високим рівнем пізнавальної активності задля самостійного вирішення творчих завдань

The article analyzes the life and creative paths of K. Simeonov and L. Venedyktov against the background of musical art in the second half of the twentieth century. Three interconnected aspects of the identity of the life-creating ways of the mentioned artists are singled out and substantiated – the personal-biographical aspect, the aspect of creative self-realization and the artistic-pedagogical aspect. It is emphasized that the reason for highlighting the personal-biographical aspect was the high degree of correlation between the content-formative components of artists' biographies: their upbringing in a spiritual musical atmosphere, the presence of the first higher education as choirmasters and so on. It is noted that the maximum expression of the aspect of creative selfrealization of K. Simeonov and L. Venedyktov falls on the periods of their joint work in the Kyiv Opera in 1961–1966 and 1973–1976 as chief conductor and chief choirmaster of the theater. This aspect is based on the harmonious combination of artists' professional requirements for the artistic team with respect for each musician through the formation of a unique creative and synergistic atmosphere during rehearsals. The author of the article found that common in the creative approaches of K. Simeonov and L. Venedyktov was a cautious attitude to the singing voice, which was expressed in the recognition of the individuality of each singer as opposed to the idea of dissolving the singer's personality in the choir, and as a result in a careful selection of parts for each singer. The author proved the importance of involving by K. Simeonov and L. Venedyktov of creative communication with choir of different styles in music narrative with various features: authoritarian, democratic and liberal. They became the basis for the formation of Tymoshenko's newest pedagogical school for the professional training of specialists in choral art. The grounds for distinguishing the artistic and pedagogical aspect of the identity of life paths of K. Simeonov and L. Venedyktov were found by the author in recognizing the priority of the orienting function of the teacher, when the prerequisite for successful professional self-realization of students in the future is their perception of the mentor as a role model, enhanced by a high level of cognitive activity for independent solution of creative tasks. ; У статті проаналізовано життєві та творчі шляхи К. Симеонова і Л. Венедиктова в контексті музичного мистецтва другої половини ХХ століття. Виділено та обґрунтовано 3 взаємопов'язаних аспекти тотожності життєтворчих шляхів означених митців — особистісно-біографічний, творчо-самореалізаційний та мистецько-педагогічний. Наголошено, що підставою для виділення особистісно-біографічного аспекту став високий ступінь кореляції між змістово-формотворчими складниками біографій митців: їх виховання у духовній музичній атмосфері, наявність першої вищої освіти як хормейстерів тощо. Зазначено, що максимальне вираження творчо-самореалізаційного аспекту К. Симеонова і Л. Венедиктова припадає на періоди їх спільної роботи в київському театрі опери та балету ім. Т. Шевченка (нині Національна опера України) у 1961–1966 та 1973–1976 роках на посадах головного диригента та головного хормейстера театру відповідно. Означений аспект базується на гармонійному поєднанні митцями професійної вимогливості до художнього колективу з повагою до кожного музиканта завдяки формуванню неповторної творчо-синергетичної атмосфери під час репетицій. Автором статті встановлено, що спільним у творчих підходах К. Симеонова і Л. Венедиктова було обережне ставлення до співочого голосу, яке виражалось у визнанні індивідуальності кожного співака на противагу думці про розчинення особистості співака в хорі, і, як результат, у ретельному підборі партій для кожного співака. Доведено важливість впливу особливостей застосування К. Симеоновим і Л. Венедиктовим у творчій комунікації з хоровими колективами різних стилів спілкування — авторитарного, демократичного та ліберального — на формування О. С. Тимошенком новітньої педагогічної школи з професійної підготовки фахівців хорового мистецтва. Підстави для виокремлення мистецько-педагогічного аспекту тотожності життєтворчих шляхів К. Симеонова та Л. Венедиктова віднайдено автором у визнанні митцями пріоритетності орієнтувальної функції педагога, коли передумовою успішної професійної самореалізації студентів у майбутньому стає сприйняття ними наставника як взірця для наслідування, підсилене високим рівнем пізнавальної активності задля самостійного вирішення творчих завдань

3.2.1 Národní demokracie v hlasité opozici (společně s fašisty)3.2.2 Konsolidace poměrů uvnitř národní demokracie na podzim 1926 -- nástup křídla živnostenské banky; 3.3 Volba prezidenta republiky 1927; 3.4 Politická emancipace fašistů na národní demokracii a komunální volby na podzim 1927; 3.5 Spor s mládeží demokratického zítřku a konec roku 1927; 3.6 Národnědemokratický ministr ve vládě; 3.7 Rozpad koalice občanských stran a hledání spojence do parlamentních voleb v roce 1929; 3.8 Politický nástup křídla živnostenské banky v národní demokracii a volby do Národního shromáždění 1929