Suchergebnisse

Problem setting. In the conditions of transition from command-administrative to market economy, decentralization reform of public administration, new priorities in connection with the European integration course of Ukraine, models of the state youth employment policy at the regional level have changed significantly. Trends of job cuts, increase in both open and hidden youth unemployment, as well as the level of young people's outflow abroad call for development of new approaches and methods of relevant public policy. This necessitates the study of the processes of forming and implementing state youth employment policy at the regional level in Ukraine during its independence.Recent research and publications analysis. The greatest attention of scientists has been drawn to the issues of organizational and legal support of the state youth employment policy (A. Batiuk, Ye. Borodin, M. Dolishnii, I. Piron, I. Khokhriakova, I. Shkindiuk). The application of active methods of state policy/regulation of youth employment has become the subject of research by D. Krasivskyi, S. Bandur, O. Kovenska. Analysis of the dynamics of youth employment in regions and cities in the scientific works of economists (L. Golubovska, I. Zaiukov, E. Libanova, P. Rossokhatskyi, L. Semenova) allowed identifying the results of state youth employment policy at the regional level.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. At the same time, today there are no comprehensive works exploring the change of approaches to the formation and implementation of state youth employment policy at the regional level in Ukraine in 1991 – 2020.Paper main body. The main directions of the state youth employment policy at the regional level in Ukraine at the beginning of its independence were determined by the Soviet approaches laid down in the government resolution "On the Establishment of the State Employment Service in the Ukrainian SSR" and the law "On Employment of the Population" adopted in 1990 – 1991. At the regional level, public authorities created institutions: to promote youth employment – regional and district employment centers; social services for young people; to provide social protection and adaptation of the young generation under market conditions – regional branches of the Fund of social adaptation of youth of Ukraine. In order to promote youth employment, the authorities have been developing annual and long-term territorial employment programs since 1991.Since the 1992 Declaration on General Principles of State Youth Policy in Ukraine, the provision of youth employment has been proclaimed one of the main directions of state youth policy. The youth age in Ukraine, enshrined in law, was changed several times. In 1993 – 1998, it was 15 – 28 years of age (Law of Ukraine "On Promotion of Social Formation and Development of Youth in Ukraine"). In the period of December 1998 – March 2004, the Law of Ukraine "On Youth and Children's Public Organizations" defined youth as the age group of the population from 14 to 28 years. Since March 2004 to present day, citizens aged 14 to 35 have been referred to as young people. Attempts made in 2013 to limit the age of young people to 28 were rejected in 2016.In the conditions of transition from administrative methods of the state youth employment policy at the regional level to market ones, in 1997 the model of youth employment due to cooperation of local executive bodies, associations of employers and trade unions was established. The application of active methods of social policy in the field of youth employment (2000) marked a shift from a paternalistic model of state youth employment policy at the regional level to a market model. Functioning of youth labor centers (2001), economic incentives for employers to create first jobs for young people; as well as educational institutions' training young people in specialties and professions of high demand in the labor market, aimed at pursuing a marketing policy for their graduates (2004); the establishment of career centers and units to promote the employment of students and graduates of higher educational institutions on the basis of these institutions (2008) testified to the fact that the state policy of youth employment at the regional level was at the intersection of the domains of youth, education and regional social policies.After the so-called optimization of the system of central executive bodies in 2010, the Ministry of Education and Science, Youth and Sports of Ukraine was created by merging of the two ministries. However, the ministry did not have the function of youth employment among its powers. A gradual decline in the functioning of youth labor centers was observed. The mechanism of paying compensation to employers (50% of the amount of the accrued single contribution (since 2012)) for creation of additional jobs to employ the unemployed youth appeared to be an ineffective incentive for employers (the compensation was less than the subsidy established in 2004). The announced internship of students acquired the form of a formal procedure.The decentralization reform of public administration; the resumed functioning of youth labor centers in the regions (2016); creation of youth centers – new institutions (in communal and private ownership); promotion of youth employment part-time employment, and youth entrepreneurship (2017); involvement of young people to addressing employment issues have had a positive impact on the implementation of youth employment policy at the regional level. In 2018, for the first time since Ukraine gained its independence, the rate of youth employment exceeded by 1,3% the average employment rate of the country's able-bodied population. Therefore, in the conditions of decentralization of public administration, the state youth employment policy at the regional level has proved effective.Conclusions of the research and prospects for further studies. The study of the process of formation and implementation of state youth employment policy at the regional level in Ukraine during 1991 – 2020 allowed identifying 4 periods of change in approaches and methods. At the first stage (1991 – 2000), in Ukraine there existed a paternalistic model of state youth employment policy at the regional level, resulting from the Soviet approaches: the use of public procurement, administrative methods, the state allocation of young professionals. The application of active methods of social policy in the field of youth employment since 2001, the emergence of new institutions set to address the problem of youth employment in the regions, that is, youth labor centers testified to the start of using a market model of state youth employment policy at the regional level. The third period – 2010 – 2016 – was characterized by the removal of youth employment from the domain ofyouth and educational policies, the ruining of the network of youth labor centers, reduction in the effectiveness of state youth employment policy at the regional level in Ukraine. The period from 2016 to present day has been marked by a positive impact of decentralization reform on the effectiveness of state youth employment policy at the regional level; the focus of regional employment programs on supporting flexible forms of youth employment; formation of a model for the implementation of youth policy in the context of decentralization; effective involvement of young people in the formation and implementation of youth employment policy at the regional level. ; Досліджено особливості формування та проведення державної політики зайнятості молоді на регіональному рівні в Україні у 1991 – 2020 рр. Висвітлено трансформацію підходів до політики зайнятості молоді на регіональному рівні від радянських до ринкових, а також моделей політики зайнятості молоді на регіональному рівні від патерналістської до ринкової, у межах соціального діалогу, до моделі відповідної політики в умовах децентралізації. Обґрунтовано, що працевлаштування молоді перебуває у предметній сфері молодіжної, освітньої, регіональної соціальної політик. Визначено 4 періоди у формуванні та проведенні державної політики зайнятості молоді на регіональному рівні в Україні: 1) кін. 1990 – 1991 – 2000 рр. – патерналістська модель; 2) 2001 – 2010 рр. – ринкова модель; 3) 2010 – 2016 рр. – занепад регіональних структур відповідної політики; 4) 2016 р. – до тепер – модель реалізації відповідної політики в умовах децентралізації.

Problem setting. In the conditions of transition from command-administrative to market economy, decentralization reform of public administration, new priorities in connection with the European integration course of Ukraine, models of the state youth employment policy at the regional level have changed significantly. Trends of job cuts, increase in both open and hidden youth unemployment, as well as the level of young people's outflow abroad call for development of new approaches and methods of relevant public policy. This necessitates the study of the processes of forming and implementing state youth employment policy at the regional level in Ukraine during its independence.Recent research and publications analysis. The greatest attention of scientists has been drawn to the issues of organizational and legal support of the state youth employment policy (A. Batiuk, Ye. Borodin, M. Dolishnii, I. Piron, I. Khokhriakova, I. Shkindiuk). The application of active methods of state policy/regulation of youth employment has become the subject of research by D. Krasivskyi, S. Bandur, O. Kovenska. Analysis of the dynamics of youth employment in regions and cities in the scientific works of economists (L. Golubovska, I. Zaiukov, E. Libanova, P. Rossokhatskyi, L. Semenova) allowed identifying the results of state youth employment policy at the regional level.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. At the same time, today there are no comprehensive works exploring the change of approaches to the formation and implementation of state youth employment policy at the regional level in Ukraine in 1991 – 2020.Paper main body. The main directions of the state youth employment policy at the regional level in Ukraine at the beginning of its independence were determined by the Soviet approaches laid down in the government resolution "On the Establishment of the State Employment Service in the Ukrainian SSR" and the law "On Employment of the Population" adopted in 1990 – 1991. At the regional level, public authorities created institutions: to promote youth employment – regional and district employment centers; social services for young people; to provide social protection and adaptation of the young generation under market conditions – regional branches of the Fund of social adaptation of youth of Ukraine. In order to promote youth employment, the authorities have been developing annual and long-term territorial employment programs since 1991.Since the 1992 Declaration on General Principles of State Youth Policy in Ukraine, the provision of youth employment has been proclaimed one of the main directions of state youth policy. The youth age in Ukraine, enshrined in law, was changed several times. In 1993 – 1998, it was 15 – 28 years of age (Law of Ukraine "On Promotion of Social Formation and Development of Youth in Ukraine"). In the period of December 1998 – March 2004, the Law of Ukraine "On Youth and Children's Public Organizations" defined youth as the age group of the population from 14 to 28 years. Since March 2004 to present day, citizens aged 14 to 35 have been referred to as young people. Attempts made in 2013 to limit the age of young people to 28 were rejected in 2016.In the conditions of transition from administrative methods of the state youth employment policy at the regional level to market ones, in 1997 the model of youth employment due to cooperation of local executive bodies, associations of employers and trade unions was established. The application of active methods of social policy in the field of youth employment (2000) marked a shift from a paternalistic model of state youth employment policy at the regional level to a market model. Functioning of youth labor centers (2001), economic incentives for employers to create first jobs for young people; as well as educational institutions' training young people in specialties and professions of high demand in the labor market, aimed at pursuing a marketing policy for their graduates (2004); the establishment of career centers and units to promote the employment of students and graduates of higher educational institutions on the basis of these institutions (2008) testified to the fact that the state policy of youth employment at the regional level was at the intersection of the domains of youth, education and regional social policies.After the so-called optimization of the system of central executive bodies in 2010, the Ministry of Education and Science, Youth and Sports of Ukraine was created by merging of the two ministries. However, the ministry did not have the function of youth employment among its powers. A gradual decline in the functioning of youth labor centers was observed. The mechanism of paying compensation to employers (50% of the amount of the accrued single contribution (since 2012)) for creation of additional jobs to employ the unemployed youth appeared to be an ineffective incentive for employers (the compensation was less than the subsidy established in 2004). The announced internship of students acquired the form of a formal procedure.The decentralization reform of public administration; the resumed functioning of youth labor centers in the regions (2016); creation of youth centers – new institutions (in communal and private ownership); promotion of youth employment part-time employment, and youth entrepreneurship (2017); involvement of young people to addressing employment issues have had a positive impact on the implementation of youth employment policy at the regional level. In 2018, for the first time since Ukraine gained its independence, the rate of youth employment exceeded by 1,3% the average employment rate of the country's able-bodied population. Therefore, in the conditions of decentralization of public administration, the state youth employment policy at the regional level has proved effective.Conclusions of the research and prospects for further studies. The study of the process of formation and implementation of state youth employment policy at the regional level in Ukraine during 1991 – 2020 allowed identifying 4 periods of change in approaches and methods. At the first stage (1991 – 2000), in Ukraine there existed a paternalistic model of state youth employment policy at the regional level, resulting from the Soviet approaches: the use of public procurement, administrative methods, the state allocation of young professionals. The application of active methods of social policy in the field of youth employment since 2001, the emergence of new institutions set to address the problem of youth employment in the regions, that is, youth labor centers testified to the start of using a market model of state youth employment policy at the regional level. The third period – 2010 – 2016 – was characterized by the removal of youth employment from the domain ofyouth and educational policies, the ruining of the network of youth labor centers, reduction in the effectiveness of state youth employment policy at the regional level in Ukraine. The period from 2016 to present day has been marked by a positive impact of decentralization reform on the effectiveness of state youth employment policy at the regional level; the focus of regional employment programs on supporting flexible forms of youth employment; formation of a model for the implementation of youth policy in the context of decentralization; effective involvement of young people in the formation and implementation of youth employment policy at the regional level. ; Досліджено особливості формування та проведення державної політики зайнятості молоді на регіональному рівні в Україні у 1991 – 2020 рр. Висвітлено трансформацію підходів до політики зайнятості молоді на регіональному рівні від радянських до ринкових, а також моделей політики зайнятості молоді на регіональному рівні від патерналістської до ринкової, у межах соціального діалогу, до моделі відповідної політики в умовах децентралізації. Обґрунтовано, що працевлаштування молоді перебуває у предметній сфері молодіжної, освітньої, регіональної соціальної політик. Визначено 4 періоди у формуванні та проведенні державної політики зайнятості молоді на регіональному рівні в Україні: 1) кін. 1990 – 1991 – 2000 рр. – патерналістська модель; 2) 2001 – 2010 рр. – ринкова модель; 3) 2010 – 2016 рр. – занепад регіональних структур відповідної політики; 4) 2016 р. – до тепер – модель реалізації відповідної політики в умовах децентралізації.

Актуальность. Неблагоприятная медико-демографическая ситуация в Украине определяет необходимость обоснования, создания и развития доступной, качественной и эффективной системы паллиативной и хосписной помощи (ПХП), что требует привлечения к оказанию ПХП медицинских работников учреждений здравоохранения (УЗ) первичной медицинской помощи (ПМП) и специализированных УЗ, координации работы учреждений, подчиненных различным министерствам и ведомствам, различных форм собственности. Цель работы: обосновать современную концептуальную модель оптимальной системы оказания ПХП населению Украины на уровне ПМП. Материалы и методы. В работе были использованы данные медицинской статистики, национальные и международные литературные источники, результаты социологического исследования, библиосемантические, статистические и социологические методы исследования, методы системного и структурно-функционального анализа. Результаты. Обоснована концептуальная модель оптимальной системы оказания ПХП на уровне ПМП, в частности, определены учреждения, которых привлекают к оказанию ПХП: 1) УЗ ПМП; 2) Выездные мультидисциплинарные бригады ПХП; 3) Лицензированные аптечные учреждения; 4) Учреждения социальной защиты населения. На уровне ПТП обеспечивается: 1) Выявление, организация определения статуса и учет паллиативных пациентов (ПП); 2) Оказание паллиативной медицинской помощи, организация госпитализации ПП в стационарные УЗ ПХП, по показаниям; 3) Организация психологической, социальной и религиозной/духовной поддержки и сопровождения ПП и членов их семей; 4) Консультирование, информирование и обучение ПП и членов их семей; 5) Координация и сотрудничество с выездной мультидисциплинарной бригадой ПХП или стационарными УЗ ПХП, врачами-специалистами, соответственно нозологии ПП, учреждениями социальной защиты населения, НПО, благотворительными фондами, волонтерами. Выводы. Медико-социальный анализ демографических показателей, заболеваемости и смертности в Украине свидетельствует о быстром сокращении численности и старении населения, высоком уровне смертности от злокачественных новообразований (ЗН) и тяжелых осложнений хронических неинфекционных заболеваний (ХНИЗ), определяющих высокую потребность населения в ПХП и требуют создания и развития доступной, качественной и эффективной системы ПХП. Существующая сеть и мощность стационарных УЗ ПХП – крайне недостаточна, что обусловливает значительную потребность оказания ПХП и паллиативного ухода на уровне ПМП с привлечением медицинских работников УЗ ПМП. Обоснована, разработана и апробирована на уровне отдельных инновационных составляющих концептуальная модель системы ПХП, основой которой является пациент-семья-ориентированный, мультидисциплинарный, межведомственный и межсекторальный подход на всех уровнях оказания медицинской помощи, с акцентом на ПМП, что соответствует современным международным стандартам и нормам, с целью интеграции ПХП в систему здравоохранения, которая обеспечит ее непрерывность и преемственность и обратную связь. Предложенная концептуальная модель оптимальной системы ПХП представляет собой высокопрофессиональную составляющую здравоохранения, требует современного высокотехнологичного оборудования и эффективных лекарственных средств, специальной профессиональной подготовки и мотивации кадров, соответствующей нормативно-правовой базы и, безусловно, надлежащего финансового обеспечения и политической поддержке Правительства Украина, региональных и местных органов власти, заинтересованности и поддержки всего общества. ; Background. The unfavorable medical and demographic situation in Ukraine requires an affordable, high-quality and efficient Palliative and Hospice Care (PHC) System substantiation, creation and development that requiring of Primary Health Care (PMC) providers (GPs) and health specialists involvement in PHC, such as Health Facilities (HF) of various Ministries and Departments, different forms of ownership Health Facilities (HF) work coordination. The purpose was to substantiate the optimal PHC System in Ukraine at the PMC level the modern conceptual model. Materials and methods. Medical statistics data, national and international literary sources, results of sociological research, bibliosemantic, statistical and sociological research methods, methods of systemic and structural-functional analysis were used in this work. Results. The optimal PHC System in Ukraine at the PMC level conceptual model is substantiated, in particular, the PHC involved institutions are substantiated: 1) PMC HF; 2) Multi-disciplinary PHC teams; 3) Licensed Pharmacy Facilities; 4) Social Care Facilities. At the PMC level it provides: 1) Identification, organization of status determination and registration of palliative patients (PP); 2) Providing palliative medical care, organization of PP hospitalization to stationary PHC HF, according to testimony; 3) PP and their families members of psychological, social and religious/spiritual support organization; 4) PP and their families members counseling, information and education; 5) Co-ordination and cooperation with a PHC multi-disciplinary team, or PHC HF stationary, health specialist according to the PP's nosology, social care institutions, NGOs, charitable foundations, volunteers. Conclusions. The medical and social analysis of demographic indicators, morbidity and mortality in Ukraine indicates a rapid decline in population and population aging, a high mortality rate from malignant neoplasms and chronic non-communicable diseases (HNCD) severe complications, which determine the high need of the population in PHC and require the affordable, high-quality, and efficient PHC System creation and development. The existing stationary PHC HF network and capacity is extremely inadequate, which results in a signi­ficant need for PHC at the PMC level with the PMC HF specialists involvement. The PHC System conceptual model that based on a patient-family-oriented, multidisciplinary, inter-departmental and multisectoral approach at all health care levels, with an emphasis on PMC, which is consistent with modern international standards and norms, in order to integrate PHC into the Health Care System is substantiated. The proposed optimal PHC System conceptual model is a highly professional component of Health Care System that requires modern high-tech equipment and effective medicines, personnel special training and motivation, a relevant regulatory framework and, of course, adequate the Government of Ukraine, regional and local authorities financial and political support and the interest and support of the whole society. ; Актуальність. Несприятлива медико-демографічна ситуація в Україні вимагає обґрунтування, створення і розвитку доступної, якісної і ефективної системи паліативної та хоспісної допомоги (ПХД), що потребує залучення до надання ПХД медичних працівників закладів охорони здоров'я (ЗОЗ) первинної медичної допомоги (ПМД) і спеціалізованих ЗОЗ, координації роботи закладів і установ, підпорядкованих різним міністерствам і відомствам, різних форм власності. Мета роботи: обґрунтувати сучасну концептуальну модель оптимальної системи надання ПХД населенню України на рівні ПМД. Матеріали та методи. У роботі були використані дані медичної статистики, національні та міжнародні літературні джерела, результати соціологічного дослідження, бібліосемантичні, статистичні і соціологічні методи дослідження, методи системного та структурно-функціонального аналізу. Результати. Обґрунтована концептуальна модель оптимальної системи надання ПХД на рівні ПМД, зокрема визначені заклади, що залучаються до надання ПХД: 1) ЗОЗ ПМД; 2) Виїзні мультидисциплінарні бригади ПХД; 3) Ліцензовані аптечні заклади; 4) Заклади соціального захисту населення. На рівні ПМД забезпечується: 1) Виявлення, організація визначення статусу та облік паліативних пацієнтів (ПП); 2) Надання паліативної медичної допомоги, організація госпіталізації ПП до стаціонарних ЗОЗ ПХД, за показаннями; 3) Організація психологічної, соціальної і релігійної/духовної підтримки і супроводу ПП і членів його сім'ї; 4) Консультування, інформування та навчання ПП і членів його сім'ї; 5) Координація та співпраця з виїзною мультидисциплінарною бригадою ПХД або стаціонарним ЗОЗ ПХД, лікарями-спеціалістами відповідно нозології ПП, закладами соціального захисту населення, НДО, благодійними фондами, волонтерами. Висновки. Медико-соціальний аналіз демографічних показників, захворюваності і смертності в Україні свідчить про швидке скорочення чисельності та постаріння населення, високий рівень смертності від злоякісних новоутворень (ЗН) і тяжких ускладнень хронічних неінфекційних захворювання (ХНІЗ), що визначають високу потребу населення у ПХД та вимагають створення і розвитку доступної, якісної і ефективної системи ПХД. Існуюча мережа та потужність стаціонарних ЗОЗ ПХД – вкрай недостатня, що зумовлює значну потребу надання ПХД та паліативного догляду на рівні ПМД із залученням медичних працівників ЗОЗ ПМД. Обґрунтовано, розроблено та апробовано на рівні окремих інноваційних складових концептуальну модель системи ПХД, основою якої є пацієнт-сім'я-орієнтований, мультидисциплінарний, міжвідомчий і міжсекторальний підхід на усіх рівнях надання медичної допомоги, з акцентом на ПМД, що відповідає сучасним міжнародним стандартам і нормам, з метою інтеграції ПХД в систему охорони здоров'я, що забезпечить безперервність та наступність її надання і зворотний зв'язок. Запропонована концептуальна модель оптимальної системи ПХД являє собою високопрофесійну складову охорони здоров'я, що потребує сучасного високотехнологічного обладнання та ефективних лікарських засобів, спеціальної професійної підготовки і мотивації кадрів, відповідної нормативно-правової бази і, безумовно, належного фінансового забезпечення і політичної підтримки Уряду України, регіональних і місцевих органів влади та зацікавленості і підтримки усього суспільства.

Актуальность. Неблагоприятная медико-демографическая ситуация в Украине определяет необходимость обоснования, создания и развития доступной, качественной и эффективной системы паллиативной и хосписной помощи (ПХП), что требует привлечения к оказанию ПХП медицинских работников учреждений здравоохранения (УЗ) первичной медицинской помощи (ПМП) и специализированных УЗ, координации работы учреждений, подчиненных различным министерствам и ведомствам, различных форм собственности. Цель работы: обосновать современную концептуальную модель оптимальной системы оказания ПХП населению Украины на уровне ПМП. Материалы и методы. В работе были использованы данные медицинской статистики, национальные и международные литературные источники, результаты социологического исследования, библиосемантические, статистические и социологические методы исследования, методы системного и структурно-функционального анализа. Результаты. Обоснована концептуальная модель оптимальной системы оказания ПХП на уровне ПМП, в частности, определены учреждения, которых привлекают к оказанию ПХП: 1) УЗ ПМП; 2) Выездные мультидисциплинарные бригады ПХП; 3) Лицензированные аптечные учреждения; 4) Учреждения социальной защиты населения. На уровне ПТП обеспечивается: 1) Выявление, организация определения статуса и учет паллиативных пациентов (ПП); 2) Оказание паллиативной медицинской помощи, организация госпитализации ПП в стационарные УЗ ПХП, по показаниям; 3) Организация психологической, социальной и религиозной/духовной поддержки и сопровождения ПП и членов их семей; 4) Консультирование, информирование и обучение ПП и членов их семей; 5) Координация и сотрудничество с выездной мультидисциплинарной бригадой ПХП или стационарными УЗ ПХП, врачами-специалистами, соответственно нозологии ПП, учреждениями социальной защиты населения, НПО, благотворительными фондами, волонтерами. Выводы. Медико-социальный анализ демографических показателей, заболеваемости и смертности в Украине свидетельствует о быстром сокращении численности и старении населения, высоком уровне смертности от злокачественных новообразований (ЗН) и тяжелых осложнений хронических неинфекционных заболеваний (ХНИЗ), определяющих высокую потребность населения в ПХП и требуют создания и развития доступной, качественной и эффективной системы ПХП. Существующая сеть и мощность стационарных УЗ ПХП – крайне недостаточна, что обусловливает значительную потребность оказания ПХП и паллиативного ухода на уровне ПМП с привлечением медицинских работников УЗ ПМП. Обоснована, разработана и апробирована на уровне отдельных инновационных составляющих концептуальная модель системы ПХП, основой которой является пациент-семья-ориентированный, мультидисциплинарный, межведомственный и межсекторальный подход на всех уровнях оказания медицинской помощи, с акцентом на ПМП, что соответствует современным международным стандартам и нормам, с целью интеграции ПХП в систему здравоохранения, которая обеспечит ее непрерывность и преемственность и обратную связь. Предложенная концептуальная модель оптимальной системы ПХП представляет собой высокопрофессиональную составляющую здравоохранения, требует современного высокотехнологичного оборудования и эффективных лекарственных средств, специальной профессиональной подготовки и мотивации кадров, соответствующей нормативно-правовой базы и, безусловно, надлежащего финансового обеспечения и политической поддержке Правительства Украина, региональных и местных органов власти, заинтересованности и поддержки всего общества. ; Background. The unfavorable medical and demographic situation in Ukraine requires an affordable, high-quality and efficient Palliative and Hospice Care (PHC) System substantiation, creation and development that requiring of Primary Health Care (PMC) providers (GPs) and health specialists involvement in PHC, such as Health Facilities (HF) of various Ministries and Departments, different forms of ownership Health Facilities (HF) work coordination. The purpose was to substantiate the optimal PHC System in Ukraine at the PMC level the modern conceptual model. Materials and methods. Medical statistics data, national and international literary sources, results of sociological research, bibliosemantic, statistical and sociological research methods, methods of systemic and structural-functional analysis were used in this work. Results. The optimal PHC System in Ukraine at the PMC level conceptual model is substantiated, in particular, the PHC involved institutions are substantiated: 1) PMC HF; 2) Multi-disciplinary PHC teams; 3) Licensed Pharmacy Facilities; 4) Social Care Facilities. At the PMC level it provides: 1) Identification, organization of status determination and registration of palliative patients (PP); 2) Providing palliative medical care, organization of PP hospitalization to stationary PHC HF, according to testimony; 3) PP and their families members of psychological, social and religious/spiritual support organization; 4) PP and their families members counseling, information and education; 5) Co-ordination and cooperation with a PHC multi-disciplinary team, or PHC HF stationary, health specialist according to the PP's nosology, social care institutions, NGOs, charitable foundations, volunteers. Conclusions. The medical and social analysis of demographic indicators, morbidity and mortality in Ukraine indicates a rapid decline in population and population aging, a high mortality rate from malignant neoplasms and chronic non-communicable diseases (HNCD) severe complications, which determine the high need of the population in PHC and require the affordable, high-quality, and efficient PHC System creation and development. The existing stationary PHC HF network and capacity is extremely inadequate, which results in a signi­ficant need for PHC at the PMC level with the PMC HF specialists involvement. The PHC System conceptual model that based on a patient-family-oriented, multidisciplinary, inter-departmental and multisectoral approach at all health care levels, with an emphasis on PMC, which is consistent with modern international standards and norms, in order to integrate PHC into the Health Care System is substantiated. The proposed optimal PHC System conceptual model is a highly professional component of Health Care System that requires modern high-tech equipment and effective medicines, personnel special training and motivation, a relevant regulatory framework and, of course, adequate the Government of Ukraine, regional and local authorities financial and political support and the interest and support of the whole society. ; Актуальність. Несприятлива медико-демографічна ситуація в Україні вимагає обґрунтування, створення і розвитку доступної, якісної і ефективної системи паліативної та хоспісної допомоги (ПХД), що потребує залучення до надання ПХД медичних працівників закладів охорони здоров'я (ЗОЗ) первинної медичної допомоги (ПМД) і спеціалізованих ЗОЗ, координації роботи закладів і установ, підпорядкованих різним міністерствам і відомствам, різних форм власності. Мета роботи: обґрунтувати сучасну концептуальну модель оптимальної системи надання ПХД населенню України на рівні ПМД. Матеріали та методи. У роботі були використані дані медичної статистики, національні та міжнародні літературні джерела, результати соціологічного дослідження, бібліосемантичні, статистичні і соціологічні методи дослідження, методи системного та структурно-функціонального аналізу. Результати. Обґрунтована концептуальна модель оптимальної системи надання ПХД на рівні ПМД, зокрема визначені заклади, що залучаються до надання ПХД: 1) ЗОЗ ПМД; 2) Виїзні мультидисциплінарні бригади ПХД; 3) Ліцензовані аптечні заклади; 4) Заклади соціального захисту населення. На рівні ПМД забезпечується: 1) Виявлення, організація визначення статусу та облік паліативних пацієнтів (ПП); 2) Надання паліативної медичної допомоги, організація госпіталізації ПП до стаціонарних ЗОЗ ПХД, за показаннями; 3) Організація психологічної, соціальної і релігійної/духовної підтримки і супроводу ПП і членів його сім'ї; 4) Консультування, інформування та навчання ПП і членів його сім'ї; 5) Координація та співпраця з виїзною мультидисциплінарною бригадою ПХД або стаціонарним ЗОЗ ПХД, лікарями-спеціалістами відповідно нозології ПП, закладами соціального захисту населення, НДО, благодійними фондами, волонтерами. Висновки. Медико-соціальний аналіз демографічних показників, захворюваності і смертності в Україні свідчить про швидке скорочення чисельності та постаріння населення, високий рівень смертності від злоякісних новоутворень (ЗН) і тяжких ускладнень хронічних неінфекційних захворювання (ХНІЗ), що визначають високу потребу населення у ПХД та вимагають створення і розвитку доступної, якісної і ефективної системи ПХД. Існуюча мережа та потужність стаціонарних ЗОЗ ПХД – вкрай недостатня, що зумовлює значну потребу надання ПХД та паліативного догляду на рівні ПМД із залученням медичних працівників ЗОЗ ПМД. Обґрунтовано, розроблено та апробовано на рівні окремих інноваційних складових концептуальну модель системи ПХД, основою якої є пацієнт-сім'я-орієнтований, мультидисциплінарний, міжвідомчий і міжсекторальний підхід на усіх рівнях надання медичної допомоги, з акцентом на ПМД, що відповідає сучасним міжнародним стандартам і нормам, з метою інтеграції ПХД в систему охорони здоров'я, що забезпечить безперервність та наступність її надання і зворотний зв'язок. Запропонована концептуальна модель оптимальної системи ПХД являє собою високопрофесійну складову охорони здоров'я, що потребує сучасного високотехнологічного обладнання та ефективних лікарських засобів, спеціальної професійної підготовки і мотивації кадрів, відповідної нормативно-правової бази і, безумовно, належного фінансового забезпечення і політичної підтримки Уряду України, регіональних і місцевих органів влади та зацікавленості і підтримки усього суспільства.

Systems forest of shelter belts are the efficient, durable and effective tools of stabilizing agricultural landscapes, which are predominant in the structure of the land fund of Ukraine. They create ecological agricultural landscapes frame, but their number, state, forestry and haphazard placement do not meet current requirements. To improve the situation, the order of the Cabinet of Ministers of Ukraine from September 18, 2013 p. № 725-p adopted the Concept of agroforestry in Ukraine. The Concept is identifying areas of institutional change and improvement of legislation, which will provide special optimization of protective forest plantations of linear type on zonal basis, effective management and they will become a prerequisite for ecological by sustainable development of agricultural landscapes. Among the many causes of deterioration in the effectiveness of protection of arable land protective forest plantations linear type are: low efficiency targeted system of government measures to protective forest plantations linear type, and the lack of legal norms, which provides for liability for inefficient land use, and low level of financial security measures to protect soil from erosion. The purpose of this article is to propose the changes in legislative documents regulating forest management in protective forest plantations of linear type. During the years of independence Ukraine has not made clarity as to which governmental authority in current conditions have to deal with protective afforestation, the creation, protection and farming in windbreaks. After the beginning of land privatization in 1992 in the fate of shelterbelts it was a stuck for many years of uncertainty. They are not subject to sharing under the Land Code of Ukraine (Ed. 1992). Therefore, units of land sharing or land reserves the identified and in respect of windbreaks question remained open. In connection with the reorganization in 2000 the collective farms in agricultural market-type formation (private enterprises, farms, limited liability company, etc.) that were subjects of collective ownership of land, windbreaks were divested respective to local councils. One of the most effective solutions to the problem of protective afforestation is amending the regulations on the use of protective forest plantations of linear type. The policy amendments made to the regulations, consideration of national target programs in forestry, environmental protection and the optimization of land area of protective forest plantations of linear type on zonal basis. This will direct the state budget for the protection of the most vulnerable agricultural land - arable lands. The next step was the adoption of the Action Plan to implement the Concept. The primary objective of the Action Plan determined the preparation of proposals for amendments and additions to laws and other legal acts of reproduction, use and maintenance of protective forest plantations of linear type. Addressing protective afforestation problems require coordinated interaction and cooperation between scientists of different fields for a clear definition of the legal regime and preserve these unique plants. To eliminate uncertainty the status of the land occupied by windbreaks, the Land Code of Ukraine need to remove the windbreaks of the list of non-agricultural land for the purpose of classification of these and other agroforestry plantations to the land for forestry purposes. The legislate should developed to empower rural, town and city councils to regulate land relations in monitoring the use and protection of lands of communal property, land and environmental compliance legislation with mandatory environmental certification of land-based assessment of their compliance with the current requirements of soil protection by application of complex agronomic, hydraulic, organizational, economic and agroforestry measures. Corrections in Land Code required that land for windbreaks and other protective plantings may be available for use by land owners and other land users who use adjacent land for commercial agricultural production and have subordinate specialized units for forest management. For effective implementation of key provisions of the Concept of development of agroforestry in Ukraine is proposed amendments to the Laws of Ukraine, which regulate the protective afforestation realization. The necessity of providing windbreaks conservation status, securing them with entities providing economic incentives for the provision of tax and credit benefits to persons who take care of forest protective stands existing and create new plantations. Listed as proposals for state control over land use and protection, exemption from compensation for loss of agricultural and forestry production, drafting land inventory with analysis of agroforestry providing for land protection and to scope the area of protective plantations by category in the near future. ; Системы полезащитных лесных полос – действенный, долговечный и эффективный способ стабилизации агроландшафтов, которые являются преобладающими в структуре земельного фонда Украины. Они создают экологический каркас агроландшафтов, но их количество, состояние и бессистемное размещение не отвечают современным требованиям. Для исправления ситуации распоряжением КМ Украины от 18 сентября 2013 № 725-р одобрена Концепция развития агролесомелиорации в Украине. Целью Концепции является определение направлений институциональных изменений и совершенствования законодательства, что обеспечит оптимизацию площадей защитных лесных насаждений линейного типа по зональному принципу, эффективное хозяйствование в них и станет экологической предпосылкой для устойчивого развития агроландшафтов. Среди многих причин ухудшения эффективности защиты пахотных земель полезащитными насаждениями линейного типа выделяются: низкая эффективность целенаправленных системных государственных мер полезащитных лесных полос, а также отсутствие юридических норм, которыми предусмотрена ответственность за неэффективное землепользование, и низкий уровень финансового обеспечения мероприятий по защите почв от эрозии. Поэтому целью данного исследования является внесение изменений в законодательные документы, регламентирующие ведение хозяйства в защитных лесных насаждениях линейного типа. Одним из действенных путей решения проблемы полезащитного лесоразведения является внесение изменений в нормативно-правовые акты по использованию защитных лесных насаждений линейного типа. Концепцией предусмотрено внесение соответствующих изменений в законодательные акты, участие в государственных целевых программах в сфере лесного хозяйства, охраны и защиты земель вопросы оптимизации площадей защитных лесных насаждений линейного типа по зональному принципу. Это позволит направить средства государственного бюджета на охрану уязвимой части сельскохозяйственных угодий – пахотных земель. Следующим шагом стало утверждение Плана мероприятий по реализации Концепции. Первоочередной задачей Плана мероприятий определено подготовку предложений по внесению изменений и дополнений в законодательные и другие нормативно-правовые акты в части воспроизводства, использования и содержания защитных лесных насаждений линейного типа. Решение проблемы полезащитных лесоразведения требует слаженного взаимодействия и сотрудничества ученых разных отраслей наук для четкого определения правового режима и сохранения этих уникальных насаждений. Для устранения неопределенности статуса земель, занятых под полезащитными лесными полосами, в Земельном кодексе Украины необходимо изъять полезащитные лесные полосы из перечня несельскохозяйственных угодий с целью отнесения этих и других лесомелиоративных насаждений к землям лесного фонда. Законодательно предоставить полномочия сельским, поселковым, городским советам в области земельных отношений для осуществления контроля за использованием и охраной земель коммунальной собственности, соблюдением земельного и экологического законодательства с обязательным экологической сертификацией земельных участков на основе оценки соответствия их современным требованиям по охране почв путем применение комплекса агротехнических, гидротехнических, организационно-хозяйственных и агролесомелиоративных мероприятий. Для эффективной реализации основных положений Концепции развития агролесомелиорации в Украине предложено внесение изменений в Законы Украины, которые регламентируют ведение полезащитных лесоразведения. Обоснована необходимость предоставления полезащитных лесных полос природоохранного статуса, закрепление их за субъектами хозяйствования, обеспечение экономического стимулирования с предоставлением налоговых и кредитных льгот лицам, осуществляющим уход за существующими агролесомелиоративными насаждениями и создают новые. Внесены также предложения по Государственному контролю использования и охраны земель, освобождение от возмещения потерь сельскохозяйственного и лесохозяйственного производства, составление проектов землеустройства по анализу агролесомелиоративного обеспечения охраны земель и объемов необходимых площадей защитных насаждений по категориям на ближайшую перспективу ; Для ефективної реалізації основних положень Концепції розвитку агролісомеліорації в Україні запропоновано внесення змін у Закони України і підзаконні акти, які регламентують ведення полезахисного лісорозведення. Обґрунтовано необхідність надання полезахисним лісовим смугам природоохоронного статусу, закріплення їх за суб'єктами господарювання, забезпечення економічного стимулювання з наданням податкових та кредитних пільг особам, які здійснюють догляд за існуючими агролісомеліоративними насадженнями та створюють нові. Внесено також пропозиції щодо Державного контролю за використанням та охороною земель, звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, складання проектів землеустрою з аналізом агролісомеліоративного забезпечення щодо охорони земель і обсягів необхідних площ захисних насаджень за категоріями на найближчу перспективу.

Problem setting. Despite the enormous number of human casualties in transport accidents, as well as the enormous human toll, it is important to recognize the importance of transport safety. Unfortunately, for the time being, neither the authorities nor the public have this understanding. In particular, this is evidenced by the fact that there are practically no regulatory acts that are directly aimed at solving the problem of transport safety. There is no transport safety law, no proper concept and strategy for transport safety. Regulations governing specific transport safety issues are flawed and often contain conflicting provisions. System work in this direction, too, is practically not conducted. Therefore, the creation of a single set of regulatory acts in the field of transport safety in Ukraine is one of the priority tasks today. The aforementioned regulations should be clear, internally consistent and in line with European transport safety standards. To achieve this goal, it is necessary to first develop basic, conceptual provisions, on the basis of which to form the entire subsequent system. The urgency of this problem is caused by the huge losses suffered daily by Ukraine due to the low level of transport safety.In addition to the general legal documents in the form of law, concept, strategy and program, it is necessary to develop sectoral safety programs for individual modes of transport. A public transport development program and an aviation security program are urgently needed. The necessity of bringing national legislation in line with international standards is in particular due to the importance of active development of international transit in Ukraine. Imperfect regulation and a generally low level of transport security in Ukraine can be a major obstacle to making significant profits from international transit, as the security factor for European partners is crucial.Revision, development and approval of a package of regulatory documents on transport safety should be carried out taking into account the current national and international standards, their certification, issuing licenses for the carriage of passengers and goods. Foreign experience in the development of national legislation governing relations in the field of transport safety should be used to create a mechanism for legal regulation of this problem in Ukraine.Recent research and publications analysis. Issues of national security, political, legal, social and psychological aspects of terrorism in the works of V. Antipenko, V. Bogdanovich, V. Yemelyanov, V. Krutov, V. Lipkan, N. Nizhnik, D. Olshansky, M. Sahakyan are sufficiently thoroughly considered. G. Sytnik, Y. Kondratyev, V. Malison and S. Malison, B. Romanyuk, M. Sahakyan, S. Teleshun. Traffic safety, state regulation of transportation were considered by D. Zerkalov, O. Krupina, Y. Nekrasov, A. Tkachenko, O. Sokolov.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Although some of the issues addressed in this work have been addressed in the works of the aforementioned and other authors, the definition of the main areas of application of the regulatory and legal principles of transport safety has not been sufficiently considered. Today a whole set of problems (financial, logistical, social, informational, scientific and technical) of regulatory nature have accumulated, which has not been solved in time.The situation is exacerbated by the lack of a well-established system of ensuring transport safety, insufficient performance of the tasks and functions assigned to it, reducing the level of scientific and technical support of the said activity. This is facilitated by the complexity and lack of study of the nature and peculiarities of the social interconnections that arise between different categories of participants in public relations in the process of functioning of different modes of transport, and especially their legal and regulatory background in ensuring transport safety.Paper main body. The organization of transport security is entrusted to the heads of transport security entities. The subject of transport safety is the main authority in the field of transport safety, the authorities which are competent for transport safety issues, the owners of transport safety objects and persons who use them under other conditions in accordance with the legislation.Structural units are created within the central bodies of executive power, which are responsible for transport safety issues.For the purpose of accomplishing the tasks of ensuring transport safety, the formation of the provision of transport safety is created or contracts are concluded for services with other entities, which are legally entitled to provide transport safety services at other sites.There are transport security actors in each mode of transport. Let's briefly consider the role of the above entities in each mode of transport of Ukraine.The central executive body, whose activities are directed and coordinated by the Cabinet of Ministers of Ukraine through the Minister of Infrastructure, and which implements the state policy on safety on land transport is the State Transport Security Service of Ukraine (Ukrtransbezopa).State Service for Maritime and River Transport of Ukraine (Maritime Administration), which is the central executive body, whose activities are directed and coordinated by the Cabinet of Ministers of Ukraine through the Minister of Infrastructure and which implements state policy in the fields of maritime and inland waterway transport, merchant shipping, inland navigation, navigation and hydrographic support for maritime affairs, as well as in the field of maritime and inland waterway transport (except in the field of maritime safety of ships fleet fishing industry).The State Aviation Service of Ukraine as the authorized body for civil aviation issues implements the state aviation policy and strategy of Ukraine, carries out state regulation of activities in the field of civil aviation.The Cabinet of Ministers of Ukraine directs and coordinates the activity of this service through the Minister of Infrastructure of Ukraine, but not through regulations, but through regulations.In November 2005, the "Regulation on aviation safety management system" was approved, which defines the order of organization of works on prevention of aviation events, tasks and functions of management, bodies, objects and subjects of management, establishes forms of control over the performance of works and applies to all civil aviation entities of Ukraine irrespective of vi safety in order to harmonize the rules governing transport safety issues for different modes of transport, as well as to bring Ukrainian transport safety legislation into line with Ukraine's international obligations. Ultimately, it is necessary to create a new, unified legal framework for the effective provision of transport security, taking into account changes in ownership, as well as management approaches.In addition to improving the regulatory aspect of transport safety, it also requires improving the interaction of all executive authorities responsible for transport safety.Conclusions of the research and prospects for further studies. 1. UkrTransport is responsible for safety only on land transport (road transport, urban electric transport and rail transport) therefore, water and air transport safety issues are not within its competence.2. The State Maritime and River Transport Service of Ukraine (Maritime Administration) performs separate functions for the implementation of the state policy in the field of maritime and inland waterway transport (except for the maritime safety of vessels of the fishing industry vessels).3. The State Aviation Service of Ukraine shall manage civil aviation safety and oversight of aviation security.4. The protection of the pipeline transport facilities shall be carried out by special departmental units of protection of the pipeline transport enterprises, as well as by the internal affairs bodies on a contractual basis.5. There are practically no legal acts that are directly aimed at solving the problem of transport safety of Ukraine and the interaction of the subjects of ensuring transport safety in different modes of transport among themselves.6. There is no single body for managing the transport safety of the state, and therefore there is no single overall coordination of the subjects of ensuring the transport safety of Ukraine.We consider the prospects of further exploration to be a study of transport safety issues both in transport in general and in its main types in particular. ; Розглянуто організацію забезпечення транспортної безпеки як на транспорті взагалі, так і на його основних видах зокрема. Доведено відсутність нормативно-правових актів, які безпосередньо спрямовані на вирішення проблеми взаємодії суб'єктів забезпечення транспортної безпеки на різних видах транспорту між собою. Визначено основні керівні нормативно-правові документи, які регламентують роботу суб'єктів забезпечення транспортної безпеки та їх недосконалість у питаннях взаємодії.

Problem setting. Despite the enormous number of human casualties in transport accidents, as well as the enormous human toll, it is important to recognize the importance of transport safety. Unfortunately, for the time being, neither the authorities nor the public have this understanding. In particular, this is evidenced by the fact that there are practically no regulatory acts that are directly aimed at solving the problem of transport safety. There is no transport safety law, no proper concept and strategy for transport safety. Regulations governing specific transport safety issues are flawed and often contain conflicting provisions. System work in this direction, too, is practically not conducted. Therefore, the creation of a single set of regulatory acts in the field of transport safety in Ukraine is one of the priority tasks today. The aforementioned regulations should be clear, internally consistent and in line with European transport safety standards. To achieve this goal, it is necessary to first develop basic, conceptual provisions, on the basis of which to form the entire subsequent system. The urgency of this problem is caused by the huge losses suffered daily by Ukraine due to the low level of transport safety.In addition to the general legal documents in the form of law, concept, strategy and program, it is necessary to develop sectoral safety programs for individual modes of transport. A public transport development program and an aviation security program are urgently needed. The necessity of bringing national legislation in line with international standards is in particular due to the importance of active development of international transit in Ukraine. Imperfect regulation and a generally low level of transport security in Ukraine can be a major obstacle to making significant profits from international transit, as the security factor for European partners is crucial.Revision, development and approval of a package of regulatory documents on transport safety should be carried out taking into account the current national and international standards, their certification, issuing licenses for the carriage of passengers and goods. Foreign experience in the development of national legislation governing relations in the field of transport safety should be used to create a mechanism for legal regulation of this problem in Ukraine.Recent research and publications analysis. Issues of national security, political, legal, social and psychological aspects of terrorism in the works of V. Antipenko, V. Bogdanovich, V. Yemelyanov, V. Krutov, V. Lipkan, N. Nizhnik, D. Olshansky, M. Sahakyan are sufficiently thoroughly considered. G. Sytnik, Y. Kondratyev, V. Malison and S. Malison, B. Romanyuk, M. Sahakyan, S. Teleshun. Traffic safety, state regulation of transportation were considered by D. Zerkalov, O. Krupina, Y. Nekrasov, A. Tkachenko, O. Sokolov.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Although some of the issues addressed in this work have been addressed in the works of the aforementioned and other authors, the definition of the main areas of application of the regulatory and legal principles of transport safety has not been sufficiently considered. Today a whole set of problems (financial, logistical, social, informational, scientific and technical) of regulatory nature have accumulated, which has not been solved in time.The situation is exacerbated by the lack of a well-established system of ensuring transport safety, insufficient performance of the tasks and functions assigned to it, reducing the level of scientific and technical support of the said activity. This is facilitated by the complexity and lack of study of the nature and peculiarities of the social interconnections that arise between different categories of participants in public relations in the process of functioning of different modes of transport, and especially their legal and regulatory background in ensuring transport safety.Paper main body. The organization of transport security is entrusted to the heads of transport security entities. The subject of transport safety is the main authority in the field of transport safety, the authorities which are competent for transport safety issues, the owners of transport safety objects and persons who use them under other conditions in accordance with the legislation.Structural units are created within the central bodies of executive power, which are responsible for transport safety issues.For the purpose of accomplishing the tasks of ensuring transport safety, the formation of the provision of transport safety is created or contracts are concluded for services with other entities, which are legally entitled to provide transport safety services at other sites.There are transport security actors in each mode of transport. Let's briefly consider the role of the above entities in each mode of transport of Ukraine.The central executive body, whose activities are directed and coordinated by the Cabinet of Ministers of Ukraine through the Minister of Infrastructure, and which implements the state policy on safety on land transport is the State Transport Security Service of Ukraine (Ukrtransbezopa).State Service for Maritime and River Transport of Ukraine (Maritime Administration), which is the central executive body, whose activities are directed and coordinated by the Cabinet of Ministers of Ukraine through the Minister of Infrastructure and which implements state policy in the fields of maritime and inland waterway transport, merchant shipping, inland navigation, navigation and hydrographic support for maritime affairs, as well as in the field of maritime and inland waterway transport (except in the field of maritime safety of ships fleet fishing industry).The State Aviation Service of Ukraine as the authorized body for civil aviation issues implements the state aviation policy and strategy of Ukraine, carries out state regulation of activities in the field of civil aviation.The Cabinet of Ministers of Ukraine directs and coordinates the activity of this service through the Minister of Infrastructure of Ukraine, but not through regulations, but through regulations.In November 2005, the "Regulation on aviation safety management system" was approved, which defines the order of organization of works on prevention of aviation events, tasks and functions of management, bodies, objects and subjects of management, establishes forms of control over the performance of works and applies to all civil aviation entities of Ukraine irrespective of vi safety in order to harmonize the rules governing transport safety issues for different modes of transport, as well as to bring Ukrainian transport safety legislation into line with Ukraine's international obligations. Ultimately, it is necessary to create a new, unified legal framework for the effective provision of transport security, taking into account changes in ownership, as well as management approaches.In addition to improving the regulatory aspect of transport safety, it also requires improving the interaction of all executive authorities responsible for transport safety.Conclusions of the research and prospects for further studies. 1. UkrTransport is responsible for safety only on land transport (road transport, urban electric transport and rail transport) therefore, water and air transport safety issues are not within its competence.2. The State Maritime and River Transport Service of Ukraine (Maritime Administration) performs separate functions for the implementation of the state policy in the field of maritime and inland waterway transport (except for the maritime safety of vessels of the fishing industry vessels).3. The State Aviation Service of Ukraine shall manage civil aviation safety and oversight of aviation security.4. The protection of the pipeline transport facilities shall be carried out by special departmental units of protection of the pipeline transport enterprises, as well as by the internal affairs bodies on a contractual basis.5. There are practically no legal acts that are directly aimed at solving the problem of transport safety of Ukraine and the interaction of the subjects of ensuring transport safety in different modes of transport among themselves.6. There is no single body for managing the transport safety of the state, and therefore there is no single overall coordination of the subjects of ensuring the transport safety of Ukraine.We consider the prospects of further exploration to be a study of transport safety issues both in transport in general and in its main types in particular. ; Розглянуто організацію забезпечення транспортної безпеки як на транспорті взагалі, так і на його основних видах зокрема. Доведено відсутність нормативно-правових актів, які безпосередньо спрямовані на вирішення проблеми взаємодії суб'єктів забезпечення транспортної безпеки на різних видах транспорту між собою. Визначено основні керівні нормативно-правові документи, які регламентують роботу суб'єктів забезпечення транспортної безпеки та їх недосконалість у питаннях взаємодії.

Проаналізовано причини та витоки кризової ситуації в Україні за період незалежності держави. Досліджено форми і способи вирішення імперських інтересів Росії. Висвітлено прорахунки і недоліки у реформуванні Збройних сил України та роль патріотизму у вирішенні бойових завдань силовими відомствами України. Ключові слова: Антитерористична операція; незаконні збройні формування; збройні сили; збройна агресія. DEVELOPMENT CRISIS IN UKRAINE: SOME MILITARY AND POLITICAL IMPLICATIONS This article analyzed the practice of contemporary armed conflicts, which can be considered as a composite manifold of a new generation of warfare – a hybrid war, namely the application of the international confrontation between the proportion of political-diplomatic, economic, informational, cybernetic, psychological means.It is noted that the aggression against Ukraine is carried out by starting a war of a new type. The enemy realizes its aggression not only in the military sense, but also in other spheres.The causes and origins of the crisis in Ukraine for the period of independence.Particular attention is paid to the placement the intercontinental ballistic missiles, tactical nuclear missiles and strategic bombers, capable of carrying nuclear weapons, the presence of one of the three largest missile production centers in the USSR on the territory of Ukraine in the early 90-ies of XX century. Also the path of our state to the signing of the Memorandum of security according which a US, Russian Federation (RF) and Great Britain guarantees to respect for the independence, sovereignty and the existing borders of Ukraine.It noted a package of disputes between Ukraine and Russia concerning the ownership and location of the Crimean peninsula and placement of the Black Sea fleet there, what later has played the role of «Trojan horse» during annexation of Crimea.It is emphasized that economic instability in the state of corruption in all spheres of life have led to the fact that society simply require changes to better and open up new opportunities for the development of the country. This hope was destroyed by the suspension of the process of preparation for the signing of an agreement on Ukraine's EU association.Independence Square was the center of the peaceful resistance to this decision of the government. However, the final and most dramatic stage of the revolution of Dignity were the events in Kiev on February 18–20 2014, in which more than a hundred protestors were shot. Events on European Square sharpened contradictions between Kiev and south-eastern regions, in particular the Crimea and Donbas. The political leadership of Russia took advantage of the unstable socio-political situation in Ukraine and moved to the implementation of the imperial project «Russian world» and «Novorosii» that began with the annexation of the Crimea.It is noted that before the start of active phase in the process of organizing, planning and carrying out the Russian special services, military (special) operations were carried out a number of relevant preparatory activities.It is emphasized that the result of these complex preparatory activities, in fact, were the total control from the separatists' part over the infrastructure system in the selected areas of the state authorities and representatives of local law enforcement agencies, the creation of the regime of «assistance» in the area of the State border of Ukraine.Reviewed the sequence of events for the annexation of the Crimean peninsula by Russian army, the action of self-proclaimed government on the request to assist in the «peace and quiet» in the Crimea, which are subsequently recognized as military aggression by the Parliamentary assemble of Organization for Security and Cooperation in Europe's.It is noted that the Russian president sent the proposal on the introduction of Russian troops in the Crimea to the Federation Council. Both chambers of the State Duma voted in favor of the introduction of Russian troops on the territory of Ukraine and in Crimea in particular on 1 March 2014.It is noted that the information war against Ukraine began immediately after the proclamation of independence of Ukraine and acquired particularly aggressive form since the annexation of the Crimea. Actually, it was an attempt of disinformation not only the citizens of Ukraine, but also Russian citizens and the international community as a whole.We investigated the events in the south-eastern part of Ukraine. Their analysis in the marked period of time can attest that all seizures of administrative buildings, areas and objects were made for well-planned and pre-organized screenplay of FSB, GRU and General Staff of RF. It is noted that as a result of the events in the south-east of Ukraine in the Kremlin came to the conclusion that the capacity significantly underestimated the fighting capacity of the Ukrainian state and the Ukrainian army in particular. All attempts to raise havoc in the southern and central regions of Ukraine have been strangled. Due to the rise the amount of patriotic society the new leadership of the state has managed not only to bring to Donbass the Armed Forces and the National Guard of Ukraine, but also begin to restore constitutional order in the liberated territories.Serious attention is paid to the start of the anti-terrorist operation (ATO) with the involvement of the Armed Forces (AF). The attack on the Volnovakha checkpoint which was under control of Armed Forces of Ukraine, the result is 18 Ukrainian military killed, is seen as the beginning of an understanding of the brutal war.Recorded errors and shortcomings in the reform of the Armed Forces of Ukraine.Analyzed in detail the operations in Ilovaisk and Debaltsevo. It was highlighted as a result of agreements with the Russian military column Ukrainian leadership was insidiously shot. Actions under Ilovaisk became the turning point of the war in the east of Ukraine. After the events in Ilovaisk the first time, in a time of independence of Ukraine, begin to radically reform the army.Events near the city Debaltsevo showed that the Armed Forces of Ukraine, despite the significant loss, able to lead active hostilities and to give a fitting rebuff not only to the illegal armed groups, but well-trained elite sub regular Armed Forces of the Russian Federation.As a result of fighting the Kremlin elite was forced to move to an open military aggression with greater involvement of the regular units of the Russian army.The heavy losses on both sides urged Ukrainian and Russian leaders to the conclusion of the Minsk ceasefire in the contact group Ukraine - Russia - OSCE with participation of representatives of terrorist organizations DNR and LNR.The attention is focused on the format of negotiations on the peaceful settlement of the conflict, more commonly known as the «Minsk agreement».As a consequence of events in the overall situation underlines the possibility of Ukraine to carry out six waves of mobilization and appeals for conscript military service, to resume military-technical support of its armed forces and other security agencies, to prove to the world community need the help of international partners in the allocation of funds to the trust funds, the transfer of non-lethal weapons, equips and humanitarian assistance.Attention is paid to the importance of volunteers in supply questions for the Armed Forces soldiers with the beginning of military operations in the zone of the ATO in the south-east of Ukraine.It is emphasized that due to human assistance saved a big amount of soldiers life during the war, national sense of patriotism and public danger, gaining strength and understanding.At the same time it noted continued deterioration of the situation along the line of differentiation in the area of ATO revitalization of illegal armed groups, particularly enemy's reconnaissance groups and snipers, the placement in close proximity to the state border and on the occupied territory of Ukraine group of forces totaling about 40 thousand soldiers of the regular the Armed Forces of RF.It is noted that the history of recent decades, and immediately the events in Ukraine testifies to the dangerous trend: domestic conflict that occurred in the country, it becomes a kind of «field of attraction» for foreign hostile forces.It is noted that the resolution of such conflicts, for that would not be approved by the «Customer», is possible only in the format of the temporary address. While there is no corresponding «solutions», the conflict will fester and continue to bleed.There is an obvious need for unity of the Ukrainian people for the sake of the national idea, a radical revision of Ukraine plans to protect and fundamental reform of its security sector, and above all, its armed forces.Key words: anti-terrorist operation; illegal armed groups; the armed forces; armed aggression.

Problem setting. The 21st century is a time of global change. Globalization is spreading in all areas of human life. Against the background of these changes, culture is turning into an important factor of social and economic progress for both the human civilization as a whole and for individual countries. However, as historical experience shows, the state and its institutions play an essential role in the development of the cultural sphere, which should not only create the appropriate conditions, but also shape and implement the national cultural strategies, laying a solid foundation for the development of the entire society. The scientific task is to identify specific features of the cultural sphere as an object of state regulation, which will create opportunities for the development of the applied mechanisms of the state impact on the cultural sphere development.Recent research and publications analysis. The issues of public administration in the field of culture were investigated by a number of scientists, including: V. Averianov, S. Drozhzhina, V. Karlova, E. Kubko, V. Tsvetkov and other scholars. The theoretical and methodological foundations and aspects of public administration of the sphere of culture were studied by such researchers as V. Andrushchenko, V. Bakumenko, S. Chukut, I. Dziuba, O. Gritsenko, V. Skuratovsky, M. Zhulinskyi and others. The subject of the structure and mechanism for implementing the function of culture in public administration has been covered in the works by such scientists as O. Boiko, P. Hudzenko, V. Klochko, Y. Mandryk, M. Semenova and other researchers. A considerable contribution has been made by V. Andrushchenko, Y. Bohutskyi, G. Chmil, V. Malimon, L. Vostryakov, V. Zhidkov. The works of foreign scientists, in particular D. Adams, V. Bolto, H. Chartrand, A. Goldbard, C. McCaughey and a number of others also draw attention in terms of our study.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The current research of the concept of "culture" has an extensive structure that needs to be defined (re-defined) along the lines of state regulation. The paper defines the concept of "culture", based on generalization of various approaches, and distinguishes the characteristic features of the sphere of culture and its constituents. Culture is considered as an object of state regulation; effective ways for the state to influence the development of the sphere of culture in the modern conditions are determined.However, a number of priority areas still remain understudied, one of them being the support of the so-called "cultural diplomacy" and the specificity of promoting its development.Paper main body. Today, there exist several hundred definitions of the concept of "culture", as well as many approaches to its study, theoretical concepts, models and types of culture. It should be noted that the evolution of the scientific understanding of the concept of "culture" can be considered in three interrelated aspects: historical, political and philosophical.Scientists believe that the 21st century is the time when the intelligence of human resources will serve as the core, and when the largest in size European country will continue its development, focusing on cultural affairs and cultural policy. Culture should enrich the society, and shape the best thoughts of each individual. The present day should unite traditions and innovations – this is the task of the new age. The 21st century is a time of creating new conditions for the development of culture and a qualitatively new level of governance.There has always existed a close relationship between culture and politics. The development of culture depends on the state insofar as the support of culture is important for the political power. Culture is a multifaceted phenomenon. It is a certain standard, relationships between people, and specific human activities as well. At the same time, it is an integral system. However, the culture of every individual is interpreted precisely through this standard.Speaking about culture and politics and their relationship, it is worth mentioning that culture, eventually, is the result of a set of different factors, while politics is part of culture. There are certain values and behaviors in political activity. The specificity of this interaction is difference, i. e. the difference between cultures. And this is exactly what makes it possible to understand the instability of the political system under different conditions.In our opinion, in the modern world it is most appropriate to understand culture from the standpoint of the activity approach. Accordingly, from the point of view of dynamics, culture is a way of human activity, the activity of communities related to creation, dissemination and preservation of material, social and spiritual values; while in terms of statics, these are the results of the said activity. Therefore, culture is people's achievement attained through their own intellectual and creative abilities, which lays the foundation for the development of society as a whole and its individual areas.Concerning the concept of the "sphere of culture", we might note that it is of composite nature in relation to the entire set of sector-specific systems; yet, it's content can not be regarded as fully established. The specificity of the cultural sphere lies in the ways of satisfying the aesthetic and informational needs of people. Cultural activities are carried out by organizations, institutions of various forms of ownership, as well as by private individuals. This makes it obvious that the development and efficient functioning of the cultural sphere is impossible without a unified system of management in the cultural sphere. A high-quality system should stimulate the development of cultural institutions and create new opportunities for the new forms of cultural activity.The sphere of culture is multifunctional and possesses a high capacity for self-organization; but it is these qualities that makes one reflect upon whether it is really an instrument of state regulation of society's development, or whether it can be regulated at all. If we step back deeper into history, it becomes clear that long ago there existed institutions that regulated the sphere of culture, such as the government, the church, and the market.In today's world, the relationship between the state and the sphere of culture is changing; the role of the state is becoming less direct, the forms of governance undergo certain transformations. The state pays more attention to how transformation processes will take place and how effective they will be. Actually, problems do exist, and they have to be addressed. State regulation is not simply a key task, but also an important indicator of the state's activity in the world. The implementation of state regulation must have certain priorities. First and foremost, they are: preservation of the cultural heritage; creation of a unified space, based on traditions; accessibility for the general public; strengthening of the material and technical base; and ensuring the innovative development of the sphere of culture.Investigating the peculiarities of the state regulation of the sphere of culture, it should be noted that the problem resides in using the methods and modes of management that do not meet the needs of cultural institutions' integration into the market economy. This results in an inefficient utilization of resources, proving once again that formation of a single effective system of management of the cultural sphere components is a prerequisite for their future development.In this context, there are two areas of the state impact on the sphere of culture: the first is formation of cultural life in general, the second – coordination of the cultural needs and interests of different social groups. In order to effectively manage culture, a certain integration of control and self-regulation is required, with the relevant measures to be taken for the intended effect.Conclusions of the research and prospects for further studies. Having analyzed the existing definitions of the concept of "culture", one can understand that they all reflect the characteristics of this social phenomenon. Culture is one of the most important spheres of human life and the benchmark that determines the level of development of society in general.The study of the concept of "culture" in terms of the historical, political and philosophical approaches has made it possible to establish that culture is a way of human activity, the activity of communities related to creation, dissemination and preservation of material, social and spiritual values; while in terms of statics, they are the results of these activities.In the modern world, a successful development of culture at the national level implies state intervention through the mechanisms and instruments of state regulation. At the same time, the state regulation in the sphere of culture should be carried out in accordance with a set of priorities, the main of which for the time being are as follows: preservation of the cultural and spiritual heritage; promotion of moral values in the cultural space; ensuring maximum accessibility for the general public of the best samples of culture and art; creation of cultural clusters and tourism brands; a maximum involvement of tourism in the cultural sphere; ensuring innovative development of the cultural sphere; application of modern technologies; effective training of personnel; strengthening the material base of cultural institutions countrywide; support for the "cultural diplomacy".The features of facilitating the development of the cultural diplomacy will be the subject of our further research. ; Досліджено характерні особливості культури як об'єкта державного регулювання. Розглянуто різні поняття "культури", її складові, аспекти та підходи. Визначено специфічні риси сфери культури як об'єкта державного регулювання, а також способи впливу держави на розвиток сфери культури у сучасних умовах.

Problem setting. The 21st century is a time of global change. Globalization is spreading in all areas of human life. Against the background of these changes, culture is turning into an important factor of social and economic progress for both the human civilization as a whole and for individual countries. However, as historical experience shows, the state and its institutions play an essential role in the development of the cultural sphere, which should not only create the appropriate conditions, but also shape and implement the national cultural strategies, laying a solid foundation for the development of the entire society. The scientific task is to identify specific features of the cultural sphere as an object of state regulation, which will create opportunities for the development of the applied mechanisms of the state impact on the cultural sphere development.Recent research and publications analysis. The issues of public administration in the field of culture were investigated by a number of scientists, including: V. Averianov, S. Drozhzhina, V. Karlova, E. Kubko, V. Tsvetkov and other scholars. The theoretical and methodological foundations and aspects of public administration of the sphere of culture were studied by such researchers as V. Andrushchenko, V. Bakumenko, S. Chukut, I. Dziuba, O. Gritsenko, V. Skuratovsky, M. Zhulinskyi and others. The subject of the structure and mechanism for implementing the function of culture in public administration has been covered in the works by such scientists as O. Boiko, P. Hudzenko, V. Klochko, Y. Mandryk, M. Semenova and other researchers. A considerable contribution has been made by V. Andrushchenko, Y. Bohutskyi, G. Chmil, V. Malimon, L. Vostryakov, V. Zhidkov. The works of foreign scientists, in particular D. Adams, V. Bolto, H. Chartrand, A. Goldbard, C. McCaughey and a number of others also draw attention in terms of our study.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The current research of the concept of "culture" has an extensive structure that needs to be defined (re-defined) along the lines of state regulation. The paper defines the concept of "culture", based on generalization of various approaches, and distinguishes the characteristic features of the sphere of culture and its constituents. Culture is considered as an object of state regulation; effective ways for the state to influence the development of the sphere of culture in the modern conditions are determined.However, a number of priority areas still remain understudied, one of them being the support of the so-called "cultural diplomacy" and the specificity of promoting its development.Paper main body. Today, there exist several hundred definitions of the concept of "culture", as well as many approaches to its study, theoretical concepts, models and types of culture. It should be noted that the evolution of the scientific understanding of the concept of "culture" can be considered in three interrelated aspects: historical, political and philosophical.Scientists believe that the 21st century is the time when the intelligence of human resources will serve as the core, and when the largest in size European country will continue its development, focusing on cultural affairs and cultural policy. Culture should enrich the society, and shape the best thoughts of each individual. The present day should unite traditions and innovations – this is the task of the new age. The 21st century is a time of creating new conditions for the development of culture and a qualitatively new level of governance.There has always existed a close relationship between culture and politics. The development of culture depends on the state insofar as the support of culture is important for the political power. Culture is a multifaceted phenomenon. It is a certain standard, relationships between people, and specific human activities as well. At the same time, it is an integral system. However, the culture of every individual is interpreted precisely through this standard.Speaking about culture and politics and their relationship, it is worth mentioning that culture, eventually, is the result of a set of different factors, while politics is part of culture. There are certain values and behaviors in political activity. The specificity of this interaction is difference, i. e. the difference between cultures. And this is exactly what makes it possible to understand the instability of the political system under different conditions.In our opinion, in the modern world it is most appropriate to understand culture from the standpoint of the activity approach. Accordingly, from the point of view of dynamics, culture is a way of human activity, the activity of communities related to creation, dissemination and preservation of material, social and spiritual values; while in terms of statics, these are the results of the said activity. Therefore, culture is people's achievement attained through their own intellectual and creative abilities, which lays the foundation for the development of society as a whole and its individual areas.Concerning the concept of the "sphere of culture", we might note that it is of composite nature in relation to the entire set of sector-specific systems; yet, it's content can not be regarded as fully established. The specificity of the cultural sphere lies in the ways of satisfying the aesthetic and informational needs of people. Cultural activities are carried out by organizations, institutions of various forms of ownership, as well as by private individuals. This makes it obvious that the development and efficient functioning of the cultural sphere is impossible without a unified system of management in the cultural sphere. A high-quality system should stimulate the development of cultural institutions and create new opportunities for the new forms of cultural activity.The sphere of culture is multifunctional and possesses a high capacity for self-organization; but it is these qualities that makes one reflect upon whether it is really an instrument of state regulation of society's development, or whether it can be regulated at all. If we step back deeper into history, it becomes clear that long ago there existed institutions that regulated the sphere of culture, such as the government, the church, and the market.In today's world, the relationship between the state and the sphere of culture is changing; the role of the state is becoming less direct, the forms of governance undergo certain transformations. The state pays more attention to how transformation processes will take place and how effective they will be. Actually, problems do exist, and they have to be addressed. State regulation is not simply a key task, but also an important indicator of the state's activity in the world. The implementation of state regulation must have certain priorities. First and foremost, they are: preservation of the cultural heritage; creation of a unified space, based on traditions; accessibility for the general public; strengthening of the material and technical base; and ensuring the innovative development of the sphere of culture.Investigating the peculiarities of the state regulation of the sphere of culture, it should be noted that the problem resides in using the methods and modes of management that do not meet the needs of cultural institutions' integration into the market economy. This results in an inefficient utilization of resources, proving once again that formation of a single effective system of management of the cultural sphere components is a prerequisite for their future development.In this context, there are two areas of the state impact on the sphere of culture: the first is formation of cultural life in general, the second – coordination of the cultural needs and interests of different social groups. In order to effectively manage culture, a certain integration of control and self-regulation is required, with the relevant measures to be taken for the intended effect.Conclusions of the research and prospects for further studies. Having analyzed the existing definitions of the concept of "culture", one can understand that they all reflect the characteristics of this social phenomenon. Culture is one of the most important spheres of human life and the benchmark that determines the level of development of society in general.The study of the concept of "culture" in terms of the historical, political and philosophical approaches has made it possible to establish that culture is a way of human activity, the activity of communities related to creation, dissemination and preservation of material, social and spiritual values; while in terms of statics, they are the results of these activities.In the modern world, a successful development of culture at the national level implies state intervention through the mechanisms and instruments of state regulation. At the same time, the state regulation in the sphere of culture should be carried out in accordance with a set of priorities, the main of which for the time being are as follows: preservation of the cultural and spiritual heritage; promotion of moral values in the cultural space; ensuring maximum accessibility for the general public of the best samples of culture and art; creation of cultural clusters and tourism brands; a maximum involvement of tourism in the cultural sphere; ensuring innovative development of the cultural sphere; application of modern technologies; effective training of personnel; strengthening the material base of cultural institutions countrywide; support for the "cultural diplomacy".The features of facilitating the development of the cultural diplomacy will be the subject of our further research. ; Досліджено характерні особливості культури як об'єкта державного регулювання. Розглянуто різні поняття "культури", її складові, аспекти та підходи. Визначено специфічні риси сфери культури як об'єкта державного регулювання, а також способи впливу держави на розвиток сфери культури у сучасних умовах.

The article described the attitude of Ukrainian leftist parties to church and religion in the late nineteenth century – the first third of the twentieth century. Ukrainian Galicia left hand – is a special phenomenon of the Ukrainian movement in this period. It is significantly different from similar political camp on the Dnieper. First, it soon took shape organizationally, thoroughly used in political practice European traditions left movement, clearly defined Ukrainian aspirations. At the same time left Galicia and Dnieper been characterized by an increase in performance of social justice, political, religious, national equality, democratization of the electoral law so on. In the late nineteenth century left­wing parties experienced a period of ideological formation, search of basic vectors. They varied size, ideology, ethnic composition, the territory in which the distributed activities. During this period Ukrainian Galicia left hand has made his views on religion and the church, which is reflected in the party programs, theoretical heritage of outstanding representatives of socialist and communist parties. In the interwar period of the twentieth century. representatives of leftist political parties of Western Ukraine further critical and negative attitude to the institution of the church and religion, however, given the high religiosity local population had to adapt software principles to the realities of the time. During this period there were also significant differences between the Socialists and the Communists. The first criticized religious dogma based on national principles (criticism «Polish Church» compromise some Greek Catholic bishops, etc.), the latter guided the works of classics of Marxism­Leninism, which denied the need for religion in general society. The article noted that position to the churches and religious representatives held communist forces, mostly professed atheist beliefs, fought for the deepening of Marxist ideology among the population of the region. Despite the fact that declarative Communists proclaimed religion a private matter, emphasized that everyone should be entirely free in order to manifest religion or anything that does not recognize any religion, in practice, members KPSH, CPWU fought for spreading the atheistic worldview. High religiosity of the population of Western Ukraine, minor impacts communist forces in the socio­political processes have not allowed CPWU, Sel­Rob implement the program positions in the church and the religious sphere. Moreover, the Church also poboryuvala spread of Communism in Galicia. Socialists considered attitude to church and religion. Noted that in general, despite his priestly descent, representatives of radicals and social democrats were quite critical of the clergy. The latter, in particular, considered the church «the largest natural enemy of all free thought, progress.» The Social Democrats accused the church of «suppressing the national feelings» not only Galician people in general but young clergy. In the interwar period of the twentieth century. Social Democrats exposed to communist ideas that influenced the change in the ideological platform of the party in the church and religious issue. Radicals in their practice using theoretical work Franko, who sharply criticized the Galician clergy. However, PSA dystantsionuvalasya of church issues, stressing that its electorate itself selects how to treat religious institutions and religion in general. Socialist­Radical Party continued line PSA, but has transformed national­cultural program to the requirements of the time. While in terms of the political system of the Second Commonwealth, MSzMP church considered as a means of national osvidomlenya population opposed the elimination of Orthodox churches, an increase of church land ownership, emphasized the need for separation of church and state. Nevertheless, sometimes, frankly erroneous judgment, theoretical and practical heritage activities Ukrainian Galicia from the left end of the XIX i in the first third of the twentieth century church religious sphere remain valid and instructive. ; У статті охарактеризовано ставлення українських лівих партій до церкви та релігії наприкінці ХІХ ст. – першої третини ХХ ст. Українська лівиця в Галичині – це особливий феномен українського руху в зазначений період. Вона істотно відрізнялася від подібного політичного табору на Наддніпрянщині. Передусім, вона швидше оформилася організаційно, ґрунтовніше використовувала у політичній практиці європейські традиції лівого руху, виразно визначала соборницькі прагнення українців. Водночас лівим Галичини і Наддніпрянщини були притаманні виступи за збільшення рівня соціальної справедливості, політичного, релігійного, національного рівноправ'я, демократизацію виборчого права тощо. Наприкінці ХІХ століття партії лівого спектра пережили період ідеологічного становлення, пошуку базових векторів діяльності. Вони різнилися чисельністю, ідеологією, національним складом, територією, на яку поширювали діяльність. Саме у цей період українська лівиця Галичини виробила власні погляди щодо релігії та церкви, що відображено у партійних програмах, теоретичній спадщині визначних представників соціалістичних та комуністичних партій. У міжвоєнний період ХХ ст. представники лівих політичних партій Західної України надалі критично і негативно ставилися до інституту церкви і релігії, проте, зважаючи на високу релігійність місцевого населення, були змушені адаптувати програмні принципи до реалій часу. У цей період існували також суттєві відмінності між соціалістами і комуністами. Перші критикували релігійні догми виходячи з національних принципів (критика «польського костелу», угодовства окремих греко­католицьких єпископів тощо), другі керувалися працями класиків марксизму­ленінізму, які взагалі заперечували необхідність релігійності суспільства. У статті відзначено, що найнепримиреннішу позицію до церкви та релігії займали представники комуністичних сил, які, здебільшого, сповідували атеїстичні переконання, боролися за поглиблення марксистського світогляду серед населення регіону. Незважаючи на те, що декларативно комуністи проголошували релігію приватною справою, наголошували, що кожен повинен бути цілком вільний у тому, щоб сповідувати яку завгодно релігію або не визнавати ніякої релігії, на практиці члени КПСГ, КПЗУ боролися за поширення атеїстичного світогляду. Висока релігійність населення Західної України, незначні впливи комуністичних сил на суспільно­політичні процеси не дозволили КПЗУ, Сель­Робу реалізувати програмні положення у церковно­релігійній сфері. До того ж, церква також поборювала поширення комуністичних ідей у Галичині. Розглянуто ставлення соціалістів до церкви та релігії. Зауважено, що загалом, незважаючи на своє попівське походження, представники радикалів та соціал­демократів ставилися до духовенства доволі критично. Останні, зокрема, вважали церкву «найбільшим, натуральним ворогом всякої вільної думки, поступу». Соціал­демократи звинувачували церкву у «придушенні національних почуттів» не лише галицького люду загалом, а й молодого патріотичного духовенства. У міжвоєнний період ХХ ст. соціал­демократи підпали під вплив комуністичних ідей, що вплинуло на зміну ідеологічної платформи партії у церковно­релігійному питанні. Радикали у своїй практичній діяльності використовували теоретичні напрацювання І. Франка, який гостро критикував галицьке духовенство. Проте УРП дистанціонувалася від церковної проблематики, наголошуючи, що її електорат сам вибиратиме як ставитися до церковних інституцій та загалом релігії. Соціалістично­радикальна партія продовжила лінію УРП, проте трансформувала національно­культурну програму до вимог часу. Перебуваючи в умовах політичної системи Другої Речі Посполитої, УСРП розглядала церкву як один із засобів національного усвідомлення населення, виступала проти ліквідації православних храмів, збільшення церковного землеволодіння, наголошувала на необхідності відокремлення церкви від держави. Попри, інколи, відверто помилкові судження, теоретична спадщина і практична діяльність української лівиці Галичини від кінця XIX i в першій третині ХХ століття у церковно­релігійній сфері залишаються актуальними і повчальними. ; У статті охарактеризовано ставлення українських лівих партій до церкви та релігії наприкінці ХІХ ст. – першої третини ХХ ст. Українська лівиця в Галичині – це особливий феномен українського руху в зазначений період. Вона істотно відрізнялася від подібного політичного табору на Наддніпрянщині. Передусім, вона швидше оформилася організаційно, ґрунтовніше використовувала у політичній практиці європейські традиції лівого руху, виразно визначала соборницькі прагнення українців. Водночас лівим Галичини і Наддніпрянщини були притаманні виступи за збільшення рівня соціальної справедливості, політичного, релігійного, національного рівноправ'я, демократизацію виборчого права тощо. Наприкінці ХІХ століття партії лівого спектра пережили період ідеологічного становлення, пошуку базових векторів діяльності. Вони різнилися чисельністю, ідеологією, національним складом, територією, на яку поширювали діяльність. Саме у цей період українська лівиця Галичини виробила власні погляди щодо релігії та церкви, що відображено у партійних програмах, теоретичній спадщині визначних представників соціалістичних та комуністичних партій. У міжвоєнний період ХХ ст. представники лівих політичних партій Західної України надалі критично і негативно ставилися до інституту церкви і релігії, проте, зважаючи на високу релігійність місцевого населення, були змушені адаптувати програмні принципи до реалій часу. У цей період існували також суттєві відмінності між соціалістами і комуністами. Перші критикували релігійні догми виходячи з національних принципів (критика «польського костелу», угодовства окремих греко­католицьких єпископів тощо), другі керувалися працями класиків марксизму­ленінізму, які взагалі заперечували необхідність релігійності суспільства. У статті відзначено, що найнепримиреннішу позицію до церкви та релігії займали представники комуністичних сил, які, здебільшого, сповідували атеїстичні переконання, боролися за поглиблення марксистського світогляду серед населення регіону. Незважаючи на те, що декларативно комуністи проголошували релігію приватною справою, наголошували, що кожен повинен бути цілком вільний у тому, щоб сповідувати яку завгодно релігію або не визнавати ніякої релігії, на практиці члени КПСГ, КПЗУ боролися за поширення атеїстичного світогляду. Висока релігійність населення Західної України, незначні впливи комуністичних сил на суспільно­політичні процеси не дозволили КПЗУ, Сель­Робу реалізувати програмні положення у церковно­релігійній сфері. До того ж, церква також поборювала поширення комуністичних ідей у Галичині. Розглянуто ставлення соціалістів до церкви та релігії. Зауважено, що загалом, незважаючи на своє попівське походження, представники радикалів та соціал­демократів ставилися до духовенства доволі критично. Останні, зокрема, вважали церкву «найбільшим, натуральним ворогом всякої вільної думки, поступу». Соціал­демократи звинувачували церкву у «придушенні національних почуттів» не лише галицького люду загалом, а й молодого патріотичного духовенства. У міжвоєнний період ХХ ст. соціал­демократи підпали під вплив комуністичних ідей, що вплинуло на зміну ідеологічної платформи партії у церковно­релігійному питанні. Радикали у своїй практичній діяльності використовували теоретичні напрацювання І. Франка, який гостро критикував галицьке духовенство. Проте УРП дистанціонувалася від церковної проблематики, наголошуючи, що її електорат сам вибиратиме як ставитися до церковних інституцій та загалом релігії. Соціалістично­радикальна партія продовжила лінію УРП, проте трансформувала національно­культурну програму до вимог часу. Перебуваючи в умовах політичної системи Другої Речі Посполитої, УСРП розглядала церкву як один із засобів національного усвідомлення населення, виступала проти ліквідації православних храмів, збільшення церковного землеволодіння, наголошувала на необхідності відокремлення церкви від держави. Попри, інколи, відверто помилкові судження, теоретична спадщина і практична діяльність української лівиці Галичини від кінця XIX i в першій третині ХХ століття у церковно­релігійній сфері залишаються актуальними і повчальними.

Мета поданої наукової статті полягає в тому, щоб на основі документів Держархіву Одеської області простежити основні етапи розвитку римо-католицької церкви в Одесі упродовж ХІХ ст. Для досягнення зазначеної мети передбачено комбіноване використання різних наукових методів дослідження, зокрема, евристичного, аналізу і синтезу, класифікації та періодизації, статистичного та ін. Зазначено, що найбільш сприятливим для розвитку католицизму в місті був період з кінця ХVІІІ ст. до 20-х рр. ХІХ ст. Його характерною особливістю було лояльне ставлення до католиків з боку місцевої влади. Свідченням є позиція генерал-губернатора Новоросійського краю і градоначальника Одеси де-Рішельє по відношенню до римо-католицьких парафій в регіоні, до управління в яких допускалися єзуїти. Першим візитатором римо-католицьких церков у Новоросійському краї став єзуїт абат Домінік-Шарль Ніколь, який здійснював контроль за діяльністю усіх католицьких парафій, які знаходились на той час у Херсоні, Одесі, Миколаєві та Северинівці. Деякі матеріали Держархіву Одеської області стосуються історії католицького храму Одеси, заснованого в 1795 р. Науковий інтерес становить документ про звернення римо-католиків до міської влади в 1808 р. з проханням надати їм землю для будівництва нового храму в зв'язку із зростанням чисельності парафіян. Наслідком стало виділення місця під забудову кам'яної церкви та офіційний дозвіл на вільне володіння цією землею. Розглянуто особливості другого періоду в історії католицької церкви в Одесі, який розпочався з 1822 р. – після заборони проживання єзуїтів на теренах Російської імперії. Його відмітною рисою став наступ російського уряду на католицьку церкву, яка підозрювалась у підтримці польського повстання 1830-1831 рр. У цей час розпочалася політика ізоляції католицької церкви від Риму й втручання світської влади у справи католицького єпископату. Реакція з боку папи Григорія ХVІ та країн Західної Європи змусила російського імператора Миколу І у 1847 р. підписати конкордат між російським урядом і Апостольським Престолом, одним із пунктів якого мало стати утворення нової католицької Херсонської єпархії з центром у Херсоні. Негативна позиція православної ієрархії на чолі з Херсонським і Таврійським архієпископом Інокентієм (Борисовим) змусила внести зміни до цього проекту – єпархія отримала назву Тираспольської (з центром у Тирасполі) й увійшла до складу Могилівської митрополії. Важливого значення в цей час набувала Одеса, де фактично знаходилась католицька єпископська резиденція. У відповідності з документами в 1853 р. було завершене будівництво кам'яного кафедрального собору, освяченого в ім'я Успенія Пресвятої Діви Марії. Його настоятелем став священик Єжи Безутович, якому допомагали чотири капелани: для поляків, італійців, французів і німців. Проаналізовано третій, більш сприятливий період для розвитку католицизму в Одесі, який розпочався в другій половині ХІХ ст. Низка 40 архівних матеріалів стосується особливостей процедури призначення священиків для католиків-німців, яких запрошували з німецьких земель та Австрії. Досліджено процес зміцнення позицій церкви в місті, наслідком якого стало зростання католицького населення, розширення земельних володінь та розбудова нових храмів. Тож документи, які відклалися у фондах Держархіву Одеської області, дають можливість реконструювати окремі сюжети розвитку римо- католицької церкви в Одесі упродовж ХІХ ст. У комплексі з опублікованими джерелами і дослідницькою літературою вони є важливим підґрунтям для подальшого дослідження історії католицизму в Україні. ; In article documentary materials of the state archive of Odessa region which give the chance to consider the main stages of development of the roman catholic church in Odessa during xix century are analyzed. Prerequisites of church construction in the city are investigated. Process of gradual strengthening of positions of the roman catholic church in Odessa is considered. Emphasized that the most successful for the development of catholicism in the city was the period from the late XVIII century to the 20 years of xix century. Its characteristic feature was loyalty to the catholics by local authorities. This is confirmed by the position of the governor-general of Novorossiysk territory and mayor of Odessa, de Richelieu in relation to the roman catholic parishes in the region, which allowed the jesuits. The first visitor of the roman catholic churches in the Novorossiysk region was the jesuit abbé Dominique-Charles Nicholl, who oversaw the activities of all catholic parishes, which were at that time in Kherson, Odessa, Mykolaiv and Severynivk. Some materials of the state archive of Odessa region relate to the history of the catholic church of Odessa, founded in 1795. The scientific interest is the document testifying the appeal of roman catholics to the local authorities in 1808, with the request for allocation of land for the construction of a new church in connection with the increase in the number of parishioners. The result was the allocation of place for the construction of a stone church and official permission for private ownership of the land. The peculiarities of the second period in the history of the catholic church in Odessa, which began in 1822, after the prohibition of the residence of the jesuits in the Russian empire are discovered. Its peculiarity consisted in the occurrence of the russian government to the catholic church, which was suspected to support the polish uprising of 1830-1831. At this time began the policy of isolation of the catholic church from rome and the intervention of secular authorities in the affairs of the catholic episcopate. The reaction from pope gregory XVI and the countries of Western Europe forced the Russian emperor Nicholas I in 1847 to sign the concordat between the Russian government and the apostolic, one of which was the formation of a new catholic Kherson diocese with the center in Kherson. The negative attitude of the orthodox church, headed by the kherson and tavricheskiy archbishop Innocent (Borisov) was forced to make changes in the project – the diocese received the name of tiraspol (with the center in Tiraspol) and became part of the mogilev archdiocese. The leading role in the history of the catholic church at this time belonged to Odessa, where was the catholic bishop residence. In accordance with the documents in 1853, construction was completed on the stone cathedral, consecrated in the name of the assumption of the blessed virgin mary. The rector was the priest jerzy bestowed, assistants, of which there were four chaplains: for poles, italians, french and germans. Analyzed third a more favorable period for the development of catholicism in odessa which began in the second half of the XIX century. The number of archival documents for features of the procedure for the appointment of priests for the catholic germans, who were invited to the German lands and Austria. The documents provide an opportunity to trace the strengthening of the position of the church in the city, the consequence of which was the increase in the catholic population, the expansion of landholdings and construction of new temples. Thus, the documents that are stored in the state archives of Odessa region represent an opportunity to reconstruct individual episodes of the roman-catholic church in Odessa during the XIX century. In combination with the published sources and research literature, they represent the basis for further research of the history of catholicism in Ukraine. ; Цель представленной научной статьи заключается в исследовании основных этапов развития римо-католической церкви в Одессе в течении ХІХ в. на основе документов Государственного архива Одесской области. Для достижения поставленной цели использованы различные научные методы исследования, в частности: эвристический, анализа и синтеза, классификации и периодизации, статистический и др. Подчеркнуто, что наиболее успешным для развития католицизма в городе был период с конца ХVІІІ в. до 20-х гг. ХІХ в. Его характерной особенностью было лояльное отношение к католикам со стороны местной власти. Подтверждением этого является позиция генерал-губернатора Новороссийского края и градоначальника Одессы де-Ришелье относительно римо-католических приходов в регионе, к управлению которыми допускались иезуиты. Первым визитатором римо-католических церквей в Новороссийском крае стал иезуит аббат Доминик-Шарль Николь, который контролировал деятельность всех католических приходов, которые находились в то время в Херсоне, Одессе, Николаеве и Севериновке. Некоторые материалы Государственного архива Одесской области касаются истории католического храма Одессы, основанного в 1795 г. Научный интерес представляет документ, свидетельствующий об обращении римо-католиков к местной власти в 1808 г. с просьбой о выделении земли под строительство новой церкви в связи с увеличением численности прихожан. Результатом стало выделение места под строительство каменной церкви и официальное разрешение на частное владение этой землей. Рассмотрены особенности второго периода в истории католической церкви в Одессе, который начался с 1822 г. – после запрещения проживания иезуитов на территории Российской империи. Его особенность заключалась в наступлении российского правительства на католическую церковь, которая подозревалась в поддержке польского восстания 1830-1831 гг. В это время началась политика изоляции католической церкви от Рима и вмешательство светской власти в дела католического епископата. Реакция со стороны папы римского Григория ХVІ и стран Западной Европы вынудила российского императора Николая І в 1847 г. подписать конкордат между российским правительством и Апостольским Престолом, одним из пунктов которого было образование новой католической Херсонской епархии с центром в Херсоне. Отрицательная позиция православной иерархии во главе с Херсонским и Таврическим архиепископом Иннокентием (Борисовым) заставила внести изменения в этот проект – епархия получила названия Тираспольской (с центром в Тирасполе) и вошла в состав Могилевской митрополии. Ведущая роль в истории развития католической церкви в это время принадлежала Одессе, где фактически находилась католическая епископская резиденция. В соответствии с документами в 1853 г. было завершено строительство каменного кафедрального собора, освященного в имя Успения Пресвятой Девы Марии. Его настоятелем стал священник Ежи Безутович, помощниками которого были четыре капеллана: для поляков, итальянцев, французов и немцев. Проанализирован третий, более благоприятный период для развития католицизма в Одессе, который начался во второй половине ХІХ в. Ряд архивных документов касается особенностей процедуры назначения священников для католиков-немцев, которых приглашали с немецких земель и Австрии. Документы дают возможность проследить укрепление позиций церкви в городе, следствием которого стало увеличение католического населения, расширение земельных владений и строительство новых храмов. Таким образом, документы, которые хранятся в Государственном архиве Одесской области, представляют возможность реконструировать отдельные сюжеты развития римо-католической церкви в Одессе в течении ХІХ в. В комплексе с опубликованными источниками и исследовательской литературой они являются основой для дальнейших исследований истории католицизма в Украине.

Мета поданої наукової статті полягає в тому, щоб на основі документів Держархіву Одеської області простежити основні етапи розвитку римо-католицької церкви в Одесі упродовж ХІХ ст. Для досягнення зазначеної мети передбачено комбіноване використання різних наукових методів дослідження, зокрема, евристичного, аналізу і синтезу, класифікації та періодизації, статистичного та ін. Зазначено, що найбільш сприятливим для розвитку католицизму в місті був період з кінця ХVІІІ ст. до 20-х рр. ХІХ ст. Його характерною особливістю було лояльне ставлення до католиків з боку місцевої влади. Свідченням є позиція генерал-губернатора Новоросійського краю і градоначальника Одеси де-Рішельє по відношенню до римо-католицьких парафій в регіоні, до управління в яких допускалися єзуїти. Першим візитатором римо-католицьких церков у Новоросійському краї став єзуїт абат Домінік-Шарль Ніколь, який здійснював контроль за діяльністю усіх католицьких парафій, які знаходились на той час у Херсоні, Одесі, Миколаєві та Северинівці. Деякі матеріали Держархіву Одеської області стосуються історії католицького храму Одеси, заснованого в 1795 р. Науковий інтерес становить документ про звернення римо-католиків до міської влади в 1808 р. з проханням надати їм землю для будівництва нового храму в зв'язку із зростанням чисельності парафіян. Наслідком стало виділення місця під забудову кам'яної церкви та офіційний дозвіл на вільне володіння цією землею. Розглянуто особливості другого періоду в історії католицької церкви в Одесі, який розпочався з 1822 р. – після заборони проживання єзуїтів на теренах Російської імперії. Його відмітною рисою став наступ російського уряду на католицьку церкву, яка підозрювалась у підтримці польського повстання 1830-1831 рр. У цей час розпочалася політика ізоляції католицької церкви від Риму й втручання світської влади у справи католицького єпископату. Реакція з боку папи Григорія ХVІ та країн Західної Європи змусила російського імператора Миколу І у 1847 р. підписати конкордат між російським урядом і Апостольським Престолом, одним із пунктів якого мало стати утворення нової католицької Херсонської єпархії з центром у Херсоні. Негативна позиція православної ієрархії на чолі з Херсонським і Таврійським архієпископом Інокентієм (Борисовим) змусила внести зміни до цього проекту – єпархія отримала назву Тираспольської (з центром у Тирасполі) й увійшла до складу Могилівської митрополії. Важливого значення в цей час набувала Одеса, де фактично знаходилась католицька єпископська резиденція. У відповідності з документами в 1853 р. було завершене будівництво кам'яного кафедрального собору, освяченого в ім'я Успенія Пресвятої Діви Марії. Його настоятелем став священик Єжи Безутович, якому допомагали чотири капелани: для поляків, італійців, французів і німців. Проаналізовано третій, більш сприятливий період для розвитку католицизму в Одесі, який розпочався в другій половині ХІХ ст. Низка 40 архівних матеріалів стосується особливостей процедури призначення священиків для католиків-німців, яких запрошували з німецьких земель та Австрії. Досліджено процес зміцнення позицій церкви в місті, наслідком якого стало зростання католицького населення, розширення земельних володінь та розбудова нових храмів. Тож документи, які відклалися у фондах Держархіву Одеської області, дають можливість реконструювати окремі сюжети розвитку римо- католицької церкви в Одесі упродовж ХІХ ст. У комплексі з опублікованими джерелами і дослідницькою літературою вони є важливим підґрунтям для подальшого дослідження історії католицизму в Україні. ; In article documentary materials of the state archive of Odessa region which give the chance to consider the main stages of development of the roman catholic church in Odessa during xix century are analyzed. Prerequisites of church construction in the city are investigated. Process of gradual strengthening of positions of the roman catholic church in Odessa is considered. Emphasized that the most successful for the development of catholicism in the city was the period from the late XVIII century to the 20 years of xix century. Its characteristic feature was loyalty to the catholics by local authorities. This is confirmed by the position of the governor-general of Novorossiysk territory and mayor of Odessa, de Richelieu in relation to the roman catholic parishes in the region, which allowed the jesuits. The first visitor of the roman catholic churches in the Novorossiysk region was the jesuit abbé Dominique-Charles Nicholl, who oversaw the activities of all catholic parishes, which were at that time in Kherson, Odessa, Mykolaiv and Severynivk. Some materials of the state archive of Odessa region relate to the history of the catholic church of Odessa, founded in 1795. The scientific interest is the document testifying the appeal of roman catholics to the local authorities in 1808, with the request for allocation of land for the construction of a new church in connection with the increase in the number of parishioners. The result was the allocation of place for the construction of a stone church and official permission for private ownership of the land. The peculiarities of the second period in the history of the catholic church in Odessa, which began in 1822, after the prohibition of the residence of the jesuits in the Russian empire are discovered. Its peculiarity consisted in the occurrence of the russian government to the catholic church, which was suspected to support the polish uprising of 1830-1831. At this time began the policy of isolation of the catholic church from rome and the intervention of secular authorities in the affairs of the catholic episcopate. The reaction from pope gregory XVI and the countries of Western Europe forced the Russian emperor Nicholas I in 1847 to sign the concordat between the Russian government and the apostolic, one of which was the formation of a new catholic Kherson diocese with the center in Kherson. The negative attitude of the orthodox church, headed by the kherson and tavricheskiy archbishop Innocent (Borisov) was forced to make changes in the project – the diocese received the name of tiraspol (with the center in Tiraspol) and became part of the mogilev archdiocese. The leading role in the history of the catholic church at this time belonged to Odessa, where was the catholic bishop residence. In accordance with the documents in 1853, construction was completed on the stone cathedral, consecrated in the name of the assumption of the blessed virgin mary. The rector was the priest jerzy bestowed, assistants, of which there were four chaplains: for poles, italians, french and germans. Analyzed third a more favorable period for the development of catholicism in odessa which began in the second half of the XIX century. The number of archival documents for features of the procedure for the appointment of priests for the catholic germans, who were invited to the German lands and Austria. The documents provide an opportunity to trace the strengthening of the position of the church in the city, the consequence of which was the increase in the catholic population, the expansion of landholdings and construction of new temples. Thus, the documents that are stored in the state archives of Odessa region represent an opportunity to reconstruct individual episodes of the roman-catholic church in Odessa during the XIX century. In combination with the published sources and research literature, they represent the basis for further research of the history of catholicism in Ukraine. ; Цель представленной научной статьи заключается в исследовании основных этапов развития римо-католической церкви в Одессе в течении ХІХ в. на основе документов Государственного архива Одесской области. Для достижения поставленной цели использованы различные научные методы исследования, в частности: эвристический, анализа и синтеза, классификации и периодизации, статистический и др. Подчеркнуто, что наиболее успешным для развития католицизма в городе был период с конца ХVІІІ в. до 20-х гг. ХІХ в. Его характерной особенностью было лояльное отношение к католикам со стороны местной власти. Подтверждением этого является позиция генерал-губернатора Новороссийского края и градоначальника Одессы де-Ришелье относительно римо-католических приходов в регионе, к управлению которыми допускались иезуиты. Первым визитатором римо-католических церквей в Новороссийском крае стал иезуит аббат Доминик-Шарль Николь, который контролировал деятельность всех католических приходов, которые находились в то время в Херсоне, Одессе, Николаеве и Севериновке. Некоторые материалы Государственного архива Одесской области касаются истории католического храма Одессы, основанного в 1795 г. Научный интерес представляет документ, свидетельствующий об обращении римо-католиков к местной власти в 1808 г. с просьбой о выделении земли под строительство новой церкви в связи с увеличением численности прихожан. Результатом стало выделение места под строительство каменной церкви и официальное разрешение на частное владение этой землей. Рассмотрены особенности второго периода в истории католической церкви в Одессе, который начался с 1822 г. – после запрещения проживания иезуитов на территории Российской империи. Его особенность заключалась в наступлении российского правительства на католическую церковь, которая подозревалась в поддержке польского восстания 1830-1831 гг. В это время началась политика изоляции католической церкви от Рима и вмешательство светской власти в дела католического епископата. Реакция со стороны папы римского Григория ХVІ и стран Западной Европы вынудила российского императора Николая І в 1847 г. подписать конкордат между российским правительством и Апостольским Престолом, одним из пунктов которого было образование новой католической Херсонской епархии с центром в Херсоне. Отрицательная позиция православной иерархии во главе с Херсонским и Таврическим архиепископом Иннокентием (Борисовым) заставила внести изменения в этот проект – епархия получила названия Тираспольской (с центром в Тирасполе) и вошла в состав Могилевской митрополии. Ведущая роль в истории развития католической церкви в это время принадлежала Одессе, где фактически находилась католическая епископская резиденция. В соответствии с документами в 1853 г. было завершено строительство каменного кафедрального собора, освященного в имя Успения Пресвятой Девы Марии. Его настоятелем стал священник Ежи Безутович, помощниками которого были четыре капеллана: для поляков, итальянцев, французов и немцев. Проанализирован третий, более благоприятный период для развития католицизма в Одессе, который начался во второй половине ХІХ в. Ряд архивных документов касается особенностей процедуры назначения священников для католиков-немцев, которых приглашали с немецких земель и Австрии. Документы дают возможность проследить укрепление позиций церкви в городе, следствием которого стало увеличение католического населения, расширение земельных владений и строительство новых храмов. Таким образом, документы, которые хранятся в Государственном архиве Одесской области, представляют возможность реконструировать отдельные сюжеты развития римо-католической церкви в Одессе в течении ХІХ в. В комплексе с опубликованными источниками и исследовательской литературой они являются основой для дальнейших исследований истории католицизма в Украине.

У статті розглянуто розвиток вітчизняного законодавства у сфері економічних відносин, що викликає змістовні та структурні трансформації в системі права, а отже, і право, і законодавство є органічно пов'язаними. Як наслідок, виникають структурні новоутворення в системі законодавства. Установлено, що саме з урахуванням системності у визначенні основних та другорядних аспектів нормативно-правового забезпечення функціонування економічної системи можна вести мову про високу ефективність правового регулювання світової економічної системи. Обґрунтовано, що незважаючи на складний ієрархічний характер відносин в економічній системі, що тяжіє до безперервної спеціалізації її складових, забезпечення взаємодії усіх елементів структури та вихід її функціонування на задані загальні параметри вимагає створення цілісної, взаємопов'язаної системи законодавчого та правового забезпечення в адекватному для такого масштабу проблеми форматі ; В статье проанализированы динамичное развитие законодательства в сфере экономических отношений, что вызывает содержательные и структурные трансформации в системе права, а, следовательно, и право, и законодательство являються органически связанными. Как следствие, возникают структурные новообразования в системе законодательства. Установлено, что именно с учетом системности в определении основных и второстепенных аспектов нормативно-правового обеспечения функционирования экономической системы можно говорить о высокой эффективности правового регулирования мировой экономической системы. Обосновано, что несмотря на сложный иерархический характер отношений в экономической системе, которая тяготеет к непрерывной специализации ее составляющих, обеспечение взаимодействия всех элементов структуры и выход ее функционирования на заданные параметры требует создания целостной, взаимосвязанной структурной системы законодательного и правового обеспечения в адекватном для нее масштабе.// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "plaw.nlu.edu.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e ; The article analyzes the dynamic development of legislation in the field of economic relations is matched to structural transformation in the law, and therefore the law, and legislation is organically linked. Аs a consequence, become structurally tumors in the legal system as a key emerging trend of improving its evolyutsinuvannya. In this sense, the normative legal provision of economic relations – is a complete standalone system, it is appropriate to determine as the only legal complex object. It is established that it is considering systematic in identifying major and minor aspects of the legal functioning of the economic system we can talk about high efficiency of legal regulation of the global economic system. Proved that despite the complex hierarchical nature of relations in the economic system that tends to continuing specialization of its components, ensuring the interaction of all elements of the structure and output of its operation to set general parameters requires an integrative, holistic, coherent with the legal system and legal support in adequate to the problem of this magnitude format.Now the scientific legal literature began to explore some categorical concepts, some substantive mechanisms for the enhancement of the conceptual level that can be regarded as approval beliefs and understanding of the separation of such jurisprudence as Economic Law of Ukraine [1–11]. The rich have paid attention to this issue and scientists of Kharkiv Donetsk schools of law, namely:, D. V. Zadyhaylo, D. D. Zadyhaylo, V. S. Milash, V. A. Ustymenko and others. Also, this perspective was a range of scientific interests of Kiev and Odessa schools, namely A. M. Vinnik, O. P. Podtserkovnyy, V. S. Shcherbina and others. In the former Soviet Union it examined: A. Alpatov, G. Velyanovskyy, G. Balsevich, M. Odintsov, V. Tambovtsev and others. However, scientists have not paid sufficient attention, and the very conceptual analysis of the category of «economic rights» as a separate legal phenomenon, that conceptual device was left outside the research, also identified and place of the term «economic law» in the legal space as required result Sociodynamics the mechanism legislation. However, usually focuses on individual fragments relationship functioning economic system creating categorical apparatus required for each. It should be added that often because of certain circumstances their views do not correspond to modern realities, because the dynamics of economic relations for ten years - big time. In view of the above it can be stated that the question of integrative processes of legislation on economic issues, the impact of international standards on the process of modernization of national economic legislation and determine their role in it as a whole are not defined.Consideration of this issue is caused by lack of conceptual apparatus legislation Ukraine of terms such as «economic system» and «economic law». In addition, the domestic legislation is not developed a mechanism to ensure the development of the latter, which operates successfully operates a modern legal systems of the world. Given this, we can state that the need to adapt Ukrainian legal doctrine to the European legal system is in the legal functioning of the economic system of our country, because the design of economic law as a science and discipline will solve the problem of mismatch economic and legal point of view, a holistic concept relations state of law and Economics. Emphasize that while this gap is not eliminated, that remain unsettled some legal aspects of the existing conceptual mechanism of legal support economic system is inadequate. In addition, should agree on the basic provisions of legislation on regulation of relevant relations with foreign countries, to achieve the level of economic indicators sought legal opinion and national general our country.The article is the rationale for the legislative and legal consolidation of the concept of «economic law» as a structural system neoplasms legislation and establishing a comprehensive nature of the institution as a whole legal complex object in the legal system and functional state's influence on him.Axiomatic is provision for a close dialectical relationship between economic and legal systems. Even in the XVIII century, Adam Smith (author of «The Wealth of Nations» and the phrase «life, liberty and property») pondered the economic consequences of the establishment «of mercantile laws». Along with Smith and other philosophers saw the relationship between economics and law. On this occasion expressed their thoughts and «father of communism» – Karl Marx. However, in today's issue of legal compliance to ensure economic relations existing forms of their implementation is complex and multifaceted and has a corresponding character. First of all, this is due to globalization of economic processes, the growing role and importance of public international economic law and private international law in the establishment and regulation of foreign economic relations, which play a large share in the global and national GDP. Thus, the emerging global economic right, which may be partly represented the concept LEX mercantoria. However, in internal legislation of the update is kompleknyh a number of industries that are designed to overcome industry barriers to legal provision of economic relations.The fact is of course that the relationships that are part of the category of «economic system» extremely ambitious and go beyond their own business, tax, natural resource and other sectors zakonodastva. An important factor marker while solving the problem of inter-sectoral barriers is the need for clear and understandable state of economic, including industrial or agricultural policy. Clearly, implementation of this policy occurs within the array of relations in the economic system, and therefore includes a comprehensive, systemic use of state-legal means of influencing the behavior of economic relations, in particular economic entities, local communities, employees, investors, consumers etc.Thus it is necessary a certain legal unification of the whole arsenal of different-legal instruments. Yes, this formulation of questions, answers attempt to form such a category as an economic right - the integrative result of independent development of its industry components.1. The economic system is a complex set of social relations of production that ensure economic activities on certain principles of coordination between the participants and subjects of economy in the dominant way to distribute the results of its operations, determining the degree of efficiency of the national economy. Thus, the economic system as a whole set of economic relations should be represented as a single object of legal regulation, because it is a sign of «whole nature» of the latter, which is inherent in any system, its operation logically implies the interaction of all elements by « self-regulation «of all systemically important ties between these elements and therefore obligatory to talk about the development of a single legal model for organizing economic relations in general.2. In modern terms of structuring the legal system and legislation are distributed between the individual sectors. Some of them are homogeneous by private law or public-legal nature, such as the civil law or the finance law, the while law others are complex the hospodarske law, the agricultural law, the environmental (natural resource) law. However, the structure of the said areas of the economic law as a separate category is not saying.3. The need for the formation of just such regulatory structural macro grounded weight increasing economic sphere as integral object of social management-for: 1) implementation of a unified economic policy; 2) the macroeconomic state regulation; 3) external influences on the national economy due to the implementation of the economic policy of other states, international economic organizations, the impact kon'yuktury foreign markets; 4) the need to implement (incentives) universal properties of the national economy as such. For example – providing innovative character of economic development, the introduction of alternative energy as the dominant source of energy, the implementation of restructuring the national economy, overcoming depression and economic degradation regions and so on.4. The possibility and feasibility of forming such superkompleksu the right to an economic right may also grounded bute legal and technical aspects of constitutional and legal support: 1) although fragmented, but overall the nature of the constitutional and legal regulation of economic relations; 2) fixation general legal economic values - objects of constitutional and legal regulation (economic security, constitutional economic order, economic diversity, etc.); 3) if the text of the Basic Law and the common values of the components overall, defining of competence load state authorities, in particular: a) the Verkhovna Rada of Ukraine on objects of legal regulation referred to in Article 92 of the Constitution of Ukraine, namely the use of natural resources, the exclusive ( maritime) economic zone and the continental shelf, the space exploration organization and operation of energy, transportation and communications, the legal regime of property rights, legal principles and guarantees of entrepreneurship, rules of competition and antitrust rules, principles of foreign relations, foreign trade, customs, etc. ; b) The Cabinet of Ministers of Ukraine - the functions of the Government to ensure the functioning of the economic system listed in Article 116 of the Constitution of Ukraine, for example, develops and implements national programs of economic, scientific, technical, social and cultural development of Ukraine, ensures equal conditions of development of all forms of ownership; carries out management of state property in accordance with law; c) general economic content and nature of the competence of certain public authorities such as the NBU, AMC and others.

Problem setting. The issues of preventing social orphanhood, developing new and reforming existing social services for children and families with children have become a major focus in academia and in various structures at all levels working with children. Improving the quality of life of children is not only a matter of time, but also its need. Progressive world processes for the protection of the rights of the child, declared by the UN Convention on the Rights of the Child, which stimulate major changes in legislation, policies and practices for supporting and protecting children. Such targeted actions are widespread in many countries of the world. Today, Ukraine is taking the first steps towards deinstitutionalization and creating its own model of social service formation, which will become the basis for preventing social orphanage among children. The article analyzes the existing model of managing the sphere of protection of children's rights in the context of preventing social orphanage and implementing the principles of DI reform (deinstitutionalization).Today, in the context of transformational changes, Ukraine has faced significant socio-economic problems that have led to a decrease in the standard of living of Ukrainian families, the emergence of such negative phenomena as social orphanhood, child homelessness and a number of other manifestations. The resolution of these issues has also recently become more complicated due to hostilities in the East of our country conducting by the Russian Federation. In this context, it is important to focus on the problems of providing social guarantees and social protection for children of vulnerable categories, creating conditions for their adaptation in a complex social environment. Exactly in the context of these aspects arises a need for a significant improvement in the public administration system, in particular in sphere of organizing effective social work with children, as well as increasing the effectiveness of the social function of the state in total.Recent research and publications analysis. Nowadays, such scientists as V. Sobchenko, V. Moskalenko, V. Skuratovsky, O. Paliy, E. Libanova are studying and researching the problems and modern approaches to the development of the sphere of social protection of the population. Studies of reforming and improving the system of social services in general, and services for children and families with children, in particular, are engaged such Ukrainian researchers as L. Volynets, N. Komarov, O. Antonova-Turchenko, I. Ivanova, I. Pesha, A. Kapska, I. Pinchuk, S. Tolstoukhova, M. Lukashevich, I. Mygovich. Issues of implementation of institutional care and childcare reform are engaged T. Veretenko, O. Denesyuk, T. Spirina.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. However, it should be noted that the current state of scientific development of the problem of modernization the activities of public administration bodies in the field of social work with children of vulnerable categories and families with children in Ukraine is insufficient, since today this area is in the process of reforming. The sources of conducted scientific researches were mainly concerned certain aspects of the functioning of public administration and the social security system of the population, partly work with children, namely: the history of formation and development, directions and forms of social work. Today, the issue of preventing social orphanage in the context of the implementation of the DI-reform principles is little explored and not discovered.Paper main body. Despite the rather significant interest of scientists in the problems of managing the social sphere in Ukraine, there are still insufficiently developed approaches to the activities of government bodies and local self-government, as well as non-governmental organizations in the field of social work with children of vulnerable categories and deinstitutionalization processes, their practical implementation in terms of interagency cooperation , institutional and resource support, transformation of the network of social institutions and institutions involved in problems of vulnerable categories of children. Considering this, the topic is relevant and needs a deeper study.An analysis of the legislation on the protection of the rights and interests of children shows that the concept of social protection is often interpreted as a similar to the social security concept. The concept of social protection of children is much more widely interpreted in the Law of Ukraine "On bodies and services for children and special institutions for children": it is a complex of measures and means of socio-economic and legal character for ensuring children's rights to life, development, upbringing, education, medical care, financial support.A number of scientists accentuate on the concept of the so-called hidden social orphanhood, which is associated with the deterioration of the family's living conditions and the decline of its moral foundations, resulting in a growing neglect of a huge number of children and adolescents. Hidden social orphanhood is spreading in the form of institutionalization of children whose parents for various reasons are not able to provide them with proper care and upbringing at home. Consequently, hidden social orphanhood is hiding in outwardly normal families, which in reality are dysfunctional, and parents do not cope with their basic responsibilities for raising children.Thus, social orphanhood can be defined as a social phenomenon caused by the self-willed evasion of parents from fulfilling their parental duties responsibilities for the child, which is accompanied by the breaking and loss of family relations between parents and a child, the parental indifference to the child's needs and the future fate of the child.Practical experience and international experience show that only a small number of children need specialized hospital care and approaches to education. Such care should be provided in small individual institutions that are integrated into the life of the local community with the ability to apply inclusive education components. All other children should be excluded from social isolation and brought up in a family or close to family environment and attend educational institutions in the system of inclusive education.The process of reforming the current system of institutional care (deinstitutionalization) in the field of protection of children's rights should be a long-term, well-planned and structured process of reforming the child care system based on the principle of taking into account the best interests of the child, recognizing the priority of family education over placement in the state guardianship institutions. During such reforms, the family should receive clear government standards for social services:– services and assistance that will contribute to its preservation for the purpose of full-fledged child development;– adoption or family forms of alternative care become a priority for the placement of children who have lost parental care due to orphancy, living in difficult life circumstances, violence or neglect from their parents side;– institutions are redeployed into specialist care centers (family and child support) or closed.The main problems of deinstitutionalization mechanism implementation today are:– developing a common vision and a holistic approach to reforming the current system of institutional care, education and upbringing of children, both at the national level and at the level of territorial communities;– the lack of an interdisciplinary algorithm of interaction, interdepartmental and intersectoral coordination of actions and cooperation, the lack of a training system for specialists, including heads of institutions of various departmental subordination, parental support programs, despite the fact that the basic mechanism is just beginning to be developed.Today, the development of a strategic deinstitutionalization program requires the involvement of partners from all possible areas: social, educational, healthcare, civil society institutions and the parent community. An additional advantage of attracting partners from different disciplines and industries is an increase in the availability of resources for the implementation of the deinstitutionalization program. A list of tasks should be the creation of conditions to ensure the realization of the right of every child to raise a family, to prevent the spread of social orphanhood.Achieving this goal requires resolving the following key tasks: – improving the activities of guardianship and care services for the prevention of social orphanhood, providing families with children with high-quality social services aimed at supporting the family's educational function;– involvement of enterprises, institutions, organizations, regardless of ownership and management, in the provision of social, rehabilitation services to children and families with children in difficult life circumstances, introduction of a social order mechanism in this field;– forming a tolerant attitude of society towards children and families with children who are in difficult circumstances, preventing various forms of discrimination against such children and families;– introduction of new social technologies aimed at early identification of families with children who are in difficult life circumstances, raising responsible paternity, and preventing cases of the taking of a child from parents without depriving them of their parental rights;– improving the quality of social services provided by social work entities to children and families with children who are in difficult life circumstances;– introduction of social services for parents, whose children are being brought up in boarding schools, in order to create conditions for the return of the child to parents;– introduction of social services for children to prepare them for return to the biological family after a long stay in a boarding school;– introduction of social services for families with children, in which the process of parents' divorce is ongoing, resolves the dispute between the mother and the father regarding the place of residence of the children, participation in their upbringing;– providing social support for parents who for certain reasons (due to long-term illness, disability, poverty, unemployment, etc.), are unable to properly maintain and care for the child, families with children with special needs family members, as well as social support for children whose parents are labor migrants;– providing social support for parents from whom children were taken away without depriving them of parental rights, as well as parents deprived of parental rights and intend to bring a lawsuit to renew parental rights (if their children are not adopted), in order to create conditions for restoring the educational function of the family and returning the child to parents;– provision of information to the population about the types of social services and benefits provided by the subjects of social work with families with children.Further long-term decisions for deinstitutionalization should include:– managed transitional stage with definition of clear terms for its duration;– approval of legislation requirements, services that should be provided at the local level;– approval in the legislation of the requirement on the personal responsibility of the community leader for the provision / non-provision of social services in the field of childhood protection;– redistribution of resources and introduction of an interdisciplinary approach to services at the local level;– helping families;– consultations with organizations representing the interests of persons with disabilities, children with disabilities, their parents and guardians.Conclusions of the research and prospects for further studies. Thus, Ukraine's course towards European integration and implementation of the UN Convention requires a revision of the priorities of state policy in the field of social protection of children and families with children, protection of childhood and the rights of children in general, the introduction of successful approaches from the world practice of protecting children based on ensuring the rights and best interests of the child are aimed at supporting the family, creating conditions for the upbringing and development of children in the family or environment as close as possible to the family will definitely contribute to the gradual disappearance of such phenomena as social orphanhood.Despite all efforts of the state, today in Ukraine the share of orphans and children deprived of parental care remains quite high, as well as the share of children-social orphans, which indicates the necessity of organizing measures in order to transform the child support system into a family form of education and changes in the nationwide trend of childcare. ; Розглянуто питання запобігання соціальному сирітству, розвиток нових та реформування існуючих соціальних послуг для дітей та сімей із дітьми, що стали привертати значну увагу в наукових колах та різноманітних структурах усіх рівнів, які працюють із дітьми. Зазначено, що підвищення якості життя дітей є не лише питанням часу, а його велінням. Проаналізовано прогресивні світові процеси стосовно захисту прав дітей, зумовлені Конвенцією ООН "Про права дитини", які стимулюють суттєві зміни в законах, політиці та практиці підтримки та захисту дитинства. Зауважено, що такі цілеспрямовані дії суттєво поширюються в багатьох державах світу. Доведено, що на сьогодні Україна робить перші кроки у напрямку деінституціалізації та створення власної моделі формування соціальних послуг, яка стане основою запобігання соціальному сирітству серед дітей. Проаналізовано існуючу модель управління сферою захисту прав дітей у контексті запобігання соціальному сирітству та впровадження принципів ДІ-реформи.