Suchergebnisse

Introduction. The article is dedicated to the tolerance in interpersonal and interethnic relations on the background of the humanization of the community, search of effective methods combining individual and universal values. A pressing problem of our time is spreading of intolerance, radical attitudes in society as in Ukraine and in the world. The reasons for these trends are multifarious and complex: growing of inequalities in societies and their expressions such as unemployment and the absence of concrete life perspectives for young population, the increasing and permanent exposure to social media and life in a virtual world, the informational struggle for opinions and souls as well as the disappointments with existing democratic regimes. Purpose is to clarify the conditions for successful functioning of a tolerant outlook, realization of ideological content of humanism on the existential level, study the ability of personal restraint and prudence to maintain peace and tranquility in a global world, defining tolerance as a form of wisdom. Methods of studying а phenomenon of tolerance are the principles of Hippocrates, existential dialectic, сhristian ethics, critical rationalism, relativism and humanism. The main results of the study: the author established the varied nature of human interests and tried to resolve contradictions between them through agreement on the limits permitted (or patience) in accordance with the principles of human coexistence that everything is permissible – not prohibited, so in the statements and actions did not contain threats to health and dignity rights. The originality of the research containes in the draft ontological and epistemological justification of tolerance as a special type of meditation and spiritual life in the three realms of existence, creating logical and ethical grounds of such behaviors is fundamental objection intolerance as hopeless life and claims priority of human values as a promising commitment to integrity perfection, wisdom at all levels of human existence. The conclusions of the author are the following: allowable criteria and categorically prohibited acts are established as a result of public debate. They must determine the extent of liability for violations not only through moral condemnation, but also rightfully to deprive a person temptations of uncontrolled freedom.

The Article explores theoretical aspects of the relationship between democracy and modern liberal constitutionalism; it theoritises collisions between them, highlights their origins and patterns. The Article provides insight into the origin and etymology of the term "democracy", traces the evolution of the global consensus on the meaning of "democracy", and explores the invention of the modern constitutional safeguards against democracy's majoritarian peril. The Article examines the formation of a global consensus on the understanding of democracy, forged after World War II around Schumpeter's definition of democracy as an institutional arrangement for arriving at political decisions in which individuals acquire the power to decide by means of a competitive struggle for the people's vote. Initially after WWII, democracy was understood as an antithesis of dictatorship and totalitarianism, but over the last seventy years this understanding has evolved around an anti-majoritarian paradigm: the majority's will must be limited by the fundamental values of personal freedom, political freedom and the rule of law. This paradigm brought about a new trajectory of the post-war constitutionalism, posited on three fundamental concepts: (1) transformation of constitutional rights into claim rights that are judicially enforced and protected; (2) restriction of the secondary constituent power; and (3) militant democracy doctrine. The Article argues that this development has brought about three fundamental paradoxes: (1) the paradox of constitutional judicature elevated above the classical triangle of separation of power; (2) "eternal constitution" paradox, that marginalises the primary constituent power to the fictitious "act of creation"; and (3) paradox of juridicalisation of representative democracy wherein the national public policy choices are made not in the parliamentary debates but in the judicial proceedings. These paradoxes, in turn, generate a profound conflict between democracy as institutionalized will of the majority and constitutionalism, which limits, channels, and separates power in the state. ; Стаття присвячена висвітленню теоретичних аспектів співвідношення демократії і сучасного ліберального конституціоналізму, аналізу суперечностей між ними, виявленню їхніх витоків і закономірностей. У зв'язку із цим у статті розкривається питання етимології терміна «демократія», проаналізовано причини становлення глобального консенсусу щодо розуміння демократії, розглянуто становлення сучасних конституційних запобіжників проти мажоритарного фатуму демократії. У статті досліджується становлення глобального консенсусу щодо розуміння демократії, що склався після Другої світової війни навколо шумпетерівського визначення демократії як інститу-ційного устрою для ухвалення політичних рішень, у якому індивіди набувають влади ухвалювати рішення шляхом конкурентної боротьби за голоси виборців. У перші повоєнні роки демократія розумілася як антитеза диктатурі й тоталітаризму, але за останні сімдесят років це розуміння еволюціонувало навколо антимажоритарної парадигми: воля більшості має бути обмежена засадничими цінностями особистої свободи, політичної свободи та верховенства права. Ця парадигма заклала нову траєкторію повоєнного конституціоналізму, в основі якого лежали три основні концепції: (1) перетворення конституційних прав на юридичні права, що підлягають судовому захисту; (2) обмеження вторинної установчої влади; (3) доктрина «озброєної демократії». У статті обстоюється теза, що цей розвиток призвів до виникнення трьох фундаментальних парадоксів: (1) парадокс органу конституційної юрисдикції, що стоїть на щабель вище за класичну тріаду поділу влади; (2) парадокс «вічної конституції», який перетворює первинну установчу владу на фікцію первинного «акту творіння»; (3) парадокс юридикалізації представницької демократії, коли визначення національної політики відбувається не у стінах парламенту, а в судах. Ці парадокси, у свою чергу, закладають глибинну суперечність між демократією як інституціоналізованою волею більшості і конституціоналізмом, що обмежує, упорядковує і розподіляє владу в державі.

The important and actual problem of the electoral behavior of voters in a democratic society are considered. A number of models, the «paradoxes» that arise in the process of organizing and conducting election campaigns and influence the activity of participation in elections are analyzed. Also the factors that determine coming to the polls and voting are considered, Underlines relationship of individual and collective electoral activity. Discusses the problems of forecasting the level of electoral activity and possibilities of control. ; В статье рассматривается актуальная проблема поля политики, связанная с электоральным поведением избирателей в демократическом обществе. Анализируется ряд моделей электорального поведения, в частности парадоксы, которые возникают в процессе организации и проведения избирательных кампаний и влияют на активность участия населения в выборах. Рассматриваются такие модели – «парадоксы», как «парадокс Даунса», «парадокс Олсона» и «парадокс голосования». Акцентируется внимание на факторах, определяющих приход электората на избирательные участки и результаты его голосование. Подчеркивается взаимосвязь индивидуальной и коллективной электоральной активности. Обсуждаются проблемы прогнозирования уровня электоральной активности населения и возможности управления нею. ; У статті розглядається актуальна проблема поля політики, що пов'язана із електоральною поведінкою виборців у демократичному суспільстві. Аналізується низка моделей електоральної поведінки, зокрема парадокси, які виникають у процесі організації та проведення виборчих кампаній та впливають на активність участі населення у виборах. Розглядаються такі моделі – «парадокси», як «парадокс Даунса», «парадокс Олсона» і «парадокс голосування». Акцентується увага на чинниках, що визначають прихід електорату на виборчі дільниці та результати його голосування. Підкреслюється взаємозв'язок індивідуальної та колективної електоральної активності. Обговорюються проблеми прогнозування рівня електоральної активності населення та можливості управління нею.

Автор статті аналізує проблемне поле сучасних соціокультурних обширів, спираючись на огляд обійми фільмів основного конкурсного змагання 69-го Берлінського міжнародного кінофестивалю. Адже програма Competition одного з найбільш авторитетних кінематографічних форумів світу з необхідністю артикулює значущі теми — виявляє «больові точки» історичної пам'яті й політичного сьогодення, вразливі виміри нашої свідомості й колективного несвідомого, акценти мультикультурного середовища тощо.Проведено докладний критичний розгляд кінофільмів Берлінського кінофестивалю: «Синоніми» Надава Лапіда, «Яйце динозавра» Вана Цюаньаня, «Милістю Божою» Франсуа Озона, «Золота рукавичка» Фатіха Акіна, «Містер Джонс» Агнешки Голланд та інші. ; The article focuses on the analysis of the range of problems of contemporary socio-cultural expanses, based on the review of the films of the main program of the 69th Berlin International Film Festival. After all, the Competition program, one of the most respected cinematic forums in the world, articulates important topics: revealing the "pain points" of historical memory and political present, the vulnerable dimensions of our consciousness and collective unconscious, the accents of the multicultural environment, and more. The article provides detailed critical reviews of the following films: Synonyms directed by Nadav Lapid, Öndög directed by Wang Quan'an, By the Grace of God directed by François Ozon, The Golden Glove directed by Fatih Akin, Mr Jones directed by Agnieszka Holland, and others. ; Автор анализирует проблемное поле современных социокультурных реалий, опираясь на обзор фильмов основного конкурсного соревнования 69-го Берлинского международного кинофестиваля. Программа Competition одного из самых авторитетных кинематографических форумов мира с необходимостью артикулирует значимые темы — обнаруживает «болевые точки» исторической памяти и политической действительности, уязвимые измерения нашего сознания и коллективного бессознательного, акценты мультикультурного пространства и тому подобное.

Автор статті аналізує проблемне поле сучасних соціокультурних обширів, спираючись на огляд обійми фільмів основного конкурсного змагання 69-го Берлінського міжнародного кінофестивалю. Адже програма Competition одного з найбільш авторитетних кінематографічних форумів світу з необхідністю артикулює значущі теми — виявляє «больові точки» історичної пам'яті й політичного сьогодення, вразливі виміри нашої свідомості й колективного несвідомого, акценти мультикультурного середовища тощо.Проведено докладний критичний розгляд кінофільмів Берлінського кінофестивалю: «Синоніми» Надава Лапіда, «Яйце динозавра» Вана Цюаньаня, «Милістю Божою» Франсуа Озона, «Золота рукавичка» Фатіха Акіна, «Містер Джонс» Агнешки Голланд та інші. ; The article focuses on the analysis of the range of problems of contemporary socio-cultural expanses, based on the review of the films of the main program of the 69th Berlin International Film Festival. After all, the Competition program, one of the most respected cinematic forums in the world, articulates important topics: revealing the "pain points" of historical memory and political present, the vulnerable dimensions of our consciousness and collective unconscious, the accents of the multicultural environment, and more. The article provides detailed critical reviews of the following films: Synonyms directed by Nadav Lapid, Öndög directed by Wang Quan'an, By the Grace of God directed by François Ozon, The Golden Glove directed by Fatih Akin, Mr Jones directed by Agnieszka Holland, and others. ; Автор анализирует проблемное поле современных социокультурных реалий, опираясь на обзор фильмов основного конкурсного соревнования 69-го Берлинского международного кинофестиваля. Программа Competition одного из самых авторитетных кинематографических форумов мира с необходимостью артикулирует значимые темы — обнаруживает «болевые точки» исторической памяти и политической действительности, уязвимые измерения нашего сознания и коллективного бессознательного, акценты мультикультурного пространства и тому подобное.

It has been revealed that physical culture in Western countries appears and receives quite acceptable substantiation 50 years earlier (mid-1850s) than its first mentioning in Russia in 1911. After 1920s, when «physical culture» term and phenomenon were actively developed in the USSR, the Western world refused from them. It has been accentuated that physical culture legitimation in the USSR should be considered in two ways: from the angle of phenomenon and term. The main reason for the «invention» and legitimation of «physical culture» phenomenon during the post-revolutionary period was the practical hygienic necessity and the need for training soldiers to replenish the army. Legalization of the term «physical culture» went through ideological prejudices and was entirely due to political expediency, which led to the formation of certain paradoxes and collisions. It has been proved that physical culture is legitimated at the domestic and professional levels as a new term-phenomenon of health improvement-education and leisure of a new Soviet man, which concerns simultaneously military training, health care, hygiene, and improvement of physical abilities. ; Установлено, что в западных странах физическая культура появляется и получает вполне приемлемое обоснование минимум на 50 лет раньше (середина 1850-х годов) первого упоминания о ней в России, датируемого примерно 1911 г. После 1920-х годов, когда в СССР активно начали развиваться термин «физическая культура» и феномен «физкультура», западный мир от него практически отказывается. Подчеркивается, что легитимизацию физической культуры в СССР следует рассматривать двояко: с позиций феномена и термина. Главным основанием «изобретения» и легитимизации феномена «физическая культура» («физкультура») в послереволюционный период была практическая гигиеническая необходимость и потребность в подготовке солдат для пополнения армии. Узаконивание термина «физическая культура» шло путем идеологических предрассудков и было обусловлено полностью политической целесообразностью, что привело к формированию определенных парадоксов и коллизий. Доказано, что физическая культура легитимизируется на бытовом и профессиональном уровнях как новый термин–феномен оздоровления–воспитания и досуга нового советского человека, что касается одновременно военной подготовки, здравоохранения, гигиены, совершенствования физических способностей.

The article is an introductory material to the further study of the heuristic potential of John Dewey's social philosophy in understanding the problem of modern individualization. Interest in this aspect of Dewey's philosophical ideas, for its part, entails a broader purpose of exploring the heuristic potential of the philosophy of pragmatism in the same subject of individualization.During the twentieth century. the philosophy of pragmatism has gained considerable popularity even outside the United States of America, where it originated. It has become part of the academic environments of Germany, Italy, the United Kingdom and other countries. However, compared to marxism, freudism or existentialism, the philosophy of pragmatism has not received much attention in social issues. Above all, this was true about classical pragmatism.At the end of the twentieth century. advanced social theorists, based on new social observations, have begun to draw attention to individualization transformations in most developed countries of the West. Those who were more critical, began to evaluate some changes. A number of authors have pointed to the paradox of individualization, which was understood as the spread of personal standardization at the same time with increasing the opportunities, freedoms and rights of individuals in Western societies. Despite the validity of many of the generalizations of these social theorists, they lacked a broad philosophical basis for correct assessments of these changes in societies. The author of the paper presents a contemporary sociological «individualization thesis». A critical analysis of the views of the English sociologist Anthony Giddens on the problem of modern individualization is conducted. The theoretical limitations of his approach in this article exemplify the typical inability of many contemporary scholars to adequately evaluate the current era, particularly in terms of its individualization transformations. Considering this, the author raises the question of the theoretical potential of John Dewey's works in understanding this topic. John Dewey is known to be one of the classics of the philosophy of pragmatism, alongside Charles Sanders Pierce, William James, George Herbert Mead and others. But only John Dewey's works sufficiently cover ideas pertaining to social philosophy, political philosophy and philosophy of education. In this sense, his philosophical achievements are unique to us. Because only by reading his works we can sufficiently investigate what theoretical results of the application of epistemological, anthropological and ethical ideas of classical pragmatism to social issues we can have. It is only with help of Dewey's work we can understand, in particular, how classical pragmatism can respond to the problem of modern individualization, which has been re-actualized in recent decades on the ground of new empirical material in the social sciences and humanities.In addition, John Dewey in his socio-philosophical writings, written in the first half of twentieth century, directly addressed the same topic as the representatives of contemporary sociological «individualization thesis». He drew attention to the state of affairs in which the ideals of the Western people ceased to be in accordance with the realities of their era. In particular, he observed this in such phenomena as, for example, maintaining the materialistic value scheme as a priority at a time when the struggle for material resources ceased to be a difficult task and most people achieved material prosperity. Or, for instance, the very low level of people's aspiration to associate in local communities at a time when economic corporations became the main form of economic organization for individuals. These inconsistencies of outdated ideals with the new progressive realities, according to John Dewey, were a serious obstacle for people on their way to freedom. This topic can be found primarily in works such as «The Public and Its Problems» (1927), «Individualism. Old and New» (1930), «Liberalism and Social Action» (1935) and «Freedom and Culture» (1939). Therefore, a new revision of John Dewey's philosophical work may be relevant to a more fruitful discussion of the contemporary problem of individualization.As a first step in this study, this article analyzes the interpretation of liberal ideology andmodern institutions that were once offered by an American philosopher. The author reproduces John Dewey's views on the main ideas of such liberal classics as John Locke, Adam Smith, Jeremy Bentham. It is claimed that the American philosopher considered the views of these theorists of liberalism unique in aspects of understanding the essences of man and social organization. In their view, man is a creature that is always seeking personal gain in the material sphere of life, and social organization should ideally be a means of realizing such aspiration and should help to defend these aspirations from anyone, who want to abridge it. John Dewey considered that the ideology based on the ideas mentioned above was closely linked to such modern institutions as the industrial economy, mass education and democratic state. Liberalism and modern institutions were one integrity permeated by the old ideal of individualism. The analysis of the interpretations of classical liberalism and modern institutions in this article is the starting point of the study of what the reconstruction of the ideal of individualism in John Dewey's social philosophy was. And how this reconstruction may be useful to us in discussing the contemporary problem of individualization.Keywords: Modern individualization, Anthony Giddens, philosophy of pragmatism, John Dewey, ideal of individualism, liberalism, modern institutions. ; Стаття є вступним матеріалом до подальшого дослідження евристичного потенціалу соціальної філософії Джона Дьюї в осмисленні проблеми модерної індивідуалізації. Автор розвідки здійснює виклад сучасної соціологічної «тези про індивідуалізацію» (individualization thesis). В межах викладу проводиться критичний аналіз поглядів англійського соціолога Ентоні Ґіденса на проблему модерної індивідуалізації. Теоретичні обмеження підходу Ґіденса у даній статті розглядаються як приклад типової неспроможності багатьох сучасних дослідників адекватно оцінювати нинішню епоху, зокрема в аспекті її індивідуалізаційних трансформацій. З огляду на це, автор статті ставить питання про теоретичний потенціал доробку класика філософії праґматизму Джона Дьюї для осмислення даної теми. Як перший крок у цьому дослідженні здійснюється аналіз тлумачення ліберальної ідеології і модерних інститутів, що свого часу були запропоновані американським філософом.Ключові слова: модерна індивідуалізація, Ентоні Ґіденс, філософія праґматизму, Джон Дьюї, ідеал індивідуалізму, лібералізм, модерні інститути.The article is an introductory material to the further study of the heuristic potential of John Dewey's social philosophy in understanding the problem of modern individualization. Interest in this aspect of Dewey's philosophical ideas, for its part, entails a broader purpose of exploring the heuristic potential of the philosophy of pragmatism in the same subject of individualization.During the twentieth century. the philosophy of pragmatism has gained considerable popularity even outside the United States of America, where it originated. It has become part of the academic environments of Germany, Italy, the United Kingdom and other countries. However, compared to marxism, freudism or existentialism, the philosophy of pragmatism has not received much attention in social issues. Above all, this was true about classical pragmatism.At the end of the twentieth century. advanced social theorists, based on new social observations, have begun to draw attention to individualization transformations in most developed countries of the West. Those who were more critical, began to evaluate some changes. A number of authors have pointed to the paradox of individualization, which was understood as the spread of personal standardization at the same time with increasing the opportunities, freedoms and rights of individuals in Western societies. Despite the validity of many of the generalizations of these social theorists, they lacked a broad philosophical basis for correct assessments of these changes in societies. The author of the paper presents a contemporary sociological «individualization thesis». A critical analysis of the views of the English sociologist Anthony Giddens on the problem of modern individualization is conducted. The theoretical limitations of his approach in this article exemplify the typical inability of many contemporary scholars to adequately evaluate the current era, particularly in terms of its individualization transformations. Considering this, the author raises the question of the theoretical potential of John Dewey's works in understanding this topic. John Dewey is known to be one of the classics of the philosophy of pragmatism, alongside Charles Sanders Pierce, William James, George Herbert Mead and others. But only John Dewey's works sufficiently cover ideas pertaining to social philosophy, political philosophy and philosophy of education. In this sense, his philosophical achievements are unique to us. Because only by reading his works we can sufficiently investigate what theoretical results of the application of epistemological, anthropological and ethical ideas of classical pragmatism to social issues we can have. It is only with help of Dewey's work we can understand, in particular, how classical pragmatism can respond to the problem of modern individualization, which has been re-actualized in recent decades on the ground of new empirical material in the social sciences and humanities.In addition, John Dewey in his socio-philosophical writings, written in the first half of twentieth century, directly addressed the same topic as the representatives of contemporary sociological «individualization thesis». He drew attention to the state of affairs in which the ideals of the Western people ceased to be in accordance with the realities of their era. In particular, he observed this in such phenomena as, for example, maintaining the materialistic value scheme as a priority at a time when the struggle for material resources ceased to be a difficult task and most people achieved material prosperity. Or, for instance, the very low level of people's aspiration to associate in local communities at a time when economic corporations became the main form of economic organization for individuals. These inconsistencies of outdated ideals with the new progressive realities, according to John Dewey, were a serious obstacle for people on their way to freedom. This topic can be found primarily in works such as «The Public and Its Problems» (1927), «Individualism. Old and New» (1930), «Liberalism and Social Action» (1935) and «Freedom and Culture» (1939). Therefore, a new revision of John Dewey's philosophical work may be relevant to a more fruitful discussion of the contemporary problem of individualization.As a first step in this study, this article analyzes the interpretation of liberal ideology andmodern institutions that were once offered by an American philosopher. The author reproduces John Dewey's views on the main ideas of such liberal classics as John Locke, Adam Smith, Jeremy Bentham. It is claimed that the American philosopher considered the views of these theorists of liberalism unique in aspects of understanding the essences of man and social organization. In their view, man is a creature that is always seeking personal gain in the material sphere of life, and social organization should ideally be a means of realizing such aspiration and should help to defend these aspirations from anyone, who want to abridge it. John Dewey considered that the ideology based on the ideas mentioned above was closely linked to such modern institutions as the industrial economy, mass education and democratic state. Liberalism and modern institutions were one integrity permeated by the old ideal of individualism. The analysis of the interpretations of classical liberalism and modern institutions in this article is the starting point of the study of what the reconstruction of the ideal of individualism in John Dewey's social philosophy was. And how this reconstruction may be useful to us in discussing the contemporary problem of individualization.Keywords: Modern individualization, Anthony Giddens, philosophy of pragmatism, John Dewey, ideal of individualism, liberalism, modern institutions.

Сучасні кризові тенденції в країнах Південної Європи потребують комплексного аналізу для якісного формування антикризової стратегії держави. Особливістю цієї статті стало відкриття автором «евдемоністичного парадоксу», застосування якого, дозволить вирішити кризові процеси не тільки у випадку країн Південної Європи, але й стосовно будь-якого суб'єкта міжнародних відносин. Відкриття відбулося в процесі авторської розробки конфлікту цілей перфекціонізму. ; Contemporary crisis tendencies in the South Europe countries require a comprehensive analysis to formulate the high-quality anti-crisis strategy of the state. The distinctiveness of this article is the discovery of «the eudaimonistic paradox» by the author. The application of the eudaimonistic paradox will solve the problems of the crisis processes. Moreover, it solves not only the case of the South Europe countries, but also respectively to any subject of international relations. Discovery was made during the author's research and development of the perfectionism purposes conflict. ; Современные кризисные тенденции в странах Южной Европы требуют комплексного анализа для качественного формирования антикризисной стратегии государства. Особенностью этой статьи стало открытие автором «эвдемонистического парадокса», применение которого, позволит разрешить кризисные процессы не только в случае стран Южной Европы, но и относительно любого субъекта международных отношений. Открытие произошло в процессе авторской разработки конфликта целей перфекционизма.

Phenomenon of knowledge alienation is considered as a process of deformation of the essence of the main educational functions, destruction of initialunity between the main elements of educational system. Philosophical and pedagogical alternatives of knowledge alienation are analyzed. Among them are:ideas of J. Dewey, P. Freire, H. Giroux. The shortcomings of critical pedagogy are showed. The hidden curriculum in Ukrainian textbooks is disclosed. ; У статті феномен відчуження знань розглядається як процес переродження, викривлення природи основних функцій освіти, порушення первинноїєдності між основними елементами освітньої системи. Аналізуютьсяфілософсько-педагогічні альтернативи відчуженню знання, серед якихвиділяються ідеї Дж. Дьюі, П. Фрейре і Г. Жиру. Розкриваються недолікикритичної педагогіки. Презентуються спроби викриття прихованогонавчального плану в українських шкільних підручниках.

Аналіз феномену лідерства свідчить, що його функціонування часто супроводжується проявами різних парадоксів. Парадокси зустрічаються в рішеннях і діях лідерів, у їх висловлюваннях і вчинках, в поведінці і способі життя. Найчастіше саме парадокси забезпечують лідерам ефективне розв'язання складних проблемних ситуацій. Причиною парадоксів є відмінність психічних та інтелектуальних якостей лідерів від переважної більшості звичайних людей. Одна з таких відмінностей полягає в особливому баченні та оцінці лідерами складних проблемних ситуацій, в поєднанні у них знань, досвіду та розвиненої інтуїції. При цьому прояви особливостей свого життя і діяльності лідери вважають цілком природною нормою, в той час як більшості інших людей вони уявляються парадоксальними. У статті проаналізовано природу і характерні прояви парадоксального лідерства. Виявлено, що вони здатні істотно посилювати інтенсивність лідерського впливу й підвищувати ефективність діяльності колективу, який зазнає цього впливу. Показано, що парадоксальне лідерство та його прояви створюють своєрідний зворотний зв'язок, впливаючи не тільки на послідовників, а й на самого лідера як носія цих якостей. ; Leadership phenomenon is interesting because most people are quite voluntarily accept some power over the leader himself and his actions are based on the influence of its psychological impact. But the analysis of the phenomenon of leadership is also evidence of the presence, and other characteristics of leadership. One of them is the fact that its function as a social phenomenon is often accompanied by various manifestations of paradoxes. They are made in unusual, unexpected actions and decisions of the leader who is often sharply at odds with the generally accepted ideas, and even common sense. This manifestation of the paradoxical nature of leadership are not yet sufficiently studied. Paradoxes are found in the decisions and actions of the leaders, in their statements and actions, behavior and lifestyle. Most often it is the paradoxes provide leaders to effectively address the complex problem situations. The reason is the difference between the paradoxes of mental and intellectual qualities of the leaders of the common people. One of these differences is in a special vision and the leaders of the assessment not only of problematic situations, but also everyday things and phenomena. This vision is determined by the compound of the leaders in-depth knowledge, experience and developed intuition. However, many features of the manifestation of the life and activity leaders consider the norm, while the majority of other people, they seem to be paradoxical. A striking example of this paradox is that many leaders can successfully lead the various groups and people to ensure the achievement of the purposes of their joint activity, not only having a formal governmental authority, but not carrying the usual administrative functions. Special efficiency paradox demonstrates leadership in innovative stage in the development of human civilization.

The article gives an analysis of the history of the reconstruction and building of iconic churches of Ukraine and Russia: the Church of the Tithes, the Cathedral of Christ the Savior, the Dormition Cathedral of the Kyiv-Pechersk Lavra and the St. Michael's Golden-Domed Monastery, which are national shrines. The author offers the method of understanding of socio-political queries and evolution of historical memory embodied in architectural images and restoration ideas. It is substantiated that the process of reconstruction of destroyed temples reflects not so much to the religious renaissance in Eastern Europe, as the interests of the state and politicians in manipulating historical memory. An important factor is the interests of business and the ambitions of the creative intelligentsia. There is a contradiction between the ideology of reproduction as a new construction in the historic sense and the principles of scientific restoration, whose purpose is to preserve the authenticity of the monument as a means of attaching to the past. The newly-created dominants roughly invade the urban landscape that emerged during the twentieth century and causes disillusionment among the public. Similar buildings are regarded as «novodel» and «simulacres» and conflict with the understanding of national history and religious needs. The differences in the process of reproduction of temples in Ukraine and Russia are emphasized at the level of conceptual ideas, interests, expected and real results. They are explained by the difference between Russian political monopoly and Ukrainian social corporatism. The concept of «symmetrical restoration» and the religious-confessional neutrality of places of national memory as a factor of maintaining public peace and tranquillity is proposed and substantiated. ; У статті подано аналіз історії будівництва та відтворення знакових храмів України і Росії: Десятинної церкви, храму Христа Спасителя, Успенського собору Києво-Печерської Лаври та Михайлівського Золотоверхого монастиря, які є національними святинями. Пропонується методика розуміння суспільно-політичних запитів та еволюції історичної пам'яті, втілених в архітектурних образах та реставраційних ідеях. Обґрунтовано думку про те, що сам процес відтворення зруйнованих храмів відображає не так релігійний ренесанс у Східній Європі, як зацікавленість держави та політиків у маніпуляціях історичною пам'яттю. Важливим фактором такого відтворення є інтереси бізнесу та амбіції творчої інтелігенції. Відзначаються протиріччя між ідеологією відтворення нового будівництва в історизуючому стилі та принципами наукової реставрації, метою якої є збереження аутентичності пам'ятки як засобу долучення до минулого. Новостворені домінанти грубо втручаються у міський ландшафт, який сформувався упродовж ХХ ст., та викликають розчарування громадськості. Подібні будівлі, які розцінюються як «новоділи» та «симулякри», вступають у конфлікт з розумінням національної історії та релігійними потребами. Підкреслюються відмінності у процесі відтворення храмів в Україні та Росії на рівні концептуальних ідей, інтересів, очікуваних та реальних результатів. Вони пояснюються різницею між російським політичним монополізмом та українським суспільним корпоративізмом. Висувається та обґрунтовується концепція «симетричної реставрації» і релігійно-конфесійного нейтралітету місць національної пам'яті як фактора збереження громадського миру та спокою.

This article discusses the basic postulates of classical market economy, the central concept which is the principle of self-regulation and policy of non-interference of the state in the process of commodity exchange. We study the basic system paradoxes associated with the work of laissez-faire, which are the guarantees for the emergence of anti-capitalist movements. Also analyzed the relationship of the basic contradictions of self-regulation of the market and their projection on the political instability in the state and society. ; Рассматриваются основные постулаты классической рыночной экономики, центральным понятием которой, является принцип саморегуляции и политики невмешательства государства в процесс товарного обмена. Исследуются основные системные парадоксы, связанные с работой laissez-faire, являющиеся залогом для возникновения антикапиталистических движений. Также, анализируется взаимоотношение основных противоречий саморегуляции рынка и их проекция на политическую нестабильность в государстве и обществе. ; Розглядаються основні постулати класичної ринкової економіки, центральним поняттям якої є принцип саморегуляції і політики невтручання держави у процес товарного обміну. Досліджуються основні системні парадокси, пов'язані з роботою laissez-faire, що є запорукою для виникнення антикапіталістичних рухів. Також, аналізується взаємовідносини основних протиріч саморегуляції ринку та їх проекція на політичну нестабільність у державі та суспільстві.

This article discusses the basic postulates of classical market economy, the central concept which is the principle of self-regulation and policy of non-interference of the state in the process of commodity exchange. We study the basic system paradoxes associated with the work of laissez-faire, which are the guarantees for the emergence of anti-capitalist movements. Also analyzed the relationship of the basic contradictions of self-regulation of the market and their projection on the political instability in the state and society. ; Рассматриваются основные постулаты классической рыночной экономики, центральным понятием которой, является принцип саморегуляции и политики невмешательства государства в процесс товарного обмена. Исследуются основные системные парадоксы, связанные с работой laissez-faire, являющиеся залогом для возникновения антикапиталистических движений. Также, анализируется взаимоотношение основных противоречий саморегуляции рынка и их проекция на политическую нестабильность в государстве и обществе. ; Розглядаються основні постулати класичної ринкової економіки, центральним поняттям якої є принцип саморегуляції і політики невтручання держави у процес товарного обміну. Досліджуються основні системні парадокси, пов'язані з роботою laissez-faire, що є запорукою для виникнення антикапіталістичних рухів. Також, аналізується взаємовідносини основних протиріч саморегуляції ринку та їх проекція на політичну нестабільність у державі та суспільстві.

The article deals with the of the language of the description of federalist ideas in the East Central European historiography. The formation of two historiographic traditions about federalism is analyzed. First federalism is an ideological utopia and, second, the concept of Realpolitik. In addition, the thesis on the methodological apparent of the majority of studies of federalism are proved. ; В статье рассматриваются особенности языка описания федеративных идей в текстах центрально- и восточноевропейских историков. Анализируется формирование двух историографических традиций относительно федерализма: как идеологической утопии и концепции «реальной политики». Кроме того, доказывается тезис о методологической фикции большинства научных исследований федерализма. ; У статті висвітлюються особливості мови описування федеративних ідей у текстах центрально- та східноєвропейських істориків. Проаналізовано формування двох історіографічних традицій щодо федералізму: як ідеологічної утопії та концепції «реальної політики». Окрім того, доведено тезу про методологічну позірність більшості наукових досліджень федералізму.

Within the frames of given article the author carries out the analysis of an ethnomental identity crisis that isshown in the context of linguacultural crisis. Both crises are determined by social and political factors. The author focuses on the place and the role of ethnic linguaculture in the conditions of the contradictory process of globalization and the search of ethnic mental originality.The article also describes the specific features of new ethnomental identity formation. It proves that crisis can have great potential for creative cultural renovation and linguacultural transformation. Other way the crisis of ethnomental identity is a necessary precondition for finding of a new identity for an ethnos, which ensures further cultural development. Therefore, crisis is a system phenomenon, which can be sometimes really necessary.European ethnomental identity has developed over a long time on the historical, ethic, religious andlinguacultural grounds. It is necessary to reconsider the concept of European ethnomental identity in the EU multicultural crisis conditions.Ever since Huntington proposed his "Clash of civilizations" thesis there has been a vigorous debate over it.While Huntington's thesis contains several arguments, perhaps the most well known is the argument that the end of the Cold War resulted in a change in the nature of world conflict, with post-Cold War conflicts being based more on culture, mostly defined by religion, than those that occurred during the Cold War. He argues that during the Cold War, most of the world's conflicts were between Western ideologies (the conflict between democracy and communism), but now that the Cold War is over, most of the world's conflicts will be between cultures and civilizations, specifically between theWest and the non-West. Huntington also predicted that, in particular, there will be increasing clashes between the West and both the Islamic and Sinic/Confucian cultures.These debates are necessary for modern European states to define urgently the positions in relation to the most dangerous tendency of globalization to the crash of the politic of multiculturalism and intercultural integration.Hundreds of thousands of people fleeing war and searching for a better life, have crossed into Europe lastdecades often by perilous means. Immigrants in significant numbers come to Europe from all over the world. This everincreasing influx of migrants from nations such as Syria, Eritrea and Iraq has left European countries struggling to cope with a growing humanitarian disaster. As a result, cultural, religious and linguistic diversity strongly increased in Europe.The dilemma of immigration and ethnomental identity of the European states ultimately converges with thelarger problem of the valuelessness of the multicultural politic in postmodernity. According to multiculturalism's critics, Europe has allowed excessive immigration without demanding enough integration – a mismatch that has eroded social cohesion, undermined national and ethnomental identities, and degraded public trust. Multiculturalism's proponents, on the other hand, counter that the problem is not too much diversity but too much racism. The article discusses the symbolic framework of immigrant`s integration problems into new culture, language and religion.Immigrants are compelled to integrate into new ethnic societies of new motherland, thus trying to preserve their own ethnomental identity and national traditions. In this context, the example of the immigrants who try or not try to become an integral part of the European society is indicative. Multiculturalism as political approach seems to be fading in Western Europe. It forces upon us in a particularly acute way discussion of the question "Who are we?" – posed by Samuel HuntingtonAs a result, the globalization became an important stimulating factor for ethnic renaissance or ethnic paradox of postmodern in the European states. Historical memory has become an important constituent of ethnic identity. The process of restoration of the lost traditions inevitably makes actual a question of revealing mechanisms of nationalcultural heritage preservation. ; Статья посвящена исследованию кризиса ментальной идентичности этносов в современном мультикультурном европейском пространстве. Автор акцентирует внимание на феномене этнического парадокса, или этноренессанса, который в первую очередь проявляется в области лингвокультуры. Анализирует различные сценарии развития интеграционных процессов в мировом мультикультурном пространстве и предлагает пути преодоления вызовов, связанных с глобализацией. Особое внимание уделяется анализу кризисных проявлений интеграции эмигрантов из стран Востока в Европейское лингвокультурное пространство. Автор рассматривает все эти явления и процессы в контексте евроинтеграционного вектора украинского народа и определяет, при каких условиях эта интеграция станет максимально успешной – и для Украины, и для стран Европы. ; Статтю присвячено дослідженню кризи ментальної ідентичності етносів у сучасному мультикультурному європейському просторі. Авторзосереджуєувагунафеноменіетнічногопарадоксу, абоетноренсансу, якийнасампередпроявляєсебевцаринілінгвокультури. Аналізуєрізнісценаріїрозвиткуінтеграційнихпроцесівусвітовомумультикультурномупросторітапропонуєшляхиподоланнявикликів, пов'язанихзглобалізацією. ОсобливуувагуприділеноаналізукризовихпроявівінтеграціїемігрантівзкраїнСходувєвропейськийлінгвокультурнийпростір. Автор розглядає ці явища і процеси в контексті євроінтеграційного вектору українського народу та окреслює, за яких умов ця інтеграція стане максимально успішною і для України, і для країн Європи.